Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2019 р. Справа№200/8824/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бабіча С.І., за участю секретаря судового засідання Некрилової О.А. та

позивача - ОСОБА_1 ;

представників позивача - Самохвалова С.В., Прідущенко В.В.; відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління містобудування та архітектури Маріупольської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА _1 (далі - позивач), звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління містобудування та архітектури Маріупольської міської ради (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати висновок Головного управління містобудування та архітектури Маріупольської міської ради від 03.05.2019р. № 06-03-07/11174-05 протиправним;

- визнати бездіяльність відповідача щодо непогодження «Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 із земель житлової та громадської забудови для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 - протиправною.;

- зобов`язати Головне управління містобудування та архітектури Маріупольської міської ради повторно розглянути проект землеустрою та у передбаченому Законом порядку надати необхідний погоджувальний висновок щодо «Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 із земель житлової та громадської забудови для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 - оскільки для його отримання виконано всі умови, визначені законом, і прийняття іншого рішення не забезпечує реалізацію Конституційного Права громадянина України - ОСОБА_1 - на отримання земельної ділянки та, навпаки, порушує чинне Законодавство;

- забезпечити реалізацію Конституційного права громадянина України - ОСОБА_1 - на отримання земельної ділянки загальною площею 0,800 га у власність із земель запасу житлової та громадської забудови комунальної власності для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 з зобов`язанням у передбаченому Законом порядку затвердження «Проекіу землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 із земель житлової та громадської забудови для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 н» Маріупольською міською радою - оскільки для його отримання виконано всі умови, визначені законом, і прийняття іншого рішення не забезпечує реалізацію Конституційного права громадянина України - ОСОБА_1 - на отримання земельної ділянки та, навпаки, порушує чинне Законодавство.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що будучи учасником бойових дій, він 7 серпня 2017 року звернувся до Маріупольської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказує, що разом із зверненням надав відповідачу всі передбачені законодавством документи.

Проте, рішенням Маріупольської міської ради № 7/28-2540 від 28.02.2018 р. йому було відмовлено у задоволені клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по

АДРЕСА_1 від 05.09.2018 р., залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2018р. у адміністративній справі № 263/16485/17, було частково задоволено його позов, а саме: визнано протиправним рішення № 7/28-2540 від 28.02.2018 р. та зобов`язано Маріупольську міську раду повторно розглянути його клопотання з урахуванням висновків суду.

Вважає, що з огляду на положення частини 7 статті 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), з урахуванням того, що рішення Маріупольської міської ради щодо відмови у задоволенні мого клопотання від 07.08.2017 р. було предметом судового розгляду, а рішення суду за результатами такого розгляду набрало законної сили 04 грудня 2018 р., Маріупольська міська рада повинна була повторно розглянути його клопотання від 07.08.2017 р., у день набрання рішенням суду законної сили, а саме 04 грудня 2018 р.

Однак, Маріупольська міська рада повторно розглянула та ухвалила рішення щодо його клопотання лише 26.04.2019 р. № 7\41-3955, тобто з порушенням строків, передбачених частиною 7 статті 118 ЗК України.

Позивач, керуючись положеннями абзацу 3 частини 4 статті 118 ЗК України, замовив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу.

На виконання зазначених робіт ним було укладено договір від 17.01.2019р. № 14-01/01 з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 .

Після розроблення проекту останній було подано на погодження відповідачу, проте, згідно висновку від 3 травня 2019 року № 06-03-07\11176-05, проект не було погоджено у зв`язку із його невідповідністю:

- пункту 6.3.6, 6.3.17, 6.3.19 Плану зонування міста Маріуполя (Зонінгу).

Крім цього, у вказаному висновку зазначено про те, що рішенням Маріупольської міської ради від 26.04.2019р. № 7/41-3955 ОСОБА_1 було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Щодо п. 5.5.2 Зонінгу позивач зазначає, що відповідно п. 80 Пояснювальної записки до Зонінгу зона ТР-2 визначена як зона транспортної інфраструктури, до якої відносяться території вулиць, майданів (в межах червоних ліній), доріг.

Як вбачається з Зонінгу ширина АДРЕСА_1 є не визначеною, спірна земельна ділянка розташована в рівень с попередньо сформованими земельними ділянками з певними кадастровими номерами, при цьому проект землеустрою (стор. 66) містить викопіювання з Зонінгу, де зазначено, що запроектована земельна ділянка розташована в зоні садибної житлової забудови (Ж-1п), що відповідає цільовому призначенню запроектованої земельної ділянки.

Посилання відповідача на п. 6.3.6 Зонінгу, на думку позивача, також не відповідає законодавству, тому що у Плані зонування відсутня вказівка на обмеження щодо заборони розорювання схилів крутизною понад 7 градусів (крім ділянок для залуження, залісення та здійснення ґрунтозахисних заходів), а визначена земельна ділянка, знаходиться у зоні садибної забудови Ж-п1.

З приводу п. 6.3.17 Зонінгу позивач зазначає, що в умовах існуючої присадибної забудови, яка склалася, межі червоних ліній визначаються лінією огорож присадибних ділянок, якщо іншого не передбачено містобудівною документацією. Ширина основних вулиць в межах червоних ліній наведена у додатку 2, з якого вбачається, що ширина вул. Маркелова є невизначеною.

Щодо п. 6.3.19 Зонінгу, позивач посилається на п. 7 Порядку встановлення охоронних зон навколо об`єктів для гідрометеорологічних спостережень та інших видів гідрометеорологічної діяльності, який затверджено постановою Кабінету Міністів України № 2262 від 11 грудня 1999 року, згідно якого в охоронних зонах об`єктів, не віднесених до реперної мережі, за письмовою згодою відповідного підприємства, установи чи організації ДСНС може провадитися діяльність, яка негативно не впливає на якість спостережень і не перешкоджає нормальному функціонуванню зазначених об`єктів.

Згідно з листом ДСНС № 02-10284/129 від 10 липня 2018 року Маріупольська гідрометеорологічна станція не входить до переліку реперних кліматичних станцій ДСНС України, що, на думку позивача, свідчить про те, що будівництво, у тому числі індивідуального жилого будинку, в охоронній зоні гідрометеорологічної станції за погодженням з органом ДСНС є можливим.

Також позивач зазначає, що ним не заперечується факт розташування спірної земельної ділянки у охоронній зоні навколо об`єкта гідрометеорологічної діяльності (код 01.06) та те, що у проекті землеустрою ця обставина відображена.

Відповідачем надано відзив на позов, відповідно до якого відповідач проти позову заперечує та посилається на наступні обставини.

Відповідач вважає, що він розглянув наданий позивачем на погодження проект землеустрою та прийняв відповідне рішення - висновок щодо цього проекту про його невідповідність Плану зонування міста Маріуполя, отже, "бездіяльність" з боку відповідача щодо не розгляду зазначеного проекту у даному випадку відсутня.

Вказує, що відповідачем було встановлено певну невідповідність проекту положенням вимог закону та містобудівній документації, в частині п. 6.3.6., п. 6.3.17, п. 6.3.19 плану зонування території м. Маріуполя, у зв`язку з чим проект не може бути погоджений.

У відзиві зазначено, що спірна земельна ділянка розміщується в зоні планувальних обмежень.

На підставі рішення Виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 21 травня 1997 року № 144/1 надано у постійне користування Донецького обласного центру по гідрометеорології земельну ділянку площею 0,1397 га по вул. Усурійській для обслуговування споруд: метеоплощадки, обслуговування будівель та споруд морської гідрометеостанції, на підставі чого було видано державний акт від 25 липня 1997 року № 286, межі якого на право постійного користування винесені в натурі на місцевість, про що складено технічну документацію щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та присвоєно кадастрові номери земельним ділянкам № 1 - 1412337200:01:002:0601 та № 2 - 1412337200:01:002:0602.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 1999 року № 2262 навколо об`єктів гідрометеорологічної обсерваторії рішенням Маріупольської міської ради від 26 лютого 2019 року № 7/39-3636 згідно п. 6.3.19 плану Зонування встановлені охороні зони на відстані 200 м від метеомайданчика та 50 м від інших постів спостережень, в яких забороняється будівництво та розміщення будь-яких споруд та інших об`єктів, а також висаджування дерев і чагарників.

Згідно матеріалів проекту землеустрою, наданого позивачем, запроектована земельна ділянка розташована в 200-метровій охоронній зоні метеостанції Донецького регіонального центру гідрометеорології.

Також у відзиві зазначено, що передбачене ст. 123 Земельного кодексу України право "мовчазної згоди" було наявне у позивача лише у період з 7 вересня 2017 року по 7 жовтня 2017 року, але позивач ним не скористався, відповідно, строк використання такого права ним пропущено.

Крім цього, позивачем була надана суду відповідь на відзив відповідача, у якій позивач вказує, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма діяння цього органу, яка полягає у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих чи обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції цього суб`єкта, які були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Враховуючи, що Головним управлінням містобудування та архітектури Маріупольської міської ради всупереч ч. 5 ст. 186-1 Земельного кодексу України не було здійснено погодження наданого позивачем проекту землеустрою (який в повній мірі відповідав вимогам чинного законодавства) - у даному випадку наявна протиправна бездіяльність.

Крім цього, позивач зазначив, що відповідач не мав жодних підстав не погоджувати проект землеустрою, з підстав, викладених у спірному висновку.

У судовому засіданні позивач надавав пояснення, в яких вказував на те, що п. 7 Порядку № 2262 передбачено, що в охоронних зонах об`єктів, не віднесених до реперної мережі, за письмовою згодою відповідного підприємства, установи чи організації ДСНС може провадитись діяльність, яка негативно не впливає на якість спостережень і не перешкоджає нормальному функціонуванню зазначених об`єктів. Листом ДРЦГ було погоджено позивачу згідно будівництво приватної будівлі та отримання земельної ділянки для приватного одноповерхового будівництва за умови не порушення вимог Настанови гідрометеорологічним станціям і постам та Постанови Кабінету Міністрів України № 2262 від 11 грудня 1999 року.

Зауважує, що проект землеустрою пройшов експертну оцінку державного експерта Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Сикалова Г.А., з наданням висновку № 3721/82-19 від 22.04.2019 р., відповідно до якого, проект землеустрою було погоджено, а обставини, викладені у висновку відповідача не знайшли свого підтвердження.

Ухвалою суду від 15 жовтня 2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті у відкритому судовому засіданні на 30 жовтня 2019 року.

У судовому засіданні 30 жовтня 2019 р. було оголошено перерву до 12 листопада 2019 р. до 14 год. 00 хв.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду даної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Позивач та представники позивача не заперечували проти розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Враховуючи викладене суд визнав за можливе розглянути дану справу без участі представника відповідача.

У судовому засіданні позивач та його представники підтримали заявлені позовні вимоги та наполягали на задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Заслухавши позивача, представників позивача, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно встановивши всі обставини даної справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Позивач, ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт № НОМЕР_2 .

Відповідач, Головне управління містобудування та архітектури Маріупольської міської ради, включене до ЄДРПОУ за ідентифікаційним кодом № 02498317, місцезнаходження: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр-т. Миру, буд. 70, є органом місцевого самоврядування, що видно з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch) та у даних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень у розумінні п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про архітектурну діяльність" № 687 від 20 травня 1999 року є органом, якому делеговані повноваження в сфері архітектурної діяльності та контролю.

Як встановлено судом, 7 серпня 2017 року позивач звернувся до міського Голови міста Маріуполя з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею від 0,09 га до 1 га в межах норм безоплатної приватизації для індивідуального житлового будівництва, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , до якого додав: копію паспорту та ідентифікаційного коду, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, довідку про свою участь в антитерористичній операції .

18 жовтня 2017 року ОСОБА_1 подав клопотання начальнику Донецького регіонального центру з гідрометеорології Панаркіній Л.Ю., в якому просив узгодити п`ять проектів для будівництва житла щодо себе, позивача та ще трьох осіб .

У відповіді на зазначене клопотання (вих. № 23/01/683) на адресу ОСОБА_1 направлено лист за підписом начальника Донецького регіонального центру з гідрометеорології Панаркіної Л.Ю., яким остання повідомляла, що не заперечує проти приватного (одноповерхового) будівництва по вул . Маркеловій за умови не порушення вимог Настанови гідрометеорологічним станціям і постам та Постанови Кабінету Міністрів України № 2262 від 11 грудня 1999 року.

У грудні 2017 року позивач, у зв`язку із тривалим не розглядом його клопотання від 7 серпня 2017 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, звернувся до Жовтневого районного суду м. Маріуполя з позовом про визнання протиправною бездіяльності Маріупольської міської ради щодо не розгляду його клопотання та про зобов`язання Маріупольської міської ради надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва.

Рішенням Маріупольської міської ради № 7/28-2540 від 28.02.2018 р. йому було відмовлено у задоволені клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 .

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся з позовом до Жовтневого районного суду м. Маріуполя.

3 липня 2018 року, представник позивача Прідущенко В.В. надіслала до Державної служби України з надзвичайних ситуацій запит, в якому просила повідомити: чи входить в перелік реперних кліматичних станцій гідрометеорологічна обсерваторія, яка розташована в місті Маріуполь, зокрема метеостанція 1-го розряду (вул. Усурійська, 21), яка входить в названу гідрометеорологічну обсерваторію Донецького регіонального центру з гідрометеорології; чи має метеостанція 1-го розряду охоронну зону; чи мається відповідний акт щодо встановлення межі охоронної зони в натурі (на місцевості) землевпорядними організаціями та організаціями ДСНС; чи внесені відповідні данні стосовно меж охоронної зони до органу Держгеокадастру.

Листом від 10 липня 2018 року за № 02-10584/29 Державною службою України з надзвичайних ситуацій повідомлено заявницю про те, що:

- відділ метеорологічних і морських спостережень та інформації Маріупольської гідрометеорологічної обсерваторії Донецького регіонального центру з гідрометеорології, який працює за програмою метеорологічної станції другого розряду та морської гідрометеорологічної станції першого розряду, не належить до переліку реперних кліматичних станцій Державної служби України з надзвичайних ситуацій;

- охоронна зона навколо метеомайданчика була вперше встановлена у 1985 році, тобто, до затвердження Кабінетом Міністрів України "Порядку встановлення охоронних зон навколо об`єктів, призначених для гідрометеорологічної діяльності, та інших видів гідрометеорологічної діяльності, та режиму їх використання визначення її охоронної зони у межах компетенції", який діє зараз. В обрисах земельної ділянки, що міститься в Державному акті на право постійного користування землею ІІ-ДН № 009198 від 25 липня 1997 року, виданому Донецькому регіональному центру з гідрометеорології для обслуговування споруд метеоплощадки, обслуговування будівель та споруд морської гідрометеостанції по вул. Усурійській, охоронну зону не зазначено;

- межі охоронної зони навколо метеоплощадки та морської гідрометеостанції після відновлення у 2012 році меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для обслуговування споруд метеоплощадки, обслуговування будівель та споруд морської гідрометеостанції по вул. Усурійській та присвоєння зазначеним земельним ділянкам кадастрових номерів - відновлені не були, відповідні дані щодо меж охоронної зони до земельно-кадастрової документації також не були внесені (а.с. 23-24 т. 1).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 05.09.2018 р., залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2018р. у адміністративній справі № 263/16485/17, було частково задоволено позов ОСОБА_1 , а саме: визнано протиправним рішення № 7/28-2540 від 28.02.2018 р. та зобов`язано Маріупольську міську раду повторно розглянути його клопотання з урахуванням висновків суду.

17 січня 2019 року позивач звернувся до інженера-землевпорядника - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , із заявою про виготовлення на підставі ст. 122, ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України без надання дозволу на розроблення документації із землеустрою ("за мовчазною згодою") проект землеустрою для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) із земель запасу житлової та громадської забудови комунальної власності, розташованої: АДРЕСА_1 .

17 січня 2019 року між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено договір № 14-01/01 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

17 січня 2019 року письмовим повідомленням позивач повідомив Голову Маріупольської міської ради про те, що нею замовлено проект землеустрою.

На виконання вимог договору від 17 січня 2019 року за № 15-01/01 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було складено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу із земель житлової та громадської забудови для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої: АДРЕСА_1 , б ?н (а.с. 33-121 т. 1) та скеровано у квітні 2019 року до відповідача на погодження.

За матеріалами цього проекту, а саме - згідно з довідкою Держгеокадастру від 5 квітня 2019 року № 598, земельна ділянка по АДРЕСА_1 Донецької області належить територіальній громаді в особі Маріупольської міської ради.

У довідці з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями від 8 квітня 2019 року зазначено, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 за даними реєстру кадастрового номеру не містить, приватною власністю не являється.

У додатку до вищевказаної довідки № 9100015402019 міститься графічний матеріал у вигляді скріншоту з інтернет-ресурсу, на якому позначено місце розташування земельної ділянки та кадастровий номер земельної ділянки, розташованої поруч (за для ідентифікації місця розташування земельної ділянки позивача у Державному земельному кадастрі.

3 травня 2019 року за результатом розгляду наданого проекту землеустрою Головним управлінням містобудування та архітектури Маріупольської міської ради прийнято Висновок № 06-03-07/11176-05, в якому зазначено, що у зв`язку із невідповідністю проекту землеустрою положенням вимог законів та містобудівній документації в частині п. 6.3.6, п. 6.3.17, п. 6.3.19 Плану зонування території міста Маріуполь погодження проекту землеустрою не є можливим.

У вказаному висновку також зазначено про те, що рішенням Маріупольської міської ради від 26.04.2019 р. № 7/41-3955 ОСОБА_1 було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Позивач звернувся за погодженням зазначеного проекту землеустрою до державного експерта Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Сикалова Г.А., за результатом розгляду наданого проекту, останнім 22 квітня 2019 року було складено висновок № 3721/82-19, яким погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивача із земель житлової та громадської забудови для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

У висновку, серед іншого, зазначено про наявність обмежень на земельній ділянці - 01.06 "Охоронна зона навколо об`єкта гідрометеологічної діяльності", та про те, що наданий проект відповідає земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є ЗК України, а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Згідно ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 2 зазначеної статті набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Пунктом "в" ч. 3 цієї статті встановлено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. "г" ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) […] в містах - не більше 0,10 гектара.

Згідно ч. 6 ст. 118 ЗК України громадян, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для […] будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) […] подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки […].

Відповідно до абз. 1 ч. 7 вказаної статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні […] .

Згідно абз. 3 цієї ж статті у разі, якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Як зазначено у абз. 2 ч. 7 ст. 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

За приписами ч. 8 ст. 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Згідно ч. 6 ст. 186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 16 цієї ж статті Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, інші суб`єкти, визначені цією статтею, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії цих висновків є необмеженим.

Як зазначено у ч. 17 наведеної статті підставою для відмови у погодженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Згідно абз. 1 ч. 20 ст. 186 ЗК України погодження документації із землеустрою здійснюється за місцем розташування земель (земельних ділянок) територіальними органами центральних органів виконавчої влади, утвореними у районі, місті обласного, республіканського значення (Автономної Республіки Крим), містах Києві та Севастополі, або міжрегіональним територіальним органом, у разі якщо повноваження його поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць.

Відповідно до ч. 2 ст. 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об`єкт будівництва або планується розташування такого об`єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.

Згідно ч. 4 ст. 186-1 ЗК України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту […].

За приписами ч. 5 та абз. 1 ч. 6 цієї статті органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Відповідно до ч. 8 ст. 186-1 ЗК України у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений). Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки. Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

У спірному висновку зазначено про те, що погодження проекту землеустрою є не можливим у зв`язку із його невідповідністю положенням вимог законів та містобудівній документації в частині п. 6.3.6, п. 6.3.17, п. 6.3.19 Плану зонування території міста Маріуполь погодження проекту землеустрою не є можливим.

Також зазначено про те, що рішенням Маріупольської міської ради від 26.04.2019р. № 7/41-3955 ОСОБА_1 було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Посилання відповідача на те, що "право мовчазної згоди" було наявне у позивача лише у період з 07.09.2017 року по 07.10.2017 року суд не приймає, з огляду на таке.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України, у разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Як було зазначено вище рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 05.09.2018 р., залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2018 р. у адміністративній справі № 263/16485/17, було частково задоволено його позов, а саме: визнано протиправним рішення № 7/28-2540 від 28.02.2018 р. та зобов`язано Маріупольську міську раду повторно розглянути його клопотання з урахуванням висновків суду.

Вказане рішення набрало законної сили 04.12.2018 р.

Таким чином, приймаючи до уваги те, що вказаним рішенням зобов`язано Маріупольську міську раду повторно розглянути клопотання позивача з урахуванням висновків суду, з урахуванням положень ч. 7 ст. 118 ЗК України, Маріупольська міська рада повинна була повторно повторно розглянути клопотання позивача у місячний строк з моменту набрання рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 05.09.2018 р., законної сили (04.12.2018 р.), у строк не пізніше 05.01.2019 року.

Позивач, не отримавши у вказаний строк дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (далі - проект) або мотивованої відмови у його наданні, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку (до 05.02.2018 р.) мав право замовити розроблення проекту без надання такого дозволу, що ним і було зроблено 17.01.2019 року (укладено договір з ФОП ОСОБА_2 на розроблення відповідного проекту) з повідомленням відповідача про початок виконання робіт з виготовлення проекту, що підтверджується штампом Маріупольської міської ради індекс К.1500-13-11.2 від 25.01., про що зазначено у пояснювальній записці до проекту та що відповідачем не заперечується.

Відповідне рішення про повторну відмову за результатами повторного розгляду клопотання позивача на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 05.09.2018 р. у адміністративній справі № 263/16485/17 було прийнято Маріупольською міської радою лише 26.04.2019 р., тобто вже після того, як позивачем 17.01.2019 року було, відповідно до ч.7 ст. 118 ЗК України, реалізовано його право на замовлення розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу.

Щодо наведених у спірному висновку (після слів: "Висновок:") невідповідностей проекту положенням п. 6.3.6, п.6.3.17 Плану зонування м. Маріуполя.

Згідно ч. 1 ст. 116 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17 лютого 2011 року № 3038-VІ (далі - Закон № 3038-VІ) планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 3038-VІ план зонування території (зонінг) - містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Згідно ст. 18 зазначеного Закону план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.

Зонування території здійснюється з дотриманням певних вимог, в тому числі: виділення зон обмеженої містобудівної діяльності; відображення існуючої забудови територій, інженерно-транспортної інфраструктури, а також основних елементів планувальної структури територій; урахування місцевих умов під час визначення функціональних зон; установлення для кожної зони дозволених і допустимих видів використання територій для містобудівних потреб, умов та обмежень щодо їх забудови; узгодження меж зон з межами територій природних комплексів, смугами санітарно-захисних, санітарних, охоронних та інших зон обмеженого використання земель, червоними лініями (ч. 3 ст. 18 Закону № 3038-VІ).

На виконання Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у 2014 році Державним підприємством "Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "ДІПРОМІСТО" імені Ю.М.Білоконя" Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України був розроблений Плану зонування (Зонінг) території міста Маріуполь (https://drive.google.com/file/d/0B3kjI4yJXurXXzhkbFNhNEo2NDQ/view).

Відповідно до п. 6.3.6 Пояснювальної записки до Плану зонування м. Маріуполя розділу 6.3 "Режими використання територій у зонах планувальних обмежень" використання зсувонебезпечних земельних ділянок дозволяється за умови вжиття заходів щодо їх протизсувного захисту.

Розміщення будинків та споруд на земельних ділянках в межах зсувів допускається тільки при наявності відповідного висновку спеціалізованої організації за погодженням територіального органу МНС.

Для захисту територій та існуючих споруд від зсувів передбачаються протизсувні заходи: зрізка та вертикальне планування (зрізка і виположення схилів, влаштування контр банкетів, влаштування під`їздів і заїздів, локальних підпірних стін, ліквідація заболочених місць і безстічних понижень; регулювання поверхневого стоку (система лотків, водостоків, водовипусків, колодязів); утримуючі споруди (пальові ряди із буро набивних паль, підпірні стінки і підпірні кам`яні призми); дренажні споруди і каптаж підземних джерел; агромеліораційні роботи (посів суміші багатолітніх трав, посадка дерев та чагарників з добре розвинутою кореневою системою). Забороняється розорювання схилів крутизною понад 7 градусів (крім ділянок для залуження, залісення та здійснення ґрунтозахисних заходів).

На схилах крутизною від 3 до 7 градусів обмежується розміщення просапних культур, чорного пару тощо.

Як видно з графічного зображення Плану зонування спірна земельна ділянка розташована в зоні садибної житлової забудови (Ж-1п), що відповідає цільовому призначенню запроектованої земельної ділянки.

Будь-які позначки щодо наявності в запроектованій зоні зсувонебезпечних ділянок в Зонінгу відсутні.

Зазначене підтверджується і графічними даними, що містяться в матеріалах справи .

Будь-яких інших документів на виконання до ч. 2 ст. 77 КАС України на підтвердження того, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах зсувів, відповідачем суду не надано.

Враховуючи наведене вище суд дійшов висновку, що матеріалами справи доведено (а відповідачем такий висновок не спростований) безпідставність зазначення у спірному висновку невідповідності наданого позивачем проекту п. 6.3.6 Плану зонування м. Маріуполя.

Згідно п. 6.3.17 Пояснювальної записки до Плану зонування м. Маріуполя розміщення і будівництво наземних об`єктів житлово-цивільного, промислового призначення та інших капітальних споруд, крім об`єктів транспорту та інженерних мереж, в червоних лініях вулиць заборонено за виключенням випадків, передбачених чинним законодавством та державними будівельними нормами.

Відповідно до ст. 128 Пояснювальної записки до Зонінгу, розміщення і будівництво наземних об`єктів житлово-цивільного, промислового призначення та інших капітальних споруд, крім об`єктів транспорту та інженерних мереж, в червоних лініях вулиць і доріг заборонено за виключенням випадків, передбачених чинним законодавством будівельними або державними нормами.

Межі червоних ліній вулиць і автодоріг визначаються містобудівною документацією, ДБН 360-92** "Планування і забудова міських і сільських поселень", ДБН В. 2.3-5-2001 "Вулиці і дороги населених пунктів".

В умовах існуючої присадибної забудови, яка склалася, межі червоних ліній визначаються лінією огорож присадибних ділянок, якщо іншого не передбачено містобудівною документацією.

Території у межах червоних ліній можуть бути декоративно озеленені і не можуть використовуватися для городництва і садівництва.

Суд зазначає, що з Зонінгу не вбачається, що запроектована земельна ділянка знаходиться у межах червоних ліній (https://drive.google.com/file/d/0B3kjI4yJXurXXzhkbFNhNEo2NDQ/view).

Будь-яких інших документів відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України на підтвердження того, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах червоних ліній, відповідачем суду не надано.

Враховуючи наведене вище суд дійшов висновку, що матеріалами справи доведено (а відповідачем такий висновок не спростований) безпідставність зазначення у спірному висновку невідповідності наданого позивачем проекту п. 6.3.17 Плану зонування м. Маріуполя.

Згідно з п. 6.3.19 Плану зонування території м. Маріуполя навколо метеорологічних станцій встановлюється охоронна зона 200 метрів відповідно до вимог ст. 13 Закону України "Про гідрометеорологічну діяльність", "Порядку встановлення охоронних зон навколо об`єктів, призначених для гідрометеорологічних спостережень та інших видів гідрометеорологічної діяльності та режим їх використання", затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 1999 року № 2262, зокрема забороняється будівництво та розміщення будь-яких споруд та інших об`єктів.

У той же час, відповідно до ст. 13 Закону України "Про гідрометеорологічну діяльність" від 18 лютого 1999 року № 443-ХІV з метою відвернення негативного впливу господарської та іншої діяльності на процес проведення гідрометеорологічних, геліогеофізичних спостережень та базових спостережень за забрудненням навколишнього природного середовища, що провадяться гідрометеорологічними станціями і постами, та збереження їх репрезентативності навколо цих об`єктів встановлюються охоронні зони. В охоронних зонах забороняється розміщення та експлуатація об`єктів, що можуть негативно впливати на якість спостережень, створювати небезпеку для працівників, які їх проводять, перешкоджати нормальному функціонуванню гідрометеорологічних станцій та постів.

Порядок встановлення охоронних зон навколо об`єктів, призначених для гідрометеорологічних спостережень та інших видів гідрометеорологічної діяльності, режим їх використання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 1 Порядку встановлення охоронних зон навколо об`єктів, призначених для гідрометеорологічних спостережень та інших видів гідрометеорологічної діяльності, та режим їх використання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 1999 року № 2262 (далі - Порядок 2262), цей Порядок визначає основні вимоги щодо встановлення охоронних зон навколо об`єктів, призначених для гідрометеорологічних спостережень та інших видів гідрометеорологічної діяльності (далі - охоронні зони), та режим їх використання.

Відповідно до п. 2 цього Порядку охоронні зони - це земельні ділянки, ділянки водного об`єкта з особливим режимом їх використання, обмежені замкнутою лінією навколо об`єктів, призначених для гідрометеорологічних спостережень та інших видів гідрометеорологічної діяльності, до яких належать окремі гідрометеорологічні об`єкти, об`єкти базових спостережень за забрудненням навколишнього природного середовища, метеорологічні, гідрологічні, морські, аерологічні, авіаметеорологічні, спеціалізовані та інші гідрометеорологічні станції, пости та пункти спостережень.

Згідно п. 4 Порядку № 2262 рішення про встановлення охоронних зон приймає відповідний орган місцевого самоврядування на підставі клопотання ДСНС або її підприємства, установи чи організації відповідно до законодавства.

Пунктом 5 Порядку № 2262 встановлено, що на підставі рішення органу місцевого самоврядування про встановлення охоронної зони межі охоронних зон переносяться в натуру (на місцевість) землевпорядними організаціями разом з підприємствами, установами та організаціями ДСНС з установленням спеціальних знаків, про що складається відповідний акт.

Отже, охоронні зони (в тому числі і навколо метеорологічних об`єктів) встановлюються не автоматично, а лише визначеними суб`єктами та за умови дотримання передбаченого порядку.

Відповідно до матеріалів справи рішення про встановлення охоронної зони метеостанції Донецького регіонального центру гідрометеорології прийнято Маріупольською міською радою 26 лютого 2019 року № 7/39-3636.

Разом із цим відповідачем не надано доказів на підтвердження визначення та встановлення меж охоронної зони навколо метеорологічної станції (та метеомайданчику), зокрема, не надано доказів щодо прийняття відповідного Акту про перенесення в натуру (місцевість) землевпорядною організацією разом з Маріупольської гідрометеорологічної обсерваторією Донецького регіонального центру з гідрометеорології - зі встановленням спеціальних знаків, який було складено на виконання рішення Маріупольської міської ради 26 лютого 2019 року № 7/39-3636.

Також суд зауважує, що відповідні позначення (щодо встановлення охоронної зони) відсутні на графічному зображенні Зонінгу.

На підтвердження вказаних обставин у матеріалах справи міститься лист від 10 липня 2018 року (вих. № 02-10584/29) Державної служби України з надзвичайних ситуацій, в якому зазначено, що межі охоронної зони навколо метеоплощадки та морської гідрометеостанції після відновлення у 2012 році меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для обслуговування споруд метеоплощадки, обслуговування будівель та споруд морської гідрометеостанції по вул. Усурійській та присвоєння зазначеним земельним ділянкам кадастрових номерів - відновлені не були, відповідні дані щодо меж охоронної зони до земельно-кадастрової документації також не були внесені.

Крім цього суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 6 Порядку 2262 заборона щодо будівництва будь-яких споруд та об`єктів стосується реперних зон - зокрема, у пункті зазначено: в охоронних зонах об`єктів, віднесених ДСНС до реперної мережі станції, пости, пункти спостережень, призначені для отримання неперервних, однорідних, репрезентативних даних, необхідних для встановлення багаторічних тенденцій змін клімату, гідрологічного режиму, забруднення навколишнього природного середовища), забороняється: будівництво та розміщення будь-яких споруд та інших об`єктів; […] виконання гірничих, будівельних, монтажних, вибухових робіт та планування ґрунту.

При цьому, у п. 7 цього Порядку вказано, що в охоронних зонах об`єктів, не віднесених до реперної мережі, за письмовою згодою відповідного підприємства, установи чи організації ДСНС може провадитися діяльність, яка негативно не впливає на якість спостережень і не перешкоджає нормальному функціонуванню зазначених об`єктів.

Як встановлено матеріалами справи відділ метеорологічних і морських спостережень та інформації Маріупольської гідрометеорологічної обсерваторії Донецького регіонального центру з гідрометеорології, який працює за програмою метеорологічної станції другого розряду та морської гідрометеорологічної станції першого розряду, не належить до переліку реперних кліматичних станцій Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

У матеріалах справи міститься копія листа за підписом начальника Донецького регіонального центру з гідрометеорології Панаркіної Л.Ю (вих. № 23/01/683), в якому зазначено про згоду щодо приватного (одноповерхового) будівництва по вул . Маркеловій, за умови не порушення вимог Настанови гідрометеорологічним станціям і постам та Постанови Кабінету Міністрів України № 2262 від 11 грудня 1999 року.

Враховуючи викладене, матеріалами справи доведено (а відповідачем такий висновок не спростований) безпідставність зазначення у спірному висновку невідповідності наданого позивачем проекту п. 6.3.19 плану зонування м. Маріуполя.

Приймаючи до уваги встановлені судом обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що спірний висновок відповідача є протиправним рішенням суб`єкта владних повноважень, яке підлягає скасуванню.

Відповідно, позовні вимоги позивача про визнання висновку Головного управління містобудування та архітектури Маріупольської міської ради від 03.05.2019р. № 06-03-07/11174-05 протиправним - підлягають задоволенню.

У зв`язку із тим, що строк дії висновку відповідно до приписів ч. 16 ст. 186 Земельного кодексу України є необмежений, приймаючи до уваги, що вказаний висновок перешкоджає реалізації права позивача на отримання у власність земельної ділянки суд вважає за необхідне відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України вийти за межі позовних вимог позивача та скасувати висновок Головного управління містобудування та архітектури Маріупольської міської ради від 03.05.2019р. № 06-03-07/11174-05.

Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача стосовно непогодження "Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель житлової та громадської забудови для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 Приморський район , вул. Маркелова, б/н .

Дія - це активна поведінка людини, під час якої людина приймає певні рішення, вчиняє певні активні дії, які змінюють існуюче (статичне) положення людини; бездіяльність - це пасивна поведінка людини, тобто невиконання будь-яких активних дій в конкретних умовах.

Відповідно до ч. 5 ст. 186-1 ЗК України органи, зазначені в частинах 1 - 3 цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Як встановлено судом, за результатом розгляду наданого позивачем проекту землеустрою відповідачем було прийнято передбачене ч. 5 ст. 186-1 ЗК України рішення - спірний висновок, який є предметом спору в межах даної справи, отже відповідачем було вчинено дію.

Незгода позивача з цим висновком, рівно як і встановлення судом його неправомірності, не свідчить про наявну бездіяльність відповідача.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача - задоволенню не підлягають.

Стосовно позовних вимог позивача про зобов`язання відповідача повторно розглянути проект землеустрою та у передбаченому Законом порядку надати необхідний погоджувальний висновок щодо "Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель житлової та громадської забудови для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 - оскільки для його отримання виконано всі умови, визначені законом, і прийняття іншого рішення не забезпечує реалізацію Конституційного права громадянина України на отримання земельної ділянки та, навпаки, порушує чинне законодавство, - суд зазначає наступне.

Згідно ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України серед повноважень суду при вирішенні справи є повноваження прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Отже, Кодекс адміністративного судочинства надає суду право зобов`язувати суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії лише, по-перше, у випадку констатованої протиправної бездіяльності, по-друге, якщо для зобов`язання відповідача прийняти на користь позивача рішення виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У межах даної справи судом не встановлено бездіяльності відповідача щодо розгляду (узгодження) наданого позивачем проекту землеустрою.

Щодо умови про встановлення факту виконання всіх умов, визначених законом, для прийняття такого рішення, суд зазначає, що відповідно до приписів ч. 6 ст. 186-1 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Тобто, для прийняття рішення про зобов`язання відповідача прийняти рішення про узгодження проекту землеустрою, наданого позивачем, суд зобов`язаний констатувати (встановити) його відповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Під час судового розгляду даної справи судом встановлено, що поданий позивачем на погодження до відповідача проект землеустрою не порушує вимог пунктів 6.3.6, 6.3.17 та 6.3.19 Плану зонування міста Маріуполя.

Разом із цим за матеріалами даної справи суд позбавлений можливості встановити повну відповідність зазначеного Проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи приписи ч. 4 ст. 245 КАС України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

Проте, згідно ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Отже, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а саме - повторно розглянути проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 із земель житлової та громадської забудови для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (/присадибна ділянка), розташованої: АДРЕСА_1 , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Щодо позовних вимог позивача про забезпечення реалізації Конституційного права громадянина України - ОСОБА_1 - на отримання земельної ділянки загальною площею 0,800 га у власність із земель запасу житлової та громадської забудови комунальної власності для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 з зобов`язанням у передбаченому Законом порядку затвердження «Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 із земель житлової та громадської забудови для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 н» Маріупольською міською радою - оскільки для його отримання виконано всі умови, визначені законом, і прийняття іншого рішення не забезпечує реалізацію Конституційного права громадянина України - ОСОБА_1 - на отримання земельної ділянки та, навпаки, порушує чинне Законодавство - суд зазначає, що адміністративний позов в цій частині не відповідає вимогам ч. 1 ст. 5 КАС України.

Крім цього, позивачем не вказано, що дана вимога спрямована саме до відповідача, а забезпечення права громадянина на отримання земельної ділянки із зобов`язанням у передбаченому Законом порядку затвердження проекту землеустрою за законом віднесено до компетенції Маріупольської міської ради, яка не є відповідачем у даній справі.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що питання щодо затвердження проекту землеустрою станом на час розгляду даної справи є передчасним, так як відповідно до ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу затвердження проекту землеустрою належним органом (у даному випадку - Маріупольською міською радою) відбувається за умови погодження цього проекту в передбаченому законом порядку.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання з приводу сплати судового збору суд зазначає, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", отже, судовий збір відшкодуванню позивачу не підлягає.

Керуючись Конституцією України, Земельним кодексом України, Законами України "Про регулювання містобудівної діяльності", "Про архітектурну діяльність", Кодексом адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління містобудування та архітектури Маріупольської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати висновок Головного управління містобудування та архітектури Маріупольської міської ради від 03.05.2019 р. № 06-03-07/11174-05.

Зобов`язати Головне управління містобудування та архітектури Маріупольської міської ради повторно розглянути проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 із земель житлової та громадської забудови для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ., з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Вступну та резолютивну частини рішення складено та підписано у нарадчій кімнаті та проголошено у судовому засіданні 12 листопада 2019 року.

Рішення буде складено у повному обсязі у строк не більш як 10 днів з дня закінчення розгляду справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.І. Бабіч