ПОСТАНОВА

Іменем України

19 листопада 2019 року

Київ

справа №817/475/17

адміністративне провадження №К/9901/15832/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Тацій Л.В.,

суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Держпраці у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27 липня 2017 року (ухвалену в складі: Головуючого судді - Жуковської Л.А.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого - судді: Кузьменко Л.В., Іваненко Т.В., Франковської К.С.) по справі № 817/475/17 за позовом Національного університету біоресурсів і природокористування України в особі Відокремленого структурного підрозділу "Рівненський коледж Національного університету біоресурсів і природокористування України" до Управління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Національний університет біоресурсів і природокористування України в особі Відокремленого структурного підрозділу "Рівненський коледж Національного університету біоресурсів і природокористування України" (далі- Позивач, Університет) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці в Рівненській області (далі - Відповідач, Держпраці), в якому просив:

-визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці в Рівненській області від 17.11.2016 №000105 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами у розмірі 1450 грн.

Позовні вимоги Університет обґрунтовує тим, що в ході проведення перевірки інспектор не врахувала усіх обставин, які склалися у коледжі, зокрема його реорганізацію шляхом приєднання до НУБіП України та припинення у зв`язку з цим фінансування видатків коледжу з 01.10.2016. Під час проведення перевірки керівником коледжу надано відповідні пояснення, зокрема на рахунок того, що звільнений працівник ОСОБА_1 ще 30.09.2016 висловив намір продовжити роботу в коледжі після реорганізації, проте на засіданні профкому коледжу відмовився від запропонованої йому посади та прийняв рішення про звільнення за п.1 ст. 40 КЗпП України, що не було передбачуваним для позивача та унеможливило проведення вчасного розрахунку із вивільнюваним працівником в частині виплати йому суми вихідної допомоги зважаючи на припинення фінансування коледжу.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 27 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року, адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що постанова 17.11.2016 №000105 про накладення на позивача штрафу в розмірі 1450 грн. прийнята відповідачем з порушенням принципу пропорційності, зокрема, без дотримання балансу між цілями, на досягнення яких спрямоване таке рішення, і несприятливими наслідками для прав позивача. Крім цього, відповідачем при прийнятті такої постанови не враховано всіх обставин, що мають значення, а тому вона підлягає скасуванню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на касаційну скаргу

В листопаді 2017 року Держпраці подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27 липня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій допущені порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, відповідач вказує, що у ході перевірки позивача виявлено порушення трудового законодавства, а саме: не проведення розрахунку у день звільнення працівника, винесення відповідачем спірної постанови відповідає положенням закону.

Позивач надіслав до Суду заперечення на касаційну скаргу, відповідно до яких проти її задоволення заперечує в повному обсязі, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішень судів попередніх інстанцій.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 09.11.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Держпраці.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів». З цієї дати набула чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень КАС касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На виконання вимог підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень справа була передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 червня 2019 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Бучик А.Ю., Рибачук А.І., справу передано головуючому судді.

Ухвалою Верховного Суду від 19.11.2019 справа прийнята до провадження та призначено її розгляд в попередньому судовому засіданні.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами встановлено, що в період з 19.10.2016 по 25.10.2016 Головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Крот О.Л. на підставі наказу Управління Держпраці у Рівненській області від 12.10.2016 №602 та направлення на перевірку від 17.10.2016 №691-Н/01-26, за погодженням із Державною службою України з питань праці від 11.10.2016 №10193/4.1/4.2-ДП-16, проведена позапланова перевірка Відокремленого структурного підрозділу «Рівненський коледж Національного університету біоресурсів і природокористування України» за зверненням ОСОБА_1 .

Результати перевірки оформлені актом додержання суб`єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове соціальне страхування від 25.10.2016 №24а/04-16.

У вказаному акті контролюючим органом відображено висновок про порушення позивачем положень ч.1 ст.116 КЗпП України.

25.10.2016 відповідачем видано припис №19П/04-16/24А, яким позивачу приписано в подальшому не допускати порушень вимог ч.1 ст.116 КЗпП України.

Листом від 15.11.2016 №77 позивач повідомив відповідача про виконання винесеного припису та зазначив, що відповідачем не враховано реальні обставини щодо процесу реорганізації коледжу, зокрема закриття старих та відкриття нових рахунків, а також відсутність умислу та вини посадових осіб позивача щодо затримки розрахунку при звільненні працівника. Крім того позивачем зазначено, що у ході перевірки не було з`ясовано чи була фінансова можливість позивача виплатити вивільнюваному працівникові належні до розрахунку суми вихідної допомоги, відтак зроблені передчасні та безпідставні висновки.

На підставі висновків акту перевірки та за результатами розгляду справи про накладення штрафу відповідно до ч.2 ст.265 КЗпП України, відповідачем прийнято спірну постанову від 17.11.2016 за №000105, застосовано до позивача штраф у розмірі 1450 грн.

Вважаючи постанову протиправною, позивач звернувся з цим позовом про її скасування до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також, виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1,2 та 3 ст. 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, ст. 2 та ч.4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 27 липня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року відповідають, а вимоги касаційної скарги є неприйнятними з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України №386/2011 від 06.04.2011 затверджено «Положення про Державну інспекцію України з питань праці».

Відповідно до пункту 1 Положення №386/2011 Державна інспекція України з питань праці є центральним органом виконавчої влади, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття в частині призначення нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Одним із основних завдань Держпраці України згідно пункту 3 Положення №386/2011 є реалізація державної політики з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю.

Підпунктом 1 пункту 4 Положення №386/2011 встановлено, що Держпраці України відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд та контроль за додержанням підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування законодавства про працю з питань трудових відносин.

Згідно підпункту 5 пункту 6, пункту 7 Положення №386/2011 Держпраці України для виконання покладених на неї завдань має право здійснювати безперешкодно перевірки у виробничих, службових та адміністративних приміщеннях роботодавців, суб`єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні, здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, а також перевірки робочих місць працівників, розташованих поза цими приміщеннями, з метою нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, ознайомлюватися під час проведення перевірок з інформацією, документами і матеріалами та одержувати від роботодавців, суб`єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні, здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, необхідні для виконання повноважень Держпраці України копії або витяги з документів, ведення яких передбачено законодавством про працю (у тому числі з питань, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Положення) та законодавством про зайнятість.

Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної інспекції з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» №100 від 11.02.2015 утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань праці за переліком згідно з додатком, в тому числі і Управління Держпраці у Рівненській області.

Наказом Міністерства соціальної політики України №390 від 02.07.2012, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 липня 2012 року за №1291/21603, затверджено «Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів».

Відповідно до пункту 2 Порядку №390 право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов`язків мають повноваження державного інспектора з питань праці.

Пунктом 3 Порядку №390 передбачено, що позапланова перевірка проводиться незалежно від кількості раніше проведених перевірок за наявності підстав, визначених Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю), зокрема, є обґрунтоване звернення фізичної особи про порушення суб`єктом господарювання її законних прав. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що перевірка проведена на підставі звернення ОСОБА_1 та за погодженням із Державною службою України з питань праці від 11.10.2016 №10193/4.1/4.2-ДП-16.

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для висновків контролюючого органу про порушення позивачем ч.1 ст.116 КзПП України, слугувало те, що при звільненні працівника ОСОБА_1 виплата всіх сум, що належать йому від підприємства не проведена в день звільнення, а саме: згідно наказу №48-ОС від 30.09.2016 ОСОБА_1 звільнено з посади завідувача навчально-виробничими майстернями з 30 вересня 2016 року у зв`язку із скороченням штату працівників по п.1 ст.40 КЗпП України, проте виплата вихідної допомоги при звільненні (ст.44 КЗпП України) у розмірі 3133,87 гривень перерахована на картковий рахунок ОСОБА_1 лише 21 жовтня 2016 року відповідно до квитанції №3877.

Частиною 1 ст.116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до частин першої та другої статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема: порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що одним із основних критеріїв застосування відповідальності у разі виявлення контролюючим органом затримки у виплаті працівнику заробітної плати, є вина підприємства. Визначаючи наявність або відсутність вини підприємства у даній ситуації, суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Так, у ході перевірки встановлено, що поданням №1 від 01.09.2016 до голови профспілкового комітету Рівненського державного аграрного коледжу, директор коледжу просив відповідно до ст. 43 КЗпП України дати згоду на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 - завідувачем навчальними майстернями за п.1 ст.40 КЗПп України.

ОСОБА_1 - завідувача навчальними майстернями письмового попереджено 01.02.2016 про майбутнє звільнення із займаної посади за п.1 ст.40 КЗпП України під підпис.

Листом від 30.09.2016 №283 ОСОБА_1 повідомлено про майбутнє звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України з 30.09.2016. Запропоновано вакантну посаду - інженера з ремонту. З попередженням ОСОБА_1 ознайомлений під підпис та від запропонованої посади відмовився 30.09.2016.

Згідно наказу №48-ОС від 30.09.2016 ОСОБА_1 звільнено з посади завідувача навчально - виробничими майстернями з 30.09.2016 у зв`язку зі скороченням штату працівників, п.1 ст. 40 КЗпП України.

Згідно платіжної відомості №01.259 від 15.09.2016 ОСОБА_1 перераховано на його картковий рахунок заробітну плату за першу половину вересня 2016 року.

За даними платіжної відомості № 01.270 та №02.270 від 26.09.2016 ОСОБА_1 перераховано на його картковий рахунок заробітну плату за другу половину вересня 2016 року.

Згідно гарантійного листа від 05.10.2016 №02 Відокремлений структурний підрозділ «Рівненський коледж Національного університету біоресурсів і природокористування України» гарантує виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі середньомісячного заробітку (3133,87 грн.) після відкриття в органах державного казначейства поточного рахунку на видатки коледжу.

Відповідно до листа №681 від 08.09.2016 у зв`язку з реорганізацією Рівненського державного аграрного коледжу шляхом його приєднання до Національного університету біоресурсів і природокористування України (на підставі наказу Міністерства освіти і науки України №16 від 14.01.2016 «Про реорганізацію Рівненського державного аграрного коледжу») просять призупинити фінансування з 01 жовтня 2016 року.

Виплачено (перераховано на картковий рахунок) ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні у зв`язку з скороченням по п.1 ст.41 КЗпП України у розмірі 3133,87 гривень відповідно до квитанції №3877 від 21 жовтня 2016 року.

Виходячи зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивачем вжито всі можливі заходи, спрямовані на виконання своїх зобов`язань перед працівником, повністю усунуті всі вимоги припису щодо розрахунку з ОСОБА_1 , затримка за вказаними виплатами виникла не з вини позивача.

Колегія суддів також враховує, що юридична відповідальність є однією з форм захисту суспільства та держави від посягань на відповідні цінності, головними з яких відповідно до статті 3 Конституції України є людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека. При цьому, юридична відповідальність ґрунтується, у першу чергу, на державному примусі як специфічному впливі на поведінку особи, заснованому на організованій силі та спрямованому на безумовне виконання санкціонованих державою правил поведінки (норм права). Такий примус передбачає його регламентованість виключно законом, наявність чітко встановлених меж застосування та здійснення лише компетентним суб`єктом владних повноважень.

Мета притягнення правопорушника до юридичної відповідальності обумовлені цілями, заради яких вона запроваджується.

Оскільки судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач усунув виявлені під час перевірки порушення, відповідно, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для застосування до Університету штрафних санкцій.

Крім того, судами встановлено, що постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 29.11.2016 по справі №569/14146/16-п провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.41 КУпАП відносно ОСОБА_2 (працюючої головним бухгалтером Відокремленого структурного підрозділу «Рівненський коледж Національного університету біоресурсів і природокористування України») закрито у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

У ході судового розгляду даної справи судом встановлено, що оскільки розрахункові рахунки Рівненського державного аграрного коледжу на момент прийняття наказу про звільнення були закриті, а нові на ВСП «РК НУБіП» ще не відкриті, провести розрахунок із ОСОБА_1 у строки, передбачені ст.116 КЗпП України було неможливо. Суд за результатом розгляду цієї справи дійшов висновку про відсутність ознак складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП, що в свою чергу вказує на відсутність події та складу вказаного адміністративного правопорушення.

Постанова Рівненського міського суду Рівненської області від 29.11.2016 по справі №569/14146/16-п набрала законної сили 12.12.2016.

Також судами встановлено, що висновки перевірки Відокремленого структурного підрозділу «Рівненський коледж Національного університету біоресурсів і природокористування України» (правонаступник Рівненського державного аграрного коледжу), головним бухгалтером якого є ОСОБА_2 , щодо порушення вимог законодавства про працю, а саме положень ч. 1 ст. 116 КЗпП України в частині несвоєчасної виплати вихідної допомоги ОСОБА_1 внаслідок звільнення у зв`язку зі скороченням штату працівників по п. 1 ст. 40 ЗКпП України, слугували підставою для складення посадовою особою протоколу про адміністративне правопорушення №000605 від 25 жовтня 2016 року за виявленим фактом, що було предметом розгляду у справі №569/14146/16-п.

Отже, відповідачем накладено штраф на позивача за те саме правопорушення, що слугувало підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно головного бухгалтера позивача, та відсутність події якого встановлено судовим рішенням, що набрало законної сили.

Відповідно вказані обставини були предметом судового розгляду та встановлені рішенням суду, що набрало законної сили.

У відповідності до п.7 Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 №390, за результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.

Таким чином, суди вірно зазначили, що відсутність власне самої події правопорушення, зазначеної у акті перевірки позивача, а також вини позивача, виключає можливість застосування до Університету будь-яких негативних наслідків, у тому числі прийняття постанови про застосування штрафу.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає у силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

постановив:

Касаційну скаргу Управління Держпраці у Рівненській області - залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27 липня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року (по справі № 817/475/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В. Тацій

Судді А.Ю. Бучик

А.І. Рибачук