ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2019 справа № 914/1961/19

За позовною заявою: Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ

до відповідача: Комунального підприємства “Моршинтеплоенерго”, м. Моршин, Львівська область

про стягнення трьох відсотків річних, інфляційних нарахувань та пені за неналежне виконання грошового зобов`язання в розмірі 34004,31 грн.

Суддя У.І. Ділай Секретар М.Я. Куць

За участю представників:

Від позивача: Старчик А.А. - представник, довіреність №14-195 від 17.05.2019

Від відповідача: Макота Мирон Іванович - директор КП "Моршинтеплоенерго"

На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Комунального підприємства “Моршинтеплоенерго” про стягнення трьох відсотків річних, інфляційних нарахувань та пені за неналежне виконання грошового зобов`язання в розмірі 34004,31 грн.

Ухвалою суду від 30.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 31.10.2019.

16.10.2019 за вх.№42713/19 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить в позові щодо стягнення з комунального підприємства «Моршинтеплоенерго» на користь акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» штрафних санкцій в сумі 34004,31 грн. відмовити повністю.

31.10.2019 за вх.№45055/19 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Позивача за наявними матеріалами справи та просить задовольнити вимоги щодо стягнення сум вказаних у позовній заяві у повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання 31.10.2019 не з`явився.

Представник відповідача в судовому засіданні 31.10.2019 надав суду усні пояснення, просив в позовні відмовити повністю.

Ухвалою суду від 31.10.2019 судове засідання відкладено на 19.11.2019.

07.11.2019 за вх.№46151/19 від відповідача надійшли додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву, в якому просить відмовити Позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій на суму 29 115,30 грн.

Представник позивача в судовому засіданні 19.11.2019 підтримав позовні вимоги, з підстав наведених у позовній заяві.

У судовому засіданні 19.11.2019 представник відповідача підтримав заперечення викладені в додаткових поясненнях до відзиву на позовну заяву, просив в задоволенні позовних вимог відмовити в частині стягнення штрафних санкцій на суму 29 115,30 грн.

В процесі розгляду матеріалів справи суд –

встановив:

Як вказано в позовній заяві Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - Позивач) та КП «Моршинтеплоенерго» (далі - Відповідач) 07.09.17 укладено договір № 6036/1718-БО-21 купівлі — продажу природного газу (далі — Договір).

На виконання умов Договору, Позивач передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 881 978,59 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, (в матеріалах справи).

Відповідно до пункту 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року №435-ІУ, зі змінами та доповненнями (далі - ЦК України) однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог частини 1 статті 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Як зазначив позивач у позовній заяві, відповідач оплату за переданий газ здійснював не у строк визначений Договором, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги пункту 6.1 Договору.

Пунктом 8.2 Договору визначено, що у разі невиконання Відповідачем п. 6.1 Договору, Відповідач сплачує Позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.

Розрахунок пені, що підлягає стягненню за позовом здійснено у відповідності до вимог статті 232 ГК України, та з наступного дня, від дня прострочення основного зобов`язання.

З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу Відповідача перед Позивачем за Договором, розмір нарахованої пені за неналежне виконання Відповідачем умов Договору складає 21923,78 грн.

Оскільки Відповідачем не виконані умови Договору щодо оплати отриманого природного газу, він зобов`язаний сплатити на користь Позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми.

Розрахунок індексу інфляції здійснено Позивачем у відповідності до рекомендацій, наданих відповідно до Листа Верховного Суду України від 03.04.97 року № 62-97-р.

Загальний розмір нарахованих 3% річних від основного боргу складає 4 975,93 грн.

Загальний розмір нарахованих інфляційних втрат від основного боргу складає 7 104,60 грн.

Отже, загальна сума боргу Відповідача перед Позивачем, шо підлягає стягненню згідно цього позову складає 34 004,31 грн.

Відповідач заперечив проти позову зазначивши, що на час розгляду справи по суті відповідач розрахувався за отриманий природний газ власними коштами, а 235 389,27 грн. було сплачено коштами держави. Про це свідчить протокол територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств з паливно-енергетичного комплексу області № 12-ТЕ/05 від 26.05.2017 р. (копія додається). На основі протоколу було укладено 5–ти сторонній договір № 58/110 від 17.10.2018 р., згідно якого держава відшкодовує позивачу кошти за газ в сумі 235 389,27 грн.

КП “Моршинтеплоенерго”, проаналізувавши розрахунки Позивача зауважив, що пеня, 3% річних та інфляційні які нараховані за зобов`язаннями березня місяця 2018 року нараховані на суму 279 165,28 грн. Відповідно до договору №58/110 від 17.10.2018р. пунктом 15 «сторони засвідчують, що після виконання договору вони не мають одна до одної претензій стосовно предмета договору». Предметом договору є кошти в розмірі 235 389,27грн. Позивач не врахувавши п.15 Договору №58/110 від 17.10.2018р. провів нарахування на предмет договору, що є порушенням даного Договору, та завищенням грошових зобов`язань Відповідача перед Позивачем.

Отже, виходячи з вищенаведеного, сума на яку повинні нараховуватись санкції, 3% річних та інфляційні за березень місяць 2018 року становить 43 776,01 грн.

З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу Відповідача перед Позивачем за Договором, розмір нарахованої пені за неналежне виконання Відповідачем умов Договору складає 3867,17 грн.

Загальний розмір нарахованих 3% річних від основного боргу складає 758,27 грн.

Загальний розмір нарахованих інфляційних втрат від основного боргу складає 263,57 грн.

Отже, загальна сума боргу Відповідача перед Позивачем, що підлягає стягненню згідно цього позову складає 4889,01 грн.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, створивши у відповідності до ст. 13 ГПК України сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу,надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Однією з підстав виникнення зобов`язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ст. 174 ГК України, підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та КП «Моршинтеплоенерго» 07.09.17 укладено договір № 6036/1718-БО-21 купівлі — продажу природного газу.

Згідно умов даного договору, постачальник зобов`язувався поставити природний газ в 2017-2018р, а споживач зобов`язувався оплатити його на умовах цього договору.

На виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 881 978,59 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, від 31.12.2017, 31.01.2018, 28.02.2018, 31.03.2018, (в матеріалах справи). Факт отримання природного газу відповідачем у відповідних обсягах не оспорюється.

Відповідно до п. 6.1. договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Однак, як зазначено позивачем у позовній заяві, відповідач свої зобов`язання щодо оплати вартості отриманих обсягів газу виконав з порушенням строків, встановлених п. 6.1. договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.10.2018 між Територіальним органом Казначейства в Львівській області, Департаментом фінансів Львівської обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням Моршинської міської ради, комунальним підприємством «Моршинтеплоенерго» та Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» укладено Договір №58/110 про організацію взаєморозрахунків.

Предметом договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам (далі - субвенція), визначена статтею 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" (далі - Закон), відповідно до Порядку та умов надання у 2018 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2018 р. №110.

Умовами Договору №58/110 про організацію взаєморозрахунків зокрема п.7, встановлено, що сторона четверта (Комунальне підприємство «Моршинтеплоенерго») перераховує на рахунок сторони останньої (Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України») кошти у сумі 235 389, 27 грн., у тому числі податок на додану вартість 39 231,55 грн. для погашення заборгованості за природний газ (товари, послуги) за 2018 рік згідно з договором від 7 вересня 2017р. №6036/1718-БО-21.

Розрахунки за спожитий природний газ на суму здійснювались відповідачем грошовими коштами, що надійшли від надання послуг централізованого опалення, а розрахунки за спожитий природний газ на суму 235 389, 27 грн. сплачена за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України згідно Договору №58/110 про організацію взаєморозрахунків.

Проте, позивач вважає, що умовами укладеного між сторонами Договору постачання природного газу прямо встановлено, що відповідач не обмежується в здійсненні розрахунків з позивачем лише рахунками з спеціальним режимом використання. Наявність Договору про організацію взаєморозрахунків не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін за Договором поставки газу № 6036/1718-БО-21 від 07.09.2017 та не звільняє відповідача від відповідальності за неналежне виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 8.2 Договору №6036/1718-БО-21, у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Пунктом 1 Додаткової угоди №1 до договору постачання природного газу від 07 вересня 2017 №6036/1718-БО-21, сторони погодили викласти п. 8.2 розділу 8 «Відповідальність сторін» Договору в наступній редакції: « 8.2 У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення».

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене, за несвоєчасне виконання зобов`язання щодо оплати отриманого природного газу позивачем нараховано відповідачу 21 923, 78 грн. пені, а також 3% річних в розмірі 4 975, 93 грн. та інфляційне збільшення заборгованості на суму 7 104, 60 грн., згідно розрахунку, доданого до позовної заяви.

Згідно з положеннями частин 1-3 статті 12 ГК України, держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб`єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за транзитне транспортування природного газу і за природний газ, що видобувається в Україні. Таке регулювання визначено постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій».

Аналіз змісту цього Порядку вказує на те, що держава взяла на себе бюджетне зобов`язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населенню, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Пунктом 12 Порядку визначено, що розрахунки проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння та спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками цих розрахунків.

Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію затверджено наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 № 493/688 (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Цей Порядок визначає взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України, департаментами фінансів обласних державних адміністрацій, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідні департаменти фінансів), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», ДП «Енергоринок» та іншими учасниками розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20.

Згідно з пунктом 1.2 Порядку розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього розділу, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу, форма якого наведена у додатку 1 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію та природний газ або вугілля, форма якого наведена у додатку 3 до цього Порядку.

Усі учасники розрахунків зобов`язані забезпечувати підписання спільних протокольних рішень на проведення розрахунків протягом 2 робочих днів з дня отримання таких спільних протокольних рішень (пункт 1.5).

З наведеного вбачається адміністративно-правове регулювання відносин щодо механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема на оплату природного газу.

Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто держава офіційно визнає неспроможність підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (залежно від рівня отриманих пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).

Визнаючи неможливість розрахунків в цій частині підприємствами паливно-енергетичного комплексу, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонам на підставі укладених між ними договорів.

Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі отриманих пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Отже, на виконання таких законодавчих актів державою в особі відповідних державних органів приймаються підзаконні нормативні акти, як то постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20.

Таким чином, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.

Наведеним спростовується посилання позивача на той факт, що відповідач мав передбачену Договором постачання природного газу можливість сплатити заборгованість своїми коштами, та тим самим вплинути на стан розрахунків між сторонами та не допустити порушення строків оплати.

Тобто, підписавши Договір №58/110 про організацію взаєморозрахунків, сторони погодилися з тим, що між ними встановлюється інший, а не той, що був врегульований Договором постачання природного газу, порядок розрахунків.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд, що відображено у постанові від 12.09.2019 у справі №917/1615/18.

Отже, для застосування санкцій, зокрема пені, передбаченої п. 8.2 договору, та наслідків порушення грошового зобов`язання, встановлених ч. 2 ст. 625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених спільними протокольними рішеннями.

З огляду на вищевказане, а також факт часткової сплати відповідачем вартості газу власними коштами, судом здійснено перерахунок сум пені, 3% річних та інфляційних та встановлено, що сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 7 645, 04 грн. пені та 764, 32 грн. 3% річних, 570,00 грн інфляційних втрат за порушення строків оплати грошовими коштами за газ поставлений у грудні 2017 та лютому-березні 2018 року, нарахованих на суми заборгованості, розрахунки по якій проводились поза межами Договору про організацію розрахунків. Відтак, позов підлягає задоволенню частково.

Згідно ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4,7, 13, 14 73, 74, 76-79, 91, 129, 233, 236-238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства “Моршинтеплоенерго” (82482, Львівська область, м. Моршин, вул. Привокзальна, 45-а, індентифікаційний код 33892124) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, індентифікаційний код 20077720) 7 645,04 грн. - пені, 764, 32 грн. 3% річних, 570,00 грн інфляційних втрат та 507, 26 грн. судового збору.

3.В задоволенні вимг про стягнення 14 278,74 грн пені, 4 211,61 грн, 3% річних та 6 534,60 грн інфляційних втрат - відмовити.

4.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України. Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 25.11.2019.

Суддя Ділай У.І.