З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"13" вересня 2019 р. м.Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі судді Кравціва В.І.,

секретар судового засідання Топорович В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про розірвання договору найму жилого приміщення та виселення,

за участю представника позивача адвоката Михалойка Б.І.,

встановив :

ОСОБА _1 18 вересня 2018 рок пред`явив до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позов про усунення перешкод у користуванні житловим будинком по АДРЕСА_1 шляхом виселення відповідачів із вказаного будинку та зняття їх з реєстраційного обліку.

У обгрунутування позову посилався на те, що йому на праві приватної власності належить вказаний житловий будинок і 12 грудня 2015 року між ним, позивачем, та ОСОБА_2 на невизначений строк був укладений договір найму житлового приміщення у цьому житловому будинку, однак на даний час цей будинок потрібний йому, позивачу, для проживання, так як він, ОСОБА_4 , проживає по АДРЕСА_2 , разом із сім`єю, яка складається з таких членів сім`ї: він, позивач - інвалід першої групи, його син ОСОБА_5 , невістка ОСОБА_6 , внучка ОСОБА_7 і внучка ОСОБА_8 із сім`єю, в якій є чотирирічний син. У житловому будинку є три кімнати, в одній із них проживає син з невісткою, в другій - внучка ОСОБА_8 із сім`єю, а в третій - він та внучка ОСОБА_7 .

Отже, кількість осіб, які зареєстровані та проживають у житловому будинку по АДРЕСА_2 , приводить до того, що в кімнаті змушені проживати особи різної статі віком старші дев`яти років, окрім подружжя.

Він, Клюс, є інвалідом першої групи та особою похилого віку із урахування його похилого віку та стану здоров`я потребує спокою, стороннього догляду і належних умов проживання, яких не має в житловому будинку, в якому він зараз проживає, його житлові умови є важкими, а тому йому вкрай необхідне для його проживання та проживання членів його сім`ї житлове приміщення у його власному житловому будинку, в якому проживають відповідачі.

Крім цього відповідачі не виконують умови договору найму.

Так, відповідно до умов договору відповідачі повинні проживати в житловому будинку та зобов`язані за власний рахунок сплачувати комунальні та інші експлуатаційні платежі згідно з рахунками відповідних установ у встановлені чинним законодавством строки.

Користуючись житловим будинком, відповідачі не сплачували за використану електроенергію, у результаті чого виникла заборгованість за спожиту ними електричну енергію на суму 3 348 грн. 96 коп., що підтверджується рахунком про оплату від 03.07.2019, через що було відключено житловий будинок від електропостачання.

Відповідачі, зберігаючи свої особисті речі в житловому будинку, закрили його на замок, а самі проживають в с. Воютичі Самбірського району Львівської області.

1 червня 2018 року він звернувся до відповідачів з письмовим попередженням про розірвання договору найму житлового приміщення та виселення їх із власного будинку, однак відповідачі продовжують всупереч його волі користуватися вказаним будинком.

До початку розгляду справи по суту позивач ОСОБА_1 збільшив розмір позовних вимог - просив розірвати договір найму житлового приміщення від 12 грудня 2005 року та усунути перешкоди у користуванні ним шляхом виселення з нього відповідачів без надання іншого жилого приміщення.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Михалойко Б.І. під час розгляду справи по суті у підтримання позову посилався на обставини, викладені у позові та не заперечував щодо проведення заочного розгляду справи.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленими про судове засідання, що вбачається із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, у судове засідання не з`явилися без повідомлення причин, відзив не подали, і тому суд постановив ухвалу про проведення заочного розгляду справи на підставі наявних у ній доказів.

Вислухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

Із свідоцтва про право на спадщину за законом та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно відомо, що ОСОБА_1 на праві власності належить будинок АДРЕСА_1 (а. с. 8, 9, 10).

Із договору найму (оренди) (далі Договір) видно, що 12 грудня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір найму житлового приміщення, згідно якого ОСОБА_1 («Наймодавець») надав, а ОСОБА_2 («Наймач») з сім`єю: ОСОБА_3 та ОСОБА_9 прийняли в найм житлове приміщення, що складається з 2 кімнат житловою площею 31.2 кв. м, загальною площею 76,4 кв. м, яке розташоване в житловому будинку АДРЕСА_1 , а «наймач» зобов`язався прийняти зазначене майно, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення цього Договору повернути об`єкт оренди «Наймодавцю» в належному стані.

Згідно п. 2.1.7. цього Договору «Наймач» зобов`язаний за власний рахунок сплачувати комунальні та інші експлуатаційні платежі згідно з рахунками відповідних установ , у встановлені чинним законодавством строки.

Відповідно до п. 5.1.4. Договору, дія договору припиняється за умови попередження про це заінтересованою стороною іншу сторону.

Крім цього, згідно п. 5.1.5. Договору дія договору припиняється на вимогу «Наймодавця», у разі несплати орендної плати та/або платежів за комунальні та інші послуги «Наймачем» більше ніж протягом місяця – через 15 днів з моменту надіслання Наймодавцеві» такої вимоги.

Із довідки, виданої виконавчим комітетом Стрілковицької сільської ради Самбірського району Львівської області, відомо, що в будинку АДРЕСА_1 з 12 грудня 2015 року зареєстровано місце проживання: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 6).

Частиною 1 ст. 810 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

Відповідно до ч. 3 ст. 168 Житлового кодексу Української РСР договір найму жилого приміщення, укладений на невизначений строк, може бути розірвано за вимогою наймодавця, якщо жиле приміщення, займане наймачем, необхідне для проживання йому та членам його сім`ї. У цьому випадку власник будинку (квартири) повинен попередити наймача про наступне розірвання договору за три місяці.

Також, згідно ч. 3 ст. 825 ЦК України договір найму частини будинку, квартири, кімнати (частини кімнати) може бути розірваний на вимогу наймодавця у разі необхідності використання житла для проживання самого наймодавця та членів його сім`ї. Наймодавець повинен попередити наймача про розірвання договору не пізніше ніж за два місяці.

Із довідки, виданої виконавчим комітетом Стрілковицької сільської ради, видно, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2 , до складу його сім`ї входять: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який є головою цього двору, його син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , невістка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , внучка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (а. с. 7).

Із паспорта громадянина України та посвідчення видно, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_8 та є інвалідом І групи (а. с. 15).

Отже, жиле приміщення, займане наймачем та членами його сім`ї, необхідне для проживання наймодавця та членам його сім`ї.

Із попередження ОСОБА_1 від 1 червня 2018 року та квитанції вбачається, що позивач повідомив відповідачів про необхідність звільнення орендованого житлового приміщення у зв`язку із необхідністю такого для проживання його самого та членів сім`ї (а. с. 11, 12).

Відповідно до ч. 3 ст. 815 ЦК України наймач зобов`язаний своєчасно вносити плату за житло. Наймач зобов`язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.

Статтею 162 ЖК України встановлено, що плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін.

Плата за комунальні послуги береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Строки внесення квартирної плати та плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату й плату за комунальні послуги.

Тобто, за змістом цих норм закону плата за найм житла та плата за надані комунальні послуги є різними видами платежів, які здійснюються наймачем, при цьому обов`язок внесення плати за комунальні послуги покладається на наймача законом незалежно від обов`язку внесення плати за договором найму, якщо інше не встановлено договором, укладеним між сторонами.

Згідно ч. 4 ст. 168 ЖК Української РСР договір найму жилого приміщення, укладений як на визначений так і на невизначений строк, може бути розірвано, зокрема, у разі систематичного невнесення наймачем квартирної плати і плати за комунальні послуги.

Із повідомлення ТОВ «Львівгаззбут» від 7 вересня 2018 року вбачається, що за адресою по АДРЕСА_1 наявна заборгованість за послуги газопостачання в сумі 313,11грн. (а. с. 14).

Із попередження про відключення електричної енергії від 14 вересня 2018 року відомо, що за вказаною адресою також наявна заборгованість за період з 1 липня 2018 року по 1 вересня 2018 року у розмірі 558 грн., а також про припинення електропостачання з 1 жовтня 2018 року (а. с. 13).

Із акта обстеження житлового будинку від 11 квітня 2019 року, складеного комісією виконавчого комітету Стрілковицької сільської ради відомо, що сім`я ОСОБА_10 на даний час в будинку не проживає (а. с. 36).

Із квитанції за електричну енергію з 1 квітня 2019 року по 1 травня 2019 року вбачається, що за вказаною адресою існує заборгованість в сумі 3 348,96 грн. (а .с. 37).

Тобто, із наведеного вбачається, що відповідачами систематичного не вносилася плата за комунальні послуги, що є підставою для розірвання договору найму.

За правилами ст. 826 ЦК України у разі розірвання договору найму житла наймач та інші особи, які проживали у помешканні, підлягають виселенню з житла на підставі рішення суду, без надання їм іншого житла.

Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно із частиною 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Положеннями статті 319 цього Кодексу визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною 1 статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-709цс16 вказано, що згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім`ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.

За наведеного, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із неповнолітньою дитиною у зв`язку з розірвання договору найму житла підлягають виселенню із житлового житового будинку, власнимком якого є позивач і такі дії є належним способом захисту порушених прав позивача.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Розірвати договір найму жилого приміщення у жилому будинку по АДРЕСА_1 , укладений 12 грудня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

ОСОБА_11 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 разом із неповнолітнім сином ОСОБА_9 із жилого будинку по АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судовий збір в дохід держави у рівних частках по 384,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через суд, який ухвалив рішення, протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення .

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення відповідачами може бути подана заява про його перегляд.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає у АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідачі:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає у АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає у АДРЕСА_1 .

Текст повного судового рішення буде складено 23 вересня 2019 року.

Суддя