РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2019 року справа № 580/2870/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) у залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

17.09.2019 у Черкаський окружний адміністративний суд з позовом звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач) до Міністерства оборони України (03168, м.Київ, пр-т Повітрофлотський, буд.6; код ЄДРПОУ 00034022) про:

визнання протиправним та скасування рішення відповідача, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 17.05.2019 №61 про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з установлення 2 групи інвалідності;

зобов`язання відповідача вирішити питання щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги, як інваліду 2 групи, внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом батьківщини.

Позов мотивовано тим, що відповідач протиправно відмовив у призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок отримання травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, оскільки на момент виникнення у позивача права при первинному встановленні йому ІІІ групи інвалідності строків реалізації права на одноразову грошову допомогу законодавством передбачено не було. Тому вважає, що має право на її отримання без обмеження дворічним терміном між встановлення первинної ІІІ групи інвалідності та встановленням ІІ групи інвалідності. З цього приводу просить врахувати рішення Верховного Суду від 20.03.2018 у справі 295/3091/17, від 21.06.2018 у справі №751/4367/17, від 21.08.2018 у справі №295/14297/16-а, від 26.02.2019 у справі №2240/2940/18, від 05.04.2019 у справі №820/4143/18. Також вказує, що дата встановлення вищої групи інвалідності визначена МСЕК невірно, оскільки він звернувся з відповідною заявою та документами у межах дворічного строку після встановлення первинної групи. Тому встановленні вищої групи йому повинно бути здійснено у межах цього строку.

Ухвалою суду від 19.09.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження. Встановлено відповідачу строк тривалістю п`ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали для надання відзиву на позовну заяву. Згідно з даними розписки та рекомендованого повідомлення вказану ухвалу сторони отримали 26.10.2019.

05.11.2019 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд у задоволенні позову відмовити. Вказує, що позивачу змінено групу інвалідності у понад дворічний термін. Тому на підставі п.4 ст.16-3 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" право на отримання одноразової грошової допомоги у позивача відсутнє.

Ухвалою від 25.11.2019 суд повернув клопотання позивача про зміну предмету і підстав позову та залучення з такої підстави другого відповідача.

Оскільки клопотань про розгляд справи за участю сторін суду не надходило, з огляду на відсутність необхідності призначити у справі експертизу або викликати та допитати свідків, суд вирішив справу розглянути без повідомлення та виклику сторін у судове засідання (у письмовому провадженні) за наявними письмовими доказами.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК від 20.10.2016 серії 12ААА №533172 позивачу з 13.10.2016 встановлена III група інвалідності на строк до 01.11.2018, пов`язана із захистом Батьківщини.

Згідно з довідкою до акту огляду МСЕК від 29.11.2018 серії 12 ААБ №130975 позивачу встановлена II група інвалідності з 01.11.2018 безтерміново. Причина інвалідності - захворювання, пов`язані із захистом Батьківщини.

За наслідком розгляду поданих позивачем документів щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленим протоколом від 17.05.2019 №61, відмовлено позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки змінена групи інвалідності відбулась у понад дворічний термін з дня первинного встановлення інвалідності.

Надаючи оцінку спірному рішенню, суд врахував, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 25.03.1992, №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII), Законом України від 20.12.1991, №2011-XII "Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII), Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року (далі - Порядок №975).

Статею 1 Закону 2011-XII встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст. 1-2 Закону 2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.3 Закону 2011-XII дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Відповідно до ч.1 ст.41 Закону №2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

На підставі ч.1 ст.16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з п.4 ч.2 ст. 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до п. «б» ч.1 ст.16-2 одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Частинами 2, 4 ст.16-3 наведеного Закону передбачено, що у випадках, передбачених підпунктами 4 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов`язаним або резервістам. Якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (далі - Порядок №975).

Згідно з абз.4 п.3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Із системного аналізу наведених правових норм суд дійшов висновку, що у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов`язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.

У подальшому Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII у Законі №2011-XIІ пункт 4 статті 16-3 доповнити абзацом другим такого змісту: "У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється".

Саме ця норма стала підставою для відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги.

Для вирішення спору суд врахував правову позицію Верховного Суду (далі - ВС), викладену у постанові від 20 березня 2018 року у справі № 295/3091/17, яка обов`язкова для врахування судами нижчих інстанцій на підставі ч.5 ст.242 КАС України.

ВС у пунктах 14-16 вказаної постанови вказав, що у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов`язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.

Конституційний Суд України у рішенні від 9 лютого 1999 у справі №1-рп/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно до статті 58 Конституції України норма Закону України від 6 грудня 2016 року №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яка набрала чинності 1 січня 2017 року, на спірні правовідносини не розповсюджується. Застосування даної норми стосовно позивача можливе лише у разі повторної зміни (встановлення) групи інвалідності після набрання нею чинності.

Оскільки позивачу первинно 3 група інвалідності встановлена 13.10.2016 і ст.16-3 Закону №2011-ХІІ у редакції до 01.01.2017 не містила часових обмежень на виплату одноразової грошової допомоги, з урахуванням вищевказаних правових висновків ВС суд дійшов висновку, що викладена у спірному рішенні відмова у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги є протиправною.

Конституційний Суд України у рішенні від 07 листопада 2018 року № 9-р/2018 зазначив, що право громадян на соціальний захист є комплексним, його зміст визначають як Конституція, так і закони України. Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України складовими права громадян на соціальний захист є право на забезпечення їх у разі: повної, часткової або тимчасової втрати працездатності; втрати годувальника; безробіття з незалежних від них обставин; старості; в інших випадках, передбачених законом. Конституційний Суд України вважає, що складові конституційного права громадян на соціальний захист, зазначені у пунктах 1-4 цього абзацу, не можуть бути скасовані законом.

Тому суд дійшов висновку, що спірне рішення відповідача, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 17.05.2019 №61 про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з установлення 2 групи інвалідності, є протиправним та підлягає скасуванню, а відповідна позовна вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно з абз.2 ч.4 ст.254 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, наявні підстави зобов`язати відповідача повторно розглянути матеріали та вирішити питання щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням 2 групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, в порядку та розмірах, передбачених Порядком №975, з урахуванням висновків у мотивуючій частині цього рішення суду.

Доводи позивача щодо протиправності дій МСЕК, які пов`язані з датою встановлення йому інвалідності суд не оцінював, оскільки такі дії не є предметом цього спору і до заявленого предмета спору не стосуються, доказами не підтверджені.

Тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі. Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору та не надав доказів понесення судових витрат, відсутні підстави для їх розподілу.

Керуючись ст.ст.2, 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 17.05.2019 №61, про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як інваліду 2 групи, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975.

Зобов`язати Міністерство оборони України (03167, м.Київ, просп. Повітрофлотський, буд.6; код ЄДРПОУ 00034022) повторно розглянути матеріали та вирішити питання щодо призначення та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням 2 групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, в порядку та розмірах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, з урахуванням висновків у мотивуючій частині цього рішення суду.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з складення повного його тексту.

Суддя А.М. Бабич

Рішення складене у повному обсязі 25.11.2019.