П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/5898/19 Головуючий у 1-й інстанції: Єфіменко Ольга Володимирівна

Суддя-доповідач: Охрімчук І.Г.

21 листопада 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Охрімчук І.Г.

суддів: Смілянця Е. С. Капустинського М.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року (м. Вінниця, повний текст рішення виготовлено 31.07.2019 року ) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов`язання повторно розглянути заяву,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом, у якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Сингаївської сільської ради Коростенського району Житомирської області, кадастровий номер 1822385200:19:000:0159, викладену у листі №П-10408/0-6324/0/22-18 від 06.11.2018;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.10.2018 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Сингаївської сільської ради Коростенського району Житомирської області, кадастровий номер 1822385200:19:000:0159.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що звернувся до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Сингаївської сільської ради Коростенського району, однак на думку позивача, суб`єктом владних повноважень за відсутності законних правових підстав було відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 22.04.2019 позовну заяву прийнято до розгляду у порядку загального позовного провадження.

Відповідач щодо задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с. 73-76). В обґрунтування заперечень пояснив, що після отримання листів-відмов у погодженні проекту землеустрою, позивач усував вказані у них недоліки, а отже погоджувався з ними. Крім того, пояснив, що з матеріалів справи вбачається, що проект землеустрою позивачем востаннє подано до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області 18.10.2011, однак на цей момент інженер-землевпорядник ОСОБА_2 вже не був працівником ПП «Земельно-кадастрове бюро міста Коростень», так як 07.08.2018 був взятий на облік Коростенської ОДПІ, як фізична особа-підприємець, а тому не мав підписувати виправлений проект землеустрою.

Крім того, відповідач посилається на державний реєстр сертифікованих інженерів-землевпорядників, згідно з яким сертифікований інженер-землевпорядник ОСОБА_2 , особа. яка є відповідальною за якість робіт із землеустрою в ПП «Земельно-кадастрове бюро і Коростень» не працює на даному підприємстві. У зв`язку із чим позивачу запропоновано звернутися до розробника документації із землеустрою для усунення виявлених зауважень та повторно клопотати до Головного управління із заявою про затвердження даної документації із землеустрою. Таким чином, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області при розгляді звернення позивача діяло у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18.07.2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов`язання повторно розглянути заяву - задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Сингаївської сільської ради Коростенського району Житомирської області, кадастровий номер 1822385200:19:000:0159, викладену у листі №П-10408/0-6324/0/22-18 від 06.11.2018.

Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.10.2018 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Сингаївської сільської ради Коростенського району Житомирської області, кадастровий номер 1822385200:19:000:0159.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції від 18.07.2019 року та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що Головне управління категорично не погоджується з тим, що рішенням суд першої інстанції Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області зобов`язано повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.10.2018 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Сингаївської сільської ради Коростенського району Житомирської області, кадастровий номер 1822385200:19:000:0159 так як це зробити не можливо у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 оригінали документів та безпосередньо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність отримав на руки ще 29.11.2018 року. Крім того, ч. 13 ст. 123 ЗК України закріплено, що підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийняття відповідно до них нормативно-правових актів. При цьому, додав, що відповідно до положень ст. 50 ЗУ "Про землеустрій" проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки складається у разі одержання безоплатно у власність чи у користування на умовах оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2019 року відкрито апеляційне провадження, а ухвалою суду від 04.11.2019 року призначено до апеляційного розгляду.

Позивач, правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався, інших заяв чи клопотань суду теж не надав.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 18.10.2018 ОСОБА_1 звернувся з заявою до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського фермерського господарства на території Сингаївської сільської ради Коростенського району. До заяви додав: копію посвідчення учасника бойових дій, лист-відповідь від 05.10.2018 Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області відділ у Коростенському районі, проект землеустрою, витяг (оригінал), диск, коректурний аркуш (2 шт.) (а.с. 19). Листом №П-10408/0-6324/0/22-18 від 06.11.2018 ОСОБА_1 повідомлено, що заяву розглянуто та виявлено наступні недоліки, допущені при розробці даної документації, зокрема, згідно державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників встановлено, що сертифікований інженер-землевпорядник ОСОБА_3 , особа, яка є відповідальною за якість робіт із землеустрою в ПП «Земельно-кадастрове бюро міста Коростень» не працює на даному підприємстві (а.с. 20).

ОСОБА_1 декілька разів звертався до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області з клопотаннями про затвердження вище вказаного проекту землеустрою, проте отримував відмови. Вважаючи відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у затвердженні проекту із землеустрою, викладену у листі №П-10408/0-6324/0/22-18 від 06.11.2018 незаконною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції прийшов до висновку, що з поданих до позову додатків вбачається, що позивачем до Головного управління Держгеокадастру України у Житомирській області був поданий проект землеустрою в обсязі, передбаченому ст.50 Закону України "Про землеустрій", були наявні усі необхідні документи. Тому, суд першої інстанції вважає, що відмова Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, оформлена листом від 06.11.2018 №П-10408/0-6324/0/22-18, прийнята з порушенням ч.2 ст.19 Конституції України та не відповідає вимогам ч.2 ст.2 КАС України.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 2 статті 19 Основного Закону визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 13 Основного Закону проголошено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ч.1 та ч.4 ст.79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою вказаної статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Колегія суддів враховує, що у спірних правовідносинах, з огляду на Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15 та Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затверджене Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03.02.2015 №14, органом уповноваженим на розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності є - Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Держгеокадастр України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України, іншими актами законодавства України.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідно до ч.8 ст.118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Частиною 9 статті 118 Земельного кодексу України врегульовано, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Приписами частин 1, 4, 5 статті 186-1 Земельного кодексу України визначено, що Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту. Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Необхідно зазначити, що статтею 50 Закону України від 22.05.2003 №858-IV "Про землеустрій" визначено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, що поданий відповідачу на затвердження проект землеустрою за змістом у повній мірі відповідає вимогам ст.50 Закону України "Про землеустрій" щодо складу та обсягу документів і зазначає наступне.

Пунктом 6 ст.186-1 Земельного кодексу України визначено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Відповідно до ч.8 ст.186-1 Земельного кодексу України у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними у частинах першій-третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними у частинах першій-третій статті 186-1 Земельного кодексу України може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Оцінюючи вище викладені положення, колегія суддів погоджується, що проект землеустрою підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, який за результатом дослідження обов`язкових до подання документів, передбачених ст.50 Закону України "Про землеустрій", надає вмотивований висновок стосовно можливості його затвердження. У разі встановлення недоліків проекту землеустрою, державний орган має встановити заявникові строк для їх усунення.

Слід зазначити, що у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 509/4156/15-а (провадження № К/9901/7504/18) Судова палата для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду дійшла висновку, що у разі надання особою пакету документів, необхідних для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з недоліками щодо комплектності, форми чи змісту, відповідний орган має право звернутися до заявника з пропозицією усунути виявлені недоліки. Така дія є правомірним способом поведінки органу і має на меті створення громадянам умов для реалізації їх прав на землю. Зазначена пропозиція щодо усунення недоліків не може вважатися «відмовою у наданні дозволу» у розумінні частини сьомої статті 118 ЗК України. Проте, звернення з такою пропозицією не звільняє відповідний орган від обов`язку прийняти рішення щодо надання дозволу (або відмову) в межах встановленого законом місячного строку (п. 69).

За змістом частини другої статті 26 Закону України "Про землеустрій" розробниками документації із землеустрою є, окрім іншого, юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними якість робіт із землеустрою.

Відповідно до статті 68 Закону України "Про землеустрій" складення документації із землеустрою особою, яка не отримала кваліфікаційного сертифіката, яку позбавлено кваліфікаційного сертифіката або дія кваліфікаційного сертифіката якої зупинена, забороняється. Документація із землеустрою та технічна документація з оцінки земель, яка була підписана такою особою, є недійсною.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на замовлення ОСОБА_1 розроблено та підписано інженером-землевпорядником ОСОБА_3 , у якого був наявний кваліфікаційний сертифікат серія АА №0475 від 14.08.2017 (а.с. 58) та зазначений проект землеустрою (а.с. 24-49) подано на затвердження до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області вперше 08.08.2017, а востаннє 18.10.2018.

Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1 ) взятий на облік Коростенською ОДПІ як фізична особа-підприємець 07.08.2018 (а.с. 59-60). Державна реєстрація земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номеру 1822385200:19:000:0159 відбулася 23.06.2017.

Суд апеляційної інстанції погоджується, що на момент складання документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки інженер-землевпорядник ОСОБА_3 мав діючий кваліфікаційний сертифікат, працював на ПП «Земельно-кадастрове бюро міста Коростень». Однак при наданні зазначеної документації на затвердження були виявлені недоліки, які є суттєвими і без їх виправлення затвердження такої документації не може відбутися, а саме станом на 08.08.2017 року не зазначено: опис місцезнаходження межових знаків в кроках у відповідності до п. 3.11 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками; не надано документи, відповідно до ст. 20 Закону України "Про топографо-геозедичну і топорграфічну діяльність", які підтверджують користування топографо-геозедичними і картофрафічними матеріалами (а.с..13,14).

Станом на 04.12.2017 року не було надано завірену, відповідно до ст. 50 Закону України "Про землеустрій" , копію заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою; завдання на розроблення проекту землеустрою не відповідало вимогам постанови КМУ №266 від 04.03.2004 року "Про затвердження типового договору про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки"; не було приведено кадастровий план у відповідність до додатку № 4 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2012 року " 1051; проект відведення земельної ділянки не містив інформації щодо прив`язки до пунктів Державної геозедичної мережі ( схема планової прив`язки до пунктів Державної геозедичної мережі); акт прийому - передачі межових знаків не відповідає вимогам Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему України від 18.05.2010 року № 376 та не зазначено опис місцезнаходження межових знаків в кроках у відповідності до п. 3.11 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками.

Погодившись з недоліками технічної документації позивач 18.10.2018 року повторно подав документацію із землеустрою з усуненими недоліками на затвердження. Однак відповідачем було виявлено, що документація розроблена не сертифікованим інженером - землевпорядником.

Відповідно до ст. 68 Закону України "Про землеустрій" складення документації із землеустрою особою, яка не отримала кваліфікаційного сертифіката, яку позбавлено такого сертифіката, або дія якого зупинена - забороняється. Технічна документація із землеустрою та технічна документація з оцінки земель, яка була підписана такою особою, є недійсною. Таким чином 06.11.2018 року позивачу було запропоновано звернутись до сертифікованого розробника документації із землеустрою для усунення саме виявлених зауважень та повторно клопотати про затвердження даної документації.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією позивача та суду першої інстанції, що технічна документація на момент її розроблення, виготовлялась сертифікованим розробником документації із землеустрою. Однак зазначена документація містила недоліки, з якими погодився позивач ( дії, рішення відповідача при передніх відмовах не оскаржувались), тому не могла бути затверджена, так як недоліки документації усувались не сертифікованим землевпорядником. Станом на 18.10.2018 року таку документацію не можна вважати дійсною.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов не обґрунтованого висновку про зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача про затвердження документації із землеустрою. В даному випадку, відповідач діяв відповідно до вимог законодавства, тому відсутні підстави зобов`язувати його повторно розглянути клопотання про затвердження не дійсної документації із землеустрою.

Позивач має звернутись до сертифікованого розробника документації із землеустрою та повторно клопотати про затвердження даної документації.

Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що відповідачем на виконання вимог ч.2 ст.77 КАС України, доведено правомірність своїх дій, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області задовольнити повністю.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов`язання повторно розглянути заяву скасувати.

Прийняти нову постанову.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов`язання повторно розглянути заяву .

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 21 листопада 2019 року.

Головуючий Охрімчук І.Г. Судді Смілянець Е. С. Капустинський М.М.