Справа 206/2652/19

Провадження 2/206/852/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2019 року в залі суду в місті Дніпрі Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючий, суддя Сухоруков А.О.,

за участю секретаря Панюшкіної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа: державний реєстратор державної реєстраційної служби речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Васенін Юрій Володимирович, про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, поновлення запису про право власності на житловий будинок,

за участі представників:

позивача, адвоката Петренко М.Г.,

відповідача, адвоката Черкавського Ю.С.,

встановив:

15 травня 2019 року представник позивача звернулася до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, в якому з урахуванням уточнень просить визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44347335 від 30.11.2018р. про реєстрацію права власності на житловий будинок, загальною площею (кв.м): 146,7 кв.м., житловою площею 45,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , внесене Державним реєстратором Васеніним Юрієм Володимировичем, Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, номер запису про право власності: 29199031, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1708722312101.Поновити запис про право власності на житловий будинок, загальною площею 146,7 (кв.м.), опис: літ. Г-2 - житловий будинок загальною площею 146,7 кв.м., житловою площею - 45,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 (том 1 а.с.2-7, 70-76).

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що 11 липня 2006 року між Акціонерно-комерційним банком «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії №09.2/270-6, за яким Кредитор зобов`язався надати Позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Надання кредиту, за умовами договору, здійснювалось окремими частинами зі сплатою 13 відсотків річних та комісій, в розмірі та порядку визначеному цим Договором, в межах максимального ліміту заборгованості 60 000 (шістдесят тисяч) доларів США та кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом 10 липня 2021 року на умовах визначених договором. Кредит надавався позичальнику на споживчі цілі з встановленням іпотеки. Крім того, укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії №09.2/270-6 від 11 липня 2006 року укладено між Акціонерно-комерційним банком «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 . За вказаним договором, надання кредиту здійснювалось окремими частинами, зі сплатою 12,8 відсотків річних та комісій, в розмірі та в порядку визначеному цим договором, в межах максимального ліміту заборгованості, та кінцевим терміном повернення заборгованості за Кредитом до 10 липня 2021 року на умовах визначених договором. В якості забезпечення виконання своїх зобов`язань за вищевказаним договором, між кредитором та позичальником укладено іпотечний договір №598 від 11 липня 2006 року. Предметом вказаного договору є нерухоме майно, а саме домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з: - літ. «Г-2» - житловий будинок, шл. бл. обл. цеглою, житловою площею 45,9 кв.м., загальною площею 146,7 кв. м., 1-5, К - інші споруди. Вказаний договір іпотеки, укладений між АК «Укрсоцбанк» (Іпотекодавець) та ОСОБА_1 (Іпотекодержатель), в якості забезпечення виконання своїх зобов`язань за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №09.2/269-6 від 11.07.2006 року, укладеного між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем, та у якості забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 (Позичальник), за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №09.2/270-6 від 11.07.2006 року. У січні 2019 року позивачу випадково стало відомо про те, що відповідач, без будь-яких попереджень, всупереч нормам чинного законодавства України, здійснив перереєстрацію права власності на іпотечне майно - будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на юридичну особу АТ «Укрсоцбанк». Власником будинку, що був предметом іпотеки на даний час є АТ «Укрсоцбанк» на пдставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44347335 від 30.11.2018 р. Позивач вважає, що реєстрація права власності за АТ «Укрсоцбанк» відбулась без достатніх правових підстав, а тому вказане рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44347335 від 30.11.2018р. внесене державним реєстратором Васеніним Ю.В. є незаконним та підлягає визнанню неправомірним, у зв`язку з чим повинно бути скасоване. Майно - будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , є єдиним місцем проживання позивача, його дружини та дітей, загальна площа якого становить 146,7 кв.м., житлова - 45,9 кв.м. Спірне нерухоме майно є предметом іпотеки. Зазначене нерухоме майно, є таким, що відповідає вимогам підпункту першого пункту першого Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути примусово стягнуто (відчужено без згоди власника) протягом дії зазначеного Закону. Крім цього в порушення вимог ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» відповідачем на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 жодних повідомлень не надходило, тобто позивач був позбавлений можливості відреагувати на наміри відповідача, при цьому державний реєстратор не виконав вимоги закону щодо перевірки наявності таких обов`язкових документів для реєстрації речових прав на майно. Таким чином, в порушення вимог закону відповідачем без належних правових підстав було ініційоване примусове стягнення предмету іпотеки, всупереч встановленим заборонам. При цьому, третьою особою у справі, без належних підстав та необхідних документів, встановлених законом, було проведено спірну реєстрацію права власності на належне позивачу майно.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача ОСОБА_3 надав письмовий відзив на позовну заяву, за змістом якої, останній вважав вимоги позивача необґрунтованими та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства. Зазначив, що мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати його (відчужувати без згоди власника). Отже, мораторій на звернення стягнення на нерухоме житлове майно, що є предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", встановлено тільки щодо примусового відчуження такого майна без згоди власника. Вказаний Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не зупиняє дію решти нормативно - правових актів, що регулюють забезпечення зобов`язань, а тому існує тільки правова підстава, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію його положень на період чинності цього Закону. Спори щодо звернення стягнення на предмет іпотеки не розглядалися, виконавчі надписи нотаріусом не вчинялися, виконавче провадження щодо звернення стягнення на предмет іпотеки і примусове виконання виконавчих документів не здійснювалося. Таким чином, примусове звернення стягнення на предмет іпотеки не відбувалося. Положеннями іпотечного договору передбачено таке застереження щодо передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, у випадку невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем забезпеченого зобов`язання. Таким чином, примусове звернення стягнення на предмет іпотеки не здійснювалося, відповідач придбав право власності у добровільному порядку, за згодою позивача на підставі застереження, встановленого сторонами в іпотечному договорі. Таким чином, рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно було прийнято на підставі згоди позивача, передбаченої іпотечним договором, а тому положення Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не можуть бути застосовані, і твердження позивача не відповідають чинному законодавству України. Право власності набуто на підставі застереження, встановленого в іпотечному договорі, у відповідності до приписів чинного законодавства, та рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно прийнято Третьою особою у відповідності до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (затв. ПКМУ від 26 жовтня 2011 р. № 1141) - вважають, що позивачем не були доведені вимоги позову, та не надані належні докази на обґрунтування своїх висновків. Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду". Обрання певного способу правового захисту, у тому числі й досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Верховний суд в своїй Постанові від 23 січня 2018 року по справі № 61-1727св17 (760/16916/14-ц) також дотримується позиції, що банк має право на визнання за собою права власності на предмет іпотеки і це не є порушенням норм законодавства України (том 1 а.с.81-86).

Представником позивача ОСОБА_4 було надано відповідь на відзив відповідача, в якій зазначає, що як на підставу своїх доводів, відповідач посилається на те, що спори щодо звернення стягнення на предмет іпотеки не розглядалися, виконавчі надписи нотаріусом не вчинялися, виконавче провадження щодо звернення стягнення на предмет іпотеки і примусове виконання виконавчих документів не здійснювалося. Таким чином, примусове звернення стягнення на предмет іпотеки не відбувалося. З таким погодитись неможливо, оскільки відповідачем до ініціювання нібито безспірного виду стягнення за іпотечним застереженням у іпотечному договорі. Натомість згідно п. 4.6. іпотечного договору, іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів: 4.6.1. на підставі рішення суду; або 4.6.2. на підставі виконавчого напису нотаріуса; або 4.6.3. шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; або 4.6.4. шляхом продажу предмета іпотеки Іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку»; або 4.7. у разі звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду , реалізація предмета іпотеки здійснюється у спосіб, зазначений у відповідному рішенні суду, а саме: 4.7.1. шляхом продажу предмета іпотеки Іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому; або 4.7.2. шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Тобто договором передбачено лише один із варіантів стягнення на предмет іпотеки. При цьому у 2016 році відповідач, вже звертався із примусовим стягненням на предмет іпотеки до суду. Згідно з яким, судом звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме на нерухоме майно - домоволодіння АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_1 . Таким чином, відповідач навмисно вводить в оману суд, замінюючи «не примусове стягнення», по суті виконанням попереднього рішення суду, в обхід Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». В постанові Верховного Суду означеної в постанові від 13.03.2019 року у справі №202/30/17, суд зробив висновок про те, що перереєстрація майна нотаріусом як державним реєстратором на підставі застереження, після фактичного стягнення предмету іпотеки за рішенням суду, відбулась всупереч умовам договору іпотеки. Позивач вважає, що реєстрація права власності за АТ «Укрсоцбанк» відбулась без достатніх правових підстав, а тому вказане рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44347335 від 30.11.2018 р. внесене державним реєстратором Васеніним Ю.В. є незаконним та підлягає визнанню неправомірним, у зв`язку з чим повинно бути скасоване. Зазначене нерухоме житлове майно, є таким, що відповідає вимогам підпункту першого пункту першого Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути примусово стягнуто (відчужено без згоди власника) протягом дії зазначеного Закону. Зазначені Відповідачем правові позиції Верховного Суду, не відповідають обставинам даної справи та спірним правовідносинам, оскільки відповідач по-перше, не виконав вимоги щодо повідомлення позивача про безспірне відчуження його майна, по-друге, вже використав один із способів примусового звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом звернення до суду. Тобто, спірні правовідносини, що склалися між сторонами повинні розглядатись у зв`язку з вказаними обставинами. Найбільш подібними до них є висновки у рішеннях: постанові ВС від 31 жовтня 2018 року у справі №465/1310/17 та постанові Верховного Суду означеної в постанові від 13.03.2019 року у справі №202/30/17. Надані відповідачем докази направлення позивачу повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, але позивач такого повідомлення не отримував (том 1 а.с.136-139).

Представник позивача, адвокат Петренко М.Г. в судовому засіданні наполягала на задоволенні позову, з підстав викладених у ньому.

Представник відповідача, адвокат Черкавський Ю.С. в судовому засіданні просив в задоволенні позову відмовити. Зазначив, окрім іншого, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію (частина друга статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») - п. 5.17 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року по справі № 915/127/18. Отже позивачем не вірно обрано спосіб захисту.

Третя особа Державний реєстратор державної реєстраційної служби речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Васенін Юрій Володимирович не використав своє право бути присутнім у судовому засіданні, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду даної справи згідно з вимогами Цивільного процесуального кодексу України.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

15.05.2019 року разом з позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення позову (том 1 а.с.51-55).

20 травня 2019 року ухвалою судді дану позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків (том 1 а.с.62).

20 травня 2019 року ухвалою судді заяву представника позивача ОСОБА_4 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа Державний реєстратор державної реєстраційної служби речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Дніпровської райдержадміністрації Васенін Юрій Володимирович про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зобов`язання вчинити дії повернуто заявнику, оскільки подана без додержання вимог ст. 151 ЦПК України (том 1 а.с.64-65).

23 травня 2019 року представником позивача подано заяву про усунення недоліків та уточнену позовну заяву (том 1 а.с.69-76).

23 травня 2019 року ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська по даній цивільній справі було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання (том 1 а.с.77).

14 червня 2019 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву (том 1 а.с.81-86).

14 червня 2019 року представником позивача подано заяву про забезпечення позову (том 1 а.с.117-122).

19 червня 2019 року ухвалою судді у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено (том 1 а.с.131-132).

21.06.2019 року представником позивача подано відповідь на відзив відповідача (том 1 а.с.136-139).

09 липня 2019 року представником позивача подано до суду клопотання про витребування доказів (том 1 а.с.160-162).

Ухвалою судді від 09.07.2019 року клопотання представника позивача задоволено. Витребувано у Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції (49004, м. Дніпро, вул. Старокозацька, 56) належним чином завірену копію реєстраційної справи за рішенням про державну реєстрацію права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , на юридичну особу АТ «Укрсоцбанк» (ЄДРПОУ 00039019, індексний номер: 44347335 від 30.11.2018р. Зобов`язано Реєстраційну службу Дніпропетровського міського управління юстиції (49004, м. Дніпро, вул. Старокозацька, 56) надати суду для огляду оригінал реєстраційної справи за рішенням про державну реєстрацію права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , на юридичну особу АТ «Укрсоцбанк» (ЄДРПОУ 00039019), індексний номер: 44347335 від 30.11.2018р., в судове засідання (том 1 а.с.169).

Ухвалою судді від 09 липня 2019 року закрити підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті (том 1 а.с.164).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2019 року скасовано в частині відмови в накладенні заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій відносно житлового будинку загальною площею (кв.м): 146,7, житловою площею (кв.м): 45,9, Опис: літ. Г-2-житловий будинок загальною площею 146,7 кв.м, житловою площею 45,9 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 і постановити в цій частині нове судове рішення. Заборонено вчинення будь-яких реєстраційних дій відносно житлового будинку загальною площею (кв.м): 146,7, житловою площею (кв.м): 45,9, Опис: літ. Г-2-житловий будинок загальною площею 146,7 кв.м, житловою площею 45,9 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 . В іншій частині ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2019 року залишено без змін (а.с.121-124 виділені матеріали).

04 листопада 2019 року представником відповідача заявлено клопотання про заміну сторони (том.1 а.с.245).

04 листопада 2019 року клопотання представника відповідача задоволено. Замінено відповідача АТ «Укрсоцбанк» на правонаступника АТ «Альфа Банк» (том 1 а.с.245).

20 листопада 2019 року представником відповідача подано письмові судові дебати (том 2 а.с.5-6).

20 листопада 2019 року в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом заслухано представника позивача, відповідача, досліджено письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 11 липня 2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», найменування якого змінено на АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 09.2/270-6, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_2 у тимчасове користування грошові кошти в межах максимального ліміту заборгованості до 22 000 доларів США зі сплатою 12,8 % відсотків річних, з кінцевим терміном повернення 10 липня 2021 року (том 1 а.с.17-19).

11 липня 2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», найменування якого змінено на АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 09.2/269-6, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 у тимчасове користування грошові кошти в межах максимального ліміту заборгованості до 60 000 доларів США зі сплатою 13 % відсотків річних, з кінцевим терміном повернення 10 липня 2021 року (том 1 а.с.197).

В якості забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 09.2/270-6 та в якості забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №09.2/269-6 11 липня 2006 року між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», найменування якого змінено на АТ «Укрсоцбанк» було укладено іпотечний договір №598, відповідно до умов якого в іпотеку банку було передано нерухоме майно, а саме: домоволодіння, яке складається з: - літ. «Г-2» - житловий будинок, шл. бл. обл. цеглою, житловою площею 49,5кв.м., загальною площею 146,7кв.м., 1-5, К-інші споруди, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Самарської районної у м. Дніпропетровську ради 26 червня 2006 року (том 1 а.с.20-26-29, 190-196).

Статтею 4 цього договору передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізація.

Так п. 4.1 передбачено у разі невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем зобов`язань за договором кредиту -1 або позичальником за договором кредиту – 2 Іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 4.6 договору визначено, що Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів: на підставі рішення суду; або на підставі виконавчого напису нотаріуса; або шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку»; або шляхом продажу предмета іпотеки Іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Згідно п. 7.2. усі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином, у випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур`єром, телеграфом, або врученні особисто за зазначеними адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення, або дата поштового штампеля відділення зв`язку одержувача.

З паспорта серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 15.01.2001 року (том 1 а.с.8-9).

З паспорта серії НОМЕР_2 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 01.10.2012 року (том 1 а.с.58-59).

ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_6 батьками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (том 1 а.с.60).

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05 травня 2016 року позовні вимоги задоволено частково. Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: на нерухоме майно – домоволодіння АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_1 , та складається з літ. Г-2 – житловий будинок шл. бл. обл. цеглою, житловою площею 49,5 кв. м, загальною площею 146,7 кв. м, 1-5, К – інші споруди, на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в рахунок погашення заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії № 09.2/270-6 від 11 липня 2006 року в сумі 930 320 (дев`ятсот тридцять тисяч триста двадцять) гривень 59 копійок, яка утворилася станом на 28.04.2015р., та за договором відновлювальної кредитної лінії № 09.2/269-6 від 11 липня 2006 року в сумі 2 622 967 (два мільона шістсот двадцять дві тисячі дев`ятсот шістдесят сім) гривень 80 копійок, яка утворилася станом на 28.09.2015р., шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах за ціною, не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 42998,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено (том 1 а.с.140-149).

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05 травня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , орган опіки та піклування Самарської районної у м.Дніпропетровську ради про звернення стягнення на заставлене майно, виселення, зняття з реєстраційного обліку скасовано частково в частині задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки та в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 42 998 грн. Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: на нерухоме майно – домоволодіння АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_1 та складається з літ. Г-2 – житловий будинок шл. бл. обл. цеглою, житловою площею 49,5 кв. м, загальною площею 146,7 кв. м, 1-5, К – інші споруди, на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в рахунок погашення заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії № 09.2/270-6 від 11 липня 2006 року в сумі 930 320 грн. 59 коп., яка утворилася станом на 28 квітня 2015 року та складається із: заборгованість за кредитом – 18 462 долари США, що еквівалентно 422 753 грн. 31 коп.; заборгованість за відсотками – 15 296,38 доларів США, що еквівалентно 350 265 грн. 05 коп., пеня за несвоєчасне повернення кредиту – 61 970 грн. 98 коп.; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по відсоткам – 95 331 грн. 03 коп. та за договором відновлювальної кредитної лінії № 09.2/269-6 від 11 липня 2006 року в сумі 2 622 967 грн. 80 коп., яка утворилася станом на 28 вересня 2015 року та яка складається із: заборгованість за кредитом - 50 343 доларів США, що еквівалентно 1 088 213 грн. 83 коп.; заборгованість за відсотками – 43 095,43 доларів США, що еквівалентно 931 550 грн. 50 коп.; пеня за несвоєчане повернення кредиту - 255 836 грн. 76 коп.; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по відсоткам - 347 366 грн. 70 коп. Початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Встановлено початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації у розмірі – 518 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» судовий збір у розмірі 3 654 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін (том 1 а.с.150-157).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 28.01.2019 року право приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 26.11.2018 року зареєстровано за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» на підставі іпотечного договору № 598, виданого 11.07.2006 року, укладеного між ЗАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , підстава внесення запису рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44347335 від 30.11.2018, ОСОБА_7 , Дніпровська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, номер запису про право власності 29199031 (том 1 а.с.30-31).

02.03.2018 року за вих. № 124/18 Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» направили ОСОБА_1 (на адреси: АДРЕСА_3 ) повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням. Вимагають сплатити борг за кредитним договором, розмір якого становить на 21.02.2018р. 114312,73 дол. США, що відповідно до курсу НБУ станом на 21.02.2018р. складає 3044782,25грн. Попереджено, що в порядку ст. ст. 35,36 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання цієї вимоги протягом тридцятиденного строку ПАТ «Укрсоцбанк» має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» (том 1 а.с.111).

На підтвердження відправлення повідомлення ОСОБА_1 банком надано реєстр відправлень, квитанцію та поштове повідомлення про вручення 16.03.2018р. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (том 1 а.с.112-114).

Відповідно до звіту № 2765288_05032018_ВА180305-021 про незалежну оцінку вартості житлового будинку, загальною площею 146,7кв.м, що розташований на земельній ділянці загальною площею 0,0844га за адресою: АДРЕСА_1 від 06 вересня 2018 року ринкова вартість складає 1110803,00грн., в тому числі: ринкова вартість житлового будинку 888122,00грн., ринкова вартість земельної ділянки 222681,00грн. (том 1 а.с.89-110).

На виконання ухвали суду Відділ реєстрації майнових прав у сфері державної реєстрації департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради надали завірені належним чином копії документів реєстраційної справи № 1708722312101 щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 переданих державним реєстратором Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Васеніним Юрієм Володимировичем (реєстраційна дія від 30.11.2018 року), серед яких зокрема є: заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.11.2018р. ПАТ «Укрсоцбанк»; картка прийому заяви; квитанція; відомості із бази даних про реєстрацію заяв та запитів Державного реєстру речових прав; Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 30.11.2019 року; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 44347335 від 30 листопада 2018 року; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.11.2018р.; іпотечний договір № 598 від 11.07.2006р.; договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 09.2/269-6 від 11.07.2006 року; два повідомлення про вручення кур`єрського відправлення ОСОБА_1 від 17.09.2018р. з позначкою не вручено по причині «відмови»; повідомлення ПАТ «Укрсоцбанк» від 02.03.2018р. за вих. № 125/18 ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням (том 1 а.с.179-200, 203-225).

Рішенням № 5/2019 Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року, зокрема визначено, що правонаступником щодо всього майна, прав та обов`язків Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», виникає у Акціонерного товариства «Альфа-Банк» з 15.10.2019р. (том 1 а.с.234-243).

І V. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного представником позивача, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Так, відповідно до ст. 589 ЦК України, ч.1 ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Тобто, законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання.

За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Згідно до частини першої, другої статті 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Згідно зі статтею 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Отже, сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржене іпотекодавцем у суді.

Отже, чинним законодавством передбачене право оспорити в суді державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за іпотекодавцем, набутого в позасудовому порядку.

Для реалізації іпотекодержателем позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за загальним правилом необхідні тільки воля та вчинення дій з боку іпотекодержателя, якщо договором не передбачено іншого порядку.

Зазначене узгоджується з правовими висновком викладеним у постанові Верховного Суду від 17 липня 2019 року справа № 466/2820/16-ц, провадження № 61-23411 св 18.

Судом встановлено, що умовами договору іпотеки сторони узгодили, що у випадку настання будь-якої з підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань , в порядку, встановленому ст. 37 ЗУ «Про іпотеку». Цей договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки (пункти 4.1., 4.6., 4.6.3. іпотечного договору).

02.03.2018 року ПАТ «Укрсоцбанк» надіслав позивачу вимогу про усунення порушень (а.с. 111-113 том 1), у якій просило погасити заборгованість і повідомило, що у випадку непогашення заборгованості у 30-тиденний строк з моменту отримання цієї вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» зверне стягнення на предмет іпотеки, зазначивши одним із способів такого звернення передання цього майна у власність ПАТ «Укрсоцбанк». Вказану вимогу позивач отримав16.03.2018 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 114 том 1), тому доводи позивача про неотримання такої вимоги є безпідставними.

Посилання позивача на те, що ним не було отримано вимогу банку та на відправленні міститься підпис не позивача належними та допустимими доказами не підтверджено, що є його процесуальним обов`язком (статті 12, 81 ЦПК України).

Окрім цього, в наданих матеріалах реєстраційної справи міститься ще одне повідомлення банку, від отримання якої позивач відмовився, що підтверджено відміткою працівника кур`єрської служби і позивачем вказана обставина не спростована.

Частиною другою статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

За пунктами 57 і 60 вищевказаної постанови для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з яким закон та або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення , переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину. Для державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, яке перебуває в іпотеці або податковій заставі, також подається документ, що підтверджує наявність факту згоди іпотекодержателя або контролюючого органу на відчуження або передачу на іншому речовому праві такого майна, яким в розумінні Закону України «Про іпотеку» може слугувати застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови в державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Аналіз вищевказаних положень законодавства свідчить про те, що іпотекодержатель має право задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

За результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав на нерухоме майно, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

Державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо державної реєстрації прав відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав.

Тобто у випадку порушення основного зобов`язання для реалізації іпотекодержателем позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за загальним правилом необхідні тільки воля іпотекодержателя та вчинення ним дій, передбачених законом.

Таким чином, спірне рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відповідають вищевказаним положенням законодавства.

Такі висновки відповідають правовим позиціям, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц (провадження № 14-317цс18) та від 07 листопада 2018 року у справі № 520/6819/14-ц (провадження № 14-343цс18), Постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року 488/4202/16-ц, провадження № 61-11487св18.

Ураховуючи викладене, суд доходить висновку про те, що у договорі іпотеки від 11 липня 2006 року, укладеному між позивачем та відповідачем, передбачено відповідне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, на підставі якого за банком і було зареєстровано право власності на належний позивачу на праві власності предмет іпотеки, оскільки останній не виконував взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, які забезпечені цієї іпотекою, держава реєстрація права власності за відповідачем на іпотечне нерухоме майно проведена на підставі документів, передбачених Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127, у встановленому законом порядку, а тому підстави для скасування рішення про державну реєстрацію права власності на іпотечне майно відсутні.

Пунктом 1 статті 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» встановлено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами – резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що воно використовується як місце постійного проживання, загальна площа якого не перевищує 140 кв. м. для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Проте судом не застосовуються положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки встановлено, що предмет іпотеки не є єдиним місцем проживання іпотекодавця, позивач має іншу адресу реєстрації по АДРЕСА_2 , належних та допустимих доказів на підтвердження того, що домоволодіння по АДРЕСА_1 є його постійним місцем проживання позивачем не надано.

Окрім цього, установлений Законом мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово відстрочує примусове стягнення на майно.

Тому підстав для застосування мораторію для реєстрації переходу прав власності на підставі застереження, що міститься у договорі іпотеки, суд не вбачає.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Статтями 77 - 80 ЦПК України встановлено критерії доказів, а саме їх належність, допустимість, достовірність та достатність.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Вирішуючи позов по суті, суд, також, звертає увагу, що відповідно до положень ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищевикладене та встановлені у судовому засіданні обставини, надані докази, суд приходить до обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 3-13, 141, 235, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27 листопада 2019 року.

Суддя А.О. Сухоруков