Справа № 522/4956/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2019 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді - Бондар В.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Грищук В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Промислово-фінансова спілка» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати, -

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 15.03.2017 року звернулась ОСОБА_1 з позовом до КС «Промислово-фінансова спілка» та просила поновити ОСОБА_1 на посаді голови Правління Кредитної спілки «Промислово-фінансова спілка»; стягнути з Кредитної спілки «Промислово-фінансова спілка» на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за відпрацьований час, а також втрачений заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 43790 грн., а також стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що рішенням Спостережної ради Кредитної спілки «Промислово-фінансова спілка» (КС «ПФС») від 20.09.2016 року (Протокол №1) ОСОБА_1 призначено на посаду Голови Правління КС «ПФС».

Згідно Наказу голови Правління КС «ПФС» №001 від 20.09.2016 р. ОСОБА_1 приступила до виконання обов`язків голови правління КС з окладом у розмірі трьох мінімальних заробітних плат. Також її повноваження, як керівника кредитної спілки були зафіксовані в ЄДР юридичних осіб.

Крім того, Наказом №02 від 20.09.2016 р. заступником Голови правління було призначено ОСОБА_2 , який є одночасно Головою Спостережної ради спілки, яка, згідно Закону України «Про кредитні спілки» та Статуту КС «ПФС» приймає рішення щодо призначення та звільнення Голови Правління КС.

Позивач посилається на те, що за період своєї роботи, вона виконувала свої обов`язки в обсязі згідно посадової інструкції та у відповідності до Закону України «Про кредитні спілки» і Статуту КС «ПФС». Всі платіжні банківські документи мали подвійний підпис: позивача, як голови правління, і ОСОБА_2 , як заступника голови правління.

Однак, Протоколом №3 засідання Спостережної Ради КС «ПФС» від 15.11.2016 р., ОСОБА_1 звільнена з посади Голови Правління на підставі заяви, яка від неї надійшла, що позивач вважає незаконним, а сам протокол навмисно сфальсифікованим, так як заяви про звільнення вона не писала, а дана ситуація виникла через її не бажання виконувати незаконні накази ОСОБА_2 .

Про сам факт звільнення ОСОБА_1 не було відомо, так як на засідання Спостережної ради позивача не запрошували. Позивачеві не відомо при яких обставинах відбувалося засідання Спостережної Ради та чи був реальний кворум при прийнятті рішення про звільнення. З наказом про звільнення позивача не ознайомили, відповідний запис про звільнення з посади у трудову книжку не вносився і сама трудова книжка з записом про звільнення з роботи позивачеві не вручалася. При звільненні інша робота позивачеві не була запропонована.

Лише 20.12 2016 р. з Державного реєстру юридичних осіб позивач дізналася, що її дійсно звільнено з посади та виключено з ЄДР, як керівника кредитної спілки, а головою правління КС «ПФС» з 15.11.2016 р. призначено ОСОБА_3 , а з 23.11.2016 р. - ОСОБА_4 ..

Позивач також зазначає, що її неодноразові звернення до голови Спостережної ради ОСОБА_2. та голови Правління КС щодо ознайомлення з наказом про звільнення, отримання відповідних копій протоколів, наказів та повернення трудової книжки з відміткою про звільнення, ігноруються.

Крім того, позивач вказує на те, що через відсутність в штаті спілки бухгалтера, заробітна плата їй не нараховувалася і жодного разу не виплачувалася, в зв`язку з чим кредитна спілка повинна виплатити їй заборговану заробітну плату за відпрацьований час із розрахунку три місячні заробітні плати щомісячно, а також виплатити втрачений заробіток за час вимушеного прогулу.

Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси Ільченко Н.А. від 16.03.2017 року провадження у справі було відкрите.

Ухвалою суду від 18.07.2017 року вжито заходи забезпечення позову та накладено арешт на грошові кошти, які належать КС «ПФС» в розмірі 42790 грн. Дана ухвала залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 12.12.2017 року.

Ухвалою суду від 03.01.2018 року, у зв`язку з набуттям чинності змінами до Цивільного процесуального кодексу України з 15.12.2017 року, по справі встановлено порядок загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

09.02.2018 року від відповідача надійшов відзив, в якому КС «ПФС» просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі, посилаючись на те, що протоколом №1 засідання Спостережної Ради КС «ПФС» від 20.09.2016 року ОСОБА_1 призначено на посаду голови Правління КС «ПФС», однак Наказом №1 КС «ПФС» позивачку призначено на посаду голови Правління КС «ПФС» на період з 20.09.2016 року по 15.11.2016 року, тобто укладено строковий трудовий договір, строк дії якого 15.11.2016 року закінчився.

Відтак, Наказ голови Правління КС «ПФС» №1 від 20.09.2016 року про призначення ОСОБА_1 на посаду голови Правління КС «ПФС», на який посилається позивач, видано з перевищенням повноважень, оскільки підписувати такий наказ ОСОБА_1 , як голова Правління КС «ПФС» не мала, а дане питання відноситься до виключної компетенції Спостережної ради КС «ПФС», відповідно до п.п. 7, 9.2 Статуту Спілки та ч.2 ст.15 Закону України «Про кредитні спілки».

Щодо протоколу Спостережної Ради №3 від 15.11.2016 року, то в ньому допущено помилку про підстави звільнення ОСОБА_1 - «у зв`язку з подачею заяви про звільнення», яку було виправлено Наказом про звільнення ОСОБА_1 з підстав «закінчення терміну дії трудового договору».

Щодо причин виникнення даної ситуації, то відповідач посилається на те, що ОСОБА_1 , маючи до себе фінансові претензії з боку КС «ПФС», подачею даного позову намагається отримати для себе додаткові блага, які їй не належать.

З приводу виплати заробітної плати відповідач зазначає, що вказаним Наказом №1 КС «ПФС» позивачку не тільки призначено на посаду голови Правління КС «ПФС» на період з 20.09.2016 року по 15.11.2016 року, а й у зв`язку з мінімальною занятістю та відсутністю юридичної освіти їй визначена оплата праці в розмірі 20%, а саме 320 грн. щомісячно, яку вона, як відповідальна особа за нарахування та своєчасну сплату заробітної плати по КС «ПФС», мала всі можливості нарахувати і отримати, а її не отримання, про що зазначає позивач, є доказом неналежного виконання самою ОСОБА_1 своїх посадових обов`язків. Це ж стосується і не отримання позивачем трудової книжки.

16.03.2018 року від позивача надійшла відповідь на відзив. В якій ОСОБА_1 посилається на те, що саме Наказ №1 КС «ПФС» від 20.09.2016 року, яким позивача призначено на посаду голови Правління КС «ПФС» на період з 20.09.2016 року по 15.11.2016 року, та у зв`язку з мінімальною занятістю і відсутністю юридичної освіти визначено оплату праці в розмірі 20%, а саме 320 грн. щомісячно, на який посилається відповідач, є неправомірним, так як відповідно до пп.5 абз.2 п.10.4 Статуту Спілки, саме голова Правління кредитної спілки призначає на посаду, звільняє з посади працівників кредитної спілки, що і було зроблено ОСОБА_1 , як головою Спілки, в наказі №1 від 20.09.2016 року, на підставі протоколу №1 засідання Спостережної ради КС «ПФС» від 20.09.2016 року.

При цьому, ані вказаним протоколом №1 від 20.09.2016 року, ані Наказом №1 від 20.09.2016 року, не було встановлено ОСОБА_1 заробітної плати в розмірі 320 грн. щомісячно та не було встановлено строку її трудового договору.

В зв`язку з цим у Спостережної Ради 15.11.2016 року не було жодних підстав приймати рішення про звільнення ОСОБА_1 , так як строк дії її трудового договору не був вичерпаний, а заяви про звільнення вона не подавала.

Що стосується, виплати ОСОБА_1 заробітної плати, то позивач вказує на те, що на момент, коли мав відбутися кінцевий розрахунок з нею, посаду голови Правління КС «ПФС» займала інша особа, а отже позивач була позбавлена можливості нарахувати собі та виплатити заробітну плату, як на те вказує відповідач у своєму відзиві. Це ж стосується і видачі ОСОБА_1 трудової книжки.

24.04.2018 року на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, дана справа надійшла в провадження судді Бондаря В.Я., та прийнята до розгляду в порядку загального позовного провадження ухвалою від 02.05.2018 року з призначенням підготовчого судового засідання на 14.06.2018 року.

13.06.2018 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог в частині стягнення невиплаченої заробітної плати за відпрацьований час, а також втраченого заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 191247,20 грн.

14.06.2018 року підготовче засідання відкладено у з`язку з клопотаннями сторін на 17.07.2018 року.

13.07.2018 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог в частині стягнення невиплаченої заробітної плати за відпрацьований час, а також втраченого заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 202968,60 грн.

17.07.2018 року судом закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 02.10.2018 року.

31.07.2018 року представником відповідача подано відзив на заяву про збільшення позовних вимог, в яких представник посилається на те, що розрахунок посадового окладу ОСОБА_1 у розмірі трьох мінімальних заробітних плат не може обраховуватися, виходячи з наявності рішень судів по інших справах, де розмір посадового окладу голови Правління КС «ПФС», встановлено саме в такому розмірі, так як ці справи стосуються інших голів правління, які призначалися на посаду окремими рішенням Спостережної Ради КС «ПФС», а тому вони не можуть бути доказом для даної справи.

Крім того, Наказ № 001 від 20.09.2016 року про те, що ОСОБА_1 вступає на посаду голови правління спілки з окладом згідно штатного розпису, містить лише підпис ОСОБА_1 , але не скраплений печаткою КС «ПФС». В свою чергу, Наказ №1 від 20.09.2016 року, відповідно до якого ОСОБА_1 приступає до виконання обов`язків голови правління спілки з 21.09.2016 року, має підпис ОСОБА_1 та скріплений печаткою КС «ПФС».

Однак, відповідно до вимог пп.7 п.9.2 Статуту Спілки, питання призначення глови правління та членів правління, відносяться до виключної компетенції Спостережної ради, на виконання чого протоколом №1 Засідання Спостережної Ради КС «ПФС» від 20.09.2016 року та Наказом Голови Спостережної Ради КС «ПФС» №1 від 20.09.2016 року ОСОБА_1 було призначено на посаду голови правління КС «ПФС» на період з 20.09.2016 року по 15.11.2016 року з встановленим окладом 320 грн. щомісячно, що було викликано не відповідністю ОСОБА_1 займаній посаді, у зв`язку з відсутністю необхідної кваліфікації.

Щодо виплати заробітної плати, то представник відповідача посилається на те, що саме ОСОБА_1 була зобов`язана здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, у тому числі й собі, як особі, яка перебуває в трудових відносинах зі Спілкою. Розрахунок же заборгованості по виплаті заробітної плати за час вимушеного прогулу, взагалі нічим не обґрунтований.

Крім того, позивач, звернувшись до суду з даним позовом у середині березня 2017 року, пропустила строк звернення до суду, так як дізналась про своє звільнення в грудні 2016 року.

Щодо причин звільнення ОСОБА_1 , то представник відповідача зазначає, що рішення Спостережної Ради КС «ПФС» від 15.11.2016 року не містить таких підстав звільнення як «за власним бажанням», а вони є лише у наказі про звільнення ОСОБА_1

02.10.2018 року розгляд справи відкладено на 11.12.2018 року за клопотанням представника позивача.

11.12.2018 року судове засідання не відбулося, у зв`язку з подачею 03.12.2018 року представником КС «ПФС» апеляційної скарги на ухвалу суду від 16.03.2017 року про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 28.05.2019 року вказана апеляційна скарга повернута скаржнику.

У зв`язку з подачею 17.07.2019 року представником КС «ПФС» повторної апеляційної скарги на ухвалу суду від 16.03.2017 року про відкриття провадження у справі, дана цивільна справа без проведення її розгляду повторно направлена 24.07.2019 року до Одеського апеляційного суду.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 07.08.2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження по вказаній апеляційній скарзі. 13.08.2019 року справа повернута до суду першої інстанції.

У зв`язку з подачею 10.09.2019 року представником КС «ПФС» втрєте апеляційної скарги на ухвалу суду від 16.03.2017 року про відкриття провадження у справі, дана цивільна справа без проведення її розгляду втретє направлена 17.09.2019 року до Одеського апеляційного суду.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24.09.2019 року апеляційну скаргу повернуто апелянту. 01.10.2019 року справа повернута до суду першої інстанції. Розгляд справи призначено на 30.10.2019 року.

30.10.2019 року у зв`язку з неявкою сторін, розгляд справи перенесено на 21.11.2019 року.

У судове засідання учасники справи не з`явився, про час, дату та місце судового розгляду були повідомлені належним чином, будь-яких клопотань чи завяв, стосовно перенесення розгляду справи не надали.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про задоволення позову, зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що відповідно до Статуту Кредитної Спілки «Промислово-фінансова спілка» (нова редакція), затвердженого загальними зборами членів Кредитної Спілки «Промислово-фінансова спілка» протокол № 12 від 29.03.2008 року, Кредитна спілка «Промислово-фінансова спілка» заснована і діє згідно рішення установчих зборів (протокол №1 від 17.11.2003 року) на підставі Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законів України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «про кредитні спілки», «Про запобігання та протидію легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом», інших законів України та виданих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відповідно до протоколу №1 засідання Спостережної Ради Кредитної спідки «Промислово-фінансова спілка» (КС «ПФС») від 20.09.2016 року, який підписано Головою Спостережної Ради КС «ПФС», Спостережна Рада вирішила звільнити ОСОБА_5 з посади голови правління кредитної спілки «Промислово-фінансова спілка» і призначити ОСОБА_1 головою правління кредитної спілки «Промислово-фінансова спілка» з 20.09.2016 року.

Дане рішення Спостережної Ради Кредитної спідки «Промислово-фінансова спілка» ухвалено на підставі пп.7 п.9.2 Статуту КС «ФПФС», відповідно до якого до компетенції спостережної ради спілки належить призначення голови та членів правління, членів кредитного комітету, а також на підставі ч.2 ст.15 Закону України «Про кредитні спілки», відповідно до якої до компетенції спостережної ради спілки належить призначення голови та членів правління, членів кредитного комітету.

Відповідно до п.9.6 Статуту КС «ПФС» та ч.4 ст.15 Закону України «Про кредитні спілки», Рішення спостережної ради кредитної спілки оформляється протоколом, який підписується головою спостережної ради.

Оскільки сторонами не надано доказів скасування такого рішення Спостережної Ради, суд вважає, що воно є підтвердження виникнення у ОСОБА_1 трудових відносин з КС «ПФС», відповідно до яких позивач 20.09.2016 року була призначена на посаду голови правління КС «ПФС».

Відповідно до ч.3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Тобто, на переконання суду, в даному випадку, допуск ОСОБА_1 до роботи, повинен був бути оформлений у вигляді відповідного наказу чи розпорядження уповноваженої особи про прийняття її на роботу з визначенням дати виходу на роботу та порядку виплати заробітної плати.

Відповідно до п.9.7 Статуту КС «ПФС», спостережну раду кредитної спілки очолює голова, який обирається в порядку, визначеному в Положенні про спостережну раду. Голова спостережної ради організує роботу спостережної ради кредитної спілки, головує на її засіданнях та звітує про роботу спостережної ради на загальних зборах членів кредитної спілки. Голова спостережної ради кредитної спілки несе персональну відповідальність за виконання покладених на спостережну раду завдань.

Натомість, відповідно до п.10.1 Статуту КС «ПФС», Правління кредитної спілки є виконавчим органом, який здійснює керівництво її поточною діяльністю. Правління складається з осіб, які знаходяться в трудових відносинах із спілкою.

Відповідно до пп.5 п.10.4 Статуту КС «ПФС», роботою правління керує голова правління, який призначається спостережною радою, до повноважень якого, зокрема, відноситься призначення на посаду, звільнення з посади працівників кредитної спілки.

Отже, норми Статуту КС «ПФС», свідчать про те, що видача наказу про призначення на посаду працівника кредитної спілки, відносить до повноважень Голови правління КС «ПФС», а не до повноважень Голови спостережної ради КС «ПФС».

Даний факт підтверджується і тим, що попередник Голови правління КС «ПФС», 01.11.2011 року видавала Наказ №3 на підставі протоколу №7 від 28.10.2011 року Спостережної Ради КС «ПФС», яким засвідчувала свій вступ на посаду Голови правління КС «ПФС» з 01.11.2011 року з відповідним окладом (а.с. 191 Т.1).

За таких обставин, суд вважає належним доказом оформлення трудових відносин сторін, Наказ № 001 від 20.09.2016 року за підписом Голови правління КС «ПФС», яким ОСОБА_1 підтвердила свій вступ на посаду Голови правління КС «ПФС» з 20.09.2016 року з окладом згідно штатного розкладу. Даний Наказ також свідчить про те, що з ОСОБА_1 було укладено безстроковий трудовий договір.

При цьому, суд критично ставиться до наданого суду Наказу №1 від 20.09.2016 року за підписом Голови Спостережної Ради КС «ПФС» про призначення ОСОБА_7 з 20.09.2016 року по 15.11.2016 року на посаду голови правління КС «ПФС» з оплатою праці у розмірі 20% від окладу, зазначеному в штатному розкладі КС «ПФС» в розмірі 320 грн. в місяць, з огляду на те, що такий Наказ підписано Головою правління Спостережної Ради з перевищенням своїх повноважень.

Також, суд критично ставиться до тверджень відповідача, про те, що Наказ № 001 від 20.09.2016 року за підписом Голови правління КС «ПФС» не може вважатися чинним так як не скріплений печаткою, з огляду на те, що така умова чинності відповідного наказу, як скріплення печаткою, не передбачена чинним законодавством, яким передбачено лише наявність на відповідному наказі підпису уповноваженої особи.

Відповідно до протоколу № 3 засідання Спостережної Ради Кредитної Спілки «Промислово-фінансова спілка» від 15.11.2016 року, вирішено звільнити ОСОБА_1 з 15.11.2016 року та призначити ОСОБА_3 головою правління кредитної спілки «Промислово-фінансова спілка» з 16.11.2016 року. Підставою цього вказано подача ОСОБА_1 заяви про звільнення її з посади голови правління.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач заперечує наявність такої заяви, на підтвердження чого надає суду копії її звернень до Голови Спостережної Ради КС «ПФС» від 24.12.2016 року та від 22.02.2017 року щодо надання їй, зокрема, протоколу та наказу про її звільнення та про зазначення причин цього звільнення.

Відповідач, не надав суду будь-яких доказів існування заяви ОСОБА_1 про звільнення її з посади голови правління.

Натомість, відповідач посилається на те, що така підстава зазначена у вказаному протоколі №3 помилково, а в Наказі №1-с від 15.11.2016 року за підписом Голови Спостережної Ради КС «ПФС» вказано, що ОСОБА_1 звільнено з 15.11.2016 року з посади голови правління КС «ПФС» у зв`язку з закінченням трудового договору, відповідно до Наказу №1 від 20.09.2016 року на підставі п.2 ст.36 КЗпП України.

Суд критично ставиться до такого твердження відповідача, виходячи з того, що Наказ №1 від 20.09.2016 року вже встановлений судом, як такий, що виданий з перевищенням повноважень, а тому не може вважатися чинним. Крім того, даний Наказ №1-с від 15.112016 року не містить взагалі посилання на підставу свого існування, а це відповідно до вимог Статуту КС «ПФС» має бути відповідне рішення Спостережної Ради КС «ПФС», оформлене протоколом. Також, даний Наказ №1-с від 15.11.2016 року не містить жодних посилань на те, що у вказаному протоколі № 3 від 15.11.2016 року допущено помилку.

Відповідно до ст.. 36 КЗпПУ, підстави припинення трудового договору у вигляді його розірвання з ініціативи працівника та ініціативи власника або уповноваженого ним органу складають різні правові норми.

Так, відповідно до ст.. 38 КЗпПУ, для розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника, працівник має попередити про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Тобто, основним документом, який підтверджує бажання працівника розірвати безстроковий трудовий договір, є заява, яка написана особисто працівником та подана до уповноваженої особи.

Наразі, на переконання суду, не доведеність відповідачем існування такої заяви ОСОБА_1 , є підтвердженням того, що рішення Спостережної Ради Кредитної Спілки «Промислово-фінансова спілка», оформлене протоколом № 3 від 15.11.2016 року, яким вирішено звільнити ОСОБА_1 з 15.11.2016 року та призначити ОСОБА_3 головою правління кредитної спілки «Промислово-фінансова спілка» з 16.11.2016 року, прийняте на підставі яка не існує, а отже є неправомірним.

Відповідно до ч.1 ст.235 КЗпПУ, У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 в частині поновлення її на посаді голови правління КС «ПФС» обґрунтованими та задовольняє їх.

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпПУ, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Строки, визначені ст.. 233 КЗпПУ, на порушення яких вказує відповідач, відраховуються від дати вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Оскільки відповідачем не надано доказів суду щодо конкретної дати вручення ОСОБА_1 копії наказу про звільнення чи доказів видачі їй трудової книжки, суд вважає, що посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду з вимогою про поновлення на роботі є необгрунтованим, а тому застосовувати до позовної заяви ОСОБА_1 наслідків пропуску такого строку у суду не має правових підстав.

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпПУ, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Оскільки, позивач, заявляючи вимоги про стягнення з позивача невиплаченої заробітної плати за відпрацьований час, не надала суду жодних доказів такої не виплати, суд, враховуючи те, що до компетенції саме ОСОБА_1 , як голови правління КС «ПФС», відповідно до Положення про правління КС «ПФС», яке затверджене протоколом засідання Спостережної ради КС «ПФС» №1-п від 30.03.2012 року, відносився контроль за нарахуванням та виплатою заробітної плати, вважає позовні вимоги в цій частині не обґрунтованими та відмовляє у їх задоволенні.

Відповідно до ст.. 236 КЗпПУ, У разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

ОСОБА_1 , заявляє вимоги про стягнення на її користь втраченого заробітку за час вимушеного прогулу, обраховуючи його, виходячи з окладу в розмірі трьох мінімальних заробітних плат, на підтвердження чого, посилається на Наказ №001 від 20.09.2016 року відповідно до якого вона вступає на посаду голови правління КС «ПФС» з 20.09.2016 року з окладом згідно штатного розкладу.

Однак, суду не надано ані доказів існування саме такого штатного розкладу, ані доказів того, що оклад голови правління спілки складає три мінімальних заробітних плати. При цьому, суд критично оцінює посилання ОСОБА_1 на те, що такий розмір окладу можна визначити з існуючих судових рішень, якими стягувалися відповідні кошти на користь інших голів правління КС «ПФС».

Так, відповідно до вимог ч.1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

В даному випадку, предметом доказування є особливості оплати праці саме ОСОБА_1 , як голови правління КС «ПФС», а не голови правління КС «ПФС» взагалі, виходячи з того, що оплата праці кожного окремого голови правління спілки, визначалась відповідним актом, в даному випадку Наказом №001 від 20.09.2016 року.

Отже, вважати вказані рішення суду належними доказами по даній справі або підставами для звільнення від доказування у суду немає правових підстав.

За таких обставин, суд вважає, що обрахунок втраченого ОСОБА_1 заробітку за час вимушеного прогулу має бути обрахований, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати за відповідний період часу.

Згідно Закону України «Про державний бюджет на 2016 рік», мінімальна заробітна плата з 01.01.2016 року складає 1450 грн., а з 01.12.2016 року - 1600 грн.

Відповідно ОСОБА_1 , яку звільнено з 15.11.2016 року, за час вимушеного прогулу в 2016 році має отримати половину мінімальної заробітної плати за листопад -725 грн. (1450 : 2) та мінімальну заробітну плату за грудень - 1600 грн., а всього - 2325 грн. за 2016 рік.

Згідно Закону України «Про державний бюджет на 2017 рік», мінімальна заробітна плата з 01.01.2017 року складає 3200 грн.

Тобто, загальна сума мінімальної заробітної плати за 2017 рік складає - 38400 грн. (3200 * 12).

Згідно Закону України «Про державний бюджет на 2018 рік», мінімальна заробітна плата з 01.01.2018 року складає 3723 грн.

Тобто, загальна сума мінімальної заробітної плати за 2018 рік складає - 44676 грн. (3723 * 12).

Згідно Закону України «Про державний бюджет на 2016 рік», мінімальна заробітна плата з 01.01.2019 року складає 4173 грн.

Тобто, загальна сума мінімальної заробітної плати з січень-жовтень 2019 року складає - 41730 грн. (4173 * 10), а мінімальна заробітна плата за період з 01.11.2019 року по 21.11.2019 року складає - 2921,10 грн. (4173 : 30 * 21), а всього - 44651, 10 грн.

За таких обставин, загальна сума заробітку ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу станом на дату ухваленні рішення складає - 130052,10 грн., які мають бути стягнуті з відповідача на її користь.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, звільнення позивача від сплати судового збору за вимогу про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати, з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2068,92 грн. (768,40 + 1300,52) на користь держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 11, 76-80, 81, 89, 241, 247, 258, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Промислово-фінансова спілка» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати - задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на посаді Голови правління Кредитної спілки «Промислово-фінансова спілка» (Код ЄДРПОУ 26471671, адреса: м. Одеса, вул.. Жуковського, 40 кв.5).

Стягнути з Кредитної спілки «Промислово-фінансова спілка» (Код ЄДРПОУ 26471671, адреса: м. Одеса, вул.. Жуковського, 40 кв.5) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) втрачений заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 130052 (сто тридцять тисяч п`ятдесят дві) гривні 10 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Кредитної спілки «Промислово-фінансова спілка» (Код ЄДРПОУ 26471671, адреса: м. Одеса, вул.. Жуковського, 40 кв.5) на користь держави судовий збір в розмірі 2068 (дві тисячі шістдесят вісім) гривень 92 копійки.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення суду складено 25.11.2019 року.

Суддя : В.Я. Бондар