ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
27.11.2019
Справа № 920/953/19
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Данілової Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщення господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/953/19 в порядку загального позовного провадження
за позовом: державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго” (04080, м. Київ, вул.. Кирилівська, 85, код ЄДРПОУ 19480600)
до відповідача: акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання” (40004, м. Суми, вул.. Горького, 58, код ЄДРПОУ 05747991)
про стягнення 4490383,98 грн.,
представники сторін:
позивача: адвокат Борсук С.В. (ордер № 678538 від 24.10.2019);
відповідача: не з`явився.
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить суд стягнути з відповідача 4490383 грн. 98 коп. заборгованості за поставлену електричну енергію відповідно умов договору від 01.05.2019, укладеного між сторонами та витрати по оплаті судового збору в сумі 67355,76 грн.
Ухвалою суду від 26.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 24.10.2019 відкладено підготовче засідання на 21.11.2019.
21.11.2019 відповідач подав до суду клопотання № б/н від 20.11.2019 про розстрочення та відстрочення виконання рішення, в якому просить суд відстрочити виконання рішення суду в частині стягнення 4490383,98 грн. заборгованості відповідно до договору постачання електричної енергії від 01.05.2018 строком на два місяці з дати набрання ним законної сили та розстрочити виконання рішення суду в частині стягнення 4490383,98 грн. заборгованості відповідно до договору постачання електричної енергії від 01.05.2018 на шість місяців шляхом сплати АТ “Сумське НВО” на користь ДПЗД “Укрінтеренерго”.
Ухвалою суду від 21.11.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.11.2019.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом у межах наданих йому повноважень створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.
На підставі публічного договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» від 01.05.2018, укладеного між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», яке виконує функції постачальника «останньої надії», діє на підставі ліцензії на постачання електричної енергії споживачу, виданої постановою НКРЕКП від 06.11.2018 № 1344 та Розпорядження Кабінету міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р, відповідно до ст.. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 та публічним акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання», та комерційної пропозиції і додатків до неї, розроблених з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та з урахуванням вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, позивачем було поставлено відповідачу електричну енергію у травні-червні 2019 року у загальному обсязі 2169364 кВт.год на загальну суму 7557482,80 грн.
Оператором системи розподілу електричної енергії є ПАТ «Сумиобленерго».
Згідно з ч.6 ст.64 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник «останньої надії» оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.
Відповідно до ч. 8 ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.
27.12.2018 на виконання вимог ч. 11 ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» в мережі Інтернет за веб-адресою: www.uiе.kiev.ua позивачем розміщено: порядок приєднання до умов договору; договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; комерційну пропозицію №2 до договору; додаток до комерційної пропозиції №2 Ціни, за якими здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії».
Відповідно до п.2.1 договору від 27.12.2018 постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку 1 до договору (комерційна пропозиція).
Пунктом 13.1 договору передбачено, що договір набуває чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а вчастині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів.
Згідно з п.5.8 договору, розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Умовами комерційної пропозиції №2 від 27.12.2018 зазначено, що споживач сплачує 100% від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку. Орієнтована вартість розрахунку шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих постачальником від оператора систем розподілу (передачі) (далі ОС).
Остаточний рахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому місяці здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в акті купівлі-продажу та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.
Акт купівлі-продажу складається на підставі даних про фактичне споживання споживача, отриманих від ОС. У разі наявності зауважень до акта купівлі-продажу, споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності.
Відповідно до п. 5.10. договору від 01.05.2019 про постачання електричної енергії з постачальником «останньої надаї» та комерційної пропозиції № 2 від 27.12.2018 оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем. Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому місяці здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.
Згідно п.п. 2 п. 6.2. договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п.13.1 договору цей договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та дії в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів.
Як вбачається з матеріалів справи позивач, на виконання вищезазначеного договору, на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії ПАТ «СМНВО», отриманих від ДПЗД «Укрінтеренерго» складені акт № 002812 купівлі-продажу електроенергії до договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надїї» за розрахунковий період травень 2019 року, відповідно до якого відповідачем спожито електричної енергії в обсязі 750513 кВт/год та рахунок № 000005747991/17/О05/06667 від 07.06.2019 на сплату 2614586,16 грн. (з ПДВ), а також акт № 002836 купівлі-продажу електроенергії до договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надїї» за розрахунковий період червень 2019 року, відповідно до якого відповідачем спожито електричної енергії в обсязі 1418851 кВт/год та рахунок № 000005747991/17/О06/06798 від 04.07.2019 на сплату 4942896,64 грн. (з ПДВ). Таким чином, на підставі виставлених рахунків №000005747991/17/О05/06667 від 07.06.2019 та № 000005747991/17/О06/06798 від 04.07.2019 сума боргу яка підлягає оплаті відповідачу становить 7557482,80 грн.
Дані про обсяг спожитої електричної енергії відповідачем підтверджуються переліками споживачів постачальника «останньої надії», оператора системи розподілу ПАТ «Сумиобленерго», які зазначені у звітах останнього за травень, червень 2019 рік, ЕІС-код-Х-типу оператора системи № 62Х7197445680632 щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника «останньої надії» ДПЗД «Укрінтеренерго».
Відповідач частково оплатив борг в сумі 2614586,16 грн. за поставлену електричну енергію у травні 2019 року та 452512,66 грн. за поставлену електроенергію у червні 2019 року.
З урахуванням часткових оплат, залишок боргу який відповідач зобов`язаний оплатити позивачу за поставлену електричну енергію складає 4490383,98 грн.
Як зазначає позивач, відповідач встановлений договором обов`язок по оплаті поставленої електричної енергії у передбачений договором строк у повному обсязі не виконав, внаслідок чого позивач звернувся до суду для захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Оцінюючи правомірність заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.ст. 11, 509 ЦК зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст. ст.. 173-175 ГК України.
Згідно зі ст. 509 ЦК України та ст.. 173 ГК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Статтею 26 Закону України «Про електроенергетику» встановлено, що споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов`язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника. У разі проведення споживачем розрахунків в інших формах та/або сплати коштів на інші рахунки такі кошти не враховуються як оплата спожитої електричної енергії.
Пункт 3 частини 1 статті 57 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначає, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, приписи ч.7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України відносно обов`язковості договору для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як свідчать матеріали справи, позивачем у травні 2019 було поставлено електричну енергію в обсязі 750513 кВт/год на суму 2614586,16 грн., у червні 2019 було поставлено електричну енергію в обсязі 1418851 кВт/год на суму 4942896,64 грн., що підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії, звітами щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника «останньої надії» ДПЗД «Укрінтеренерго» за травень, червень 2019 року.
Як вже зазначалося, умовами комерційної пропозиції №2 від 27.12.2018 визначено, що остаточний рахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому місяці здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в акті купівлі-продажу та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.
Разом із тим, відповідачем в обумовлені договором та умовами комерційної пропозиції №2 від 27.12.2018 строки оплату у повному обсязі здійснено не було, заборгованість відповідача за спірним договором на теперішній час становить 4490383,98 грн.
Приймаючи до уваги, що позивач зобов`язання за договором виконав належним чином, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за договором обов`язки в частині строку їх виконання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 4490383,98 грн., є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з ч.1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Щодо клопотання відповідача про розстрочення та відстрочення виконання судового рішення, суд зазначає наступне.
Відповідач просить суд відстрочити виконання рішення в частині стягнення 4490383,98 заборгованості строком на два місяці та розстрочити виконання рішення на шість місяців.
Відповідно до ч.1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Згідно з ч.1 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч.4 ст. 331 ГПК України).
Зі змісту ч.5 ст. 331 ГПК України вбачається, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Відповідно до п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Судом встановлено, що в обґрунтування клопотання про розстрочення та відстрочення виконання рішення суду, відповідач посилається на те, що перебуває у складному фінансовому становищі та не вбачає можливості в добровільному виконанні умов договору раніше ніж 21.01.2019.
Відповідач зазначив, що в рамках виконавчого провадження № 57084810 Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області було накладено арешт на грошові кошти АТ «Сумське НВО» на загальну суму 43 647 457,00 грн., що підтверджується копією постанови від 15.04.20019.
Постановою приватного виконавця Корольова М.А. від 12.04.2019 року накладено арешт на грошові кошти АТ «Сумське НВО» на загальну суму 9727869,85 грн., про що свідчить копія постанови.
Постановою приватного виконавця Мукореза М.Л. від 18.06.2019 року накладено арешт на грошові кошти АТ «Сумське НВО» в межах суми 4 690 000 ,00 грн., що підтверджується копією відповідної постанови.
Постановою заступника начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Сумській області Тимофєєвої Т.І. від 19.06.2019 року накладено арешт на грошові кошти АТ «Сумське НВО» на загальну суму 80 829 553,76 грн.
Постановою приватного виконавця Пересадько О.Б. від 06.08.2019 накладено арешт на грошові кошти відповідача на загальну суму 644387,82 грн.
Крім того, АТ «Сумське НВО» має заборгованість по заробітній платі в сумі 509657,2грн., що підтверджується довідкою № 18-7/925 від 18.10.2019 року, яка міститься в матеріалах справи.
Суд приймає до уваги докази, подані відповідачем в обґрунтування наявності об`єктивних обставин, що свідчать про неможливість виконати рішення суду у строк, визначений законодавством та вважає за доцільне відстрочити виконання рішення суду про стягнення з відповідача на користь позивача 4490383 грн. 98 коп. заборгованості відповідно до договору постачання електричної енергії від 01.05.2018 строком на два місяці з дати набрання рішенням законної сили.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідач просить одночасно відстрочити та розстрочити виконання рішення (відстрочення на два місяці та розстрочення на шість місяців).
У постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» зазначено, що при відстроченні чи розстроченні виконання рішення господарським судам слід мати на увазі таке:
Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо (п.7.1.1).
Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо) (п.7.1.2).
Як зазначено судом вище, відповідно до ст.. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Одночасне застосування відстрочки та розстрочки виконання рішення суду чиним ГПК України не передбачено.
Разом з цим, відповідач просить відстрочити та розстрочити виконання рішення.
З огляду на викладене та приймаючи до уваги той факт, що одночасне застосування відстрочки та розстрочки виконання рішення суду не передбачено ГПК України, господарський суд прийшов до висновку відмовити у задоволенні клопотання про розстрочку виконання рішення.
Виходячи з фактичних обставин даної справи, відповідно до вимог статті 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 123, 129, 233, 236-238, 240, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд,
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» (40004, м. Суми, вул. Горького, 58, код 05747991) на користь державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго” (04080, м. Київ, вул.. Кирилівська, 85, код ЄДРПОУ 19480600) 4490383 грн. 98 коп. заборгованість за поставлену електричну енергію та 67355 грн. 76 коп. судового збору, відстрочивши виконання рішення суду строком на два місяці, з дати набрання рішенням законної сили.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено 29.11.2019.
Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя
В.В. Яковенко
