ПОСТАНОВА

Іменем України

21 листопада 2019 року

Київ

справа № 161/1387/17

провадження № К/9901/21807/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до Луцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Довгополова О.М., Гудима Л.Я., Святецького В.В. від 7 листопада 2017 року,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Луцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просила:

- визнати протиправними дії Луцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області щодо відмови у поновленні ОСОБА_1 виплати пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Луцьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області поновити ОСОБА_1 пенсію за віком призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 1 червня 2015 року.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 6 березня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково.

Визнано протиправними дії Луцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області щодо відмови ОСОБА_1 у поновленні виплати пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язано Луцьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області поновити з 4 липня 2016 року виплату ОСОБА_1 пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позовні вимоги за період з 1 червня 2015 року по 3 липня 2016 року залишено без розгляду.

3. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що станом на 1 квітня 2015 року посада, на якій працювала позивачка, передбачала право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».

Разом з тим відповідно до пункту 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Вказаний в пункті 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону № 213 щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року прийнятий не був, у зв`язку з чим з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону України «Про державну службу» щодо пенсійного забезпечення і, відповідно, пенсії за цим Законом не призначаються.

Оскільки Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII не скасовано, його положення не визнано неконституційними, а до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, то, відповідно, з вказаної дати скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, відповідно до Закону Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Таким чином, з 1 червня 2015 року особи, яким пенсії (довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, згідно з Законом України «Про судоустрій і статус суддів», втратили право на пенсійне забезпечення відповідно до вказаного Закону, їм повинна бути відновлена виплата пенсії за віком, призначена відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Враховуючи те, що до 1 червня 2015 року не було прийнято закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі, спеціальних, на загальних підставах, з вказаної дати скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Оскільки, ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тому їй має бути відновлено виплату пенсії за віком, через відсутність підстав для припинення її виплати.

Матеріалами справи встановлено, що 4 січня 2017 року позивачка звернулась до відповідача із заявою про поновлення виплати з 1 червня 2015 року пенсії, отже з цієї дати можна вважати, що позивач дізналася про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Заяви про поновлення строку для звернення до суду за захистом порушених прав позивачкою подано не було.

Оскільки позовні вимоги, які виходять за межі строку звернення до суду, слід залишити без розгляду, а тому поновлення виплати пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» підлягає з 4 липня 2016 року.

4. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2017 року апеляційну скаргу Луцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області було задоволено.

Постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 6 березня 2017 року скасовано в частині задоволення позову та прийнято в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

В іншій частині постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 6 березня 2017 року залишено без змін.

5. Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що з 1 січня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, яким було внесено зміни до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», абзаци 2 і 3 частини 2 статті 47 даного Закону викладено в наступній редакції: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року: особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються».

Таким чином, підставою для припинення виплати пенсії є робота особи, зокрема, на посаді судді. Таке обмеження щодо виплати пенсії законом передбачено на період роботи пенсіонера на відповідній посаді та за відповідних умов, а виплата пенсії поновлюється після звільнення з роботи.

Вказаними нормами в імперативній формі встановлено необхідність зупинення виплати будь-якого виду пенсії в період перебування пенсіонера на посаді судді у вказаний період (крім певних категорій пенсіонерів, до числа яких ОСОБА_1 не належить).

Крім того, обмеження (зупинення) виплати пенсії особам, які працюють на посадах та на умовах, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», продовжено до 31 грудня 2017 року згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», від 6 грудня 2016 року № 1774-VІІІ, який набув чинності з 1 січня 2017 року.

Вказані вище норми у встановленому порядку не визнавались неконституційними, а тому були і є чинними у відповідних періодах і підлягають обов`язковому виконанню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернулась із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2017 року та залишити в силі постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 6 березня 2017 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 22 травня 2015 року перебуває на обліку у Луцькому об`єднаному управління Пенсійного фонду України Волинської області, як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Однак пенсія позивачці не виплачувалась, оскільки з 1 квітня 2015 року виплата даної пенсії тимчасово призупинена відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 працює на посаді судді господарського суду Волинської області.

4 січня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Луцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області із заявою про поновлення виплати їй пенсії за віком.

Луцьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області листом від 19 січня 2017 року № 07/9-01 повідомило позивачку про відмову у поновленні виплати пенсії з посиланням на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VІІІ, яким тимчасово у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2016 року у період роботи особи на посадах, які дають право на призначення пенсії, довічного грошового утримання на умовах, передбачених, зокрема Законом України «Про судоустрій і статус суддів, пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не виплачується.

8. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

9. Касаційна скарга обґрунтована тим, що з 1 квітня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VІІІ, яким було внесено зміни, зокрема до статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування і встановлено, що тимчасово у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року у період роботи особи (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій. осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсі: або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про держави) службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.

Також пунктом 5 Прикінцевих положень цього Закон було передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «"Про судоустрій і статус».

Станом на 1 червня 2015 року зазначений Закон був чинним, і вказані пою положення не були визнані неконституційними.

Враховуючи, що до 1 червня 2015 року не було прийнято закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, з вказаної дати скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Таким чином, з 1 червня 2015 року особи, які працюють на посадах, стаж роботи на яких дає право на призначення пенсії, зокрема, згідно з Законом України «Про судоустрій і статус суддів», втратили право на пенсійне забезпечення відповідно до вказаного Закону, і з цієї дати їм повинна бути відновлена виплата пенсії за віком, призначена відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Конституційного Суду України від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016 у справі № 1-8/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: частини третьої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VІ у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VІІІ; абзаців першого, другого, третього, четвертого та першого, другого речень абзацу шостого частини п`ятої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VІ у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII; пункту 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VІІІ в частині скасування з 1 червня 2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Таким чином, вказаним рішенням Конституційний Суд України визнав неконституційною заборону виплати з 1 квітня 2015 року пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особам, які працюють на окремих посадах, у тому числі на посадах, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

10. Луцьким об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Волинської області подано заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2017 року, в яких воно просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

12. В силу частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає рішення суду апеляційної інстанції в частині скасування рішення суду першої інстанції (в частині скасування рішення про задоволення позовних вимог).

13. Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

14. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VІІІ абзац 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» викладено в такій редакції: «Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів», пенсія, призначена відповідно до цієї статті, не виплачується».

15. Аналогічні зміни також внесено до положень статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI.

16. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень вищезазначеного Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VІІІ порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширювався на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.

17. Разом з тим, пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VІІІ передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до зазначених законів.

18. Оскільки Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VІІІ не скасовано, його положення не визнано неконституційними, а до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, то, відповідно, з вказаної дати скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

19. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що з 1 червня 2015 року особи, яким пенсії призначаються, зокрема, згідно з Законом України «Про судоустрій і статус суддів», втратили право на пенсійне забезпечення відповідно до вказаного Закону, і з цієї дати їм повинна бути відновлена виплата пенсії, призначена відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

20. Отже, позивачка має право на відновлення виплати пенсії з 1 червня 2015 року по 31 грудня 2015 року.

21. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VІІІ внесені зміни до частини 1 статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», абзаци 2, 3 якої викладені в такій редакції: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року: особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються»; після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

22. Крім того, статтею 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» було встановлено, що тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених цим Законом, законами України «Про прокуратуру», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються. Після звільнення з роботи щомісячне довічне грошове утримання виплачується у повному розмірі.

23. З 1 січня 2017 року редакція статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» була чинна зі змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII, відповідно до якої тимчасово по 31 грудня 2017 року особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які займають посади державної служби, визначені Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», а також працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії / щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

24. Таким чином, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII фактично продовжено тимчасовий порядок обмеження виплати пенсій працюючим пенсіонерам з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року.

25. Станом на час виникнення спірних правовідносин зазначені норми законів не скасовані та не визнані у встановленому порядку такими, що не відповідають Конституції України.

26. Отже, з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року у разі роботи осіб на посадах та на умовах, передбачених, зокрема, Законом України «Про судоустрій і статус суддів», призначені таким особам пенсії не виплачуються.

27. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у справах цієї категорії, зокрема, у постановах від 15 січня 2019 року у справі № 758/2471/17, від 31 січня 2019 року у справі № 490/9844/16-а, від 20 лютого 2019 року у справі № 752/14897/17, від 14 березня 2019 року у справі № 352/1438/17, від 4 квітня 2019 року у справі № 159/1/17.

28. Що ж стосується рішення Конституційного Суду України від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016 (справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці), на яке послалися позивачка, як на підставу задоволення позовних вимог, то колегія суддів зазначає, що зазначеним рішенням визнані неконституційними положення статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема, щодо обмеження та припинення виплати щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, в той час, як позивачці у справі призначалась пенсія за віком відповідно до положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що не були предметом розгляду Конституційного Суду України та відповідно є чинними.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги