ПОСТАНОВА

Іменем України

27 листопада 2019 року

Київ

справа №826/7925/15

адміністративне провадження №К/9901/10257/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Саприкіної І.В., Тацій Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2016 (головуючий суддя: Аліменко В.О., судді: Безименна Н.В., Карпушова О.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віндкрафт Україна" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Державної казначейської служби України, треті особи: Кабінет Міністрів України, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, Державне підприємство «Енергоринок» про визнання нечинними та скасування постанов, стягнення матеріальної шкоди, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

30.04.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Віндкрафт Україна" (надалі - позивач або ТОВ "Віндкрафт Україна") звернулося до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - 1-й відповідач, НКРЕКП), Державної казначейської служби України (надалі 2-й відповідач), треті особи: Кабінет Міністрів України, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, Державне підприємство "Енергоринок", в якому з урахуванням збільшення позовних вимог просило:

визнати нечинною та скасувати постанову НКРЕКП від 31.01.2015 №157 в частині встановлення "зеленого" тарифу (без ПДВ) для ТОВ "Віндкрафт Україна" в розмірі 180,20 коп/кВт-год;

визнати нечинною та скасувати постанову НКРЕКП від 27.02.2015 № 492 в частині встановлення "зеленого" тарифу (без ПДВ) для ТОВ "Віндкрафт Україна" в розмірі 385,07 коп/кВт-год;

визнати нечинною та скасувати постанову НКРЕКП від 27.02.2015 № 493 в частині встановлення "зеленого" тарифу (без ПДВ) для ТОВ "Віндкрафт Україна" в розмірі 192,54 коп/кВт-год;

стягнути з Державного бюджету на користь ТОВ "Віндкрафт Україна" матеріальну шкоду в розмірі 24 441 615,61 грн.;

зобов`язати Державну казначейську службу України списати кошти на загальну суму 24 441 615,61 грн з рахунків Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду) на користь ТОВ "Віндкрафт Україна".

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.08.2015 у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що постанови 1-го відповідача №157, №492, №493 прийняті відповідно до Закону України від 16.10.1997 №575 №97-ВР "Про електроенергетику" (далі - Закон № 575), на виконання Указу Президента України від 10.09.2014 №715 "Про затвердження Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" (далі Указ №715), та з урахуванням розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №36-р "Про вжиття тимчасових надзвичайних заходів на ринку електричної енергії"(далі - розпорядження №36-р), з метою реалізації наданих чинним законодавством повноважень.

Водночас суд першої інстанції наголосив, що відповідно до пункту 3 оскаржуваних постанов №157 та №493, ці постанови діють до дня втрати чинності розпорядження №36-р.

Також Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено, що оскаржувана постанова №157 втратила чинність згідно з постановою НКРЕКП від 27.02.2015 №492, в свою чергу постанова №492 втратила чинність на підставі постанови НКРЕКП від 27.03.2015 №959, водночас оскаржена постанова №493 втратила чинність у зв`язку із закінченням строку її дії 25.03.2015.

Враховуючи, що оскаржувані постанови були прийняті в порядок та у спосіб визначені законом та втратили чинність, в тому числі, у зв`язку із закінченням строку дії, суд першої інстанції дійшов до висновку про відсутність підстав для їх скасування та задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо вимог про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 24 441 615,61 грн, суд першої інстанції із покликанням на норми статті 1173 Цивільного кодексу України (далі- ЦК України), пункт 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди" дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки позивачем не надано доказів протиправності дій 1-го відповідача та понесених ним матеріальних витрат.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2016 постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.08.2015 була скасована, прийнята нова постанова, якою адміністративний позов задоволений частково:

визнана протиправною та скасована постанова НКРЕКП від 31.01.2015 №157 в частині встановлення "зеленого" тарифу (без ПДВ) для ТОВ "Віндкрафт Україна" в розмірі 180,20 коп/кВт-год.;

визнана протиправною та скасована постанова НКРЕКП від 27.02.2015 №493 в частині встановлення "зеленого" тарифу (без ПДВ) для ТОВ "Віндкрафт Україна" в розмірі 192,54 коп/кВт-год.;

стягнуто з Державного бюджету на користь ТОВ "Відндкрафт Україна" матеріальну шкоду в розмірі 24 441 615,61 грн.;

зобов`язано Державну казначейську службу України списати кошти на загальну суму 24 441 615,61 грн з рахунків Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду) на користь ТОВ "Віндкрафт Україна".

В частині позовних вимог про визнання нечинною та скасування постанови НКРЕКП від 27.02.2015 № 492 щодо встановлення "зеленого" тарифу (без ПДВ) для ТОВ "Віндкрафт Україна" в розмірі 385,07 коп/кВт-год. відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскаржувані постанови вже визнані протиправними і скасовані іншими рішеннями суду у справах №826/4306/15 та №826/3745/15, проте в них не надавалася правова оцінка відносинам між сторонами у цій справі.

Суд апеляційної інстанції констатує, що навіть за наявності підстав для вжиття тимчасових надзвичайних заходів із подолання наслідків такої ситуації, "зелений" тариф не може бути нижче, встановленого Законом № 575, мінімального розміру. Водночас вказівка у розпорядженні Кабінету Міністрів України про вжиття тимчасових надзвичайних заходів на надання повноважень НКРЕКП з коригування величин "зеленого" тарифу не надає права зменшувати його до рівня нижчого від фіксованого мінімального, оскільки це розпорядження суперечить нормативно-правовому акту вищої юридичної сили - Закону №575, а тому не підлягає застосуванню.

За такого правого регулювання, апеляційний суд стверджує, що листи Міністерства енергетики та вугільної промисловості, з урахуванням яких відбувалося прийняття спірних постанов НКРЕКП, не є рішенням органу виконавчої влади, носять лише рекомендаційний характер та не можуть бути підставою для перегляду "зеленого" тарифу всупереч вимог закону. Також суд апеляційної інстанції зауважив, що спірними постановами відповідача-1 "зелений" тариф для позивача був перерахований не за встановленою формулою та на підставі курсу євро, офіційно встановленого Національним банком України станом на дату встановлення роздрібних тарифів для споживачів на розрахунковий місяць, внаслідок чого він став нижче мінімального розміру, встановленого Законом України №575. У зв`язку з зазначеним, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про протиправність відповідних постанов НКРЕКП.

Прийнявши рішення про скасування оскаржених постанов відповідача, суд апеляційної інстанції задовольнив позовні вимоги щодо стягнення матеріальної шкоди в розмірі 24 441 615,61 грн., як різниці між "зеленим" тарифом та зниженим розміром "зеленого" тарифу, нижче фіксованого мінімальний розміру. З посиланням на Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" суд апеляційної інстанції зазначив про необхідність зобов`язання 2-го відповідача провести списання коштів у сумі 24 441 615,61 грн з рахунків 1-го відповідача, а в разі відсутності у нього відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

01.03.2016 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга 1-го відповідача, в якій останній послався на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування касаційної скарги зазначив, що постанови НКРЕКП від 31.01.2015 №157, від 27.02.2015 №493 прийняті на підставі частини 1 статті 29 Закону України "Про засади функціонування ринку електричної енергії", пункту 4 Порядку вжиття тимчасових надзвичайних заходів з подолання наслідків тривалого порушення нормальної роботи ринку електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.08.2014 №372 (далі - Порядок №372), розпорядження КМУ №36-р та листа Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 26.02.2015 року №01/32-0460.

Також в касаційній скарзі 1-й відповідач зазначив, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані положення вказаних нормативно-правових актів, не прийнята до уваги обов`язковість наведеного розпорядження Кабінету Міністрів України та надзвичайність подій на ринку електроенергії, у зв`язку з якими у НКРЕКП виникли підстави для реалізації повноважень з коригування "зеленого" тарифу для позивача. Ці заходи мали тимчасовий характер, спірні постанови втратили чинність.

Скаржник не погодився із юридичною оцінкою судом апеляційної інстанції листа Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 26.02.2015 №01/32-0460, оскільки розпорядження КМУ №36-р прямо передбачає коригування "зеленого" тарифу за зверненням Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

Що стосується завданої позивачеві шкоди, 1-й відповідач вказує на визначення її розміру без урахування компенсації (додаткових платежів) у сумі 1 604 680,64 грн у січні 2016 року та 1 604 680,64 грн. у лютому 2016 року, яка була сплачена позивачеві за постановою НКРЕКП №3114 від 25.12.2015. За даними НКРЕКП позивачеві була сплачена вартість усієї виробленої ним електроенергії, заборгованість відсутня. Тобто шкоди, як такої, позивач не зазнав. Крім того, 1-й відповідач вказує на математичні помилки при обрахуванні суми, яка підлягала би виплаті позивачеві за вироблену за "зеленим" тарифом електроенергію.

Щодо порушень судом апеляційної інстанції норм процесуального права, скаржник послався на порушення статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки у постанові суду не наведена оцінка наданих 1-м відповідачем доказів, відсутнє обґрунтування неврахування доводів про наявність судових рішень на користь 1-го відповідача стосовно тих самих постанов НКРЕКП та повноважень у спірних правовідносинах.

Сторони та інші учасники справи не скористалися правом висловити своє відношення до касаційної скарги відповідача-1.

Ухвалою від 02.03.2016 Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження по справі .

15.12.2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідних положень" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У січні 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

В порядку статті 31, пункту 15 Перехідних положень КАС України, за результатами автоматизованого розподілу від 10.06.2019 визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 19.11.2019 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.

Верховний Суд переглянув оскаржене судове рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи встановлених судом, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права встановив таке.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що позивач є виробником електричної енергії з альтернативних джерел - з використанням енергії вітру та постачає її за регульованим "зеленим" тарифом, має відповідну ліцензію серії AT №578543 від 18.11.2011. Між ним та ДП «Енергоринок» укладений договір на продаж електроенергії № 8452/02 від 26.04.2012.

Постановою НКРЕКП від 31.01.2015 №105 "Про встановлення "зелених" тарифів на електричну енергію" (далі - постанова №105) з 01.02.2015 був встановлений тариф для розрахунків з позивачем за вироблену електроенергію у розмірі 200,22коп/кВт год.

У той самий день 31.01.2015 1-м відповідачем прийнято постанову №157 "Про зупинення дії пункту 1 постанови НКРЕКП від 31.01.2015 №105 та встановлення "зелених" тарифів на електричну енергію в рамках тимчасових надзвичайних заходів на ринку електричної енергії" (далі - постанова № 157). Постановою № 157 встановлений "зелений" тариф на електричну енергію для позивача в розмірі 180,20 коп/кВт-год. Згідно із постановою № 157 тариф набирає чинності з 01.02.2015 та діє до дня втрати чинності розпорядженням КМУ №36-р.

Постановою НКРЕКП від 27.02.2015 №492 "Про встановлення "зелених" тарифів на електричну енергію" (далі - постанова 492) з 01.03.2015 був встановлений тариф для розрахунків з позивачем за вироблену електроенергію у розмірі 385,07 коп/кВт-год. Згідно із пунктом 2 постанови № 492 постанови НКРЕКП від 31.01.2015 №105, від 31.01.2015 № 157 визнані такими, що втратили чинність.

У той самий день 27.02.2015 НКРЕКП прийнято постанову №493 "Про зупинення дії пункту 1 постанови НКРЕКП від 27.02.2015 №492 та встановлення "зелених" тарифів на електричну енергію в рамках тимчасових надзвичайних заходів на ринку електричної енергії" (далі - постанова № 493). Зазначеною постановою встановлений "зелений" тариф на електричну енергію для позивача в розмірі 192,54 коп/кВт-год. За приписами пункту 3 Постанови № 393 тариф набирає чинності з 01.03.2015 та діє до дня втрати чинності розпорядженням КМУ №36-р.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.

Правовідносини щодо купівлі-продажу електричної енергії у суб`єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, у спірний період регулювалися Законом України № 575, Законом України від 24.10.2013 №663- VII "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" (далі - Закон №663), Порядком встановлення, перегляду та припинення дії "зеленого" тарифу для суб`єктів господарської діяльності, затвердженим постановою НКРЕ від 02.11.2012 № 1421 (далі - Порядок №1421), Правилами Оптового ринку електричної енергії України, затвердженими постановою НКРЕ від 09.08.2012 №1028 та протоколом Ради оптового ринку електричної енергії України від 04.09.2013 року №14, Договором між членами Оптового ринку електричної енергії України, укладеного 15.11.1996 року (далі - ДЧОРЕ), Інструкцією про порядок здійснення розрахунків на Оптовому ринку електричної енергії України (додаток 3 до ДЧОРЕ).

Закон №575 визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі.

Закон № 663 визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності ринку електричної енергії України та регулює відносини, що виникають у процесі його функціонування.

Отже, Закон № 663 є спеціальним законом щодо діяльності ринку електричної енергії.

Відповідно до статті 1 Закону №575 "зелений" тариф це спеціальний тариф, за яким закуповується електрична енергія, вироблена на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії.

Ця стаття викладена у такій редакції у зв`язку з прийняттям Закону №663. Водночас, статтею 3 Закону №575 передбачено, що відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, а також з централізованим диспетчерським (оперативно-технологічним) управлінням, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Тобто перелік нормативно-правових актів, які можуть застосовуватися при регулюванні відносин у сфері електроенергетики, не є вичерпним.

Указом Президента України від 10.09.2014 №715/2014 затверджено Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Положення № 715).

Згідно із пунктом 1 Положення 715 Національна комісія (НКРЕКП) є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президентові України і підзвітним Верховній Раді України, та здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Частиною 1 статті 17-1 Закону №575 передбачено, що до повноважень НКРЕКП віднесено встановлення ціни (тарифи) на електричну енергію, у тому числі "зелений" тариф.

Відповідно до частини 3 статті 17-1 Закону № 575 "зелений" тариф встановлюється для кожного суб`єкта господарювання, який виробляє електричну енергію з альтернативних джерел енергії, за кожним видом альтернативної енергії та для кожного об`єкта електроенергетики (або для кожної черги будівництва електростанції (пускового комплексу).

Згідно із частиною 15 статті 17-1 Закону № 575 фіксований мінімальний розмір "зеленого" тарифу для суб`єктів господарювання встановлюється шляхом перерахування у євро "зеленого" тарифу, розрахованого за правилами цього Закону, станом на 1 січня 2009 року за офіційним валютним курсом Національного банку України на зазначену дату.

Відповідно до частини 16 статті 17-1 Закону № 575 "зелений" тариф не може бути менший за фіксований мінімальний розмір "зеленого" тарифу, який на кожну дату встановлення роздрібних тарифів для споживачів перераховується у національну валюту за офіційним валютним курсом Національного банку України на таку дату.

Згідно із пунктом 1.7 Порядку № 1421 "зелений" тариф не може бути меншим від фіксованого мінімального розміру "зеленого" тарифу, який на кожну дату встановлення роздрібних тарифів для споживачів перераховується у національну валюту за офіційним валютним курсом Національного банку України на таку дату.

Отже, за змістом наведених норм законодавцем визначені поняття «зелений» тариф та фіксований мінімальний розмір "зеленого" тарифу, який встановлюється шляхом перерахування у євро "зеленого" тарифу, розрахованого за правилами цього Закону, станом на 1 січня 2009 року за офіційним валютним курсом Національного банку України на зазначену дату.

Згідно із статтями 4, 22 Закону № 663 в Україні функціонує єдиний ринок електричної енергії, в якому здійснюються продаж електричної енергії (…), у тому числі за «зеленим» тарифом.

Статтею 29 Закону №663 передбачено, що у разі тривалого порушення нормальної роботи ринку електричної енергії внаслідок виникнення аварійних ситуацій в об`єднаній енергетичній системі України, викликаних пошкодженням електроенергетичних установок, їхніх елементів, споруд, або внаслідок надзвичайних ситуацій Кабінет Міністрів України має право приймати рішення щодо вжиття тимчасових надзвичайних заходів із подолання наслідків такої ситуації відповідно до затвердженого ним порядку.

Відповідно до частини 2 тієї самої статті надзвичайні заходи, у тому числі можуть передбачати (…) обмеження цін на ринку електричної енергії.

За приписами частин 3, 4 статті 29 Закону України №663 рішення щодо вжиття надзвичайних заходів на ринку електричної енергії приймається Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в електроенергетичному комплексі, або Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, щодо виникнення порушення нормальної роботи ринку електричної енергії за результатами моніторингу ринку електричної енергії.

Надзвичайні заходи на ринку електричної енергії можуть вживатися на період, що не перевищує один місяць. Кабінет Міністрів України має право прийняти рішення про продовження терміну дії вжитих надзвичайних заходів на ринку електричної енергії, але не більше ніж на один місяць.

На підставі зазначених норм Кабінетом Міністрів України були прийняті розпорядження "Про вжиття тимчасових надзвичайних заходів на ринку електричної енергії" від 14.01.2015 № 36-р та розпорядження "Про продовження строку дії тимчасових надзвичайних заходів на ринку електричної енергії" від 25.02.2015 №124-р.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.08.2014 №372 затверджено Порядок вжиття тимчасових надзвичайних заходів з подолання наслідків тривалого порушення нормальної роботи ринку електричної енергії (далі - Постанова № 372).

Постановою № 372 встановлений порядок підстави та процедура прийняття рішень про вжиття тимчасових надзвичайних заходів з подолання наслідків тривалого порушення нормальної роботи ринку електричної енергії через виникнення аварійних ситуацій в об`єднаній енергетичній системі України, викликаних пошкодженням електроенергетичних установок, їх елементів, споруд або внаслідок надзвичайних ситуацій (далі - тимчасові надзвичайні заходи).

Згідно із розпорядженням Кабінету Міністрів України № 36-р коригування тарифів на виробництво електричної енергії, зокрема виробникам, які працюють за ціновими заявками (шляхом встановлення обмеження граничної ціни системи, показників, що використовуються для визначення цін за маневреність та робочу потужність тощо), та величин "зеленого тарифу" здійснюється НКРЕКП за зверненням Міністерства енергетики та вугільної промисловості.

Пунктом 1.10 Порядку № 1421 передбачено, що рішення про становлення "зелених" тарифів та фіксованих мінімальних розмірів "зеленого" тарифу для кожного виду альтернативної енергії приймаються НКРЕ на засіданні у формі відкритого слухання (далі - засідання НКРЕ).

Отже, за змістом статей 1, 3, 17-1 Закону № 663 та пункту 1.10 Порядку № 1421 рішення уповноваженого органу про встановлення «зеленого» тарифу та фіксованого мінімального розміру "зеленого" тарифу є різними за порядком визначенням та правовими наслідками.

В контексті наведеного правого регулювання, Верховний Суд не ототожнює листи Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 31.01.2015 №01/13-0216 та від 26.02.2015 №01/32-0460, у яких зафіксовано прохання переглянути в сторону зменшення тарифу на відпуск електричної енергії сонячними електростанціями (для електроенергії, виробленої з енергії сонячного випромінювання наземними об`єктами електроенергетики, введеними в експлуатацію по 31.03.2013 року включно) на 40% та на 55% відповідно із встановленням "зеленого" тарифу нижче за фіксований мінімальний розмір із порушення 1-м відповідачем порядку встановлення «зеленого» тарифу.

При прийнятті рішення про визнання протиправними та скасування постанов НКРЕКП від 31.01.2015 № 157 та від 27.02.2015 № 493 в частині встановлення «зеленого» тарифу, апеляційний суд виходив з того, що зазначеними постановами «зелений» тариф був перерахований не за встановленою формулою та на підставі курсу євро, офіційно встановленого Національним банком України станом на дату встановлення роздрібних тарифів для споживачів на розрахунковий місяць.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Постановами № 157 та №493 визначені розміри "зеленого" тарифу на певний період. Проте зазначені постанови не містять інформації про розмір фіксованого мінімального розміру "зеленого" тарифу, його встановлення або зміну.

За таких умов до постанов НКРЕКП від 31.01.2015 №157 та від 27.02.2015 №493 не можна застосовувати вимоги щодо мінімального розміру "зеленого" тарифу, визначені статтею 17-1 Закону №757, оскільки вони не містять інформації про зазначений критерій.

Отже, судами першої та апеляційної інстанції не встановлювалось яким саме рішенням НКРЕКП був встановлений розмір фіксованого мінімального розміру "зеленого" тарифу, прийнятий апеляційним судом в якості визначального критерію протиправності постанов НКРЕКП від 31.01.2015 №157 та від 27.02.2015 №493. Водночас без визначення мінімального розміру "зеленого" тарифу, апеляційним судом було прийнято рішення про розмір шкоди.

Також позивачем не наданий, а апеляційним судом не наведений розрахунок фіксованого мінімального розміру "зеленого" тарифу.

Без з`ясування судами першої та апеляційної інстанції розміру фіксованого мінімального "зеленого" тарифу неможливо надати оцінку правомірності прийняття оскаржених постанов 1-го відповідача, оскільки відсутня об`єктивна інформація щодо встановлення постановами НКРЕКП від 31.01.2015 №157 та від 27.02.2015 №493 розміру "зеленого" тарифу нижче мінімального розміру.

Таким чином, обставини щодо оскаржуваних у цій справі постанов, судами попередніх інстанцій не встановлені в повному обсязі, відповідно не досліджувались.

У той же час, за приписами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення на підставі встановлених фактичних обставин справи та позбавлений можливості з`ясовувати питання щодо розміру фіксованого мінімального "зеленого" тарифу або його заниження відповідачем у спірних постановах.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Що стосується постанови суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання нечинною та скасування постанови НКРЕКП від 27.02.2015 № 492 щодо встановлення "зеленого" тарифу (без ПДВ) для ТОВ "Віндкрафт Україна" в розмірі 385,07 коп/кВт-год., слід зазначити, що суд в порушення статті 244 КАС України не з`ясував чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин. У даній частині вимог позивач не навів жодного правового або фактичного обґрунтування незгоди з прийнятим відповідачем-1 рішенням. Більш того, позивач використовував запроваджений цією постановою тариф при власному розрахунку шкоди. Помилковість заявлення цієї позовної вимоги, яку визнав представник позивача у судовому засіданні не може автоматично виключати її з предмету спору.

Зважаючи на встановлені судами обставини прийняття постанови НКРЕКП від 27.02.2015 № 492, враховуючи норми права, які належить застосувати до правовідносин щодо її прийняття, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Стосовно позовних вимог про стягнення з Державного бюджету на користь позивача матеріальної шкоди в розмірі 24 441 615,61 грн, а також зобов`язання відповідача-2 списати кошти на загальну суму 24 441 615,61 грн з рахунків відповідача-1 (в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду) на користь позивача, суд касаційної інстанції вважає, що вони передчасно задоволені судом апеляційної інстанції з наступних підстав.

Згідно із вимогами частини 2 статті 21 КАС України (в редакції на час розгляду справи апеляційним судом) вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Отже, визначальними критеріями розгляду та задоволення в цій частині позовних вимог є встановлення протиправності рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та порушення прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин. Судом апеляційної інстанції не встановлена протиправність дій 1-го відповідача при прийняті рішення щодо встановлення "зеленого" тарифу нижче його мінімального розміру, оскільки судами не з`ясовувався мінімальний розмір та співвідношення між встановленим "зеленим" тарифом та його мінімальним розміром. Водночас судом апеляційної інстанції при визначенні розміру шкоди не встановлена кількість виготовленої, проданої електроенергії та отриманого за неї відшкодування за розміром відмінним від мінімального.

Щодо зобов`язання 2-го відповідача вчинити дії, передбачені Законом №663, Верховний Суд наголошує, що зазначене рішення з урахуванням наведених обставин є передчасними, оскільки з урахуванням вимог частини 2 статті 19 Конституції України, суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії тільки у разі, коли такий обов`язок виник, але протиправно ним не виконується. Відповідач-2 не отримував виконавчого документу про стягнення з НКРЕКП коштів на користь позивача, а тому у нього не виникло обов`язку з вчинення дій, передбачених Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень". Задоволення позовних вимог про зобов`язання виконати рішення суду фактично дублює таке рішення, спотворює процедуру його виконання та є передчасним, оскільки до прийняття судового рішення бездіяльність з його невиконання неможлива.

За змістом статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору, з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин, а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

Зміст наведених норм дає підстави дійти висновку, що обов`язок встановлення фактичних обставин у конкретній справі законодавцем покладається саме на адміністративний суд, який насамперед має з`ясувати предмет спору та відповідно визначити обставини, які необхідно встановити для правильного його вирішення.

Відповідно до вимог статті 161 КАС України (в редакції, що була чинною на час ухвалення постанови суду апеляційної інстанції) під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує:

чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 159 КАС України (в редакції, що була чинною на час ухвалення постанови суду апеляційної інстанції) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, обґрунтованим рішення слід вважати тоді, коли: 1) суд повністю вияснив обставини, що мають значення для справи; 2) коли ці обставини доказані; 3) коли висновок суду відповідає викладеним у рішенні обставинам справи.

Обґрунтованість судового рішення - це його внутрішня якість. Обґрунтованим є таке рішення, в якому відбите повне, всебічне і об`єктивне з`ясування дійсних обставин справи, їх доведеність та досягнення істинності висновків суду - відповідність їх фактичній стороні справи і вимогам закону.

Виходячи з цього, в поняття обґрунтованості зазвичай включають два моменти: повнота дослідження судом всіх матеріалів справи і достовірність висновків суду про обставини, що покладені в основу рішення.

Верховний Суд зазначає, що як акт правосуддя рішення суду має чітко підтверджувати існування і суть спірних правовідносин.

У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною третьою статті 341 КАС України передбачено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Так, судами першої та апеляційної інстанції не встановлювались обставини справи щодо розміру фіксованого мінімального "зеленого" тарифу та відповідно не досліджувались докази щодо його дотримання або відхилення від останнього. Зазначені обставини мають вирішальне значення для оцінки правомірності рішень відповідача з метою правильного вирішення справи.

За таких обставин та правового регулювання колегія суддів Верховного Суду дійшла до висновку про порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права в частині всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі, що в свою чергу є підставою для скасування рішень.

З огляду на викладене, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.08.2015 та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2016 підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи судам попередніх інстанцій необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд, конкретно у цій справі, встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.08.2015 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2016 у справі № 826/7925/15 скасувати.

Справу № 826/7925/15 направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С.М. Чиркін

І.В. Саприкін

Л.В. Тацій