П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/1254/19-а Головуючий у 1-й інстанції: Мультян Марина Бондівна

Суддя-доповідач: Охрімчук І.Г.

19 листопада 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Охрімчук І.Г.

суддів: Смілянця Е. С. Капустинського М.М.

за участю:

секретаря судового засідання: Михайленко К.Т.,

представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 липня 2019 року (м. Вінниця, повний текст рішення складено 02.08.2019 року) у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" до Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» до Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови.

В обґрунтування позовних вимог, позивачем зазначено, що з 19 лютого 2019 по 01 березня 2019 року Головним управлінням Держпродспоживслужби у Вінницькій області проводилась позапланова перевірка дотримання позивачем вимог законодавства про захист прав споживачів при наданні послуг. За результатами проведеної перевірки Головним управлінням Держпродспоживслужби у Вінницькій області було складено акт № 0044 від 01 березня 2019 року. 27 березня 2019 року Головним управлінням Держпродспоживслужби у Вінницькій області, на підставі Акту № 0044 від 01 березня 2019 року, винесено постанову № 02 "Про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів", якою до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" застосовано штраф у розмірі 7650617,30 грн за порушення умов договору між споживачем і виконавцем про виконання роботи, надання послуги, вчинені щодо групи споживачів.

На переконання позивача дана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року відкрито провадження у справі, розгляд адміністративної справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року забезпечено адміністративний позов, шляхом зупинення проведення виконавчих дій по стягненню штрафу у розмірі 7650617 (сім мільйонів шістсот п`ятдесят тисяч шістсот сімнадцять) гривень 30 копійок на підставі виконавчого документу - постанови Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області № 2 від 27 березня 2019 року, до набрання законної сили рішення прийнятим в адміністративній справі № 120/1254/19-а.

У поданому до суду першої інстанції відзиві на позовну заяву, відповідач вказує на надуманість позовних вимог та просить у задоволенні адміністративного позову відмовити. Свою позицію обґрунтовує тим, що 18 грудня 2018 року до відповідача надійшло колективне звернення від мешканців с. Красного Козятинського району, а саме - громадянки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 такого змісту: «газовики забрали лічильники на два місяці, лічильники не пройшли повірку, тобто непридатні, запропонували купити новий лічильник вартістю 1250,00, старий лічильник не повернули». У зв`язку із цим, Головним управлінням Держпродспоживслужби у Вінницькій області проведено позаплановий захід державного нагляду. З посиланням на Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», вважає, що ними дотримано всіх процесуальних вимог здійснення оскаржуваного позапланового заходу державного нагляду (контролю). Тому, за наслідками розгляду звернень споживачів проведено позаплановий захід та встановлено, що споживачі встановлювали лічильники за власні кошти, що є порушенням п.п. 3 п. 4 та п.п. 3 п. 5 глави 8 розділу X Кодексу газорозподільних систем та п.п. 9 п. 7.1. Типового договору розподілу природного газу. Відтак, вважає, що постанова № 02 "Про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» є правомірною та не підлягає скасуванню. Крім того, відповідач наполягає на висновку, що витрати на заміну лічильника закладені у тариф, тому ці послуги (роботи) мають здійснюватися за рахунок надавача послуг з газопостачання. Також зазначає, що з метою визначення розміру санкції, яка передбачена ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідач звернувся із запитом до Головного управління ДФС у Вінницькій області та отримав відповідь, що сума доходу складає 76509173 грн., а тому санкція розрахована у сумі 7650917 грн. З урахуванням зазначеного, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

13 травня 2019 року на адресу Вінницького окружного адміністративного суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача просить відхилити заперечення відповідача, що викладені у відзиві на позовну заяву та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, з підстав наведених у позовній заяві, вказавши при цьому, що вимога щодо безкоштовної установки лічильника газу побутовому споживачеві, на заміну лічильника, що не пройшов повірку є безумовною та обов`язковою лише в тому випадку, якщо у оператора ГРМ в структурі тарифу або/та плані розвитку газорозподільної системи передбачені та затверджені НКРЕКП відповідні витрати на придбання таких лічильників.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 11 травня 2019 року замінено позивача Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» на його правонаступника Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз".

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 29.07.2019 року адміністративний позов Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз» до Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області задоволено повністю.

Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області від 27 березня 2019 року № 02 «Про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів».

Стягнуто на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз» судовий збір у розмірі 19 210,00 (девятнадцять тисяч двісті десять гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що з позицією суду не погоджується, оскільки підпунктом 3 пункту 4 глави 8 розділу Х Кодексу газорозподільних систем визначено чітке зобов`язання оператора ГРМ протягом 15 робочих днів після рішення про недоцільність ремонту лічильника газу безкоштовно встановити власний розрахунковий лічильник газу, але за умови наявності відповідних витрат у структурі тарифу на послуги розподілу природного газу та/або плані розвитку газорозподільної системи на наступні 10 років.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2019 року відкрито апеляційне провадження у справі, ухвалою суду від 28.10.2019 року призначено до апеляційного розгляду.

Позивач, скористався своїм правом та надіслав до суду відзив в якому посилається на те, що у Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз» протягом 2018 року не було передбачено в структурі тарифу витрат на заміну індивідуальних лічильників та відповідно виключало обов`язок із боку позивача здійснювати таке заміну споживачам за власний рахунок. Крім того, звернув увагу на те, що підставою для застосування штрафних санкцій на переконання відповідача стало те, що заявники за власний кошт придбавали лічильники газу, які нібито мали бути встановлені позивачем. При цьому, відповідачем не було доведено суду, що позивач справляв із споживачів плату за встановлення лічильників.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" є правонаступником всіх прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз".

Відповідно до наказу від 18 лютого 2019 року № 642-О заступнику начальника відділу контролю у сфері торгівлі, робіт та послуг Управління захисту споживачів Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області Серватинській К.О., головному спеціалісту відділу контролю у сфері торгівлі, робіт та послуг Управління захисту споживачів Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області Іванесенко О.О. доручено провести в період з 18 лютого 2019 року по 01 березня 2019 року позапланову перевірку ПАТ «Вінницягаз» на предмет дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів при наданні послуг.

Підставою перевірки зазначено погодження Мінекономрозвитку №3633-06/4545-03 від 01 лютого 2019 року, лист Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області від 18 грудня 2018 року № Д-825/02-7 та звернення гр. ОСОБА_7 від 18 грудня 2018 року № Д-15.3/2259-19. Із змісту звернення вбачається, що гр. ОСОБА_7 звернулася до Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області із колективною заявою в тому числі і щодо: ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , де вказала, що при повірці та заміні газових лічильників, останні змушенні були сплачувати за повірку та встановлення нових лічильників за власні кошти.

На підставі зазначеного наказу, в період з 19 лютого 2019 по 01 березня 2019 року Головним управлінням Держпродспоживслужби у Вінницькій області проведено позапланову перевірку дотримання позивачем вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів.

За результатами проведеної позапланової перевірки Головним управлінням Держпродспоживслужби у Вінницькій області було складено акт від 01 березня 2019 року № 0044, в якому зафіксовано наступні порушення, зокрема: ч. 1 ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів" де, при здійсненні позапланового заходу на предмет дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів по колективній заяві гр. ОСОБА_12 , ОСОБА_8 .. ОСОБА_13 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 було виявлено, що споживачі були змушенні були сплатити кошти за повірку лічильників газу, а споживачі ОСОБА_12 , ОСОБА_8 .. ОСОБА_13 , ОСОБА_5 , по лічильникам по яких було прийнято рішення про недоцільність проведення їх ремонту, були змушенні придбати нові лічильники газу за власний рахунок, чим порушено п. 71 абз. 9 Типового договору розподілу природного газу.

27 березня 2019 року Головним управлінням Держпродспоживслужби у Вінницькій області, на підставі Акту № 0044 було винесено постанову № 02 «Про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», якою: застосовано до ПАТ «Вінницягаз» штраф у розмірі 7650617,30 грн. за порушення умов договору між споживачем і виконавцем про виконання роботи, надання послуги, вчинені щодо і групи споживачів.

Позивач не погодився із прийняттям даної постанови вважаючи, що перевірка була здійснена упереджено, а сама постанова є такою, що прийнята без об`єктивного дослідження всіх фактичних обставин, а тому є протиправною та такою, що підлягає скасуванню. У зв`язку з чим звернувся до суду з позовом за захистом порушеного права.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що в ході судового розгляду не знайшов підтвердження встановлений відповідачем факт порушення п. 71 абз. 9 Типового договору розподілу природного газу, постанова № 02 "Про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів" є необґрунтованою, прийнятою без урахування усіх обставин, які мали значення для її прийняття, порушує права позивача, а тому підлягала визнанню протиправною та скасуванню.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду та вважає їх помилковими, виходячи з наступного.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Згідно статті 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до частини 4 статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.

Колегія суддів зважає на те, що орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

Згідно із пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №667, Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства та який реалізує державну політику у галузі ветеринарної медицини, сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, карантину та захисту рослин, ідентифікації та реєстрації тварин, санітарного законодавства, попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров`я населення, метрологічного нагляду, ринкового нагляду в межах сфери своєї відповідальності, насінництва та розсадництва (в частині сертифікації насіння і садивного матеріалу), реєстрації та обліку машин в агропромисловому комплексі, державного нагляду (контролю) у сфері агропромислового комплексу, державного нагляду (контролю) у сферах охорони прав на сорти рослин, насінництва та розсадництва, державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері, за якістю зерна та продуктів його переробки, державного нагляду (контролю) за додержанням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо сільськогосподарських рослин під час створення, дослідження та практичного використання генетично модифікованого організму у відкритих системах на підприємствах, в установах та організаціях агропромислового комплексу незалежно від їх підпорядкування і форми власності, здійснення радіаційного контролю за рівнем радіоактивного забруднення сільськогосподарської продукції і продуктів харчування.

За змістом підпункту 6 пункту 4 зазначеного Положення Держпродспоживслужба відповідно до покладених на неї завдань у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за дотримання законодавства про захист прав споживачів (у тому числі споживачів виробів з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння): перевіряє додержання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сфері торгівлі і послуг, вимог законодавства про захист прав споживачів, а також правил торгівлі та надання послуг; проводить контрольні перевірки правильності розрахунків із споживачами за реалізовану продукцію відповідно до закону; накладає на суб`єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення за порушення законодавства про захист прав споживачів; передає матеріали перевірок на дії осіб, що містять ознаки кримінального правопорушення, органам досудового розслідування.

Відповідно до пункту 7 вказаного Положення Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.

Аналіз наведених норм свідчить, що органи Держпродспоживслужби наділені повноваженнями здійснювати державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог законодавства про захист прав споживачів, та у разі виявлення порушення вимог законодавства, видавати приписи щодо усунення порушень вимог законодавства, а також накладати на суб`єктів господарювання сфери торгівлі і послуг стягнення, передбачені статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» підставою для здійснення позапланових заходів є звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб`єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред`явили документи, передбачені цим абзацом.

Водночас, під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

При цьому, фізичні особи, які подали безпідставне звернення про порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства, несуть відповідальність, передбачену законом. Повторне проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю), забороняється.

Відповідно до ч.ч. 1- 4 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім`я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).

Із посвідчення (направлення) від 18 лютого 2019 року № 740 на проведення заходу державного нагляду (контролю), що мається в даній справі підставою для здійснення позапланового заходу стало звернення гр. ОСОБА_7 від 18 грудня 2018 року № Д-15.3/2259-19. Предметом перевірки Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області є дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів, а також додержання обов`язкових правил надання послуг, зазначених у зверненні.

Відповідно до акту перевірки від 01 березня 2019 року № 0044 встановлено порушення ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів", зокрема виявлено, що споживачі були змушенні сплачувати кошти за повірку лічильників газу, а споживачі ОСОБА_12 , ОСОБА_8 .. ОСОБА_13 , ОСОБА_5 , по лічильникам, по яким було прийнято рішення про недоцільність проведення їх ремонту, змушенні були придбати нові лічильники газу за власний рахунок, чим порушено п. 71 абз. 9 Типового договору розподілу природного газу. Таким чином між споживачем та оператором ГРМ виникли взаємовідносини в частині надання послуг з розподілу природного газу, які регулюються Кодексом газорозподільних систем, затвердженого постановою НКЕРКП від 30 вересня 2017 року № 2494 та Типовим договором розподілу природного газу, затвердженого постановою НКЕРКП від 30 вересня 2015 року № 2498.

Відповідно до підпунктом 4 пункту 1 Кодексу газорозподільних систем операторем газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) є - суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління. Підпунктом 1 пункту 2 Оператор ГРМ здійснює діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії, яка видається Регулятором.

Згідно підпункту 17, 35 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» розподіл природного газу - це господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу. Суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників) є Оператором газорозподільної системи (Оператор ГРМ).

Слід зазначити, що за приписами частини З статті 37 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газорозподільної системи забезпечує здійснення покладених на нього цим Законом функцій за рахунок своїх фінансових, матеріально-технічних, людських та інших ресурсів.

Крім того, стаття 38 Закону України «Про ринок природного газу» визначає обов`язки Оператора ГРМ, якими є: розробляти, щороку до 31 липня подавати на затвердження Регулятору, розміщувати на своєму веб-сайті та виконувати план розвитку газорозподільної системи на наступні 10 років; вживати заходів з метою забезпечення безпеки постачання природного газу, в тому числі безаварійної та безперебійної роботи газорозподільної системи; розробити і впроваджувати програму відповідності згідно із статтею 39 цього Закону; вживати заходів для підвищення раціонального використання енергоресурсів та охорони довкілля під час здійснення своєї господарської діяльності; надавати інформацію, обов`язковість надання якої встановлена законодавством; забезпечувати конфіденційність інформації, одержаної під час здійснення господарської діяльності, а також розміщувати на своєму веб-сайті у недискримінаційний спосіб інформацію, яка стимулюватиме розвиток ринку природного газу; вживати інших заходів, необхідних для безпечної та стабільної роботи газорозподільної системи, що передбачені цим Законом або не суперечать законодавству.

Згідно із статтею 40 Закону України «Про ринок природного газу» розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.

Варто зважати на те, що за договором розподілу природного газу оператор газорозподільних систем зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільних систем вартість послуги розподілу природного газу.

Крім того, Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 16 лютого 2017 року № 201, до позивача як Оператора ГРМ встановлені вимоги до провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, серед яких: надавати розподіл природного газу за тарифами, що встановлені НКРЕКП (пункт 15); використовувати кошти, отримані за рахунок надання послуг розподілу природного газу, передбачені структурою тарифу (річної планової виручки) у визначеному розмірі та за цільовим призначенням (пункт 16).

Відповідно до положень Кодексу газорозподільних систем договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного Кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу. Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

За умовами Типовому договору розподілу природного газу, затвердженому постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2498, предметом договору є послуга з розподілу природного газу.

Пункт 7.1. договору розподілу встановлює обов`язки оператора ГРМ, яких останній зобов`язаний дотримуватися при наданні послуг з розподілу природного газу споживачеві.

Згідно підпункту 9 пункту 7.1. оператора ГРМ зобов`язаний дотримуватись інших вимог цього договору та Кодексу газорозподільних систем.

Керуючись пунктом 1 глави 8 розділу X Кодексу газорозподільних систем періодична повірка (у тому числі демонтаж, транспортування монтаж, технічне обслуговування та пов`язаний з такою повіркою ремонт) лічильників газу, які встановлені для розрахунків за спожитий природний газ побутовими споживачами (населенням) для їх побутових потреб, здійснюється за рахунок Оператора ГРМ незалежно від того, чи є він власником ЗВТ.

У відповідності до підпункту 3 пункту 4 глави 8 розділу X Кодексу газорозподільних систем передбачено, що якщо лічильник газу, що перебуває у власності побутового споживача, якщо лічильник газу, що перебуває у власності побутового споживача, визнаний відповідним органом у сфері метрології та метрологічної діяльності непридатним до подальшої експлуатації, рішення про доцільність його ремонту приймає Оператор ГРМ, ураховуючи технічні та економічні чинники. У разі прийняття Оператором ГРМ рішення про доцільність ремонту Оператор ГРМ зобов`язаний встановити відремонтований лічильник газу побутового споживача замість тимчасово встановленого лічильника газу з обмінного фонду протягом двох місяців з дати його зняття. У разі прийняття Оператором ГРМ рішення про недоцільність проведення ремонту лічильника газу Оператор ГРМ, за умови наявності відповідних витрат у структурі тарифу на послуги розподілу природного газу та/або плані розвитку газорозподільної системи на наступні 10 років, зобов`язаний протягом п`ятнадцяти робочих днів після результатів проведення періодичної повірки (але не пізніше двомісячного строку після зняття лічильника газу на періодичну повірку) безкоштовно встановити власний розрахунковий лічильник газу (типорозміром не більше лічильника газу побутового споживача) для подальших комерційних розрахунків і в цей самий строк повернути побутовому споживачу його лічильник газу та письмово повідомити споживача про результати проведення періодичної повірки і прийняте рішення щодо недоцільності ремонту лічильника газу. У такому разі побутовий споживач не може відмовитись від встановлення лічильника газу Оператора ГРМ.

Таким чином, періодична повірка лічильників газу, які встановлені для розрахунків за спожитий природний газ побутовими споживачами (населенням) для їх побутових потреб, здійснюється за рахунок Оператора ГРМ.

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що безкоштовна установка лічильника газу побутовому споживачеві на заміну лічильника газу, що не пройшов повірку є безумовною та обов`язковою лише в тому випадку, якщо у Оператора ГРМ в структурі тарифу та/або плані розвитку газорозподільної системи передбачені та затверджені НКРЕКП відповідні витрати на придбання таких лічильників, вважаючи, що законодавством не встановлена обов`язкова вимога для Оператора ГРМ на безкоштовну заміну лічильників природного газу побутовим споживачам замість тих, що не пройшли повірку, а отже не може бути розцінена як невиконання умов підпункту 9 пункту 7.1. договору розподілу природного газу.

Суд апеляційної інстанції вважає помилковим такий висновок суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до вимог глави 8 розділу Х Кодексу газорозподільних систем передбачено, що у разі прийняття Оператором ГРМ рішення про недоцільність проведення ремонту лічильника газу Оператор ГРМ , за умови наявності відповідних витрат в структурі тарифу на послуги розподілу природного газу та/ або у плані розвитку газорозподільної системи , зобов`язаний протягом 15 робочих днів після повірки (не пізніше 2 місяців з часу зняття лічильників) встановити безкоштовно власний розрахунковий лічильник газу. При цьому лічильник споживача повертається йому.

Пункт 3.7 "Тимчасової методики визначення та розрахунку тарифу на послуги розподілу природного газу" , затвердженої НКРЕКП 14.06.2018 року № 389. При цьому визначено, що до складу інших планових прямих витрат включаються : витрати, пов`язані із створенням обмінного фонду приладів газу, у межах 3% від установленої кількості приладів обліку у населення, витрати на заміну лічильників.

В даному випадку позивачем не ставиться під сумнів вимоги НКРЕКП "Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 24.03.2016. року № 421" від 15.12.2016 року №2279, в якій п. 2.1.5. структури тарифів чітко визначає "інші витрати"(9 539,7 грн).

Постанова НКРЕКП "Про затвердження плану розвитку газорозподільної системи на 20018 - 2027 роки газорозподільного підприємства ПАТ "Вінницягаз" від 06.11.2018 року №1351 передбачає саме витрати на встановлення (заміну) індивідуальних лічильників в сумі 5665,5 тис. грн.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями частини 4 ст.17 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" (в редакції, чинній з 01.01.2016 року) передбачено, що періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду), що є власністю фізичних осіб, здійснюються за рахунок суб`єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання.

Відповідальність за своєчасність проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті електричну і теплову енергію, газ і воду), що є власністю фізичних осіб, покладається на суб`єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання.

Періодична повірка проводиться за рахунок тарифів на електро-, тепло-, газо- і водопостачання.

Згідно зі ст. 28 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" від 11.02.1998 № 113/98-ВР порядок подання фізичними особами, що не є суб`єктами підприємницької діяльності, - власниками засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань якими використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду) на періодичну повірку цих засобів та оплати за роботи, пов`язані з повіркою, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) зазначених засобів вимірювальної техніки здійснюються за рахунок підприємств і організацій, які надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання.

В матеріалах справи міститься постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 15 грудня 2016 року № 2279, якою визначено тариф на послугу з розподілу природного газу ПАТ «Вінницягаз» на 2017 рік на рівні 685,10 грн. за 1000 куб.м. Даною постановою також затверджено структуру тарифу, якою передбачено витрати на встановлення індивідуальних лічильників газу населенню (а.с. 112). Аналогічна сума витрат на встановлення індивідуальних лічильників газу населенню на 2018 рік була затверджена постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 06 листопада 2018 року № 1351. (а.с. 113).

Згідно Плану розвитку газорозподільної системи на 2018-2027 роки газорозподільного підприємства ПАТ «Вінницягаз» включає витрати на:

- первинне встановлення побутових лічильників газу населенню в кількості 2843 шт. на загальну суму 5643,36 тис.грн. (тобто встановлення побутових лічильників природного газу побутовим споживача, не забезпечених обліком природного газу) (п. 1.9.8.1 Плану розвитку);

- заміну індивідуальних лічильників в кількості 0 шт. (п. 1.9.8.2 Плану розвитку);

- для формування обмінного фонду індивідуальних лічильників в кількості 26 шт. на загальну суму 22,10 тис.грн.

Позивач зазначає, що заміна індивідуальних лічильників (п. 1.9.8.2 Плану розвитку), відповідно до плану розвитку затверджено 0 шт. При цьому позивачем не надано та не наведено аргументів доказів з приводу того, що ним вживались заходи щодо вирішення зазначеного питання з НКРЕКП.

Доводи позивача з приводу того, що відсутні будь - які підтвердження сплати споживачами коштів на періодичну повірку лічильників газу, які встановлені для розрахунків за спожитий природний газ спростовуються тим, що представник позивача в судовому засіданні підтвердив обставини встановлення лічильників споживачам у яких вони були зняті коштом Оператора ГРМ. При цьому Оператором ГРМ не було надано суду витрати понесені по їх переустановленню, оскільки вони були зняті з метою повірки.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує те, що споживач відповідно до норм діючого законодавства та договору з надання послуг з газопостачання позбавлений можливості самостійно здійснювати безпосереднє зняття та встановлення приладів обліку природного газу, в даному випадку такі роботи здійснювались працівниками Оператора ГРМ, якому і було відомо про вартість таких послуг. Однак їх розмір суду надано не було.

Щодо визначення розміру санкцій Головним управлінням Держпродспоживслужби у Вінницькій області, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що відповідачем правильно визначено її розмір з врахуванням вияленого порушення та обставин, що склалися як наслідок проведення перевірки і зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.1-1 п. 14.1 стаття 14.1 слідує, що адміністрування податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) та інших платежів відповідно до законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податків, зборів, платежів) - це сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об`єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом;

У статті 19-1 Податкового кодексу України визначено функції контролюючих органів. Контролюючі органи здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів; надають адміністративні послуги платникам податків, зборів, платежів; забезпечують ведення обліку податків, зборів, платежів; надають індивідуальні податкові консультації, інформаційно-довідкові послуги з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи;забезпечують іншим державним органам у встановлених законом випадках доступ до інформації з баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до п.6 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №667 , для виконання покладених на неї завдань має право крім іншого: безперешкодного доступу у межах повноважень, передбачених законом, до потужностей та інших об`єктів державного нагляду (контролю); одержувати безоплатно від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, їх посадових осіб, а також громадян та громадських об`єднань інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на неї завдань і функцій, у тому числі з метою планування здійснення заходів державного нагляду (контролю); користуватися відповідними інформаційними базами даних державних органів та органів місцевого самоврядування, державною системою урядового зв`язку та іншими технічними засобами; здійснювати заходи державного нагляду (контролю) відповідно до закону; вимагати відповідно до закону від суб`єктів господарювання усунення виявлених порушень; вживати у межах повноважень, передбачених законом, заходів до усунення порушень вимог закону і притягнення винних у таких порушеннях осіб до відповідальності відповідно до закону;

У пункті 8 зазначеного Положення визначено, що Держпродспоживслужба під час виконання покладених на неї завдань взаємодіє в установленому порядку з іншими державними органами, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, тимчасовими консультативними, дорадчими та іншими допоміжними органами, утвореними Кабінетом Міністрів України, органами місцевого самоврядування, громадськими об`єднаннями, профспілками та організаціями роботодавців, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, а також з підприємствами, установами та організаціями.

Держпродспоживслужба (п.9Положеня) у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції, законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів міністерств, видає відповідні накази, організовує та контролює їх виконання.

В даному випадку, Головним управлінням Держпродспоживслужби у Вінницькій області було надіслано запит до ПАТ «Вінницягаз» з вимогою надати інформацію щодо вартості виконаних робіт (наданих послуг) споживачам за січень 2019 року. (а.с. 88) Аналогічний запит відповідачем було надіслано Головному управлінню ДФС у Вінницькій області.

Листом від 14 березня 2019 року № 21007-Сд-2283-0319 ПАТ «Вінницягаз» повідомив управління, що вимога про надання інформації щодо вартості виконаних робіт (наданих послуг) споживачам є необґрунтованою та передчасною. (а.с. 89)

Листом від 07 березня 2019 року №2341/02-1 Головне управління ДФС у Вінницькій області повідомило, що дані про доходи по ПАТ «Вінницягаз» за виконанні роботи (наданні послуги) за січень 2019 року відсутні, однак відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2019 року задекларовано обсяги постачання на суму 76509173 грн. (а.с. 90)

Як встановлено судом, відповідач здійснив розрахунок штрафу у відповідності до інформації наданої Головним управлінням ДФС у Вінницькій області, та постановив за порушення умов договору між споживачем і виконавцем про виконання роботи, надання послуги застосувати штраф у розмірі 7650617,30 гри. (тобто 10% від обсягів постачання, що задекларовано позивачем у сумі 76509173).

У відповідності до пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб`єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність за порушення умов договору між споживачем і виконавцем про виконання роботи, надання послуги - у розмірі ста відсотків вартості виконаної роботи (наданої послуги), а за ті самі дії, вчинені щодо групи споживачів, - у розмірі від одного до десяти відсотків вартості виконаних робіт (наданих послуг) за попередній календарний місяць, але не менше п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що розмір штрафу Головним управлінням Держпродспоживслужби у Вінницькій області визначено правильно, відповідно до ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки позивачем не надано вартість робіт із встановлення лічильників газу та вартість таких лічильників.

З огляду на вище викладене та зважаючи на те, що в ході судового розгляду знайшов підтвердження встановлений відповідачем факт порушення п. 71 абз. 9 Типового договору розподілу природного газу, постанова № 02 "Про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів" є обґрунтованою, прийнятою з урахуванням усіх обставин, які мали значення для її прийняття, а тому підстави для визнання її протиправною та скасування відсутні, що у свою чергу є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Підстави для розподілу судових витрат, відповідно до статті 139 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги - відсутні.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку, відповідачем доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами правомірність винесення постанови № 02 "Про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів", а відтак позов АТ «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз» не підлягав задоволенню.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області задовольнити повністю.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" до Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позову Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 25 листопада 2019 року.

Головуючий Охрімчук І.Г. Судді Смілянець Е. С. Капустинський М.М.