ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2019 року

Київ

справа №647/1699/16-а

адміністративне провадження №К/9901/37220/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А.Ю.,

суддів - Мороз Л.Л., Рибачука А.І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну каргу Бериславського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року (колегія суддів: шляхтицький О.І., Запорожан Д.В., Романішин В.Л.) у справі №647/1699/16-а за позовом ОСОБА_1 до Бериславського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом, в якому просив: визнати неправомірними дії Бериславського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Херсонської області щодо застосування для розрахунку пенсії за віком йому показника заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України станом на 2007 рік в розмірі 1197 грн. 91 коп.; визнати неправомірними дії Бериславського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Херсонської області щодо відмови у застосуванні для розрахунку пенсії за віком йому, показників заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України станом на 2015 рік в розмірі 3661,41 грн.: зобов`язати Бериславське об`єднане управління Пенсійного фонду України у Херсонської області провести з 25.01.2016 року перерахунок пенсії за віком призначеної йому, з використанням для розрахунку її розміру показників заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України станом на 2015 рік в розмірі 3661,41 грн. та стягнути на його користь судовий збір.

Постановою Бериславського районного суду Херсонської області від 12 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року, позов задоволено.

Не погодившись з судовим рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що в даному випадку мало місце переведення з одного виду пенсії на інший, у зв`язку з чим пенсійним органом правомірно застосовано норми частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV, відтак відсутні підстави для застосування показника середньої заробітної плати за попередній рік перед переведенням позивача.

У запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 травня 2017 року відкрито касаційне провадження.

Справу передано до Верховного Суду.

У зв`язку з відсутністю клопотань про розгляд справи за їх участю, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 01.12.2006 наказом № 334-к звільнений з Бериславської ЦРЛ за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію по вислузі років.

04.12.2006 позивачу призначено пенсію за вислугою років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

29.12.2006 наказом №350-к від 28.12.2006, прийнятий на посаду лікаря-педіатра дільничного дитячої консультації.

У зв`язку з цим, до Управління ПФУ у Бериславському районі позивачем подана заява про припинення нарахування та виплати пенсії за вислугою років, з підстав продовження роботи. Нарахована пенсія за період січень - лютий 2007 року позивачем повернута через банківську установу до ПФУ.

28.02.2013 звільнений з попередньої посади наказом №33-к по переводу в КЗ «Бериславський районний центр первинної медико-санітарної допомоги, відповідно до п.5 ст.36 КЗпП України. 01.03.2013 прийнятий на посаду лікаря-педіатра дільничного в міську амбулаторію Бериславського районного центру первинної медико-санітарної допомоги по переводу.

23.01.2016 позивачу виповнилося 60 років, тобто він досяг віку, який надає право на отримання пенсії за віком та 25.01.2016 року вперше звернувся до Управління ПФУ у Бериславському районі із заявою про нарахування та виплату пенсії за віком.

Відповідачем пенсію за віком обчислено із застосуванням показника середньої заробітної плати на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2007 рік у розмірі 1197-91 грн., а не за 2015 рік, який становить 3661,41 грн.

Для обчислення розміру пенсії, службовими особами Управління ПФУ у Бериславському районі застосовано показник середньої заробітної плати на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2007 рік у розмірі 1197,91 грн.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким і погодився апеляційний суд, виходив з того, що реалізація права позивача на пенсію на підставі закону № 1058 проводилась вперше, а тому при призначенні пенсії за віком на загальних підставах у відповідності до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", позивачу має бути розраховано пенсію з урахуванням вимог ч. 2 ст. 40 даного Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати з якої сплачено страхові внески в Україні, за три календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком (2013-2015 роки).

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (ст. 44 Основного Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-ІV за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

За приписами ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп -заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск -сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Згідно з п. 2, 16 розд. ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, які працювали на посадах, що дають право на пенсію за вислугою років, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом № 1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст. 28 цього Закону. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону № 1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію (…) за вислугу років.

Водночас ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV установлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

З аналізу зазначених вище норм законодавства вбачається, що ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV. Однак у випадку із заявою позивача мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком).

Колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_1 було призначено пенсію за вислугу років, як працівнику охорони здоров`я, відповідно до п. «е» ст. 55 Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії.

Для призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV позивач звернувся вперше у січні 2016 року.

Відповідно до п. «е» ст. 55 Закону № 1788-XII право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку

Статтею 7 Закону № 1788-XII передбачено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком та по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу особою на час звернення за пенсією чи ні. Пенсія за вислугу років призначається лише при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Згідно з п. 11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, пенсія за вислугу років призначається у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії. У разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи.

Таким чином, позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України у постанові від 29 листопада 2016 року у справі № 133/476/15-а (№ 21-6331а15). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №577/2576/17 підтримала таку правову позицію.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про необґрунтованість використання відповідачем механізму переведення з одного виду пенсії на інший, а саме: з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, а тому при обчисленні пенсії необхідно було застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) за три роки, що передували року призначенню пенсії за віком, як того вимагає ч.2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Бериславського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді Л.Л. Мороз

А.І. Рибачук