КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2019 року м. Київ

Справа 755/13182/19

Апеляційне провадження № 22-ц/824/15343/2019

Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду в складі:

судді-доповідача Желепи О.В..

суддів: Кулікової С.В., Рубан С.М.

секретар судового засідання Миронюк І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського Анатолія Миколайовича на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 18 вересня 2019 року (постановлену в складі судді Марфінової Н.В., повний текст ухвали складено 23 вересня 2019 року)

в справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського Анатолія Миколайовича від 31.07.2019 року про арешт коштів боржника, заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрямбуд»,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції зі скаргою на постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського А.М. від 31.07.2019 року про арешт коштів боржника, у якій просила суд: визнати неправомірними дії приватного виконавця при винесенні постанови про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на грошові кошти, які не належать боржнику; скасувати відповідну постанову та зняти арешт з карткового рахунку в АТ «ОТП Банк» № НОМЕР_1 (до якого відкрита кредитна картка типу MasterCard Gold № НОМЕР_2 ), з карткового рахунку в АТ «Альфа-Банк» № НОМЕР_3 (до якого оформлена картка № НОМЕР_4 ), з карткового рахунку в АТ «Альфа-Банк» № НОМЕР_5 (до якого оформлено картку № НОМЕР_6 ) та з карткового рахунку у «Приват Банк» № НОМЕР_7 (до якого видано кредитну картку Золота картка «Універсальна» GOLD № НОМЕР_8 ).

Вимоги скарги мотивовано тим, що 31.07.2019 року приватним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, а також цього ж дня винесено постанову про арешт коштів боржника, однак такий арешт було застосовано також до коштів, які не є власністю боржника. Посилаючись на положення ст.ст. 1, 18, 48, 52, 56 Закону України «Про виконавче провадження» скаржниця зазначає, що приватний виконавець для встановлення права на накладення арешту на грошові кошти на рахунку боржника, мав перевірити чи на вказані кошти може бути накладено грошове стягнення. Натомість, грошові кошти, на які накладено арешт, не є власністю боржника, а є власністю банку, а тому накладення арешту в цій частині порушує права банку, оскільки кошти надані у строкове платне користування позичальнику відповідно до умов кредитного договору та не являються власністю боржника. Накладення арешту на кредитні кошти обмежує право позичальника здійснювати будь-які розрахункові операції по даному рахунку та покладає додаткову відповідальність за порушені зобов`язання, у зв`язку із неможливістю користуватись арештованими рахунками. Посилаючись на положення ст.ст. 626, 638, 1054 ЦК України скаржниця також зазначає, що сторонами кредитних договорів було погоджено, що надання кредитних коштів буде видаватись, зокрема, за вимогою позичальника, яка проявляється у запиті про направлення грошових коштів та їх сум, на основі платності та забезпечення їх повернення. Для спрощення виконання кредитних зобов`язань банки запровадили видачу карток на обслуговування кредитів. Накладення арешту на грошові кошти, за рахунком, який є кредитним порушує як право банку отримати повернення грошових коштів на рахунку і відсотки за користування грошовими коштами, так і право боржника, оскільки штучно створюється додатковий тягар із нарахування відсотків та можливих штрафних санкцій за вказаними рахунками. На думку скаржника, задоволення її скарги не призведе до порушень прав стягувача, оскільки прав на отримання задоволення вимог стягувача за рахунок таких коштів у останнього немає.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 03 липня 2019 року скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково.

Визнано неправомірними дії приватного виконався виконавчого округу м. Києва Телявського А.М. при винесенні постанови про арешт коштів боржника від 31.07.2019 року у виконавчому провадженні №59686848 в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунках відкритих на ім`я ОСОБА_1 в AT «ОТП Банк» (№ НОМЕР_1 ) в межах відкритої кредитної лінії за вказаним рахунком, та Акціонерному товаристві «Альфа- Банк» (№ НОМЕР_3 , № НОМЕР_5 ) в межах розміру кредитних коштів за договором кредиту №630575905 від 17.02.2017 року і договором кредиту №630839238 від 26.01.2018 року.

Постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського А.М. про арешт коштів боржника від 31.07.2019 року у виконавчому провадженні №59686848 скасовано в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунках відкритих на ім`я ОСОБА_1 у AT «ОТП Банк» (№ НОМЕР_1 ) в межах відкритої кредитної лінії за вказаним рахунком, та AT «Альфа-Банк» (№ НОМЕР_3 , № НОМЕР_5 ) в межах розміру кредитних коштів за договором кредиту №630575905 від 17.02.2017 року і договором кредиту №630839238 від 26.01.2018 року.

Знято арешт з рахунку № НОМЕР_1 відкритому на ім`я ОСОБА_1 у Акціонерному товаристві «ОТП Банк» в межах відкритої кредитної лінії за вказаним рахунком (кредитна картка типу MasterCard Gold № НОМЕР_2 ); рахунку № НОМЕР_3 відкритому на ім`я ОСОБА_1 у Акціонерному товаристві «Альфа-Банк» в межах розміру кредитних коштів за договором кредиту №630575905 від 17.02.2017 року (картка № НОМЕР_4 ); рахунку № НОМЕР_5 відкритому на ім`я ОСОБА_1 у Акціонерному товаристві «Альфа-Банк» в межах розміру кредитних коштів за договором кредиту №630839238 від 26.01.2018 року (картка № НОМЕР_6 ).

В іншій частині скарги відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою, ПВВО м. Києва Телявський А.М. 11.10.2019 року звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив її скасувати та ухвалити нову, якою у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що Приватним виконавцем при здійснені виконавчого провадження, у відповдіності до ст. ст. 48, 56 Закону України «Про виконавче провадження», було накладено арешт на грошові кошти на всіх можливих та виявлених рахунках , оскільки вони не підпадають під перелік майна, накладення арешту або звернення стягнення на які заборонено законом.

Зазначає, що судом першої інстанції невірно зроблено висновок, що приватним виконавцем Телявським А.М. було накладено арешт саме на кредитні кошти, що містяться на рахунках боржника, оскільки постанова приватного виконавця про арешт коштів боржника була винесена з метою забезпечення реального виконання рішення суду, відповідно до якої було накладено арешт на кошти саме боржника, що знаходяться на відповідних рахунках, а не кошти банку в межах кредитних лімітів.

Посилається, що відповідно до доказів наданих до суду разом із скаргою,боржник не є власником коштів, на які приватним виконавцем було накладено арешт, а такі кошти належать банкам, натомість сам скаржник посилався на порушення прав банків, а не на порушення його прав як боржника, з огляду на що, незрозумілі мотиви та підстави звернення до суду із вказаною скаргою на постанову приватного виконавця в інтересах боржника, якщо така постанова не порушує та не обмежує його прав і свобод. Натомість суд першої інстанції погодився з таким висновком, проте не надав йому належної оцінки, тому є незрозумілим на якій підставі суд першої інстанції виніс рішення по справі в інтересах банку, якщо сам банк не заявляв про порушення своїх прав.

08 листопада 2019 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_3 Є . В. в інтересах ТОВ «Укрямбуд», в якому він вказує, що як Стягувач за Виконавчим провадженням №59686848 повністю підтримує апеляційну скаргу Приватного виконавця Телявського А.М. та вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом було порушено як норми матеріального, так і норми процесуального права, що призвело до прийняття неправомірної ухвали суду та зняття арешту з рахунків Боржника, що надасть ОСОБА_1 можливість продовжувати уникати виконання рішення суду щодо повернення коштів ТОВ "Укрямбуд".

Зазначає, що Приватний виконавець діяв в межах повноважень та обов`язків, які покладені на нього Законом України " Про виконавче провадження ", спрямованих на належне виконання рішення суду та зважаючи на те, що з боку Боржника - ОСОБА_1 , вбачаються дії спрямовані на навмисне ухилення від виконання рішення суду з 2014 року. Враховуючи зазначене, просив скасувати Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 18.09.2019 року по справі № 755/13182/19 та задовольнити апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича.

11 листопада 2019 року ОСОБА_1 подано відзив на апеляційну скаргу, який обґрунтовано тим, що постанова ПВВО м. Києва Телявського А.М. про арешт коштів боржника від 31.07.2019 року не відповідає вимогам ч. 1 ст. 52 ч.4. ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження" оскільки остання не містить чіткої інформації про встановлені рахунки боржника з урахуванням чого вказана постанова була правомірно скасована судом.

Зазначає , що приватним виконавцем при здійсненні виконавчого провадження, до накладення арешту на кошти , не було здійснено ні одного запиту до банківських установ, з метою виявлення коштів боржника. Звертає увагу, що судом першої інстанції було встановлено, що на підставі постанови приватного виконавця про арешт коштів боржника, було арештовано відкриті на ім`я скаржника рахунки у банківських установах, які є кредитними і кошти з яких не можливо списати для погашення заборгованості за рішенням суду.

В судовому засідання апеляційного суду представники ПВВО м. Києва Телявського А.М. та ТОВ "Укрямбуд" доводи апеляційної скарги підтримали.

Представник ОСОБА_1 доводи скарги заперечувала, просила залишити рішення суду без змін.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до положень ст.ст. 447, 448, 451 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

За змістом ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвала районного суду, вищевказаним вимогам не відповідає.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом (ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження»).

За змістом ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження», під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець, зокрема, зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження, зокрема, має право: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

Згідно ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15^-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19^-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26^-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18^-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця (ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення (ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження»).

За змістом ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Судом встановлено, що 31.07.2019 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Телявський А.М. прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження №59686848 за виконавчим листом №755/24910/13-ц виданим Дніпровським районним судом м. Києва 23.07.2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укрямбуд» заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги у загальному розмірі 386872,85 грн.

31.07.2019 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Телявський А.М. також прийняв постанову у виконавчому провадженні №59686848 про арешт коштів боржника, якою наклав арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку(ах) із визначенням переліку банківських установ та зазначенням їх МФО. У постанові зазначено, що арешт накладається на кошти, що знаходяться на відкритих рахунках, а також кошти боржника, які будуть надходити на нові відкриті ним рахунки, крім коштів накладення арешту на які заборонено Законом.

Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції виходив з того, що приватний виконавець наклав арешт на кредитні рахунки боржника, чим перешкодив останньому у виконанні кредитних зобов`язань та порушив права банківських установ на вчасне отримання від боржника коштів на повернення кредиту.

Колегія суддів з таким висновком погодитись не може, з огляду на те, що вищенаведені обставини справи, які суд вважав встановленими є недоведеними та спростовуються змістом постанови приватного виконавця, відповідно до якої арешт накладено лише на кошти боржника. Дослідивши зміст постанови, апеляційний суд встановив, що приватний виконавець не накладав арештів на жодні рахунки боржника, в тому числі і кредитні, а лише на грошові кошти останнього.

Крім того, в постанові, чітко зазначено, що арешт накладено за винятком коштів, на які Законом заборонено накладати арешт.

Ні ухвала районного суду, ні скарга боржника не містить посилання на Закон, яким заборонено накладати арешт на кошти боржника отримані останнім в кредит від банківських установ, оскільки вони є власністю боржника. Грошові кошти, які боржник особисто вносить на погашення кредитних зобов`язань також є його власністю.

Посилання скаржника на те, що арешт утруднює виконання боржнику кредитних зобов`язань також доведені не були, оскільки наявність арешту на кошти не позбавляє боржника права вносити грошові кошти на банківські рахунки, відкриті на його ім`я, заборона діє лише, щодо зняття арештованих коштів боржником.

Скаржник посилався на порушення прав банківських установ, проте такі установи в процесуальний спосіб, дії приватного виконавця не оскаржували та з вимогами про звільнення їх майна з під арешту не звертались, що свідчить про те, що арешт накладено виключно на кошти боржника з метою перешкодити останньому на власний розсуд виконувати зобов`язання перед одними кредиторами та ухилятись від виконання зобов`язань перед іншими кредиторами, яким є стягувач за виконавчим документом, щодо якого було відкрито приватним виконавцем виконавче провадження.

Знявши арешт з грошових коштів, які суд вказав, як кредитні кошти та кошти в межах кредитної лінії, при цьому не навівши Закон, який забороняє накладати арешт на такі кошти боржника, суд фактично сприяє боржнику не виконувати судове рішення, та на власний розсуд обирати, між Конституційним обов`язком виконання рішення суду, та обов`язком повернення кредитів за договірними зобов`язаннями.

Доводи скаржника про те, що приватний виконавець спочатку мав виявити кошти боржника, направивши відповідні запити, а лише потім накладати арешт , колегія суддів відхиляє з огляду на те, що постанова приватного виконавця не є постановою про арешт та опис майна боржника чи постановою про звернення стягнення на майно боржника, а лише про арешт грошових коштів боржника.

Відповідно, приватний виконавець не порушив вимоги Закону, наклавши арешт на всі кошти боржника, які будуть віднайдені в процесі виконання постанови приватного виконавця банківськими установами, крім тих, звернення стягнення на які заборонено законом.

Приватний виконавець діяв з метою забезпечення реального виконання рішення суду, наклавши арешт на все майно боржника (грошові кошти) в межах суми боргу та витрат на примусові виконавчі дії та оплату виконавчого збору, та основної винагороди приватного виконавця .

Оскільки ні в скарзі, ні в ухвалі суду не зазначено, яким Законом заборонено накладати арешт на кредитні кошти та кошти в межах кредитної лінії , суд безпідставно визнав дії приватного виконавця незаконними в цій частині та скасував арешт.

При цьому суд не врахував вимоги ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження. відповідно до якої :

1. Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

2. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

3. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

10. У порядку, встановленому цією статтею, виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Такий арешт знімається, якщо протягом п`яти днів з дня його накладення стягувач не звернеться до суду про звернення стягнення на грошові кошти такої особи в порядку, встановленому процесуальним законом.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норми матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

З огляду на те, що ухвала районного суду, в частині задоволення скарги постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а ті обставини справи, які суд вважав встановленим є недоведеними, ухвала суду в цій частині підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову в задоволенні скарги в повному обсязі .

Керуючись ст.ст.268, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського Анатолія Миколайовича задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 18 вересня 2019 року в частині задоволення скарги ОСОБА_1 скасувати та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця округу м. Києва Телявського Анатолія Миколайовича та його постанову від 31 липня 2019 року про арешт коштів боржника , - відмовити в повному обсязі.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 18.11.2019 року.

Головуючий Судді: