58. Отже, хибним є висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутні підстави у позивача для застосування ПКЕЕ до правовідносин сторін, які хоча і не діяли на час винесення рішення про нарахування від 28.08.2018, проте були чинні на час вчинення відповідачем порушення, що встановлено згідно з актом про порушення від 01.06.2018.

59. В свою чергу апеляційний суд помилково вважає, що Методика №562 не підлягає застосуванню позивачем при здійсненні розрахунку вартості недоврахованої електроенергії, оскільки вона не затверджена Регулятором.

60. Так, відповідно до пункту 72 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» та статті 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг» №1540 від 22.09.2016, Регулятор - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. НКРЕКП, як Регулятор, створена та функціонує на підставі Закону №1540 від 22.09.2016, який набув чинності з 26.11.2016. При цьому з 26.11.2016 Регулятором Методика №562 не затверджувалась.

61. Однак, слід зазначити, що відповідно до пункту 22 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» нормативно-правові акти, прийняті на виконання Закону України «Про електроенергетику», діють до набрання чинності нормативно-правовими актами, затвердженими на виконання цього Закону.

62. На момент прийняття рішення, оформленого протоколом №067 від 28.08.2018, Методика №562, яка прийнята відповідно до Закону України «Про електроенергетику», не була визнана такою, що втратила чинність.

63. Відтак висновок апеляційного суду щодо неправомірності застосування її позивачем при здійсненні розрахунку вартості недоврахованої електричної енергії є помилковим.

64. За таких обставин, суд першої інстанції, взявши до уваги приписи вищезазначених нормативних актів, вірно застосував положення Методики №562, яка була чинною як на час проведення перевірки та складання акту, так і на дату прийняття рішення про нарахування. Аналогогічний висновок викладено в постанові Верховного суду від 31.10.2019 у справі №916/1375/18.

65. Касаційний суд також вважає помилковими висновок суду апеляційної інстанції щодо невірного застосування позивачем при здійсненні розрахунку суми заподіяних йому збитків коефіцієнту використання електрообладнання рівним К = 0, 75 замість К = 0,5 згідно з пунктом 2.5 Методики 562.

66. Так, відповідно до наведеного у додатку №9 до позовної заяви розрахунку суми збитків, позивач здійснює нарахування із застосуванням формули (2.4) визначеної у пункті 2.5 Методики 562, та з вибором коефіцієнту рівним К=0,75.

67. Відповідно до пункту 2.5 Методики 562 за умови згоди сторін коефіцієнт використання електрообладнання вибирається рівним K = 0,5. У разі недосягнення в такої згоди та за умови недопуску споживачем представників постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) на свою територію для складення переліку струмоприймачів, про що має бути зазначено в акті про порушення, коефіцієнт використання електрообладнання вибирається рівним K=0,75.

68. У пункті 5 акту про порушення №037170 від 01.06.2018 зазначено, що паспортні дані та доступ до всіх струмоприймачів, що встановлені на об`єкті, не надані. Споживач не забезпечив включення всіх наявних струмоприймачів на максимальну потужність для вимірювання струмового навантаження. Отже, позивачем вірно було застосовано при проведенні розрахунку коефіцієнт 0,75.

69. Позивачем також вірно визначений період нарахування за 352 дні з дати останньої технічної перевірки (тобто з 15.06.2017 по 01.06.2018) відповідно до умов пункту 2.5 Методики 562, який передбачає, що якщо споживач встановив пристрій, що занижує покази приладу обліку, вчинив інші дії, що призвели до недообліку спожитої електричної енергії, виявити які представники постачальника електричної енергії під час проведення контрольного огляду приладу обліку не мали можливості, кількість днів у періоді, за який має здійснюватися перерахунок, визначається виходячи з кількості робочих днів споживача з дня останньої технічної перевірки, або допуску електроустановки споживача в експлуатацію, або набуття прав власності або користування (у разі якщо технічна перевірка у період з дати допуску електроустановки споживача в експлуатацію або набуття ним права власності на об`єкт до дати виявлення порушення не проводилась), але не більше ніж за три роки.

70. Оскільки порушення ПКЕЕ вчинене відповідачем прихованим способом, висновок апеляційного господарського суду про обмеження періоду, за який здійснюється перерахунок, 6 календарними місяцями, що передували дню виявлення порушення, є необґрунтованим.

71. За таких обставин, місцевий господарський суд, оцінивши наявні матеріали справи та надані сторонами докази, а також висновок судового експерта №9093 від 06.07.2018, у їх сукупності, дійшов вірного висновку про доведеність факту порушення відповідачем ПКЕЕ та про наявність підстав для проведення позивачем нарахування суми заподіяних збитків.

72. Разом з цим касаційний суд відзначає, що незастосування під час експертного дослідження контрольного приладу обліку не може впливати на результат такого дослідження, відповідно до якого було встановлено, що під час здійснення високочастотного впливу на лічильник електричної енергії відбувається зменшення обліку реально спожитої енергії приблизно на 50% по відношенню до обсягу реально спожитої електричної енергії протягом всього періоду впливу.

73. Крім того, відповідач не був позбавлений можливості під час розгляду справи судом першої інстанції звернутися до суду з клопотанням про призначення повторної експертизи в порядку статті 107 ГПК України за наявності сумнівів у правильності висновку експерта.

74. Законним є рішення суду, яке відповідає положенням статті 236 ГПК України, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

75. Рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.

76. У свою чергу, суд апеляційної інстанції безпідставно скасував законе та обґрунтоване рішення місцевого господарського суду, що є підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

77. Касаційна скарга позивача підлягає задоволенню, оскільки доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження під час її розгляду.

78. Відповідно до положень ГПК України касаційним судом встановлено підстави для скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду.

Судові витрати

79. Судові витрати у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладаються на ТОВ «Річковий порт «Демидів», оскільки касаційний господарський суд задовольняє касаційну скаргу та скасовує постанову апеляційного господарського суду.

80. Крім того, у зв`язку з тим, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасування, а рішення місцевого господарського суду - залишенню в силі, з відповідача на користь позивача підлягають також стягненню 46 733,60 грн. витрат ПАТ «Київобленерго» за подання касаційної скарги в суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 312, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2019 у справі №911/2524/18 скасувати.

3. Рішення Господарського суду Київської області від 08.04.2019 у справі №911/2524/18 залишити в силі.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Річковий порт «Демидів» (07335, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Демидів, вул. Морська, буд. 4, код ЄДРПОУ 35013500) на користь Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 2-Б, код 23243188) 46 733,60 грн. витрат за подання касаційної скарги.

5. Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя І. М. Бенедисюк

Суддя І.Б. Колос

Суддя Б.Ю. Львов