ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2019 року справа №200/7764/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Ястребової Л.В., суддів: Гаврищук Т.Г., Казначеєва Е.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Печерського Антона Тимофійовича, що діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року у справі № 200/7764/19-а (суддя І інстанції Кочанова П.В., повне судове рішення складено 16 вересня 2019 року у м. Слов`янськ Донецької області) за позовом Печерського Антона Тимофійовича, що діє в інтересах ОСОБА_1 до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

У червні 2019 року Печерський Антон Тимофійович, в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - відповідач, Управління) в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення № 333 від 08.02.2019 року Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про відмову в переведенні ОСОБА_1 з одного виду пенсії (по інвалідності III гр. трудове каліцтво) на інший (за віком) відповідно до ч. 3 статті 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та зобов`язати Добропільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву №333 від 01.02.2019 року ОСОБА_1 про переведення з одного виду пенсії (по інвалідності III гр. трудове каліцтво) на інший (за віком) відповідно до ч. 3 статті 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з застосуванням до пільгових періодів роботи з 16.07.1997 року по 22.01.1999 року у ДВАТ ш. «Новодонецька» ДХК «Добропіллявугілля» в якості гірника підземного; з 23.01.1999 року по 01.08.2004 року у ДВАТ ш. «Новодонецька» ДХК «Добропіллявугілля» в якості прохідника підземного; з 17.08.2004 року по 07.07.2008 року у ВП «Шахта Білозерська» ДП «Добропіллявугілля» в якості прохідника підземного; з 08.07.2008 року по 31.01.2019 року знаходження на пенсії по інвалідності III гр. трудове каліцтво, що дає право на призначення пенсії за ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» незалежно від віку, враховуючи роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України № 8 від 20.01.1992 року, згідно якого кожний повний рік роботи, передбаченої Списком №1, зараховується за 9 місяців (а.с. 5-12).

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_1 01.02.2019р. звернувся до відповідача із заявою про перехід з пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва на пенсію за віком, однак рішенням № 333 від 08.02.2019р. йому було відмовлено в переведенні з одного виду пенсії на інший, через недостатність пільгового стажу для призначення пенсії за віком. Вважав, що відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» має право на призначення пенсії за віком, отже вважає рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Апелянт посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1992 року № 81, якою було затверджено перелік проектів нормативних актів щодо застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення», серед яких є роз`яснення щодо застосування Списків № 1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах. Зазначена постанова КМУ та Роз`яснення від 20.01.1992 № 8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсії незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», які є чинними на момент трудової діяльності й на теперішній час, регулюють спірні правовідносини (а.с. 49-56).

Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач є пенсіонером, перебуває в Добропільському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області з 04.04.2007 року як отримувач пенсії по інвалідності ІІІ гр. від загального захворювання, з 08.07.2008 року як отримувач пенсії по інвалідності ІІІ гр. трудове каліцтво.

01.02.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Управління із заявою № 333 про перехід на інший вид пенсії (а.с. 14).

Рішенням Управління № 333 від 08 лютого 2019 позивачу відмовлено в переведенні з одного виду пенсії (по інвалідності 3 гр. внаслідок трудового каліцтва) на інший (за віком) відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі Закон№ 1058 IV) (а.с.13).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив з того, що при винесенні спірного рішення відповідачем дотримано приписи чинного законодавства, позивачем доводи пенсійного органу не спростовані, станом на час звернення позивача до пенсійного органу позивач не мав визначеного законом стажу 25 років, отже, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Пунктом 6 статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються зокрема, форми і види пенсійного забезпечення.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до п. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-IV працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

Як свідчить спірне рішення, відповідач відмовив ОСОБА_1 у переведенні пенсії на пенсію за віком зазначивши, що ОСОБА_1 фактично має загальний страховий стаж 26 років 7 місяців 17 днів, у тому числі стаж на підземних умовах ст. 14-25 - 1 рік 6 місяців 8 днів, ст. 14-20 - 9 років 5 місяців, знаходження на інвалідності внаслідок трудового каліцтва - 10 років 6 місяців 24 дні. В загальній кількості стаж роботи в підземних умовах складає 21 рік 6 місяців 2 дні, що недостатньо для призначення пенсії за віком.

Згідно ст. 62 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі - Порядок № 383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

При розрахунку права на пенсію позивача відповідно статті 114 Закону № 1058-IV (провідні професії) відповідачем зараховано стаж роботи в підземних умовах ст. 14-25 - 1 рік 6 місяців 8 днів; ст. 14-20 - 9 років 5 місяців, знаходження на інвалідності внаслідок трудового каліцтва - 10 років 6 місяців 24 дні, загальний стаж роботи на підземних умовах складає 21 рік 6 місяців 2 дні, що недостатньо для призначення пенсії (а.с. 18).

Зарахування часу перебування на інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання передбачено ст. 24 Закону № 1058-IV.

Час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.

Так, апеляційний суд підтверджує доводи апелянта про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а саме: Розділу 2 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 17.11.2015 № 3108-IV, тобто, те, що абзац 5 і 6 пункту 2 та пункт 5 постанови Верховної Ради від 06.12.1991 №1931-XII визначено таким, що втратило чинність. З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Абзаци 5 і 6 пункту 2 та пункт 5 постанови Верховної Ради від 06.12.1991 № 1931-XII дійсно втратили чинність, але ними було передбачено Міністерству соціального забезпечення України право давати роз`яснення про порядок застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення», обов`язкові для всіх підприємств, установ і організацій, розташованих на території України.

Відтак, Міністерство соціального забезпечення України втратило право давати роз`яснення про порядок застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 17.11.2005р. Але ж, це не означає, що втратило чинність Роз`яснення № 8, отже позивач має право на пільгове обчислення страхового стажу.

Крім цього, Кабінет Міністрів України 22.02.1992 прийняв Постанову № 81 «Про заходи щодо застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення», у якій є Додаток, який містить ПЕРЕЛІК проектів нормативних актів щодо застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення», який у свою чергу містить Документи, що затверджуються міністерствами. Серед цих документів є Роз`яснення від 20.01.1992 № 8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсії незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

На даний час Постанова КМУ № 81 від 22.02.1992 є чинною.

На час трудової діяльності позивача і наразі діє як Роз`яснення № 8, так і Постанова КМУ № 81 від 22.02.1992.

Окрім всього вищевказаного, 02.10.2018 Мінсоцполітики України на адресу Пенсійного фонду України надіслало лист, яким підтверджує доцільність застосування Роз`яснення № 8.

Відповідно до Роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року №8, працівникам зайнятим на підземних роботах та в металургії, які мають не менше 10 років стажу роботи, що дає право на пенсію незалежно від віку у відповідності зі статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», але не відпрацювавши повного стажу, передбаченого зазначеною статтею, пенсія незалежно від віку може призначатися при наявності не менше 25 років стажу підземної та в металургії роботи із зарахуванням до нього: кожного повного року роботи, передбаченої у відповідних розділах Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, - за 9 місяців.

На момент звернення позивача до відповідача загальний стаж роботи на підземних умовах складає 21 рік 6 місяців 2 дні.

Як вбачається з розрахунку стажу, відповідачем зараховані ОСОБА_1 такі періоди до стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, а саме: з 16.07.1997 року по 22.01.1999 року у ДВАТ ш.«Новодонецька» ДХК «Добропіллявугілля» в якості гірника підземного; з 23.01.1999 року по 01.08.2004 року у ДВАТ ш. «Новодонецька» ДХК «Добропіллявугілля» в якості прохідника підземного; з 17.08.2004 року по 07.07.2008 року у ВП «Шахта Білозерська» ДП «Добропіллявугілля» в якості прохідника підземного; з 08.07.2008 року по 31.01.2019 року знаходження на інвалідності внаслідок трудового каліцтва.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, посада позивача з 16.07.1997 року по 22.01.1999 року у ДВАТ ш. «Новодонецька» ДХК «Добропіллявугілля» в якості гірника підземного не відноситься до посад провідних професій у відповідності до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», але суд не врахував, що відповідно до роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8, працівникам, зайнятим на підземних роботах та в металургії, які мають не менше 10 років стажу роботи, що дає право на пенсію незалежно від віку у відповідності зі статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», але не відпрацювавших повного стажу, передбаченого зазначеною статтею Закону, пенсія незалежно від віку може призначатися при наявності не менше 25 років стажу підземної та в металургії роботи із зарахуванням до нього:

- кожного повного року гірничим очисного забою, прохідником, забійником на відбійних молотках, машиністом гірничих виємочних машин, сталеваром, горновим, агломератником, вальцювальником гарячого прокату - за 1 рік роботи 3 місяці;

- кожного повного року роботи, передбаченої у відповідних розділах списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, - за 9 місяців.

Згідно частини 1 статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років.

Тобто, відповідно до роз`яснення Міністерства соціального захисту населення України від 20.01.1992 року № 8, основною умовою для взаємозаліку пільгового трудового стажу роботи є наявність 10-річного стажу роботи, але не як помилково зазначив суд першої інстанції на провідних професіях, а на підземних роботах, стаж яких відповідно у позивача є та складає: ст. 14-25 - 1 рік 6 місяців 8 днів; ст. 14-20 - 9 років 5 місяців, тобто - 10 років 11 місяців 8 днів.

Посади на яких працював позивач (гірник підземний, прохідник) за період з 16.07.1997 року по 07.07.2008 року з повним робочим днем у шахті передбачені відповідними розділами Списку №1 згідно постанови КМУ №162 від 11.03.1994 року «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» та постанови КМУ №36 від 16.01.2003 року «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах».

Отже, стаж роботи позивача за Списком 1 підлягає зарахуванню як кожний повний рік за 9 місяців.

Тобто, до пільгового стажу позивача додатково повинно бути зараховано 7 років (10 повних років за Списком №1*9 місяців / 12 місяців).

Таким чином, відповідно до роз`яснення Міністерства соціального захисту населення України від 20.01.1992 року № 8, загальний пільговий стаж позивача складає 28 років 6 місяців 2 дні (21 рік 6 місяців 2 дні загальний стаж + 7 років додатково зарахованого), отже позивач має право на переведення його з одного виду пенсії на інший за ст. 14 Закону №1788, яка відповідає положенням ч.3 ст. 114 Закону № 1058, оскільки, як ч. 3 ст. 114 Закону № 1058 так і ст. 14 Закону № 1788, встановлювали наступні умови: безпосередню зайнятість повний робочий день на підземних роботах, працівники, професії яких містяться у Списку №1 та не менше 25 років стажу, які у позивача в наявності.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позивач при зверненні до відповідача із заявою № 333 від 01.02.2019 року мав більше 25 років пільгового стажу роботи, що достатньо для переведення з одного виду пенсії (по інвалідності III гр. трудове каліцтво) на інший (за віком) відповідно до ч. 3 статті 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а отже рішення суду першої інстанції є помилковим та таким, що протирічить нормам матеріального права.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду за те, що вимоги позивача задоволені, тому витрати позивача по сплаті судового збору за подачу позову в сумі 768,40 грн. (а.с.4) та за подачу апеляційної скарги в сумі 1152,60 грн. (а.с.48) підлягають стягненню в повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в загальному розмірі 1921,00 грн.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, ч.1 ст. 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Печерського Антона Тимофійовича, що діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року у справі № 200/7764/19-а - задовольнити.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року у справі № 200/7764/19-а - скасувати.

Позов Печерського Антона Тимофійовича, що діє в інтересах ОСОБА_1 до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Скасувати рішення Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 08.02.2019 року № 333 про відмову в переведенні з одного виду пенсії на інший та зобов`язати Добропільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.02.2019 року №333 з урахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85000, Донецька область, м. Добропілля, вул. Незалежності, 28А, код ЄДРПОУ 37755477) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в сумі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривні.

Повне судове рішення - 26 листопада 2019 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л.В. Ястребова

Судді Т.Г. Гаврищук

Е.Г. Казначеєв