ПОСТАНОВА

Іменем України

20 листопада 2019 року

Київ

справа №675/3252/18

адміністративне провадження №К/9901/19285/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Калашнікової О.В.,

суддів - Губської О.А., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 675/3252/18

за позовом ОСОБА_1 до державної установи «Замкова виправна колонія №58» про зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 13 березня 2019 року (прийняте суддею Трасковським С.Л.), на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2019 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Курка О.П., суддів: Боровицького О.А., Совгири Д.І.)

І РУХ СПРАВИ

1. У грудні 2018 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до державної установи «Замкова виправна колонія №58» (надалі - відповідач, Виправна колонія), в якому просив зобов`язати відповідача:

-виводити його з камери та переміщати по території установи виконання покарань в кайданках;

- утримувати його в одиночній камері чи в камері одного.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з боку Виправної колонії на нього здійснюється тиск шляхом не надання права на здійснення телефонних розмов, на довгострокові побачення в установленому законом строки та порядку; шляхом обмеження його в праві користування мережею Інтернет, не надається належна медична допомога. ОСОБА_1 вказав, що йому встановлений діагноз: емоційно-нестійкий розлад особистості, імпульсивний тип, і тому, враховуючи дану обставину, він вважає, що може нанести шкоду оточуючим. Усі вищезазначені обставини, на думку ОСОБА_1 , є підставами для утримання його в камері одного чи в одиночній камері, а також для застосування до нього кайданків при виводі з камери.

3. Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 13 березня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

4. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

5. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду.

6. Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2019 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 13 березня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2019 року.

II ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судом встановлено, що ОСОБА_1 відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі в державній установі "Замкова виправна колонія (№58)».

8. Позивач звернувся до суду та просить зобов`язати відповідача виводити його з камери та переміщати по території установи виконання покарань в кайданках, а також утримувати його в одиночній камері чи в камері одного, оскільки він має захворювання - емоційно-нестійкий розлад особистості, внаслідок якого позивач може нанести шкоду оточуючим.

ІIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

9. Суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, прийшли до висновку про відсутність підстав зобов`язувати відповідача утримувати ОСОБА_1 в одиночній камері чи в камері одного, оскільки діючим законодавством та Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань не передбачено за звичайних умов переведення засуджених до довічного позбавлення волі до одиночних камер.

10. Стосовно застосування до позивача кайданків, то суди вказали про відсутність предмету спору в цій частині позовних вимог, оскільки під час розгляду справи у суді першої інстанції ОСОБА_1 підтвердив, що до нього дійсно застосовуються кайданки при виведенні з камери та конвоюванні територією установи.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

11. У касаційній скарзі відповідач вказав, що оскаржувані судові рішення прийняті лише на основі доказів та фактів, наданих Виправною колонією, всі наведені позивачем факти з приводу тиску на нього - судами були проігноровані та не надано належної правової оцінки незаконним діям адміністрації Виправної колонії.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. В даній справі ОСОБА_1 , висуваючи вимоги до відповідача про утримання його в одиночній камері чи в камері одного, зазначив про тиск зі сторони адміністрації Виправної колонії, наявність в нього емоційно - нестабільного розладу особистості, а тому за станом здоров`я він має перебувати в одиночній камері, щоб не нанести шкоди собі та оточуючим.

13. Суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, прийшли до висновку про відсутність підстав утримувати позивача в одиночній камері чи в камері одного. Проте, колегія суддів Верховного Суду вважає такий висновок є передчасним з огляду на наступне.

14. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

15. Відповідно до статті 1 Кримінально-виконавчого кодексу України (надалі - КВК України) кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.

16. Відповідно до статті 3 КВК України до засуджених, які відбувають покарання на території України, застосовується кримінально-виконавче законодавство України.

Порядок і умови виконання та відбування покарань визначаються та забезпечуються відповідно до законодавства, яке діє на час виконання та відбування кримінального покарання.

17. Статтею 150 КВК України передбачено, що засуджені до довічного позбавлення волі відбувають покарання чоловіки - у секторах максимального рівня безпеки виправних колоній середнього рівня безпеки та виправних колоніях максимального рівня безпеки;

18. Відповідно до частини першої статті 151 КВК України засуджені, які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі, розміщуються в приміщеннях камерного типу, як правило, по дві особи і носять одяг спеціального зразка. За заявою засудженого та в інших необхідних випадках з метою захисту засудженого від можливих посягань на його життя з боку інших засуджених чи запобігання вчиненню ним злочину або при наявності медичного висновку за постановою начальника колонії його можуть тримати в одиночній камері.

19. Отже, засуджений до довічного позбавлення волі може утримуватись в одиночній камері, зокрема, з метою запобігання вчиненню ним нового злочину або за наявності медичного висновку за постановою начальника, або за заявою самого засудженого.

20. Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

21. Пунктами 3, 4 частини першої статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

22. Тобто, враховуючи вищенаведене, судовому захисту підлягають порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин внаслідок протиправних дій, бездіяльності чи рішень суб`єкта владних повноважень.

23. Проте, судами не було встановлено чи звертався позивач із відповідною заявою про його ізольоване утримання до адміністрації Виправної колонії, як це передбачено частиною першою статті 151 КВК України, тобто судами залишилось не встановлено, якими саме діями чи бездіяльністю були порушені права ОСОБА_1 , що в подальшому може стати підставою для зобов`язання відповідача вчинити відповідні дії.

24. Враховуючи вищезазначене, є передчасним висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для зобов`язання відповідача утримувати засудженого ОСОБА_1 в одиночній камері чи в камері одного.

25. Окрім того, поза увагою судів попередніх інстанцій залишились доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву із посиланням на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 20 серпня 2018 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2018 року у справі № 675/2106/17.

26. Пунктом 1 частини другої, частиною четвертою статті 353 КАС України встановлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

27. Отже, в частині позовних вимог щодо зобов`язання відповідача утримувати ОСОБА_1 в одиночній камері чи в камері одного рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 13 березня 2019 року та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2019 року підлягають скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції на новий розгляд.

28. Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача виводити позивача з його камери та переміщати по території установи виконання покарань в кайданках, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови в їх задоволенні.

29. Порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань у виді арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі регулюють Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 28 серпня 2018 року № 2823/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 вересня 2018 року за № 1010/32462; надалі Правила № 2823/5).

30. Пунктом 2 Розділу XXVI Правил № 2823/5 передбачено, що кайданки до засуджених застосовуються за розпорядженням начальника установи виконання покарань, його заступників, ЧПНУ та їхніх заступників.

Кайданки до засуджених застосовуються у разі:

вчинення фізичного опору особовому складу чергової зміни, варті, адміністрації установи виконання покарань або проявів буйства (до заспокоєння);

спроби самогубства, членоушкодження або нападу на засуджених чи інших осіб;

затримання або доставлення засуджених, які вчинили грубі порушення режиму тримання, до ДІЗО, ПКТ, ОК або карцеру, якщо зазначені особи чинять опір особовому складу чергової зміни або якщо є підстави вважати, що вони можуть завдати шкоди оточуючим або собі;

переміщення після затримання засудженого, який вчинив втечу або самовільно залишив місце обмеження волі.

31. Отже, Порядком № 2823/5 передбачено вичерпний перелік підстав для застосування до засудженого кайданок.

32. Судами попередніх інстанцій встановлено, згідно з довідкою № 23 від 12 березня 2019 року, що до засудженого ОСОБА_1 як особи, яка перебуває на профілактичному обліку, як схильна до нападу на представників адміністрації та захоплення заручників при виведенні з камери або конвоюванні на території установи застосовуються кайданки.

33. Також судом першої інстанції в судовому засіданні встановлено шляхом надання пояснень позивачем та представником відповідача, що до ОСОБА_1 на момент звернення до суду дійсно застосовуються кайданки при виведенні з камери та конвоюванні територією установи.

34. Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

35. Отже, враховуючи вищенаведені норми, захисту підлягають лише вже порушені права, свободи або законні інтереси особи.

36. Таким чином, враховуючи, що на момент розгляду справи до позивача вже застосовуються кайданки, а вимоги на майбутнє не можуть бути задоволені за відсутності порушених прав, Верховний Суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

37. Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що доводи касаційної скарги в частині позовних вимог щодо застосування до позивача кайданків при виведенні з камери та конвоюванні територією установи не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних рішеннях судів попередніх інстанцій, а тому підстави для її задоволення в цій частині відсутні.

38. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

VI СУДОВІ ВИТРАТИ

39. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність підстав, передбачених статтями 139, 140 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

40. Керуючись статтями 341, 349, 350, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 13 березня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2019 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов`язання державної установи «Замкова виправна колонія (58)» утримувати ОСОБА_1 в одиночній камері чи в камері одного - скасувати. В цій частині справу № 675/3252/18 направити до Ізяславського районного суду Хмельницької області на новий розгляд.

3. В іншій частині - судові рішення залишити без змін.

4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

..........................

О.В. Калашнікова

О.А. Губська

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду