Провадження № 22-ц/801/2061/2019

Категорія: 2

Головуючий у суді 1-ї інстанції Сенько Л. Ю.

Доповідач:Голота Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2019 року

Справа № 130/1630/16-ц

м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді - Голоти Л.О. (суддя-доповідач),

суддів Денишенко Т.О., Рибчинського В.П.,

за участю секретаря судового засідання Топольської В.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 17 липня 2019 року, ухвалене у складі судді Сенько Л. Ю. в приміщенні суду в м. Жмеринка, повний текст рішення складено 24 липня 2019 року,

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання майна набутого позивачем і відповідачем за час спільного проживання спільною сумісною власністю та його поділ, -

в с т а н о в и в :

У липні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу у період з 01.01.2008 року по 10.04.2015 року , визнання майна: будинку загальною площею 72, 2 кв.м. з господарськими будівлями, розташований в АДРЕСА_1 та рухоме майно ( меблі, побутова техніка) набутого позивачем і відповідачем за час спільного проживання спільною сумісною власністю та його поділ.

19 жовтня 2016 року представник позивача ОСОБА_4 уточнив предмет позову та позовних вимог та просив встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, а саме ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в період з початку 2008 по 10.04.2015. Доповнити в перелік об`єктів нерухомості вказаних в п.2 позовної заяви для визнання їх спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_5 сарай (літ. «К», сарай (літ «М»), сарай (літ. «Н»), погріб (літ. «п/ж») убиральню (літ. «Л»), а також в перелік спільно придбаних побутових предметів - мікрохвильову піч вартістю 4200 грн., електром`ясорубку вартістю 2200 грн. Залишити в попередній редакції п.3 позовної заяви. Здійснити поділ майна вказаного у п.2 позовної заяви та п.2 уточненої позовної заяви. Виділити у власність ОСОБА_3 1/2 частину житлового будинку та господарських будівель про АДРЕСА_1 вказаних в п.2 позовної заяви та п.2 уточненої позовної заяви. Виділити у власність ОСОБА_3 меблі для спальні вартістю 24790 грн., меблі для кухні вартістю 16114 грн., холодильник «Атлант»1 вартістю 14874 грн., телевізор «Самсунг» зі штативом вартістю 14874 грн., ноутбук та сумку під нього вартістю 19832 грн. /т.2 а. с. 25-26/.

06 лютого 2019 року та 19 квітня 2019 року представник позивача - адвокат Шеремет Г.А. подала до суду зміни до позовної заяви про зменшення, потім про збільшення позовних вимог, проте 15 липня 2019 року в клопотанні просила не брати до уваги подані до суду заяви та підтримала попередню редакцію позовних вимог від 21 липня 2016 року та 19 жовтня 2016 року.

24 червня 2019 року представник позивача - адвокат Шеремет Г.А. подала до суду клопотання про визначення нової ціни позову в сумі 742725 грн.

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 17 липня 2019 року позов задоволено частково.

Встановлено факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в період з початку 2008 року по 10 квітня 2015 року.

Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_2 меблі для спальні вартістю 24790 грн., пральну машину вартістю 14874 грн., холодильник «Атлант» 1 14874 грн., холодильник «Атлант»2 9916 грн., телевізор «Самсунг» зі штативом 14874 грн., телевізор «Панасонік» 7437 грн., супутникові тарілки вартістю 3719 грн., меблі для кухні вартістю 16114 грн., телевізор нового покоління «Самсунг», тюнер, головку для антени, кріплення у кімнату сина вартістю 18593 грн., ноутбук та сумку під нього вартістю 19832 грн., мікрохвильову піч вартістю 4200 грн., електром`ясорубку вартістю 2200 грн., а всього на суму 151 423 грн., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та виділено у власність ОСОБА_3 меблі для спальні вартістю 24790 грн., меблі для кухні вартістю 16114 грн., холодильник «Атлант»1 14874 грн., телевізор «Самсунг» зі штативом 14874 грн., ноутбук та сумку під нього вартістю 19832 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 1456 грн. 04 коп. та витрат на правничу допомогу в розмірі 1037 грн., а всього 2 493 грн. 04 коп.

В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в період з початку 2008 року по 10 квітня 2015 року знайшов своє підтвердження під час розгляду справи та є доведеним позивачем.

Суд також виходив з того, що позивачем не доведено факту істотного збільшення вартості спірного будинку, тому підстави для застосування вимог статті 62 СК України відсутні. При цьому, судом вставнолено, що позивач здійснював капітальний ремонт будинку та господарських будівель, однак спірний будинок не належав одному із подружжя, а належав тещі позивача до дня її смерті. Спадщину після смерті матері відповідач ОСОБА_2 оформила у 2012 році. Позивачем не надано доказів про вартість спірного будинку станом на час вирішення спору як у стані, який існував до ремонту, так і після нього, а тому фактично не доведено, чи відбулося істотне збільшення вартості спірного будинку починаючи з 2012 року внаслідок спільних трудових, грошових затрат сторін чи затрат другого з подружжя. При цьому суд зауважив, що позивач не позбавлений права у загальному порядку звернутися до суду з вимогами про грошову компенсацію, відшкодування вартості витрат на будівельні матеріали та проведених ремонтних робіт спірного будинку.

Вимоги в частині визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_2 меблів для спальні вартістю 24790 грн., пральної машини вартістю 14874 грн., холодильника «Атлант» 1 вартістю 14874 грн., холодильника «Атлант» вартістю 29916 грн., телевізора «Самсунг» зі штативом вартістю 14874 грн., телевізора «Панасонік» вартістю 7437 грн., супутникових тарілок вартістю 3719 грн., меблів для кухні вартістю 16114 грн., телевізора нового покоління «Самсунг», тюнер, головки для антени, кріплення у кімнату сина вартістю 18593 грн., ноутбука та сумки під нього вартістю 19832 грн., мікрохвильової печі вартістю 4200 грн., електром`ясорубки вартістю 2200 грн., а всього на суму 151423 грн. та виділення у власність ОСОБА_3 меблів для спальні вартістю 24790 грн., меблі для кухні вартістю 16114 грн., холодильник «Атлант» 1 вартістю 14874 грн., телевізор «Самсунг» зі штативом вартістю 14874 грн., ноутбук та сумку під нього вартістю 19832 грн., суд визнав обґрунтованими, оскільки ОСОБА_2 не заперечувала з її пояснень щодо наявності цього майна, його спільного придбання.

Не погоджуючись із рішення суду, ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду, фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове в цій частині про задоволення позовних вимог.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що місцевим судом не було враховані докази на підтвердженні тієї обставини, що позивач робив ремонтні роботи в житловому будинку відповідача, що підтверджується показами свідків та висновком судового експерта від 02 грудня 2018 року. Грошові затрати позивача в житловий будинок істотно збільшили його вартість, оскільки у свідоцтві про право на спадщину вартість спадкового майна становить 190874 грн, тоді як у висновку експерта дійсна вартість проведених ремонтних та ремонтно - будівельних робіт спірного будинку та господарських будівель і споруд складає 133255 грн. та дійсна вартість матеріалів, вкладених у ремонтні та ремонтно-будівельні роботи спірного будинку та господарських будівель і споруд суму 163032,79 грн з урахуванням інфляції, становить 282047 грн. Тому понесені грошові затрати у ремонт спірного житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами збільшили його вартість, яка складає суму 190874+415302=606176 грн.

Не погоджуючись із рішення суду, ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду, фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове в цій частині про відмову в задоволенні позовних вимог.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що місцевим судом не було постановлено ухвали після подання позивачем заяви про уточнення предмету позову, про зміни до позовної заяви, про зменшення розміру позовних вимог, про залишення змін до позовної заяви від 06 лютого 2014 року та від 18 квітня 2019 року без розгляду, чим допущено порушення норм процесуального права. Зазначає, що позивач постійно не проживали в будинку відповідача, спільного сімейний бюджету вони не мали, спільного господарства не вели.

Окрім цього, суд не встановив дійсну вартість меблів та побутової техніки на час розгляду справи, час їх придбання. Судом виділено у власність ОСОБА_3 меблі та техніку на суму 90484 грн,. що на 14772,50 грн більше ніж Ѕ частки. Рішення місцевого суду є незрозумілим і не може бути виконаним державною виконавчою службою через неможливість ідентифікувати зазначені в рішенні предмети (дві спальні), кухню тощо.

Рішення суду в частині стягнення судових витрат на користь ОСОБА_3 є незаконним, оскільки представником позивача не надано акту виконаних робіт.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги ОСОБА_3 , просить залишити її без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_6 , посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , просить залишити її без задоволення.

У судовому засіданні ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_7 , посилаючись на обґрунтованість апеляційної скарги позивача, просять її задовольнити, а в задоволенні апеляційної скарги представника відповідача відмовити. Із наданою представником відповідача вартістю спірного рухомого майна не погодились, просили здійснити розподіл майна, взявши до уваги ту вартість, що зазначена у їх позові.

Представник відповідача ОСОБА_20 . , підтримав свою апеляційну скаргу та просив залишити без задоволення апеляційну скаргу позивача. У судовому засіданні надав пояснення у яких визнав факт спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з 12 березня 2012 року та пояснив, що за спільні кошти сторонами було придбане меблі для спальні, пральна машина, холодильник «Атлант» 2, телевізор « Панасонік» та супутникова антена. / т.5 а.с.16-19/

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши підстави апеляційних скарг, Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції частково не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини.

Відповідно до копії протоколу №26 про адміністративне правопорушення від 04 липня 2002 ОСОБА_10 було здійснено самовільне будівництво житлового будинку про АДРЕСА_1 , чим порушено статті 97 КУпАП, «Самовільне будівництво будинків та споруд» та згідно постанови № 26 від 04 липня 2002 року на неї накладено штраф в розмірі 85 грн. /т. 1 а. с. 24/;

Згідно копії технічного паспорту від 05 червня 2002 року, виданого на ім`я ОСОБА_10 , за нею рахується житловий будинок літ. А, який складається з прихожої, кухні, двох кімнат, кладової загальною площею 71,4 кв.м., житловою 39,9 кв.м; погріб, літня кухня, веранда, криниця /т. 1 а. с. 25-27/;

Згідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 31 жовтня 2002 року шлюб між позивачем ОСОБА_3 та ОСОБА_11 розірвано /т. 1 а. с. 16/;

Відповідно до копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 10 січня 2006 року шлюб між ОСОБА_12 та ОСОБА_13 розірвано. ОСОБА_13 змінила прізвище на ОСОБА_2 /т. 1 а. с. 12/;

Відповідно акту від 13 травня 2009 року по АДРЕСА_1 7 АДРЕСА_1 в санвузлі встановлений водяний лічильник /т. 1 а. с. 35/;

ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Жмеринка Вінницької області померла мати відповідача ОСОБА_10 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 /т. 1 а. с. 15/.

Відповідно копії технічного паспорту від 30 листопада 2011 року, виданого на ім`я ОСОБА_10 , за нею рахується житловий будинок літ. А, який складається з коридору, кладової, передпокою, кухні, двох кімнат та санвузла, загальною площею 72,2 кв.м., житловою 21,4 кв.м., погріб, літня кухня, веранда, сарай (незак.), убиральня, два сараї, огорожа, ворота з хвірткою, криниця, вигрібна яма /т. 1 а. с. 28-30/;

Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 02 лютого 2012 року спадкоємцем майна ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її дочка відповідач ОСОБА_2 . Спадщина складається з житлового будинку по АДРЕСА_1 /т. 1 а. с. 125/, про що 03 грудня 2012 року Жмеринським районним структурним підрозділом КП «ВООБТІ» проведено державну реєстрацію прав /т. 1 а. с. 126/;

Відповідно до копії домової книги ОСОБА_3 зареєстрований в будинку по АДРЕСА_1 з 13 березня 2012 року /т. 1 а. с. 22-23/;

За копією технічного паспорту від 05 грудня 2012 року, виданого на ім`я ОСОБА_2 , за нею рахується житловий будинок літ. А, який складається з коридору, кладової, передпокою, кухні, двох кімнат та санвузла, загальною площею 72,2 кв.м., житловою 21,4 кв.м., погріб, літня кухня, веранда, сарай, убиральня, два сараї, огорожа, ворота з хвірткою, криниця, вигрібна яма /т. 1 а. с. 31-33/;

Згідно копії декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 25 січня 2013 року, сараї «К», «М», «Н», убиральня «Л» приміщення 1-2 та І в житловому будинку по АДРЕСА_1 (початок будівництва 2002, закінчення будівництва 2008) вважаються закінченими будівництвом, об`єкти готові до експлуатації /т. 1 а. с. 34/;

06 березня 2013 року ОСОБА_2 уклала договір про надання населенню послуг з газопостачання на адресу АДРЕСА_1 /т. 1 а. с. 36/;

11 квітня 2014 року ОСОБА_3 виданий патент федеральною міграційною службою Росії, територія дії патенту м. Москва /т. 1 а. с. 39/. Ним сплачувалися кошти на його оплату, що підтверджується чеками оплати від 28.11.2014, 01.04.2014, 29.05.2014, 29.09.2014 та 14.04.2014 /т. 1 а. с. 41-43/;

10 квітня 2015 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 /т.1 а. с. 18/;

Згідно копії рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 05 квітня 2016 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано /т. 1 а. с. 19/;

Згідно копії довідки квартального комітету «Петрівка» № 412 разом з ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 проживає чоловік ОСОБА_3 , син відповідача ОСОБА_14 , невістка ОСОБА_15 та онука ОСОБА_16 /т. 1 а. с. 20/;

Згідно копій довідок відділу освіти Жмеринської районної державної адміністрації Вінницької області ОСОБА_17 Мазур В.М з 01 вересня 2005 року працювала та отримувала заробітну плату, яка за вересень-грудень 2005 року становила 1461 грн., січень-грудень 2006 року - 4845,52 грн.; за січень-грудень 2007 року - 5305,05 грн., за січень 2008 432,75 грн. /т. 1 а. с. 37-38/;

Згідно повідомлення про прибуття ОСОБА_3 до 06 вересня 2014 року, 22 квітня 2015 року та 28 серпня 2015 року перебував в м. Москва Російської Федерації /т. 1 а. с. 39 зв.-40/;

За повідомленням Стодулецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області згідно погосподарської книги том 5 номер об`єкта по господарського обліку 0359-1 за ОСОБА_2 дійсно рахується житловий будинок в АДРЕСА_2 . 1 а. с. 44/;

Згідно копій наданих накладних, товарних чеків, квитанцій, видаткових накладних позивачем протягом 2008-2015 були придбані металопластикові вікна та будівельні матеріали /т. 1 а. с. 45-122/;

Відповідно копії довідки ООО «Навигатор» №12 від 14 червня 2016 ОСОБА_3 з 11 лютого 2008 року по 25 червня 2015 року працював на посаді будівельного робітника даного підприємства, що знаходиться в м. Москва, його заробітна плата становила 42000 рублів /т. 1 а. с. 123/;

Згідно копії трудової книжки НОМЕР_5 ОСОБА_2 з 01 вересня 2005 року по 06 лютого 2008 року працювала кухарем шкільної їдальні Стодулецької загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів; з 15.02.2010 по 15.05.2010 навчалася в Жмеринському ВПУ; з 14.06.2010 по 12.10.2010 працювала провідником пасажирських вагонів; з 14.10.2010 по 20.01.20111працювала пекарем в Жмеринському психоневрологічному будинку-інтернаті, з 10.02.2011 прийнята на посаду оператора АЗС ПП «АДІС» /т. 1 а. с. 139-140/;

Згідно довідки Жмеринського психоневрологічного будинку-інтернату №872 від 26.08.2016, ОСОБА_10 дійсно працювала на посаді молодшої медичної палатної сестри з 01 серпня 1981 року по 01 серпня 2006 року, її заробітна плата за 2002 рік складала 2637,95 грн., за 2003 рік - 3307,59 грн., за 2004 рік - 3994,39 грн., за 2005 рік - 4497,29 грн. /т. 1 а. с. 165/;

Згідно довідки ПАТ «Українська залізниця» Регіональна філія ПЗЗ Виробничий підрозділ Вагонна дільниця станції Хмельницький №441 від 26 серпня 2011 року, дохід ОСОБА_2 за червень-жовтень 2010 року становив 8183,29 грн. /т. 1 а. с. 167/;

Згідно довідок ПП «АДІС» від 19 вересня 2016 року ОСОБА_2 отримала заробітну плату за лютий-грудень 2011 року в сумі 10607,97 грн., за 2012 - 13661,36 грн., за 2013 - 14580,40 грн., за 2014 - 16253 грн., за 2015 - 22708,44 грн., за січень - серпень 2016 17713,84 грн. /т. 1 а. с. 234-240/;

Згідно копії рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 31 серпня 2005 року ОСОБА_12 визнаний безвісно відсутнім (т.1а.с.142);

Відповідно копії довідки Жмеринського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області від 17.06.2016 ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 04 жовтня 2005 року по 30 червня 2014 року отримував пенсію по втраті годувальника /т. 1 а. с. 141/;

24 червня 2009 року ОСОБА_14 закінчив Стодулецьку загальноосвітню школу І-ІІ ст. та отримав свідоцтво серії НОМЕР_6 /т. 2 а. с. 50/;

Згідно копії довідки про доходи ОСОБА_14 під час навчання у Барському коледжі транспорту та будівництва Національного транспортного університету з серпня 2009 по червень 2013 отримав доходи в сумі 19900 грн. та 4472,90 грн. /т. 2 а. с. 2-3/;

Відповідно копії довідки Жмеринського об`єднаного УПФУ у Вінницькій області №4027/02-3-25 від 01 вересня 2016 року ОСОБА_14 отримував пенсію в разі втрати годувальника, виплата якої з січня 2008 по червень 2014 становила 59315,22 грн. /т. 2 а. с. 6-8/;

Відповідно копій наказів Львівського національного аграрного університету від 19 липня 2016 року № 166 та № 101 вартість навчання студентів прийому 2016 року за спеціальністю геодезія та землеустрій на заочній формі становить 4000 грн. /т. 1 а. с. 149/;

Відповідно копії довідки Стодулецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області №246 від 01 квітня 2016 року ОСОБА_3 дійсно з 2002 року по 2008 рік проживав, але не був зареєстрований по АДРЕСА_2 /т. 2 а. с. 1/;

Згідно копій довідок Стодулецької сільської ради Жмеринського району № 613 та № 614 від 17 серпня 2016 року ОСОБА_2 з 2006 року в підсобному господарстві утримувала свині, птицю, ВРХ. Користується земельними ділянками 0,58 га та 0,1020 га. Вирощує яблука, сливи, груші, горіхи /т. 2 а. с. 4/;

Згідно відомостей державної прикордонної служби від 27 жовтня 2016 року, у період з 26 жовтня 2011 року по 14 червня 2016 року ОСОБА_3 перетинав державний кордон України, 12 січня 2012 року (виїзд), 19 лютого 2012 року (в`їзд), 18 листопада 2013 року ( виїзд), 30 грудня 2013 року (в`їзд), 26 лютого 2014 року (виїзд), 15 квітня 2014 року (виїзд), 08 червня 2014 року (виїзд), 16 серпня 2014 року (виїзд), 25 серпня 2014 року (в`їзд), 30 травня 2015 року (виїзд), 05 липня 2015 року (в`їзд) /т. 2 а. с. 81/;

Згідно відомостей державної прикордонної служби від 23 березня 2018 року, у період з 06 квітня 2013 року по 14 червня 2016 року ОСОБА_3 перетинав державний кордон України, 18 листопада 2013 року (виїзд), 30 грудня 2013 року (в`їзд), 26 лютого 2014 року ( виїзд), 15 квітня 2014 року (в`їзд), 08 червня 2014 року (виїзд), 16 серпня 2014 року (виїзд), 08 червня 2014 року (виїзд), 16 серпня 2014 року (виїзд), 25 серпня 2014 року(в`їзд), 30 травня 2015 року (виїзд), 05 липня 2015 року (в`їзд) /т. 2 а. с. 116/;

Згідно копії спадкової справи № 171/2011 року до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 , спадщину після її смерті прийняла її дочка ОСОБА_2 , дочка ОСОБА_18 відмовилась від належної їй частки в спадковому майні на користь свої сестри ОСОБА_2 . В цій же нотаріальній конторі ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 /т. 2 а. с. 173-191/;

Згідно копії витягу з кримінального провадження №12017020130000029, 13 січня 2017 року за усною заявою (повідомленням) про кримінальне правопорушення були внесені відомості в ЄРДР за частиною першою статті 358 КК України. Фабула: в січні 2013 року ОСОБА_2 внесла неправдиві відомості до Декларації про готовність об`єкта до експлуатації житлового будинку по АДРЕСА_1 (т.2 а.с.228), про що було повідомлено ОСОБА_3 /т. 2 а. с. 228 зв./;

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 29 січня 2018 року №4263/4264/17-21 перелік побудов, капітальних перебудов, починаючи з 2008 по 04.04.2011 року та з цього часу по 2016 рік включно, встановлений після ознайомлення із наданими на дослідження матеріалами цивільних справ, матеріалами інвентаризаційної справи на домоволодіння АДРЕСА_1 , відповідно до показів свідків, наведений у дослідній частині висновку (дивись стор. 10-12 дослідної частини висновку) 2. Дійсна вартість матеріалів, витрачених на здійснення побудов, капітальних перебудов спірного будинку та господарських будівель і споруд в період з 2008 по 04.04.2011 та з цього часу по 2016 рік включно, відповідно до даних, наявних у наданих на дослідження матеріалах цивільної справи № 130/1630/16-ц (том 1), зокрема товарних чеків, видаткових накладних, квитанцій, рахунків та замовлень покупця, становить 163032,79 грн. Визначення вартості ремонту та невід`ємних поліпшень спірного будинку та господарських будівель і споруд, в період з 2008 по 04.04.2011 та з цього часу по 2016 рік включно, можливе після визначеного чіткого переліку виконаних робіт в розрізі кожного приміщення та років. Визначити вартість часток ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в спільному майні, набутому в період проживання сім`єю без шлюбу, а з 10.05.2015 року - в шлюбі, після 04.04.2011 не вбачається можливим. Вирішення даного питання можливе після визначення вартості ремонту та невід`ємних поліпшень спірного будинку та господарських будівель і споруд в період з 04.04.2011 по 2016 року включно. Відповідно до стор. 10-12 дослідної частини висновку: В ході проведення експертизи, після ознайомлення із наданими на дослідження матеріалами цивільних справ (покази свідків), матеріалами інвентаризаційної справи на домоволодіння АДРЕСА_1 , встановлено, що починаючи з 2008 по 04.04.2011 року та з цього часу по 2016 рік включно, було здійснено наступний перелік будівельних та ремонтно-будівельних робіт: 2008-2011 демонтаж перегородок у житловому будинку: між приміщенням прихожої 1-1 та приміщенням кухні 1-2, між приміщенням кімнати 1-3 та приміщенням кімнати 1-4 (технічний паспорт №4757 від 05.06.200- том 1 матеріали цивільної справи №130/1630/16-ц арк. 26 на звороті). Мурування перегородок у житловому будинку: між приміщенням передпокою 1-1 та приміщенням сан. вузла 1-5, між приміщенням кухні 1-2 та приміщенням кімнати 1-3, між приміщенням кімнати 1-3 та приміщенням кімнати 1-4 (технічний паспорт №4757 від 30.11.2011. том 1 матеріали цивільної справи №130/1630/16-ц арк. 29). Здійснення монтажу мережі газопостачання із введенням до житлового будинку (покази свідка ОСОБА_19 , компакт-диск №2 із звукозаписом судового засідання). Встановлення газового лічильника (покази свідка ОСОБА_19 , компакт-диск №2 із звукозаписом судового засідання). Встановлення газового котла (покази свідка ОСОБА_19 , компакт-диск №2 із звукозаписом судового засідання). 2011-2016 Здійснено добудову приміщення коридору І (технічний паспорт №4757 від 30.11.2011 том 1 матеріали цивільної справи №130/1630/16-ц арк. 29). Здійснено демонтаж віконних блоків (покази свідків, компакт-диск №2 із звукозаписом судового засідання).Встановлено металопластикові вікна (покази свідків, компакт-диск №2 із звукозаписом судового засідання). Утеплення пінополістирольними плитами внутрішньої поверхні стін житлового будинку (покази свідків, компакт-диск №2 із звукозаписом судового засідання).Утеплення пінополістирольними плитами зовнішньої поверхні стін житлового будинку (покази свідків, компакт-диск №2 із звукозаписом судового засідання). Монтаж поліпропіленових труб для опалення та водопостачання будинку (покази свідків, компакт-диск №2 із звукозаписом судового засідання). Монтаж системи водовідведення будинку (покази свідків, компакт-диск №2 із звукозаписом судового засідання). Монтаж кабелів для системи електропостачання будинку (покази свідків, компакт-диск №2 із звукозаписом судового засідання). Монтаж гіпсокартонних листів по пінополістерольних плитах по внутрішній поверхні стін житлового будинку (покази свідків, компакт-диск №2 із звукозаписом судового засідання). Монтаж стель приміщень гіпсокартоном (покази свідків, компакт-диск №2 із звукозаписом судового засідання). Монтаж труб для оснащення приміщень передпокою, кухні та сан. вузла теплою підлогою (покази свідків, компакт-диск №2 із звукозаписом судового засідання). Штукатурення внутрішньої поверхні стін житлового будинку (покази свідків, компакт-диск №2 із звукозаписом судового засідання). Шпаклювання стін та стель приміщень (покази свідків, компакт-диск №2 із звукозаписом судового засідання). Улаштування підлог приміщень будинку цементною стяжкою (покази свідків, компакт-диск №2 із звукозаписом судового засідання). Монтаж алюмінієвих радіаторів опалення (покази свідків, компакт-диск №2 із звукозаписом судового засідання). Встановлення двоконтурного газового котла (покази свідків, компакт- диск №2 із звукозаписом судового засідання). Настил ламінату у кімнатах 1-3, та 1-4 (покази свідків, компакт-диск №2 із звукозаписом судового засідання). Оздоблення керамічною плиткою підлоги передпокою 1-1, кухні 1-2 та сан. вузла 1-5 (покази свідків, компакт-диск №2 із звукозаписом судового засідання). Оздоблення керамічною плиткою стін сан. вузла 1-5 (покази свідків компакт-диск №2 із звукозаписом судового засідання). Встановлення унітазу, біде, вмивальника та ванної у приміщенні санвузла (покази свідків, компакт-диск №2 із звукозаписом судового засідання). Встановлення дверних блоків в кількості 4 штук при вході у передпокій, житлові кімнати та до сан. вузла (покази свідків, компакт-диск №2 із звукозаписом судового засідання). Обклеювання стін та стелі приміщень шпалерами (покази свідків, компакт-диск №2 із звукозаписом судового засідання). Встановлення засобів освітлення приміщень будинку, а саме: світильників, люстр та вимикачів (покази свідків, компакт-диск №2 із звукозаписом судового засідання). Оздоблення цоколю будинку керамічною плиткою (покази свідків, компакт-диск №2 із звукозаписом судового засідання). Здійснення будівництва вигрібної ями (покази свідків, компакт-диск №2 із звукозаписом судового засідання). Встановлення огорожі та воріт з хвірткою із металевого профілю (покази свідків, компакт-диск №2 із звукозаписом судового засідання). 27. 3дійснено будівництво господарської будівлі сараю літ. «К» (покази свідків, компакт-диск №2 із звукозаписом судового засідання). Проведено ремонтні роботи господарських будівель сараю літ. «М» та сараю літ. «Н» (покази свідків, компакт-диск №2 із звукозаписом судового засідання). Влаштовано доріжку з бордюрами із тротуарної плитки (покази свідків компакт-диск №2 із звукозаписом судового засідання). Оздоблено криницю силікатною цеглою та встановлено козирок (покази свідків, компакт-диск №2 із звукозаписом судового засідання). Влаштовано ганок при вході у будинок та оздоблено його декоративною плиткою (покази свідків, компакт-диск №2 із звукозаписом судового засідання). Влаштовано вимощення біля цоколю будинку (покази свідків, компакт- диск №2 із звукозаписом судового засідання). Встановлено огорожу у дворі домоволодіння (покази свідків, компакт- диск №2 із звукозаписом судового засідання). Зведено споруду-літній душ біля сараю літ. «К». Влаштовано ганок при вході у будинок та оздоблено його декоративною плиткою (покази свідків, компакт-диск №2 із звукозаписом судового засідання). /т. 3 а. с. 76-101/.

Згідно висновку судового експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 20 грудня 2018 року №2796/2797/18-21 дійсна вартість ремонтних та ремонтно- будівельних робі спірного будинку та господарських будівель та споруд, які входять до складу домоволодіння АДРЕСА_1 , в період з 2008 по 04.04.2011 та з 04.04.2011 року по 2016 включно (в разі кожної із робіт, кожного приміщення та років), вказаних у висновку судової оціночно-будівельної експертизи від 29.01.2018 на арк. 10-12, без врахування вартості використаних будівельних матеріалів, станом на час розгляду справи з урахуванням інфляції при округленні до цілих разом становить 133 255 грн. Дійсна вартість матеріалів, вкладених у ремонт та ремонтно-будівельні роботи спірного будинку та господарських будівель і споруд, які входять до складу домоволодіння АДРЕСА_1 , в період з 2008 по 04.04.2011 та з 04.04.2011 року по 2016 включно (разом по житловому будинку, господарських будівлях та спорудах по роках) відповідно до візуально-інструментального натурного обстеження будівель і споруд, з урахуванням інфляції, при округленні до цілих, разом становить 282 047 грн. /т. 4 а. с.1/.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції виходить з нижченаведеного.

Щодо вирішення вимог про визнання житлового будинку та господарських будівель спільною сумісною власністю та його поділ.

За змістом статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

У постанові Верховного Суду України від 08 листопада 2017 року у справі № 6-1447цс17 вказано, що «аналіз положень статей 57 та 62 СК України дає підстави для висновку про те, що стаття 57 цього Кодексу визначає правила віднесення майна до об`єктів особистої приватної власності одного з подружжя, тоді як стаття 62 цього Кодексу встановлює спеціальні умови, з настанням яких визначені попередньою нормою об`єкти особистої приватної власності одного з подружжя можуть бути визнані за рішенням суду об`єктами спільної сумісної власності подружжя. Для застосування передбачених статтею 62 СК України правил збільшення вартості майна повинне відбуватись внаслідок спільних затрат подружжя, незалежно від інших чинників (зокрема, тенденцій загального подорожчання конкретного майна), при цьому суттєвою ознакою повинне бути істотне збільшення вартості майна як об`єкта, його якісних характеристик. Збільшення вартості майна та істотність такого збільшення підлягає з`ясуванню шляхом порівняння на час вирішення спору вартості об`єкта до та після поліпшення; при цьому сам по собі розмір грошових затрат подружжя чи одного з них, а також визначену на час розгляду справи вартість ремонтних робіт не можна вважати тим єдиним чинником, що безумовно свідчить про істотність збільшення вартості майна як об`єкта. Визначаючи правовий статус спірного майна як спільної сумісної власності подружжя, суд має враховувати, що частка в такому майні визначається відповідно до розміру фактичного внеску кожної зі сторін, у тому числі за рахунок майна, набутого одним з подружжя до шлюбу, яке є його особистою приватною власністю, у придбання (набуття) майна. Якщо в придбання (будівництво) майна вкладено, крім спільних коштів, особисті приватні кошти однієї зі сторін, то частка в такому майні відповідно до розміру внеску є її власністю».

У постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-388цс15 зроблено висновок, що «до прийняття новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на це новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільного обороту не виникає, у такому випадку особа є власником лише матеріалів, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за сторонами спору на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити компенсацію. Визнаючи при цьому право власності на матеріали чи обладнання, суд у своєму рішенні має зазначити (назвати) ці матеріали чи обладнання».

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки позивачем не надано доказів відповідно до частини третьої статті 10, частини першої статті 60 ЦПК України, в редакції чинній на день подання позову, вартості спірного будинку та господарських споруд до та після його поліпшення, що є підставою для застосування норми частини першої статті 62 СК України. Позивачем не надано доказів на підтвердження розміру фактичного внеску на поліпшення спірного житлового будинку, з огляду на те, що відповідач заперечує факт поліпшення позивачем вартості спірного будинку, здійснення ним будь-яких витрат на будинок.

Під час апеляційного розгляду справи представник позивача ОСОБА_6 відмовилася від клопотання про призначення додаткової судової оціночно-будівельної експертизи /т. 4 а.с. 134-135/, яке було подано позивачем одночасно з апеляційною скаргою.

При цьому, доказування в силу вимог частини шостої статті 81 ЦПК України не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, аргументи апеляційної скарги ОСОБА_3 не спростовують висновки суду першої інстанції в цій частині, з якими погоджується також колегія суддів та вважає їх обґрунтованими.

Щодо вирішення вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Згідно із частиною другою статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до вимог статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно як установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з`ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

За змістом статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Судом першої інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з початку січня 2008 року по 10 квітня 2015 року проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Зазначений висновок суд першої інстанції зробив на підставі доказів, які досліджені судом та містяться у справі, показаннях свідків.

Водночас, колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу аргументи апеляційної скарги ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , про те, що позивачем не доведено факт проживання позивача та відповідача однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 01 січня 2008 року по 12 березня 2012 року з огляду на таке.

Колегія суддів вважає, що позивачем відповідно до частини третьої статті 10, частини першої статті 60 ЦПК України, в редакції чинній на день подання позову, не доведено факт їх спільного проживання з відповідачем однією сім`єю; наявність спільного побуту; взаємних права та обов`язків між ним та відповідачем в період з 01 січня 2008 року по 12 березня 2012 року.

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів вважає, що позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували факт спільного проживання позивача та відповідача з 01 січня 2008 року по 12 березня 2012 року, оскільки показання свідків зі сторони позивача не свідчать про наявність між сторонами спільного бюджету, здійснення ним витрат на утримання будинку, доказів придбання продуктів, одягу, оплату за навчання сина відповідача, тобто сталі шлюбні відносини, постійне спільне проживання, спільне ведення господарства.

Відповідач ОСОБА_2 у суді першої інстанції пояснила, що не проживала з позивачем постійно, спільно, однією сім`єю, хоча він неодноразово приїжджав, привозив подарунки. Проте, спільного господарства вони не вели, коштів, які заробляв позивач, вона не отримувала. Позивач здійснював ремонт в будинку відповідача за кошти матері відповідача, її особистих коштів, коштів її сина, її сестри, та будівельних матеріалів, які давав батько відповідача.

Копія довідки Стодулецької сільської ради № 246 від 01 квітня 2016 року та довідка квартального комітету «Петрівка» не вказують на проживання однією сім`єю позивача та відповідача без реєстрацію шлюбу в період з 01 січня 2008 року по 12 березня 2012 року.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує також те, що представник відповідача ОСОБА_1 вимоги в частині встановлення факту постійного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з 13 березня 2012 року по 09 квітня 2015 року визнав, а тому відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України зазначена обставина не підлягає доказування.

Встановлюючи факт спільного проживання сторін у період 01 січня 2008 року по 12 березня 2012 року, суд першої інстанції не врахував, що його наявність встановлюється для підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Тобто, необхідно встановити чи буде даний факт впливати на права сторін.

ОСОБА_3 не доведено, а ОСОБА_2 не визнається той факт, що у період з 01 січня 2008 року по 12 березня 2012 року за їх спільні кошти було придбане будь яке спірне майно.

Наявні в матеріалах справи товарні чеки на придбання будівельних матеріалів за 2010 - 2011 роки не доводять того факту, що товар був придбаний саме ОСОБА_3 для будівництва спірного будинку, оскільки одержувачем товару зазначено «покупець 75». У товарному чеку № 75-0237288 від 22 липня 2011 року міститься інформація, що покупець 75 це ТОВ Гніванський шиноремонтний завод. / т1. А.с. 59/

За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу слід змінити відповідно до пункту 1, 2, 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України та встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в період з 13 березня 2012 року по 09 квітня 2015 року.

Щодо вирішення вимог про визнання рухомого майна набутого за час спільного проживання спільною сумісною власністю та його поділ.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) зроблено висновок, що «у статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України. Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує».

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1026цс15 майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними. У зв`язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім`єю, слід установити не лише факт спільного проживання сторін у справі, а й обставини придбання спірного майна внаслідок спільної праці.

Висновок суду першої інстанції про те, що за час спільного проживання без реєстрації шлюбу сторонами було придбано : меблі для спальні вартістю 24790 грн., пральну машину вартістю 14874 грн., холодильник «Атлант» 1 вартістю 14874 грн., холодильник «Атлант» вартістю 29916 грн., телевізор «Самсунг» зі штативом вартістю 14874 грн., телевізор «Панасонік» вартістю 7437 грн., супутникові тарілки вартістю 3719 грн., меблі для кухні вартістю 16114 грн., телевізор нового покоління «Самсунг», тюнер, головку для антени, кріплення у кімнату сина вартістю 18593 грн., ноутбук та сумку під нього вартістю 19832 грн., мікрохвильову піч вартістю 4200 грн., електром`ясорубку вартістю 2200 грн., а всього на суму 151 423 грн, колегія суддів вважає таким, що не ґрунтується на обставинах справи та зроблений на припущення, що відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України не допускається.

Окрім цього, суд першої інстанції виділив у власність ОСОБА_3 майна на 29545 гривень більше ніж ОСОБА_2 ..

Безпідставними також є висновки суду про те, що представником відповідача визнано наявність майна домашнього вжитку та його вартість, яка зазначена позивачем, оскільки зі справи видно, що навпаки представником відповідача та відповідачем заперечуються позовні вимоги та вартість рухомого майна визначена позивачем.

Рішення суду першої інстанції в частині визначення спільною сумісною власністю речей домашнього вжитку та їх поділу є необґрунтованим, а тому відповідно до пункту 1, 2, 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухвалення в цій частині нового судового рішення про часткове задоволення цієї позовної вимоги.

При цьому, колегія суддів виходить з того, що під час апеляційного розгляду справи представником відповідача визнається факт придбання сторонами в період їх спільного проживання з 13 березня 2012 року по 05 квітня 2016 року наступного майна: меблі для спальні, що складається з ліжка двоспального вартістю 2860, шафи вартістю 4355, матрацу вартістю 3295, комоду вартістю 2285, підставки для матрасу вартістю 860 (зазначене майно придбано у 2015 році та підтверджується оригіналом квитанції, що міститься в додатку у т.2 справи); пральної машини вартістю 4099 грн (зазначене майно придбано у 2013 році); холодильника «Атлант» 2 (придбано у 2013-2014 роках) відповідачем визнається дійсна вартість на час розгляду справи в сумі 2000 грн.; телевізора «Панасонік» (придбано у 2014 році) відповідачем визнається дійсна вартість на час розгляду справи в сумі 2500 грн; супутникової антенти (придбано у 2014 році) відповідачем визнається дійсна вартість на час розгляду справи в сумі 400 грн..

Факт придбання вищезазначеного майна у період з 2012 року по 2016 рік визнали у судовому засіданні ОСОБА_3 та його адвокат Шеремет Г.А.

Суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем не доведено відповідно до частини третьої статті 10, частини першої статті 60 ЦПК України, в редакції чинній на день подання позову, вартість майна домашнього вжитку, яке він просить визнати спільною сумісною власністю, а також факт придбання позивачем в період спільного проживання сторін холодильника «Атлант» 1 вартістю 14874 грн., телевізора «Самсунг» зі штативом вартістю 14874 грн., супутникової тарілки вартістю 3719 грн., меблів для кухні вартістю 16114 грн., телевізора нового покоління «Самсунг», тюнера, головки для антени, кріплення у кімнату сина вартістю 18593 грн., ноутбуку DELL Inspiron та сумку під нього вартістю 19832 грн.; мікрохвильову піч LG вартістю 4200 грн., електром`ясорубку вартістю 2200 грн..

Окрім цього, представником відповідача заперечуються вимоги позивача та вказується, що холодильник «Атлант» 1, телевізор «Самсунг» зі штативом були придбані відповідачем у 2007 році, меблів для кухні, які складаються зі столу, чотирьох стільці, були виготовлені у 2011 році знайомий батька відповідача та позивач їх не купував, а телевізор нового покоління «Самсунг», тюнер, головка для антени, кріплення у кімнату сина купував син відповідача за кошти подаровані на весілля; мікрохвильову піч LG. було придбано у 2008 році, електром`ясорубку було придбано у 2011 році, тобто в період коли сторони не проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Отже, колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу аргументи апеляційної скарги ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , а тому позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання майна набутого позивачем і відповідачем за час спільного проживання спільною сумісною власністю та його поділ слід задовольнити частково та визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_2 меблі для спальні, що складається з : ліжка двоспального вартістю 2860 грн, шафи вартістю 4355 грн, матрацу вартістю 3295 грн, підставки під матрац вартістю 860 грн., комоду вартістю 2285 грн, всього на суму 13655 грн..

Здійснюючи поділ пральної машини LG, холодильника Атлант 2, телевізора «Панасонік», супутникової антени та визначаючи їх вартість, колегія суддів виходить з того, що позивачем визначено наступну його вартість пральна машина 14874 грн., холодильник «Атлант 2» 14874 грн., телевізор «Панасонік» 7437 грн., тоді як представник відповідача визначив свою вартість спірного майна, які жодною зі сторін необґрунтовано та не доведено, тому суд визначає середню вартість зазначеного майна, що становить: пральної машини LG (14874 грн (вартість визначена позивачем) + 4099 грн (вартість визначена відповідачем) /2) = 9486,50 грн, холодильника Атлант 2 ((9916 грн + 2000 грн)/2)= 5958 грн, телевізора «Панасонік» ((7437 грн + 2500 грн)\2)= 4968,5 грн; супутникова антена 1000 грн.

Враховуючи, інтереси сторін, колегія суддів вважає, що позивачу слід виділити у власність наступне майно : ліжко двоспальне вартістю 2860 грн; матрац вартістю 3295 грн, підставку під матрац вартістю 860 грн., холодильник Атлант 2 вартістю 5958 грн; телевізор «Панасонік» вартістю 4968,5 грн, всього на загальну суму 17941,50 грн; а відповідачу слід виділити у власність наступне майно : шафу вартістю 4355 грн, комод вартістю 2285 грн, пральну машину LG вартістю 9486,50 грн, супутникову антену вартістю 1000 грн, всього на загальну суму 17126, 50 гривень.

Суд апеляційної інстанції вважає, що різниця у вартості майна, що виділена сторонам є незначною, крім цього значна частина вартості майна визначена в основній частині на час його придбання, а інша частина виходячи з середньої вартості майна на час розгляду справи, тому відсутні підстави стягнення на користь відповідача компенсації за різницю у вартості майна, яка є незначною.

В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання рухомого майна набутого позивачем і відповідачем за час спільного проживання спільною сумісною власністю та його поділ задоволенню не підлягають як необґрунтовані.

Аргументи апеляційної скарги ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , про допущення місцевим судом порушення норм процесуального права, оскільки не було постановлено ухвали після подання позивачем заяви про уточнення предмету позову, про зміни до позовної заяви, про зменшення розміру позовних вимог, про залишення змін до позовної заяви від 06 лютого 2014 року та від 18 квітня 2019 року без розгляду, колегія суддів не вважає такими, що допущення місцевим судом порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції повністю. Зазначені доводи не свідчать про неправильне вирішення справи місцевим судом в частині, яку судом апеляційної інстанції залишено без змін (пункт 2 частини другої статті 376 ЦПК України).

Щодо розподілу судових витрат за подання позовної заяви.

Беручи до уваги положення частини тринадцятої статті 141, підпункт в пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, колегія суддів вважає, що з ОСОБА_2 слід стягнути на користь ОСОБА_3 судовий збір за подання позовної заяви в сумі 275.60 грн. (50 % вартості вимоги немайнового характеру, яка задоволена частково; 551,20 : 2 = 275,60; див абз. 2 пункту 36 постанови Пленуму ВССУ від 17 жовтня 2014 року N 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» (із змінами та доповненнями)).

Також, суд апеляційної інстанції бере до уваги те, що позовна вимога майнового характеру підлягає задоволенню частково, а тому судовий збір підлягає розподілу пропорційно до задоволеної частини вимоги, що становить 179,41 грн /розрахунок 17941,50 (задоволена частина вимог майнового характеру) х 1 % від ціни позову - 179,41 грн./, що є пропорційно до задоволеної частини позову.

Щодо розподілу судових витрат за подання апеляційних скарг.

Суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки апеляційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, а тому судові витрати понесені ОСОБА_3 при поданні апеляційної скарги слід залишити за позивачем.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , підлягає задоволенню частково, тому з позивача слід стягнути на користь відповідача судовий збір пропорційно до задоволеної частини апеляційної скарги, що становить 413,40 грн за задоволену частину вимоги апеляційної скарги щодо вимоги немайнового характеру (50 % вартості вимоги немайнового характеру, яка задоволена частково; 551,20 х 150 % = 826,80:2=413,40), та 1092,92 грн за задоволену частину вимоги апеляційної скарги щодо вимоги майнового характеру (90804 (оспорювана частина рішення суду першої інстанції) х 150 % = 1362,06; (17941,50 (задоволена частина вимоги судом апеляційної інстанції) : 90804 (оспорювана частина рішення) х 100 = 19,76 % (задоволена частина вимог майнового характеру); 100 % - 19,76 % = 80,24 % (відмовлена частина вимог майнового характеру від оспорюваної суми); 1362,06 х 80,24 % = 1092,92 грн).

Щодо судових витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що оскільки до частково задоволення підлягає вимога майнового та немайнового характеру, а позивачем понесено витрати на правничу допомогу в сумі 8500 грн / т.4 а.с. 41, 137-138/, тому, з урахуванням складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову, з ОСОБА_2 слід стягнути на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу в сумі 2000 гривень пропійної до задоволеної частини позовних вимог.

Згідно з частиною десятою статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що з ОСОБА_3 слід стягнути на користь ОСОБА_2 витрати в сумі 948,69 грн, що становить різницю між судовими витратами, які підлягають стягненню зі сторін на корить одна одної (розрахунок 455,01 (розрахунок 275,60 + 179,41 = 455,01) витрати, які підлягають стягненню на користь позивача) + 2000 (витрати на правничу допомогу, які підлягають стягненню на користь позивача з відповідача) = 2455,01 - 1506,32 ((413,40 + 1092,92 = 1506,32) витрати, які підлягають стягненню на користь відповідача) = 948,69 грн).

Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 17 липня 2019 року в частині задоволених позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу змінити.

Встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в період з 13 березня 2012 року по 09 квітня 2015 року.

Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 17 липня 2019 року в частині визнання майна набутого позивачем і відповідачем за час спільного проживання спільною сумісною власністю та його поділ та розподілу судових витрат скасувати. Ухвалити в цій частині нове.

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання майна набутого позивачем і відповідачем за час спільного проживання спільною сумісною власністю та його поділ задовольнити частково.

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_2 меблі для спальні, що складається з : ліжка двоспального вартістю 2860 грн, шафи вартістю 4355 грн, матрацу вартістю 3295 грн, підставки під матрац вартістю 860 грн., комоду вартістю 2285 грн, всього на суму 13655 грн., а також пральну машину LG вартістю 10000 грн, холодильник Атлант 2 вартістю 6000 грн, телевізор «Панасонік» вартістю 5000 грн; супутникову антену вартістю 1000 грн.

Виділити у власність ОСОБА_3 наступне майно : ліжко двоспальне вартістю 2860 грн; матрац вартістю 3295 грн, підставку під матрац вартістю 860 грн., холодильник Атлант 2 вартістю 6000 грн; телевізор «Панасонік» вартістю 5000 грн, всього на загальну суму 18415 гривень.

Виділити у власність ОСОБА_2 наступне майно : шафу вартістю 4355 грн, комод вартістю 2285 грн, пральну машину LG вартістю 10000 грн, супутникову антену вартістю 1000 грн, всього на загальну суму 18040 гривень.

В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання майна набутого позивачем і відповідачем за час спільного проживання спільною сумісною власністю та його поділ залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 792 (сімсот дев`яносто дві) гривні 19 копійок.

В іншій частині рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 17 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Підпис Л. О. Голота

Судді: Підпис Т. О. Денишенко

Підпис В. П. Рибчинський

Згідно з оригіналом

Головуючий суддя Л. О. Голота

Повний текст постанови складено 21 листопада 2019 року.