ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2019 р. Справа №921/76/19

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого – судді - О.Л. Мирутенко

суддів - Л.С.Данко

- Г.Т.Кордюк

за участю секретаря судового засідання К.Кострик

розглянувши апеляційну скаргу Байковецької сільської ради

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 27.06.2019

у справі № 921/76/19

за позовом: Сільськогосподарського ТзОВ “Дубівецьке”

до відповідача 1: Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області

до відповідача 2: Байковецької сільської ради

про: - визнання протиправним і скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" від 05 червня 2018 року №19-1778/14-18-СГ та Акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 05 червня 2018 року в частині передачі у комунальну власність Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області (Байковецька об`єднана територіальна громада) земельної ділянки із кадастровим номером 6125283100:01:001:3362, площею 1,3150 га;

- скасування права комунальної власності Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області (Байковецька об`єднана територіальна громада) на земельну ділянку із кадастровим номером 6125283100:01:001:3362, площею 1,3150 га;

- визнання за СТОВ "Дубівецьке" права власності на земельну ділянку із кадастровим номером 6125283100:01:3362, площею 1,3150 га

з участю представників:

від позивача – Микитович П.М. – представник (довіреність № б/н від 04.04.19)

від відповідача-1 – не з`явився

від відповідача-2 – Федів О.О. - представник; Кивелюк Є.В. – представник (довіреність № 38 від 08.01.19); Турчин М.Я. – представник (довіреність № 39/1688 від 08.11.19)

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 27.06.2019 у справі № 921/76/19 (суддя Стопник С.Г.) задоволено позов сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю «Дубівецьке» до Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області та Байковецької сільської ради, визнано протиправними та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" від 05.06.2018 №19-1778/14-18-СГ та Акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 05.06.2018 в частині передачі у комунальну власність Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області (Байковецька об`єднана територіальна громада) земельної ділянки із кадастровим номером 6125283100:01:001:3362 площею 1,3150 га; скасовано право комунальної власності Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області (Байковецька об`єднана територіальна громада) (вул. Січових Стрільців, 43, с Байківці, Тернопільський район, Тернопільська область, код 04394846) на земельну ділянку із кадастровим номером 6125283100:01:001:3362 площею 1,3150 га.; визнано за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Дубівецьке" (с.Дубівці, Тернопільський район, Тернопільська область, код 04540041) право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 6125283100:01:001:3362 площею 1,3150 га.

Рішення суду мотивоване тим, що на підставі Проекту роздержавлення земель та рішення Дубівецької сільської ради народних депутатів від 03.04.1995 Селянській спілці ім. Шевченка Тернопільського району Тернопільської області було видано Державний акт на право колективної власності на землю серії ТР №0062 від 26.07.1995, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №25 та, відповідно до якого Селянській спілці ім. Шевченка надано у колективну власність земельну ділянку площею 888,6 га, в межах згідно з планом землекористування. Судом першої інстанції встановлено, що 19.12.1992 Колективне підприємство колгосп ім. Шевченка було перереєстровано у Колективне підприємство селянську спілку імені Шевченка, а 31.03.1997 – реорганізоване у Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дубівецьке", відповідно Сільськогосподарське товариство "Дубівецьке" є повним правонаступником всіх майнових/немайнових прав і обов`язків Селянської спілки ім. Шевченка. Крім того, документів, які б підтверджували підстави припинення права власності позивача на 888,6 га земель сільськогосподарського використання (до яких входить земельна ділянка площею 1,3150 га кадастровим номером 6125283100:01:001:3362) у матеріалах справи відсутні і право власності на земельну ділянку у судовому порядку не припинялось.

Як з`ясував суд першої інстанції, належна сільськогосподарському підприємству земельна ділянка була віднесена відповідачем 1 до земель державної форми власності на підставі попередньої звітності та проведеної 19.04.2018 інвентаризації земель під час здійснення землеустрою без врахування втрати чинності розпорядження №398 від 15.04.2010 про переведення спірної земельної ділянки в землі запасу Дубівецької сільської ради. Надалі наказом "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" від 05.06.2018 №19-1778/14-18-СГ та актом приймання - передачі від 05.06.2018 – була передана Байковецькій сільській раді у комунальну власність. Враховуючи також те, що документів, які б підтверджували підстави припинення права власності позивача на 888,6 га земель сільськогосподарського використання (до яких входить земельна ділянка площею 1,3150 га кадастровим номером 6125283100:01:001:3362) у справі немає і право власності на земельну ділянку у судовому порядку не припинялось, суд визнав незаконними (скасувати) наказ від 05.06.2018 №19-1778/14-18-СГ та акт приймання-передачі від 05.06.2018 в частині передачі у комунальну власність Байковецької сільської ради спірної земельної ділянки.

Крім того, суд дійшов висновку, що спірна земельна ділянка не підлягала розпаюванню та вчиненню пов`язаних з цим дій, на які посилаються відповідачі, а саме: оформлення сертифікатів на право на земельну ділянку (пай), викуп земельних паїв у їх власників, тощо. Встановленням факту лише перереєстрації Селянської спілки ім. Шевченка у Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дубівецьке", відсутність у силу закону обов`язку щодо розпаювання земель (до складу яких входить спірна земельна ділянка) спростовуються наведені у відзиві Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області сумніви щодо обставин переходу до позивача спірної землі.

Враховуючи, що документи, на підставі яких державним реєстратором проведено державну реєстрацію права комунальної власності (наказ та акт приймання-передачі землі), визнанні судом незаконними і їх скасовано, відповідно суд першої інстанції дійшов висновку, що й записи про проведену державну реєстрацію права комунальної власності підлягають скасуванню, як похідні. Тому, позовна вимога про скасування права комунальної власності підлягає задоволенню.

Крім того, суд першої інстанції зауважив, що оспорюванні акти, якими земельну ділянку передано у комунальну власність відповідача 2, прийнятті відповідачем 1 - 05.06.2018. Цими ж діями оспорено і право власності позивача на землю. Позивачем же подано позовну заяву до суду 11.02.2019, тобто в межах трьохрічного строку позовної давності. Відтак, суд першої інстанції вважає заявлення відповідачем про пропуск позивачем строку позовної давності - безпідставним.

Не погоджуючись з даним рішенням відповідач-2 – Байковецька сільська рада подала до Західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись, зокрема, на те, що воно є незаконне, винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

Підставами для скасування оскаржуваного рішення скаржник вважає наступні:

- позивачем не були надані документи, які б свідчили про вчинення дій на виконання Указів Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» від 10.11.1994 №666/94, «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 №720/95, «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки» від 03.12.1999 №1529/99, які встановлювали обов`язкове переведення земель з колективної власності у приватну;

- право на земельну частку (пай) мають члени КСП, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, у тому числі пенсіонери кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту про право колективної власності на землю. Однак, позивачем не долучено такого додатку до державного акту на право колективної власності ТР№0062, де зазначені усі члени сільськогосподарського підприємства, що унеможливлює чітко визначити долю спірної земельної ділянки. За таких обставин, землі колективних сільськогосподарських підприємств повинні розподілятися між працівниками та пенсіонерами такого підприємства та не можуть передаватися на праві приватної власності підприємствам – правонаступникам;

- судом першої інстанції упереджено зроблено висновок, щодо того, що відомості про спірну земельну ділянку містяться в проекті роздержавлення земель та земельна ділянка сформована з масиву земель під господарськими будівлями та дворами, яка належала селянській спілці ім. Шевченка на праві колективної власності відповідно до державного акту на право колективної власності на землю серії ТР №0062, оскільки таке чітко не прослідковується із проекту роздержавлення земель;

- у матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про передачу спірної ділянки з балансу спілки ім. Шевченка до правонаступника;

- долучені позивачем документи не свідчать про наявність у нього права власності на спірну земельну ділянку; позивачем протягом всього часу не були проведені дії щодо набуття права власності на земельну ділянку.

Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2019 справу № 921/76/19 передано судді-доповідачу Мирутенку О.Л. та іншим суддям, які входять до складу колегії, а саме суддям: Данко Л.С., Кордюк Г.Т.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.08.2019 по справі №921/76/19 відкрито апеляційне провадження.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач - 2 Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області просить апеляційну скаргу задовольнити та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Вважає, що оскільки Селянська спілка ім. Шевченка припинила свою діяльність шляхом реорганізації, про що свідчить створення членами цього підприємства Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубівецьке", відповідно селянська спілка так і товариство повинні були вжити дії щодо скасування відповідної державної реєстрації державного акту на право колективної власності на землю, однак не вчинили таких дій. Посилаючись на ст. 9 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", п. п. 17, 18 Порядку оформлення правонаступництва за зобов`язаннями реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств (затвердженим наказом Міністерства аграрної політики України від 14.03.2001 №63, зареєстрованого в Мін`юсті 04.04.2001 за №306/5497) зазначає, що члени Селянської спілки ім. Шевченка – громадяни, об`єднали на договірній основі свої майнові паї. У зв`язку з реорганізацією селянської спілки до її правонаступника (позивача) перейшли всі майнові (немайнові) права і обов`язки, за виключенням права власності на спірні земельні ділянки, які повинні були бути відображені у відповідному передавальному акті. Зазначає, що з моменту отримання власником земельної частки (паю) сертифікату на право на земельну ділянку (пай), державний акт на право колективної власності втрачає свою актуальність. Стверджує, що доводи позивача не свідчать про наявність у нього права власності на спірну земельну ділянку та є безпідставні та не підтверджені належними доказами.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги. У спростування доводів відповідачів зазначає, що відповідачами не вказано підстав визначених законодавством, які б свідчили про припинення права власності на землю у позивача. Крім того, Селянська спілка ім. Шевченка та її правонаступник СГ ТОВ "Дубівецьке" не звертались до уповноважених органів влади та органів місцевого самоврядування із заявою про добровільну відмову від права власності на земельні ділянки, на яких розміщені господарські будівлі та споруди, також відсутні угоди про передачу права власності, відсутні рішення судів про припинення права колективної власності заявника на землю. Позивач звертає увагу суду на те, що припинення будь-якого речового права шляхом припинення його реєстрації є правом, а не обов`язком суб`єкта. Крім того, отримання сертифікату на право на земельну ділянку (пай) не є виключною підставою для припинення юридичної особи, а свідчить про реалізацію громадянами своїх прав на визначення належних їм часток у майні такої юридичної особи та земельній ділянці без виділення в натурі, разом з тим, залишилось майно, яке не підлягало розпаюванню. Доводи відповідачів щодо майнових прав правонаступника спростовується ст. 34 Закону України «Про підприємництво» та ст. 37 ЦК УРСР 1963 року, який був чинний на час реорганізації. Позивач зазначає, що некоректними є доводи апелянта про те, що спірна земельна ділянка належала до земель державної власності, адже перебувала в землях приватної власності.

Також, 15.08.2019 від позивача - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Дубівецьке” надійшло клопотання про закриття апеляційного провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 264 ГПК України оскільки апеляційна скарга підписана особою, у якої відсутні повноваження на її підписання, та зазначає, що лише секретар сільської ради наділяється всіма повноваженнями голови сільської ради у разі неможливості останнім виконувати свої повноваження.

Однак, колегією суддів з`ясовано, що із розпорядження сільського голови від 26.06.2019 року № 151/10 про вибуття у відпустку (копія долучена до матеріалів справи) вбачається, що сільським головою на час його відпустки виконання обов`язків сільського головипокладено на першого заступника ОСОБА_1 (п.2 розпорядження).

Згідно зі ст. 56 ГПК України юридична особа бере участь у справі через свого керівника.

Голова сільської ради є керівником сільської ради. Згідно ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільський голова видає розпорядження у межах своїх повноважень.

Зважаючи на наведене, апеляційним судом встановлено, що Дума М.А., перший заступник сільського голови, який підписав апеляційну скаргу, мав право на підписання апеляційної скарги за дорученням (розпорядженням) сільського голови як керівника сільської ради та на час відсутності голови на заступника голови покладено повноваження керівника ради.

З наведених причин, апеляційний суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання закриття апеляційного провадження у справі.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2019 у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Данко Л.С. внесено зміни у склад колегії суддів у справі № 921/76/19, визначено головуючого суддю Мирутенко О.Л., суддів Кордюк Г.Т., Скрипчук О.С.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 04.09.2019 призначено справу до судового розгляду на 23.09.2019.

У зв`язку із перебування у відпустці судді-члена колегії Скрипчук О.С. розгляд справи 23.09.2019 не відбувся.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 розгляд апеляційної скарги призначено на 28.10.2019.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 28.10.2019 розгляд справи відкладено на 11.11.2019.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 розгляд справи відкладено на 25.11.2019.

В судове засідання 25.11.2019 представники апелянта з`явились, вимоги апеляційної скарги підтримали, надали усні пояснення по суті спору.

Також, апелянтом – Байковецькою сільською радою 25.11.2019 подано клопотання про долучення письмових доказів по справі № 921/76/19 та визнання причин їх неподання суду першої інстанції поважними.

Розглянувши подане клопотання колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні, оскільки у відповідності до ч.3 ст.269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. В даному випадку таких доказів заявником суду апеляційної інстанції надано не було.

Повноважний представник відповідача-1 в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив.

Представник позивача в судове засідання з`явився, вимоги апеляційної скарги заперечив, просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

У відповідності до ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відводів складу суду та секретаря судового засідання в порядку ст.ст.35,37 Господарського процесуального кодексу України не заявлялось.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 25.11.2019 проголошено вступну та резолютивну частини постанови Західного апеляційного господарського суду.

Колегія суддів Західного апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Як встановлено судом, згідно Державного акту на право колективної власності на землю серії ТР №0062, виданого Дубівецькою сільською радою народних депутатів 26.07.1995 на підставі рішення Дубівецької сільської ради народних депутатів від 03.04.1995 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №25, Селянській спілці ім. Шевченка Тернопільського району Тернопільської області передано у колективну власність 888,6 га землі сільськогосподарського використання.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дубівецьке", ідентифікаційний код - 04540041; місцезнаходження с.Дубівці, Тернопільський район, Тернопільська область, 47702, зареєстроване як юридична особа 31.03.1997; згідно відомостей, отриманих в порядку взаємного обміну інформацією з відомчих реєстрів органів статистики, Міндоходів, Пенсійного фонду України, юридична особа перебуває на обліку з 01.01.1994 у Головному управлінні регіональної статистики, з 13.02.1991 (дані про взяття на облік як платника єдиного внеску) та з 31.03.1997 (дані про взяття на облік як платника податків) - в Тернопільській ОДПІ ГУ ДФС (Тернопільський район).

Як вбачається із долученої позивачем довідки № 03.2-16/1015-19 від 16.04.2019 Головного управління статистики у Тернопільській області, згідно даних Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, Колгосп ім.Шевченка села Дубівці Тернопільського району (ідентифікаційний код 04540041) Тернопільською районною державною адміністрацією 19.12.1992 перереєстровано у Селянську спілку імені Шевченка (ідентифікаційний код 04540041). При цьому, Головним управлінням статистики зазначено, що інформація щодо правонаступництва суб`єктів господарювання відображена в їх установчих документах, з якими органи державної статистики не працюють. Відповідно до Закону України "Про державну статистику" органи державної статистики здійснюють лише облік юридичних осіб та відокремлених підрозділів юридичних осіб у ЄДРПОУ, який здійснюється на підставі реєстраційних відомостей, які надходять до органів державної статистики з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У вказаній довідці Головним управлінням статистики у Тернопільській області надано історію перереєстрації Колгоспу ім.Шевченка (ідентифікаційний код 04540041), якою підтверджується, що колективне підприємство Колгосп ім.Шевченка (с. Дубівці Тернопільський район, Тернопільська область) 19.12.1992 перереєстровано у колективне підприємство - Селянську спілку імені Шевченка (ідентифікаційний код 04540041), а в подальшому - 31.03.1997 у Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дубівецьке" із збереженням ідентифікаційного коду 04540041.

Як зазначено в п.1.2 Статуту Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубівецьке" Тернопільського району Тернопільської області (затвердженого протоколом №4 від 19.02.1997 зборів учасників товариства та зареєстрованого Тернопільською районною державною адміністрацією 31.03.1997 №046/240) товариство утворене внаслідок реорганізації Селянської спілки ім.Шевченка і є повним правонаступником всіх її майнових (немайнових) прав і обов`язків.

Вказане також підтверджується Довідкою №808 від 20.07.2010 державного реєстратора Відділу з питань державної реєстрації Тернопільської районної державної адміністрації.

В даному випадку ліквідації юридичної особи не було, а мала місце зміна її організаційної форми.

Відповідно до Проекту роздержавлення земель Селянської спілки ім.Шевченка Тернопільського району Тернопільської області за 1995 рік, виконаного Тернопільським філіалом Інституту землеустрою Української академії аграрних наук на замовлення Селянської спілки ім.Шевченка (копію якого позивачем долучено до матеріалів справи), а саме таблиці 1 "Техніко-економічні показники", землі селянської спілки складали 1047,3 га (на час складання проекту) та 964,9 (за проектом), до яких зокрема ввійшли: 888,6 га - землі колективної власності, в тому числі землі загального користування - 30,5 га.

За даними таблиці 3 Проекту роздержавлення земель "Склад земельних угідь, що передаються в колективну власність", до складу переданих у колективну власність земель площею 888,6 га ввійшли: 770,1 га - рілля, 66,4 га - сінокоси, 21,6 га - пасовища, 3,3 га - чагарники, 10,8 га - польові дороги, 0,1 га - луки, 16,3 га - господарські двори. З них чотири останні позиції складають площу 30,5 га землі загального користування.

Відповідно до інформації, вказаної на стор. 12 та 13 Проекту роздержавлення земель, до складу Сільськогосподарських земель колективної власності Селянської спілки ім.Шевченка увійшли 16,3 га сільськогосподарських земель під виробничими будівлями (господарськими дворами).

На підставі вказаного Проекту роздержавлення земель та рішення від 03.04.1995 Дубівецької сільської ради народних депутатів, і було видано Селянській спілці ім.Шевченка вже згадуваний Державний акт на право колективної власності на землю серії ТР № 0062.

Відповідно до п.1 Розпорядження голови Тернопільської районної державної адміністрації № 398 від 15.04.2010 "Про приведення у відповідність статистичних даних з обліку землі", з метою приведення даних статистичного обліку земель у відповідність до вимог чинного законодавства та враховуючи, що нерозпайовані землі колишніх колективних сільськогосподарських підприємств помилково обліковуються за іншими суб`єктами господарювання, вирішено привести у відповідність до вимог чинного земельного законодавства статистичні дані обліку по формі 6-ЗЕМ, зокрема відносно земель колишньої Селянської спілки ім.Шевченка помилково облікованих за ТОВ "Дубівецьке" на території Дубівецької сільської ради площею 84,4 га.

Відповідно до п.2 Розпорядження №398 від 15.04.2010, земельні ділянки, які рахувались за ТОВ "Дубівецьке" на території Дубівецької сільської ради площею 84,4 га переведено в землі запасу Дубівецької сільської ради, в т.ч. 16 га під господарськими будівлями і дворами.

Вказане Розпорядження №398 від 15.04.2010, враховуючи звернення керівників сільськогосподарських товариств, зокрема і ТОВ "Дубівецьке", скасоване Розпорядженням голови Тернопільської обласної державної адміністрації №486 від 14.07.2010 як таке, що суперечить ст.30 ЗК України.

Пунктом 2 Розпорядження голови Тернопільської обласної державної адміністрації № 486 від 14.07.2010 доручено Тернопільській РДА довести останнє до відома зацікавлених осіб, підприємств, установ та організацій.

Також, Розпорядженням голови Тернопільської районної державної адміністрації № 846 від 28.07.2010 визнано таким, що втратило чинність Розпорядження голови районної державної адміністрації від 15.04.2010 № 398 "Про приведення у відповідність статистичних даних з обліку землі", що вирішено довести до відома зацікавлених осіб, підприємств, установ та організацій.

Поряд з цим, як свідчать матеріали справи, розпорядження голови Тернопільської обласної державної адміністрації № 486 від 14.07.2010 та голови Тернопільської районної державної адміністрації № 846 від 28.07.2010, не були взяті до уваги землевпорядними установами і дані щодо вибуття ділянки з володіння позивача не були виключені із державної статистичної звітності.

Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 №60-р "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад" доручено Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру починаючи з 1 лютого 2018 забезпечити, зокрема, формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах, визначених перспективним планом формування територій громад, шляхом проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності з подальшою передачею зазначених земельних ділянок у комунальну власність відповідних об`єднаних територіальних громад згідно із статтею 117 Земельного кодексу України.

09.02.2018 між Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області та Байковецькою сільською радою укладено Меморандум про співпрацю при здійсненні заходів щодо передачі земель сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаної територіальної громади, предметом якого є організація співпраці сторін з метою сприяння виконанню розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 №60-р "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад" (п.1 Меморандуму).

Згідно п 2 Меморандуму задля досягнення мети сторони домовляються про співпрацю на таких засадах: - для звернення до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення в комунальну власність Байковецької сільської об`єднаної територіальної громади, Байковецька сільська рада, утворена Байковецькою сільською об`єднаною територіальною громадою, приймає відповідне рішення згідно з статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"; - передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність здійснюється за наказами Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, яке здійснює розпорядження землями державної власності відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, у якому зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.

У п.3 Меморандуму вказано, що з метою його реалізації сторони здійснюють співпрацю та забезпечують виконання таких заходів: - Виконавчий комітет Байковецької сільської ради, утвореної об`єднаною територіальною громадою, від імені об`єднаної територіальної громади надсилає звернення до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, додатком до якого є рішення Байковецької сільської ради про звернення про передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 514 га у комунальну власність Байковецької сільської об`єднаної територіальної громади; - Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області після завершення інвентаризації та реєстрації права держави на земельні ділянки сільськогосподарського призначення в межах об`єднаної територіальної громади приймає рішення про передачу земельних ділянок із державної власності у комунальну власність та складає і підписує акт приймання-передачі таких земельних ділянок.

Рішенням 33 сесії сьомого скликання Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області №618 від 30.03.2018 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" доручено виконавчому комітету Байковецької сільської ради звернутися до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області з клопотанням про передачу у комунальну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною загальною площею 396,1753 га, які розташовані на території Байковецької сільської ради за межами населених пунктів, згідно додатків.

11.04.2018 року Байковецька сільська рада звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області із клопотанням №Б-2157/0/16-18 про передачу у комунальну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною загальною площею 397 га (згідно додатку), які розташовані на території Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області.

25.04.2018 Відділом у Тернопільському районі Міськрайонного управління у Тернопільському районі та м.Тернополі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області зареєстровано за державою право власності на земельну ділянку площею 1,3150 га з кадастровим номером 6125283100:01:001:3362, розташованої на території Дубівецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, з цільовим призначенням землі запасу, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам, віднесених до категорії земель сільськогосподарського призначення (витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6104642842018 від 02.05.2018 міститься в матеріалах справи).

Згідно статистичної звітності з кількісного обліку земель, яка велася територіальними органами Держгеокадастру до 01.01.2016, та даних Державного земельного кадастру станом на 01.04.2018, спірна земельна ділянка обліковувалась в землях державної власності сільськогосподарського призначення як землі запасу на підставі розпорядження голови Тернопільської РДА від 15.04.2010 №398. При цьому, в Головного управління відсутня інформація щодо скасування вказаного Розпорядження.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області №19-1308/14-18-СГ від 26.04.2019 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) загальною площею 170,5150 га, в тому числі на території Дубівецької сільської ради щодо земельної ділянки площею 1,3150 га з кадастровим номером 6125283100:01:001:3362.

05.06.2018 Наказом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" №19-1778/14-18-СГ передано Байковецькій сільській раді (Байковецька об`єднана територіальна громада) Тернопільського району у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 354,4376 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Байковецької, Дубовецької, Стегниківської та Шляхтинецької сільських рад Тернопільського району Тернопільської області (згідно додатку), в т.ч. і земельну ділянку площею 1,3150 га з кадастровим номером 6125283100:01:3362, із земель запасу на території Дубівецької сільської ради.

У п.2 Наказу зазначено, що право власності вказаних у додатку земельних ділянок на виконання вимог ухвали суду від 10.05.2019 виникає з моменту державної реєстрації цього право та оформляється відповідно до Закону України "Про державну реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

На підставі даного Наказу від 05.06.2018, відповідачем-1 спірна земельна ділянка передана відповідачу-2 по акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 05.06.2018.

Також, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 05.06.2018 №19-1778/14-18-СГ та акту приймання-передачі від 05.06.2018, державним реєстратором Хомин В.З. Байковецької сільської ради зареєстровано за Байковецькою сільською радою право комунальної власності на земельну ділянку площею 1,3150 га з кадастровим номером 6125283100:01:001:3362 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 41763446 від 23.06.2018 (інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №144467995 від 08.11.2018).

Позивач звертався до відповідача-1 з листом №05-07/18 від 05.07.2018, з проханням скасувати реєстрацію спірної земельної ділянки, виключити запис з Державного земельного кадастру та внести зміни в облікові дані, визнавши її такою, що належить на праві власності СГ ТОВ "Дубівецьке".

У листі-відповіді №28-19-0.6-4158/2-18 від 12.07.2018 відповідачем-1 визнано ту обставину, що станом на 01.01.2010 за позивачем обліковувались земельні ділянки під господарськими будівлями та дворами в розмірі 16 га, а також зазначено, що на підставі розпорядження голови Тернопільської РДА від 15.04.2010 №398 вони вилучені та переведені в державну власність, а будь-яка інформація щодо оскарження вказаного розпорядження в Головному управлінні відсутня.

СГ ТОВ "Дубівецьке" повторно звернулось до ГУ Держгеокадастру в Тернопільській області із листом від 27.07.2018 №27-07/18, в якому посилаючись на зміст ст.37 Закону України "Про державний земельний кадастр", просив з метою виправлення помилок, допущених органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, внести зміни до наказу від 05.06.2018 №19-1778/14-18-СГ, вилучивши з переліку переданих в комунальну власність земельних ділянок, в тому числі земельну ділянку з кадастровим номером 6125283100:01:001:3362. При цьому, у листі позивач зазначив, що розпорядження Голови Тернопільської РДА від 15.04.2010 №398 "Про приведення у відповідність статистичних даних з обліку землі" скасоване Розпорядженням Голови Тернопільської обласної державної адміністрації від 14.07.2010 №486 та визнане таким, що втратило чинність Розпорядженням голови Тернопільської РДА №846 від 28.07.2010, докази в підтвердження чого долучив до листа.

У відповідь на вказане звернення, відповідач-1 у листі №28-19-0.20-4855/2-18 від 14.08.2018 повідомив, що у зв`язку із втратою чинності наказом Державного комітету статистики України від 05.11.1998 №377 "Про затвердження форм державної статистичної звітності з земельних ресурсів та Інструкції з заповнення форм державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем)", з 01.01.2016 року зміни у державну статистичну звітність з кількісного обліку земель не вносяться, а отже відсутні правові підстави для внесення таких змін у відповідності до розпорядження голови Тернопільської РДА №846 від 28.07.2010. Згідно ст.21 Закону України "Про державний земельний кадастр" відомості про розподіл земель між власниками та користувачами вносяться до Державного земельного кадастру відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до ст.78 Земельного кодексу України, земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Нормами чинного законодавства не передбачено перебування земельних ділянок в колективній власності, що унеможливлює реєстрацію речового права на землі колективної власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Станом на 01.01.2016 земельні ділянки відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю серії ТР №0062 від 26.07.1995 за ТОВ "Дубівецьке" не обліковувались. Також, зазначено, що норми ст.37 Закону України "Про державний земельний кадастр" поширюються виключно на виявлення фізичними та юридичними особами у витязі, довідці з ДЗК, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічних помилок допущених органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру. Оскільки технічних помилок, допущених органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру у відомостях щодо спірної земельної ділянки не виявлено, відсутні підстави для внесення змін у Державний земельний кадастр та наказ ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області №19-1778/14-18-СГ від 05.06.2018.

Також, в матеріалах справи міститься копія скарги СГ ТОВ "Агрокомплекс" (юридична особа, яка не є учасником у даній справі) до Міністерства юстиції України із скаргою №131 від 06.07.2018 на рішення державного реєстратора Байковецької сільської ради Хомина В.З. з вимогами, зокрема про визнання протиправними та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.06.2018 індексний номер 41763446 про реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6125283100:01:001:3362.

За результатами розгляду даної скарги, Міністерством юстиції України на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 09.08.2018, прийнято рішення у формі наказу №3150/7 від 03.09.2018 про відмову у задоволенні скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс" від 06.07.2018 №131, через відсутність у скарзі обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги.

Згідно довідки Тернопільського управління Головного управління ДФС у Тернопільській області №2455/10-5/19-00-54-06/11440 від 08.05.2019, позивач на підставі ст.286 Податкового кодексу України сплачує земельний податок з юридичних осіб за земельну ділянку, яка знаходиться на території Дубівецької сільської ради (Байковецької сільської ради) площею 16,3 га, місячна сума земельного податку становить 2162,59 грн. Станом на 08.05.2019 заборгованості по земельному податку немає.

Відповідно до складеного 01.02.2019 ФОП Вірковською О.В. (на замовлення СГ ТОВ "Дубівецьке") Висновку про вартість земельної ділянки площею 1,3150 га кадастровий номер 6125283100:01:001:3362, її вартість складає 40371,00 грн.

Звертаючись із даним позовом, позивач вказує на те, що земельна ділянка площею 1,3150 га, кадастровий номер 6125283100:01:001:3362, входить до складу земель, які на підставі Державного акту на право колективної власності на землю серії ТР №0062 від 26.07.1995 належить СГ ТОВ "Дубівецьке", у зв`язку з чим прийняття відповідачем-1 наказу від 05.06.2018 та оформлення на його підставі між відповідачем-1 та відповідачем-2 акту приймання передачі від 05.06.2018 та подальша реєстрація за відповідачем-2 права комунальної власності є порушенням права позивача на цю земельну ділянку як власника землі.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.316 ЦК України).

Зміст права власності полягає у праві власника володіти, користуватись та розпоряджатись майном (ст.317 ЦК України).

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950р.), ратифікованою Законом України від 17 липня 1997р. №475/97-ВР, зокрема ст.1 Першого протоколу до неї (1952р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч.4 ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України).

Частинами 1, 4 ст.11 ЦК України передбачено, що цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною другою ст.4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Судами обох інстанцій встановлено, що на підставі рішення Дубівецької сільської ради народних депутатів від 03.04.1995 Селянській спілці ім.Шевченка Тернопільського району Тернопільської області видано Державний акт на право колективної власності на землю серії ТР №0062 від 26.07.1995, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №25 та, відповідно до якого Селянській спілці ім.Шевченка надано у колективну власність земельну ділянку площею 888,6 га, в межах згідно з планом землекористування.

За інформацією Головного управлінням статистики у Тернопільській області від 16.04.2019 за №03.2-16/1015-19 Колективне підприємство колгосп ім.Шевченка (ідентифікаційний код 04540041) Тернопільською районною державною адміністрацією 19.12.1992 перереєстровано у Колективне підприємство селянську спілку імені Шевченка (ідентифікаційний код 04540041), а в подальшому - 31.03.1997 у Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дубівецьке" (ідентифікаційний код 04540041).

Відповідно до п.6 ст.31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" при перетворенні одного підприємства в інше до новоствореного підприємства переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.

Аналогічні положення були закріплені і в Законі України "Про підприємства в Україні" (чинного на момент виникнення правовідносин), відповідно до ч.7 ст.34 якого при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.

Згідно ст.37 ЦК УРСР (в редакції, чинній на той час) юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).

Частина 4 ст.34 Закону України "Про підприємства в Україні" передбачала, що підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України.

Відповідно до п.5 Положення про Державний реєстр звітних (статистичних) одиниць України (затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №538 від 14.07.1993, яка втратила чинність з 01.01.1996 на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №118 від 22.01.1996) державний реєстр складається з інформаційного фонду, до якого входять такі дані: ідентифікаційний код господарюючого суб`єкта, який є єдиним для всього інформаційного простору України, найменування суб`єкта українською, російською та, за бажанням, англійською мовами, юридична адреса, ознака особи, територіальна належність, відомча підпорядкованість, форма власності, форма господарської діяльності, кількість підрозділів (філій), ознака підрозділу (філії, дочірнього підприємства), прізвище керівника, види діяльності, а також дані про державну реєстрацію, інформація про засновників або інвесторів. Джерелом формування інформаційного фонду є дані з резерву ідентифікаційних кодів, національні та міжнародні класифікатори, які використовуються під час обробки інформації в статистичних спостереженнях або при здійсненні фінансових та економічних операцій, а також інформація довідкового характеру.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року №118 створено Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, формування бази даних якого, згідно з п.5 вказаної Постанови, здійснювалось на основі Державного реєстру звітних (статистичних) одиниць України із збереженням присвоєних суб`єктам господарської діяльності ідентифікаційних кодів.

В п.15 Положення "Про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України", затвердженого вищевказаною Постановою (в редакції, чинній на час перереєстрації селянської спілки у сільськогосподарське товариство) зазначалось, що у разі включення суб`єкта господарської діяльності до Державного реєстру йому встановлюється ідентифікаційний код і коди класифікаційних ознак. Ідентифікаційний код є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за суб`єктом протягом усього періоду його існування. У разі перереєстрації (створення) суб`єкта господарської діяльності, що є правонаступником прав і майнових зобов`язань свого попередника, за ним зберігається ідентифікаційний код попередника.

Перереєстрація суб`єкта підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому для його реєстрації. Перереєстрація проводиться у разі зміни форми власності, організаційної форми або назви суб`єкта підприємництва (ч.8, ч.9 ст.8 Закону України "Про підприємництво" від 07.02.1991 №698-ХІІ (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин).

Норма такого ж змісту викладена і у п.15 Положення про державну реєстрацію суб`єктів підприємницької діяльності (затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №276 від 29.04.1994), зокрема, що перереєстрація суб`єктів підприємницької діяльності проводиться в порядку, встановленому для їх реєстрації.

З аналізу цих правових норм слідує, що припинення юридичної особи тягне за собою виключення юридичної особи з державного реєстру України. Перереєстрація ж юридичної особи не має наслідком її припинення, виключення її з державного реєстру України, і при цьому залишається незмінним її ідентифікаційний код.

Враховуючи вищенаведене, та інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дубівецьке" значиться в Реєстрі за тим самим ідентифікаційним кодом, що і Селянська спілка ім.Шевченка Тернопільського району Тернопільської області - 04540041, а дані про перереєстровану юридичну особу значаться у фіскальних органах ще з 13.02.1991, суд першої інстанції визнав належним чином підтвердженим факт перереєстрації реорганізованої Селянської спілки ім.Шевченка Тернопільського району Тернопільської області у Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дубівецьке", яке в силу законодавчих норм зберігає усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.

Щодо посилання відповідачів на те, що до СГ ТОВ "Дубівецьке" перейшли всі права та обов`язки, за виключенням права власності на спірну земельну ділянку, посилаючись на п.п.17, 18 Порядку оформлення правонаступництва за зобов`язаннями реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств (затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 14.03.2001 №63), оскільки передавального (роздільного) акту (балансу) не представлено, то суд першої інстанції правильно визнав такі твердження необґрунтованими, зокрема з огляду на те, що вказаний Порядок затверджений у 2001 році, а реорганізація селянської спілки мала місце 31.03.1997, а також з урахуванням вищенаведених норм законодавства, відповідно до яких передбачено, що до правонаступника переходять усі майнові права і обов`язки колишнього (реорганізованого) підприємства.

Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, їх рівність перед законом, соціальну спрямованість економіки (ч.4 ст.13 Конституції України).

Основний Закон України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю відповідно до закону (ст.41 Конституції України).

У ст.22 Земельного кодексу України (в редакції від 18.12.1990) зазначалось, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Відповідно до ст.23 Земельного кодексу України (в редакції від 18.12.1990) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Селянська спілка ім.Шевченка отримала Державний акт на право колективної власності на землю площею 888,6 га, до яких згідно Проекту роздержавлення земель ввійшли: 770,1 га - рілля, 66,4 га - сінокоси, 21,6 га - пасовища та 30,5 га землі загального користування, з яких: 3,3 га - чагарники, 10,8 га - польові дороги, 0,1 га - луки, 16,3 га - господарські двори (до складу яких входить і пізніше сформована спірна земельна ділянка із кадастровим номером 6125283100:01:001:3362 площею 1,3150 га).

Відповідно до п.1 Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 08.08.1995 за №720/95 установлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Чинною ч.1 ст.22 Земельного кодексу України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Згідно ч.2 ст.22 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

З аналізу вищевказаних норм суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що спірна земельна ділянка не підлягала розпаюванню та вчиненню пов`язаних з цим дій, на які посилаються відповідачі. А саме: оформлення сертифікатів на право на земельну ділянку (пай), викуп земельних паїв у їх власників, тощо.

Встановленням судом факту перереєстрації Селянської спілки ім.Шевченка у Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дубівецьке" та відсутності в силу закону обов`язку щодо розпаювання земель під господарськими (виробничими) будівлями (до складу яких входить спірна земельна ділянка) спростовуються наведені у відзиві Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області сумніви щодо обставин переходу до позивача спірної землі.

Підстави припинення права власності на земельну ділянку визначені у ст.28 Земельного кодексу України (в редакції від 18.12.1990) та у ст.140 Земельного кодексу України (в редакції від 25.10.2001). Перелік цих підстав є вичерпним.

Так, відповідно до ст.28 Земельного кодексу України (в редакції від 18.12.1990) право колективної та приватної власності на земельну ділянку чи її частину припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) відчуження (продажу) земельної ділянки Раді народних депутатів; 3) викупу земельної ділянки для державних або громадських потреб; 4) припинення у випадках, передбачених пунктами 4, 6-8 статті 27 цього Кодексу. Право власності на землю може бути також припинено у випадках, зазначених у статті 114 цього Кодексу. Припинення права власності на земельну ділянку у випадках, передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті, провадиться за рішенням відповідної Ради народних депутатів. В разі незгоди власника земельної ділянки у випадку, передбаченому пунктом 3, а також при вилученні земельної ділянки відповідно до пункту 4 частини першої цієї статті, припинення права власності на землю провадиться в судовому порядку.

Статтею 140 Земельного кодексу України (в редакції станом на момент прийняття оскаржуваних документів) підставами припинення права власності на земельну ділянку визначались: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

При цьому, документів, які б підтверджували підстави припинення права власності позивача чи Селянської спілки ім.Шевченка щодо земель, переданих останній у колективну власність згідно Державного акта на право колективної власності на землю серії ТР №0062 від 26.07.1995 (до яких входить і земельна ділянка із кадастровим номером 6125283100:01:001:3362 площею 1,3150 га) до матеріалів справи не подано.

Право власності на земельну ділянку не припинялось і в судовому порядку.

Відповідно до п.7 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001, громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Про відсутність обов`язкових вимог приписів щодо переоформлення права власності на землю зазначалося у п 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 №449 "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою", відповідно до якого раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб (постанова втратила чинність 03.06.2013).

Крім того, Законом України "Про Державний земельний кадастр" (чинний з 01.01.2013) встановлено, що документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, і котрі видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними (п.10 Прикінцевих та перехідних положень Закону).

Положення п .6 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди визнано неконституційним за рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005.

Отже, у позивача як правонаступника Селянської спілки ім.Шевченка, в силу положень законодавства, є дійсне право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 6125283100:01:001:3362 площею 1,3150 га, яка розташована в с.Дубівці Тернопільського району Тернопільської області, оскільки реєстрація речових прав на земельні ділянки, з яких сформовано вказану земельну ділянку, була проведена за Селянською спілкою ім.Шевченка відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення (видано належним чином оформлений Державний акт серії ТР №0062 від 26.07.1995 на право колективної власності на землю, який ніким не скасований і є чинним). Проте, в силу чинних на той час вимог законодавства, не вимагалось здійснення таких дій стосовно земельної ділянки як присвоєння кадастрового номера чи внесення відомостей про її формування до Державного земельного кадастру.

А відтак, зміни в земельному законодавстві після видачі Державного акту на право колективної власності на землю серії ТР №0062 від 26.07.1995, відсутність у новому законодавстві колективної форми власності, не можуть бути підставою для припинення колективної власності на землю. Позивач зберіг це право і після зміни законодавства.

З огляду на вищеописане, якщо виникали неврегульовані питання щодо земель колективної власності, то слід звернути увагу, що навіть Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" від 10.07.2018 (який хоч і не регулював правовідносини сторін на час їх виникнення) передбачає, що землями колективної власності можуть розпоряджатись компетентні органи лише у випадку ліквідації сільськогосподарських підприємств.

Згідно приписів ч.5 ст.116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

За даними Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6104642842018 від 02.05.2018, Відділом у Тернопільському районі Міськрайонного управління у Тернопільському районі та м.Тернополі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, 25.04.2018 зареєстровано за державою право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 6125283100:01:001:3362 площею 1,3150 га, яка розташована на території Дубівецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, з цільовим призначенням землі запасу, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам, віднесених до категорії земель сільськогосподарського призначення.

Отже, на дату реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки із кадастровим номером 6125283100:01:001:3362 площею 1,3150 га, право власності на неї належало СГ ТОВ "Дубівецьке", оскільки доказів припинення такого права у встановленому порядку суду не надано.

Відповідно до ч.1 ст.117 Земельного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні. На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

За змістом статті 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

З аналізу вказаних норм у їх сукупності можна зробити висновок, що прийняття органом виконавчої влади ненормативного акта породжує виникнення правовідносин, що пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів у сфері земельних правовідносин. Тобто рішення органу виконавчої влади є підставою виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до п.1 Положення Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів №15 від 14.01.2015 (надалі - Положення), Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно пп.25-1 п.4 Положення Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль) дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок.

Також, згідно пп.31 п.4 вказаного Положення Держгеокадастр розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Держгеокадастр в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів Мінагрополітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання (п 9 Положення).

Як зазначалось вище, належна сільськогосподарському підприємству земельна ділянка була віднесена відповідачем-1 до земель державної форми власності на підставі попередньої звітності та проведеної 19.04.2018 інвентаризації земель під час здійснення землеустрою, однак без врахування Розпорядження голови Тернопільської ОДА №486 від 14.07.2010, права позивача на земельну ділянку, існуючих процедур вилучення земельних ділянок, тощо.

В подальшому, наказом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" від 05.06.2018 №19-1778/14-18-СГ земельну ділянку із кадастровим номером 6125283100:01:001:3362 площею 1,3150 га передано Байковецькій сільській раді (Байковецька об`єднана територіальна громада) Тернопільського району у комунальну власність.

Враховуючи вищенаведені обставини та норми законодавства, а також те, що відповідачем-1 не було надано доказів припинення права колективної власності на земельну ділянку Селянської спілки ім.Шевченка (СГ ТОВ "Дубівецьке"), суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав у відповідача-1 для реєстрації земельної ділянки із кадастровим номером 6125283100:01:001:3362 площею 1,3150 га за державою та прийняття рішення у вигляді наказу щодо передачі цієї земельної ділянки до земель комунальної власності.

На підставі наказу від 05.06.2018 №19-1778/14-18-СГ та акту приймання-передачі від 05.06.2018, державним реєстратором Хомин В.З. Байковецької сільської ради 23.06.2018 під номером запису 41763446 зареєстровано за Байковецькою сільською радою право комунальної власності на земельну ділянку із кадастровим номером 6125283100:01:001:3362 площею 1,3150 га (інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №144467995 від 08.11.2018).

При цьому, як оскаржуваний наказ, так і оформлений на його підставі акт приймання-передачі від 05.06.2018, є підставою для реєстрації за відповідачем-2 права комунальної власності на земельну ділянку із кадастровим номером 6125283100:01:001:3362 площею 1,3150 га, тобто фактично правовстановлюючими документами для оформлення права комунальної власності на земельну ділянку за відповідачем-2.

Відповідно до статей 152, 155 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку. Землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до частини другої статті 55, статті 124 Конституції України.

У такому разі вимога про визнання рішення незаконним (протиправним) може розглядатись як спосіб захисту порушеного цивільного права згідно із ст.16 ЦК України, якщо фактично підставою пред`явлення позовної вимоги є оспорювання прав особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Статтею 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч.1 ст.393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

А відтак, враховуючи положення ст.ст.2, 5 ГПК України, з метою ефективного захисту порушеного права, позовні вимоги в частині визнання в судовому порядку протиправними та скасування (як незаконного) наказу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" від 05.06.2018 №19-1778/14-18-СГ та Акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 05.06.2018 в частині передачі у комунальну власність Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області (Байковецька об`єднана територіальна громада) земельної ділянки із кадастровим номером 6125283100:01:001:3362 площею 1,3150 га є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно приписів ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За статтею 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно зі статтею 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ч.4 ст.334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Спеціальним Законом, що регулює відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, є Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Пунктом 1 частини 1 ст.2 цього Закону встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій (частина перша статті 12 Закону).

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема: гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах і в порядку, визначених цим Законом (пункти 1, 4 частини 1 статті 3 Закону).

У ч.2 ст.26 Закону визначено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відтак, враховуючи, що документи, на підставі яких державним реєстратором проведено державну реєстрацію права комунальної власності (наказ та акт приймання-передачі землі), визнані судом протиправними і їх скасовано, відповідно й записи про проведену державну реєстрацію права комунальної власності підлягають скасуванню, як похідні. Тому, позовна вимога про скасування права комунальної власності Байковецької сільської ради на земельну ділянку із кадастровим номером 6125283100:01:001:3362 площею 1,3150 га також підставно задоволена судом першої інстанції.

Відповідно до абз.3 ч.2 ст.331 Цивільного кодексу України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно ч 3 ст.3 Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

У ч.4 ст.3 Закону зазначено, що будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.

Як вже вище зазначалося, згідно із п.10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" (чинний з 01.01.2013); п.7 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України; п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 №449 "Про затвердження форм державного акта про право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" встановлено, що документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою (державні акти), і котрі видані до набрання чинності Земельним кодексом України від 25.10.2001 та Законом України "Про Державний земельний кадастр", є дійсними.

Тобто, до 2013 року право власності на землю підтверджувалось державним актом про право власності на земельну ділянку.

Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на земельну ділянку, отриману та оформлену в передбаченому законом порядку до набрання чинності вищевказаними правовими актами, особа, яка є власником цієї землі на підставі державного акту про право на землю, вправі визнати своє право власності в судовому порядку згідно ст.392 Цивільного кодексу України.

Як вбачається із матеріалів справи, підстав позову та позицій відповідачів, останні не визнають та оспорюють право власності позивача на спірну земельну ділянку, а відтак іншого можливого способу захисту свого права, як його визнання в судовому порядку, у позивача немає.

Позов про визнання права власності на майно необхідний позивачеві тоді, коли у інший спосіб створюється неможливість реалізації ним свого права власності, наприклад через сумніви і не визнання щодо такого права у інших осіб.

Згідно з вимогами статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 41 Конституції України визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Дане положення закріплено також і у статті 321 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції обгрунтовано задоволив вимогу позивача про визнання за ним права власності на земельну ділянку із кадастровим номером 6125283100:01:001:3362 площею 1,3150 га.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 27.06.2019 у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 277 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення Господарського суду Тернопільської області від 27.06.2019 у даній справі в апеляційному порядку слід покласти на скаржника в порядку, передбаченому ст. 129 ГПК України.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281, 282, 283, 284, 285 ГПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Байковецької сільської ради - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 27.06.2019 у справі № 921/76/19 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст. 287,288 ГПК України.

Головуючий -суддя О.Л. Мирутенко

Судді : Л.С.Данко

Г .Т.Кордюк

“Повний текст постанови виготовлено 27.11.2019”