-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
Провадження № 22-ц/811/720/18 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.
Категорія: 12
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Ніткевича А.В.,
суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,
секретаря Юзефович Ю.І.
з участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представникі відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 , до якої приєднались ОСОБА_7 , ОСОБА_8 в інтересах малолітньої ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , на рішення Франківського районного суду м. Львова від 20 березня 2017 року в складі судді Ванівського Ю.М. у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_11 до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , з участю третіх осіб відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, Департаменту містобудування та архітектури Львівської міської ради, про визнання незаконними розпоряджень Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, усунення переобладнання горища та приведення його в попередній стан шляхом демонтажу, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування запису, за зустрічним позовом ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 до ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , з участю третьої особи Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, про виділ частки майна в натурі та об`єднаним позовом Франківської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_6 про приведення у попередній стан самовільно реконструйованої і розширеної за рахунок об`єма горища квартири,-
встановила:
У січні 2009 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_11 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, третіх осіб Департаменту державного архітектурного-будівельного контролю у Львівській області, Департаменту містобудування та архітектури Львівської міської ради про визнання незаконними розпоряджень Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, усунення переобладнання горища та приведення його в попередній стан шляхом демонтажу, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування запису про реєстрацію права власності.
Вимоги обгрунтовували тим, що є власниками квартири АДРЕСА_1 , а відповідачі ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 власниками квартири АДРЕСА_1 , тобто є власниками квартир у багатоквартирному будинку. Власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень у будинку, зокрема горища. Відповідачі отримали у Франківській районній адміністрації м. Львова у 2001 році розпорядження щодо розширення своєї квартири за рахунок об`єму горища, яке втратило свою чинність у 2003 році. Термін дії вказаного розпорядження продовжено розпорядженням Франківської районної адміністрації у 2007 році. Вважають вище вказані розпорядження незаконними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки під час продовження дії розпорядження від 27.08.2001р. за № 1084 у 2007р. вони не давали своєї згоди на розширення квартири відповідачів за рахунок об`єму горища, що передбачено ч. 2 ст. 369 ЦК України, згідно якої розпорядженням майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою усіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, яке підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Майно, що перебуває у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, а договір про поділ нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню відповідно до ст. 372 ЦК України. Жодних угод щодо поділу горища між ними і відповідачами - сім`ї ОСОБА_14 не укладалося. Як вбачається із розпорядження № 1206 від 2007 року питання продовження терміну дії розпорядження № 1084 від 2001р. не розглядалося на міжвідомчій комісії та не було подано жодних документів, передбачених у сфері будівництва. Як наслідок протиправних дій відповідачі змогли оформити право власності на здійснену надбудову та здійснити його реєстрацію. Крім того, внаслідок самовільно здійсненої реконструкції відповідачі спричинили матеріальну шкоду квартирі позивачів, про що свідчать висновки будівельно-технічного дослідження від 30.05.2011р. та № 17/05-13 від 20.06.2013р., як наслідок квартира стала непридатною для проживання.
Просили визнати незаконними розпорядження Франківської районної адміністрації м. Львова № 1084 від 27.08.2001р. «Про реконструкцію з розширенням квартири АДРЕСА_2 » та розпорядження від 04.12.2007р. за № 1206 «Про продовження терміну дії розпорядження райадміністрації від 27.08.2001р. за № 1084 «Про реконструкцію з розширенням квартири АДРЕСА_2 , усунути переобладнання горища та привести його в попередній стан шляхом демонтажу влаштованих перегородок, закриття всіх віконних отворів, демонтажу влаштованих комунікацій газо-, водопостачання, визнати незаконним та скасувати Свідоцтво про право власності на нерухоме майно – квартиру АДРЕСА_2 індексний номер 6038104 виданого 11.07.2013р., скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 1148439.
Відповідачі ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 подали зустрічний позов про виділ частки в натурі.
В обґрунтування вимог покликались на те, що горище перебуває у спільній сумісній власності, отже на нього розповсюджуються положення ч. 1 ст. 370 ЦК України, згідної якої співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власній власності. Такий виділ здійснюється в порядку ст. 364 ЦК України. Відповідно вони мають право на більшу площу горища ніж позивачі та жодним чином не порушують право власності позивачів на горище.
05.03.2010 року Франківська районна адміністрація Львівської міської ради звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про приведення у попередній стан самовільно реконструйованої і розширеної за рахунок об`єму горища квартири (т. 3 а.с. 151).
Вимоги обґрунтовувала тим, що адміністрація у своїй діяльності керується Положенням про Франківську районну адміністрацію м. Львова та Положенням про міжвідомчу комісію, тому підстав для скасування оспорюваних розпоряджень немає. При цьому, приведення у попередній стан самовільно реконструйованої квартири, розширеної за рахунок об`єму горища, підлягає до задоволення у зв`язку з тим, що ОСОБА_6 не надав робочого проекту, крім того декларації скасовані, тому потрібно скасувати Свідоцтво про право власності на квартиру та запис у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 06.12.2016 року цивільну справу № 2-150/11 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_11 до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , треті особи – відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, Департамент містобудування та архітектури Львівської міської ради про визнання незаконними розпоряджень Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, усунення переобладнання горища та приведення його в попередній стан шляхом демонтажу, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування запису, об`єднано в одне провадження з цивільною справою № 2-3020/10 за позовом Франківської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_6 про приведення у попередній стан самовільно реконструйованої і розширеної за рахунок об`єму горища квартири АДРЕСА_1 , присвоєно справі єдиний номер № 2-150/11 (т. 3 а.с. 176-177).
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 01.03.2017 року зустрічний позов ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 до ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , з участю третьої особи Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, про виділ частки майна прийнято до спільного розгляду з первісним позовом (т. 3 а.с. 193-194).
Оскаржуваним рішенням Франківського районного суду м. Львова від 20 березня 2017 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_11 до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , треті особи – відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, Департамент містобудування та архітектури Львівської міської ради про визнання незаконними розпоряджень Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, усунення переобладнання горища та приведення його в попередній стан шляхом демонтажу, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування запису – задоволено.
Визнано незаконним розпорядження № 1084 від 27.08.2001р. про реконструкцію з розширення квартири АДРЕСА_2 » та розпорядження № 1206 від 04.12.2007р. «Про продовження терміну дії розпорядження районної адміністрації від 27.08.2001р № 1084 про реконструкцію з розширенням квартири АДРЕСА_2 » та скасовано їх.
Зобов`язано відповідачів – ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 усунути перешкоди в користуванні спільною сумісною власністю, усунути переобладнання горища та привести його в попередній стан шляхом демонтажу влаштованих перегородок, закриття всіх віконних отворів, демонтажу влаштованих комунікацій газо-, водопостачання, а у випадку невиконання рішення суду протягом строку наданого на добровільне виконання, примусово знести влаштовані перегородки, комунікації з газо- та водопостачання за рахунок відповідачів.
Визнано незаконним та скасовано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія та номер 6038104, видане 11.07.2013 року – квартиру АДРЕСА_1 та скасовано запис № 1148439 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , видане ОСОБА_6 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 .
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 до ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , з участю третьої особи Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про виділ частки майна в натурі – відмовлено.
Об`єднаний позов Франківської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_6 про приведення у попередній стан самовільно реконструйованої і розширеної за рахунок об`єма горища квартири – задоволено.
Зобов`язано ОСОБА_6 за власні кошти привести у попередній стан самовільно реконструйовану і розширену за рахунок частини об`єму горища квартиру АДРЕСА_1 , влаштовані конструкції на горищі демонтувати, горище будинку привести у попередній стан.
У випадку невиконання рішення суду в добровільному порядку виконати демонтаж підрядною будівельною організацією, а витрати покласти на відповідача ОСОБА_6 .
Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_6 , вважає рішення незаконним та необґрунтованим таким, що підлягає скасуванню.
В апеляційній скарзі покликається на те, що скасовуючи свідоцтво про право власності на нерухоме майно, суд не з`ясував, хто саме є власником квартири АДРЕСА_3 на момент ухвалення судового рішення, а також право власності на які саме приміщення підтверджує скасоване судом свідоцтво, в результаті чого скасував право власності на належну йому квартиру, якою володів ще до початку реконструкції, а не горище. При цьому, право власності на відповідну квартиру ніхто не оспорював.
Крім цього, вирішуючи питання про позбавлення відповідачів прав власності на начебто самовільне будівництво, суд не врахував, що розпорядженням Франківської районної адміністрації від 27.08.2001 року № 1014 у зв`язку з аварійним станом покриття даху будинку на АДРЕСА_4 на відповідачів було покладено обов`язок за власні кошти виконати ремонт покрівлі будинку, затверджено проектні пропозиції та дозволено здійснити за власні кошти будівельні роботи по реконструкції з розширенням за рахунок горища квартири АДРЕСА_2 .
У зв`язку з численними операціями та інвалідністю членів сім`ї відповідачі не мали можливості приступити до виконання розпорядження, дія якого становила один рік з дня отримання дозволу інспекції Держархбудконтролю, тому не обмежувала відповідачів у часі.
У 2007 році отримали розпорядження «Про продовження терміну дії розпорядження районної адміністрації від 27.08.2001 року № 1084 про реконструкцію з розширенням квартири АДРЕСА_2 .
У 2008 році встановлено факт аварійності покрівлі будинку та підтверджено експертним висновком.
Аварійність покрівлі шиферу встановлена також Актом балансоутримувача ЛКП «Навколо Базару».
Протягом 2009 – 2013 років відповідачі отримали погоджені робочі проекти, декларацію про початок виконання будівельних робіт, Акт про відсутність порушень з боку відповідачів, декларацію про готовність об`єкта до експлуатації в інспекції ДАБК у Львівській області, отримано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а також Акт про відсутність відхилень від проекту та відсутність порушень законодавства в сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил.
На переконання апелянта, наведені обставини виключають можливість віднесення квартири АДРЕСА_2 до самовільно збудованих.
Крім цього, навіть визнання об`єкта таким, що побудований самовільно, не є достатньою підставою для його знесення.
Вважає, що скасування декларацій про початок будівельних робіт та про готовність об`єкта до експлуатації після отримання свідоцтва про право власності на об`єкт будівництва, не може бути підставою для автоматичного визнання будівництва самовільним.
На думку апелянта, висновок суду про доведеність факту порушення права позивачів, яке полягає у тому, що останні не давали згоди на реконструкцію горища, є помилковим, оскільки суд не перевірив межі наданих їм повноважень, а також яке саме цивільне право позивачів було порушено.
В результаті проведеної реконструкції частка власності позивачів не змінювалася, у тому числі в сторону зменшення, а згідно робочого проекту реконструкції горище, розташоване над квартирою позивачів, залишилося без змін, а також є в наявності вихід на горище, а відтак і наявна можливість використання повної площі горища позивачами.
Покликається на те, що суд не взяв до уваги, що 06.07.2007 року виконавчий комітет Львівської міської ради прийняв рішення № 442 за яким при проведенні реконструкції горищ під мансардні поверхи або надбудов, у випадку аварійного стану даху, згода мешканців не вимагається.
Здійснивши за власні кошти будівельні роботи із реконструкції, відповідачі не лише усунули аварійний стан горища, але й попередили руйнування інших конструкцій будинку, припинення замокання стін будинку.
Звертає увагу, що суд вирішуючи питання знесення самочинно збудованого об`єкту, не застосував ст. 38 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності».
Здійснена відповідачами реконструкція квартири проведена у повній відповідності до робочого проекту без жодних порушень будівельних норм і правил.
Покликається на те, що оскаржуване рішення не можливо буде виконати без спричинення шкоди будівлі та порушення паспорту фасаду будинку, при цьому суд відхилив клопотання про проведення будівельно-технічної експертизи.
Звертає увагу на те, як виглядав будинок до реконструкції та після неї.
Просить скасувати рішення Франківського районного суду м. Львова від 20 березня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_1 та ОСОБА_11 , а також Франківської районної адміністрації – відмовити.
10.04.2017 року ОСОБА_7 подала заяву про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_6 , яка прийнята судом до розгляду.
У заяві покликається на те, що реконструкція проведена відповідно до чинного Архітектурно-планувального завдання Департаменту містобудування ЛМР, а заявлений ОСОБА_16 РА ЛМР є перевищенням владних повноважень. При цьому, позивачі перешкоджаючи відповідачам у реконструкції, не приймали участі у витратах по утриманню будинку та горища.
Ухвалою судового засідання від 03 вересня 2019 року прийнято до розгляду заяви ОСОБА_8 в інтересах малолітньої ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_6 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 20 березня 2017 року.
У заявах ОСОБА_8 та ОСОБА_10 просять суд скасувати рішення Франківського районного суду м. Львова від 20 березня 2017 року в повному обсязі, ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_1 , ОСОБА_11 до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , треті особи – відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, Департамент містобудування та архітектури Львівської міської ради та у позові Франківської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_6 відмовити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково виходячи із такого.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглядаючи даний спір та перевіряючи законність оскаржуваного рішення згідно вимог ЦПК України судова колегія враховує таке.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу ст. 12 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.
Звертаючись із позовними вимогами позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_11 свої доводи зводили до того, що Франківська районна адміністрація Львівської міської ради винесла розпорядження № 1084 від 27.08.2001р. та розпорядження № 1206 від 04.12.2007р., з яких чітко вбачається порушення ст. 24 Закону України «Про планування та забудову територій», за якою поновлення дозволу відбувається в такому ж порядку, як і його надання. Тобто, питання продовження терміну дії розпорядження № 1084 від 27.08.2001р. не розглядалося на міжвідомчій комісії і не було надано пакету документів, передбачених п.1.4.5. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Держитлокомунгоспу України від 17.05.2005р № 76, серед яких згода власників, співвласників на переобладнання та перепланування приміщень, що перебувають у їх спільній власності та робочий проект, погоджений в установленому порядку. Відповідачі свідомо внесли у Декларацію про початок виконання будівельних робіт від 26.01.2012 року та у Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації від 04.07.2012 року неправдиву інформацію, укрили факт зупинення дії оспорюваних розпоряджень та внаслідок цього здійснили в повній мірі надбудову та оформили право власності на новостворене майно, зареєстрували його у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, при цьому декларації скасовані у судовому порядку.
Заперечуючи первісні позовні вимоги сторона відповідача свої доводи зводила до того, що покрівля будинку була в надзвичайно поганому сані та потребувала негайного ремонту, відтак ОСОБА_6 звернувся до Франківської районної адміністрації щодо надання йому дозволу на реконструкцію з розширення квартири за рахунок горища та отримав розпорядження № 1084 від 27.08.2001р., але жодних робіт по реконструкції квартири не провів. У 2007 році повторно звернувся до Франківської районної адміністрації із заявою про продовження терміну дії розпорядження № 1084 від 27.08.2001р. і в результаті отримав розпорядження № 1206 від 04.12.2007р., вважають, що мають усі законні підстави на здійснену надбудову. Окрім того, згідно Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011р. проектна документація не потребує погодження державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, юридичними особами. У зв`язку з цим, робочий проект пройшов експертизу, на підставі чого отримали декларацію про початок будівництва на основі АПЗ № 149 від 03.03.2008р. та надалі змогли отримати Свідоцтво про право власності на квартиру, зареєструвати таке, відтак надбудова квартири здійснена згідно робочого проекту, який в повній мірі відображається у Технічному паспорті від 2012р.
Крім цього, відповідачі вважають, що жодним чином не порушують своїми діями право власності позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_11 на горище. Просили задовольнити зустрічний позов про виділ частки в натурі, мотивуючи це тим, що горище перебуває у спільній сумісній власності, отже на нього розповсюджуються положення ч.1 ст. 370 ЦК України, згідної якої співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна , що є у спільній сумісній власності.
Франківська районна адміністрація заперечує вимоги за первісним позовом про скасування розпоряджень та задоволення зустрічного позову, просить задовольнити їх позов до ОСОБА_6 про приведення у попередній стан самовільно реконструйованої квартири розширеної за рахунок об`єму горища, оскільки ОСОБА_6 не надав робочого проекту, а декларації скасовані.
Судом встановлено такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.
З матеріалів справи вбачається, що станом на 2007 рік відповідач за первісним позовом ОСОБА_6 був власником квартири АДРЕСА_2 теперішня АДРЕСА_5 ), загальна площа якої 75,5 кв.м., в тому числі житлова 46,00 кв.м. (т. 1 а.с. 16).
Позивачі у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_11 є власниками квартири АДРЕСА_6 .
Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
Відповідно до п. 2, 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
Допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).
Таким чином, позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_11 та відповідачі ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_17 є співвласниками допоміжних приміщень, а відтак і спірного горища у будинку АДРЕСА_5 .
Частиною 1 ст. 369 ЦК України визначено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Відповідно до ст. 10 ЖК УРСР громадяни зобов`язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержуватися правил користування жилими приміщеннями, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію. Жилі будинки і жилі приміщення не можуть використовуватися громадянами на шкоду інтересам суспільства.
Згідно із п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.92 року за № 572, власники квартир зобов`язані забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень квартир та технічного обладнання.
Пунктом 3.2.1 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76 (далі - Правила) встановлено, що на горищах та технічних поверхах повинен забезпечуватися: температурно-вологісний режим горищних приміщень, що перешкоджає випаданню конденсату на поверхні захисних конструкцій; доступ до всіх елементів і чистота горищного приміщення. Горищні приміщення не повинні бути захаращені будівельним сміттям, домашніми й іншими речами та обладнанням; використання горищних приміщень під майстерні, для сушіння білизни і під складські приміщення не допускається (п. п. 3.2.5, 3.2.7 Правил).
Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти висновку про те, що співвласники – власники квартир у багатоквартирному будинку, зобов`язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення. Допоміжні приміщення, а саме горище, яке призначене для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців, не підлягає приватизації та не може бути поділене і виділене власнику квартири у багатоквартирному житловому будинку без втрати його функціонального призначення.
Задовольняючи первісні позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_11 , а також об`єднаного позову Франківської районної адміністрації ЛМР, суд першої інстанції виходив виключно з того, що реконструкція квартири АДРЕСА_1 проведена самовільно без погодженої проектної документації, відповідно є самочинним будівництвом та підлягає поверненню у попередній стан.
Крім цього, суд зазначив, що декларації про початок будівельних робіт та про готовність об`єкта до експлуатації, на підставі яких видано свідоцтво про право власності на квартиру та проведена його реєстрація у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, скасовані постановою Львівського окружного адміністративного суду, яка залишена в законній силі ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду.
В свою чергу, згідно зі ст. 152 ЖК УРСР (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин - до набрання чинності редакції Закону України №191-VIII від 12.02.2015 року) переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів. Відповідно до змін, внесених Законом України №191-VIII від 12.02.2015 року, згідно ст.152 ЖК УРСР, власник зобов`язаний отримати документи на виконання робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування.
Порядок здійснення переобладнання та перепланування жилого приміщення визначено у Правилах утримання жилих будинків та прибудинкових територій, відповідно до яких переобладнанням вважається влаштування в окремих квартирах багатоквартирних будинків індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів, влаштування і переустаткування туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів. Відповідно до п.п.1.4.1, 1.4.5, 1.4.6 п.1.4 вказаних Правил, переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих приміщень у жилих будинках дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства. Проведення вказаних будівельних робіт власником житла без отримання дозволу вважається самовільним переобладнанням або переплануванням.
27.08.2001 року розпорядженням Франківської районної адміністрації ЛМР за № 1014 на відповідачів покладено обов`язок «за власні кошти виконати ремонт покрівлі будинку, а також було затверджено проектні пропозиції та дозволено здійснити за власні кошти будівельні роботи по реконструкції з розширенням за рахунок горища квартири АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 7-8).
Жодні дії відповідачами не були проведені.
При цьому, у 2006 році відповідачі отримали Технічні умови та в подальшому Архітектурно планувальне завдання на реконструкцію квартири АДРЕСА_2 з розширенням її рахунок горища (т. 1 а.с 135-143).
04.12.2007 року Франківська районна адміністрація винесла Розпорядженння № 1206 «Про продовження терміну дії розпорядження районної адміністрації від 27.08.2001 року № 1084 про реконструкцію з розширенням квартири АДРЕСА_2 .
В цьому контексті колегія суддів звертає увагу на доводи апеляційної скарги про те, що дія першого розпорядження не закінчилася, оскільки ремонтно-будівельні роботи ОСОБА_6 зобов`язано виконати протягом І-го року з дня отримання дозволу інспекції Держархбудконтролю.
Згідно із Актом балансоутримувача ЛКП «Навколо Базару» від 30.04.2008 року при обстеженні будинку АДРЕСА_4 встановлено, що покрівля шифера знаходиться в аварійному, непридатному для подальшої експлуатації стані, що може спричини руйнування інших конструкцій. Сліди замокання спостерігаються в житлових квартирах та на сходовій клітці. Роботи по заміні покрівлі необхідно здійснити невідкладно (т. 1 а.с. 117).
Враховуючи наведене, колегія суддів констатує факт аварійності покрівлі шифера житлового будинку, який встановлено належними у справі доказами, а також підтверджується світлокопіями.
У 2009 році відповідач ОСОБА_6 отримав Робочий проект реконструкції квартири АДРЕСА_2 ум. Львові.
16.06.2009 року Робочий проект погоджений санепідемстанцією, 22.06.2009 року погоджено із МНС, 27.07.2009 року із Управлінням охорони історичного середовища (т. 1 а.с 138, 140, 143).
26.07.2009 року отримано погоджений Управлінням архітектури та містобудування м.Львова Паспорт кольоровою оздоблення фасаду будинку (т. 3 а.с. 105-106).
12.01.2012 року Робочий проект пройшов експертизу у ДП «Укрдержбудекспертиза» (т.3 а.с. 47-48).
30.01.2012 року зареєстровано Декларацію про початок виконання будівельних робіт в Інспекції ДАБК у Львівській області (т. 3 а.с. 81).
30.04.2012 отримано дозвіл Франківської районної адміністрації на тимчасове порушення благоустрою для влаштування будівельного майданчика на період з 30 квітня 2012 року до 30 червня 2012 року (т. 3 а.с. 49).
28.05.2012 року за результатами перевірки ДАБК складено Акт про відсутність порушень з боку відповідачів (т. 1 а.с. 191-192).
04.07.2012 року - зареєстровано Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації в Інспекції ДАБК у Львівській області.
11.07.2013 року отримано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія та номер 6038104 на реконструйовану квартиру АДРЕСА_2 .
13.09.2013 року - за результатами перевірки ДАБК складено акт про відсутність відхилень від проекту та відсутність порушень законодавства в сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил (т. 3 а.с. 50).
Згідно із п. 1.6.5. «Положення про порядок врегулювання питань з самовільного будівництва у м. Львові», затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 835 від 09.09.2011р. самочинним будівництвом є: перепланування (реконструкція, капітальний ремонт, реставрація) та переобладнання житлових будинків, житлових приміщень за рахунок ліквідації або влаштування таких архітектурно-конструктивних елементів як перегородки, вікна, двері; встановлення (будівництво) тамбурів, сіней, балконів, лоджій, веранд та інше без влаштування фундаментів, а також інженерного обладнання, без дозволу виконавчого органу міської ради і належно затвердженої проектної документації або з істотним відхиленням від проекту.
В свою чергу, порядок проведення переобладнання горищ на мансардні поверхи або надбудов у житлових будинках у місті Львові передбачено і рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №442 від 06.07.2007 року «Про порядок проведення переобладнання горищ на мансардні поверхи або надбудов у житлових будинках на території міста Львова з метою ремонту дахів та розширення житлового фонду», яким затверджено Положення про порядок підготовки, погодження документів для оформлення дозволів на проведення переобладнання горищ на мансардні поверхи або надбудов у житлових будинках з метою ремонту дахів та збільшення житлової площі на території міста Львова, який є локальним нормативним актом, що діє на території м. Львова, пункт 1.14 якого передбачав, що проведення реконструкції горищ під мансардні поверхи або надбудов погоджується з власниками (повнолітніми наймачами) всіх квартир будинку, крім випадку, визначеного п. 1.15.
Пункт 1.15 додатку 1 Положення діяв у вказаній редакції до 26.09.2016 року - дати прийняття Львівським апеляційним адміністративним судом постанови від 26.09.2016 у справі № 876/2518/16, якою передбачено, що у випадку аварійного стану даху, а також при здійсненні надбудов у житлових будинках з плоскими покрівлями згода мешканців будинку не вимагається.
Тобто, на час виникнення спірних правовідносин пункт 1.15 Положення діяв та передбачав, що у випадку аварійного стану даху, а також при здійсненні надбудов у житлових будинках з плоскими покрівлями згода мешканців будинку не вимагається, що спростовує доводи позивачів в цій частині.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник має право виконувати будівельні роботи після реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності.
Відповідно до ч. 2 цієї статті, документи, які надають дозвіл на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.
Аналогічна вимога міститься і в п. 6 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженому постановою КМ України від 13.04.2011 року № 466, у якому зазначено, що документи, які надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.
Датою прийняття в експлуатацію об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката, в залежності до категорії складності об`єктів (ч. 5 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
Аналізуючи зазначені норми, колегія суддів приходить переконання про те, що для проведення власником приватного житлового фонду переобладнання і перепланування житлових приміщень, зокрема тих, які передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, необхідний дозвіл власника будинку (квартири) та органу місцевого самоврядування. На підставі дозволу на проведення переобладнання і перепланування житлових приміщень власник житлового фонду подає на реєстрацію декларацію на початок будівельних робіт.
Поряд з цим, самим законодавцем визначено період чинності документів, які надають право на виконання будівельних робіт - до завершення будівництва, тобто, до прийняття об`єкта в експлуатацію - дати реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Питання набуття права власності на перероблену річ врегульовано ст.332 ЦК України, відповідно до якої об`єкт, на який набувається право власності в результаті переробки, визнається новою річчю.
Виникнення права власності на нову річ (новостворене нерухоме майно) урегульовано ч.2 ст.331 ЦК України, в якій зазначено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будівлі, споруди) виникає у момент завершення будівництва цього об`єкта. У разі, якщо законом або договором передбачено, що право власності на нерухоме майно виникає з моменту прийняття його в експлуатацію або державної реєстрації, право власності на це майно виникає з моменту прийняття в експлуатацію або державної реєстрації.
Аналогічне положення міститься у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № 1952-IV, у якому зазначено, що право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації та виникає саме з моменту державної реєстрації.
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об`єкта нерухомого майна слідує, що право власності на нерухоме майно, реконструйовану квартиру АДРЕСА_6 , відповідачі зареєстрували в травні 2013 року, тобто провели реєстрацію нового нерухомого майна (т. 2 а.с. 63-64).
При цьому, реєстрація Інспекцією ДБАК у Львівській області поданої декларації про готовність об`єкта до експлуатації, з врахуванням вимог чинного законодавства свідчила про завершення будівництва на об`єкті за адресою: АДРЕСА_4 та припинення чинності документів, які надавали право ОСОБА_6 на проведення будівельних робіт, в тому числі і декларації на початок будівельних робіт, зареєстрованої Інспекцією ДАБК у Львівській області 30.01.2012 року.
Розглядаючи справу та задовольняючи позов в частині приведення за власні кошти до попереднього стану самовільно реконструйовану і розширену за рахунок частини об`єму горища квартиру АДРЕСА_1 та демонтувати влаштовані на горищі конструкції, суд першої інстанції не з`ясував обставини щодо того чи суперечить така реконструкція суспільним інтересам, чи порушує вона права інших осіб, чи є технічна можливість виконати перебудову, чи відмовляється від її виконання забудовник, чи існує технічна можливість такого приведення до попереднього стану без нанесення шкоди будівлі, відповідному діючим будівельним санітарним та протипожежним нормам.
Як роз`яснено у постанові Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30.03.2012р. «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності (п. 22 постанови).
Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.
В інших випадках суд за позовом відповідного державного органу чи органу місцевого самоврядування може на підставі частини 7 статті 376 ЦК зобов`язати забудовника здійснити перебудову житлового будинку, будівлі, споруди або іншого об`єкта нерухомості, який побудовано чи будується з істотними відхиленнями від проекту або з істотним порушенням основних будівельних норм і правил, у тому разі, коли таке будівництво суперечить суспільним інтересам, порушує права інших осіб, коли порушення будівельних норм і правил є істотним, а також є технічна можливість виконати перебудову.
Якщо технічна можливість перебудови об`єкта нерухомості відсутня або забудовник відмовляється від такої перебудови, суд, незалежно від поважності причин відмови, за позовом зазначених органів або особи, права чи інтереси якої порушено таким будівництвом, ухвалює рішення про знесення житлового будинку або іншого нерухомого майна (п. 24 постанови).
Відмовою забудовника від перебудови слід вважати як його заяву про це, так і його дії чи бездіяльність щодо цього, вчинені до або після ухвалення рішення суду про зобов`язання здійснити перебудову (п. 24).
Нез`ясування зазначених обставин справи призвело до помилкового висновку про необхідність задоволення позову в частині вимог про приведення будинку в попередній стан.
Колегія суддів звертає увагу на те, що для з`ясування питань, що виникають при розгляді таких справ і потребують спеціальних знань, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може призначити відповідну експертизу згідно з вимогами статті 143 ЦПК України.
Поряд з цим, фактично за відсутності експертного дослідження щодо можливості приведення у попередній стан горища, без порушення цілісності основних конструктивних елементів житлового будинку, збереження його в належному технічному стані, відповідно діючим будівельним нормам та іншим державним нормам житлового будинку та без зменшення ринкової вартості житлового будинку, суд першої інстанції не взяв до уваги заперечення відповідачів щодо неможливості повернення горища у попередній стан.
Натомість, згідно Технічних висновків ДНД та ПВІ «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» Львівський філіал, реконструкцію житлового будинку АДРЕСА_5 , розташованого в кварталі історичного ареалу міста Львова, здійснено у повній відповідності до вимог чинного законодавства (виконано робочий проект, виконано експертизу, затверджено документацію та здано у експлуатацію), які містяться у матеріалах справи та говорять, що після здійснення реконструкції, закінчений будівництвом об`єкт, відповідає вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, та не порушує вимог ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення» та ДБН В. 3.2.2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт».
При обстеженні квартири АДРЕСА_3 та будинку встановлено, що в межах квартири АДРЕСА_3 б - виконано підняття горища з надбудовою зовнішніх капітальних стін до одного рівня з квартирою АДРЕСА_3 для поєднання одного об`єму та цілісності фасадів будинку, влаштовано частково новий шатровий дах по дерев`яних кроквах з влаштуванням гідроізоляційного бар`єру. В межах даху є горище над квартирою № 1 та квартирою АДРЕСА_3 б на площі яких не має інженерних комунікацій (мережі газопостачання, водопостачання). Покрівля – металевий пофнастил. Загальний технічний стан будинку - задовільний. Прийняті конструктивні рішення при реконструкції забезпечили несучу здатність будинку в цілому. Нова прийнята конструктивна схема дерев`яних конструкцій даху не погіршує технічного стану будинку. Демонтаж нових стін та перегородок на які опирається дерев`яний дах, призведе до руйнації даху, покрівлі будинку та пошкодить дах, приміщення та покрівлю сусіднього будинку. Здійснена реконструкція будинку покращила стан будинку, умови експлуатації, що забезпечило запобіганню руйнуванню будинку в цілому. Житловий будинок та зокрема квартира АДРЕСА_3 після здійсненої реконструкції придатний для подальшої експлуатації (т. 3 а.с. 156-169).
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачами не доведено, що є реальна небезпека порушення їхнього права власності чи законного володіння їх приватною квартирою АДРЕСА_1 , зі сторони відповідачів.
Крім цього, на думку колегії суддів, захист права у розумінні позивачів, який полягає у застосуванні фактичного негативних наслідків для відповідачів, є надто обтяжливим та неспівмірним із переслідуваною позивачами метою та зобов`язанням, яке необхідно покласти на відповідачів в контексті матеріальних затрат та проведених будівельних робіт останніми з метою покращення стану будинку вцілому.
Наведене дає підстави для висновку про те, що доводи апеляційної скарги у відповідній частині заслуговують на увагу та є підставними, що свідчить про необхідність її задоволення, а відтак скасування оскаржуваного рішення суду у частині задоволення первісного позову.
Що стосується вимог позивача Франківської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_6 про приведення у попередній стан самовільно реконструйованої і розширеної за рахунок об`єму горища квартири колегія суддів звертає увагу на таке.
Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України (у редакції від 18.03.2004 року, чинній на момент звернення з цим позовом) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В частині другій цієї статті вказано, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.
За змістом статті 15 ЦПК України (у редакції від 18.03.2004 року) як цивільну юрисдикцію розуміють компетенцію загальних судів вирішувати з додержанням процесуальної форми цивільні справи у видах проваджень, передбачених цим Кодексом.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових правовідносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15 ЦПК України у редакції від 18.03.2004 року).
В свою чергу, справою адміністративної юрисдикції у розумінні пункту 1 частини першої статті 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За правилами пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
За змістом пункту 5 частини четвертої статті 50 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень, зокрема, в інших випадках, встановлених законом.
Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.
Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Відповідно до пункту 1.1 Положення про Франківську районну адміністрацію Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради від 01 листопада 2016 року № 977, позивач є виконавчим органом Львівської міської ради і діє відповідно до ухвали міської ради від 26 травня 2016 року № 505 Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів“, утвореним відповідно до Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні“.
У вказаному Положенні передбачені повноваження районної адміністрації, до яких, зокрема, належать розгляд питань та вжиття заходів у порядку, встановленому виконавчим комітетом, щодо фактів самовільного будівництва (погодження, приведення до попереднього стану, демонтажу тощо) (п. 4.50).
Як орган місцевого самоврядування Франківська районна адміністрація Львівської міської ради відповідно до статті 25 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» правомочна розглядати та вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до її відання.
У статті 30 згаданого Закону передбачено, зокрема, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження: управління об`єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.
Відповідно до підпункту 3 пункту «б» частини першої статті 31 цього Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема, здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об`єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.
Аналогічну норму закріплено у статті 14 Закону України від 16 листопада 1992 року №2780-XII «Про основи містобудування».
Згідно зі статтею 7 вказаного Закону № 2780-ХІІ державне регулювання у сфері містобудування здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами в порядку, встановленому законодавством.
Отже, спірні правовідносини в цій частині вимог обумовлені реалізацією позивачем передбачених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» делегованих повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності. Здійснення такого державного контролю означає обов`язковість прийнятих за його результатами рішень для підконтрольного суб`єкта, що свідчить про владно-управлінський характер, а отже і публічно-правову природу таких правовідносин.
Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 14-48цс18, від 11 квітня 2018 року у справі № 11-96апп18 та від 15 травня 2018 року у справі № 11-346апп18.
Більше того, звертаючись до суду з позовом про приведення до попереднього стану об`єкту реконструкції Франківська районна адміністрація Львівської міської ради мотивувала такий позов необхідністю захисту інтересів громади в особі Львівської міської ради, а не необхідністю захисту своїх приватних прав та інтересів.
На переконання колегії суддів, спір, який є предметом розгляду в цій частині, є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень, який реалізовує у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно виявлення та усунення порушень у сфері містобудівної діяльності шляхом демонтажу самовільної реконструкції квартири, а не здійснення ним права власника житлового приміщення.
Таким чином, справа за позовом такого суб`єкта владних повноважень, відповідно до наведеного вище припису закону, належить до юрисдикції адміністративних судів.
Наведене дає підстави для висновку про те, суд першої інстанції розглянув справу в цій частині з порушенням норм процесуального права, а саме статті 15 ЦПК України (у редакції чинній на час звернення з позовом).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Закриття провадження - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.
Згідно із частинами першою та другою статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.
З урахуванням вище наведеного колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення в частині задоволення об`єднаного позову Франківської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_6 про приведення у попередній стан самовільно реконструйованої і розширеної за рахунок об`єма горища квартири, підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі, оскільки спір в цій частині підлягає розгляду за правилами КАС України в порядку адміністративного судочинства.
Врешті рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, п. 2, 3 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ч. 1 ст. 377, ст.ст. 381, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 до якої приєднались ОСОБА_7 , ОСОБА_8 в інтересах малолітньої ОСОБА_9 , ОСОБА_10 - задовольнити частково.
Рішення Франківського районного суду м. Львова від 20 березня 2017 року в частині вирішення первісного позову ОСОБА_1 і ОСОБА_11 та об`єднаного позову Франківської районної адміністрації Львівської міської ради скасувати, ухвалити в цих частинах нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_11 до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , з участю третіх осіб відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, Департаменту містобудування та архітектури Львівської міської ради, про визнання незаконними розпоряджень Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, усунення переобладнання горища та приведення його в попередній стан шляхом демонтажу, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування запису – відмовити.
Провадження у справі за об`єднаним позовом Франківської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_6 про приведення у попередній стан самовільно реконструйованої і розширеної за рахунок об`єма горища квартири – закрити.
Роз`яснити позивачу Франківській районній адміністрації Львівської міської ради право на звернення до суду в порядку адміністративного судочинства в цій частині вимог.
Врешті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 21 листопада 2019 року.
Головуючий : А.В. Ніткевич
Судді : С.М. Бойко
С .М. Копняк
скопійовано
-
скопійовано
-
