ЄУН193/558/19

Провадження №1-кп/193/72/19

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

В И Р О К

27 листопада 2019 року сел.Софіївка

Софіївський районний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді - ОСОБА_1 ,

секретаря - ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю прокурора - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6

потерпілого - ОСОБА_7 ,

обвинуваченого - ОСОБА_8 ,

захисника - ОСОБА_9 ,

розглянувши відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Софіївського районного суду Дніпропетровської області кримінальне провадження від 10.01.2019 року за №12019040580000023 за обвинуваченням:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Дніпровське, Верхньодніпровського району, Дніпропетровської області, громадянина України, з освітою середньо-спеціальною, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , 10.01.2019 року близько 08:00:00 год., керуючи технічно справним автомобілем «Москвич - 2140»; державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по проїзній частині вул. Перемоги в бік вул.Широка смт.Софіївка Софіївського району Дніпропетровської області, проявляючи необачність до дорожньої обстановки та її змінам, в порушення вимог п. п. 1.3, 1.5, 12.3 Правил дорожнього руху України, введених в дію з 01.01.2002 року, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, зі змінами та доповненнями, де зазначено, що:

-п. 1.3 «Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху України, а також бути взаємно ввічливими»

- п.1.5 «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити підрозділ міліції, власника дороги або уповноважений ним орган»;

-п. 12.3. «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечно для інших учасників руху об`їзду перешкоди »,

під час руху допустив наїзд на пішохода ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який рухався по проїзній частині дороги, попереду в попутному з автомобілем напрямку.

Згідно висновку експерта Дніпропетровського науково-дослідного експертно- криміналістичного центру МВС України №32/10.1/66 від 26.03.2019 року в діях водія ОСОБА_8 по керуванню автомобілем «Москвич-2140» вбачається невідповідність вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з подією, яка розглядається.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_7 , спричинені тілесні ушкодження у вигляді: тупа сумісна травма тіла - синець лобової області, садно правої величної області, закритий перелом правої ключиці.

Характер тілесних ушкоджень у потерпілого свідчить про утворення ушкоджень від дії тупих твердих предметів за механізмом удар (удар - стиснення), тертя - ковзання. Такими предметами могли бути виступаючі частини автомобіля що рухався, елементи шляхового покриття.

Згідно висновку експерта КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР Криворізького міжрайонний відділ № 267 від 26.02.2019 року, виявлені тілесні ушкодження у ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, за ознакою тривалого розладу здоров`я більше 21 доби (термін загоювання кісткової тканини більше 21 доби).

Таким чином, своїми діями ОСОБА_8 , скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 свою провину у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України визнав частково, щиро розкаявся, дав показання, які відповідають обставинам, викладеним в обвинувальному акті.

Цивільний позов про відшкодування моральної шкоди потерпілому ОСОБА_8 визнав частково, цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_7 визнав частково в сумі 9985,96 грн., пояснивши при цьому, що при проведенні досудового розслідування потерпілому ОСОБА_7 було виплачено 15000,00 гривень в рахунок відшкодування витрат на лікування.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_9 підтримує свого підзахисного, просить суворо не карати та не позбавляти його підзахисного прав на керування транспортними засобами як додаткового покарання, також просить задовільнити цивільний позов у відношенні потерпілого ОСОБА_7 частково в сумі 10000 грн. моральної шкоди та 9985,96 гривень матеріальної шкоди, з урахуванням проведених платежів та обставин справи.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_7 суду пояснив, що 10 січня 2019 року близько о 08 годин 00 хвилин він вийшов з дому та прямував у напрямку від вулиці Перемоги, буд.24 до вул.Молодіжної смт.Софіївка, Софіївського району, Дніпропетровської області. Вийшовши з двору він рухався про проїзній частині автодороги тримаючись ближче правої сторони близько 0,5 метрів від правого узбіччя, йшов в попутньому напрямку з автотранспортом. Рухався по автодорозі у зв`язку з тим, що на тротуарній дорожці було багато снігу. Під час руху дорожнє покриття було дещо засніжене, ожеледиця. Рухаючись по вул.Перемоги смт.Софіївка, на зустріч йому ніхто не рухався в попутньому напрямку його обігнав автобус та через 5-10 с. він відчув сильний удар із заду, в результаті чого його відкинуло на капот автомобіля, потім підкинуло з капоту та почало затягувати під автомобіль, але він втримався завдяки лівій руці. Після цього автомобіль зупинився та він виліз із під автомобіля. Потім його було госпіталізовано до КЗ "КМКЛ №2 ДОР" у відділення політравми, де він знаходився до 01 лютого 2019 року. Цивільний позов підтримує в повному обсязі та просить його задовільнити, враховуючи в сукупності негативні наслідки, які настали для нього. Просить призначити обвинуваченому покарання, не пов`язане з обмеженням волі.

Допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_10 , суду пояснив, що на розгляд експерта надійшла ухвала суду про призначення судової автотехнічної експертизи, а також постанова про уточнення вихідних даних. Експертизу проводив на підставі методичних рекомендацій. При проведенні експертизи ним було встановлено, що водій ОСОБА_8 мав технічну можливість запобігти наїзду (зіткнення) на пішохода ОСОБА_7 , своєчасно виконавши вимоги п.12.3 ПДР України, оскільки якщо пішоход рухається по снігу, його видимість покращується. В діях водія ОСОБА_8 по керуванню автомобілем "Москвич-2140" вбачається невідповідність вимогам п.12.3 ПДР України, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з подією, яка розглядається.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що здійснював досудове розслідування по даному кримінальному провадженню. Зазначив, що огляд водія на стан алкогольного сп`яніння не проводився, тому що у ОСОБА_8 явних ознак алкогольного сп`яніння після ДТП виявлено не було, на потерпілого адміністративний протокол за порушення ПДР також не складався. Ним за участю підозрюваного ОСОБА_8 та потерпілого ОСОБА_7 були проведені слідчі експерименти, на яких підозрюваний та потерпілий вказували на механізм та обставини ДТП, проводилась фотозйомка даної слідчої дії, складені протоколи проведення слідчого експерименту. В подальшому ОСОБА_8 оголошено підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

Крім показів самого обвинуваченого, потерпого ОСОБА_7 , експерта ОСОБА_10 , свідка ОСОБА_11 , винуватість ОСОБА_8 доводиться також зібраними в ході досудового розслідування та дослідженими в судовому засіданні матеріалами даного кримінального провадження, а саме:

-витяг з кримінального провадження №12019040580000023, згідно якого, відомості про кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі повідомлення підприємств, установ, організацій та посадових осіб (том №1, а.с.1);

-протоколом огляду місця дорожньо-транспортної події від 10.01.2019 року та схемою до протоколу огляду, ілюстративною таблицею до протоколу огляду місця ДТП, в ході яких зафіксовано місце дорожньо-транспортної події (т.1 а.с.8-16);

-висновком експерта №267 від 18 лютого 2019 року вбачається, що у потерпілого виявлена тупа сумісні травма тіла - синець лобової області, садно правої виличної області, закритий перелом правої ключиці. Характер тілесних ушкоджень у потерпілого свідчить про утворення ушкоджень від дії тупих твердих предметів за механізмом удар (удар-стиснення), тертя - ковзання. Такими предметами могли бути виступаючі частини автомобіля що рухався, елементи шляхового покриття. Характер виявлених ушкоджень в наданих медичних документах свідчить що ушкодження могли бути отриманні не пізніше дати їх встановлення у медичному закладі 10.01.2019 року. Виявлені у нього ушкодження відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, за ознакою тривалого розладу здоров`я більше 21 доби (термін загоювання кісткової тканини більше 21 доби). П.2.2.2. "Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених наказом №6 МОЗ України від 17 січня 1995 року (т.1 а.с.26-28);

-висновком експерта № 32/10.1/33 від 25.02.2019 року вбачається що, водій ОСОБА_8 мав технічну можливість запобігти наїзду (зіткнення) на пішохода ОСОБА_7 , своєчасно виконавши вимоги п.12.3 ПДР України. В діях водія ОСОБА_8 по керуванню автомобілем "Москвич-2140" вбачається невідповідність вимогам п.12.3 ПДР України, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з подією, яка розглядається (т.1 а.с.40-43);

-протоколом слідчого експерименту від 22 березня 2019 року, схемою до протоколу проведення слідчого експеременту , проведеного за участю захисника ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , де останній пояснив механізм та обставини ДТП, на підставі проведених замірів було також складено схему до протоколу (т.1 а.с.47-48);

-протоколом слідчого експерименту від 21 березня 2019 року, схемою до протоколу проведення слідчого експеременту , проведеного за участю потерпілого ОСОБА_7 , де останній пояснив механізм та обставини ДТП, на підставі проведених замірів було також складено схему до протоколу (т.1 а.с.49-50);

-висновкомексперта №32/10.1/66від 26.03.2019року вбачається,що водій ОСОБА_8 мав технічну можливість запобігти наїзду (зіткнення) на пішохода ОСОБА_7 , своєчасно виконавши вимоги п.12.3 ПДР України. В діях водія ОСОБА_8 по керуванню автомобілем "Москвич-2140" вбачається невідповідність вимогам п.12.3 ПДР України, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з подією, яка розглядається (т.1 а.с.53-56);

Суд не знаходить підстав для визнання вказаних доказів недопустимими з підстав передбачених ст.87 КПК України, оскільки вони отримані в порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством і судом не встановлено будь-яких істотних порушень прав та свобод людини під час отримання вказаних доказів. Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачений КПК України, суду надано не було.

Суд враховує показання потерпілого, які підтверджують винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкрімінованого йому злочину. Будь-яких підстав сумніватися у достовірності показань по кримінальному провадженню немає.

Аналізуючи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_8 , повністю знайшла своє підтвердження в ході судового провадження, а тому його дії суд кваліфікує за ч.1 ст.286 КК України - порушення правил безпеки, дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

При вирішенні питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, враховує Постанову Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» з послідуючими змінами та доповненнями, виходить із принципів законності, справедливості, обгрунтованності та індивідуалізації покарання, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_8 у відповідності до ст. 65 КК України, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, що згідно ст.12 КК України відноситься до категорії необережних злочинів невеликої тяжкості, конкретні обставини злочину, а саме тверезість водія ОСОБА_8 , кримінальна поведінка обвинуваченого, добровільне часткове відшкодування шкоди, особу обвинуваченого, що вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, згідно довідок на наркологічному та психіатричному обліку не перебуває, знаходиться на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , злочин скоїв по необережності (т.1 а.с.67-70).

Також суд враховує обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого, а саме активне сприяння розкриттю злочину, щире каяття та добровільне часткове відшкодування завданого збитку, що передбачено ст.66 КК України.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 у відповідності до ст.67 КК України, судом не встановлено.

При застосуванні обвинуваченому кримінального покарання, суд додержується вимог справедливості, закріплених в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти, згідно з частиною першою статті 9 Конституції України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з ч.2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належать, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Справедливість покарання повинна визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, у тому числі й потерпілих.

Приймаючи до уваги вищевикладене, зважаючи на те, що обвинувачений до і після скоєння злочину адміністративних правопорушень, в тому числі за порушення ПДР і злочинів не вчиняв, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_8 покарання в межах санкції ч.1 ст.286 КК України у вигляді штрафу, без позбавлення права керування транспортними засобами.

Суд не вбачає підстав для застосування до ОСОБА_8 ст. 69 КК України та призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом.

Вирішуючи заявлений цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

В силу ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Таким чином, частковому задоволенню із зменшенням розміру відшкодування матеріальної шкоди підлягають позовні вимоги потерпілого ОСОБА_7 , а саме в сумі 9985,96 грн., враховуючи те що обвинувачений ОСОБА_8 відшкодував частково матеріальну шкоду в частині витрат на лікування у сумі 15000,00 грн., що підтверджується розпискою, в якій зазначено що дружина потерпілого ОСОБА_12 отримала від ОСОБА_13 , грошові кошти у розмірі 15000,00 гривень.

Вирішуючи вимоги щодо відшкодування обвинуваченим ОСОБА_8 моральної шкоди потерпілому ОСОБА_7 , суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

В силу ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, що викладені в п. 4 постанови «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Отже, відповідно до ст.ст. 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Судом проаналізовано наведені сторонами пояснення, а саме те, що у потерпілого ОСОБА_7 після ДТП значно погіршився стан здоров`я в світлі завданих йому середньої тяжкості тілесних ушкоджень, після пережитого сильного нервового стресу у нього загострилися старі хвороби, почалися сердечні болі, підвищився тиск. Всю зиму він лікувався, приймав і продовжує приймати заспокійливі ліки, бо без них він не може працювати, у нього тримтять руки. Щоб нормалізувати тиск і нормально себе почувати він змушений пойстійно приймати ліки. У співставленні з наведеними нормативними актами, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_8 грошове відшкодування моральної шкоди в сумі 10000,00 грн. - потерпілому ОСОБА_7 , враховуючи в сукупності негативні наслідки, які настали для потерпілого.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Відповідно до вимог ч.2 ст.124 КПК України слід стягнути з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на судово-автотехнічну експертизу №32/10.01/33, що склали 1430,00 грн. (т.1 а.с.40), а також витрати на судово-автотехнічну експертизу №32/10.1/66, що склали 1430,00 грн. (т.1 а.с.53).

Запобіжний захід відносно ОСОБА_8 не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 124, 349, 370, 371, 373, 374, 376, 394 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_8 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі двохсот п`ятидесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто в розмірі 4250,00 (чотири тисячи двісті п`ядесят гривень 00 копійок), без позбавленням права керувати транспортними засобами.

Запобіжний захід ОСОБА_8 не обирався.

Цивільний позов задовольнити частково.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_8 на користь потерпілого ОСОБА_7 матеріальну шкоду в сумі 9985,96 (дев`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят п`ять гривень дев`яносто шість копійок) гривень та моральну шкоду у сумі 10000,00 (десять тисяч гривень 00 копійок) гривень.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_8 витрати на проведення судово-автотехнічної експертизи №32/10.1/33 від 25.02.2019 року, що склали 1430,00 грн. (т.1 а.с.40).

Одержувач платежу: УК у Шевченківському районі м.Дніпра/Шев.р/24060300; - номер рахунку: 31111115004004; МФО:899998; код ЄДРПОУ:37989274; найменування установи банку: казначейство України (ЕАП); найменування коду бюджетної класифікації доходу: інші надходження; призначення платежу: за експертизу від 25.02.2019 року №32/10.1/22.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_8 витрати на проведення судово-автотехнічної експертизи №32/10.1/66 від 26.03.2019 року, що склали 1430,00 грн. (т.1 а.с.53).

Одержувач платежу: УК у Шевченківському районі м.Дніпра/Шев.р/24060300; - номер рахунку: 31111115004004; МФО:899998; код ЄДРПОУ:37989274; найменування установи банку: казначейство України (ЕАП); найменування коду бюджетної класифікації доходу: інші надходження; призначення платежу: за експертизу від 26.03.2019 року №32/10.1/66.

Речовий доказ - автомобіль Москвич-2140, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який переданий та зберігається під розписку у обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити у останнього, а саме ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після вступу вироку в закону силу (т.1 а.с.45-46).

Матеріали кримінального провадження №12019040580000023, залишити при обвинувальному акті з подальшим зберіганням у справі за № 193/558/19, провадження № 1-кп/193/72/19.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Софіївський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1