П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 9901/943/18

Провадження № 11-105заі19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Золотнікова О. С.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Яновської О. Г.

розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 січня 2019 року (судді Данилевич Н. А., Бевзенко В. М., Білоус О. В., Желтобрюх І. Л., Шарапа В. М.) у справі № 9901/943/18 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) про визнання протиправним і скасування рішення та

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. 04 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до ВККС про визнання протиправним і скасування рішення цього органу від 21 вересня 2018 року № 1661/ко-18 щодо внесення до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) подання з рекомендацією про звільнення з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1

2. На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що рішенням ВККС від 15 травня 2018 року № 644/ко-18 суддю Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 було визнано таким, що не відповідає займаній посаді та рекомендовано ВРП розглянути питання про його звільнення з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва. Вказане рішення ВККС він оскаржив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. За результатами розгляду справи № 9901/637/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 16 жовтня 2018 року скасував рішення ВККС від 15 травня 2018 року № 644/ко-18. Проте оскаржуваним у цій справі рішенням ВККС протиправно вирішила внести до ВРП подання з рекомендацією про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва.

Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції

3. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 24 січня 2019 року закрив провадження в цій справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки її не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

4. Судове рішення мотивовано тим, що рішення ВККС від 21 вересня 2018 року № 1661/ко-18, яким вирішено внести подання з рекомендацією про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва, окремо не підлягає судовому контролю, а може бути оскаржене тільки разом із рішенням, ухваленим за відповідною рекомендацією. Однак відомостей про прийняття ВРП відповідного рішення за результатами розгляду подання ВККС про звільнення позивача з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва немає. За висновком суду, цей позов подано передчасно, що свідчить про наявність підстав для закриття провадження в цій справі через фактичну відсутність юридичного спору, який підлягав би розгляду в судовому порядку.

Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог

5. Не погодившись із постановленим у справі судовим рішенням з підстави порушення судом норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначив, зокрема, про порушення своїх прав на ефективний судовий захист від незаконного звільнення та доступ до правосуддя, які гарантуються Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція). На думку скаржника, оскаржуване в цій справі рішення ВККС, прийняте на підставі рішення ВККС від 15 травня 2018 року № 644/ко-18, яке скасоване рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 9901/637/18, також підлягає скасуванню.

6. На підставі викладеного скаржникпросить скасувати ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 січня 2019 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Позиція інших учасників справи

7. У відзиві на апеляційну скаргу ВККС вказує на законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , оскільки з аналізу положень Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) убачається, що рішенням щодо звільнення судді з посади є відповідне рішення ВРП, прийняте за результатами розгляду подання Комісії. Твердження скаржника про те, що суд при постановленні оскаржуваної ухвали порушив норми матеріального та процесуального права, є безпідставними та свідчать про тлумачення ним положень Закону № 1402-VIII на власний розсуд.

Рух апеляційної скарги

8. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 13 лютого 2019 року відкрила апеляційне провадження у цій справі, а ухвалою від 11 березня 2019 року призначила справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників на підставі частини третьої статті 311 КАС України, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають участі сторін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції

9. Рішенням ВККС від 15 травня 2018 року № 644/ко-18 визначено, що суддя Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді набрав 609 балів; його визнано таким, що не відповідає займаній посаді; рекомендовано ВРП розглянути питання про його звільнення з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва.

10. Зазначене вище рішення ВККС позивач оскаржив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

11. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 16 жовтня 2018 року у справі № 9901/637/18позов ОСОБА_1 задовольнив: скасував рішення ВККС від 15 травня 2018 року № 644/ко-18, а додатковим рішенням від 20 листопада 2018 року зобов`язав ВККС прийняти рішення за наслідками пройденого кваліфікаційного оцінювання позивачем відповідно до статті 88 Закону № 1402-VIII. Зазначене судове рішення законної сили не набрало у зв`язку з поданням Комісією апеляційної скарги до Великої Палати Верховного Суду (провадження № 11-1344заі18).

12. ВККС оскаржуваним у цій справі рішенням від 21 вересня 2018 року №1661/ко-18 вирішила внести до ВРП подання з рекомендацією про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва.

13. На час розгляду справи ВРП не прийняла рішення за результатами розгляду подання ВККС з рекомендацією про звільнення позивача з посади судді.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду, рішення якого переглядається

14. Згідно зі статтею 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

15. Завданням адміністративного судочинства, як визначено у частині першій статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

16. Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

17. Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

18. У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

19. Відповідно до частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

20. Разом із цим Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).

21. На переконання ОСОБА_1 , рішення ВККС від 21 вересня 2018 року щодо надання рекомендації ВРП про звільнення судді може бути оскаржене до суду на підставі статей 22, 266 КАС України.

22. Проте згідно із частиною восьмою статті 101 Закону № 1402-VIII рішення ВККС щодо надання рекомендацій можуть бути оскаржені тільки разом із рішенням, ухваленим за відповідною рекомендацією.

23. При цьому Велика Палата Верховного Суду наголошує, що положення статті 101 Закону № 1402-VIII є спеціальними відносно статей 22, 266 КАС України, а тому мають переважне значення порівняно з нормами цього Кодексу.

24. Відповідно до пункту 12 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» питання про звільнення судді з підстави, визначеної підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, розглядаються на засіданні ВРП в пленарному складі на підставі подання ВККС у порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

25. Тобто рішенням щодо звільнення судді з посади є відповідне рішення ВРП, прийняте за результатами розгляду подання ВККС з рекомендацією про звільнення з посади судді, яке можна оскаржити тільки разом із рішенням, ухваленим компетентним органом (ВРП) за відповідною рекомендацією.

26. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що рішення ВККС від 21 вересня 2018 року, яким внесено подання з рекомендацією про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва, не може бути самостійним предметом судового розгляду, оскільки не є обов`язковим для ВРП при розгляді вказаного питання та встановлення відповідних обставин щодо наявності чи відсутності підстав для його звільнення з посади судді і прийняття в установленому порядку відповідно до наданих повноважень рішення.

27. Згідно із частиною четвертою статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо оскарження, серед іншого, актів, дій чи бездіяльності ВККС. Особливості розгляду цієї категорії спорів визначено у статті 266 цього Кодексу.

28. Тобто оскаржуване рішення ВККС від 21 вересня 2018 року, яке містить пропозицію щодо вчинення певних дій та ухвалення певного рішення, може бути оскаржене в судовому порядку, але лише за умови, визначеної частиною восьмою статті 101 Закону № 1402-VIII, - після ухвалення ВРП рішення за відповідною рекомендацією.

29. Установлення законом такої умови не обмежує право кожного, хто його має, на оскарження рішень ВККС до адміністративного суду, однак запроваджує, оптимізує та робить раціональною можливість звернення до суду за захистом своїх прав, коли рішення ВККС із рекомендацією буде актуалізоване через рішення органу, який за законом має право розглядати подану рекомендацію та ухвалювати за нею відповідне остаточне рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

30. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

31. Згідно з положеннями статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

32. Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, то апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 266, 308, 311, 315, 316, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. С. Золотніков

Судді: Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко

Т. О. Анцупова Н. П. Лященко

С. В. Бакуліна О. Б. Прокопенко

В. В. Британчук В. В. Пророк

Ю. Л. Власов Л. І. Рогач

М. І. Гриців О. С. Ткачук

Ж. М. Єленіна О. Г. Яновська

В. С. Князєв