ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2019 року

№ 857/11302/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Хобор Р.Б., Сеника Р.П.

за участю секретаря судового засідання Кітраль Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Термал-Стар» на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2019 року, постановлену суддею Іванчулинець Д.В., м. Ужгород, про відмову у забезпеченні позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Термал-Стар» до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування припису, заборони видавати наказ,-

В С Т А Н О В И В:

30.09.2019 позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Термал-Стар» звернулося до суду з позовом до Державної служби геології та надр України, в якому просить визнати протиправним та скасувати припис відповідача від 10.06.2019 року № 1065-14/06, складеного на підставі акта перевірки за результатами проведення планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Термал-Стар» та заборонити Державній службі геології та надр України видавати наказ про зупинення дії спеціального дозволу, виданого Товариству з обмеженою відповідальністю «Термал-Стар», у зв`язку з невиконанням вимог припису Державної служби геології та надр України від 10.06.2019 року № 1065-14/06.

Одночасно з позовною заявою позивачем до суду подано заяву про забезпечення позову шляхом: 1) зупинення дії припису Державної служби геології та надр України від 10.06.2019 № 1065-14/06 до набрання рішенням суду законної сили за адміністративним позовом ТОВ «Термал-Стар» до державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування припису від 10.06.2019 № 1065-14/06; 2) заборони Державній службі геології та надр України видавати наказ про зупинення дії спеціального дозволу, виданого Товариству з обмеженою відповідальністю «Термал-Стар», у зв`язку з невиконанням вимог припису Державної служби геології та надр України від 10.06.2019 року № 1065-14/06.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2019 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відсутні об`єктивні докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав та інтересів без вжиття таких заходів. Забезпечення позову шляхом зупинення дії оскарженого припису буде фактично вирішенням справи по суті до постановлення рішення в даній справі. Крім того, суд першої інстанції зазначає, що сам по собі факт винесення відповідачем припису за результатами проведеної перевірки не передбачає автоматичне зупинення дії спеціального дозволу, виданого позивачу.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2019 року та постановити судове рішення, яким повністю задовольнити заяву про забезпечення позову.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт вважає протиправним припис Держгеонадр України від 10.06.2019 № 1065-14/06 та вважає, що під час здійснення перевірки позивача, відповідач діяв не тільки з перевищенням повноважень, але й грубим порушенням законодавства України, та підстави, якими керувався відповідач при прийнятті оскаржуваного припису, є необґрунтованими і такими, що порушують принципи законності та права. Зазначає, що він є власником спецдозволу, відповідно до якого має право здійснювати видобування мінеральних лікувальних вод, придатних для зовнішнього застосування в лікувальній практиці.

Апелянт стверджує, що невиконання позивачем вимог припису, на скасування якого позивачем пред`явлено позов, є підставою для прийняття рішення про зупинення дії спецдозволу позивача, та прийняття такого рішення наразі залежить виключно від волі Відповідача та може відбутися у будь-який час. Тобто, у відповідача є об`єктивна можливість зупинити дію спецдозволу позивача, що, на думку апелянта, є достатнім для підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення у цій справі, оскільки зупинення дії спеціального дозволу № 4266 від 08 червня 2007 року призведе до повного зупинення господарської діяльності позивача, в якій гідромінеральні ресурси є основний базовий лікувальний фактор, повністю унеможливить здійснення позивачем своїх зобов`язань за договорами/контрактами, а це призведе до застосування штрафних санкцій до позивача, руйнування усталених господарських відносин, псування імені та ділової репутації позивача на ринку та до інших несприятливих наслідків, які, у свою чергу, призведуть до значних фінансових втрат позивача, оскільки останній не буде здатним займатися своїм основним видом господарської діяльності та вимушений буде нести відповідальність за невиконання своїх зобов`язань.

Вважає, що очевидним є факт, що у разі невжиття заходів забезпечення позову фактично бути зупинена основна діяльність позивача в цілому, та в майбутньому йому для відновлення порушених прав та інтересів, необхідно буде докласти значних зусиль та часу, та істотно ускладнить процес поновлення його порушених прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Встановлено, що Центральним міжрегіональним відділом Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України 10.06.2019 проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Термал-Стар» дотримання вимог законодавства у сфері видобування корисних копалин (води, грязі лікувальні), за результатами якої складено акт перевірки від 10.06.2019 №06-02/08/2019-47/п (140).

На підставі вказаного акта перевірки винесено припис 10.06.2019 року № 1065-14/06 про усунення виявлених порушень.

Згідно ст.60 Кодексу України про надра державний контроль і нагляд за веденням робіт по геологічному вивченню надр, їх використанням та охороною спрямовані на забезпечення додержання всіма державними органами, підприємствами, установами, організаціями та громадянами встановленого порядку користування надрами, виконання інших обов`язків щодо охорони надр, встановлених законодавством України.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» одним з основних принципів державного нагляду (контролю) є пріоритетність безпеки у питаннях життя і здоров`я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності. Відтак, державний контроль здійснюється в публічних інтересах.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 63 Кодексу України про надра передбачено, що орган державного гірничого нагляду має право, зокрема, давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) про усунення порушень норм і правил ведення робіт під час геологічного вивчення надр, їх використання та охорони.

Саме такий припис є предметом оскарження у справі, що розглядається. За наслідками розгляду справи суд на підставі всебічної оцінки пояснень сторін та доказів повинен зробити висновок про правомірність чи неправомірність зазначеного припису.

До вирішення справи по суті суд може застосувати заходи забезпечення позову. Забезпечення позову – це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Згідно частин 1, 2 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Отже, забезпечення адміністративного позову – це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Слід зазначити, що підстави забезпечення позову, передбачені ч.2 ст.150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Відповідно до ч.2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Згідно ч. 6 ст. 154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.

Отже, ухвала про забезпечення позову повинна бути судом вмотивована, а саме із зазначенням: 1) висновків про існування:

- обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або

- очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі;

- в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Насамперед, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування припису. Рішення суду за такими позовами не потребують виконання. Їх значення полягає у констатації факту правомірності оскаржуваного рішення і позбавлення його правових наслідків шляхом скасування. Тому у справі за таким позовом не може бути ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду. Отже і заходів забезпечення позову вони не потребують.

Щодо ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту чи поновлення порушених прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, то суд апеляційної інстанції звертає увагу, що небезпеку порушення свої прав позивач вбачає у ймовірному зупиненні дії спецдозволу, якщо він не виконає припис у 30-тиденний строк. Позивач фактично визнав, що не виконає припис, а тому побоюється наслідків.

Апелянт вважає, що невиконання припису може мати наслідком зупинення дії спеціального дозволу, що в свою чергу унеможливить здійснення господарської діяльності заявника. Це ускладнить ефективний захист прав в разі задоволення позовних вимог судовим рішенням за результатом розгляду справи по суті.

Однак такі доводи апелянта, суд апеляційної інстанції вважає вважає недоречними, оскільки вони виходять за межі предмету судового розгляду у справі. Вони були б доречні у справі за позовом про визнання протиправним рішення відповідача про зупинення дії спеціального дозволу. Натомість предметом судового розгляду у справі є правомірність припису, а не законність ймовірних наслідків його невиконання. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.

У заяві про забезпечення позову не йдеться про ефективний захист порушених прав, за захистом яких позивач звернувся до суду. З огляду на це відсутні підстави забезпечення позову, передбачені у п. 1 ч. 2 ст. 150 КАС України.

Щодо «очевидності» ознак протиправності припису та порушення прав позивача, то пропри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом.

Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.

Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відтак, застосовуючи заходи забезпечення позову з підстав, які законом не передбачені, суд втрутиться у компетенцію Державної служби геології та надр України, зупиниши дію припису та фактично надавши можливість позивачу, як надрокористувачеві, не виконувати вимог припису, не зважаючи на встановлені відповідачем під час заходу державного нагляду (контролю) порушення вимог законодавства. Тим самим, суд фактично погодиться із збереженням стану триваючого порушення вимог законодавства у сфері надрокористування, які виявлені відповідачем.

Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2019 року у справі № 826/13306/18.

Таким чином, правові підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову є відсутніми.

Враховуючи вищевказані обставини, оцінюючи наведені в обґрунтування поданої заяви мотиви заявника, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку про безпідставність заяви про забезпечення позову, а тому судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні такої.

Апелянтом не було надано доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про забезпечення адміністративного позову у даній справі, прийняв законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно ст.316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду – без змін.

Керуючись ч.3 ст.243, ст.ст. 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Термал-Стар» залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2019 року про відмову у забезпеченні позову у справі №260/1378/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Термал-Стар» до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування припису, заборони видавати наказ – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя

Я. С. Попко

судді

Р. Б. Хобор

Р. П. Сеник

Повне судове рішення складено 27.11.2019.