ПОСТАНОВА

Іменем України

20 листопада 2019 року

Київ

справа №640/2298/19

адміністративне провадження №К/9901/23739/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенко М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу № 640/2298/19

за позовом ОСОБА_1 до Комісії з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя при Вищій раді правосуддя, третя особа - ОСОБА_2 про визнання дій та рішень протиправними, скасування рішень та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Комісії з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя при Вищій раді правосуддя на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 березня 2019 року (головуючий суддя: Келеберда В.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2019 року (колегія суддів: головуючий суддя: Безименна Н.В., судді: Аліменко В.О., Кучма А.Ю.),

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. ОСОБА_1 ( далі- позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом (з урахуванням змін) до Комісії з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя при Вищій раді правосуддя (далі -відповідач), третя особа - ОСОБА_2 у якому просив:

1.1. - визнати протиправними дії відповідача по виконанню п.4 порядку денного протоколу №1 засідання Комісії від 25 січня 2019 року;

1.2. - визнати протиправним та скасувати рішення відповідача по виконанню п.4 порядку денного протоколу №1 засідання Комісії від 25 січня 2019 року;

1.3. - визнати протиправним та скасувати рішення, прийняте за результатами розгляду п.9 порядку денного засідання Комісії з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя, закріплене протоколом №2 від 15 лютого 2019 року, яким вирішено: «визначити переможцем конкурсу на зайняття посади державної служби категорії «А» в системі правосуддя Голови Державної судової адміністрації України ОСОБА_2 ».

2. Також позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішень, прийнятих на засіданні Комісії з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя від 15 лютого 2019 року та закріплених протоколом №2 від 15 лютого 2019 року..

2.1. Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви ОСОБА_1 посилається на те, що 15 лютого 2019 року відбувся конкурс на зайняття посад державної служби категорій «А» у Державній судовій адміністрації України, зокрема на посаду Голови Державної судової адміністрації України, який оголошений рішенням Вищої ради правосуддя від 17.01.2019 року №142/0/15-19.

2.2. Згідно Протоколу №2 Комісії з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя при Вищій раді правосуддя (далі - Комісія) від 15.02.2019 року за результатами розгляду п.9 порядку денного прийнято рішення про визнання переможцем конкурсу на посаду Голови Державної судової адміністрації України ОСОБА_2.

2.3. Просить забезпечити позов шляхом зупинення дії рішення Комісії від 15.02.2019 року, оскільки за приписами ч.6 ст.153, п.35 розділу XII Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та п.19 ч.1 ст.3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» оскаржуване рішення має буде реалізоване Вищою радою правосуддя, що призведе до його звільнення та призначення на цю посаду іншу особу, що, у свою чергу, істотно ускладнить поновлення його порушених прав.

2.4. Також, у заяві Позивача вказує на необхідність зупинення дії цього рішення, оскільки існує очевидна небезпека неможливості у майбутньому захисту його прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів та ризику понесення ним значних зусиль щоб відновити його порушені права.

ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 березня 2019 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2019 року, заяву про забезпечення позову задоволено.

3.1. Зупинено дію рішення Комісії з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя при Вищій раді правосуддя, прийнятого за результатами розгляду пункту 9 порядку денного засідання, закріпленого Протоколом №2 від 15.02.2019 року, яким визначено переможцем конкурсу на посаду Голови Державної судової адміністрації України Пушкаря С.І.

4. Задовольняючи цю заяву, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Комісії з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя при Вищій раді правосуддя, прийнятого за результатами розгляду пункту 9 порядку денного засідання, закріпленого Протоколом №2 від 15.02.2019 року, оскільки не вжиття заходів забезпечення позову призведе в подальшому до прийняття Вищою радою правосуддя рішення про звільнення позивача з посади Голови ДСА України, та у випадку встановлення Верховним Судом протиправності рішення Вищої ради правосуддя від 17 січня 2019 року №142/0/15-19, яке оскаржується позивачем в рамках адміністративної справи №П/9901/72/19 і у випадку задоволення позовних вимог в рамках даної справи, результатом буде фактичне порушення його трудових прав і матиме наслідком затримку реального захисту порушених трудових прав позивача і призведе до додаткових витрат, оскільки, у даному випадку, до вирішення окремого позову про поновлення позивача на посаді він не буде мати можливість виконувати повноваження Голови ДСА України, отримувати заробітну плату, здійснювати керівництво державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади. Також, суди попередніх інстанції виходили з того, що рішення відповідача, що викладене у пункті 9 порядку денного засідання, закріпленого Протоколом №2 від 15.02.2019 року має наявні ознаки очевидної протиправності.

ІІІ. Касаційне оскарження

5. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати ці рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

6. Обґрунтовуючи касаційну скаргу вказує, що судами не було повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки судів не відповідають обставинам справи. На його думку, позивачем не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Заява про вжиття заходів забезпечення позову фактично обґрунтована протиправністю оскаржуваного протоколу №2. Крім того, відповідач зауважує на помилковості висновків суду першої та апеляційної інстанції щодо посилання на справу №П/9901/72/19 про протиправність рішення Вищої ради правосуддя від 17 січня 2019 року №142/0/15-19, яка розглядається Верховним Судом, оскільки обґрунтовують доцільність вжиття заходів забезпечення позову ймовірністю ухвалення рішення на користь ОСОБА_1 у зовсім іншій судовій справі.

6.1. Також відповідач зазначає, що із наведених позивачем у заяві обставин не вбачається очевидної протиправності оскаржуваного протоколу № 2, що є одним із критеріїв забезпечення позову в силу положень статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, а правомірність його прийняття підлягає дослідженню під час судового розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.

7. Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, у якому останній висловив думку про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, а також вказав, що не вжиття заходів забезпечення позову призведе в подальшому до прийняття Вищою радою правосуддя рішення про звільнення позивача з посади Голови ДСА України результатом якого буде фактичне порушення його трудових прав і матиме наслідком затримку реального захисту порушених трудових прав позивача і призведе до додаткових витрат.

IV. Встановлені судами фактичні обставини справи

8. ОСОБА_1 з 28 квітня 2014 року по теперішній час (день подання позову) обіймає посаду Голови Державної судової адміністрації України, на яку призначений рішенням Ради суддів України від 25 квітня 2014 року № 16 згідно з п. 3 ч. 5 ст. 127, ч. 2 ст. 147 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» та відповідно до Положення про Раду суддів України, затвердженого рішенням X позачергового з`їзду суддів України від 16 вересня 2010 року, що були чинними на час призначення на посаду.

9. 17 січня 2019 року Вищою радою правосуддя прийнято рішення №142/0/15-19, яким оголошено конкурс на зайняття вакантних посад державної служби категорії «А» в системі правосуддя: Голови Державної судової адміністрації України та заступника Голови Державної судової адміністрації України, а також затверджено умови проведення конкурсу, що оформлені додатком до рішення, у тому числі кваліфікаційні вимоги.

10. Питання правомірності вказаного рішення є предметом розгляду справи №9901/72/19, яка перебуває на розгляді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_5 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та нечинним рішення Вищої ради правосуддя від 17.01.2019 року №142/0/15-19 «Про оголошення конкурсу на зайняття посад державної служби категорії «А» у Державній судовій адміністрації України» та зобов`язання скасувати таке рішення.

11. Комісією проведено засідання 25.01.2019 року згідно Протоколу №1 щодо розгляду питання №4 порядку денного «Про організацію проведення перевірки володіння іноземними мовами кандидатами на зайняття посад державної служби категорії «А» в системі правосуддя Голови Державної судової адміністрації України та його заступника».

12. 15 лютого 2019 року відбувся конкурс на зайняття вакантних посад державної служби категорій «А» у Державній судовій адміністрації України, зокрема на посаду Голови Державної судової адміністрації України, який оголошений рішенням Вищої ради правосуддя від 17.01.2019 року №142/0/15-19.

13. Згідно Протоколу №2 Комісії з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя при Вищій раді правосуддя від 15.02.2019 року за результатами розгляду п. 9 порядку денного прийнято рішення про визнання переможцем конкурсу на цю посаду ОСОБА_2 .

14. Уважаючи вказані рішення та наказ відповідача протиправними, позивач звернувся у суд із даним позовом.

15. Також позивач подав до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії цього рішення.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

16. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

17. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

18. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

19. За приписами статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

20. Відповідно до частини 2 статті 153 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Голова Державної судової адміністрації України призначається на посаду і звільняється з посади Вищою радою правосуддя. Призначення Голови Державної судової адміністрації України здійснюється на конкурсній основі.

21. Пунктом 35 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» наведеного Закону передбачено, що голова Державної судової адміністрації України, заступники Голови Державної судової адміністрації України продовжують виконувати свої повноваження до призначення Голови Державної судової адміністрації України та його заступників відповідно до цього Закону.

22. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року №246 затверджено Порядок проведення конкурсу на зайняття посад державної служби, який визначає процедуру проведення конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби (далі - конкурс), метою якого є добір осіб, здатних професійно виконувати посадові обов`язки.

23. Відповідно до пункту 5 наведеного Порядку рішення про оголошення конкурсу на зайняття посади категорії "А" приймає суб`єкт призначення.

24. Згідно з п.6 цього Порядку конкурс проводиться такими етапами:

1) прийняття рішення про оголошення конкурсу;

2) оприлюднення оголошення про проведення конкурсу;

3) прийняття документів від осіб, які бажають взяти участь у конкурсі;

4) перевірка поданих документів на відповідність установленим законом вимогам;

5) проведення тестування та визначення його результатів;

6) розв`язання ситуаційних завдань та визначення їх результатів (у випадках, передбачених цим Порядком);

7) проведення співбесіди та визначення її результатів;

8) проведення підрахунку результатів конкурсу та визначення переможця конкурсу і другого за результатами конкурсу кандидата;

9) оприлюднення результатів конкурсу.

25. Відповідно до частин 1, 3 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

26. Частиною 2 цієї статті передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

27. Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції (частина 3 статті 150).

VI. Позиція Верховного Суду

28. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.

29. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з таких міркувань.

30. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначає, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

31. Відповідно до Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

32. Враховуючи наведене, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

33. Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150 -153 Кодексу адміністративного судочинства України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.

34. Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

35. Верховний Суд наголошує, що зазначені підстави є оціночними, а тому містять небезпеку застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до негативних правових наслідків для позивача та/чи відповідача, а також інших осіб, що не є сторонами провадження.

36. Водночас, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

37. У зв`язку з цим суд у кожному випадку повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є захід забезпечення позову, про який просить позивач, співрозмірним з позовними вимогами та чи відповідає від меті і завданням правового інституту забезпечення позову.

38. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

39. Підстави забезпечення позову передбачені частиною другою статті 150 КАС України, а саме: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

40. Тому в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

41. Як слідує з матеріалів справи а саме з позовної заяви (з урахуванням уточнень) та заяви про забезпечення позову позивачем зазначено основними доводами та мотивами є незгода позивача з рішенням Вищої ради правосуддя від 17 січня 2019 року №142/0/15-19, яким оголошено конкурс на зайняття вакантних посад державної служби категорії «А» в системі правосуддя: Голови Державної судової адміністрації України та заступника Голови Державної судової адміністрації України, а також затверджено умови проведення конкурсу, що оформлені додатком до рішення, у тому числі кваліфікаційні вимоги, оскільки посада на яку оголошено конкурс не є вакантною та обіймається позивачем. Крім того, зазначені обставини стали підставою для звернення до Верховного Суду у справі №9901/72/19.

42. Суд першої та апеляційної інстанції обґрунтовуючи свої рішення зазначали, що не вжиття заходів забезпечення позову призведе в подальшому до прийняття Вищою радою правосуддя рішення про звільнення позивача з посади Голови ДСА України, а тому оголошення конкурсу має бути досліджено адміністративним судом під час розгляді справи (№9901/72/19) про визнання протиправним та скасування Вищої ради правосуддя від 17 січня 2019 року №142/0/15-19, що є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

43. Водночас колегія суддів Верховного Суду зазначає, що подані заявником докази наявності ознак протиправності оскаржуваного рішення та порушення вимог законодавства про проведенні конкурсних процедур 25 січня 2019 року є передчасними, та не можуть вважатись підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки вони підлягають оцінці під час судового розгляду справи по суті вимог, а також у справі №9901/72/19.

44. Подібна правова позиція була висловлена Верховним Судом у Постанові від 21 листопада 2018 року (справа №826/8556/17).

45. Також, суд першої та апеляційної інстанції обґрунтовуючи ухвалу про забезпечення дійшли висновку про очевидність протиправності оскаржуваного рішення.

46. Проте, у цьому випадку наявність ознак протиправності оскаржуваного нормативно- правового акту може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності. Застосування заходів забезпечення позову в цьому випадку фактично вирішує справу по суті предмету позову.

47. До подібних висновків дійшов Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 10.04.2019 по справі № 826/16509/18.

48. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 у справі № 800/521/17 дійшла до подібного висновку, зазначаючи, що забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваної постанови до набрання законної сили судовим рішенням у справі фактично було б ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

49. Колегія суддів зазначає, що суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.

50. Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

51. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку що у цій справі відсутня очевидність протиправності оскаржуваного ОСОБА_1 рішення відповідача.

52. Крім того, колегія суддів звертає увагу позивача на те, що, у матеріалах справи відсутні докази того, що невжиття заходів забезпечення позову будь-яким чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду чи порушує права та інтереси позивача.

53. Також колегія суддів зазначає, що оголошення переможця конкурсу ще не є прямою та безумовною підставою для призначення особи - переможця конкурсу на відповідну посаду, оскільки рішення про призначення особи Головою ДСА України приймає Вища рада правосуддя.

54. Вказані обставини залишені поза увагою судом першої та апеляційної інстанції.

55. Вищезазначене в сукупності дає підстави для висновку, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового висновку щодо задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки викладені позивачем у заяві позову доводи не надають суду підстав для вжиття заходів забезпечення позову, передбачених статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

56. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

57. Таким чином, відповідно до повноважень, наданих статтею 349 КАС України, Верховний Суд вважає необхідним скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

VII. Судові витрати

58. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

59. Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Комісії з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя при Вищій раді правосуддя на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 березня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2019 року задовольнити.

2. Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 березня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову в цій справі відмовити.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко