ПОСТАНОВА

Іменем України

25 листопада 2019 року

Київ

справа №822/1540/16

адміністративне провадження №К/9901/5336/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Уханенка С. А.,

суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,

розглянувши у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Городоцького районного нотаріального округу Шаповал Лариси Віталіївни, треті особи: ОСОБА_2 , Городоцький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції, про скасування постанови та зобов`язання вчинити дії, провадження за якою відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2016 року (головуючий суддя - Ковальчук О.К.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2019 року (суддя-доповідач - Боровицький О.А., судді - Совгира Д.І., Курко О.П.),

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до приватного нотаріуса Городоцького районного нотаріального округу Шаповал Л.В. (далі - приватний нотаріус Шаповал Л.В.), в якому просив: скасувати постанову приватного нотаріуса Шаповал Л.В. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 03 червня 2016 року, якою йому відмовлено у видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів та здійснення будь-яких реєстраційних дій щодо реєстрації права власності; зобов`язати відповідача видати йому свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів та зареєструвати право власності на приміщення, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , а саме: шиномонтаж ( будинок 17Б ); магазин, ( будинок 17В ), жилий будинок № 17 А та земельну ділянку, площею 0,0310 га, кадастровий номер 6821210100:03:004:0046.

2. Позов обґрунтовано тим, що 22 березня 2016 року його визнано переможцем електронних торгів, проведених Державним підприємство «СЕТАМ» (далі - ДП «СЕТАМ»), на якому він придбав нерухоме майно, що належало боржнику ОСОБА_2 , про що складено протокол №147566. На підставі акта про проведення електронних торгів від 22 березня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про реєстрацію права власності на це майно та отримання відповідного правовстановлюючого документу. Посилаючись на те, що надав приватному нотаріусу Шаповал Л.В. усі необхідні для проведення нотаріальних дій документи, проте відповідачем безпідставно прийнято рішення про відмову у вчиненні нотаріальної дїї, просив суд задовольнити позов.

ІІ. Встановлені судами обставини справи

3. У березні 2016 року ДП «СЕТАМ» проведено електронні торги з реалізації нерухомого майна боржника ОСОБА_2 , описаного та арештованого державним виконавцем у зведеному виконавчому провадженні ВП №49806022.

4. Згідно з протоколом проведення електронних торгів від 09 березня 2016 року № 147566 та акта державного виконавця відділу державної виконавчої служби Городоцького районного управління юстиції про проведення електронних торгів від 22 березня 2016 року ОСОБА_1 визнано переможцем цих торгів з продажу двоповерхової будівлі загальною площею 254,4 кв.м, що складається із: шиномонтажу площею 101,6 кв.м., магазину площею 41,8 кв.м та жилого будинку площею 111 кв.м та знаходиться за адресою АДРЕСА_1 на земельній ділянці 17А, 17Б і 17В, площею 0,0310 га (кадастровий номер 6821210100:03:004:0046).

5. На підставі зазначеного акта від 22 березня 2016 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Шаповал Л.В. із заявою про видачу свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів та реєстрацію права власності на нерухоме майно, придбане з електронних торгів.

6. Постановою від 03 червня 2016 року відповідач відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва та у здійсненні реєстраційних дій щодо реєстрації права власності на придбане ним майно, посилаючись на пункт 2 частини першої статті 49 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі - Закон України «Про нотаріат») та статтю 23 Закону України від 01 липня 2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон №1952-IV), оскільки спірне нерухоме майно перебувало під арештом, накладеного у межах виконавчого провадження.

7. Предметом спору у зазначеній справі є правомірність відмови державного нотаріуса зареєструвати право власності на майно, придбаного на електронних торгах та видати свідоцтво про право власності.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

8. Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2016 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову приватного нотаріуса Шаповал Л.В. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 03 червня 2016 року. Зобов`язано приватного нотаріуса Шаповал Л.В. видати ОСОБА_1 свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів та зареєструвати право власності відповідно до Закону №1952-IV на нерухоме майно, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , а саме: шиномонтаж ( будинок 17Б ); магазин ( будинок 17В), жилий будинок № 17 А та земельну ділянку, площею 0,0310 га (кадастровий номер 6821210100:03:004:0046).

9. Посилаючись на те, що рішенням суду першої інстанції вирішено питання про її права, свободи та інтереси ОСОБА_3 , як особа, яка не брала участі у справі, оскаржила його до суду апеляційної інстанції.

10. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2016 року - без змін.

11. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що арешт на спірне нерухоме майно, яке придбав позивач на прилюдних торгах, накладено державним виконавцем згідно з актом опису та арешту майна від 13 січня 2016 року. Враховуючи те, що з 28 березня 2016 року цей арешт скасовано, у зв`язку з прийняттям державним виконавцем постанови від 28 березня 2016 року про закінчення виконавчого провадження, а інформації щодо інших заборон відчужувати зазначене майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна не було, позивачу безпідставно відмовлено у видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції, вимоги касаційної скарги та аргументи сторін

12. Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_3 подала касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нову постанову про відмову у позові.

13. Заявник вказала, що 2015 року на розгляді у Городоцькому районному суді перебувала цивільна справа № 672/1212/15-ц про поділ спільного майна подружжя, де предметом спору було, у тому числі і нерухоме майно, реалізоване на торгах. Однак вирішуючи спір, суди не дали належної правової оцінки цим обставинам справи у сукупності з наданими доказами, чим порушили вимоги статті 242 КАС України щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

14. Суди неправильно визначили характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу обставин у справі та помилково тлумачать норми Закону №1952-IV, не взявши до уваги норми Сімейного та Цивільного кодексів України (далі - СК України; ЦК України).

15. Не погодився заявник касаційної скарги із висновками судів про те, що придбане ОСОБА_1 нерухоме майно не перебувало під арештом, оскільки відповідно до ухвали Городоцького районного суду від 03 грудня 2015 року, постановленої у справі № 672/1212/15-ц, з метою забезпечення позову у цивільній справі про поділ спільного майна подружжя, суд заборонив вчиняти будь-які дії щодо відчуження та реалізації будь-яким способом майна, яке належало ОСОБА_2 , зокрема щодо жилого будинку № 17А та нежилих приміщень №17 Б, № 17В, що знаходяться по АДРЕСА_1 . Отже спірне нерухоме майно перебувало під забороною і ці відомості були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

16. ОСОБА_3 зазначила, що спірне майно придбано нею під час шлюбу із ОСОБА_2 і оскаржуваними судовими рішеннями порушено її право на мирне володіння цим майном, гарантоване Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Наразі заявник позбавлений можливості захистити цивільні прав на спірне майно, оскільки оскаржуваними судовими рішеннями легалізовано право третіх осіб на її майно.

17. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_3 .

18. У відзивах на касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін, посилаючись на те, що на час продажу спірного нерухомого інформація про наявність будь-яких заборон щодо цього майна у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна була відсутня. Оскільки позивач придбав приміщення на прилюдних торгах шляхом його примусової реалізації, приватний нотаріус безпідставно відмовила у реєстрації права власності та видачі свідоцтва на підставі пункту 6 частини першої статті 24 Закону №1952-IV.

19. У відзиві ОСОБА_1 також зазначив, що у цьому випадку відсутній спір про право, оскільки оскаржуються дії нотаріуса, пов`язані з реєстрацією права власності.

V. Джерела права й акти їх застосування

20. Частинами першою - другою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

21. Касаційну скаргу подано ОСОБА_3 , як особою, яка не брала участі у справі, однак рішенням суду першої інстанції вирішено питання про її права, у зв`язку з чим його переглянуто в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою, відповідно до частини першої статті 293 КАС України.

22. Відповідно до частини першої статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

23. Після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи (частина четверта статті 393 КАС України).

24. Частиною першою статті 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина третя статті 242 КАС України).

25. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції насамперед повинен перевірити чи дійсно судовим рішенням вирішено питання щодо її прав, свобод та інтересів. У разі, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для відкриття апеляційного провадження, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи.

26. Тому, вирішуючи спір та переглядаючи судове рішення за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції у судовому рішенні повинен обґрунтувати підстави, за яких суд дійшов висновку про відкриття апеляційного провадження за скаргою такої особи, навести мотиви, які свідчать про те, що судове рішення порушує її права та інтереси, повно і всебічно з`ясовати обставини, на які посилається новий учасник справи, дослідити надані ним докази та надати оцінку його аргументам.

27. Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

28. Згідно із частиною першою статті 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

29. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (частина четверта статті 334 ЦК України).

30. У преамбулі Закону України № 1952-IV визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

31. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України № 1952-IV у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

32. За загальним правилом державна реєстрація прав проводиться будь-яким державним реєстратором за заявами у сфері державної реєстрації прав (абзац четвертий частини п`ятої статті 3 Закону України № 1952-IV).

33. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що реєстрація права власності є невід`ємною частиною приватноправових правовідносин, що виникають під час реалізації особою свого права володіти майном, яке вона набула за цивільною угодою або у інший спосіб. Державна реєстрація прав проводиться державним реєстратором не з власної ініціативи, а на підставі відповідної заяви, поданої зацікавленою особою. Відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають між суб`єктом звернення за такою послугою та суб`єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії. Проте у разі наявності спору щодо правомірності набуття майна, спір у якому оскаржуються дії державного реєстратора, який зареєстрував право власності на це майно або відмовив у вчиненні таких дій не має ознак публічно-правового до остаточного вирішення питання щодо встановлення його власника.

VІ. Висновки Верховного Суду

34. Аналізуючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом встановлено, що вони частково повторюють зміст та доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 , які зводяться до порушення її прав, як власника майна, що є предметом спору у цивільній справі про поділ спільного сумісного майна подружжя. Заявник, зокрема, посилається на те, що на прилюдних торгах реалізовано нерухоме майно, набуте нею під час шлюбу із ОСОБА_2 , який був боржником у виконавчому провадженні. За приписами частини шостої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається лише на його частку, проте ОСОБА_1 придбано весь спірний майновий комплекс.

35. Перевіряючи матеріали справи, судом касаційної інстанції встановлено, що на підтвердження доводів апеляційної скарги, заявник додала копії: свідоцтва про шлюб, рішення суду про розірвання шлюбу, позовної заяви про поділ майна подружжя, ухвали про відкриття провадження у цивільній справі № 672/1212/15; зустрічної позовної заяви про поділ майна подружжя; витягу з електронного Реєстру прав власності на нерухоме майно, ухвали про забезпечення позову, свідоцтва про право власності на жилий будинок, витяги про державну реєстрацію прав на шиномонтаж та магазин, ухвали про забезпечення позову тощо. Проте ці документи апеляційним судом не досліджені і у судовому рішенні відсутні будь-які висновки щодо них.

36. Мотивувальна частина постанови суду апеляційної інстанції не містить оцінки аргументів ОСОБА_3 щодо порушення її майнового права, суд не з`ясовував обставини, на які послалася заявник апеляційної скарги, а лише надав оцінку діям відповідача на предмет дотримання ним процедури реєстрації права власності. У постанові суду апеляційної інстанції відсутні висновки щодо доводів ОСОБА_3 про порушення її майнового права, з посиланням на докази, надані заявником на підтвердження цих обставин.

37. Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Проте зібрані у справі докази у повному обсязі апеляційним судом не досліджені.

38. Водночас перевіряючи мотиви та аналізуючи вимоги касаційної скарги, які є частково тотожними доводам апеляційної скарги, Верховний Суд зазначає, що у рішенні суду апеляційної інстанції відсутні висновки щодо зазначених у апеляційній скарзі обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення цього спору. Отже, рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статті 242 КАС України.

39. Підпунктом 1 частини другої статті 353 КАС України встановлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

40. За таких обставин, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

VІI. Судові витрати

41. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

2. Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2019 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

3. Судові витрати не розподіляються.

4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: С.А. Уханенко

Судді: О.В. Кашпур

О.Р. Радишевська