ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2019 року

м. Київ

справа №460/3113/18

адміністративне провадження №К/9901/21229/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Рибачука А.І.,

суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 460/3113/18

за позовом Дубенського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області [далі - Дубенське ОУ ПФУ; правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ ПФУ)] до Приватного акціонерного товариства (далі - ПрАТ) «Дубенський завод гумово-технічних виробів» про стягнення заборгованості, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ПрАТ «Дубенський завод гумово-технічних виробів»

на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12.03.2019, ухвалене у складі головуючого судді Комшелюк Т.О. та

постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2019, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Курильця А.Р., суддів Гінди О.М., Качмара В.Я., -

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. 17.12.2018 Дубенське ОУ ПФУ звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з ПрАТ «Дубенський завод гумово-технічних виробів» заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій з грудня 2017 року по листопад 2018 року у розмірі 356 399, 56 грн.

Позов обґрунтовано тим, що обов`язок відповідача відшкодувати пенсійному органу фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України встановлений пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV). Дубенське ОУ ПФУ вказало на те, що за період з грудня 2017 року по листопад 2018 року ним понесено фактичні витрати на виплату та доставку пенсії громадянам, які до виходу на пенсію працювали у відповідача та яким пенсія призначена на пільгових умовах, в загальній сумі 356 399, 56 грн. Разом з тим, відповідач свого обов`язку щодо відшкодування таких витрат не виконав. З наведених підстав, просило позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Івано-Франківський окружний адміністративний суд рішенням від 12.03.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2019, задовольнив позовні вимоги.

3. 25.07.2019 ПрАТ «Дубенський завод гумово-технічних виробів» звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12.03.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2019, ухвалити нове рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог.

4. Верховний Суд ухвалою від 01.08.2019 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

5. 13.09.2019 від позивача до суду касаційної інстанції надійшов відзив на вказану касаційну скаргу, в якому ГУ ПФУ просить залишити останню без задоволення, а оскаржувані ПрАТ «Дубенський завод гумово-технічних виробів» судові рішення - без змін.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Суди встановили, що ПрАТ «Дубенський завод гумово-технічних виробів» зареєстрований в органах пенсійного фонду як платник страхових внесків.

За період з грудня 2017 року по листопад 2018 року позивач поніс фактичні витрати на виплату та доставку пенсії громадянам, які до виходу на пенсію працювали у відповідача та яким пенсія призначена на пільгових умовах, в загальній сумі 356 399,56 грн, у зв`язку із чим він на адресу відповідача надсилав розрахунки цих фактичних витрат, проте відповідач у передбачені строки свого обов`язку щодо відшкодування таких витрат не виконав.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що обов`язок визначення сум відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій покладено на позивача, відповідач зобов`язаний здійснити відшкодування зазначених витрат в розмірах визначених позивачем, підставою для відшкодування вказаних сум є розрахунок цих витрат, який надсилається підприємству, оскільки пунктом 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV встановлено, що підприємства з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 до набуття особою права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

При цьому суди першої та апеляційної інстанції вказали на те, що строки звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості по відшкодуванню зазначених сум, які в даному випадку є недоїмкою, передбачені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), не застосовуються.

IV ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

8. Касаційна скарга відповідача мотивована, зокрема тим, що позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки суми, які підлягають сплаті страхувальниками в рахунок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій не є страховими внесками, недоїмкою, штрафними санкціями чи пенею, тому до спірних відносин у цій справі застосовуються строки звернення до суду, встановлені статтею 122 КАС України. Також ПрАТ «Дубенський завод гумово-технічних виробів» вказує на те, що станом на час звернення позивача до суду із вказаним позовом, ані Законом № 1058-IV, ані Законом України від 26.06.1997 № 400/97-ВР «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» не визначено право Пенсійного фонду України звертатись до суду з позовом про стягнення витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

9. У відзиві на касаційну скаргу ГУ ПФУ вказує на те, що обов`язок підприємства з відшкодування понесених ПФУ витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах не пов`язаний із датою призначення такої пенсії. При цьому такий обов`язок прямо встановлений законодавством.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

10. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів виходить із такого.

11. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

12. Статтею 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) визначено категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах.

13. Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV встановлено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Покриття витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» та призначених відповідно до частин другої і третьої статті 114 цього Закону до досягнення пенсійного віку, визначеного статтею 26 цього Закону, здійснюється у такому порядку: підприємства та організації (крім сільськогосподарських товаровиробників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України) вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім тих, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України; на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, а також на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини другої статті 114 цього Закону, - до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону за раніше діючим порядком.

14. Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1 (далі - Інструкція № 21-1) встановлює обов`язок підприємств здійснювати відшкодування витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV.

15. Відповідно до пункту 6.1. Інструкції № 21-1 відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону 1058-IV.

16. Пунктами 6.4 та 6.5 Інструкції № 21-1 визначено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом місяця з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.

17. При цьому, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць (пункт 6.7 Інструкції № 21-1).

18. Отже, обов`язок з відшкодування повністю витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, в частині пенсій призначених у порядку статті 13 Закону № 1788-ХІІ, покладений на підприємства.

19. При цьому, колегія суддів зазначає, що обов`язок визначення сум відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій покладено на позивача, відповідач зобов`язаний здійснити відшкодування зазначених витрат в розмірах визначених позивачем, підставою для відшкодування вказаних сум є розрахунки цих витрат, який надсилається підприємству.

20. До того ж, колегія суддів вказує на те, що органи Пенсійного фонду зобов`язані повідомити підприємство про настання обставин, які впливають на суму відшкодування, шляхом надіслання підприємству розрахунку.

21. У справі, яка розглядається суди встановили, що на виконання вимог пункту 6.4 Інструкції №21-2 позивачем на адресу відповідача були надіслані розрахунки фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV (відповідно до Списку № 1 та пункту «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ), якими визначався розмір щомісячних внесків за період з грудня 2017 по листопад 2018 року, а саме: від 06.12.2017 №3371/05, від 11.01.2018 №178/05, від 05.02.2018 №588/05, від 05.03.2018 №1395/05, від 10.04.2018 №1967/05, від 10.05.2018 №2352/05, 06.06.2018 №2912/05, від 09.07.2018 №3318/05, від 06.09.2018 №3958/05.

22. Також судами встановлено, що згідно із копіями розрахунків підтверджується повідомлення позивачем відповідачу про зміну розміру пенсії вказаних вище осіб, а саме: ОСОБА_1 - розрахунком від 06.12.2017 №3371/05; ОСОБА_2 - розрахунками від 06.12.2017 №3371/05, від 10.04.2018 №1967/05; ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 - розрахунками від 06.12.2017 №3371/05, від 09.07.2018 №3318/05.

23. При цьому, вищезазначені розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій відповідачам оскаржені не були, а отже є узгодженими.

24. Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, колегія суддів виходить із того, що статтею 106 Закону № 1058-IV передбачена відповідальність страхувальників, банків, організацій, що здійснюють виплату і доставку пенсій, та їх посадових осіб, згідно із частиною п`ятнадцятою якої строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

25. Так, Верховний Суд України у постанові від 25.11.2015 у справі № 803/2199/14 та Верховний Суд, зокрема у постановах від 20.03.2018 у справі № 804/18891/14, від 25.05.2018 у справі № 809/1756/15, від 26.06.2018 у справі № 804/8277/14 висловив правовий висновок, відповідно до якого у разі звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості (недоїмки), яка виникла через несвоєчасне нарахування та/або сплату суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, до відносин щодо стягнення такої заборгованості (недоїмки) застосовуються положення частини п`ятнадцятої статті 106 Закону № 1058-IV. Водночас строки звернення до суду із позовом про стягнення цієї заборгованості (недоїмки), передбачені статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства (в редакції, яка діяла до 15.12.2017), не застосовуються.

26. Колегія суддів не вбачає необхідності відступати від вказаного висновку, оскільки в даному випадку термін «недоїмка» вжито в широкому розумінні заборгованості. Тобто, в розумінні суми фінансових зобов`язань (грошових боргів), що підлягає погашенню, поверненню в певний термін.

27. Таким, чином, у разі звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості (недоїмки), яка виникла через несвоєчасне відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах строки звернення до суду, визначені положеннями КАС України - не застосовуються.

28. При цьому позивач у касаційній скарзі посилається на правову позицію, викладену, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 812/1347/17, від 06.03.2018 у справі № 812/1112/17, від 14.02.2019 у справі № 812/956/17 про те, що право спрямовувати (зараховувати) суми на погашення заборгованості в порядку календарної черговості її виникнення надано позивачу лише щодо недоїмки, пені та фінансових санкцій. Водночас суми, які підлягають сплаті страхувальниками в рахунок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, не є страховими внесками, недоїмкою, штрафними санкціями чи пенею.

29. Колегій суддів не бере до уваги вказані доводи, оскільки спірні відносини, що виникли у тих справах виникли за інших обставин та стосувались дій відповідних територіальних пенсійних органів щодо зарахування сум єдиного внеску в рахунок боргу (суми недоїмки, штрафних санкцій та пені) у порядку календарної черговості його виникнення відповідно до частини шостої статті 25 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

30. За вказаних обставин колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність обов`язку відповідача, встановленого Законом № 1058-IV, відшкодувати Дубенському ОУ ПФУ витрати на виплату та доставку пенсій, які згідно з розрахунками призначені працівникам відповідача відповідно до статті 13 Закону № 1788-ХІІ.

31. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі, якими доводи скаржника відхилено.

32. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

33. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

34. Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Дубенський завод гумово-технічних виробів» залишити без задоволення.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12.03.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2019 у справі № 460/3113/18- залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

А.І. Рибачук

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду