ПОСТАНОВА

Іменем України

19 листопада 2019 року

Київ

справа №320/1376/19

адміністративне провадження №К/9901/26085/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,

суддів - Жука А.В.,

Мартинюк Н.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-проектна фірма України»

на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03.06.2019 (головуючий суддя - О.В. Басай)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019 (головуючий суддя - Ю.А. Ісаєнко, судді - Г.В. Земляна, В.П. Мельничук)

у справі № 320/1376/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-проектна фірма України»

до Державної казначейської служби України

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-проектна фірма України» звернулось до суду з позовом до Державної казначейської служби України, в якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо визначення черговості погашення заборгованості та невиконання виконавчого листа №910/21945/15, який було видано Господарським судом міста Києва 09.11.2015 та знаходиться у відповідача на виконанні;

- зобов`язати Державну казначейську службу України в тримісячний строк згідно частини четвертої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконати виконавчий лист №910/21945/15, який виданий Господарським судом міста Києва 09.11.2015.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 09.11.2015 Господарським судом міста Києва було видано наказ про примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2015 у справі №910/21945/15 про стягнення з Державного підприємства «Інженерно-технічний центр Міністерства охорони здоров`я України», з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-проектна фірма України» 8 631 866, 51 грн. заборгованості, 596 028, 38 грн. пені, 607 505, 40 грн. 3% річних, 6 442 154, 25 грн. збитків від інфляції та 72 973,32 грн. судового збору, який був прийнятий Державною казначейською службою України до виконання. Зазначає, що перерахування коштів стягувачу має здійснюватися відповідачем протягом тримісячного строку з дня надходження необхідних документів та відомостей, однак відповідачем не вчинюються дії, спрямовані на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2015 у справі №910/21945/15. Також, позивач зазначав, що відповідач в порушення вимог Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконує рішення судів тільки першої черги, які надійшли до нього на виконання після надходження виконавчого листа позивача, що, на думку позивача, свідчить про протиправну бездіяльність відповідача в частині визначення черговості погашення заборгованості за виконавчим листом №910/21945/15.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03.06.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019, відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

4. При прийнятті рішень суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку про відсутність протиправної бездіяльності з боку відповідача, як суб`єкта владних повноважень, щодо невчасної виплати грошових коштів відповідно до судового рішення, оскільки затримка у перерахуванні коштів має місце внаслідок сформованої черги, в якій перебуває на виконанні значна кількість виконавчих документів, та встановленими у законодавчих актах обмеженнями асигнувань для погашення наявної заборгованості за поданими судовими рішеннями.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, позивач просить рішення судів скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

6. В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач вказує, відповідачем жодним чином не доведено суду та не обґрунтовано чому черга, за якою стоїть позивач з 2016 року по 2019 рік не рухається, чому накази, які надійшли після наказу позивача на 2019 рік виконані відповідачем не у порядку черговості надходження наказів. На думку позивача, доводи відповідача щодо здійснення такої виплати безпосередньо в порядку черговості не відповідають дійсності.

Позиція інших учасників справи

7. Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Рух касаційної скарги

8. Ухвалою Верховного Суду від 18.09.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-проектна фірма України».

9. Ухвалою Верховного Суду від 15.11.2019 справу призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

10. Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2015 у справі № 910/21945/15 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-проектна фірма України» задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства «Інженерно-технічний центр Міністерства охорони здоров`я України», з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-проектна фірма України» 8 631 866, 51 грн. заборгованості, 596 028, 38 грн. пені, 607 505, 40 грн. 3% річних, 6 442 154, 25 грн. збитків від інфляції та 72 973, 32 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

11. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2015 у справі № 910/21945/15 набрало законної сили 07.11.2015.

12. 09.11.2015 Господарським судом міста Києва видано наказ про примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2015 у справі № 910/21945/15 про стягнення з Державного підприємства «Інженерно-технічний центр Міністерства охорони здоров`я України», з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-проектна фірма України» 8 631 866, 51 грн. заборгованості, 596 028, 38 грн. пені, 607 505, 40 грн. 3% річних, 6 442 154, 25 грн. збитків від інфляції та 72 973, 32 грн. судового збору.

13. Вказаний наказ був пред`явлений на виконання до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

14. 20.11.2015 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Думанською А.Л. відкрито виконавче провадження ВП №49426420 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/21945/15, виданого 09.11.2015.

15. Постановою про зупинення вчинення виконавчих дій від 24.10.2016 ВП №49426420 зупинено виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/21945/15, виданого 09.11.2015, до надходження від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, повідомлення про перерахування коштів на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або стягувачу.

16. Згідно вказаної постанови встановлено, що 22.10.2016 керівником відділу до Державної казначейської служби України направлено пакет документів, необхідний для перерахування коштів стягувачу в порядку частини третьої статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

17. Згідно інформації, наявної на офіційному сайті Державної казначейської служби України, для виконавчого документу Господарського суду міста Києва №910/21945/15 від 09.11.2015 визначено третю черговість заборгованості.

18. Станом на 01.02.2018 для вказаного виконавчого документу визначено черговість надходження за номером 184586.

19. Станом на 22.05.2019 для вказаного виконавчого документу визначено черговість надходження за номером 120287.

20. Позивач неодноразово звертався до Державної казначейської служби України з приводу виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/21945/15, виданого 09.11.2015, зокрема, з листами від 07.06.2017 № 202/17, від 23.03.2017 № 127/17, від 21.04.2017 № 184/17, від 12.10.2017 № 374 та від 10.04.2018 № 26/18.

21. Листами від 12.05.2017 № 5-14/2875-7679, від 22.11.2017 № 5-08/7286-19552, від 15.08.2018 № 5-08/1082-13467, від 10.01.2019 № 5-06-06/724, від 13.04.2018 № 5-08/2387-6173, від 17.04.2018 № 5-14/2453-6342 Державна казначейська служба України повідомляла позивача про те, що відповідно до абзацу другого підпункту 1 пункту 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України та пункту 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Державною казначейською службою України за черговістю надходження таких рішень. Позивача також повідомлено, що заборгованість за наказом Господарського суду міста Києва № 910/21945/15 підлягає виконанню у третю чергу, проте на сьогоднішній день на виконанні у казначейства знаходяться рішення судів, що відносяться до першої та другої черги погашення заборгованості.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування (чинні на час виникнення спірних правовідносин)

22. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

23. Згідно із частиною другою статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (в редакції на дату видачі виконавчого листа і звернення його до виконання, далі - Закон № 606-XIV) рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

24. Аналогічні положення передбачені частиною другою статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

25. Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 № 4901-VI (далі - Закон № 4901-VI) держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство).

26. Частиною першою статті 3 Закону № 4901-VІ передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує політику в сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

27. Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону № 4901-VІ перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

28. Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок № 845).

29. Згідно з абзацом 2 пункту 2 Порядку № 845 безспірним списанням є операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання рішень про стягнення коштів Казначейством та його територіальними органами без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

30. Відповідно до пункту 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

31. Пунктом 49 Порядку № 845 визначено, що у разі, коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Міністерству фінансів України пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України.Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

32. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

33. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

34. Аналізуючи вищенаведені положення у співставленні зі встановленими обставинами цієї справи, треба звернути увагу, що при виконанні рішень суду, за якими боржником є держава, Державна казначейська служба України обмежена відповідними бюджетними призначеннями державного органу та коштами, передбаченими програмою для забезпечення виконання рішень суду.

35. Якщо таких коштів недостатнього, Державна казначейська служба України зобов`язана звернутися до Міністерства фінансів України з пропозиціями щодо внесення змін до закону про Державний бюджет України; при цьому Казначейство відкладає безспірне списання коштів і поновлює його після того, як такі зміни будуть внесені.

36. У такому аспекті, перед тим як констатувати факт протиправної бездіяльності Державної казначейської служби України у правовідносинах, які виникають у зв`язку з виконанням судових рішень, за якими боржником є державний орган, потрібно з`ясувати, чи вжило Казначейство в межах своїх повноважень усі залежні від нього дії (ухвалило рішення), спрямовані на те, щоб сплатити кошти за судовим рішенням, а також чи були для цього об`єктивні підстави та можливості.

37. Під протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень необхідно розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) в неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

38. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного/несвоєчасного виконання обов`язкових дій/ухвалення рішень або невиконання їх узагалі. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків.

39. Верховний Суд погоджується з тим, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає виконанню. Разом з цим, у контексті встановлених у цій справі обставин, необхідно зауважити, що сам факт невиплати позивачу коштів протягом трьох місяців (від дати подання необхідних документів) за судовим рішенням, боржником за яким є державний орган, без з`ясування усіх обставин, які зумовили таку ситуацію, не є достатньою підставою вважати, що Державна казначейська служба України допустила протиправну бездіяльність.

40. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 30.09.2019 у справі № 820/287/18 та від 06.11.2019 у справі № 803/1449/16.

41. Посилання скаржника щодо порушення відповідачем порядку черговості, яка визначається відповідно до визначеної дати отримання судового наказу органом Казначейства судом касаційної інстанції відхиляються, враховуючи наступне.

42. Особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи визначено статтею 4 Закону №4901-VI, якою передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

43. 16.10.2013 набрав чинності Закон України від 19.09.2013 № 583-VII «Про внесення змін до деяких законів України щодо виконання судових рішень», яким доповнено Розділ II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» пунктом 3, відповідно до якого виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб`єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб`єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.

Заборгованість погашається в такій черговості:

у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника;

у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов`язаними з трудовими правовідносинами;

у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.

Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

44. З метою реалізації пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 440 затверджено Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою (далі - Порядок № 440).

45. Пунктом 8 Порядку № 440 передбачено, що рішення розподіляються в порядку такої черговості погашення заборгованості:

перша черга - рішення щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника;

друга черга - рішення, пов`язані з трудовими правовідносинами;

третя черга - інші рішення.

Рішення вносяться до кожної з черг за датою їх надходження до органу державної виконавчої служби.

46. Враховуючи наведене, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що виконавчі документи, які надходять на виконання, розподіляються в порядку черговості та для кожного виконавчого документа визначається відповідна черга, а тому виплата належних позивачеві грошових коштів на підставі наказу Господарського суду міста Києва № 910/21945/15 від 09.11.2015 повинна здійснюватися у третю чергу, а також в межах відповідних бюджетних асигнувань.

47. Крім того, матеріалами справи підтверджено, що відповідач неодноразово звертався до Міністерства фінансів України із запитами та пропозиціями щодо збільшення видатків для виконання рішень судів, гарантованих державою, в яких відповідач повідомляв Міністерство фінансів України про критичний стан виконання виконавчих документів за бюджетною програмою 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою», накопичення значної заборгованості, що утворилася внаслідок недостатніх бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості та пропонує збільшити визначення бюджетних асигнувань за бюджетною програмою 3504040 шляхом внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.

48. За таких обставин, колегія суддів вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій, що підстави для визнання протиправної бездіяльності з боку відповідача, як суб`єкта владних повноважень, щодо невчасної виплати грошових коштів відповідно до судового рішення відсутні, оскільки затримка у перерахуванні коштів має місце внаслідок сформованої черги, в якій перебуває на виконанні значна кількість виконавчих документів та встановленими у законодавчих актах обмеженнями асигнувань для погашення наявної заборгованості за поданими судовими рішеннями.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

49. Викладені в касаційній скарзі доводи щодо помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанцій не підтвердилися під час перегляду справи касаційним судом.

50. Суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального та процесуального права.

51. За змістом пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

52. Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Висновки щодо розподілу судових витрат

53. Відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

54. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 327, 341, 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

постановив:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-проектна фірма України» залишити без задоволення.

2. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 03.06.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019 у справі № 320/1376/19 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ж.М. Мельник-Томенко

Судді А.В. Жук

Н.М. Мартинюк