13.11.2019

10297/19-Вих

Справа № 423/2912/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2019 року

Попаснянський районний суд Луганської області у складі

головуючої судді Архипенко А.В.,

за участі секретаря судового засідання Іваненко С.П.,

прокурора Суббота О.М.,

неповнолітніх ОСОБА_1 , ОСОБА_2

законних представників ОСОБА_3 , ОСОБА_9

захисника Мальчиніна Ю.О.

представника служби у справах дітей

Попаснянської районної військово-цивільної

адміністрації Лукянцевой Т.М.

представника Попаснянського ВП ГУНП

в Луганській області Максель М.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання прокурора про застосування до неповнолітніх примусових заходів виховного характеру стосовно:

неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Первомайська, Луганської області, громадянина України, українця, який має базову загальну середню освіту, не працюючого, студента Харківського економічно-правового університету, не одруженого, не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

якого повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ст.125 ч.2 КК України,

неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Гірське Луганської області, громадянина України, освіта базова загальна середня, навчається у Лисичанському гірничому технікумі, не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ,

який вчинив суспільно-неьбезпечне діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопроушення, передбачене ст.125 ч.2 КК україни

в с т а н о в и в :

Прокурор звернувся до суду з клопотаннями про застосування примусових заходів виховного характеру щодо неповнолітніх ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , в зв"язу із вчиненням неповнолітніми протиправних дій, за наступних обставин.

01.09.2018 приблизно о 22.00 годині неповнолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із неповнолітнім ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який, відповідно до ст. 22 КК України є особою, що не досягла віку кримінальної відповідальності (16 років), перебуваючи біля магазину « Спасатель », розташованого на вул. Горноспасательна м. Гірське Попаснянського району Луганської області , де в цей час знаходився неповнолітній ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на ґрунті особистих неприязних відносин, що раптово виникли між ними, маючи умисел на спричинення шкоди здоров`ю потерпілому, неповнолітній ОСОБА_1 , діючи умисно, наніс неповнолітньому ОСОБА_7 кулаком руки не менше двох ударів по голові та один удар ногою в область правого стегна,спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забою м`яких тканин обличчя, ротаційного підвивиху 1-го шийного хребта, які згідно висновку експерта №89 від 08.10.2018 відносяться до категорії легких тілесних пошкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Таким чином, неповнолітній ОСОБА_1 , спричинив потерпілому умисні легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров"я, тобто скоїв кримінальне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.125 ч.2 КК України.

При тім, неповнолітній ОСОБА_2 , будучи особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, також спричинив потерпілому умисні легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров"я , тобто вчинив суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, відповідальність за яке передбачена ст.125 ч.2 КК України.

Одночасно із поданням даного клопотання до суду, в межах даного кримінального провадження, прокурором був поданий цивільний позов в інтересах держави в особі Луганської обласної дитячої клінічної лікарні про відшкодування витрат на стаціонарне лікування неповнолітнього потерпілого від кримінального правопорушення, про стягнення с ОСОБА_1 суми 10373,57 грн.

При тім до початку розгляду даного клопотання, представником неповнолітнього, його матір"ю ОСОБА_3 добровільно сплачені на користь Луганської обласної дитячої клінічної лікарні понесені витрати на лікування потерпілого неповнолітнього ОСОБА_7 у сумі 10373 гривень 57 копійок, що підтверджується наданою суду квитанцією.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, просив його задовольнити та застосувати до неповнолітніх ОСОБА_1 , ОСОБА_2 примусові заходи виховного характеру, передбачені п.п. 1,2 ч. 2 ст. 105 КК України: застереження та обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітніх, а саме заборони перебування поза межами проживання з 21.00 години до 06.00 години та у торгівельно-розважальних закладах без супроводу законного представника.

Також, в зв"язку із добровільною сплатою витрат на лікування птерпілого за вищезазначеним позовом, прокурор відкликав вищевказаний цивільний позов.

Захисник неповнолітнього також просив задовольнити подане клопотання.

Представники неповнолітніх та самі неповнолітні не заперечували проти поданого клопотання.

Потерпілий та його законий представник також не заперечували проти поданого клопотання , що відповідає положенням ст.497 КПК України.

У судовому засіданні неповнолітні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 свою провину визнали у повному обсязі, підтвердили фактичні обствини скоєння ними протиправних дій викладених у клопотані.

Пояснення неповнолітніх щодо визнання своєї винуватості, послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів у суду в правильності розуміння ними змісту фактичних обставин вчинення ним кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

За таких обставин, з урахуванням думки прокурора, інших учасників кримінального провадження , відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, суд вважає недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, при цьому суд переконався, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст фактичних обставин кримінального провадження і в такому разі вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Також це повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Наведене свідчить про повну доведеність вини неповнолітніх у вчиненні потиправних діянь за обставин, викладених у клопотанні.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що вина неповнолітніх у скоєнні протиправних дій знайшла своє підтвердження під час судового розгляду.

Дії неповнолітньіх правильно кваліфіковані за ст..125 ч.2 КК України, оскільки судом встановлено, що неповнолітні дійсно спричинили потерпілому умисні легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров"я.

При розгляді даного клопотання суд враховує, що кримінальне правопорушення, передбачене ст.125 ч.2 КК України, відповідно до ст.12 КК України відноситься до злочину невеликого ступеню тяжкості.

Обставиною, що пом`якшує провину неповнолітнього ОСОБА_1 , згідно ст..66 КК України, є вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім та його щире каяття.

Обставин, що обтяжують провину неповнолітнього ОСОБА_1 , згідно ст..67 КК України, судом не встановлено.

Також суд враховує, що згідно ст.. 498 КПК України - кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру , передбачених законом України про кримінальну відповідальність , здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досягнення 11- річного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільне небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Законом України про кримінальну відповідальність ( це стосується неповнолятнього ОСОБА_2 )

А так, при розгляді даного клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітнього ОСОБА_2 судом з`ясовано, що вчинення суспільно небезпечного діяння ним дійсно мале місце і він вчинив дане діяння у віці 15 років.

А тому, відповідно до ч. 1 ст. 97 КК України, суд враховує, що неповнолітнього, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання. У цих випадках суд застосовує до неповнолітнього примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною другою статті 105 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 97 КК України, примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною другою статті 105 цього Кодексу, суд застосовує і до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу.

При тім, згідно зі ст. 497 КПК України, якщо під час досудового розслідування прокурор дійде висновку про можливість виправлення неповнолітнього, який обвинувачується у вчиненні вперше кримінального проступку, злочину невеликої тяжкості або необережного злочину середньої тяжкості без застосування кримінального покарання, він складає клопотання про застосування до неповнолітнього обвинуваченого примусових заходів виховного характеру і надсилає його до суду.

Також, суд зазначає, що розглядаючи подане клопотання необхідно враховувати положення Постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру» № 2 від 15.05.2006, п.5 якої передбачено, що застереження (п. 1 ч. 2 ст. 105 КК), яке є одним із найм`якших заходів виховного характеру, може бути зроблено шляхом роз`яснення судом неповнолітньому наслідків його дій - шкоди, завданої охоронюваним законом правам особи (осіб), інтересам суспільства або держави, - та оголошення неповнолітньому осуду за ці дії, а також попередження про більш суворі правові наслідки, які можуть настати в разі продовження ним протиправної поведінки чи вчинення нового злочину.

Згідно з п. 6 вказаної постанови ВСУ, обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог щодо поведінки неповнолітнього (п. 2 ч. 2 ст. 105 КК) слідрозуміти як: обмеження перебування поза домівкою в певний час доби; заборону відвідувати певні місця, змінювати без згоди органу, який здійснює за ним нагляд, місце проживання, навчання чи роботи, виїжджати в іншу місцевість; покладення обов`язку продовжити навчання, пройти курс лікування (за наявності хворобливого потягу до спиртного або в разі вживання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів); тощо.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 КК України суд у кожному випадку встановлює конкретний строк, протягом якого органи, що здійснюють контроль та нагляд за поведінкою неповнолітнього, повинні пред`являти особливі вимоги щодо неї, а неповнолітній зобов`язаний їх дотримувати. З урахуванням даних про особу неповнолітнього та характеру вчиненого ним злочину чи суспільно небезпечного діяння суд визначає, які види дозвілля слід обмежити, а які - заборонити, або які обов`язки покласти на неповнолітнього і на який саме строк. Тривалість останнього має бути достатньою для виправлення неповнолітнього. На практиці обмеження дозвілля чи інші особливі вимоги щодо поведінки неповнолітнього можуть установлюватися на декілька місяців.

Вирішуючи подане клопотання , суд враховує дані про особу неповнолітніх

Так, враховуючи, що неповнолітній ОСОБА_1 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання та навчання характеризується задовільно, умови проживання в сім`ї є задовільними та достатніми для життя, навчання особи, стосунки з батьками належні, контроль з їх боку достатній, неодружений, перебуває на військовому обліку призовників, до інвалідів не відноситься - суд, відповідно до вимог ст.97,105 КПК України , вважає можливим не застосовувати до неповнолітнього кримінальне покарання і застосувати відносно нього примусові заходи виховного характеру у вигляді та в обсязі, викладених у клопотанні прокурора..

Також, враховуючи, що неповнолітній ОСОБА_2 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання та навчання характеризується задовільно, умови проживання в сім`ї є задовільними та достатніми для життя, навчання особи, стосунки з батьками належні, контроль з їх боку достатній, неодружений, на військовому обліку не перебуває, до інвалідів не відноситься, а також враховуючи, що він є особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинив суспільно-небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.125 ч.2 КК України - суд, відповідно до вимог ст.97,105 КПК України, також вважає можливим не застосовувати до неповнолітнього кримінальне покарання і застосувати відносно нього примусові заходи виховного характеру у вигляді та в обсязі, викладених у клопотанні прокурора..

За таких обставин, суд вважає, що клопотання прокурора обгрунтовано та підлягає задоволенню.

Речові докази у даному кримінальному провадженні відсутні.

На підставі викладеного, ст.105 КК України, керуючись ст.ст.374-376,394-395, 497,498, 500, 501 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора про застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітнього ОСОБА_1 та до неповнолітнього ОСОБА_2 - задовольнити.

Застосувати до неповнолітнього ОСОБА_1 примусові заходи виховного характеру, передбачені п.п. 1, 2 ч.2 ст.105 КК України, у вигляді застереження та обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього, а саме:

- заборони перебування поза межами проживання з 21.00 години до 06.00 години без супроводу законного представника ОСОБА_3 або іншого законного представника;

- заборони перебування у торгівельно-розважальних закладах без супроводу матері ОСОБА_3 або іншого законного представника строком на шість місяців, про що йому оголосити.

Застосувати до неповнолітнього ОСОБА_2 заходи виховного характеру, передбачені п.п. 1, 2 ч.2 ст.105 КК України, у вигляді застереження та обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього, а саме:

- заборони перебування поза межами проживання з 21.00 години до 06.00 години без супроводу матері ОСОБА_8 або іншого законного представника;

- заборони перебування у торгівельно-розважальних закладах без супроводу матері ОСОБА_8 або іншого законного представника, строком на шість місяців, про що йому оголосити.

Відповідно до ст. 395 КПК України ця ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Попаснянський районний суд протягом 30 днів з дня її проголошення.

Копію ухвали негайно після проголошення вручити сторонам кримінального провадження в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя А.В. Архипенко