Провадження № 2/648/87/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2019 року смт.Білозерка

Білозерський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого судді Рибас А.В.,

за участю секретаря Кравченко В.Ю.,

позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представника позивачів Петряєва В.В. ,

представника відповідачів Івченка О.О .

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Білозерка Херсонської області цивільну справу за позовом Петряєва Володимира Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Дніпровської сільської ради Білозерського району Херсонської області та Агрофірми радгосп «Білозерський» про зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

Представник позивача - ОСОБА_1 адвокат Петряєв В.В., звернувся до суду з вказаною позовною заявою в інтересах ОСОБА_1 , в якій просив зобов`язати Агрофірму радгосп «Білозерський» надати до Дніпровської сільської ради Білозерського району Херсонської області списки працівників агрофірми радгоспу «Білозерський», яким належить право на отримання земельної частки (паю). Крім того, просив зобов`язати Дніпровську сільску раду Білозерського району Херсонської області видати позивачу - ОСОБА_1 , сертифікат на право на земельну частку (пай) єдиного зразку. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 24.05.1991 року по 20.03.2006 року позивач працював в Агрофірмі радгосп «Білозерський» Херсонської області на посаді шофера, що підтверджується записами у трудовій книжці. З 1996 року Агрофірма радгосп «Білозерський мала статус державного сільськогосподарського підприємства. 12.02.1997 року Білозерська районна рада Херсонської області прийняла рішення №93 відповідно до якого, Агрофірма радгосп «Білозерський» включена до переліку об`єктів спільної власності територіальних громад району. 02.02.1998 року Дніпровською сільською радою Херсонської області було прийнято рішення №77 про продовження строків реформування Агрофірми радгосп «Білозерський» до 2003 року. В подальшому, Дніпровською сільською радою Білозерського району Херсонської області прийнято рішення №37 від 24.03.1999 року, про передачу Агрофірми радгосп «Білозерський» до комунальної власності Дніпровської територіальної громади, на що Білозерською районною радою Херсонської області, згідно рішення №85 від 28.04.1999 року, надано згоду на передачу об`єкту спільної власності територіальних громад району Агрофірми радгоспу «Білозерський» у комунальну власність Дніпровської територіальної громади. На підставі вищевказаного в 1999 році Агрофірма радгосп «Білозерський» була зареєстрована, як підприємство комунальної власності Дніпровської територіальної громади із затвердженим Статутом Агрофірми радгосп «Білозерський» на підставі рішення Дніпровської сільської ради Білозерського району Херсонської області №43 від 07.02.2003 року.

29.08.2003 року рішенням Дніпровської сільської ради Білозерського району Херсонської області №74 «Про перелік об`єктів комунальної власності Дніпровської територіальної громади» Агрофірму радгосп Білозерський Херсонської області, включено до об`єктів комунальної власності.

03.11.2003 року на зборах трудового колективу Агрофірми радгосп «Білозерський», прийнято рішення про приватизацію земель господарства, утворено резервний фонд земель, погоджено місце його розташування та складено списки працівників агрофірми радгосп «Білозерський» та пенсіонерів з їх числа, які затвердили рішенням загальних зборів трудового колективу.

08.12.2003 року Дніпровська сільська рада Білозерського району Херсонської області прийняла рішення №79 «Про клопотання перед Білозерською районною адміністрацією про приватизацію земель Агрофірми радгосп «Білозерський».

17.12.2003 року розпорядженням Голови районної державної адміністрації №1188 було надано дозвіл на приватизацію земель загальною площею 174,2 га, які знаходилися в постійному користуванні Відповідача 1 - Дніпровської сільської ради Білозерського району Херсонської області, а також надано дозвіл на розробку проекту приватизації землі, який в подальшому було замовлено директором Агрофірми радгосп «Білозерський». 23.12.2010 року позивач звернувся до відповідачів з заявою про видачу йому сертифікату на земельну частку (пай), оскільки при черговому отриманні зерна, яке відповідач 2 - Агрофірма радгосп «Білозерський», повинен надавати відповідно до пайової частки пайщиків, зазначених у списку пайщиків з визначенням земельної частки на кожного, який є невід`ємною частиною договору оренди, складеного між Агрофірмою радгосп «Білозерський» та Дніпровською сільською радою в грудні 2003 року строком на 49 років, зерно надавалося не у відповідності до пайової частки, а за грошові кошти позивача. Відповідачі не надали вмотивованої відповіді, щодо розгляду звернення позивача, однак з наданих відповідей позивачу стало відомо, що сертифікат на ім`я позивача - ОСОБА_1 про право на земельну частку (пай) так і не оформлено. Крім того, позивачу також не надано списки працівників агрофірми радгосп «Білозерський», які були включені до процесу приватизації землі, відповідно до протоколу зборів трудового колективу №1 від 03.11.2003 року.

Представник позивача також зазначив, що відповідно до Указу Президента «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 08.08.1995 року за №720/95, ОСОБА_1 має право на земельну частку (пай) і отримання сертифікату, оскільки раніше працював в Агрофірмі радгосп «Білозерський» і є членом зазначеного підприємства, відповідно до списку. Вважає, що сертифікат на ім`я позивача - ОСОБА_1 про право на земельну частку (пай) знаходиться у відповідача 2 - Агрофірми радгосп «Білозерський», а останні навмисно не видають його позивачу, чим порушують право позивача - ОСОБА_1 на земельну частку (пай).

Ухвалою судді від 06.09.2018 року у справі відкрито провадження і справа призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання. Крім того, вирішено питання про відстрочення сплати судового збору до прийняття рішення у справі №648/2444/18.

27.09.2018 року від представника відповідача 1 - Дніпровської сільської ради Білозерського району Херсонської області надійшов відзив, відповідно до якого відповідач просив в задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

28.09.2018 року від представника відповідача 2 - Агрофірми радгосп «Білозерський» надійшов відзив, відповідно до якого просив в задоволенні позову відмовити з аналогічних підстав.

15.11.2018 року від представника позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої представник позивача, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, зазначив, що твердження відповідача 2 - Агрофірми радгосп «Білозерський» є хибними та такими, що не ґрунтуються на нормах права.

Ухвалою Білозерського районного суду Херсонської області від 15.11.2018 року строк підготовчого провадження у цивільній справі №648/2444/18 - продовжено.

07.12.2018 року від представника відповідача 2 - Агрофірми радгосп «Білозерський» надійшло заперечення на відповідь на відзив, відповідно до якого останній просив в задоволенні позову відмовити з підстав викладених у відзиві.

Також, у підготовчому судовому засіданні представник відповідача звернувся із заявою про застосування строків позовної давності, обґрунтовуючи її тим, що позивач раніше звертався з питань отримання сертифікату та складання списків до відповідачів із скаргами, йому було відомо про існування судових рішень з цього приводу, тобто більше трьох років був обізнаний про порушення свого права.

Ухвалою Білозерського районного суду Херсонської області від 13.12.2018 року задоволено клопотання представника позивача про виклик свідків та підготовче судове провадження у цивільній справі №648/2444/18 закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

Крім того, представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Петряєв В.В., звернувся до суду з вказаною позовною заявою, в якій просив зобов`язати Агрофірму радгосп «Білозерський» надати до Дніпровської сільської ради Білозерського району Херсонської області списки працівників агрофірми радгоспу «Білозерський», яким належить право на отримання земельної частки (паю). Крім того, просив зобов`язати Дніпровську сільську раду Білозерського району Херсонської області видати позивачу ОСОБА_2 , сертифікат на право на земельну частку (пай) єдиного зразку. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 15.08.1980 року позивач працював на посаді вчителя виробничого навчання Станіславської середньої шкоди Білозерського району Херсонської області, а з 31.08.2004 року по 07.12.2009 року на посаді вчителя трудового навчання Дніпровської навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа I-III ступенів дитячий садок», що підтверджується записами у трудовій книжці. З 1996 року Агрофірма радгосп «Білозерський» мала статус державного сільськогосподарського підприємства. 12.02.1997 року Білозерська районна рада Херсонської області прийняла рішення №93 відповідно до якого, Агрофірма радгосп «Білозерський» включена до переліку об`єктів спільної власності територіальних громад району. 02.02.1998 року Дніпровською сільською радою Херсонської області було прийнято рішення №77 про продовження строків реформування Агрофірми радгосп «Білозерський» до 2003 року. В подальшому, Дніпровською сільською радою Білозерського району Херсонської області прийнято рішення №37 від 24.03.1999 року, про передачу Агрофірми радгосп «Білозерський» до комунальної власності Дніпровської територіальної громади, на що Білозерською районною радою Херсонської області, згідно рішення №85 від 28.04.1999 року, надано згоду на передачу об`єкту спільної власності територіальних громад району Агрофірми радгоспу «Білозерський» у комунальну власність Дніпровської територіальної громади.

На підставі вищевказаного в 1999 році Агрофірма радгосп «Білозерський» була зареєстрована, як підприємство комунальної власності Дніпровської територіальної громади із затвердженим Статутом Агрофірми радгосп «Білозерський» на підставі рішення Дніпровської сільської ради Білозерського району Херсонської області №43 від 07.02.2003 року.

29.08.2003 року рішенням Дніпровської сільської ради Білозерського району Херсонської області №74 «Про перелік об`єктів комунальної власності Дніпровської територіальної громади» Агрофірму радгосп Білозерський Херсонської області, включено до об`єктів комунальної власності.

03.11.2003 року на зборах трудового колективу Агрофірми радгосп «Білозерський», прийнято рішення про приватизацію земель господарства, утворено резервний фонд земель, погоджено місце його розташування та складено списки працівників агрофірми радгосп «Білозерський» та пенсіонерів з їх числа, які затвердили рішенням загальних зборів трудового колективу.

08.12.2003 року Дніпровська сільська рада Білозерського району Херсонської області прийняла рішення №79 «Про клопотання перед Білозерською районною адміністрацією про приватизацію земель Агрофірми радгосп «Білозерський».

17.12.2003 року розпорядженням Голови районної державної адміністрації №1188 було надано дозвіл на приватизацію земель загальною площею 174,2 га, які знаходилися в постійному користуванні Відповідача 1 - Дніпровської сільської ради Білозерського району Херсонської області, а також надано дозвіл на розробку проекту приватизації землі, який в подальшому було замовлено директором Агрофірми радгосп «Білозерський».

23.12.2010 року позивач звернувся до відповідачів з заявою про видачу йому сертифікату на земельну частку (пай), оскільки при черговому отриманні зерна, яке відповідач 2 - Агрофірма радгосп «Білозерський», повинен надавати відповідно до пайової частки пайщиків, зазначених у списку пайщиків з визначенням земельної частки на кожного, який є невід`ємною частиною договору оренди, складеного між Агрофірмою радгосп «Білозерський» та Дніпровською сільською радою в грудні 2003 року строком на 49 років, зерно надавалося не у відповідності до пайової частки, а за грошові кошти позивача. Відповідачі не надали вмотивованої відповіді, щодо розгляду звернення позивача, однак з наданих відповідей позивачу стало відомо, що сертифікат на ім`я позивача - ОСОБА_2 про право на земельну частку (пай) так і не оформлено. Крім того, позивачу також не надано списки працівників агрофірми радгосп «Білозерський», які були включені до процесу приватизації землі, відповідно до протоколу зборів трудового колективу №1 від 03.11.2003 року.

Представник позивача також зазначив, що відповідно до Указу Президента «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 08.08.1995 року за №720/95, ОСОБА_2 має право на земельну частку (пай) і отримання сертифікату. Вважає, що сертифікат на ім`я позивача ОСОБА_2 про право на земельну частку (пай) знаходиться у відповідача 2 - Агрофірми радгосп «Білозерський», а останні навмисно не видають його позивачу, чим порушують право позивача ОСОБА_2 на земельну частку (пай).

Ухвалою судді від 06.09.2018 року у справі відкрито провадження і справа призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання. Крім того, вирішено питання про відстрочення сплати судового збору до прийняття рішення у справі №648/2445/18.

27.09.2018 року від представника відповідача 1 - Дніпровської сільської ради Білозерського району Херсонської області надійшов відзив, відповідно до якого відповідач просив в задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

28.09.2018 року від представника відповідача 2 - Агрофірми радгосп «Білозерський» надійшов відзив, відповідно до якого останній просив в задоволенні позову відмовити з аналогічних підстав.

15.11.2018 року від представника позивача ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої представник позивача, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, зазначив, що твердження відповідача 2 - Агрофірми радгосп «Білозерський» є хибними та такими що не ґрунтуються на нормах права.

Ухвалою Білозерського районного суду Херсонської області від 15.11.2018 року строк підготовчого провадження у цивільній справі №648/2445/18 - продовжено.

07.12.2018 року від представника відповідача 2 - Агрофірми радгосп «Білозерський» надійшло заперечення на відповідь на відзив, відповідно до якого останній просив в задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у відзиві.

Також, у підготовчому судовому засіданні представник відповідача звернувся із заявою про застосування строків позовної давності, обґрунтовуючи її тим, що позивач раніше звертався з питань отримання сертифікату та складання списів до відповідачів із скаргами, йому було відомо про існування судових рішень з цього приводу, тобто більше трьох років був обізнаний про порушення свого права.

Ухвалою Білозерського районного суду Херсонської області від 13.12.2018 року задоволено клопотання представника позивача про виклик свідків та підготовче судове провадження у цивільній справі №648/2445/18 закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалою Білозерського районного суду Херсонської області від 28.02.2019 року цивільну справу №648/2445/18 (провадження №2/648/88/19) за позовом Петряєва Володимира Вікторовича в інтересах ОСОБА_2 до Дніпровської сільської ради Білозерського району Херсонської області та Агрофірми радгосп «Білозерський» про зобов`язання вчинити певні дії, та цивільну справу №648/2444/18 (провадження №2/648/87/19) за позовом Петряєва Володимира Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 до Дніпровської сільської ради Білозерського району Херсонської області та Агрофірми радгосп «Білозерський» про зобов`язання вчинити певні дії, об`єднано в одне провадження та справі присвоєно №648/2444/18 (провадження №2/648/87/19).

Крім того, до Білозерського районного суду Херсонської області звернувся адвокат Петряєв В.В. в інтересах позивача - ОСОБА_3 з позовною заявою, в якій просив зобов`язати Агрофірму радгосп «Білозерський» надати до Дніпровської сільської ради Білозерського району Херсонської області списки працівників агрофірми радгоспу «Білозерський», яким належить право на отримання земельної частки (паю). Крім того, просив зобов`язати Дніпровську сільську раду Білозерського району Херсонської області видати позивачу - ОСОБА_3 , сертифікат на право на земельну частку (пай) єдиного зразку. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 08.05.1991 року по 22.03.2004 року позивач працювала в Агрофірмі радгосп «Білозерський» Херсонської області на посаді робітника, що підтверджується записами у її трудовій книжці. З 1996 року Агрофірма радгосп «Білозерський мала статус державного сільськогосподарського підприємства. 12.02.1997 року Білозерська районна рада Херсонської області прийняла рішення №93 відповідно до якого, Агрофірма радгосп «Білозерський» включена до переліку об`єктів спільної власності територіальних громад району. 02.02.1998 року Дніпровською сільською радою Херсонської області було прийнято рішення №77 про продовження строків реформування Агрофірми радгосп «Білозерський» до 2003 року. В подальшому, Дніпровською сільською радою Білозерського району Херсонської області прийнято рішення №37 від 24.03.1999 року, про передачу Агрофірми радгосп «Білозерський» до комунальної власності Дніпровської територіальної громади, на що Білозерською районною радою Херсонської області, згідно рішення №85 від 28.04.1999 року, надано згоду на передачу об`єкту спільної власності територіальних громад району Агрофірми радгоспу «Білозерський» у комунальну власність Дніпровської територіальної громади. На підставі вищевказаного в 1999 році Агрофірма радгосп «Білозерський» була зареєстрована, як підприємство комунальної власності Дніпровської територіальної громади із затвердженим Статутом Агрофірми радгосп «Білозерський» на підставі рішення Дніпровської сільської ради Білозерського району Херсонської області №43 від 07.02.2003 року.

29.08.2003 року рішенням Дніпровської сільської ради Білозерського району Херсонської області №74 «Про перелік об`єктів комунальної власності Дніпровської територіальної громади» Агрофірму радгосп Білозерський Херсонської області, включено до об`єктів комунальної власності.

03.11.2003 року на зборах трудового колективу Агрофірми радгосп «Білозерський», прийнято рішення про приватизацію земель господарства, утворено резервний фонд земель, погоджено місце його розташування та складено списки працівників агрофірми радгосп «Білозерський» та пенсіонерів з їх числа, які затвердили рішення загальних зборів трудового колективу.

08.12.2003 року Дніпровська сільська рада Білозерського району Херсонської області прийняла рішення №79 «Про клопотання перед Білозерською районною адміністрацією про приватизацію земель- Агрофірми радгосп «Білозерський».

17.12.2003 року розпорядженням Голови районної державної адміністрації №1188 було надано дозвіл на приватизацію земель загальною площею 174,2 га, які знаходилися в постійному користуванні Відповідача 1 - Дніпровської сільської ради Білозерського району Херсонської області, а також надано дозвіл на розробку проекту приватизації землі, який в подальшому було замовлено директором Агрофірми радгосп «Білозерський».

23.12.2010 року позивач звернулась до відповідачів з заявою про видачу їй сертифікату на земельну частку (пай), оскільки при черговому отриманні зерна, яке відповідач 2 - Агрофірма радгосп «Білозерський», повинен надавати відповідно до пайової частки пайщиків, зазначених у списку пайщиків з визначенням земельної частки на кожного, який є невід`ємною частиною договору оренди, складеного між Агрофірмою радгосп «Білозерський» та Дніпровською сільською радою в грудні 2003 року строком на 49 років, зерно надавалося не у відповідності до пайової частки, а за грошові кошти позивача. Відповідачі не надали вмотивованої відповіді, щодо розгляду звернення позивача, однак з наданих відповідей позивачу стало відомо, що сертифікат на ім`я позивача ОСОБА_3 про право на земельну частку (пай) так і не оформлено. Крім того, позивачу також не надано списки працівників агрофірми радгосп «Білозерський», які були включені до процесу приватизації землі, відповідно до протоколу зборів трудового колективу №1 від 03.11.2003 року.

Представник позивача також зазначив, що відповідно до Указу Президента «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 08.08.1995 року за №720/95, ОСОБА_3 має право на земельну частку (пай) і отримання сертифікату, оскільки раніше працювала в Агрофірмі радгосп «Білозерський» і є членом зазначеного підприємства відповідно до списку. Вважає, що сертифікат на ім`я позивача ОСОБА_3 про право на земельну частку (пай) знаходиться у відповідача 2 - Агрофірми радгосп «Білозерський», а останні навмисно не видають його позивачу, чим порушують право позивача - ОСОБА_3 на земельну частку (пай).

Ухвалою судді від 06.09.2018 року у справі відкрито провадження і справа призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання. Крім того, вирішено питання про відстрочення сплати судового збору до прийняття рішення у справі №648/2448/18.

27.09.2018 року від представника відповідача 1 - Дніпровської сільської ради Білозерського району Херсонської області надійшов відзив, відповідно до якого останній просив в задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

28.09.2018 року від представника відповідача 2 - Агрофірми радгосп «Білозерський» надійшов відзив, відповідно до якого останній просив в задоволенні позову відмовити з аналогічний підстав.

15.11.2018 року від представника позивача ОСОБА_3 надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої представник позивача, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, зазначив, що твердження відповідача 2 - Агрофірми радгосп «Білозерський» є хибними та такими що не ґрунтуються на нормах права.

Ухвалою Білозерського районного суду Херсонської області від 15.11.2018 року строк підготовчого провадження у цивільній справі №648/2448/18 - продовжено.

07.12.2018 року від представника відповідача 2 - Агрофірми радгосп «Білозерський» надійшло заперечення на відповідь на відзив, відповідно до якого останній просив в задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у відзиві.

Також, у підготовчому судовому засіданні представник відповідача звернувся із заявою про застосування строків позовної давності, обґрунтовуючи її тим, що позивач раніше звертався з питань отримання сертифікату та складання списів до відповідачів із скаргами, йому було відомо про існування судових рішень з цього приводу, тобто більше трьох років був обізнаний про порушення свого права.

Ухвалою Білозерського районного суду Херсонської області від 28.02.2019 року цивільну справу №648/2444/18 (провадження №2/648/87/19) за позовом Петряєва Володимира Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Дніпровської сільської ради Білозерського району Херсонської області та Агрофірми радгосп «Білозерський» про зобов`язання вчинити певні дії, та цивільну справу №648/2448/18 (провадження №2/648/89/19) за позовом Петряєва Володимира Вікторовича в інтересах ОСОБА_3 до Дніпровської сільської ради Білозерського району Херсонської області та Агрофірми радгосп «Білозерський» про зобов`язання вчинити певні дії, об`єднано в одне провадження та справі присвоєно №648/2444/18 (провадження №2/648/87/19).

Під час судового розгляду справи позивачі та їх представник наполягали на задоволенні заявлених ними позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на викладені ними обставини та надані письмові докази.

В судовому засіданні представник відповідачів категорично заперечив щодо задоволення позовних вимог позивачів та зазначив, що землі Дніпровської сільської ради Білозерського району Херсонської області ніколи не були розпайовані, Агрофірма радгосп «Білозерський» для здійснення своєї діяльності користується землями Дніпровської сільської ради Білозерського району Херсонської області на підставі Державного акту на право постійного користування землею І-Х № 001727, виданого 30 серпня 1996 року згідно рішення №49 Дніпровської сільської ради народних депутатів від 30.08.1996 року, а тому не зрозуміло, який договір оренди на 49 років, укладений в грудні 2003 року між Дніпровською сільською радою та Агрофірмою радгосп «Білозерський» мають на увазі позивачі, та до якого додано список пайщиків із земельною часткою 2,75 га. Щодо суті спору зазначив, що порядок паювання земель, переданих у колективну власність, встановлений Указом Президента України від 08.08.1995 року за №720/95, відповідно до якого паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. 14.02.1989 року згідно наказу №53 Білозерського районного агропромислового об`єднання в порядку економічного експерименту створено Агрофірму радгосп «Білозерський» на базі радгоспу «Білозерський». Рішенням Дніпровської сільської ради народних депутатів №37 від 24.03.1999 року внесено пропозицію щодо передачі до комунальної власності Дніпровської територіальної громади агрофірми радгосп «Білозерський». Рішенням Білозерської районної ради №85 від 28.04.1999 року агрофірму радгосп «Білозерський» передано до комунальної власності Дніпровської територіальної громади. Відповідно до Статуту, затвердженого рішенням сесії Дніпровської сільської ради №85 від 06.05.2016 року, Господарство є комунальним сільськогосподарським підприємством, знаходиться на самостійному балансі, користується правами юридичної особи, виконує виробничу та комерційну діяльність з метою отримання прибутку і належить до комунальної власності Дніпровської територіальної громади. Тобто юридично Агрофірму радгосп «Білозерський» не було перетворено на колективне підприємство, тому розпаювання земель колишнього радгоспу «Білозерський» не проводилося.

Щодо приватизації земель Агрофірми радгосп «Білозерський» представник позивачів зазначив, що 28 грудня 2010 року на сесії Дніпровської сільської ради Білозерського району Херсонської області прийнято рішення №37 «Про розгляд заяв громадян щодо видачі сертифікатів на право на земельну частку (пай)», згідно якого було розглянуто заяви громадян щодо видачі сертифікатів на право на земельну частку (пай) та було вирішено: звернутися до агрофірми радгосп «Білозерський» з пропозицією щодо проведення загальних зборів (зборів уповноважених) про приватизацію господарства, оскільки агрофірма є комунальним сільськогосподарським підприємством та питання щодо приватизації землі можливо вирішувати лише після рішення загальних зборів про приватизацію агрофірми.

Згідно рішення сесії Дніпровської сільської ради від 02.03.2011 року №64 у задоволенні колективної скарги на рішення сесії Дніпровської сільської ради від 28.12.2010 року №37 було відмовлено і рішення було залишено без змін та було відмовлено у задоволені скарги громадянам щодо передачі земельних часток (паїв) із земель агрофірми радгосп «Білозерський», так як питання щодо приватизації землі, яка знаходиться в постійному користуванні агрофірми радгосп «Білозерський» можливо вирішувати лише після загальних зборів про приватизацію агрофірми радгосп «Білозерський». На даний час рішення щодо приватизації агрофірми радгосп «Білозерський» не прийнято.

Крім того, вищевказані рішення Дніпровської сільської ради Білозерського району Херсонської області були предметом розгляду судової справи №2-А-1370/2011, за результатами якої Білозерським районним судом Херсонської області 16.09.2011 року ухвалено рішення, яким відмовлено у задоволенні позову щодо визнання недійсними та скасування рішень сесії Дніпровської сільської ради Білозерського району Херсонської області від 28.12.2010 року №37 та від 02.03.2011 року №64, а також відмовлено у зобов`язанні вчинити дії по завершенню розпочатої у 2003 році приватизації земель, шляхом проведення розпаювання та виділення земельних часток (паїв) в натурі на місцевості, відповідно до поданих до сільської ради у 2010 році заяв громадян на виконання рішення загальних зборів трудового колективу агрофірми радгосп «Білозерський» від 03.11.2003 року, рішення Дніпровської сільської сесії від 08.12.2003 року №79 та розпорядження голови Білозерської РДА від 17.12.2003 року №79 та розпорядження голови Білозерської РДА від 17.12.2003 року №1188 «Про надання згоди на приватизацію земель та дозвіл на розробку проекту приватизації». Отже, постановою Білозерського районного суду Херсонської області від 16.09.2011 року встановлено обставини, які не потребують доказування і відповідно вирішено питання щодо проведення розпаювання та виділення земельних часток (паїв) на виконання рішення загальних зборів трудового колективу агрофірми радгосп «Білозерський» від 03.11.2003 року.

Крім того, просив вирішити питання про розподіл судових витрат, а саме: стягнути з позивачів на користь Агрофірми радгосп «Білозерський» витрати, пов`язані з отриманням професійної правничої допомоги, в загальній сумі 9000 грн.

Суд дослідивши матеріали об`єднаної цивільної справи, заслухавши пояснення сторін та свідків, оцінивши надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості та достатності у їх взаємозв`язку, дійшов переконання, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до положень ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 12ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , з 02.08.1997 року по 14.04.1998 року був прийнятий по переведенню на роботу до радгоспу «Білозерський» на посаду водія, з 02.08.1997 року по 14.04.1998 року був прийнятий на роботу в КСП «Городній велетень» на посаду водія I категорії, з 24.04.1998 року по 11.05.1998 року прийнятий на роботу в Агрофірму радгосп «Білозерський» на посаду водія автобуса н/з НОМЕР_2 , з 12.05.1999 року по 19.10.1999 року переведений на посаду водія автобуса КАВЗ н/з НОМЕР_3 . та з 09.10.2000 року по 20.03.2006 року прийнятий на роботу в Агрофірму радгосп «Білозерський» на посаду водія автобуса, що підтверджується трудовою книжкою, виданою на ім`я ОСОБА_1 .

Також судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 , з 31.08.2014 року по 06.12.2009 року працював на посаді вчителя трудового навчання Дніпровського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа I-III ступенів - дитячий садок», який розташований у с.Дніпровське Білозерського району Херсонської області, що підтверджується трудовою книжкою, виданою на ім`я ОСОБА_2 .

Крім того, судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 , з 08.05.1991 року по 22.03.2004 року була прийнята по переведенню на роботу в Агрофірму-радгосп «Білозерський» на посаду робітника, з 14.12.2004 року по 19.02.2005 року прийнята на роботу в Агрофірму радгосп «Білозерський» на посаду робітника тимчасово, з 01.12.2007 року по 15.03.2008 року прийнята на роботу в Агрофірму радгосп «Білозерський» на посаду робітника бригади №7, з 15.05.2008 року по 15.07.2008 року прийнята на роботу в Агрофірму радгосп «Білозерський» на посаду робітника бригади №7 тимчасово, що підтверджується трудовою книжкою, виданою на ім`я ОСОБА_3 .

Відповідно до рішення сьомої сесії XX скликання Дніпровської сільської ради народних депутатів від 30.08.1996 року №49, Агрофірмі радгосп «Білозерський» було надано 1745,2 га земель у постійне користування, у зв`язку з чим 30.08.1996 року цією ж сільською радою був виданий Державний акт серії I-XC №001721, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №103.

02.02.1998 року на одинадцятій сесії XXII скликання Дніпровської сільської ради народних депутатів, прийнято рішення №77, про продовження строку реформування Агрофірми радгосп «Білозерський» до 2003 року.

28.04.1999 року на сьомій сесії двадцять третього скликання Дніпровської сільської ради народних депутатів, прийнято рішення №85, про надання згоди на передачу спільної власності територіальних громад району Агрофірми радгоспу «Білозерський» у комунальну власність Дніпровської територіальної громади.

Відповідно до частин другої та третьої статті 78 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно із Указами Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи в сфері сільськогосподарського виробництва» від 10 листопада 1994 року №666/94 та «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям» від 08 серпня 1995 року № 720/95, право на земельну частку (паю) мають особи, які включені до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року №7 передбачено, що позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, тощо), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі. Вимоги щодо земельних часток (паїв) можуть задовольнятись за рахунок земель резервного фонду на підставі положень пункту 7 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».

Відповідно до частини першої та пункту «б» частини третьої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій.

Згідно із частиною одинадцятою статті 118 ЗК України у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям, був встановлений Указом Президента України № 720 від 08.08.1995 року.

Пунктом 1 Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» передбачалося, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Відповідно до п.2 вищевказаного Указу, право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Враховуючи викладене, право на земельну частку (пай) особа набуває за наявності трьох умов: одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю, перебування особи в членах колективного сільськогосподарського підприємства на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю; включення особи до списку, доданого до цього акта.

Відповідно до ст.5 ЗУ «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин та втратив чинність відповідно до Закону України № 2269-VIII від 18.01.2018) приватизація майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснювалась шляхом перетворення їх у колективні сільськогосподарські підприємства або у відкриті акціонерні товариства за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених).

Як роз`яснено у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що Агрофірма радгосп «Білозерський» згідно Статуту, затвердженого Дніпровською сільською радою на двадцять четвертому скликанні 07.02.2003 року та Статуту (нова редакція), затвердженого Дніпровською сільською радою Білозерського району Херсонської області на сьомому скликанні 06.05.2016 року №85, є комунальним сільськогосподарським підприємством і належить до комунальної власності територіальної громади Дніпровської сільської ради Білозерського району Херсонської області, тобто колективне сільськогосподарське підприємство не створювалося.

Відповідно до ч.1 ст.63 Господарського кодексу України, залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів: приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб`єкта господарювання (юридичної особи); підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності); комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади; державне підприємство, що діє на основі державної власності та інші.

Згідно із ст.327 ЦК України, у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.78 Господарського кодексу України, комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Згідно із ст.93 Господарського кодексу України, підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників). Підприємствами колективної власності є виробничі кооперативи, підприємства споживчої кооперації, підприємства громадських та релігійних організацій, інші підприємства, передбачені законом.

Аналіз вищевказаних норм законодавства дозволяє дійти висновку, що комунальне та колективне підприємства є окремими видами підприємств, які засновані на різних формах власності, в зв`язку з чим суд не може погодитися з твердженнями позивачів, що комунальне сільськогосподарське підприємство - Агрофірма радгосп «Білозерський» за своєю правовою природою та суттю є колективним підприємством.

Відповідно до п.5.7 Статуту Агрофірми радгоспу «Білозерський», трудовий колектив приймає рішення про приватизацію земель Господарства, визначає перелік працівників Господарства та інших осіб, які мають право на отримання земельного паю.

З матеріалів справи вбачається, що Розпорядженням голови Білозерської районної державної адміністрації від 17.12.2003 року №1188 надано згоду на приватизацію земель, які були надані у постійне користування агрофірмі радгоспу «Білозерський» працівникам агрофірми радгоспу «Білозерський» й пенсіонерам з їх числа та дозвіл на розробку проекту їх приватизації. Вказане розпорядження винесено на підставі рішення №79, прийнятого на шостій сесії двадцять четвертого скликання Дніпровської сільської ради Білозерського району Херсонської області «Про клопотання колективу працівників агрофірми радгосп «Білозерський» про приватизацію земель агрофірми радгосп «Білозерський», та протоколу №1 від 03.11.2003 року загальних зборів трудового колективу Агрофірми радгоспу «Білозерський».

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що рішенням четвертої сесії шостого скликання Дніпровської сільської ради Білозерського району Херсонської області №37 від 28.12.2010 року «Про розгляд заяв громадян щодо видачі сертифікатів на право на земельну частку (пай)», 28.12.2010 року Дніпровською сільською радою Білозерського району було розглянуто заяви громадян щодо видачі сертифікатів на право на земельну частку (пай) та було вирішено: звернутися до агрофірми радгосп «Білозерський» з пропозицією щодо проведення загальних зборів (зборів уповноважених) про приватизацію господарства, оскільки агрофірма є комунальним сільськогосподарським підприємством і питання щодо приватизації її землі можливо вирішувати лише після рішення загальних зборів про приватизацію агрофірми.

Згідно рішення сьомої сесії шостого скликання Дніпровської сільської ради Білозерського району Херсонської області від 02.03.2011 року №64 у задоволенні колективної скарги на рішення четвертої сесії шостого скликання Дніпровської сільської ради Білозерського району Херсонської області від 28.12.2010 року №37 було відмовлено і рішення було залишено без змін та було відмовлено у задоволені скарги громадянам щодо передачі земельних часток (паїв) із земель агрофірми радгосп «Білозерський», так як питання щодо приватизації землі, яка знаходиться в постійному користуванні агрофірми радгосп «Білозерський» можливо вирішувати лише після загальних зборів про приватизацію агрофірми радгосп «Білозерський».

Також з матеріалів справи вбачається, що Постановою Білозерського районного суду Херсонської області від 16.09.2011 року у справі №2-А-1370/2011, відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсними рішень сесії Дніпровської сільської ради від 28.12.2010 року №37 та від 02.03.2011 року №64, а також відмовлено у зобов`язанні вчинити дії по завершенню розпочатої у 2003 році приватизації земель шляхом проведення розпаювання та виділення земельних часток (паїв) в натурі на місцевості, відповідно до поданих до Дніпровської сільської ради у 2010 році заяв громадян на виконання рішення загальних зборів трудового колективу агрофірми радгосп «Білозерський» від 03.11.2003 року, рішення Дніпровської сільської ради Білозерського району Херсонської області шостої сесії двадцять четвертого скликання від 08.12.2003 року №79 та розпорядження голови Білозерської РДА від 17.12.2003 року №1188 «Про надання згоди на приватизацію» земель та дозвіл на розробку проекту приватизації».

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Посилання позивачів на протокол зборів трудового колективу Агрофірми радгосп «Білозерський», як на належний та допустимий доказ по справі, не приймається судом до уваги, в зв`язку з тим, що надана суду архівна копія не містить інформації щодо прийнятого рішення на зборах трудового колективу, оскільки наданий суду текст вказаного документу є неповним та переривається на п.2 резолютивної частини рішення. Крім того, в судовому засіданні встановлено, що оригінал вказаного протоколу, який став однією з підстав для винесення Розпорядження головою Білозерської районної державної адміністрації від 17.12.2003 року №1188 про надання згоди на приватизацію земель Агрофірми радгосп «Білозерський» в Агрофірмі радгосп «Білозерський», не зберігся.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 підтвердили, що дійсно у 2003 році проводилися загальні збори Агрофірми - радгосп «Білозерський», на яких приймалося рішення про початок розпаювання земель, було створено комісію по приватизації, проте свідки, які були обрані до вказаної комісії, у судовому засіданні пояснили суду, що вказана комісія жодного разу не засідала та будь-яких списків не складала, не затверджувала, а також пояснили, що вони сертифікат на право на земельну частку (пай) також не отримували.

Таким чином, суд дійшов переконання, що надані позивачами докази підтверджують перебування їх у трудових відносинах з відповідачем - 2, разом з тим, суд дійшов переконання, що позивачі не набули права на земельну часту (пай), оскільки позивачами не доведено, що була проведена приватизація підприємства та Агрофірма - радгосп «Білозерський» була перетворена у колективне підприємство та їй було видано Державний акт на право колективної власності на землю, до якого мають долучатися списки членів колективного підприємства, що мать право на земельну частку пай, тобто позивачами не доведено, що були наявні усі умови для видачі сертифікатів про право на земельну частку (пай).

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідач -2 Агрофірма радгосп «Білозерський» є комунальним підприємством та належить територіальній громаді, а також до теперішнього часу користується землею на підставі Державного акту на право постійного користування землею І-Х № 001727, виданого 30 серпня 1996 року згідно рішення №49 Дніпровської сільської ради народних депутатів від 30.08.1996 року, тобто Державний акт про право колективної власності на землю не видавався, що виключає складання будь-яких списків та набуття особами права на земельну частку (пай), яке набувається з дня видачі цього акта.

Звернувшись до суду з вказаними позовними вимогами, позивачі обґрунтовують їх нормативними актами та судовими рішення, якими було врегульовано порядок розпаювання землі, яка знаходиться в колективній власності. Однак, як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, Агрофірмі радгосп «Білозерський» земля у колективну власність не передавалась, а була надана у постійне користування, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею, який є чинним та не скасовувався, Агрофірма радгосп «Білозерський» є комунальним підприємством, тому на переконання суду норми законодавства, на які посилаються позивачі, у теперішні час не можуть бути застосовані до правовідносин, які склалися між сторонами, отже правові підстави для задоволення позовних вимог та зобов`язання відповідачів вчинити певні дії відсутні.

Відповідно до ч.5, ч.6 ст.3 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» від 18 січня 2018 року (який є чинним на час розгляду спору), приватизація (відчуження) майна, що перебуває у комунальній власності, здійснюється органами місцевого самоврядування відповідно до вимог цього Закону. Приватизація земель державних і комунальних підприємств, установ та організацій регулюється Земельним кодексом України.

Згідно з п.п. 1, 2. 3, 5 ст. 25 Земельного кодексу України (в редакції на час звернення позивачів з позовними вимогами), при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю). Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій. Землі у приватну власність особам, зазначеним у частині першій цієї статті, передаються безоплатно. Особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).

Відповідно до ч. 7 ст. 25 Земельного кодексу України, при обчисленні розміру земельної частки (паю) враховуються сільськогосподарські угіддя, які перебували у постійному користуванні державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, за винятком земель, що залишаються у державній та комунальній власності. Загальний розмір обчисленої для приватизації площі сільськогосподарських угідь поділяється на загальну кількість осіб, зазначених у частині першій цієї статті.

Що стосується вимог позивачів в частині зобов`язання Агрофірми радгосп «Білозерський» надати до Дніпровської сільської ради Білозерського району Херсонської області списки працівників агрофірми радгоспу «Білозерський», яким належить право на отримання земельної частки (паю), вони не підлягають задоволенню судом, оскільки позивачами не вірно обрано спосіб захисту порушеного права, так як ст.16 ЦК України передбачає не який-небудь спосіб захисту порушеного права, а цілком конкретний, про що судом було роз`яснено в судовому засіданні при розгляді вказаної справи.

Аналіз матеріалів справи та нормативних актів, які є чинними на теперішній час, дозволяє дійти висновку, що позивачами обрано неправильний спосіб захисту свого права. Крім того, суд враховує, що позивачі мають право та не позбавлені можливості ініціювати перед органами місцевого самоврядування початок приватизації майна, яке перебуває у комунальній власності, та земель комунального сільськогосподарського підприємства.

Стосовно заяви відповідача про застосування наслідків пропущення строку позовної давності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частин першої та п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - ЄСПЛ) на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратити достовірність і повноту із плином часу (Рішення ЄСПЛ у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року, пункт 570).

Строк позовної давності застосовується лише до обґрунтованих позовних вимог. Відповідно до роз`яснень, які містяться в пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Судом встановлено, що в грудні 2010 року позивачі зверталися до відповідачів із заявами про видачу сертифікатів на земельну частку (пай), проте відповідачі не надали вмотивованої відповіді щодо розгляду звернень позивачів, проте з наданих відповідей позивачам стало відомо, що сертифікати про право на земельну частку (пай) на їх так і не оформлені, а також позивачам не були надані списки працівників агрофірми радгосп «Білозерський», які були включені до процесу приватизації землі.

Таким чином, позивачам з грудня 2010 року було відомо про порушення їх права стосовно отримання сертифіката на земельну ділянку частку (пай), разом з тим, позивачі звернулися до суду з позовом майже через вісім років, лише у серпні 2018 року поза межами строку позовної давності. При цьому, позивачі не надали переконливих доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку позовної давності.

Сплив позовної давності, про застосування наслідків якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Разом з тим, оскільки позовні вимоги не доведені позивачами та на переконання суду є необґрунтованими, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог саме через необґрунтованість та недоведеність позову.

Стосовно вимог відповідачів про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з позивачів, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

На підтвердження витрат за надану професійну правничу допомогу представником відповідачів надано до суду копію договору про надання правової допомоги №2 від 18.02.2019 року, укладеного між ним та КП Агрофірмою радгосп «Білозерський», рахунок за надані послуги №1, №2, №3 від 18.02.2019 року, копії платіжних доручень №373, №374, №375 від 22.02.2019 року та детальний опис робіт (наданих послуг), відповідно до яких, загальна сума витрат становить 9000 грн.

Суд вважає понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу доведеними та такими, що є співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом витраченим адвокатом на виконання робіт та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, в зв`язку з чим ці витрати відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України, у разі відмови у задоволенні позову покладаються на позивача.

Відтак, з позивачів на користь відповідача 2 - Агрофірми радгосп «Білозерський» підлягають стягненню понесені ними судові витрати, пов`язані з розглядом справи, в загальній сумі 9000 грн.

Крім того, в силу ст.141 ЦПК України, з позивачів підлягає стягненню на користь держави судовий збір в загальній сумі 1536 грн. 78 коп. сплату якого судом було відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Керуючись ст.ст. 25, 125, 126 Земельного кодексу України, Указом Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 року, ст.ст. 1, 4, 5, 7, 57-60, 81, 89, 263-265, 273 ЦПК України, -

у х в а л и в:

У задоволенні позову Петряєва Володимира Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Дніпровської сільської ради Білозерського району Херсонської області та Агрофірми радгосп «Білозерський» про зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_5 виданий 31.01.1996 року Білозерським РВ УМВС України в Херсонській області, ІПН: НОМЕР_6 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Держави, отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA79899998000003121125602600, код класифікації доходів бюджету: 22030106, судовий збір в сумі 512 (п`ятсот дванадцять) гривень 26 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_7 виданий 12.09.1997 року Білозерським РВ УМВС України в Херсонській області, ІПН: НОМЕР_8 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Держави, отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA79899998000003121125602600, код класифікації доходів бюджету: 22030106, судовий збір в сумі 512 (п`ятсот дванадцять) гривень 26 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_9 виданий 31.01.1996 року Білозерським РВ УМВС України в Херсонській області, ІПН: НОМЕР_10 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , на користь Держави, отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA79899998000003121125602600, код класифікації доходів бюджету: 22030106, судовий збір в сумі 512 (п`ятсот дванадцять) гривень 26 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_5 виданий 31.01.1996 року Білозерським РВ УМВС України в Херсонській області, ІПН: НОМЕР_6 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Агрофірми радгосп «Білозерський», код ЄДРПОУ 00413506, яке розташоване за адресою: 75003, Херсонська область, Білозерський район, с.Дніпровське, вул.Центральна, буд.3, понесені нею судові витрати на отримання професійної правничої допомоги в сумі 3000 (три тисячі) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_7 виданий 12.09.1997 року Білозерським РВ УМВС України в Херсонській області, ІПН: НОМЕР_8 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Агрофірми радгосп «Білозерський», код ЄДРПОУ 00413506, яке розташоване за адресою: 75003, Херсонська область, Білозерський район, с.Дніпровське, вул.Центральна, буд.3, понесені нею судові витрати на отримання професійної правничої допомоги в сумі 3000 (три тисячі) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_9 виданий 31.01.1996 року Білозерським РВ УМВС України в Херсонській області, ІПН: НОМЕР_10 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , на користь Агрофірми радгосп «Білозерський», код ЄДРПОУ 00413506, яке розташоване за адресою: 75003, Херсонська область, Білозерський район, с.Дніпровське, вул.Центральна, буд.3, понесені нею судові витрати на отримання професійної правничої допомоги в сумі 3000 (три тисячі) гривень.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Херсонського апеляційного суду через Білозерський районний суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 22 листопада 2019 року.

Суддя Рибас А.В.