ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" листопада 2019 р.

м. Одеса

Справа № 916/2056/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Шаратова Ю.А.

при секретарі судового засідання Сулімі Г.В.

розглянувши справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Старк Шиппінг» (68002, м. Чорноморськ, вул. Шевченка, буд. 7А, код ЄДРПОУ 39473623) до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, пр-т. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) (65026, м. Одеса, Митна площа, 1, код ЄДРПОУ 38728457)

про стягнення 36 596,11 доларів США, що еквівалентно 946 375,41 грн. за офіційним курсом НБУ станом на 18.07.2019

Представники :

Від позивача - Христич Д.Ю. (ордер від 18.07.2019 № 321900);

Від відповідача - Гольчановский Г.С. (ордер від 02.08.2019 № 804223).

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Старк Шиппінг» (далі - Позивач) звернулось до господарського суду Одеської області із позовною заявою до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (далі - Відповідач, ДП «АМПУ») в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) про стягнення 36 596,11 доларів США надмірно сплаченої суми канального збору.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.07.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2056/19, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09.08.2019.

Протокольною ухвалою від 09.08.2019 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 06.09.2019.

Протокольною ухвалою від 06.09.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів на підставі частини третьої статті 177 Господарського процесуального кодексу України та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 23.09.2019.

Протокольною ухвалою від 23.09.2019 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 07.10.2019.

Протокольною ухвалою від 07.10.2019 відмовлено в задоволенні усного клопотання про перерву представника відповідача, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.10.2019.

Протокольною ухвалою господарського суду Одеської області від 18.10.2019 оголошено перерву в судовому засіданні до 29.10.2019.

Протокольною ухвалою від 29.10.2019 оголошено перерву в судовому засіданні до 12.11.2019.

Представник Позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити їх.

Позовні вимоги, із посиланням на статті 11, 509, 526 Цивільного кодексу України, статті 174, 193 Господарського кодексу України, обґрунтовані порушенням Відповідачем умов Договору про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України від 11.12.2015 № 190-П-АМПУ-15 щодо нарахування портових зборів у розмірах та на підставах, встановлених договором та законом, а також ненадання послуги, за яку повинен справлятись канальний збір, внаслідок чого, у нього виник обов`язок із повернення надмірно сплачених сум канального збору.

Позивач зазначає, що на підставі Договору про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України від 11.12.2015 № 190-П-АМПУ-15 він здійснював агентування суден в Одеському морському порту, що заходять, зокрема, до причалів Карантинної гавані (причали № 1-11) та Нової гавані (причали № 12-17) порту, та сплачував портові збори за надані суднам послуги. На підставі окремого доручення в.о. голови ДП «АМПУ» від 10.08.2016 № 37 Відповідач почав справляти канальний збір у повному обсязі з суден, що прямують на причали Карантинної, Нової, Каботажної та Ланжеронівської гаваней.

Однак, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11.07.2017 у справі № 815/3213/17 визнано протиправними дії Відповідача щодо справляння канального збору, а також скасовано окреме доручення ДП «Адміністрація морських портів України» від 10.08.2016 № 37 в частині обов`язкового справляння канального збору в повному обсязі з суден, що прямують на причали Карантинної, Нової та Каботажної гаваней. Окрім того, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28.08.2017 у справі № 815/3213/17 роз`яснено, що ДП «Адміністрація морських портів України» в подальшому не повинно справляти канальний збір з усіх суден, які направляються до причалів Карантинної, Нової, Каботажної та Ланжеронівської гаваней, не проходять каналом в один кінець або транзитом в один кінець, а лише перетинають канал в одній або кількох точках та не використовують канал як гідротехнічну споруду.

Відповідно до вказаної постанови Одеського окружного адміністративного суду від 11.07.2017 у справі № 815/3213/17 Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» видано окреме доручення від 14.09.2017 № 56, яким зобов`язано не справляти канальний збір з суден, які направляються до причалів Карантинної, Нової, Каботажної та Ланжеронівської гаваней, не проходять каналом в один кінець або транзитом в один кінець, а лише перетинають канал в одній або кількох точках та не використовують канал як гідротехнічну споруду.

Позивач вказує на те, у період з 10.08.2017 по 14.09.2017 він не повинен був сплачувати канальний збір при слідуванні суден до причалів Карантинної, Нової, Каботажної та Ланжеронівської гаваней, а відтак, надмірно сплачені суми підлягають поверненню.

У Відповіді на відзив від 29.08.2019 (вхід. від 30.08.2019 № 17418/19) Позивач додатково зазначає, що продаж іноземної валюти не звільняє Відповідача від обов`язку повернення надмірно сплачених грошових коштів у тому ж розмірі і валюті, в якій вони були отримані останнім. Питання наявності чи відсутності коштів на банківському рахунку відповідача стосується виконання судового рішення, а не предмету розгляду у даній справі.

Заперечуючи проти доводу Відповідача про відсутність доказів представництва ТОВ «Старк Шиппінг» у правовідносинах, з яких виник спір, підтвердження статусу морського агента, та розпоряджень судновласників щодо стягнення надмірно сплачених сум канального збору з ДП «АМПУ» у судовому порядку, Позивач зазначає, що відповідно до умов Договору про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України від 11.12.2015 № 190-П-АМПУ-15 він є безпосереднім платником портових зборів, несе відповідальність за неповну або несвоєчасну оплату портових зборів. Тобто Позивач є самостійним учасником даних правовідносин і має свої власні права і обов`язки за договором, укладеним з Відповідачем від власного імені. А відтак, ТОВ «Старк Шиппінг» є належним позивачем по даній справі, оскільки саме його права були порушені протиправними діями Відповідача.

Заперечуючи проти доводу Відповідача про те, що ТОВ «Старк Шиппінг» звернулось до суду передчасно із порушенням процедури, встановленої у договорі, Позивач, із посиланням на частину п`яту статті 55 Конституції України, частину першу статті 4 Господарського процесуального кодексу України, рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 у справі № 1-2/2002, зазначає, що мав право одразу звернутись до суду без позасудового врегулювання спору.

Позивач зазначає, що надані ним та наявні у матеріалах справи докази, свідчать, що при слідуванні суден до причалів Карантинної, Ланжеронівської, Нової та Каботажної гаваней незалежно від траєкторії руху не відбувається проходження підхідного каналу в один кінець та ними не використовується Підхідний канал. Ці обставини підтверджується наступними документами: рішенням Ради бізнес-омбудсмену від 18.01.2017 № DCR-2017/18-360; листом ДП «Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України» від 31.08.2016; Витягом з паспорту акваторії Одеського морського порту; Витягом з наказу ДП «АМПУ» від 22.12.2015 № 266 «Про затвердження обов`язкових постанов по морському порту Одеса»; картою акваторії Одеського морського порту; листом ДП «Державний проектно-вишукувальний та науково-дослідний інститут морського транспорту «ЧОРОМОРНДІПРОЕКТ» від 22.07.2016 № 743; Висновком ДП «Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України»; Експертним заключенням Національного університету «Одеська морська академія» від 20.07.2016; Комплексним науковим висновком Торгово-промислової палати України від 15.08.2016. При цьому, ТОВ «Старк Шиппінг» звертає увагу на те, що Відповідачем не надано жодних доказів, які б спростували позицію Позивача з цього питання.

Окремо Позивач вказує на те, що з огляду на предмет діяльності Одеської філії ДП «АМПУ», визначений наказом Міністерства інфраструктури України від 18.04.2014 № 184, пунктом 5.5 Зводу Звичаїв морського порту Одеса, виданого на підставі наказу ДП «АМПУ» від 20.11.2015 № 233, пунктом 1.2 Розділу 1, підпунктом 1 пункту 2.1 Розділу ІІ Порядку оформлення приходу суден у морський порт, надання дозволу на вихід суден у море та оформлення виходу суден із морського порту, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 27.06.2013 № 430, а також предмет діяльності філії ДП «АМПУ» «Дельта-лоцман», визначений Положенням про морських лоцманів, затвердженим наказом Міністерства інфраструктури України від 08.05.2013 № 292, Відповідач має всю належну інформацію щодо гаваней, до яких здійснюють заходження судна, які агентуються ТОВ «Старк Шиппінг».

Зокрема, у лоцманських квитанціях, заявках на надання послуг з лоцманського проведення та звітах про завантаження (Statement of Facts) зазначено номер причалу, біля якого швартується судно.

Окрім того, Позивач вказує на те, що у Відповіді на адвокатський запит від 12.07.2019 № 1101/19-01-06/вих/19, Відповідач підтвердив заходження суден до акваторії Одеського морського порту та швартування до причалів № 1-24 у спірний період. Отже, матеріали справи містять докази на підтвердження того, що судна, які агентуються Позивачем, здійснювали заходження до причалів Карантинної та Нової гаваней. При цьому, Відповідачем не надано жодних доказів на спростування вказаних обставин.

Щодо доводу Відповідача про те, що постанови Одеського окружного адміністративного суду від 06.03.2017 у справі № 815/6477/16 від 11.07.2017 у справі № 815/3213/17, якими, зокрема, обґрунтовані позовні вимоги, стосуються лише конкретного суб`єкта, а рішення аналогічного змісту щодо протиправності справляння канального збору з ТОВ «Старк Шиппінг» до матеріалів справи не надано, Позивач вказує, що саме на підставі постанови суду від 11.07.2017 у справі № 815/3213/17 ДП «АМПУ» було видано окреме доручення від 14.09.2017 № 57 щодо не справляння канального збору з суден, які направляються до/від причалів Карантинної, Каботажної, Нової та Ланжеронівської гаваней. Отже, на думку Позивача, виданням цього окремого доручення, Відповідач визнав, що в період з 10.08.2017 по 14.09.2017 канальний збір при слідуванні суден у вказані гавані не повинен був справлятись. Отже, оскільки Позивач сплачував канальний збір за даний період, суми цього збору підлягають поверненню.

Заперечуючи проти доводу Відповідача про порушення правил об`єднання позовних вимог, Позивач зазначає, що предметом позову є вимога про стягнення надмірно сплаченого канального збору, а підставою - триваюче порушення ДП «АМПУ» договору та нарахування канального збору з 10.08.2016 з усіх суден, які направляються до причалів Карантинної, Нової, Каботажної та Ланжеронівської гаваней, не проходять каналом в один кінець або транзитом в один кінець, а лише перетинають канал в одній або кількох точках та не використовують канал як гідротехнічну споруду. Отже, позовні вимоги виникли з одних і тих же підстав і пов`язані між собою одним і тим же способом захисту та доказами, а тому об`єднання їх в одному позові є правомірним.

Представник Відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні повністю. У Відзиві на позовну заяву від 06.08.2019 (вхід. від 07.08.2019 № 15696/19) Відповідач із посиланням на статтю 22 Закону України «Про морські порти України» від 17.05.2012 № 4709-VI, пункти 1, 4, 5 постанови Правління Національного банку України «Про запровадження обов`язкового продажу надходжень в іноземній валюті та встановлення розміру обов`язкового продажу таких надходжень» від 13.12.2017 № 129, яка діяла до 13.06.2018 (включно), зазначає, що отримана від Позивача іноземна валюта була зарахована на розподільчий рахунок та одразу продана на міжбанківському ринку, а відтак, кошти у вигляді доларів США в ДП «АМПУ» відсутні, тому їх повернення не є можливим.

Відповідач, із посиланням на статті 116, 117, 118 Кодексу торговельного мореплавства України, статті 237, 239 Цивільного кодексу України, пункт 2.3.2 Договору про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України від 11.12.2015 № 190-П-АМПУ-15, зазначає, що подаючи позов, ТОВ «Старк Шиппінг» не надав суду ані доказів представництва у правовідносинах, з яких виник спір, ані підтвердження свого статусу як морського агента, а також докази стосовно розпоряджень різних судновласників щодо стягнення надмірно сплачених сум канального збору з ДП «АМПУ» та вирішення цього питання у судовому порядку.

Також ДП «АМПУ», із посиланням на статті 530, 612, частину першу статті 613, статтю 629 Цивільного кодексу України, пункти 2.3.14, 3.12 Договору про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України від 11.12.2015 № 190-П-АМПУ-15, вказує на те, що Позивач не надав суду жодного доказу попереднього звернення ним або судновласником на адресу порту суднозаходу щодо повернення коштів, а відтак, на думку Відповідача, звернення ТОВ «Старк Шиппінг» до суду порушує процедуру, встановлену у договорі, та є передчасним.

Окрім того, ДП «АМПУ» зазначає, що Позивачем не надано належних доказів на підтвердження траєкторії/шляху слідування суден, невикористання ними підхідного каналу та прямування суден саме до Карантинної та Нової гаваней, а тому, на думку Відповідача, не довів, що канальний збір сплачувався саме за проходження суднами до вказаних у позовній заяві гаваней морського порту Одеса.

Відповідач наголошує на тому, що постанови Одеського окружного адміністративного суду від 06.03.2017 у справі № 815/6477/16 та від 11.07.2017 у справі № 815/3213/17, якими, зокрема, обґрунтовані позовні вимоги, стосуються лише конкретного суб`єкта - ТОВ «ЦІМ ІНТЕРГРЕЙТИД ШИПІНГ ЮКРЕЙН СЕРВІСЕЗ ЛТД», відносно якого визнано протиправним справляння з останнього канального збору лише за визначені у постановах періоди. Водночас рішення аналогічного змісту щодо протиправності справляння канального збору з Позивача до матеріалів справи не надано, а відтак, на думку Відповідача, посилання на вказані постанови в якості підстави для задоволення позовних вимог є необґрунтованим та безпідставним.

Також Відповідач, із посланням на постанову Вищого господарського суду України від 05.12.2017 у справі № 915/713/17, зазначає про порушень правил об`єднання позовних вимог, оскільки позов може бути заявлений лише окремо по кожному суднозаходу, по кожному судну, по кожному рахунку, по кожній господарській операції окремого судна та має містити докази повноважень Позивача представляти судно (судновласника) в кожному конкретному випадку.

У запереченнях на відповідь на відзив від 10.09.2019 (вхід. від 11.09.2019 № 18338/19) Відповідач, із посиланням на статтю 91 Кодексу торговельного мореплавства України, Порядок справляння та розміри ставок портових зборів, затверджений наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 № 316, пункт 3.1 Договору про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України від 11.12.2015 № 190-П-АМПУ-15, додатково зазначає, що платниками портових зборів є саме судно/судновласник, і у разі їх несплати, саме для судна встановлюється заборона на вихід з морського порту, а не морський агент притягається до відповідальності.

Також, Відповідач окремо зазначає, що ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28.08.2017 у справі № 815/3213/17 роз`яснено, що ДП «Адміністрація морських портів України» в подальшому не повинно справляти канальний збір з усіх суден, які направляються до причалів Карантинної, Нової, Каботажної та Ланжеронівської гаваней, не проходять каналом в один кінець або транзитом в один кінець, а лише перетинають канал в одній або кількох точках та не використовують канал як гідротехнічну споруду. На підставі вказаної ухвали та постанови Одеського окружного адміністративного суду від 11.07.2017 у справі № 815/3213/17 Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» було видано відповідне окреме доручення від 14.09.2017 № 56 про не справляння канального збору. Отже, за твердженням Відповідача, заявлені позовні вимоги за період з серпня 2016 року - вересень 2017 року не покриваються датою набрання чинності зазначеною ухвалою та винесеного адміністрацією окремого доручення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши представників Позивача та Відповідача, суд

в с т а н о в и в :

11.12.2015 між Позивачем та Відповідачем укладено Договір про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України № 190-П-АПМУ-15 (далі - Договір від 11.12.2015) /т. І а.с. 19-29/.

Відповідно до підпунктів 1.1.1, 1.1.2 пункту 1.1 Договору від 11.12.2015 його предметом є, зокрема: надання послуг суднам на підходах і безпосередньо в акваторії морського порту для їх безпечного судноплавства, маневрування та стоянки; порядок надання (виконання) адміністрацією порту суднозаходу за плату послуг (робіт) при обслуговуванні суден Морським агентом (Позивачем) в морських портах України, а також врегулювання порядку нарахування та оплати портових зборів та інших послуг (робіт), наданих (виконаних) адміністрацією порту суднозаходу та організація інформаційного забезпечення під час приходу, перебування та виходу судна із морського порту.

Підпунктом 2.1.5 пункту 2.1 Договору від 11.12.2015 встановлено обов`язок Адміністрації (Відповідача) надавати Морському агенту рахунки (у тому числі попередні рахунки по портовим зборам) після отримання від Морського агента заявки на надання послуг з додаванням інформації про основні розміри судна, а також інші документи, які підтверджують надані послуги.

Згідно із підпунктами 2.3.2, 2.3.22 пункту 2.3 Договору від 11.12.2015 Позивач зобов`язався вчасно здійснювати від імені судновласника (фрахтувальника), взаєморозрахунки з адміністрацією порту суднозаходу з портових зборів та інших платежів у строки, які обумовлені розділом 3 договору. Морський агент зобов`язався своєчасно здійснювати усі розрахунки з адміністрацією порту суднозаходу за надані судну і Морському агенту послуги в порядку, визначеному договором.

Пунктом 3.1 Договору від 11.12.2015 передбачено, що ставки портових зборів визначаються відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 № 316, яким затверджено Порядок справляння та розміри ставок портових зборів. Оплата портових зборів, що надійшли від судновласника (фрахтувальника), здійснюється Морським агентом до виходу судна з морського порту на рахунок адміністрації порту суднозаходу у доларах США по суднам під іноземним прапором і у національній валюті по суднам під Державним Прапором України на підставі рахунків, виставлених адміністрацією порту суднозаходу.

Відповідно до пункту 7.1 Договору від 11.12.2015 він набуває чинності з 01.06.2016 і діє до 31.12.2016, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Дія договору вважається продовженою на наступний календарний рік, якщо не пізніше ніж за 30 календарних днів до останнього дня терміну його дії жодна з сторін письмово не повідомила іншу сторону про припинення договору у встановлений термін.

10.08.2016 в.о. голови ДП «АМПУ» було видано окреме доручення № 37, яким начальнику Одеської філії ДП «АМПУ» було доручено забезпечити обов`язкове справляння канального збору у повному обсязі з суден, що прямують на причали Карантинної, Нової та Каботажної гаваней /т. І а.с. 71-72/.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 22 Закону України «Про морські порти України» від 17.05.2012 № 4709-VI, у морському порту справляються такі портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний. Використання коштів від портових зборів допускається виключно за їх цільовим призначенням. Фінансування утримання гідротехнічних споруд в об`ємах, необхідних для підтримання їх паспортних характеристик, здійснюється за рахунок портових зборів, що справляються у морських портах, де розташовані такі гідротехнічні споруди. Канальний збір справляється на користь власника каналу.

Згідно із пунктами 3.2, 3.3 Розділу ІІІ Порядку справляння та розміри ставок портових зборів, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 № 316, нарахування канального збору здійснюється за кожне проходження каналу судном в один кінець і кожне проходження каналу судном транзитом в один кінець за одиницю умовного об`єму судна (за 1 куб. м об`єму судна) за ставками, наведеними в додатку 3 до цього Порядку. Нарахування канального збору здійснюється за кожне проходження підхідного каналу судном в один кінець і кожне проходження підхідного каналу судном транзитом в один кінець за одиницю умовного об`єму судна за ставками, наведеними в додатку 4 до цього Порядку.

Частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2017 у справі № 815/6477/16, яка набрала законної сили 05.04.2017, встановлені наступні обставини стосовно ДП «АМПУ» - позивача у цій справі, № 916/2056/19.

Підхідний канал морського порту Одеса існує з 1931 року та ним користуються судна, які прямують до Практичної, Заводської, Хлібної та Нафтової гаваней порту, а з суден, які прямують до причалів Карантинної, Нової, Каботажної та Ланжеронівської гаваней канальний збір до серпня 2016 року не справлявся.

Згідно даних Паспорту підхідного каналу ДП «Одеський морський торговий порт» він збудований в 1931 році та призначений для використання суднами, які прямують до Практичної, Заводської, Хлібної, Нафтової гаваней, глибина каналу складає 14 метрів. Аналогічні дані щодо Підхідного каналу містяться в Паспорті акваторії Одеського морського порту та в цьому документі також зазначено, що підхідним каналом користуються судна, які прямують до Практичної, Заводської, Хлібної, Нафтової гаваней.

Відповідно до «Обов`язкових постанов по морському порту Одеса», затверджених наказом ДП «Адміністрація морських портів України» від 22.12.2015 № 266, призначенням підхідного каналу є підхід до Практичної, Заводської, Хлібної та Нафтової гаваней морського порту Одеса.

Таким чином, Паспортом підхідного каналу ДП «Одеський морський торговий порт», Паспортом акваторії Одеського морського порту, «Обов`язковими постановами по морському порту Одеса» визначене цільове призначення підхідного каналу для використання суднами які прямують до Практичної, Заводської, Хлібної, Нафтової гаваней, а тому прямування суден до причалів Карантинної, Ланжеронівської гаваней Одеського морського порту не передбачає використання підхідного каналу за його цільовим призначенням.

Як вбачається з карт глибин акваторії Одеського морського, природні глибини акваторії Одеського морського порту на відрізку прямування до Практичної, Заводської, Хлібної, Нафтової гаваней складають 5-9 метрів, глибини акваторії Одеського морського порту на відрізку прямування до Карантинної, Нової, Каботажної гаваней через Східний вхід та до Ланжеронівської гаваней складають 12-14 метрів, глибина підхідного каналу складає 14 метрів, що додатково підтверджує використання підхідного каналу саме для заходу суден до Практичної, Заводської, Хлібної, Нафтової гаваней та можливість заходу суден до Карантинної, Нової, Каботажної, Ланжеронівської гаваней із використанням природних глибин без використання підхідного каналу.

Підхідний канал Одеської філії ДП «Адміністрація морських портів України» є гідротехнічною спорудою, про що свідчить довідка Регістру судноплавства України про включення ГТС до бази даних гідротехнічних споруд та реєстр гідротехнічних споруд морських портів України.

Канальний збір є фактично платою за послугу, яка надається згідно із цільовим призначенням каналу, тобто, у випадку використання підхідного каналу морського порту Одеса для підходу до Практичної, Заводської, Хлібної, Нафтової гаваней, до яких не можливо великотоннажному судну пройти без його використання, на відміну від причалів, зокрема, Карантинної, Ланжеронівської гаваней для підходу до яких послуга з використання каналу не потрібна за наявності природних глибин, які дозволяють пройти до них.

Як вбачається з комплексного наукового висновку Торгово-промислової палати України щодо тлумачення положень «Порядку справляння і розміру ставок портових зборів», затвердженого 27.05.2013 наказом Міністерства інфраструктури України № 316 щодо нарахування канального збору за кожне проходження підхідного каналу судном в один кінець і кожне проходження підхідного каналу судном транзитом в один кінець, підхідний канал морського порту Одеса є портовою гідротехнічною спорудою, режим експлуатації якого за паспортними даними є забезпечення підходу суден до Практичної, Заводської, Хлібної, Нафтової гаваней, судна, які перетинають канал для слідування до причалів № 1-24 не користуються каналом як гідротехнічною спорудою при його перетині, тобто не здійснюють проходження каналу в один кінець.

Крім того, в основі техніко-економічного обґрунтування умов нарахування канального збору та проектування каналів лежить показник кількості суден, осадка яких не дозволяє рухатися необхідною частиною акваторії без додаткового забезпечення глибини та сам факт можливості безпечного перетинання каналу свідчить про відсутність потреби в експлуатації габаритів каналу.

Згідно із експертним висновком Національного університету «Одеська морська академія» перетин каналу є фактом подолання навігаційної перешкоди, а не фактом використання чи часткового проходження підхідного каналу Одеського морського порту, нарахування канального збору за перетин каналу або його часткове використання не передбачено нормами законодавства, при маневруванні під час руху суден до внутрішньої акваторії Одеського морського порту Східним входом за теперішнім станом глибин природного проходу та підхідного каналу не має необхідності у його використанні.

ДП «Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України», яке є розробником методики розрахунку портових зборів, в своїх висновках щодо надання роз`яснень застосування «Порядку справляння і розміру ставок портових зборів» з врахуванням ряду факторів, тобто, особливостей підхідного каналу та його цільове призначення, природних глибин, які дозволяють суднам проходити до східних воріт без використання каналу, специфіки судноводіння, яка не дозволяє зайти через східні ворота без додаткових маневрів, тобто перетину каналу майже перпендикулярно його вісі біля східних воріт, зазначає, що основне призначення підхідного каналу Одеського порту забезпечення підходу до Практичної, Заводської, Хлібної, Нафтової гаваней, у випадку входу судна в порт через східні ворота необхідно здійснювати додаткові маневри або перетинання каналу, що не є використанням його як гідротехнічної споруди.

Крім того, в висновку зазначено, що при розрахунку ставки канального збору враховувалися складові необхідні для утримання каналу та його модернізації, при цьому враховувалися тільки судна що проходять по каналу в один кінець і не бралися до уваги судна, що його перетинають, а тому тоннаж по таким суднам та витрати на утримання підхідного каналу в зазначеному випадку не враховувалися в розрахунках.

З листа від 22.07.2016 № 743 ДП «Державний проектно-вишукувальний та науково-дослідний інститут морського транспорту «ЧОРНОМОРНДІПРОЕКТ», яке є розробником паспорту підхідного каналу Одеського морського порту, вбачається, що призначенням підхідного каналу за Паспортом є підхід до Практичної, Заводської, Хлібної, Нафтової гаваней, судна, що прямують до причалів Карантинної, Нової, Каботажної гаваней використовують Східний вхід та в даному випадку для підходу суден до цих причалів не використовується проходження каналу в один кінець, умови безпечної проводки суден до зазначених причалів забезпечені існуючими маневровими зонами та навігаційними глибинами.

З листа розробника методики розрахунку портових зборів - ДП «Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України» №10/1/9-356 від 31 серпня 2016 року на адресу першого заступника Міністра інфраструктури України вбачаються наступні висновки фахівців зазначеного державного підприємства.

Канальний збір нараховується за кожне проходження в один кінець та проходження транзитом в один кінець підхідного каналу, який призначений для підходу суден до причалів або виходу з них та маневрування в межах акваторії морського порту, при цьому габаритні розмірі каналу визначаються виходячи з забезпечення навігаційної безпеки руху суден. При цьому, інші випадки нарахування канального збору нормативним актами не передбачені.

Під транзитним проходженням каналу порту слід розуміти проходження судном в один кінець без швартування до причалу, призначення підхідного каналу Одеського порту за паспортом забезпечення підходу до Практичної, Заводської, Хлібної, Нафтової гаваней та відходу з них для суден з осадкою до 13,5 метрів, підхід суден до причалів Карантинної, Нової, Каботажної гаваней Одеського порту відбувається через східний вхід, глибина якого становить 13-15 метрів, портові збори сплачуються за надання послуг, зокрема, безпечного доступу до причалів Практичної, Заводської, Хлібної, Нафтової гаваней суден з осадкою більше 10 метрів, а тому судна, що прямують до причалів Карантинної, Нової, Каботажної гаваней перетинають підхідний канал та не використовують його як гідротехнічну споруду в зв`язку із наявністю природних глибин за брівкою каналу та на акваторії порту, достатніх для безпечного руху суден, тобто, послуга за використання підхідного каналу, в даному випадку, не надається, а за використання судном акваторії порту сплачується корабельний збір.

З рішення Бізнес-омбудсмена від 18.01.2017 № DCR-2017/18-3609 також вбачається, що радою бізнес-омбудсмена прийнято рішення рекомендувати Міністерству інфраструктури України та ДП «Адміністрація морських портів України» усунути недобросовісну поведінку та вжити заходів щодо забезпечення врегулювання питання нарахування та стягнення канального збору за перетин підхідного каналу суднами, що прямують до Карантинної, Нової, Каботажної та Ланжеронівської гаваней морського порту Одеса.

До видання окремого доручення від 10.08.2016 № 37, канальний збір з суден, що прямують до, в тому числі, Карантинної, Ланжеронівської гаваней Одеського морського порту, не справлявся, однак обставини щодо нарахування канального збору на законодавчому рівні, внесення змін в технічну документацію підхідного каналу, акваторії порту, «Обов`язкових постанов по морському порту Одеса», або інші обставини не змінювалися, що виключає можливість нарахування цього збору тільки за дорученням в. о. голови ДП «Адміністрація морських портів України», при тому, що Законом України «Про морські порти України» встановлено, що порядок справляння портових зборів визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11.07.2017 у справі № 815/3213/17, яка набрала законної сили 25.07.2017, з урахуванням обставин, встановлених постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2017 у справі № 815/6477/16, визнано протиправним та скасовано окреме доручення Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» від 10.08.2016 № 37 в частині обов`язкового справляння канального збору в повному обсязі з суден, що прямують на причали Карантинної, Нової та Каботажної гаваней.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28.08.2017 у справі № 815/3213/17, яка набрала законної сили 05.09.2017, роз`яснено, що Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в подальшому не повинно справляти канальний збір з усіх суден, які направляються до причалів Карантинної, Нової, Каботажної та Ланжеронівської гаваней, не проходять каналом в один кінець або транзитом в один кінець, а лише перетинають канал в одній або кількох точках та не використовують канал як гідротехнічну споруду.

14.09.2017 ДП «АМПУ» було видано окреме доручення № 56, яким відповідно до постанови Одеського окружного адміністративного суду від 11.07.2017 у справі № 815/3213/17, доручено начальнику Одеської філії ДП «АМПУ» забезпечити, зокрема, не справляння канального збору з суден, які направляються до/від причалів Карантинної, Каботажної, Нової та Ланжеронівської гаваней та не проходять Підхідним каналом в один кінець або транзитом в один кінець, а тільки пересікають (перетинають) канал в одній або кількох точках, не використовують канал за його цільовим призначенням як гідротехнічну споруду. /т. І а.с. 109-110/.

Суд не приймає довід Відповідача про те, що постанови Одеського окружного адміністративного суду від 06.03.2017 у справі № 815/6477/16та від 11.07.2017 у справі № 815/3213/17 не відносяться до його спірних відносин із Позивачем, оскільки, стосуються лише іншого конкретного суб`єкта, відносно якого визнано протиправним справляння з останнього канального збору лише за визначені у постановах періоди.

Як вже зазначалося, відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду, зокрема, у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій бере особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вищенаведені обставини, які вказані у постановах Одеського окружного адміністративного суду від 06.03.2017 у справі № 815/6477/16 та від 11.07.2017 у справі № 815/3213/17, встановлені саме стосовно ДП «АМПУ» - позивача у цій справі, № 916/2056/19, а відтак, не підлягають доказуванню знову.

При цьому, Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування того, що при слідуванні суден до причалів Карантинної, Ланжеронівської, Нової та Каботажної гаваней незалежно від траєкторії руху не відбувається проходження підхідного каналу в один кінець та ними не використовується Підхідний канал.

Зокрема, Відповідачем не спростовані вказані обставини, на підтвердження яких Позивачем у цій справі надано: рішення Ради бізнес-омбудсмену від 18.01.2017 № DCR-2017/18-360; лист ДП «Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України» від 31.08.2016; Витяг з паспорту акваторії Одеського морського порту; Витяг з наказу ДП «АМПУ» від 22.12.2015 № 266 «Про затвердження обов`язкових постанов по морському порту Одеса»; карту акваторії Одеського морського порту; лист ДП «Державний проектно-вишукувальний та науково-дослідний інститут морського транспорту «ЧОРОМОРНДІПРОЕКТ» від 22.07.2016 № 743; Висновок ДП «Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України»; Експертне заключення Національного університету «Одеська морська академія» від 20.07.2016; Комплексний науковий висновок Торгово-промислової палати України від 15.08.2016.

Суд не приймає доводи Відповідача про необхідність надання Позивачем рішення адміністративного суду щодо протиправності справляння канального збору саме з ТОВ «Старк Шиппінг», а також щодо неможливості застосування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 11.07.2017 у справі № 815/3213/17, з урахуванням роз`яснення здійсненого ухвалою від 28.08.2017, до періоду серпня 2016 року - вересня 2017 року.

Як вже зазначалося, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11.07.2017 у справі № 815/3213/17 визнано протиправним та скасовано окреме доручення Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» від 10.08.2016 № 37 в частині обов`язкового справляння канального збору в повному обсязі з суден, що прямують на причали Карантинної, Нової та Каботажної гаваней.

Скасування акта суб`єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта. Визнання ж акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта. Суд визначає, що рішення суб`єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти (п. 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7).

Отже, оскільки постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11.07.2017 у справі № 815/3213/17 саме скасовано окреме доручення Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» від 10.08.2016 № 37, а не визнано нечинним, цей акт не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття щодо необмеженого кола осіб до яких він був застосований, зокрема, й щодо Позивача.

Окрім того, з огляду на обставини встановлені постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2017 у справі № 815/6477/16, справляння канального збору при слідуванні суден до причалів № 1-24 Карантинної, Ланжеронівської, Нової та Каботажної гаваней незалежно від траєкторії руху є неправомірним, оскільки при цьому не відбувається проходження підхідного каналу в один кінець та ними не використовується Підхідний канал як гідротехнічна споруда.

Судом встановлено, що за період серпня 2016 - вересня 2017 року Позивачем за Договором від 11.12.2015 сплачено канальний збір у сумі 36 596,11 доларів США, а саме:

1 882,86 - платіжне доручення від 17.08.2016 № 411 на підставі рахунку від 12.08.2016 № 854971 (т. І а.с. 200, 169);

1 349,76 - платіжне доручення від 31.08.2016 № 434 на підставі рахунку від 30.08.2016 № 855036 (т. І а.с. 201, 170);

3 025,80 - платіжне доручення від 07.10.2016 № 547 на підставі рахунку від 29.09.2016 № 855169 (т. І а.с. 202, 171);

63,92 - платіжне доручення від 07.10.2016 № 602 на підставі рахунку від 11.10.2016 № 855218 (т. І а.с. 203, 172);

354,24 - платіжне доручення від 12.12.2016 № 836 на підставі рахунку від 08.12.2016 № 855508 (т. І а.с. 204, 173);

3 665,30 - платіжне доручення від 27.12.2016 № 906 на підставі рахунку від 13.12.2016 № 855524 (т. І а.с. 205, 165);

2 362,66 - платіжне доручення від 11.01.2017 № 949 на підставі рахунку від 10.01.2017 № 857026 (т. І а.с. 206, 174);

3 667,88 - платіжне доручення від 13.01.2017 № 966 на підставі рахунку від 10.01.2017 № 857029 (т. І а.с. 207, 175);

97,51 - платіжне доручення від 10.02.2017 № 1092 на підставі рахунків від 09.02.2017 № 857173 та від 24.02.2017 № 810362 (т. І а.с. 208, 166,167);

3 665,10 - платіжне доручення від 07.03.2017 № 1201 на підставі рахунку від 17.02.2017 № 857219 (т. І а.с. 209, 176);

4 921,02 - платіжне доручення від 08.06.2017 № 1636 на підставі рахунку від 31.05.2017 № 857634 (т. І а.с. 210, 177);

2 274,64 - платіжне доручення від 29.06.2017 № 1731 на підставі рахунку від 21.06.2017 № 857717 (т. І а.с. 212, 178);

2 687,60 - платіжне доручення від 27.06.2017 № 1722 на підставі рахунку від 20.06.2017 № 857709 (т. І а.с. 211, 168);

2 090,38 - платіжне доручення від 14.08.2017 № 1922 на підставі рахунку від 11.08.2017 № 857913 (т. І а.с. 213, 179);

2 347,64 - платіжне доручення від 06.09.2017 № 2017 на підставі рахунку від 05.09.2017 № 858019 (т. І а.с. 214, 180);

2 139,80 - платіжне доручення від 06.09.2017 № 2017 на підставі рахунку від 28.08.2017 № 857979 (т. І а.с. 214, 181).

Правильність розрахунку вказаної суми Відповідачем не оспорюється.

Суд не приймає довід ДП «АМПУ» про відсутність доказів на підтвердження траєкторії/шляху слідування суден, невикористання ними підхідного каналу та прямування суден саме до Карантинної та Нової гаваней, а відтак й сплати канального збору саме до вказаних гаваней морського порту Одеса.

Розділом IV Обов`язкових постанов по морському порту Одеса, затверджених наказом ДП „Адміністрація морських портів України" від 22.12.2015 № 266, визначено, що у межах акваторії морського порту Одеса знаходяться причали морського порту Одеса, які розташовуються у 8 гаванях і мають таку нумерацію: 1) Ланжеронівська гавань: причали № 1к, 2к; 2) Карантинна гавань: причали № 1-11; 3) Нова гавань: причали № 12-17; 4) Каботажна гавань: причали № 18-24; 5) Практична гавань: причали № 25, 26, 28-33; 6) Заводська гавань: причали № 34-40, 8-з, 9-з, 10-з, 11-з, 12-з, 13-з, 14-з, 15-з; 7) Хлібна гавань: причали № 16-з, 42-46; 8) Нафтова гавань: причали № 47, 5-н, 4-н, 2-н-3н, 1-н, 7-н, 6-н.

З наявних у матеріалах справи Заявок на надання послуг з лоцманського проведення, послуг по перешвартуванню, перетягуванню (переміщенню) суден в акваторії порту, послуг служби регулювання руху суден, інформаційної послуги судну при проходженні судном ГСХ, забезпечення проходження каналами, вбачається, що у спірний період судна, які агентуються ТОВ «Старк Шиппінг», швартувалися до причалів 1, 2, 3, 4, 8, 12, 13. /т. І а.с. 30-60/.

Окрім того, у Відповіді на адвокатський запит від 12.07.2019 № 1101/19-01-06/вих/19, Відповідач підтвердив заходження суден, які агентувалися ТОВ «Старк Шиппінг», до акваторії Одеського морського порту та швартування до причалів № 2н, 3, 4, 8, 12 у спірний період.

Отже, матеріали справи містять докази на підтвердження того, що судна, які агентувалися Позивачем, у спірний період здійснювали заходження саме до причалів Карантинної та Нової гаваней. При цьому, Відповідачем не надано жодних доказів на спростування вказаних обставин.

З огляду на вищенаведені обставини судом встановлено безпідставність сплати Позивачем канального збору за період серпня 2016 - вересня 2017 року за Договором від 11.12.2015 у сумі 36 596,11 доларів США, оскільки судна, які агентувалися ТОВ «Старк Шиппінг», не проходили підхідним каналом в один кінець та ними не використовується Підхідний канал як гідротехнічна споруда, тобто вказана послуга ним не надавалась.

Суд не приймає доводи Відповідача про відсутність у ТОВ «Старк Шиппінг» права на позов через ненадання доказів представництва у правовідносинах, з яких виник спір, підтвердження свого статусу як морського агента, а також доказів стосовно розпоряджень різних судновласників, як платників портових зборів, щодо стягнення надмірно сплачених сум канального збору з ДП «АМПУ» та вирішення цього питання у судовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 116 Кодексу торговельного мореплавства України у морському порту або поза його територією як постійні представники судновласника діють агентські організації (морський агент), які за договором морського агентування за винагороду зобов`язуються надавати послуги в галузі торговельного мореплавства.

Частиною першою статті 117 Кодексу торговельного мореплавства України передбачено, що морський агент виконує формальності та дії, пов`язані з прибуттям, перебуванням і відходом судна, допомагає капітану судна у налагодженні контактів з адміністрацією морського порту і службою капітана морського порту, власником морського терміналу, підприємствами, установами, організаціями, що надають спеціалізовані послуги, портовими операторами, місцевими органами виконавчої влади, в організації постачання і обслуговування судна в порту, оформляє митні документи та документи на вантаж, інкасує суми фрахту та інші суми для оплати вимог судновласника, що виникають з договору перевезення, сплачує за розпорядженням судновласника і капітана судна суми, пов`язані з перебуванням у порту, залучає вантажі для морських ліній, здійснює збір фрахту, експедирування вантажу, наймання екіпажів для роботи на суднах, виступає від імені вантажовласника, а також договірною стороною учасників перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні.

Отже морський агент діє як постійний представник судновласника, зокрема, й у відносинах із ДП «АМПУ». Саме як із морським агентом Відповідачем укладено з Позивачем Договір про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України № 190-П-АПМУ-15.

З усіх вищезгаданих Заявок на надання послуг з лоцманського проведення, послуг по перешвартуванню, перетягуванню (переміщенню) суден в акваторії порту, послуг служби регулювання руху суден, інформаційної послуги судну при проходженні судном ГСХ, забезпечення проходження каналами, оформлених як Додаток № 1 до Договору від 11.12.2015, вбачається, що усі судна агентувалися саме ТОВ «Старк Шиппінг».

При цьому слід зазначити, що Договір від 11.12.2015 не містить умов щодо перевірки Відповідачем наявності чи відсутності повноважень у Позивача на представництво судновласників. Відповідно до підпунктів 2.1.4, 2.1.5 пункту 2.1, підпункту 2.3.2 пункту 2.3 Договору від 11.12.2015 ДП «АМПУ» зобов`язалося виконувати заявки Морського агента, які пов`язані з обслуговуванням суден, та надавати Морському агенту рахунки (у тому числі попередні по портовим зборам). А ТОВ «Старк Шиппінг» зобов`язалося вчасно здійснювати від імені судновласника (фрахтувальника), взаєморозрахунки з адміністрацією порту суднозаходу з портових зборів та інших платежів.

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частин першої, третьої, п`ятої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною другою статті 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до частин першої, другої статті 636 Цивільного кодексу України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

Правовідносини між Позивачем і Відповідачем виникли на підставі Договору про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України від 11.12.2015 № 190-П-АПМУ-15, укладеному кожною стороною від свого імені, який за своєю правовою природою є змішаним договором, та містить, зокрема, елементи договору про надання послуг на користь третіх осіб (судновласників). А відтак, ТОВ «Старк Шиппінг», як особа, яка уклала договір, має право вимагати його виконання Відповідачем в частині повернення надмірно сплачених сум канального збору, зокрема, й у судовому порядку, без окремих розпоряджень про це судновласників.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 901 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин першої, другої статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України передбачено, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Позаяк Главою 63 Цивільного кодексу України не врегульовано особливостей повернення виконавцем замовнику попередньої оплати в разі невиконання виконавцем своїх зобов`язань за договором про надання послуг та правового механізму її повернення, можливим є застосування частини другої статті 693 Цивільного кодексу України за аналогією закону до правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем.

Аналогічні висновки щодо застосування вказаних норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 26.03.2018 у справі № 910/1030/17.

Відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З огляду на те, що судом встановлено, що послуга з проходження Підхідним каналом суднам, які агентувалися ТОВ «Старк Шиппінг», не надавалася, сума канального збору, сплачена за період серпня 2016 - вересня 2017 року у розмірі 36 596,11 доларів США є невикористаною передплатою за Договором від 11.12.2015, повернення якої має право вимагати Позивач.

Згідно із частиною другою статті 192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частинами другою, третю статті 533 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Як випливає з Додатку 3 до Порядку справляння та розмірів ставок портових зборів, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 № 316, ставки канального збору встановлені у доларах США.

Умовами пункту 3.1 Договору від 11.12.2015, як вже зазначалося, передбачено, що ставки портових зборів визначаються відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 № 316, яким затверджено Порядок справляння та розміри ставок портових зборів. Оплата портових зборів, що надійшли від судновласника (фрахтувальника), здійснюється Морським агентом до виходу судна з морського порту на рахунок адміністрації порту суднозаходу у доларах США по суднам під іноземним прапором.

З огляду на наведене, а також те, що, як встановлено судом, сума канального збору була сплачена Позивачем саме у доларах США, повернення невикористаної передплати цього збору за Договором від 11.12.2015 повинно також здійснюватися у цій валюті. При цьому, продаж іноземної валюти на міжбанківському ринку не звільняє Відповідача від обов`язку повернення надмірно сплачених грошових коштів у тому ж розмірі і валюті, в якій вони були ним отримані.

Суд не приймає довід Відповідача щодо передчасного та з порушенням процедури звернення ТОВ «Старк Шиппінг» до суду, з огляду на наступне.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Законом може бути визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.

Тобто, Конституція України гарантує кожному право на судовий розгляд спору за виключенням випадків, у яких законом прямо встановлено обов`язковий порядок досудового врегулювання. Такий порядок поширюється і на захист прав юридичних осіб.

У даному випадку відсутній закон, який би зобов`язував Позивача пройти етап досудового врегулювання спору за вказаними вимогами. Тобто відсутній закон, що встановлює обмеження на доступ до суду. А відтак, ТОВ «Старк Шиппінг» мало право одразу звернутись до суду без досудового врегулювання спору.

Слід також зазначити, що згідно із пунктами 2.3.14, 3.12 Договору від 11.12.2015 Морський агент зобов`язався вжити заходів щодо врегулювання усіх питань і розбіжностей, що виникають між капітаном судна, судновласником (фрахтувальником) та адміністрацією порту суднозаходу. Якщо фактичні витрати після виставлення остаточного розрахунку по суднозаходу менші ніж перераховані по передплатному рахунку, адміністрація порту суднозаходу за проханням Морського агента повертає залишок переплат згідно з актом звіряння наданих послуг.

Отже виходячи зі змісту вказаних пунктів Договору від 11.12.2015, вони не встановлюють навіть добровільний порядок врегулювання спору саме як передумову звернення до суду.

Суд не приймає довід Відповідача щодо порушення правил об`єднання позовних вимог, та можливості заявляти позов лише окремо по кожному суднозаходу, по кожному судну, по кожному рахунку, по кожній господарській операції окремого судна, з огляду на наступне.

Згідно із частиною першою статті 173 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Однорідними можуть вважатися позовні заяви, пов`язані однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим самим позивачем до одного і того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного і того самого відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів. Такий висновок викладено у постанові Верховного суду від 14.08.2019 у справі № 907/51/19.

Заявлені позовні вимоги у цій справі, № 916/2056/19, пов`язані між собою підставою виникнення і поданими доказами, зокрема, Договором від 11.12.2015, є однорідними та такими, що пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав, а тому об`єднання їх в одному позові є правомірним.

Слід також зазначити, що, у випадку якщо Відповідач вважав що сумісний розгляд позовних вимог міг суттєво ускладнити вирішення спору, він мав би заявити клопотання про роз`єднання позовних вимог та виділення однієї або декількох об`єднаних вимог в самостійне провадження відповідно до частини шостої статті 173 Господарського процесуального кодексу України, а не вказувати цю обставину як підставу для відмови в позові.

Згідно із частинами першою, другою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі. Аналогічні положення встановлені частиною другою статті 20 Господарського кодексу України.

На підставі викладеного, суд вважає такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з Відповідача 36 596,11 доларів США надмірно сплаченої суми канального збору.

Відповідно до частин першої, другої статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем у позовній заяві викладено попередній (орієнтовний) розрахунок витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Вказаний розрахунок складається з витрат зі сплати судового збору у розмірі 14 195,63 грн.

При розподілі господарських витрат суд виходить з положень пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, згідно із якими судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

А відтак, сума судового збору у розмірі 14 195,63 грн. підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача.

Окрім того, у позовній заяві вказано на те, що між Позивачем та Адвокатським об`єднанням «Лігал Гран.ТТ» укладено Договір про надання правової допомоги б/н від 21.06.2019, до якого 24.06.2019 було укладено Додаткову угоду № 2, за якою адвокатське об`єднання взяло на себе обов`язки надати ТОВ «Старк Шиппінг» послуги з представництва інтересів у спорі із ДП «АМПУ» щодо стягнення сум канального збору, які сплачувались Позивачем з 10.08.2016 по 14.09.2017. Сторони погодили погодинну оплату послуг, загальний розмір яких визначається у звіті про надану правову допомогу (із зазначенням дати, описом конкретно виконаних дій адвокатом, а також кількістю витраченого часу у годинах та хвилинах), акті наданих послуг та рахунку, які складаються та надсилаються протягом 7 календарних днів з моменту ухвалення судом рішення по суті. Отже, Позивач вказує на те, що він з об`єктивних причин не має можливості надати точний розрахунок, а також всі докази, що підтверджують розмір понесених витрат на правову допомогу, до закінчення судових дебатів у справі.

Відповідно до статті 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог; для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання.

Позивачем до судових дебатів подано Заяву про вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог від 18.10.2019 (вхід. від 18.10.2019 № 21403/19), у які він просить вирішити питання про його судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Суд призначає судове засідання для вирішення питання про судові витрати, та відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, встановлює відповідачу строк для подання відповідних доказів - протягом п`яти днів після ухвалення рішення у даній справі.

Керуючись частинами третьою, четвертою статті 124 Конституції України, пунктом 6 частини першої статті 3, частиною першою статті 8, частиною першою статті 11, частинами першою, другою статті 16, частиною другою статті 192, частиною першою статті 509, статями 525, 526, частинами другою, третю статті 533, частиною першою статті 610, частинами першою, третьою, п`ятою статті 626, частиною першою статті 627, частиною другою статті 628, статтею 629, частинами першою, другою статті 636, частиною другою статті 693, частиною першою статті 901, частинами першою, другою статті 903 Цивільного кодексу України, частиною другою статті 20, статтею 193 Господарського кодексу України, частиною першою статті 116, частиною першою статті 117 Кодексу торговельного мореплавства України, частинами першою, четвертою статті 22 Закону України «Про морські порти України» від 17.05.2012 № 4709-VI, пунктами 3.2, 3.3 Розділу ІІІ Порядку справляння та розміри ставок портових зборів, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 № 316, статтями 73, 74, 75, 76-80, 86, 123, 124, 129, 221, 236, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м. Київ, пр-т. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) (65026, м. Одеса, Митна площа, 1, код ЄДРПОУ 38728457) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Старк Шиппінг" (68002, м. Чорноморськ, вул. Шевченка, буд. 7А, код ЄДРПОУ 39473623) 36 596,11 доларів США (тридцять шість тисяч п`ятсот дев`яносто шість доларів 11 центів) - надмірно сплаченої суми канального збору та витрати на сплату судового збору в розмірі 14 195,63 грн. (чотирнадцять тисяч сто дев`яносто п`ять гривень 63 коп.).

3. Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати (понесені у справі судові витрати) на 26.11.2019 об 11:00. Засідання відбудеться у приміщенні господарського суду Одеської області за адресою: м. Одеса, пр-т. Шевченка, 29, в залі судових засідань № 530 (5 поверх), тел.0(482)307-986, явка учасників не обов`язкова.

4. Позивачу - протягом 5 днів з дня ухвалення рішення у цій справі надати докази понесення у справі судових витрат.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги через господарський суд Одеської області відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 22 листопада 2019 р.

Суддя Ю.А. Шаратов