З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27 листопада 2019 року

м. Одеса

Справа №521/1134719

Провадження № 2/521/3594/19

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого - судді Гуревського В.К.

за секретаря - Дробот В.В.,

Учасники справи:

Позивач Військова частина НОМЕР_1

Представник ОСОБА_1

Відповідач - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої державі, -

В С Т А Н О В И В:

До Малиновського районного суду м. Одеси звернулася з позовом Військова частина НОМЕР_1 до ОСОБА_2 , в якому просила стягнути з ОСОБА_2 шкоду у розмірі 667,00 гривень на користь військової частини НОМЕР_1 та витрати покласти на відповідача, посилаючись на таке.

ОСОБА_2 тимчасово виконуючи обов`язки помічника командира військової частини НОМЕР_1 - начальника фінансової служби, несла відповідальність за стан фінансового господарства, забезпечення коштами потреб військової частини НОМЕР_1 , виконання функцій бухгалтерської служби і своєчасне та правильне здійснення платежів військової частини НОМЕР_1 відповідно до чинного законодавства України, та коли погодила наказ командира військової частини НОМЕР_1 про виплату підйомної допомоги старшому солдату ОСОБА_3 , перевіривши суму, на яку він мав право, взяла на себе відповідальність за правильність нарахованої суми, в результаті чого тимчасово виконуюча обов`язки помічника командира військової частини НОМЕР_1 - начальника фінансової служби, здійснила виплати, які призвели до шкоди, завданої державі на загальну суму 667,0 грн. Оскільки відповідач у добровільному порядку виплати, які призвели до шкоди, завданої державі не відшкодувала, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Представник позивача надав до суду заяву, за якою просив задовольнити позовні вимоги та проти заочного вирішення справи не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце судового засідання була повідомлена, у встановленому законом порядку, відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України.

Згідно ст.280ЦПК Українисуд можеухвалити заочнерішення напідставі наявниху справідоказів заодночасного існуваннятаких умов: відповідачналежним чиномповідомлений продату,час імісце судовогозасідання; відповідачне з`явивсяв судовезасідання безповажних причинабо безповідомлення причин; відповідачне подаввідзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв`язку з неявкою відповідача та не повідомленням ним про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку статті 223 ЦПК України, судзі згоди представників позивачів вважає за можливе розглядати справу в заочному порядку та ухвалити заочне рішення, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із витягом аудиторського звіту від 02 листопада 2018 року № 234/3/2/82/аз за результатами аудиту відповідності та фінансового аудиту військової частини НОМЕР_2 за період з 01 жовтня 2015 року по 31 травня 2018 року, проведеного Південним територіальним управлінням внутрішнього аудиту, було встановлено факт незаконної виплати підйомної допомоги старшому солдату ОСОБА_3 на загальну суму 667,0 грн., з них: 580,0 грн. сума переплати та ПДФО 87,0 грн.

Відповідно до акту приймання - передачі фінансових порушень, що призвели до втрат внаслідок переплат і неналежних виплат особовому складу військової частини НОМЕР_1 від 12 листопада 2018 року№ 1/6206 та наказу командира військової частини НОМЕР_2 «Про результати аудиту військової частини НОМЕР_2 » від 07 листопада 2018 року № 790, командиру військової частини НОМЕР_1 вказано прийняти рішення щодо переплат і неналежних виплат особовому складу військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 23 листопада 2018 року № 195 було призначено службове розслідування за фактом незаконних виплат соціального характеру.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 15 грудня 2018 року № 213 продовжено термін проведення службового розслідування за вищевказаним фактом до 20 грудня 2018 року.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від «Про результати службового розслідування за фактом незаконних виплат соціального характеру» від 20 грудня 2018 року № 231, службове розслідування було завершено.

Відповідно до акту проведення службового розслідування встановлено, що у грудні військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 старшому солдату ОСОБА_3 при розрахунку підйомної допомоги було невірно визначено оклад за військове звання та посадовий оклад, що призвело до переплати та в результаті чого було нанесено збитки державі на загальну суму 667,0 грн.

Дана переплата виникла з вини колишнього працівника Збройних Сил України ОСОБА_2 , яка тимчасово виконувала обов`язки помічника командира батальйону з фінансово-економічної роботи - начальника фінансово-економічної служби військової частини пп НОМЕР_3 ( НОМЕР_1 ) згідно наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_3 ( НОМЕР_1 ) від 19 серпня 2015 року № 70, у тому числі впродовж листопада - грудня 2015 року.

Тимчасово виконуючи обов`язки помічника командира батальйону з фінансово-економічної роботи - начальника фінансово-економічної служби, ОСОБА_2 із-за низького рівня знань керівних документів, неналежного виконання своїх функціональних обов`язків, порушила наступні вимоги: пункту 3.2.21 наказу Міністерства оборони України «Про затвердження Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України» від 16 липня 1997 року № 300, в якому вказано, що начальник фінансової служби частини відповідає за фінансовий стан частини та виконує свої обов`язки відповідно до пункту 3.1.9 цього Положення, а зі спеціальних питань виконує вказівки начальника фінансової служби вищого штабу.

Крім того, він повинен:

забезпечувати зберігання доручених коштів та цінностей, здійснювати контроль за правильним, економним та господарськи доцільним їх витрачанням посадовими особами частини, а також за дотриманням фінансової та штатно-тарифної дисципліни;

здійснювати разом з іншими службами економічний аналіз фінансово- господарської діяльності частини і на цій основі розробляти та доповідати командиру частини пропозиції щодо забезпечення збереження, ефективного та цілеспрямованого використання коштів, виявлення та використання внутрішньо-господарських резервів, запобігання втратам та нераціональним витратам; - пункту 3.1.9. наказу Міністерства оборони України «Про затвердження Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України» від 16 липня 1997 року № 300, усі посадові особи військової частини (з`єднання), які відають військовим (корабельним) господарством, повинні: - знати вимоги чинного законодавства України, наказів, положень, настанов, інструкцій та інших керівних документів щодо організації та ведення військового (корабельного) господарства та неухильно керуватись ними у своїй діяльності; - здійснювати постійний контроль за правильним, ощадливим та доцільним витрачанням (використанням) матеріальних засобів і коштів, вживати необхідних заходів для боротьби з нераціональними їх витратами (використанням), втратами, нестачами, псуванням і розкраданням.

Відповідно до наказу Міністерства оборони України «Про затвердження Інструкції про порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги» від 22 січня 2001 року № 370, (який діяв на момент виникнення переплати, станом на теперішній час втратив чинність), а саме пункту 2, розмір підйомної допомоги визначається з окладу за основною посадою, на яку призначений військовослужбовець або яку він займав до дня прибуття військової частини (підрозділу) до нового пункту постійної дислокації, окладу за військове звання та додаткових видів грошового забезпечення на день виникнення права на отримання підйомної допомоги (старшому солдату ОСОБА_3 при розрахунку підйомної допомоги було невірно визначено оклад за військове звання та посадовий оклад).

Відповідно до статті 1 закону України «Про оборону України» оборона України - система політичних, економічних, соціальних, воєнних, наукових, науково-технічних, інформаційних, правових, організаційних, інших заходів держави щодо підготовки до збройного захисту та її захист у разі збройної агресії або збройного конфлікту. Обороноздатність держави - здатність держави до захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту. Вона складається з матеріальних і духовних елементів та є сукупністю воєнного, економічного, соціального та морально-політичного потенціалу у сфері оборони та належних умов для його реалізації.

Згідно з статтею 1 закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). Майно, матеріальні і грошові засоби Збройних Сил України є державною власністю, яка входить до сфери управління Міністерства оборони України.

Відповідно до абз. 4 пункту 1.3 наказу Генерального штабу Збройних Сил України «Про затвердження Інструкції з діловодства у Збройних Силах України» від 07 квітня 2017 року № 124, за зміст, якість підготовки та оформлення на належному рівні документів, а також організацію діловодства та зберігання документів у структурних підрозділах військової частини відповідають їх командири.

Згідно з абз. 5 пункту 1.3. наказу ГШ ЗСУ №124, персональну відповідальність за зміст, якість підготовки та оформлення на належному рівні документів, їх відповідність чинному законодавству України рівною мірою несуть посадові особи, які їх відпрацьовують, погоджують та візують відповідно до компетенції.

Відповідно до пункту 8 Указу Президії Верховної Ради СРСР «Про затвердження положення про матеріальну відповідальність робітників і службовців за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації» від 01 липня 1986 року, керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних чи грошових цінностей, невжиттям необхідних заходів для запобігання простоям, випускові недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню і зіпсуттю матеріальних чи грошових цінностей.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 статті 130 Кодексу законів про тацю, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Згідно зпунктом 2абз.1ст.133Кодексу законівпро працю,керівники підприємств,установ,організацій таїх заступники,а такожкерівники структурнихпідрозділів напідприємствах,в установах,організаціях таїх заступники-у розмірізаподіяної зїх винишкоди,але небільше свогосереднього місячногозаробітку,якщо шкодупідприємству,установі,організації заподіянозайвими грошовимивиплатами працівникам, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних, грошових чи культурних цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям.

Відповідно до ч. 3 ст. 136 Кодексу законів про працю, покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.

Згідно із ч. 3 ст. 233 Кодексу закоте про працю, для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Таким чином, днем виявлення заподіяної шкоди ОСОБА_2 є день закінчення службового розслідування відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від «Про результати службового розслідування за фактом незаконних виплат соціального характеру» від 20 грудня 2018 року № 231.

Відповідно до пункту 3.3.1 наказу Міністерства оборони України «Про затвердження Положення про фінансове господарство військової частини Збройних Сил України» від 12 листопада 2010 року № 590 (який діяв на момент завдання шкоди), помічник командира військової частини з фінансово-економічної роботи підпорядковується командиру військової частини і разом з ним несе відповідальність за стан фінансового господарства, забезпечення коштами потреб частини, своєчасне виконання зобов`язань перед державним бюджетом.

Згідно зп.3.3.2.зазначеного наказу,начальник фінансовогооргану зобов`язаний:-організувати івести фінансовегосподарство військовоїчастини згідноз чиннимзаконодавством Українита цимПоложенням;-забезпечувати своєчаснеі правильнепланування тавитребування коштівна потребивійськової частинита іншихчастин,зарахованих донеї нафінансове забезпечення;-дотримуватися фінансовоїдисципліни;-ощадливо ставитисядо державнихкоштів;-знати іправильно застосовуватиу практичнійроботі чиннезаконодавство Україниз фінансово-господарськихпитань;-знати організаціюта порядокведення військовогогосподарства,умови проходженняслужби особовимскладом ЗбройнихСил України;-здійснювати разомз іншимислужбами економічнийаналіз фінансово-господарської діяльностічастини іна основіданих аналізурозробляти тадоповідати командиручастини пропозиціїщодо забезпеченнязбереження коштів,законного таефективного використаннякоштів таматеріальних цінностей,запобігання втратамі непродуктивнимвитратам;-своєчасно задовольнятиособовий складчастини грошовимзабезпеченням (заробітноюплатою)та іншимивиплатами,передбаченими чиннимзаконодавством України;-своєчасно здійснюватиустановлені відрахуванняз грошовогозабезпечення ізаробітної платита перераховуватиутримані сумиза призначенням;-вести роботущодо доведеннядо особовогоскладу вимогзаконів України,указів ПрезидентаУкраїни,постанов ВерховноїРади України,Кабінету МіністрівУкраїни,наказів Міністраоборони Україниз питаньгрошового іпенсійного забезпечення,заробітної платита іншихфінансово -економічних питань; - підписувати другим підписом заявки на кошти, платіжні доручення, грошові атестати військовослужбовців, роздавальні відомості на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, заробітної плати працівникам та інші виплати, звітність і службове листування з фінансових питань; - особисто здійснювати керівництво і контроль за діяльністю посадових осіб фінансового органу і організовувати їх спеціальну підготовку; - постійно працювати над підвищенням своєї військової та спеціальної підготовки, твердо знати та правильно використовувати в практичній роботі чинне законодавство України з фінансово-економічних питань.

Відповідно до пункту 3.3.4. Наказу, начальник фінансового органу, одержавши наказ, який суперечить установленому порядку використання коштів, повинен письмово доповісти про це командиру військової частини; при письмовому підтвердженні командиром військової частини відданого ним наказу виконує його, про що терміново доповідає начальнику забезпечувального фінансового органу. Начальник фінансового органу, який не доповів начальнику забезпечувального фінансового органу про одержання наказу, що суперечить установленому порядку використання коштів, несе відповідальність за його виконання нарівні з командиром військової частини, який віддав цей наказ.

Згідно з пунктом 3.3.5. Наказу, на посади начальників фінансових органів можуть призначатися офіцери, прапорщики, мічмани, які мають відповідну спеціальну підготовку або практичний досвід фінансової роботи, а в передбачених випадках - цивільні особи, які мають вищу освіту (спеціаліст, магістр) за фінансово-економічним фахом.

Таким чином, ОСОБА_2 тимчасово виконуючи обов`язки помічника командира військової частини НОМЕР_1 - начальника фінансової служби, несла відповідальність за стан фінансового господарства, забезпечення коштами потреб військової частини НОМЕР_1 , виконання функцій бухгалтерської служби і своєчасне та правильне здійснення платежів військової частини НОМЕР_1 відповідно до чинного законодавства України, та коли погодила наказ командира військової частини НОМЕР_1 про виплату підйомної допомоги старшому солдату ОСОБА_3 , перевіривши суму, на яку він мав право, взяла на себе відповідальність за правильність нарахованої суми, в результаті чого тимчасово виконуюча обов`язки помічника командира військової частини НОМЕР_1 - начальника фінансової служби, здійснила виплати, які призвели до шкоди, завданої державі на загальну суму 667,0 грн.

Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з абзацом 1 пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних став за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК (1540-06) шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Відповідно допункту 1постанови пленумуВищого спеціалізованогосуду зрозгляду цивільнихта кримінальнихсправ «Продеякі питанняюрисдикції загальнихсудів тавизначення підсудностіцивільних справ»від 01березня 2013року №3,Конституцією Українизакріплено правокожного насудовий захистта передбачено,що юрисдикціясудів поширюєтьсяна всіправовідносини,що виникаютьу державі(статті55,124),а статтею18закону Українивід 07липня 2010року №2453-VІ"Просудоустрій істатус суддів"визначено,що судизагальної юрисдикціїспеціалізуються нарозгляді цивільних,кримінальних,господарських,адміністративних справ,а такожсправ проадміністративні правопорушення.

Відповідно до пункту 2 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 01 березня 2913 року №3, відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону № 2453-VI).

Таким чином,враховуючи наявністьу відповідачаперед позивачемзаборгованості,що підтверджуєтьсяматеріалами справи,а такожвідсутність вматеріалах справи будь-яких доказів, які б вказували на неправомірність звернення позивача з вимогою про стягнення з відповідача даних коштів, суд вважає, що є всі законні підстави для задоволення позовних вимог.

За викладеними обставинами суд доходить до висновку, що позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 про відшкодування шкоди, завданої державі підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1921,0 гривень, який підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст.15,16,1166ЦК України,ст.136Кодекс законівпро працю,ст.ст.12,13,81,259,264,268,273,280,281,283,354ЦПК України,суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої державі задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 виданого Київським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 29 червня 2005 року, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Військової частини НОМЕР_1 , місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , р/р НОМЕР_7 в ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, шкоду, завдану державі у розмірі 667,0 гривень (шістсот шістдесят сім грн. 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Військової частини НОМЕР_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,0 гривень (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп.).

Заочне рішенняможе бутипереглянуте судом,що йогоухвалив,за письмовоюзаявою відповідача. Заявупро переглядзаочного рішенняможе бутиподано протягомтридцяти днівз дняйого проголошення. Учасниксправи,якому повнезаочне рішеннясуду небуло врученеу деньйого проголошення,має правона поновленняпропущеного строкуна поданнязаяви пройого перегляд-якщо таказаява поданапротягом двадцятиднів здня врученняйому повногозаочного рішеннясуду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду у повному обсязі складено 27 листопада 2019 року.

СУДДЯ: Гуревський В.К.