Номер провадження 22-ц/804/2960/19

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2019 року Донецький апеляційний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Новікової Г.В.,

суддів: Гапонова А.В., Кішкіної І.В.,

при секретарі: Ротар Я.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 25 березня 2019 року (ухваленого під головуванням судді Мєдінцевої Н.М.) по цивільній справі № 2-3619-2007 за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Добропільський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про визнання дій неправомірними та скасування постанов державного виконавця, -

В С Т А Н О В И В :

17 січня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, обґрунтовуючи її тим,що на виконанні в Добропільському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області знаходиться виконавчий лист № 2-3619/207, виданий на підставі рішення Артемівського міськрайонного суду від 02.10.2007 року за яким з нього на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 стягнуто аліменти у розмірі ? частини усіх видів його заробітку (доходу).

08.01.2019 року від Головного територіального управління юстиції у Донецькій області він отримав постанову державного виконавця від 26.12.2018 року про накладення штрафу, постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, постанову про встановлення тимчасового обмеження у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, постанову про встановлення тимчасового обмеження у праві полювання, повідомлення про внесення відомостей до Єдиного реєстру боржників, довідку-розрахунок.

Зазначає, що аналогічні постанови вже виносились Добропільським ВДВС у березні 2018 року, проте рішенням Артемівського міськрайонного суду були визнані неправомірними та скасовані. Обставини, наведені у мотивувальній частині даного рішення на теперішній час не змінились, а тому оскаржувані наразі постанови є неправомірними.

Постанови винесені нібито через ухилення від сплати аліментів та виникнення заборгованості. При цьому, довідка - розрахунок заборгованості,яка стала підставою для винесення оскаржуваних постанов від 26 грудня 2018 року була складена 27 грудня 2018 року. Крім того, здійснений в ній розрахунок не відповідає визначеному судом розміру аліментів, оскільки згідно його розрахунків та дійсного доходу встановлена ДВС заборгованість явно завищена. При здійсненні розрахунку держаний виконавець врахував лише одну квитанцію за 2018 рік.

Встановлене обмеження у праві виїзду за кордон позбавляє його можливості виконувати свої обов`язки заступника голови з правових питань ГО «Рада старійшин Добропільщини» через неможливість участі в семінарах, тренінгах, форумах та обговореннях ситуації на Донбасі, що проходять у Європі та Північній Америці.

Крім того, в нього на утриманні перебуває жінка, син 2009 року народження та батьки пенсіонери, в зв`язку з чим, накладення штрафу суттєво погіршує матеріальне становище всієї родини.

Просив визнати неправомірними та скасувати вищевказані постанови, визнати недійсною довідку – розрахунок Добропільського ВДВС від 27 грудня 2018 року, зобов`язати відділ ДВС вилучити відомості щодо нього з Єдиного реєстру боржників та в подальшому своєчасно ознайомлювати його з довідкою – розрахунком, проводити регулярне звіряння сплати по аліментам, повідомляти про намір винесення обмежуючих постанов у разі виявлення заборгованості та наявності відповідних підстав з наданням строку для оскарження заборгованості.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду від 25 березня 2019 року у задоволенні скарги відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказану ухвалу та задовольнити скаргу. Вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції не прийняв до уваги те, що обмеження на виїзд боржника з України являє собою втручання в його право покидати країну. Це є перешкодою для його участі в зустрічах з іноземними колегами.

Суд першої інстанції в рішенні зазначив постанову про тимчасове обмеження у праві керування транспортним засобом,однак він не просив суд скасовувати таку постанову.

Суд безпідставно не прийняв надані ним квитанції як доказ сплати ОСОБА_2 аліментів. Аліменти він сплачує постійно, а тому довідка-розрахунок не могла бути підставою для прийняття оскаржуваних постанов. Державним виконавцем не враховані всі суми, сплачені ним в рахунок погашення аліментів.

Крім того, державним виконавцем не можуть застосовуватися змінені в 2017 році норми Сімейного кодексу України щодо виконання рішення Артемівського міськрайонного суду від 02.10.2007 року .

Оскаржувані постанови були винесені 26.12.2018 року,а надіслані йому лише 04.01.2019 року. До часу винесення постанов державний виконавець не повідомляв його про наявність заборгованості по аліментах.

Також не враховано його посилання на те, що на його утриманні знаходяться дружина, дитина та батьки.

Суд не достатньо аргументовано мотивував своє рішення,ухвалив його на припущеннях.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Добропільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області просив ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Зазначив, що його дії повністю відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження». При здійснені розрахунку заборгованості він керувався вимогами ст.195 СК України, оскільки ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, а тому заборгованість по аліментам визначається із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. За 2018 рік боржник надав до ДВС лише одну квитанцію на суму 600 грн., що було враховано при визначенні наявної заборгованості.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції -без змін. Посилалася на те, що на 07.08.2019 року заборгованість по аліментах склала 40566,50 грн.. ОСОБА_1 уклоняється від сплати аліментів, не з`являється до державного виконавця,тому останнім було направлено подання до суду про привід боржника. Заборгованість по аліментах була розрахована правильно і врахована при винесені оскаржуваних постанов.

В судове засідання з`явилися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .. Від представника Добропільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області надійшла заява про слухання справи у їх відсутність (а.с.13-15 ).

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату,час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність осіб, які не з`явилися до суду, оскільки вони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи і від них надійшло письмове клопотання про розгляд справи у їх відсутність.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив із того, що оскаржувані постанови відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження» і розмір заборгованості визначено відповідно до положень ч.2 статті 195 СК України.

Таке рішення відповідає встановленим обставинам та узгоджується з положеннями ст.71 Закону України «Про виконавче провадження», ч.2 статті 195 СК України.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

При розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом України «Про виконавче провадження» передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачені Законом заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Відповідно до статті 452 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права.

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Отже, за змістом вказаних норм закону, обов`язковою умовою для задоволення скарги сторони виконавчого провадження є встановлення факту порушення прав заявника.

Частиною 1статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого статтею 182 Сімейного кодексу України.

Статтею 195 СК України передбачено,що заборгованість за аліментами платника аліментів, який є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Згідно з вимогами ч.9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови: про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії;

про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні Добропільського ВДВС перебуває виконавчий лист від 02 жовтня 2007 року, виданий Артемівським міськрайонним судом на виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ? частини усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.

Згідно копії довідки-розрахунку Головного державного виконавця № 6103 від 27 грудня 2018 року станом на 26 грудня 2018 року заборгованість ОСОБА_1 по аліментах складає 23556,89 грн. (а.с.51).

Постановою Головного державного виконавця від 26.12.2018 року на боржника ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 20% від суми заборгованості із сплати аліментів, що становить 4711,38 грн. у зв`язку із заборгованістю за період з 01.08.2013 року по 26.12.2018 року в сумі 23556,89 грн.,що перевищує суму відповідних платежів за один рік.(а.с.52),

Постановами головного державного виконавця Добропільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби від 26 грудня 2018 року встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України; встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії; тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві полювання, до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно виконавчого листа № 2-3619/2007, виданого 02 жовтня 2007 року.

Відповідно до повідомлення від 26 грудня 2018 року (а.с.56) головний державний виконавець Добропільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області вніс відомості про ОСОБА_1 до Єдиного реєстру боржників, оскільки останній станом на 26 грудня 2018 року має заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої згідно розрахунку від 26 грудня 2018 року за період з 01 серпня 2013 року по 26 грудня 2018 року становить 23556,89 грн., що сукупно перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці.

Копії зазначених документів були направлені сторонам виконавчого провадження, тобто у тому числі і боржнику 26 грудня 2018 року,що підтверджується копією супровідних листів.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем та перебуває на спрощеній системі оподаткування.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що при визначенні заборгованості по аліментах на утримання неповнолітньої дитини державний виконавець правильно розрахував заборгованість, виходив із доходу заявника до 08.07.2017 року, після чого розрахунок проводився з урахуванням показника середньої заробітної плати працівника для даної місцевості відповідно до положень ч.2 статі 195 СК України.

Доводи апелянта про те, що державним виконавцем при розрахунку заборгованості по аліментах за 2018 рік враховано лише один платіж і не враховані сплачені ним інші суми, судом першої інстанції правильно не прийняті до уваги, оскільки спростовуються встановленими обставинами. Заявником не надано доказів такої сплати та того, що документи, які б підтверджували таку сплату надавалися до виконавчої служби. Надані до суду заявником копії квитанцій про перекази на ім`я ОСОБА_4 не підтверджують, що перераховувалися аліменти заявником. Крім того, зазначені в квитанціях суми значно менші від гарантованого мінімального розміру аліментів.

Згідно з вимогами ч. 3 розділу 16 Інструкції з організації примусового виконання рішень, у разі якщо боржник сплачує аліменти самостійно стягувачу, квитанції (або їх копії) про перерахування аліментів надаються виконавцю не пізніше наступного робочого дня після сплати та долучаються до матеріалів виконавчого провадження.

Тобто, підтвердження факту сплати аліментів має здійснюватись боржником у вищезазначеному до органу ДВС, на виконанні якого перебуває рішення суду.

Разом з тим, за повідомленням Добропільського ВДВС, ОСОБА_1 надано лише одну квитанцію про сплату аліментів за 2018 рік.

Отже, у державного виконавця були всі підстави для здійснення розрахунку заборгованості та винесення обмежуючих постанов.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17 травня 2017 року № 037-VIII частину другу статті 182 СК України викладено в такій редакції: «Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Таким чином, зміна закону, яким встановлюється мінімальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України.

Суд не визначає мінімальний розмір аліментів на одну дитину, оскільки такий встановлюється законом, а не судовим рішенням. При присудженні аліментів, суд враховує, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж визначений законом, зокрема, частиною другою статті 182 СК України.

Згідно роз`яснень, викладених у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року за № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу Українипри розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.

Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку.

З урахуванням викладеного, доводи апелянта про те, що рішенням суду з нього стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ? частини усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно. Зміна законодавства в частині мінімального розміру аліментів з 30% до 50% не давала підстав державному виконавцю проводити розрахунок заборгованості із зміненої процентної ставки,оскільки судом не ухвалювалося таке рішення, є безпідставними. Оскільки мінімальний розмір аліментів є гарантованим і передбаченим Сімейним кодексом України, не потребує ухвалення додаткового судового рішення. Дії державного виконавця в цій частині узгоджуються з положеннями ст.71 Закону України «Про виконавче провадження», якою покладається на державного виконавці обов`язок стягувати з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого статтею 182 Сімейного кодексу України. Тому нарахування заборгованості по аліментах,виходячи із положення Сімейного кодексу України в редакції від 17 травня 2017 року правильно визначалося із врахуванням мінімального розміру аліментів не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Посилання на те, що тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України порушує права заявника, не може бути прийнятим до уваги, оскільки заявник має і обов`язки по утриманню неповнолітньої дитини, які повинні виконуватися у відповідності до вимог діючого законодавства.

Вказівка на те, що постанови про обмеження були винесені 26.12.2018 року, в той час як підстава для їх винесення, а саме довідка –розрахунок заборгованості по аліментах виготовлена лише 27.12.2018 року, тобто не було підстав для застосування обмежень,є безпідставною. В самій довідці-розрахунку зазначено, що розрахунок заборгованості зроблено станом на 26 грудня 2018 року, а для відправлення сторонам її було зареєстровано за №6103 27.12.2018 року.

Таким чином суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що було встановлено заборгованість по сплаті аліментів, яка давала підставі відповідно до положень ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» застосувати до боржника відповідні обмеження до погашення заборгованості. Наданий державним виконавцем розрахунок заборгованості нічим не спростовується, що дає підстави дійти висновку про правомірність дій державного виконавця. Встановлені обмеження є виправданими та пропорційними тим обставинам, які були встановлені судом.

Доводи про те, що державним виконавцем 04 березня 2018 року уже виносилися аналогічні постанови відносно нього, які рішенням Артемівського міськрайонного суду від 23 серпня 2018 року були скасовані, тепер винесені аналогічні постанови, а тому є підстави для їх скасування, не можуть бути прийняті до уваги. Рішенням Артемівського міськрайонного суду від 23 серпня 2018 року були скасовані постанови про обмеження з інших підстав, а саме, із-за відсутності доказів на заперечення доводів заяви, а тому вказане рішення не є преюдицією для оскаржуваного рішення.

Помилкове посилання в мотивувальній частині рішення на постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом не впливає на правильність висновків суду про те,що не встановлено факту порушення прав заявника діями державного виконавця.

Посилання на те, що при ухваленні судового рішення судом не враховано, що на утриманні боржника знаходяться дружина, дитина та батьки є безпідставним, так як при вирішенні даного спору не мають правового значення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правових висновків суду та не дають підстав для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що привело або могло привести до неправильного вирішення справи.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, то підстав для задоволення скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового рішення немає.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 375, 382,384 ЦПК України, апеляційний суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Артемівського міськрайонного суду від 25 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному

порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 21 листопада 2019 року.

Судді: