Справа № 752/19558/19

Провадження № 2/752/6718/19

РІШЕННЯ

Іменем України

заочне

26.11.2019 року Голосіївський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.

з участю секретаря Воробйова І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири особистою приватною власністю, -

Встановив:

У вересні 2019 року позивач звернувся з позовом до ОСОБА_2 в якому просив визнати квартиру особистою приватною власністю.

В обґрунтування позову зазначено, що під час перебування у шлюбі з відповідачем, ним була придбана у власність квартира за адресою: АДРЕСА_1 , кошти на придбання якої вносилися його матір`ю ОСОБА_3 . Оскільки ні позивач, ні відповідач не працювали протягом усього часу інвестування у придбання квартири, то у них відсутнє підтвердження сплати власних сімейних коштів на даний об`єкт нерухомості. Зважаючи на те, що відповідач жодної участі у придбанні, утриманні та догляді квартири не приймала, самостійно залишила вказану квартиру, позивач вважає вказане майно особистою власністю, з підстав чого і звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 04.10.2019 року, у справі відкрито провадження та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 05.11.2019 року, у справі закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду.

Представник позивача в судове засідання подав заяву про розгляд справи у його відсутності, в заяві зазначив, що проти заочного рішення суду не заперечує. Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Відповідно до статті 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи наявність існування передбачених вказаною статтею умов, та зважаючи, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи з ухваленням заочного рішення суду у відповідності до статті 280 ЦПК України.

Вивчивши позов позивача, дослідивши та перевіривши зібрані по справі докази, оцінивши їх в сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 08.12.1994р. між позивачем та відповідачем було укладено шлюб, зареєстрований у Центральному міжрайонному управлінні реєстрації шлюбів м. Києва, актовий запис 2706.

09 грудня 1998 року між позивачем та Фондом сприяння молодіжному житловому будівництву при Міністерстві України у справах сім`ї та молоді (далі - Фонд) було укладено кредитну угоду № 52/а, відповідно до якої Фонд від імені Держави надав позивачеві прямий зворотній адресний (цільовий) Кредит на будівництво (реконструкцію) житла загальною площею 71,69 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 , у сумі 64 134 (шістдесят чотири тисячі сто тридцять чотири) гривні 00 копійок терміном на 30 років, що підтверджується долученою до матеріалів справи кредитною угодою.

Як вбачається з Додатку № 2 до кредитної угоди, «Розрахунок суми повернення кредиту та розміру щоквартального платежу для погашення кредиту та сплати відсотків за користування ним» площа наданої квартири відповідно до одержаних документів на право користування, володіння забудовником (реконструйованим) житлом становила 76, 8 кв. м., а вартість квартири згідно акту передачі Підрядником Фонду становила 76 743 гривні 00 копійок.

Згідно з п. 2.3. даної кредитної угоди та відповідно до абз. 4 п. 16 Положення про порядок надання пільгового довгострокового державного Кредиту молодим сім`ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) житла, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 1997 року № 1352, ОСОБА_1 було внесено на рахунок банку АКБ «Інтеграл» 5 відсотків вартості будівництва (реконструкції) житла, тобто 7 126 (сім тисяч сто двадцять шість) гривень 00 копійок.

Суд приймає до уваги твердження позивача про те, що кошти у розмірі 7 126,00 грн., які були сплачені позивачем як перший внесок по кредиту, були надані його матір`ю, ОСОБА_3 , оскільки на момент внесення даних коштів ні позивач, ні Відповідач не працювали, що підтверджується довідкою Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 06.03.2000 року № 4690/9/17-217, а тому перебували на утриманні ОСОБА_3 . Остання працювала у Верховній Раді України на посаді старшого консультанта, що підтверджується довідкою Апарату Верховної Ради України від 12 січня 2006 року № 20-30/95 та додатком до довідки для обчислення пенсії від 10.03.2006 року № 9-1-1 2/220 та мала змогу, окрім утримання молодого подружжя, надати гроші для першого внеску по кредиту.

Також, суду наведені у позові та обгрунтовані в додатках до позову докази того, що мати позивача фінансувала доплату, згідно з п. 2.9. кредитної угоди № 52/а від 09.12.1998р., у розмірі 5 483,00 грн., що підтверджується листом Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву від 27.08.2000 року № 195, оскільки в цей період ОСОБА_3 , було продано житловий будинок, який належав їй на підставі свідоцтва про право власності на житло серія НОМЕР_1 , виданого Залізничною районною державною адміністрацією м. Києва 06.11.2000р.

З матеріалів справи вбачається, що 18 липня 2001 року Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 12 липня 2001 року № 734-С/КІ, ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право власності на квартиру серія: НОМЕР_4, яке посвідчує, що квартира АДРЕСА_2 , складається з 3 кімнат, жилою площею 43.4 кв. м. загальною площею 76.8 кв. м. дійсно належить позивачеві на праві приватної власності.

16 травня 2001 року між позивачем (позичальником), ТМО «ЛІКО-ХОЛДІНГ» та Державним фондом сприяння молодіжному житловому будівництву було підписано акт № 28/3, в якому зазначено, що ОСОБА_1 прийняв квартиру, інвестовану з особистого рахунку позичальника, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 , вартість якої складає 76 743,00 грн. Квартиру передано згідно інвестиційного договору № 11/9-7 від 29 вересня 1998 року.

30 жовтня 2001 року між позивачем та Державним фондом сприяння молодіжному житловому будівництву було укладено договір застави (іпотека), відповідно до якого для забезпечення своєчасного виконання зобов`язань за кредитною угодою №52/а від 09 грудня 1998 року позивач передав у заставу Державному фонду сприяння молодіжному житловому будівництву квартиру АДРЕСА_2 .

Станом на 15 квітня 2003 року, у зв`язку з тим, що ні позивач, ні Відповідач не працювали, знову виникла заборгованість по оплаті щоквартального внеску в рахунок погашення державного кредиту на будівництво житла та нараховано пеню, що підтверджується листом Регіонального відділення в м. Києві Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву від 23.04.2003 року № 03-301.

Вказана заборгованість знову сплачена за рахунок коштів матері позивача.

Відповідно до листа Іпотечного центру в м. Києві та Київській області Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» від 14.06.2019 року № 369 станом на 01.01.2007 року заборгованість по кредиту становила 52 579 гривень 56 копійок.

Як зазначає позивач, сімейні відносини з відповідачем ним фактично були припинені на початку січня 2007 року.

20 лютого 2009 року Голосіївським районним судом міста Києва винесено заочне рішення у справі № 2-1579/09, яким шлюб між позивачем та Відповідачем розірвано. На підставі даного рішення 21 липня 2009 року Голосіївським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві складено відповідний актовий запис № 395 та видано свідоцтво про розірвання шлюбу від 01.07.2017 року серія НОМЕР_2 .

Після розірвання шлюбу позивач залишив квартиру для проживання в ній доньки та Відповідача, оскільки дитина залишилася з нею, та продовжив вже самостійно, за власний рахунок сплачувати кредит за вказану квартиру.

Як зазначено у позові та не спростовано відповідачем, Відповідач почала ухилялася від виконання батьківських обов`язків, зловживала алкогольними напоями, а у травні 2012 року взагалі залишила квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , та почала проживати у іншому місці. При цьому, відповідач залишила дочку і її безпосереднім вихованням та утриманням займалися позивач та його матір ОСОБА_3 .

Заочним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 26.09.2012 року по справі 2601/14206/12 Відповідача позбавлено батьківських прав щодо спільної доньки - ОСОБА_4 .

Крім того, факт непроживання відповідача з травня 2012 року у спірній квартирі підтверджується актом-довідкою № 460 від 21 лютого 2019 року, складеного майстром т/д № 2 ТОВ «ЛІКО-ЖИТЛОСЕРВІС».

Відповідно до листа Іпотечного центру в м. Києві та Київській області Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» від 23.04.2013 року № 1733 станом на 31.12.2012р. залишок довгострокових зобов`язань за кредитною угодою становив 39 390,06 грн., а станом на 31.03.2013р. залишок довгострокових зобов`язань за кредитною угодою становив 38 815,95 грн.

10 вересня 2014 року між позивачем та головним бухгалтером Іпотечного центру в м. Києві та Київській області ДСФУ «ДФСМЖБ» підписано акт звірки № 2596, відповідно до якого залишок довгострокових зобов`язань за кредитною угодою становив 35 471 гривень 00 копійок.

Відповідно до листа Іпотечного центру в м. Києві та Київській області Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» від 14.06.2019 року № 369 станом на 12.04.2019 року безпосередньо позивачем зобов`язання за кредитом були виконані в повному обсязі.

Таким чином, в судовому засіданні під час вивчення позову та доказів, якими він обґрунтований не встановлено, що відповідач приймала участь у сплаті коштів за вказане спірне житло, а також відсутнє підтвердження того, що вона дбала про житло, приймала участь у його збереженні та догляді.

Крім того, одночасно з подачею позивачем заяви про розгляд справи у його відсутності, до матеріалів справи долучені пояснення матері позивача, які в повному обсязі підтвердили те, що за квартиру платила мати позивача, а відповідач жодної участі як у фінансуванні так і в утриманні та догляді майна не приймала.

Після здійснення позивачем повної оплати вартості квартири, останній мав намір переоформити її на дочку, він звернувся до нотаріуса, проте, враховуючи ту обставину, що квартира була придбана під час зареєстрованого шлюбу, нотаріус відмовився посвідчувати договір дарування.

Відповідно ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 року, не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто.

З огляду на викладене, судом встановлено, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , є особистою приватною власністю позивача, ОСОБА_1 , оскільки кредит, який було отримано на її придбання в період перебування у шлюбі з Відповідачем, сплачувався за рахунок коштів позивача, які були надані його матір`ю - ОСОБА_3 , а не за рахунок спільних коштів подружжя.

Таким чином доведеною є та обставина, що після розлучення з Відповідачем сплата кредиту за квартиру здійснювалася за особисті кошти позивача. Відповідач, протягом всього періоду проживання у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , ніяким чином не допомагала у сплаті кредитних коштів, проведенні ремонту, купівлі меблів, побутової техніки, сплаті комунальних послуг тощо.

На підставі викладеного, керуючись ст. 57 СК України, ст. 317, 319, 392 ЦК України, ст. ст. 4, 19, 141, 175-177, 184, 187, 259, 263, 264, 280-283 ЦПК України, п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 року, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 , право особистої приватної власності на квартиру площею 76,8 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , витрати, пов`язані з розглядом даного спору, а саме судовий збір в сумі 768 гривень 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя Н.П. Чередніченко