Ухвала

Іменем України

20 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 641/4463/19

провадження № 61-20411ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив звільнити його від сплати заборгованості за аліментам у сумі 483 164,76 грн за період з 01 травня 2015 року по 27 грудня 2018 року.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2012 року у справі № 2020/11067/2012 із нього стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_5 у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи із 23 жовтня 2012 року. На підставі вказаного рішення суду видано виконавчий лист, який відповідач пред`явила до виконання до Комінтернівського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі - Комінтернівський ВДВС ГТУЮ у Харківській області). 28 січня 2015 року державним виконавцем Комінтернівського ВДВС ГТУЮ у Харківській області винесена постанова про повернення виконавчого документу ОСОБА_2 відповідно до її заяви на підставі частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження». Вказану заяву відповідач подала у зв`язку з налагодженням між сторонами сімейних стосунків, проживанням в одному будинку та веденням спільного господарства. За взаємною згодою вони утримували спільних дітей, займалися їх вихованням, він надавав відповідачу гроші для придбання продуктів харчування та інших необхідних побутових речей, для оплати комунальних платежів, інших потреб. ОСОБА_5 проживала разом з ними та знаходилася на утриманні батьків. У грудні 2018 року відносини між сторонами погіршилися, почалися сварки та конфлікти, відповідач почала наполягати на тому, щоб він покинув житлове приміщення, у якому вони мешкали. 28 грудня 2018 року ОСОБА_2 звернулася до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі - Міжрайонний ВДВС) із заявою про примусове виконання виконавчого листа, виданого у справі про стягнення із нього аліментів на утримання їх спільної доньки. Про вказане звернення ОСОБА_2 повідомила його у січні 2019 року. У заяві до виконавчої служби відповідач вказала, що не отримує аліменти з січня 2015 року. За вказаною заявою старшим державним виконавцем Міжрайонного ВДВС Лаптіковою Г.В. 16 січня 2019 року відкрите виконавче провадження № 57992068, а 11 квітня 2019 року державним виконавцем винесена постанова про звернення стягнення на його заробітну плату та пенсію в розмірі 70 відсотків нарахованих сум до повного погашення заборгованості. Згідно з розрахунком державного виконавця станом на 01 червня 2019 року за період із 01 травня 2015 року по 01 червня 2019 року заборгованість склала 481 757,50 грн. На підставі постанови державного виконавця від 11 квітня 2019 року із заробітної плати ОСОБА_1 у квітні 2019 року відраховано у якості аліментів 39 113,00 грн, у травні 2019 року - 118 713,00 грн.

Позивач зазначав, що він має право на звільнення від сплати заборгованості за аліментами за період із січня 2015 року по 04 жовтня 2016 року включно на підставі частини третьої статті 197 Сімейного кодексу України (далі - СК України), що діяла на час виникнення заборгованості, внаслідок непред`явлення відповідачем без поважних причин виконавчого листа до примусового виконання, та із 05 жовтня 2016 року по 27 грудня 2018 року включно на підставі частини другої статті 197 СК України внаслідок істотності обставин, а саме: спільного проживання з донькою, її утримання в добровільному порядку за домовленістю із відповідачем.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 1 серпня 2019 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 500 грн.

Постановою Харківського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 1 серпня 2019 року скасовано в частині відмови у задоволені позову ОСОБА_1 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами у період із 01 травня 2015 року по 04 жовтня 2016 року у розмірі 155 463,39 грн. Ухвалено в цій частині нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково. Звільнено ОСОБА_1 від сплати заборгованості по сплаті аліментів за період з 01 травня 2015 року по 04 жовтня 2016 року включно на суму 155 463,39 грн. Зменшено суму, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у якості компенсації понесених нею судових витрат до 3 234,52 грн.

12 листопада 2019 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року, в якій посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п`ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини п`ятої статті 394 ЦПК України у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач.

Разом із тим, як зазначено у частині п`ятій статті 394 ЦПК України, якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Зі змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що касаційна скарга є очевидно необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення.

Такого висновку суд дійшов з огляду на таке.

Судами встановлено, що заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2012 року стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_5 у розмірі 1/4частини усіх видів заробітку, але не менше 30 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи із 23 жовтня 2012 року.

На підставі зазначеного рішення Комінтернівським районним судом м. Харкова видано виконавчий лист від 18 грудня 2012 року № 2020/11067/2012.

Зі змісту постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 28 січня 2015 року ВП № 36856442, винесеної державним виконавцем Комінтернівського ВДВС ГТУЮ у Харківській областіЄмельяновим О. О. вбачається, що виконавчий лист від 18 грудня 2012 року № 2020/11067/2012 повернуто ОСОБА_2 на підставі її особистої заяви про повернення виконавчого листа без виконання.

Повторно виконавчий лист пред`явлений до виконання 28 грудня 2018 року.

Постановою старшого державного виконавця Міжрайонного ВДВС Лаптіковою Г. В. від 16 січня 2019 року відкрито виконавче провадження № 57992068 з виконання виконавчого листа № 2020/11067/2012, виданого 18 грудня 2012 року, про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_5 , у розмірі 1/4частини усіх видів заробітку, але не менше 30 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Постановами старшого державного виконавця Міжрайонного ВДВС Лаптікової Г. В. від 11 квітня 2019 року ВП № 57992068 звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід у Харківському регіональному структурному підрозділі державного підприємства обслуговування повітряного руху та в УПФУ в Комінтернівському районі м. Харкова. Крім того, зазначено про здійснення відрахувань із доходів боржника відповідно до чинного законодавства на користь стягувача, у розмірі 70 відсотків до виплати загальної суми боргу. Після утримання суми боргу, проводити стягнення в сумі 1/4 частини заробітку боржника.

Згідно з розрахунком заборгованості ОСОБА_1 за аліментами відповідно до виконавчого листа від 18 грудня 2012 року № 2020/11067/2012 за період з 01 травня 2015 року по 01 червня 2019 року, проведеного старшим державним виконавцем Міжрайонного ВДВС Лаптіковою Г.В., загальна сума боргу станом на 01 червня 2019 року складає 481 757,50 грн.

Згідно з статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними (частина перша статті 181 СК України).

Відповідно до частини третьої статті 197 СК України (у редакції Закону України від 17 травня 2016 року № 1370-VIII, що діяла до 05 жовтня 2016 року) суд може звільнити платника аліментів від сплати заборгованості, якщо буде встановлено, що вона виникла внаслідок непред`явлення без поважної причини виконавчого листа до виконання особою, на користь якої присуджено аліменти.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року у справі № 1-7/99).

Звільняючи позивача від сплати заборгованості за період із 01 травня 2015 року по 04 жовтня 2016 року, суд апеляційної інстанції встановивши, що сторони у цей період проживали разом, відповідач була обізнана про те, що позивач має постійну роботу, отримує заробітну плату та пенсію, 28 січня 2015 року за особистою заявою відповідача виконавчий лист, згідно з яким із позивача стягувалися аліменти на утримання дитини, повернутий державним виконавцем, правильно застосував норму частини третьої статті 197 СК України, яка діяла у спірний період, та дійшов правильного висновку про наявність підстав для звільнення позивача від заборгованості зі сплати аліментів, оскільки така заборгованість виникла внаслідок непред`явлення відповідачем без поважної причини виконавчого листа до виконання.

При цьому апеляційний суд обґрунтовано виходив із того, що норма частини третьої статті 197 СК України у редакції Закону України від 17 травня 2016 року № 1370-VIII, підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки вона діяла на час виникнення заборгованості зі сплати аліментів у період із 01 травня 2015 року по 04 жовтня 2016 року.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду та по своїй сутті зводяться до неправильного трактування заявником норм матеріального права.

Із змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності рішення суду.

Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами п`ятою і шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков Г. І. Усик