Постанова

Іменем України

20 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 760/9694/17-ц

провадження № 61-22162св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне акціонерне товариство «Трест «Київміськбуд-2»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд-2» на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 02 листопада 2017 року у складі судді Усатової І. А., постанову Апеляційного суду м. Києва від 10 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Прокопчук Н. О., Саліхова В. В., Семенюк Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд-2» (ПрАТ - «Трест «Київміськбуд-2») про зміну формулювання причин звільнення.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 перебувала з відповідачем у трудових відносинах з 01 лютого 2012 року до 22 травня 2017 року за безстроковим трудовим договором.

19 травня 2017 року ОСОБА_1 подала до ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» заяву про звільнення із займаної посади з 22 травня 2017 року за власним бажанням з поважної причини у зв`язку із неможливістю продовжувати роботу по причині догляду за дітьми по досягненню ними 14-річного віку: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач вказала, що на час подачі заяви про звільнення перебувала у соціальній відпустці по догляду за дитиною ОСОБА_2 .

Позивач зазначає, що 22 травня 2017 року при оформленні наказу про звільнення інспектор по кадрам відмовлялась вказати поважну причину звільнення у наказі, хоча поважна причина була зазначена у заяві від 19 травня 2017 року і про це позивач неодноразово наголошувала інспектору по кадрам.

Вказує, що ОСОБА_1 22 травня 2017 року подала до ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» повторну заяву про звільнення її з 22 травня 2017 року з займаної посади за власним бажанням по причині догляду за дітьми по досягненню ними 14-річного віку, із вимогою зробити запис у Наказі про звільнення та у трудовій книжці у відповідності до поважної причини звільнення, вказаній в заявах, а саме: по причині догляду за дітьми по досягненню ними чотирнадцятирічного віку.

Проте, незважаючи на подані заяви від 19 травня 2017 року та від 22 травня 2017 року, Генеральним директором ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» Романюком О. О. видано наказ № 89-к від 22 травня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади юрисконсульта тресту за власним бажанням без зазначення в наказі поважної причини звільнення, а саме: по причині догляду за дітьми по досягненню ними чотирнадцятирічного віку, чим, на думку позивачки, порушив норми трудового законодавства. Запис у трудовій книжці також зроблений без зазначення поважної причини.

Позивачка із наказом про її звільнення не згодна, оскільки, в ньому не вказано поважної причини її звільнення, а саме: по причині догляду за дітьми по досягненню ними 14- річного віку, що, як вказала позивачка, є суттєвим для неї.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просила змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_1 зі «звільнена за власним бажанням» на «звільнена за власним бажанням по причині догляду за дітьми по досягненню ними чотирнадцятирічного віку»; зобов`язати Генерального директора ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» винести Наказ, яким внести зміни в Наказ № 89-к від 22 травня 2017 року про звільнення з роботи ОСОБА_1 , де вказати поважну причину звільнення ОСОБА_1 : «по причині догляду за дітьми по досягненню ними чотирнадцятирічного віку»; зобов`язати Генерального директора ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» виправити запис у трудовій книжці ОСОБА_1 як помилковий та зробити новий запис, де вказати поважну причину звільнення: «по причині догляду за дітьми по досягненню ними чотирнадцятирічного віку».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 2 листопада 2017 року позов задоволено частково.

Змінено формулювання причини звільнення ОСОБА_1 зі статті 38 КЗпП України на статтю 38 частину першу КЗпП України, а саме: «звільнена за власним бажанням» на «звільнена за власним бажанням по причині догляду за дітьми по досягненню ними чотирнадцятирічного віку».

Зобов`язано ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» внести зміни до трудової книжки ОСОБА_1 відповідно до пункту 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: в розділі «Відомості про роботу» зазначити: «Запис за № 24 є недійсним, звільнена за власним бажанням по причині догляду за дітьми по досягненню ними чотирнадцятирічного віку».

В іншій частині задоволення позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що роботодавцем не спростовано наведених позивачем обставин, на які вона посилалася як на підставу своїх позовних вимог. Суд зробив висновок про наявність підстав для зміни формулювання причини звільнення, оскільки встановив, що наказ про звільнення позивача та запис у трудовій книжці не відповідають положенням КЗпП України та Інструкції про порядок ведення трудових книжок.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 10 квітня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2018 року ПАТ Трест «Київміськбуд-2» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовувалась порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Судами першої та апеляційної інстанцій залишено поза увагою, що відповідно до пункту 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. На думку, заявника, вказана норма не є імперативною, варіанти причин звільнення, що вказуються в трудовій книжці, вказані в цій Інструкції через кому, тобто лишають за роботодавцем право обирати причину звільнення, що є найбільш прийнятною.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.

30 вересня 2019 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2019 року вказану справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 01 лютого 2012 року прийнята на роботу на посаду юрисконсульта юридичного відділу ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» на підставі наказу від 01 лютого 2012 року № 31-к.

19 травня 2017 року ОСОБА_1 подала до ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» заяву про звільнення із займаної посади за власним бажанням з поважної причини у зв`язку із неможливістю продовжувати роботу по причині догляду за дітьми по досягненню ними чотирнадцятирічного віку: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 22 травня 2017 року.

22 травня 2017 року ОСОБА_1 повторно звернулася до ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» із заявою про звільнення з посади юрисконсульта за власним бажанням у зв`язку із неможливістю продовжувати роботу по причині догляду за дітьми по досягненню ними 14-річного віку: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 22 травня 2017 року. У цій заяві ОСОБА_1 просила зробити запис у трудовій книжці та у наказі про звільнення у відповідності до причини звільнення, вказаної в заяві, а саме: «по причині догляду за дітьми до досягнення ними чотирнадцятирічного віку».

Відповідно до наказу від 22 травня 2017 року № 89-к ОСОБА_1 звільнена з посади юрисконсульта юридичного відділу за власним бажанням згідно із статтею 38 КЗпП України, на підставі заяви від 19 травня 2017 року.

У трудову книжку ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 внесений відповідний запис за № 24: «звільнена з займаної посади за власним бажанням згідно з ст. 38 КЗпП України».

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Статтею 38 КЗпП України передбачено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Частиною третьою статті 235 КЗпП України передбачено, що у разі визнання формулювання причин звільнення неправильними або такими, що не відповідають чинному законодавству, у випадках коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

Відповідно до статті 48 КЗпП України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Порядок ведення трудових книжок затверджено Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29 липня 1993 року № 58.

Пунктом 2.4 глави 2 Інструкції № 58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження (пункти 2.6, 2.9 глави 2 Інструкції № 58).

Згідно пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові. Суд не в праві визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов`язували звільнення. Якщо обставинам, які стали підставою звільнення, в наказі (розпорядженні) дана неправильна юридична кваліфікація, суд може змінити формулювання причин звільнення і привести його у відповідність з чинним законодавством про працю.

Згідно пункту 2.26. глави 2 Інструкції № 58 Записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Наприклад, "Звільнений в зв`язку з прогулом без поважних причин, п.4 ст.40 КЗпП України".

При розірванні трудового договору з ініціативи працівника з причин, за яких законодавство пов`язує надання певних пільг і переваг, запис про звільнення вноситься до трудової книжки із зазначенням цих причин. Наприклад, "Звільнений за власним бажанням" у зв`язку з зарахування у вищий навчальний заклад, ст.38 КЗпП України".

З урахуванням вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюється законність звільнення, обов`язок доведення правомірності звільнення працівника покладається на роботодавця.

Встановлено, що позивачка на час подання заяви про звільнення мала двох дітей, які не досягнули чотирнадцятирічного віку. Із вказаною обставиною законодавство, зокрема стаття 38 КЗпП, пов`язує надання певних пільг і переваг, про застосування яких просила ОСОБА_1 у своїх заявах про звільнення.

Наявність у позивачки двох малолітніх дітей відповідач не заперечує.

У зв`язку з цим колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що відповідач зобов`язаний був зазначити в наказі від 22 травня 2017 року № 89-к посилання на звільнення за власним бажанням по причині догляду за дітьми до досягнення ними чотирнадцятирічного віку за статтею 38 КЗпП.

При таких обставинах суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, правильно визначившись із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, встановивши обставини справи, дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для зміни формулювання причини звільнення ОСОБА_1 та про зобов`язання роботодавця внести відповідні зміни до трудової книжки.

Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Таким чином, касаційна скарга не містить доводів на спростування висновків судів попередніх інстанцій, які є обґрунтованими та узгоджуються із матеріалами справи. При вирішенні справи судами не було порушено норм процесуального законодавства та правильно застосовано норми матеріального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, а тому ці судові рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд-2» залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 02 листопада 2017 року, постанову Апеляційного суду м. Києва від 10 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

В. П. Курило