ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2019 року

Київ

справа №621/1824/17

адміністративне провадження №К/9901/24171/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Зміївського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області на постанову Зміївського районного суду Харківської області від 08.09.2017 (у складі головуючого-судді Шахової В.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного від 25.10.2017 (в складі колегії суддів: головуючого судді Лях О.П., суддів: Старосуда М.І., Яковенка М.М.) у справі №621/1824/17 за позовом ОСОБА_1 до Зміївського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

В серпні 2017 року позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправною відмову Зміївського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (далі - Зміївське ОУПФУ) у здійсненні їй як судді у відставці перерахунку щомісячного довічного утримання, з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення, на підставі довідок Територіального управління Державної судової адміністрації у Харківській області №04-50/330 та №04- 50/331 від 13.06.2017;

- зобов`язати Зміївське ОУПФУ здійснити їй перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання у розмірі 84%, з включенням суми матеріальної допомоги, починаючи з моменту звернення за отриманням довічного грошового утримання - з 01.10.2016, виходячи із розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді - 24408,33 грн на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації у Харківській області №04-50/330 від 13.06.2017, а з 01.12.2016 виходячи із розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді - 26933,33 грн на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації у Харківській області №04-50/331 від 13.06.2017, без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обгрунтування позовних вимог посилалась на те, що відповідач безпідставно відмовив їй у проведенні перерахунку грошового утримання з врахуванням допомоги на оздоровлення з моменту звернення, оскільки вважає, що допомога на оздоровлення є складовою системи оплати праці судді, входить до структури останньої і при виході у відставку має враховуватись в заробітну плату для обчислення грошового утримання.

Постановою Зміївського районного суду Харківської області від 08 вереня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року, позов задоволено.

Визнано протиправною відмову Зміївського ОУПФУ у здійсненні судді у відставці ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного утримання, з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення, на підставі довідок Територіального управління Державної судової адміністрації у Харківській області №04-50/330 та №04- 50/331 від 13.06.2017.

Зобов`язано відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання у розмірі 84%, з включенням суми матеріальної допомоги, починаючи з моменту звернення за отриманням довічного грошового утримання - з 01.10.2016, виходячи із розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді - 24408,33 грн на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації у Харківській області №04-50/330 від 13.06.2017, а з 01.12.2016 виходячи із розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді - 26933,33 грн на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації у Харківській області №04-50/331 від 13.06.2017, без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнуто з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 640 грн.

З рішеннями судів попередніх інстанцій не погодився відповідач, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що матеріальна допомога на оздоровлення є одноразовою виплатою та не входить до складу суддівської винагороди, а тому не входить і до складу щомісячного довічного грошового утримання судді.

Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористалась.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за вищевказаною скаргою.

Справу передано до Верховного Суду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 постановою Верховної Ради України від 22.09.2016 №1600-VІІІ «Про звільнення суддів» звільнена з посади судді Зміївського районного суду Харківської області у зв`язку з поданням заяви про відставку. Наказом голови Зміївського районного суду Харківської області №02-03/40 від 03.10.2016 позивача відраховано зі штату Зміївського районного суду Харківської області.

З 01.10.2016 позивач перебуває на обліку у відповідача як суддя у відставці та отримує довічне грошове утримання.

23.06.2017 позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок раніше призначеного їй щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідок, виданих ТУ ДСА України в Харківській області від 13.06.2017 за №04-50/330 та №04-50/331, про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням допомоги на оздоровлення.

Згідно з довідкою ТУ ДСАУ в Харківській області №04-50/330 від 13.06.2017, виданою ОСОБА_1 на підставі особового рахунку за жовтень 2016 року, заробітна плата, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, становить всього 24408,33 грн, в тому числі: оклад - 14500,00 грн, надбавка за вислугу років 60% - 8700 грн, матеріальна допомога - 1208,33 грн.

Згідно із довідкою ТУ ДСАУ в Харківській області №04-50/331 від 13.06.2017, виданою ОСОБА_1 на підставі особового рахунку за грудень 2016 року, заробітна плата, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, становить всього 26933,00 грн, в тому числі: оклад - 16000,00 грн, надбавка за вислугу років 60% - 9600 грн, матеріальна допомога - 1333,33 грн.

Відповідач листом від 31.07.2017 №3004-02/50 повідомив позивача про відсутність підстав для врахування суми матеріальної допомоги при визначенні розміру щомісячного довічного грошового утримання. Свою відмову відповідач мотивував тим, що матеріальна допомога на оздоровлення не передбачена ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 07.07.2010, а тому підстави для врахування її в заробіток для обчислення щомісячного довічного грошового утримання відсутні.

Не погодившись з вказаними діями відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернулась до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляціної інстанції, виходив з того, що матеріальна допомога на оздоровлення, яка виплачувалася позивачу і з якої сплачено страхові внески, відноситься до складу грошового утримання судді і має враховуватись при визначенні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституційний Суд України у Рішенні від 08.06.2016 №4-рп/2016 зазначив, що конституційний статус суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці передбачає їх належне матеріальне забезпечення, яке повинне гарантувати здійснення справедливого, незалежного, неупередженого правосуддя (абзац десятий пп. 2.2 п. 2 мотивувальної частини).

Гарантуючи незалежність суддів, держава зобов`язується її забезпечити, зокрема, через матеріальний і соціальний захист, що включає гарантію виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

У рішенні від 11.10.2005 № 8-рп/2005 Конституційний Суд України охарактеризував щомісячне довічне грошове утримання як особливу форму соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання суддів, у тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді; щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага; особливість щомісячного довічного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування (абзаци п`ятий, шостий, сьомий п. 7 мотивувальної частини).

Відповідно до ст. 133 Закону №2453-VI (чинної, на момент подання позивачем заяви про звільнення з посади судді у відставку) та ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016р. №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII; чинної, на момент призначення позивачу довічного грошового утримання та звернення з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання), суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Згідно з нормами ст. 136 Закону №1402-VIII та ст. 134 Закону №2453-VI суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу.

Статтею 141 Закону №2453-VI (у редакції, чинній на момент виходу позивача у відставку) визначено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується пенсія або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90% заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Отже, спеціальним законом, який регулює питання призначення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, чітко визначено склад суддівської винагороди, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, до якого не входить матеріальна допомога на оздоровлення.

За такого правового регулювання, колегія суддів дійшла висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди, з якої обчислюється щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, а тому відповідач, відмовивши позивачу у здійсненні такого перерахунку, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права висловлена Верховним Судом у постановах від 19.06.2018 (справа №592/7834/17), від 09.11.2018 (справа №730/567/17), від 23.11.2018 (справа №727/4730/17), від 03.04.2019 (справа №591/678/17), від 13.11.2019 (справа №621/1837/17) і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від неї.

Посилання судів в обгрунтування судових рішень на п. 2.3.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13.012004 №5 є безпідставним, оскільки спеціальним законом, а саме Законом України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що суддівська винагорода не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, ніж цей Закон.

Крім того, безпідставними є посилання на норми ст. 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та ст. 41 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки застосування вказаних норм можливе у разі призначення пенсії, а не щомісячного довічного грошового утримання, яке визначено Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

Також безпідставним є застосування до спірних правовідносин висновків Верховного Суду України, викладених в постановах від 20.02.2012 у справі №21-430а11, від 06.11.2013 у справі №21-350а13 про те, що матеріальна допомога на оздоровлення входить до системи оплати праці, є складовою заробітної плати, з неї нараховується та сплачується страховий внесок або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, а тому її розмір враховується в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії та щомісячного грошового утримання, оскільки предметом позову у зазначених справах є перерахунок пенсії державних службовців, призначених на підставі ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII, а в даному випадку предметом позову є перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, при цьому спеціальним законом визначено склад суддівської винагороди, який застосовується при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

За встановлених обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

За таких обставин, коли суди повно і правильно встановили обставини справи, проте неправильно тлумачили закон, який підлягав застосування, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Зміївського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області задовольнити.

Постанову Зміївського районного суду Харківської області від 08 вереня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Зміївського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, відмовити.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А. Ю. Бучик

Судді: Л. Л. Мороз

А. І. Рибачук