ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2019 р.

м. Харків

Справа № 922/2561/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

секретар судового засідання Казмерчук М.Т.

за участю представників:

позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) – Денисенка В.М., довіреність № 01/04/19 від 01.04.2019 року, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ДП № 3986 від 23.11.2018 року;

відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) – Шафоростов Валентин Олександрвич, ордер серія АХ № 1002895 від 30.09.2019, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ДН № 5289 від 17.12.2018 року

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за первіснимпозовом

Приватного підприємства "Транс Логістик", смт. Слобожанське,

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Транс", м. Зміїв,

про та за зустрічним позовом до про

стягнення коштів у розмірі 151 055,53 грн. Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Транс", м. Приватного підприємства "Транс Логістик", смт. Слобожанське, про стягнення 144 255,23 грн. заборгованості

здійснюється фіксування судового процесу технічними засобами - програмно апаратним комплексом "Діловодство суду", серійний номер диска CD-R 922/2561/19.

ВСТАНОВИВ:

Позивач , приватне підприємство "Транс Логістик", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "С-Транс", про стягнення суми заборгованості в розмірі 151 055,53 грн. Також позивач просить суд віднести на рахунок відповідача всі судові витрати по справі.

15 серпня 2019 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити спрощене позовне провадження у справі № 922/2561/19. Розгляд справи № 922/2561/19 ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

09 вересня 2019 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято до розгляду відзив (вх. № 20979 від 03 вересня 2019 року) та долучено його до матеріалів справи.

03 вересня 2019 року від відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "С-Транс", надійшла зустрічна позовна заява (вх. № 20981) до приватного підприємства "Транс Логістик" в якій позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом 144 255,23 грн. заборгованості.

09 вересня 2019 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю "С-Транс" до приватного підприємства "Транс Логістик" про стягнення з приватного підприємства "Транс Логістик" 144 255,23 грн. Об`єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом та ухвалено перейти до розгляду справи № 922/2561/19 за правилами загального позовного провадження. Почато у справі № 922/2561/19 підготовче провадження і призначено підготовче засідання.

24 вересня 2019 року від позивача за первісним позовом надійшов до суду пакет документів, а саме: відповідь на відзив (вх. № 22896), заява про застосування строків позовної давності (вх. № 22897) та відзив на зустрічну позовну заяву (вх. № 22898).

26 вересня 2019 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято до розгляду відповідь на відзив (вх. № 22896 від 24 вересня 2019 року) за первісним позовом та долучено її до матеріалів справи. Прийнято до розгляду відзив на зустрічну позовну заяву (вх. № 22898 від 24 вересня 2019 року) та долучено його до матеріалів справи. Прийнято до розгляду заяву про застосування строків позовної давності (вх. № 22897 від 24 вересня 2019 року) та долучено її до матеріалів справи. Встановлено позивачу за зустрічним позовом строк до 10 жовтня 2019 року для надання до суду додаткових пояснень щодо даного окремого питання - заяви приватного підприємства "Транс Логістик" про застосування строків позовної давності.

30 вересня 2019 року, протокольними ухвалами суду, встановлено відповідачеві за первісним позовом строк на подання заперечень, в порядку статті 167 ГПК України, до 10 жовтня 2019 року, відкладено підготовче засідання на 15 жовтня 2019 року.

15 жовтня 2019 року, протокольними ухвалами суду, долучено до матеріалів справи заперечення за первісним позовом (вх. № 24289 від 09 жовтня 2019 року), відповідь на відзив за зустрічним позовом (вх. № 24286 від 09 жовтня 2019 року), встановлено відповідачу за зустрічним позовом строк на подання заперечень до 24 жовтня 2019 року та відкладено підготовче засідання на 04 листопада 2019 року.

04 листопада 2019 року, протокольною ухвалою суд, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11 листопада 2019 року.

11 листопада 2019 року суд розпочав розгляд справи по суті та протокольною ухвалою оголосив перерву у судовому засіданні по розгляду справи по суті до 19 листопада 2019 року.

Представник Приватного підприємства "Транс Логістик" повністю підтримує позовні вимоги, просить суд їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві та заперечив проти задоволення зустрічних позовних вимог. Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Транс" повністю підтримує зустрічні позовні вимоги, просить суд їх задовольнити з підстав, викладених в зустрічному позові, та заперечує проти задоволення первісних позовних вимог.

19 листопада 2019 року у судовому засіданні, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово представників учасників справи, з`ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.

27 січня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "С-Транс" (відповідач за первісним позовом - замовник) та Приватним підприємством "Транс Логістик" (позивач за первісним позовом - виконавець) укладено договір № 27/01-17-ТУ(Р) про перевезення вантажі автомобільним транспортом та транспортне експедирування, за умовами якого замовник доручає та зобов`язується сплатити, а виконавець зобов`язується надати послуги з організації перевезення вантажів автомобільним транспортом з дотриманням відповідного температурного режиму +5 С (при прийомці товару, його перевезенні, передачі одержувачу вантажу) та у відповідності до умов даного договору, власним транспортом, або уклавши від свого імені договори перевезення з третіми особами виконавцями, що мають всі необхідні дозволи і ліцензії на здійснення послуг з перевезення вантажів. Під перевезенням вантажів розуміється перевезення продукції замовника, супровідних документів, сировини, пакувальних матеріалів, обладнання, рекламної продукції, інших матеріалів та зворотної тари. Виконавець виконує для замовника всі необхідні транспортно-експедиторські операції та послуги, пов`язані з перевезенням вище зазначених вантажів (розділ 1 договору).

Пунктом 2.1 договору встановлено, що договірна вартість транспортних послуг за цим договором узгоджується у додаткових угодах, які є невід`ємною частиною даного договору. Відповідно до п. 4.2 договору товаротранспортна накладна (надалі ТТН), видаткова накладна є основними приймально-здаточними и транспортувальними документами, за якими проводиться прийом та перевезення вантажу, а так же здача його вантажоодержувачу.

При виявленні втрати, нестачі, пошкодження вантажу оформлюється акт прийомки/розбіжностей товару (п. 4.6 договору).

У п. 5.1 договору сторонами погоджено, що замовник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених даним договором, сплачувати транспортно-експедиторські послуги, надані на умовах даного договору на базі тарифів, встановлених в додатку № 1 до даного договору і включають всі витрати виконавця, пов`язані з наданням або організацією надання послуг за цим договором. У випадках, не передбачених вищезазначеними додатками, вартість послуг буде визначатися додатково, до початку перевезення шляхом підписання замовлення, яке є невід`ємною частиною даного договору. Виконавець на оплату разом з рахунком, актами виконання робіт, податкової накладної зобов`язаний строк 3 (три) робочі дні від дати перевезення надати скан копії, 7 (сім) робочих днів надати оригінали необхідних документів, підтверджуючі виконання перевозки (пункт 5.2 договору).

Згідно п. 5.3 розрахунок здійснюється замовником не пізніше 7 календарних днів після отримання ним вірно заповнених перелічених документів в п. 5.2 договору.

Виконавець і замовник у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язань по цьому договору несуть взаємну відповідальність у межах, передбачених чинним законодавством України. У випадку втрати, пошкодження чи псування вантажу з вини виконавця та при письмовому оформленні (в порядку передбаченому законодавством) такого погіршення стану вантажу і зміни вартості вантажоодержувачем чи офіційним представником замовника, замовник направляє претензію виконавця з вимогою відшкодувати збиток, а виконавець на протязі 7 робочих днів з дня отримання претензії надсилає відповідь на претензію та/чи відшкодовує замовнику фактично понесений збиток. Наявність вини виконавця при виконанні цього договору визначається замовником наступним чином, зокрема, у випадку погіршення стану вантажу без механічних пошкоджень – при виявленні вантажоодержувачем вантажу непрацюючого холодильного устаткування в транспортному засобі виконавця або підвищення температури в тілі продукту до +7 С Цельсія та вище, вважається, що пошкодження вантажу сталося вини виконавця. В такому випадку будь-які претензії третіх осіб з погіршення якості товарів замовника останній вправі пред`явити до виконавця. (пункт 6.3, 6.4 договору).

За умовами п. 6.5 договору таким чином, у випадку втрати, пошкодження чи псування вантажу та при відсутності документів вказаних в п. 6.4 або при виявленні одержувачем вантажу непрацюючого холодильного устаткування (або підвищення температури в тілі продукту до +7 С Цельсія та вище), розмір збитку замовник визначає по ціні вантажу, вказаного в ТТН на перевезення цього вантажу та направляє виконавцю в письмовому вигляді претензію з зазначенням розміру нанесеного збитку. Замір температури у тілі продукту здійснюється у присутності водія на протязі не більше ніж 10 (десяти) хвилин з моменту прибуття виконавця у місце розвантаження відкриття будки автомобілю, що є зоною відповідальності. У випадку настання обставин вказаних п. п. 6.5 цього договору замовник має право не виконувати п. 5.3 цього договору до виконання п. 6.3 виконавцем, або здійснити залік взаємних однорідних вимог (п. 6.6 договору).

До пункту 6.10 договору протиріччя, що виникають в процесі виконання цього договору, вирішуються згідно чинним законодавством України.

В рамках виконання умов договору, в період з 2017 року по 2019 рік, позивачем (за первісним позовом) відповідачу (за первісним позовом) надані визначені умовами договору послуги на загальну суму 4 702 900, 00 грн., про що сторони склали акти здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг).

За надані послуги відповідач (за первісним позовом) сплатив позивачу (за первісним позовом) вартість наданих послуг на загальну суму 4 551 844,47 грн., що підтверджується довідкою Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» від 05 червня 2019 року № ДН – В3/62/473.

Як зазначає позивач (за первісним позовом), за відповідачем (за первісним позовом) рахується заборгованість за надані послуги за січень-лютий 2019 року згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 151 055,53 грн., що послугувало підставою для звернення позивача за первісним позовом до суду з метою захисту порушених прав і законних інтересів підприємства-позивача за первісним позовом.

В свою чергу, позивач за зустрічним позовом зазначає, що з 24 лютого 2017 року по 03 грудня 2018 року останнім направлено на адресу відповідача за зустрічним (позивача за первісним позовом) претензії за недовози, бої і т.п., збитки при перевезенні продукції на загальну суму 161 689,83 грн. Жодної відповіді, як стверджує, позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним позовом) ним не отримано.

У зв`язку з тим, що претензії позивача за зустрічним позовом залишились без відповіді, 25 січня 2019 року останнім було сформовано загальну претензію № 61 від 25 січня 2019 року за період 2017-2018 року. За твердженням позивача за зустрічним позовом, відповідач за зустрічним позовом на претензії не відповів, що і стало підставою для звернення з зустрічним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

В даній справі наявні первісний та зустрічний позов. Так, предметом первісного позову є вимога позивача про стягнення з відповідача 151 055,53 грн. заборгованості по договору № 27/01-ТУ (Р) від 27 січня 2017 року про перевезення вантажів автомобільним транспортом та транспортного експедирування в період січень - лютий 2019 року. Предметом зустрічного позову є матеріально-правова вимога позивача за зустрічним позовом до відповідача за зустрічним позовом про стягнення 144 255, 23 грн. збитків внаслідок неналежного надання останнім послуг з перевезення вантажу.

Головним питанням при вирішенні спору в даній справі, з урахуванням заяви відповідача за зустрічним позовом про застосування до спірних відносин скороченого однорічного строку позовної давності, є питання яким за своєю правовою природою, в незалежності від його назви, є укладений між сторонами договір: чи цей договір є договором з надання послуг перевезення вантажу або договором про надання транспортно-експедиторських послуг.

Згідно приписів ч. 1 ст. 929 Цивільного Кодексу України (ЦК України) за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Такі ж положення щодо змісту та суті договорів транспортного експедирування містяться у ст. 316 Господарського Кодексу України (ГК України).

У ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" (далі - Закон N 1955-IV), який є спеціальним правовим актом, що регулює відносини транспортно-експедиторської діяльності, надано визначення термінів згідно яких:

транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів;

транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування;

експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування;

клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору;

перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов`язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником;

учасники транспортно-експедиторської діяльності - клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, об`єднання та спеціалізовані підприємства залізничного, авіаційного, автомобільного, річкового та морського транспорту, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів.

Згідно ст. 2 вказаного Закону N 1955-IV, його дія поширюється на відносини, що виникають при транспортному експедируванні вантажів усіма видами транспорту, крім трубопровідного.

Положення цього Закону поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником.

У ст. 8 Закону N 1955-IV зазначено, що експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування та визначено, що транспортно-експедиторські послуги надаються клієнту при експорті з України, імпорті в Україну, транзиті територією України чи іншими державами, внутрішніх перевезеннях територією України.

Згідно ст. 9 Закону N 1955-IV, перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Водночас згідно приписів ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). (ч. 2, ч.3)

Господарський кодексом України також врегульовані відносини пов`язані з перевезенням вантажів.

Так ч. 1 ст. 306 ГК України встановлено, що перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Допоміжним видом діяльності, пов`язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція. (ч. 2, ч. 4 даної статті).

Згідно приписів ч. 1 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.(ч. 2 ст. 307 ГК України).

Аналіз вищезазначених правових норм надає можливість зробити висновки, що законодавець розмежував в окремі інститути послуги "перевезення" та "транспортне експедирування". Так, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується надати таку послугу - доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а за договором про транспортне експедирування - виконати роботу, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

При цьому, згідно ст. 2 Закону N 1955-IV, перевізник може виконувати функції експедитора і у таких випадках на його відносини з замовником послуг розповсюджується дія цього Закону.

Змістовний аналіз вищевказаних правових норм у співвідношенні до умов укладеного між сторонами спору договору та фактичних дій, які повинен був виконувати та виконував (здійснював) позивач за первісним позовом, як виконавець послуг, які (дії) підтверджуються наявними у справі належними та достатніми доказами, зокрема акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортні накладні, заявки по договору, суду доходить до висновку, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про транспортно-експедиційне обслуговування і позивач (за первісним позовом) фактично надавав відповідачу послуги, як безпосередньо з перевезення вантажу так і мав право організувати, за умовами п. 1.1 договору, ці перевезення, уклавши від свого імені договори перевезення з третіми особами, тобто згідно визначень Закону N 1955-IV здійснював транспортно-експедиторську діяльність.

Крім того, згідно даних заявок до договору про надання послуг по транспортному забезпеченню № 27/01-17-ТУ (Р) від 27 січня 2017 року, які містяться в матеріалах справи, вбачається, що ТОВ "С-Транс" є замовником, а ТОВ "Транс Логістик" є експедитором, а не вантажовідправником, тобто фактично між сторонами склалися відносини з транспортного експедирування.

З огляду на викладене, відсутнє правове обґрунтування застосувати до спірних правовідносин встановлений ст. 258 ЦК України спеціальний (скорочений однорічний) строк позовної даності, оскільки до даних відносин, що витікають з надання транспортно-експедиційних послуг, слід застосовувати передбачений ст. 257 ЦК України загальний трьохрічний строк позовної давності, а цей строк позивач за зустрічним позовом, з урахування виникнення в нього права на позов (заявлений період стягнення збитків з 24 лютого 2017 року по 03 грудня 2018 року) та дати звернення до суду з цим позовом (03 вересня 2019 року), не пропустив. Таким чином, позовна вимога щодо стягнення з відповідача за зустрічним позовом збитків, подана в межах строку позовної давності.

Розглянувши матеріали зустрічного позову, суд встановив наступне.

Як стверджує позивач за зустрічним позовом, в період з 24 лютого 2017 року по 03 грудня 2018 року, останнім було виявлено факт недовозу, бою і т.п. при перевезенні продукції на загальну суму 161 689,83 грн. При цьому, як зазначає позивач за зустрічним позовом, сума збитків була зменшена до 144 255,23 грн., внаслідок чисельних телефонних перемовин.

У зв`язку із недовозом, боєм і т.п. продукції позивачем за зустрічним позовом було скеровано на адресу відповідача за зустрічним позовом чисельні претензії, в тому числі загальна претензія № 61 від 25 січня 2019 року за вих. № 1421-1/2016 про відшкодування завданих збитків, заподіяних пошкодженням вантажів у розмірі 144 255,00 грн., з доданими до неї реєстрами претензій за 2017-2018 роки та копії претензій з додатками за 2017-2018 роки.

Проте, як зазначає позивач за зустрічним позовом, відповідачем за зустрічним позовом вищевказані претензії залишені без задоволення.

За умовами договору, а саме, п. 6.3, 6.4 договору, виконавець і замовник у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язань по цьому договору несуть взаємну відповідальність у межах, передбачених чинним законодавством України. У випадку втрати, пошкодження чи псування вантажу з вини виконавця та при письмовому оформленні (в порядку передбаченому законодавством) такого погіршення стану вантажу і зміни вартості вантажоодержувачем чи офіційним представником замовника, замовник направляє претензію виконавця з вимогою відшкодувати збиток, а виконавець на протязі 7 робочих днів з дня отримання претензії надсилає відповідь на претензію та/чи відшкодовує замовнику фактично понесений збиток. Наявність вини виконавця при виконанні цього договору визначається замовником наступним чином, зокрема, у випадку погіршення стану вантажу без механічних пошкоджень – при виявленні вантажоодержувачем вантажу непрацюючого холодильного устаткування в транспортному засобі виконавця або підвищення температури в тілі продукту до +7 С Цельсія та вище, вважається, що пошкодження вантажу сталося вини виконавця. В такому випадку будь-які претензії третіх осіб з погіршення якості товарів замовника останній вправі пред`явити до виконавця.

За умовами п. 6.5 договору, у випадку втрати, пошкодження чи псування вантажу та при відсутності документів вказаних в п. 6.4 або при виявленні одержувачем вантажу непрацюючого холодильного устаткування (або підвищення температури в тілі продукту до +7 С Цельсія та вище), розмір збитку замовник визначає по ціні вантажу, вказаного в ТТН на перевезення цього вантажу та направляє виконавцю в письмовому вигляді претензію з зазначенням розміру нанесеного збитку. Замір температури у тілі продукту здійснюється у присутності водія на протязі не більше ніж 10 (десяти) хвилин з моменту прибуття виконавця у місце розвантаження відкриття будки автомобілю, що є зоною відповідальності. У випадку настання обставин вказаних п. п. 6.5 цього договору замовник має право не виконувати п. 5.3 цього договору до виконання п. 6.3 виконавцем, або здійснити залік взаємних однорідних вимог (п. 6.6 договору).

Пунктом 6.10 договору протиріччя, що виникають в процесі виконання цього договору, вирішуються згідно чинним законодавством України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). В силу п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди. Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання. Відповідно до ч. 1 п. 8 ст. 16 ЦК України відшкодування збитків є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв`язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки. Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення. При цьому, враховано, що збиток - це грошова оцінка шкоди, яка підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі. Відповідно до ч. 1 ст. 22, ч. 1 ст. 623 ЦК України відшкодуванню підлягають збитки, що завдані правопорушенням. Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 226 ГК України, учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. Сторона, яка порушила своє зобов`язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів запобігання збитків та вимагати відповідного зменшення розміру збитків. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. Відсутність хоча б одного із вищеперелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.

На підтвердження розміру заподіяних недовозом, боєм та пошкодженням вантажу збитків у розмірі 144 255,23 грн. позивачем за зустрічним позовом долучено акти про розбіжності та претензії від імені вантажовідправника (замовника, позивача за зустрічним позовом) вантажу.

Однак, із вищевказаних документів неможливо встановити факт заподіяння позивачу за зустрічним позовом збитків саме у розмірі 144 255,23 грн. з огляду на те, що останнім не надано доказів розгляду відповідачем за зустрічним позовом (позивачем за первісним) таких претензійних документів, як того вимагає п. 6.3 договору. Тобто, позивачем за зустрічним позовом не доведено відповідними доказами суду, що відповідач за зустрічним позовом був ознайомлений з самими претензіями та, відповідно, розміром заподіяних збитків.

Крім того, за умовами п. 13.6 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 (надалі - Правила), відповідач за зустрічним позовом, як перевізник, наділений правом, в разі незгоди із сумою збитків, вимагати проведення експертизи для визначення суми, на яку зменшилася вартість вантажу.

Тобто, відповідач за зустрічним позовом, будучи ознайомленим із розміром заподіяних збитків, мав право на відповідь на претензію (пункт 6.3 договору), а в разі не згоди із розміром збитків, вимагати від позивача за зустрічним позовом проведення відповідної експертизи.

Наявність в матеріалах справи доказів направлення на адресу відповідача за зустрічним позовом загальної претензії № 61 від 25 січня 2019 року свідчить про здійснення позивачем за зустрічним позовом претензійної процедури та не підтверджує факт направлення на адресу відповідача за зустрічним позовом наявних в справі претензій та актів розбіжностей по кожному відправленню окремо, як-то передбачено п. 16.6 Правил. При цьому, доказів направленні інших претензій (по кожному відправленню окремо), які слугують доказовою базою зустрічного позову в даній справі, позивачем за зустрічним позовом не надано. Присутній в судовому засіданні представник позивача за зустрічним позовом зауважив, що доказів направлення претензій, окрім загальної претензії № 61 від 25 січня 2019 року, не має.

Крім того, претензії, які містяться в матеріалах справи, оформлені позивам за зустрічним позовом з порушенням п. 16.11, зокрема, останнім не вказано посилання на документ, який засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Так, документом, який підтверджує оплату вантажовідправником вартості вантажу, може служити документ банку або довідка, підписана керівником і головним (старшим) бухгалтером підприємства, яке заявило претензію, відносно того, по якому рахунку і в якій сумі, коли і кому була проведена оплата вартості вантажу.

Відповідно до п. 15.1. Правил, у разі зіпсуття або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом за формою, що наведена в додатку 4.

Записи в акті засвідчуються підписами вантажовідправника (вантажоодержувача) і водія. Односторонні записи в акті як вантажовідправника (вантажоодержувача), так і водія вважаються недійсними (п. 15.3. Правил).

Разом з тим, деякі, подані позивачем за зустрічним позовом акти розбіжностей не відповідають формі, встановленій додатком 4 Правил (відсутні підписи водія та деякі з них складені в односторонньому порядку покупцем - ТОВ «Омега»), а також не містить посилань на відповідну товарно-транспортну накладну по якій здійснювалось надання послуг за договором.

При цьому, деякі акти, які були складені на підставі Додатку № 4 до Правил, не містять підпису перевізника, однак є особлива відмітка "Від підпису відмовився".

Відповідно до п. 15.4. Правил, жодна із сторін не має права відмовитись від підписання акта. У разі незгоди зі змістом акта кожна із сторін має право викласти в ньому свою думку в рядку "Особливі відмітки" і засвідчити її підписом.

Згідно п. 15.5. Правил, при відмові від складання акта або від внесення записів у товарно-транспортну накладну у випадках недостачі, псування або ушкодження вантажу, акт складається за участю представника незацікавленої сторони.

Пунктом 15.6. Правил передбачено, що для засвідчення складання акта на вільному місці зворотного боку товарно-транспортної накладної записується дата складання і про що складений акт (наприклад: "Про недостачу місць", "Про порушення пломби" та ін.).

Позивачем за зустрічним позовом не долучено до матеріалів справи актів, як того вимагає п. 15.5 Правил, і з яких би вбачалися факти складення актів про втрату та/або пошкодження вантажу, за участю представника незацікавленої сторони при відмові перевізника від складання відповідного акту.

Крім того, позивачем за зустрічним позовом, в порушення вимог ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, не доведено належними та допустимими доказами той факт, що акти, які містяться в матеріалах справи, були складені, як того вимагає п. 6.5 та п. 6.6 договору, на протязі не більше ніж 10 (десяти) хвилин з моменту прибуття вантажу у місце розвантаження.

В правовому полі, враховуючи, що договір був укладений між двома визначеними контрагентами, то, відповідно, акт прийомки/розбіжностей товару, про який йдеться у п. 4.5 договору, повинен бути складений в їх присутності. Натомість, наявні в матеріалах справи акти розбіжностей, зокрема, які складені покупцем (ТОВ "Омега"), в односторонньому порядку без зазначення дати такого складання, за відсутності представників підприємств перевізника (ТОВ "Транс Логістик") та замовника/продавця (ТОВ "С Транс"), є недійсними в силу приписів п. 15.3 Правил.

Беручи до уваги вище зазначене, суд вважає, що подані позивачем за зустрічним позовом документи складені із суттєвими недоліками та суперечностями, яки унеможливлюють достовірне встановлення факту та розміру збитків, які останній просить стягнути з відповідача за зустрічним позовом. Таким чином, позивачем за зустрічним позовом не доведено сукупності усіх умов, що є підставою для цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді збитків, зокрема, не доведено понесення збитків та з вини відповідача за зустрічним позовом, як не доведено й розміру заявлених до стягнення збитків внаслідок пошкодження вантажу при перевезенні (якщо таке мало місце).

З огляду на наведене, в задоволенні вимоги за зустрічним позовом про стягнення 144 255, 23 грн. збитків, заподіяних пошкодженням вантажу, слід відмовити.

Як вбачається з матеріалів справи, в рамках виконання умов договору в період з 2017 року по 2019 рік позивачем за первісним позовом надані відповідачу за первісним позовом визначені умовами договору послуги на загальну суму 4 702 900, 00 грн., що підтверджується заявками, товарно-транспортними накладними та актами виконання робіт (надання послуг).

За надані послуги відповідач за певісним позовом сплатив позивачу вартість наданих послуг на загальну суму 4 551 844,47 грн., що підтверджується довідкою Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" від 05 червня 2019 року № ДН – В3/62/473.

Присутній в судовому засіданні представник позивача за первісним позовом зазначив, що кошти, які поступала від відповідача за первісним позовом в січні-лютому 2019 року в загальній сумі 139 100, 30 грн., були направлені на погашення поточної заборгованості, яка рахувалась за відповідачем за первісним позовом в межах даного договору.

Досліджуючи наявну в матеріалах справи довідку Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" від 05 червня 2019 року № ДН-В3/62/473 про зарахування грошових коштів за період з 01 січня 2017 року по 30 квітня 2019 року на поточний рахунок Приватного підприємства "Транс Логістик" від з Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Транс", судом встановлено, у призначенні платежу платіжного доручення № 27706 від 23 січня 2019 року, № 6 від 04 лютого 2019 року, № 149 від 11 лютого 2019 року зазначено "сплата за транспортні послуги за дог. №27/01-17-ТУ (Р) від 27 січня 2017 року", тобто без зазначення конкретного замовлення чи акту здачі-прийняття робіт (надання послуг), яку мав намір оплатити відповідач, отже - в межах договору.

Як зазначає позивач за первісним позовом, за відповідачем рахується заборгованість за надані послуги в період за січень-лютий 2019 року згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) з 14 січня 2019 року по 06 лютого 2019 року на загальну суму 151 055,53 грн.

Згідно Правил, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Також в п. 11.1. Правил передбачено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Таким чином, згідно норм чинного законодавства, основним документом в підтвердження факту поставки є товарно-транспортна накладна, яка в свою чергу є підставою для проведення між сторонами розрахунків.

Відповідно до п. 4.2 договору товаротранспортна накладна (надалі ТТН), видаткова накладна є основними приймально-здаточними и транспортувальними документами, за якими проводиться прийом та перевезення вантажу, а також здача його вантажоодержувачу.

У п. 5.2 договору сторонами погоджено, що виконавець на оплату разом з рахунком, актами виконання робіт, податкової накладної зобов`язаний строк 3 (три) робочі дні від дати перевезення надати скан копії, 7 (сім) робочих днів надати оригінали необхідних документів, підтверджуючі виконання перевозки. Згідно п. 5.3 договору, розрахунок здійснюється замовником не пізніше 7 календарних днів після отримання ним вірно заповнених перелічених документів в п. 5.2.

Деякі товарно-транспортні накладні, за період з січня по лютий 2019 року не місять підпису уповноваженої особи підприємства-відповідача за первісним позовом, однак даний факт не свідчить про невиконання позивачем за первісним позовом умов договоруу даний період, адже документи відповідачем прийняті, а доказів надіслання будь-яких зауважень щодо складення відповідних документів відповідачем суду не подано.

Відповідачем за первісним позовом не було підписано акти виконаних робіт (надання послуг) в період з 14 січня 2019 року-06 лютого 2019 року, в той же час присутній в судовому засіданні представник відповідача за первісним позовом, не заперечив факт надання позивачем за первісним позовом послуг з перевезення вантажу в межах укладеного договору в період за січень - лютий 2019 року та визнав наявність заборгованості за надані послуги.

Таким чином, факт надання послуг з перевезення вантажу та при супроводі (екпедиція) відбувся і вантаж кінцевим отримувачем одержано, а тому, у відповідності до п. 5.3 договору, у відповідача виник обов`язок з оплати вартості послуг перевезення.

Втім, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження здійснення відповідачем оплати вартості послуг на суму в розмірі 151 055,53 грн., що є порушенням вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов договору.

Враховуючи встановлену судом обставину фактичного здійснення позивачем за первісним позовом послуги за договором та отримання її відповідачем за первісним позовом, про що не заперечується самим відповідачем за первісним позовом у судових засіданнях та у заявах по суті справи, відсутність повної оплати наданих й прийнятих послуг останнім, позовні вимоги щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Транс" 151 055,53 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями ст. ст. 1-5, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 194-196, 208-210, 216-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Транс" (63403, Харківська область, Зміївський район, м. Зміїв, вул. Таранівське шосе, 5, ідентифікаційний код юридичної особи 25466691) на користь Приватного підприємства "Транс Логістик" (52005, Дніпропетровська область, смт. Слобожанське, вул. Теплична, 27-С, ідентифікаційний код юридичної особи 34307753) суму заборгованості по договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом та транспортного експедирування № 27/01-17-ТУ (Р) від 27 січня 2017 року в розмірі 151 055,53 грн. та 2 265,83 грн. судового збору за подання позовної заяви.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "27" листопада 2019 р.

Суддя

Н.В. Калініченко

справа № 922/2561/19