ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2019 р. Справа№ 910/21142/16

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Буравльова С.І.

Зубець Л.П.

при секретарі Гуцал О.В.

за участю представників

від позивача за первісним

позовом: не з`явився

від відповідача первісним

позовом: Жданова М.О.

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційні

скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рєліт"

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2018

у справі №910/21142/16 (суддя Плотницька Н.Б.)

за первісним

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Примо"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рєліт"

про стягнення 297 321 грн 68 коп.

за зустрічним

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рєліт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Примо"

про визнання недійсним пункту 4.4 договору

ВСТАНОВИВ:

18.11.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Примо" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рєліт" про стягнення 273 841 грн 83 коп. та заява про забезпечення позову.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання з оплати поставленого за договором поставки № 4 від 25.08.2016 товару, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 25 362 грн 95 коп., крім того у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором позивачем нараховано 10 592 грн 05 коп. інфляційних втрат, 3 232 грн 66 коп. 3 % річних та 34 654 грн 17 коп. пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.06.2018 у справі № 910/21142/16 первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Примо" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рєліт" заборгованості за оплату поставленого товару, пені, інфляційних втрат та 3 % річних, задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рєліт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Примо" (заборгованість у розмірі 225 362 (двісті двадцять п`ять тисяч триста шістдесят дві) грн 95 коп., 3 % річних в розмірі 9 123 (дев`ять тисяч сто двадцять три) грн 00 коп., пеню в розмірі 27 687 (двадцять сім тисяч шістсот вісімдесят сім) грн 59 коп. та інфляційні втрати в розмірі 35 148 (тридцять п`ять тисяч сто сорок вісім) грн 14 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 459 (чотири тисячі чотириста п`ятдесят дев`ять) грн 83 коп. В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Рєліт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Примо" про визнання недійсним пункту 4.4 договору поставки від 25.08.2015 № 4, відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, ТОВ "Рєліт" звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2018 року у справі № 910/21142/16 за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Примо" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рєліт" про стягнення 297 321 грн. 68 коп. та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рєліт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Примо" про визнання недійсним пункту 4.4 договору в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Примо" та прийняти нове рішення в цій частині, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ "Примо" відмовити в повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2018 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Тарасенко К.В., судді Іоннікова І.А., Тищенко О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2018 року, відкрито апеляційне провадження у справі № 910/21142/16.

09.08.2018р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника позивача за первісним позовом надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2018 року, розгляд справи № 910/21142/16 призначено на 26.09.2018 року.

26.09.2018р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про відкладення судового засідання..

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2018 року, відкладено розгляд справи № 910/21142/16 на 31.10.2018 р.

Указом Президента України "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" №454/2017 від 29.12.2017 ліквідовано Київський апеляційний господарський суд.

Згідно ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 року в газеті "Голос України" № 185(6940) опубліковано повідомлення про початок роботи Північного апеляційного господарського суду з 03.10.2018 року.

Частиною 5 ст. 31 ГПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

Актом прийняття-передачі судових справ від 02.10.2018 року справу №910/21142/16 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2018 року, справу №910/21142/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І. - головуюча суддя; судді Зубець Л.П., Калатай Н.Ф.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2018 року прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рєліт" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2018 у справі № 910/21142/16, розгляд справи призначено на 22.01.2019 р.. Викликано у судове засідання старшого судового експерта Борщевську Юлію Геннадіївну.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2019 року розгляд справи № 910/21142/16 відкладено на 31.01.2019 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2019 розгляд справи № 910/21142/16 відкладено на 13.02.2019.

13.02.2019 року через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про призначення судової експертизи..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2019 року оголошено перерву у судовому засіданні по справі № 910/21142/16 до 20.02.2019 року.

20.02.2019 року через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про призначення почеркознавчої експертизи та технічної експертизи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 оголошено перерву у судовому засіданні по справі №910/21142/16 до 11.03.2019 року.

11.03.2019 року через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача за первісним позовом надійшли пояснення по справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 року оголошено перерву у судовому засіданні по справі №910/21142/16 до 20.03.2019 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2019 року оголошено перерву у судовому засіданні по справі №910/21142/16 до 04.04.2019 року.

Розпорядженням № 09.1-08/850/19 Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2019 р. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв`язку з перебуванням судді Калатай Н.Ф. у відпустці.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 04.04.2019 р. для розгляду справи № 910/21142/16 сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Буравльов С.І., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.041.2019 року прийнято справу № 910/21142/16 за до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Буравльов С.І., Зубець Л.П., розгляд апеляційної скарги призначено на 22.04.2019 р.

Листом Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2019 року витребувано з Господарського суду міста Києва оригінали актів звірки взаєморозрахунків.

15.04.2019 року через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Господарського суду міста Києва надійшли документи для приєднання до матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2019 року призначено у справі №910/21142/16 почеркознавчу експертизу та технічну експертизу. Проведення експертизи у встановлений законом строк доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, що знаходиться за адресою: 03680, м. Київ, вул. Смоленська, 6. Оплату витрат по проведенню судової експертизи покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Рєліт". У зв`язку з призначенням експертизи зупинено апеляційне провадження у справі №910/21142/16 до отримання висновку експерта.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2019 року виправлено описку в ухвалі про призначення почеркознавчої експертизи та технічної експертизи Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2019 р. у справі № 910/21142/16.

12.09.2019 року через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов висновок експерта за результатами проведення судово-технічної експертизи.

03.10.2019 року до Північного апеляційного господарського суду від Північного апеляційного господарського суду з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшли матеріали справи №910/21142/16 та висновок експерта за результатами проведення почеркознавчої експертизи.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГПК України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2019р. поновлено провадження у справі № 910/21142/16 та призначено справу до розгляду на 06.11.2019р.

Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі та просив суд її задовольнити.

18.09.2019р. представники відповідачів у судове засідання не з`явились. Причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідачів.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

25.08.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Примо" (постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рєліт" (покупець за договором) укладено договір поставки № 4, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується доставляти і передавати на умовах, встановлених цим договором, продовольчу продукцію, зокрема зелену не смажену каву у зернах для подальшої переробки у власність покупця, а покупець зобов`язується приймати товар у власність і оплачувати його на умовах даного договору. Асортимент та загальна кількість товару, який поставляється згідно даного договору, визначається у видаткових накладних.

Згідно з пунктом 7.1 договору цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2015. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від зобов`язань, що виникли протягом його дії. В разі закінчення строку договору, якщо одна сторона в письмовому вигляді не повідомить іншу сторону про розірвання договору, договір вважається продовжним на тих самих умовах, строком на один рік.

У відповідності до положень пункту 2.2. договору сторони визначили, що покупець зобов`язується оплачувати кожну конкретну партію товару наступним шляхом: Покупець здійснює оплату товару впродовж 20 календарних днів з моменту отримання товару на підставі виставленого рахунку постачальником. Покупець повинен в платіжних документах посилатися на дату та номер рахунку. У разі відсутності посилання на рахунок, постачальник зараховує оплату за товар, який був поставлений по даті раніше.

Відповідно до пункту 4.3. договору передача товару здійснюється постачальником уповноваженому представнику покупця на підставі доручення та отримання кожної партії товару або кільцевого доручення.

Пунктом 4.4 договору визначено, що зобов`язання постачальника з поставки кожної окремої партії товару вважається виконаним з моменту передачі покупцю товару та підписання сторонами оформленої належним чином накладної, товарно-транспортної накладної та інших супровідних документів. Якщо товарна накладна скріплена печаткою покупця зразок якої проставлений в договорі, товар вважається таким, що прийнятий належним чином, навіть у тому разі якщо покупцем постачальнику не надавалося доручення на отримання товару, або в кільцевому дорученні відсутній зразок підпису матеріально-відповідальної особи покупця.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Реалізація суб`єктами господарювання товарів не господарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Згідно з частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що на виконання умов укладеного договору поставки № 4 від 25.08.2016 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 2 301 291 грн 34 коп., що підтверджується підписаними між сторонами та скріпленими відтисками печаток сторін видатковими накладними № 5 від 08.09.2015 на суму 28 964 грн 64 коп., № 24 від 29.09.2015 на суму 23 237 грн 82 коп., № 34 від 12.10.2015 на суму 24 302 грн 03 коп., № 45 від 23.10.2015 на суму 63 290 грн 80 коп., № 46 від 24.10.2015 на суму 54 811 грн 74 коп., № 514 від 19.11.2015 на суму 8 355 грн 97 коп., № 000-000072 від 23.12.2015 на суму 233 279 грн 40 коп., № 82 від 23.12.2015 на суму 228 976 грн 83 коп., № 3 від 06.01.2016 на суму 46 548 грн 09 коп., № 37 від 01.02.2016 на суму 290 834 грн 46 коп., № 41 від 03.02.2016 на суму 452 571 грн 31 коп., № 89 від 04.03.2016 на суму 68 853 грн 16 коп., № 121 від 28.03.2016 на суму 167 950 грн 76 коп., № КМ000000114 від 14.04.2016 на суму 143 924 грн 56 коп., № КМ000000114 від 14.04.2016 на суму 91 851 грн 80 коп., № КМ000000265 від 15.04.2016 на суму 61 194 грн 86 коп., № КМ000000271 від 27.04.2016 на суму 140 665 грн 32 коп., № КМ000000278 від 27.04.2016 на суму 148 119 грн 59 коп. та № КМ000000312 від 11.05.2016 на суму 23 567 грн 20 коп.,

Відповідач в порушення домовленостей між сторонами та норм чинного законодавства належним чином не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов`язання з повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем за отриманий товар згідно видаткових накладних № КМ000000265 від 15.04.2016, № КМ000000278 від 27.04.2016 та № КМ000000312 від 11.05.2016 у розмірі 225 362 грн 95 коп.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору поставки, розрахунку з позивачем за поставлений товар.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає щодо не підписання матеріально-відповідальною особою покупця, ОСОБА_1 , видаткових накладних № 89 від 04.03.2016, № КМ000000265 від 15.04.2016, № КМ000000278 від 27.04.2016 та № КМ000000312 від 11.05.2016.

На вимогу відповідача Північним апеляційним судом було призначено судову почеркознавчу та технічну експертизу, на вирішення якої було поставлено наступні питання:

- чи виконано підпис від іменні особи ОСОБА_1 на документах (Видаткова накладна №89 від 04.03.2016 року, рядок „Отримала", Видаткова накладна № КМ000000265 від 15.04.2016 року, рядок „Отримала", Видаткова накладна № КМ000000278 від 27.04.2016 року, рядок „Отримала", Видаткова накладна № КМ000000312 від 11.05.2016 року, рядок „Отримала"), тією особою, від іменні якої він зазначений, чи іншою особою?

- чи нанесено відтиск печатки Товариства з обмеженою відповідальністю „Реліт" в даних документах (Видаткова накладна №89 від 04.03.2016 року, Видаткова накладна № КМ000000265 від 15.04.2016 року, Видаткова накладна № КМ000000278 від 27.04.2016 року, Видаткова накладна № КМ000000312 від 11.05.2016 року) наданою печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю „Реліт"?

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судово-технічної експертизи від 02.09.2019р. № 14940/19-33/22384-22386/19-33 відтиск печатки від імені ТОВ «Реліт», які містяться у видаткових накладних №89 від 04.03.2016 року, № КМ000000265 від 15.04.2016 року, № КМ000000278 від 27.04.2016 року, № КМ000000312 від 11.05.2016 року, нанесені однією і тією ж печаткою, а саме, печаткою ТОВ «Реліт», експериментальні зразки відтисків якої були відібрані у судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду 22.04.2019 і містяться у третьому томі матеріалів справи № 910/21142/16 на аркушах під порядковими номерами 180-189.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 19.09.2019р. № 14941/14942/19-32 підписи від іменні ОСОБА_1 у графі «Отримав(ла)» у видаткових накладних №89 від 04.03.2016 року № КМ000000265 від 15.04.2016 року № КМ000000278 від 27.04.2016 року, № КМ000000312 від 11.05.2016 року, - виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів.

Підписи від іменні ОСОБА_1 у графі «Отримав(ла)» у видаткових накладних №89 від 04.03.2016 року № КМ000000265 від 15.04.2016 року № КМ000000278 від 27.04.2016 року, № КМ000000312 від 11.05.2016 року, виконані ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом заборгованість 225 362 грн 95 коп. за договором поставки № 4 від 25.08.2016.

Також позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 9 123 грн 00 коп. 3% річних, 27 687 грн 59 коп. пені та 35 148 грн 14 коп. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов`язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов`язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пунктом 5.1 договору у випадку несвоєчасної оплати отриманого товару покупець на вимогу постачальника сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення) відповідно до умов пункту 5.1 договору та захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

Здійснивши перерахунок пені, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку, що з відповідача підлягає стягненню відповідача 9 123 грн 00 коп. 3% річних, 27 687 грн 59 коп. пені та 35 148 грн 14 коп. інфляційних втрат

Щодо зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Рєліт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Примо" про визнання недійсним пункту 4.4 договору поставки від 25.08.2015 № 4 з огляду на те, що він суперечить статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.5 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.09.1995 № 88, колегія погоджується з судом першої інстанції про відмову в їх задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

У відповідності до норм статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої-третьої, п`ятої статті 203 Цивільного кодексу України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 10571 Цивільного кодексу України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 71 Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" тощо.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

У силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача

Приписами частини 1 статті 207 Господарського кодексу України також визначено, що господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за N 168/704 (Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, зокрема, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Згідно з абзацом 1 пункту 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначено, зокрема, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

У відповідності до пункту 4.4. договору сторони узгодили, що зобов`язання постачальника з поставки кожної окремої партії товару вважається виконаним з моменту передачі покупцю товару та підписання сторонами оформленої належним чином накладної, товарно-транспортної накладної та інших супровідних документів. Якщо товарна накладна скріплена печаткою покупця зразок якої проставлений в договорі, товар вважається таким, що прийнятий належним чином, навіть у тому разі якщо покупцем постачальнику не надавалося доручення на отримання товару, або в кільцевому дорученні відсутній зразок підпису матеріально-відповідальної особи покупця.

Позивачем за зустрічним позовом не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається в обґрунтування своїх зустрічних позовних вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов правомірного висновку щодо відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог в повному обсязі.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Черкаської області від 02.10.2018р. у справі № 925/670/18 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 129, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рєліт" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 14.06.2018р. у справі № 910/21142/16 - без змін.

2. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Рєліт".

3. Матеріали справи № 910/21142/16 повернути до Господарського суду м. Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанов складений 21.11.2019р.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді С.І. Буравльов

Л.П. Зубець