ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8812/19 Справа № 203/2081/19

Суддя у 1-й інстанції - Католікян М. О. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2019 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - Свистунової О.В.,

суддів - Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А.,

за участю секретаря - Гулієва М.І.о.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 липня 2019 року

по цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність Центрального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, заінтересована особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність Центрального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, заінтересована особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна.

Скарга мотивована тим, що 05.06.2008 року між нею та ЗАТ "ОТП Банк" було укладено кредитний договір, який був забезпечений договором іпотеки, предметом якого стала належна їй квартира.

Згодом кредитор уступив право вимоги за кредитним договором ТОВ "ОТП Факторинг Україна", яке 02.10.2018 року звернулося до неї з вимогою про повернення позичених коштів і ця вимога була повністю виконана.

У грудні 2018 року заявниця звернулася до заінтересованої особи із заявою про зняття заборони на її квартиру у зв`язку з припиненням іпотеки, проте їй було відмовлено через наявність арешту на квартиру, накладеного, зокрема, Центральним ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області. Жодних документів з приводу виконавчого провадження від державної виконавчої служби вона не отримувала, що стало причиною звернення зі скаргою про визнання неправомірною бездіяльності Центрального ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області з не зняття накладеного арешту, скасування накладеного на майно боржниці арешту.

Ураховуючи викладене, заявниця просила суд: визнати неправомірною бездіяльність Центрального ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області щодо не зняття арешту з майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; скасувати постанову Кіровського ВДВС Дніпропетровського МУЮ від 23.04.2014 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; зняти арешт та заборону відчуження з майна боржника.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18.07.2019 року в задоволенні скарги відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вказану ухвалу скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам.

Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи подано не було.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції установлено, що 23.04.2014 року Кіровським ВДВС Дніпропетровського МУЮ у рамках виконавчого провадження № 43022470 було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Предметом виконавчого провадження став виконавчий лист від 09.04.2014 року, виданий у цивільній справі № 206/5113/13-ц про стягнення з боржниці на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованості за кредитним договором в сумі 523 871,21 грн. Викладене підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 21.11.2018 року № 146290956, наданою боржницею, та витягом з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень від 17.07.2019 року, наданим державним виконавцем (а.с.7).

23 грудня 2015 року Кіровським ВДВС Дніпропетровського МУЮ було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 10 частини 1 статті 49 Закону України № 606-XIV від 21.04.1999 року "Про виконавче провадження".

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

За статтею 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Статтею 1 Закону України № 606-XIV від 21.04.1999 року "Про виконавче провадження" у редакції на час вчинення виконавчих дій (далі - Закон № 606-XIV) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до статті 32 Закону № 606-XIV заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Частиною 1 статті 11 Закону № 606-XIV передбачено, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії

Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 49 Закону № 606-XIV виконавче провадження підлягає закінченню у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.

Згідно з частиною 1 статті 50 Закону № 606-XIV у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже , виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконання судового рішення є сферою регулювання статті 6 Конвенції. Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції («Право на справедливий суд») гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо будь-яких його цивільних прав і обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на доступ до суду, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань, та правомірне очікування на виконання ухваленого рішення.

Згідно з частиною 1 статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що у випадку закінчення виконавчого провадження у зв`язку з направленням виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, накладений державним виконавцем на майно боржника арешт не знімається.

При цьому, суд керувався наявним в матеріалах справи витягом з реєстру виконавчих проваджень.

Проте , постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції розглянув справу без витребування матеріалів виконавчого провадження № 43022470 для їх повного дослідження, у повній мірі не пересвідчився щодо повноти вчинення державним виконавцем дій у відповідності до Закону України "Про виконавче провадження".

Зазначені порушення норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин справи, що призвело до однобічного розгляду питання та передчасного ухвалення судового рішення.

Відповідно до частини 2 статті 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 259,268,374,376,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 липня 2019 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: Т.П. Красвітна

І.А. Єлізаренко