П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

___________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2019 р.

м.Одеса

Справа № 487/4891/19

Головуючий в 1 інстанції: Сухаревич З.М.

П `ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача

Кравця О.О.

судді -

Домусчі С. Д.

судді -

Коваля М.П.

за участю секретаря Сторчака О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м.Миколаєва від 02 вересня 2019 р. по справі № 487/4891/19,прийнятого у відкритому судовому засіданні у складі судді Сухаревич З.М. за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Миколаївської митниці ДФС про скасування постанови по справі про порушення митних правил,

ВСТАНОВИВ:

І . ІСТОРІЯ СПРАВИ ,КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ :

25.06.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Миколаївської митниці ДФС, в якому просив скасувати постанову по справі про порушення митних правил №0028/50400/19 від 12.06.2019 року, а справу закрити за відсутністю складу правопорушення.

Рішенням Заводського районного суду м.Миколаєва від 02 вересня 2019 р. у задоволенні позову було відмовлено.

II. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ , УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯНТА ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:

Не погоджуючись зі вказаною постановою суду , ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що судом 1-ї інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права та просив її скасувати та ухвалити нове судове рішення яким задовольнити позов у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки висновку експерта №120-0342 від 26.03.2019 року про неможливість використання відходів в подальшому у виробництві швейних виробів , протоколу про порушення митних правил, який був підставою для винесення оскаржуваної постанови та неналежному повідомленню про дату та час розгляду справи.

Апелянт вважає , що дії відповідача про винесення постанови є протизаконними, порушили його права передбачені ст. 498 МК України.

08.11.2019 року представником Миколаївської митниці ДФС Ю.А.Квасницею наданий відзив на апеляційну скаргу ,згідно він просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення , а рішення Заводського районного суду м.Миколаєва від 02 вересня 2019 р.- без змін, посилаючись на те,що постанова по справі про порушення митних правил №0028/50400/19 від 12.06.2019 року винесена без порушення прав позивача та без порушення строку розгляду, ОСОБА_1 належним чином був повідомлений про місце, дату та час розгляду справи про ПМП №0028/50400/19, у тому числі усно та телефоном , а також поштовим повідомленням, яке повернулось із відміткою поштового відділення на поштовому конверті, що не було отримане адресатом у зв`язку із закінченням строку зберігання, але не забажав брати участь у розгляді цієї справи, під час провадження у справі, на підставі належних доказів, судом об`єктивно та повно було з`ясовано усі обставини справи та встановлено факт невивезення за межи митної території України, після закінчення строку переробки, відходів, що утворилися при переробці іноземних товарів, позивачем не вживалось заходів щодо видалення відходів, ОСОБА_1 мав можливість завчасно звернутися до Мінприроди та одержати висновок на вищевказані відходи та своєчасно, тобто до закінчення строку переробки - 31.12.2018, здійснити поміщення цих відходів у митний режим імпорт, Заводським районним судом м. Миколаєва під час прийняття рішення у справі №487/4891/19 було правильно встановлено та оцінено усі обставини вищевказаної справи, при цьому, рішення суду першої інстанції прийнято з додержанням норм матеріального і процесуального права.

III. ПРОЦЕДУРА АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження, відповідно до п.2 ч 1 ст.311 КАС України .

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року справа призначена до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.124 -127 КАС України, до судового засідання не з`явилися , але 20.11.2019 року до початку розгляду справи представником відповідача Квасницею Ю.А. , діючим за дорученням від 24.01.2019 року ,було подано заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції , доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

IV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Судом 1-ої інстанції було встановлено, що 18.10.2018 року на підставі заяви директора ТОВ «ВО ДАРМЕРА» ОСОБА_1 від 16.10.2018 р. № 61 № 2963/10/14-70-63-01-32 про отримання дозволу щодо розміщення у митний режим переробки на митній території України іноземних товарів, Миколаївською митницею ДФС з врахуванням умов контракту, дозволено поміщення іноземних товарів: тканина з синтетичних волокон та фурнітура, загальною вагою нетто 991,446 кг., у митний режим переробки на митній території України, та встановлено строк переробки на митній території України до 30.12.2018 року та надано зобов`язання ОСОБА_1 проводити операції з переробки товарів відповідно до вимог законодавства України, здійснювати відокремлений від інших товарів облік і зберігання товарів, розміщених у митний режим переробки, та продуктів їх переробки, а також заявити у відповідному митному режимі товарну продукцію, супутні продукти переробки, залишки переробки, що будуть отримані в результаті переробки товарів, і видалити відповідно законодавства України відходи переробки, який з вимогами ст. 480 МКУ був ознайомлений.

15.11.2018, 07.12.2018 р., 14.12.2018 р. ОСОБА_1 подано митні декларації з метою митного оформлення реекспорту (вивезення) за межі митної території України продукти переробки. Того ж дня вказані МД та вказані у ній товари були оформлені у митний режим реекспорту, а 18.11.2018 р., 09.12.2018 р., 16.12.2018 р. зазначені продукти переробки вивезені за межі митної території України.

29.01.2019 року Миколаївською митницею ДФС під час проведення митного огляду іноземних товарів, що були поміщені у митний режим переробки на території ТОВ «ВО ДАРМЕРА» відповідно до заяви від 16.10.2018 р. №61 № 2963/10/14-70-63-01-32 встановлено, що у строк до 30.12.2018 р. (закінчення строку переробки), ОСОБА_1 відходи, що утворилися в процесі переробки, не поміщені у відповідний митний режим та не видалені (акт від 29.01.2019 р. № 14-70-63-01-45/005).

02.01.2019 року до сектору митного оформлення №1 митного поста «Костянтинівка» ОСОБА_1 подано МД типу ІМ 40 АА №UA504180/2019/000004 з метою розміщення у митний режим імпорт відходів, що утворилися в процесі переробки товарів іноземного замовника відповідно до заяви від 16.10.2018 р. №61, тобто товари: обрізки текстильних матеріалів, несортовані, різних кольорів, придатні для подальшого використання, вага брутто 95,139 кг; нетто 95,139 кг вартість 1817,75 грн. (товар №4 МД), код товару згідно з УКТЗЕД 63109000000 (графа 33 МД).

02.01.2019 р. у митному оформленні зазначених товарів відмовлено у зв`язку з помилками у митній декларації, ненаданням усіх необхідних дозвільних документів та несплатою митних платежів.

05 лютого 2019 року головним державним інспектором митного оформлення №1 митного поста «Костнтинівка» Миколаївської митниці ДФС Лимар Ярославом Володимировичем , у присутності ОСОБА_1 складено протокол про порушення митних правил № 0028/50400/19, згідно з яким ,станом на 29.01.2019 року, тобто після закінчення строку переробки іноземних товарів поміщених у митний режим «переробки на митній території» на підставі заяви від 16.10.2018р. № 61 (вх. № 2963/10/14-70-63-01-32) та МД типу ІМ 51 ДЕ № UA504180/2018/ 004410 від 22.10.2018, ТОВ "ВО ДАРМЕРА" в особі директора цього підприємства ОСОБА_1 , не здійснено вивезення за межі митної території України товарів - залишки та відхо ди, що утворилися в результаті здійснення операцій з переробки, у вигляді обрізків текстиль них матеріалів, несортовані, різних кольорів, вагою 95,139 кг., та не поміщенні зазначені то вари у відповідний митний режим.

Протокол про порушення митних правил №0028/50400/19 від 05.02.2019 складався у присутності ОСОБА_1 , йому роз`яснювалися його процесуальні права, про що у протоколі є відповідні підписи ОСОБА_1 , який був повідомлений , що справа буде розглядатися 27.02.2019 року о 15.00 год.

05.06.2019 р. ОСОБА_1 , після отримання висновку Мінприроди, задекларував відходи.

Листом Миколаївської митниці ДФС від 05.06.2019 за №2907/10/14-70-20-29, ОСОБА_1 як директору ТОВ «ВО ДАРМЕРА» спрямовувалося повідомлення про розгляд справи про ПМП №0028/50400/19 у Миколаївській митниці ДФС, саме: 12.06.2019 о 16 год., але згідно з відміткою поштового відділення на поштовому конверті, вище зазначені листи не були отримані адресатом у зв`язку із закінченням строку зберігання

11.06.2019 ОСОБА_1 прибув до Миколаївської митниці ДФС та особисто прийняв участь у розгляді справи про ПМП №0024/50400/19 та справи про ПМП № 0025/50400/19, при цьому він під особистий підпис отримав примирники постанов у вказаних справах .

12.06.2019 для розгляду справ про ПМП №№0026/50400/19, 0027/50400/19, 0028/50400/19, ОСОБА_1 не з`явився, клопотань про перенесення часу розгляду цих справ від нього також не надходило.

Згідно висновку експерта Торговельно-промислової палати Миколаївської області №120-0342 від 26.03.2019 року при переробці сировини на митній території України, при виготовленні швейних виробів - курток чоловічих, в асортименті, утворюються неминучі сумарні відходи, за зовнішнім виглядом являють собою кінцеві і стикові обрізки тканини, у вигляді смуг-локшина, межлекальних випаду, дефектні обрізки, які на виробництві швейних виробів не можуть бути викоритсанію.

Постановою по справі про порушення митних правил № 0028/50400/19 від 12 червня 2019 року директора ТОВ «ВО ДАРМЕРА» ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 480 Митного кодексу України, а саме: станом на 29.01.2019 року, тобто після закінчення строку переробки іноземних товарів тканина, фурнітура, загальною вагою нетто 685,178 кг., що були поміщенні у митний режим переробки на митній території України зі строком переробки до 30.12.2018 року, директор ТОВ «ВО ДАРМЕРА» ОСОБА_1 , не здійснив вивезення за межі митної території України товарів відходи, що утворилися в результаті здійснення операції з переробки, у вигляді обрізків текстильних матеріалів, несортовані, різних кольорів, вагою 27,736 кг., або не розмістив зазначені товари у відповідний митний режим.

V. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

Згідно вимог ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно вимог ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 67 Конституції України , кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.6 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року ,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У частині другій статті 61 Конституції України зазначено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ст. 3 Митного кодексу України (далі МК України), при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, чинні на день прийняття митної декларації органом доходів і зборів України.

У разі якщо законодавством України передбачена можливість виконання митних формальностей без подання митної декларації, застосовуються норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, чинні на день виконання таких формальностей.

Норми законів України, які пом`якшують або скасовують відповідальність особи за порушення митних правил, передбачені цим Кодексом, мають зворотну дію в часі, тобто їх норми поширюються і на правопорушення, вчинені до прийняття цих законів. Норми законів України, які встановлюють або посилюють відповідальність за такі правопорушення, зворотної дії в часі не мають.

У разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов`язків посадових осіб органів доходів і зборів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь органу доходів і зборів, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян.

Згідно п.3,6,7 ч.1 ст.8 МК України ,митна справа здійснюється на основі принципів законності та презумпції невинуватості, визнання рівності та правомірності інтересів усіх суб`єктів господарювання незалежно від форми власності,додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб.

Відповідно до ст. 147 МК України , переробка на митній території - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари піддаються у встановленому законодавством порядку переробці без застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, за умови подальшого реекспорту продуктів переробки.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 МК України, строк переробки товарів на митній території України встановлюється органом доходів і зборів у кожному випадку під час видачі дозволу підприємству, виходячи з тривалості процесу переробки товарів та розпорядження продуктами їх переробки. Зазначений строк обчислюється, починаючи з дня завершення митного оформлення органом доходів і зборів іноземних товарів для переробки. За заявою підприємства, якому видано дозвіл на переробку товарів, з причин, підтверджених документально, строк переробки товарів на митній території України продовжується зазначеним органом, але загальний строк переробки не може перевищувати 365 днів.

Відповідно до частин 1,3 статті 157 МК України, залишки або відходи, що утворилися в результаті здійснення операцій з переробки іноземних товарів і мають господарську цінність та/або можуть бути утилізовані, підлягають поміщенню в цьому стані у відповідний митний режим до закінчення строку переробки товарів. Інші відходи, ніж зазначені в частині першій цієї статті, з дозволу органу доходів і зборів підлягають видаленню відповідно до законодавства України до закінчення строку переробки товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до ст. 498 МК України, особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил під час розгляду справи про порушення митних правил у органі доходів і зборів або суді мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, постанов та інших документів, що є у справі, бути присутніми під час розгляду справи у органі доходів і зборів та брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою захисника, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, давати усні і письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати постанови органу доходів і зборів, суду (судді), а також користуватися іншими правами, наданими їм законом. Зазначені в цій статті особи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Згідно ч. 1 ст. 160 МК України, митний режим переробки на митній території завершується шляхом реекспорту продуктів переробки чи поміщення їх в інший митний режим, а також у випадках, передбачених частиною другою цієї статті.

Згідно ч 2 ст. 159 МК України, продукти переробки, залишки (відходи), виготовлені (одержані) в процесі здійснення операцій з переробки іноземних товарів, мають статус іноземних товарів та вважаються такими, що поміщені у митний режим переробки на митній території.

Відповідно до ч. 1 ст. 480 МК України порушення встановленого цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядку здійснення операцій з переробки товарів, у тому числі невивезення за межі митної території України (неввезення на митну територію України) товарів, що переміщувалися через митний кордон України з метою переробки, та/або продуктів їх переробки після закінчення строку переробки, тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ст.525 МК України , справа про порушення митних правил розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання посадовою особою органу доходів і зборів або судом (суддею) матеріалів, необхідних для вирішення справи.

Згідно ст.526 МК України , справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника. Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил. У разі розгляду справи про порушення митних правил у суді про час та місце розгляду справи суд (суддя) повідомляє особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, а також відповідний орган доходів і зборів. Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

Згідно положень ст. 530 МК України, законність та обґрунтованість постанови митниці у справі про порушення митних правил можуть бути перевірені судом або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, а постанови центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, - судом у зв`язку з поданням адміністративного позову або в порядку контролю. Відповідно до положень п.2 ч.2 зазначеної статті, за результатами такої перевірки орган, що проводив перевірку, може прийняти рішення про скасування постанови і надіслання справи на новий розгляд.

Відповідно до положень п. 4 ч.1 ст. 531 МК України, підставою для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є зокрема безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 24 жовтня 2018 року по справы №320/4759/16-а, в наведених нормах Митного кодексу України законодавцем чітко закріплено обов`язок органу доходів і зборів вручити (надіслати) особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, примірник протоколу про порушення митних правил, в якому, крім іншого, зазначаються час та місце розгляду справи про порушення митних правил, а у випадку неповідомлення зазначеної інформації під час вручення протоколу - проінформувати поштовим відправленням з повідомленням про вручення. При цьому, за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, справа про таке порушення може бути розглянута лише в разі, якщо є докази її своєчасного повідомлення про місце і час розгляду справи та від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

VI. ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО:

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ст.3 КАС України (в ред.,діючої з 15.12.2017 року) порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Згідно ч.3 ст.6 КАС України ,звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ст.7 КАС України ,суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору України. У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.1-5 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч.1-2 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно п.2 ч.1 ст.315 КАС України ,за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення;

Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Згідно ч. 5 ст.242 КАС України ,при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч.4 ст.243 КАС України ,судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно зі ст. 272 КАС України судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273 - 277, 280 - 288 цього Кодексу, не може повертати справу на новий розгляд.

Судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Згідно ст.286 КАС України , адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи.

Якщо за наслідками апеляційного перегляду суд апеляційної інстанції змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, таке стягнення не може бути посилено.

VII. МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ ТА ПРАКТИКА ЄСПЛ:

Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція) , була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Згідно ст.1 Протоколу 1 Конвенції ,кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів

Держава-відповідач нестиме відповідальність за Конвенцією за порушення прав людини, спричинені діями її представників при виконанні ними своїх службових обов`язків (див., наприклад, рішення у справі «Крастанов проти Болгарії» (Krastanov v. Bulgaria), заява № 50222/99, п. 53, від 30 вересня 2004 року). Проте держава також нестиме відповідальність, якщо її представники перевищують межі своїх повноважень або діють всупереч інструкціям (див. рішення у справах «Молдован та інші проти Румунії (№ 2)» (Moldovan and Others v. Romania (no. 2), заяви №№ 41138/98 і 64320/01, п. 94, ECHR 2005-VII (витяги), та «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), від 18 січня 1978 року, п. 159, Series А № 25). Для того, щоб встановити, чи можна покласти на державу відповідальність за незаконні дії її представників, вчинені поза межами виконання ними службових обов`язків, Суду необхідно дослідити всю сукупність обставин і розглянути характер та контекст поводження, про яке йдеться (див. стосовно статті 2 Конвенції рішення у справі «Сашо Горгієв проти Колишньої Югославської Республіки Македонії» (<�…>), заява № 49382/06, п. 48, ECHR 2012 (витяги)).

Словосполучення «відповідно до закону» вимагає, по-перше, аби оспорюваний захід мав юридичну основу у національному праві. По-друге, воно стосується якості закону, про який ідеться, і передбачає вимогу, що такий закон має бути доступний для відповідної особи, яка, крім того, повинна мати можливість передбачити його наслідки для себе, і такий закон повинен відповідати принципу верховенства права (див. з-поміж інших джерел п. 55 рішення Суду у справі «Kopp проти Швейцарії» від 25.03.1998 р. (Reports of Judgment sand Decisions 1998-II)).

Зазначене словосполучення означає, зокрема, що норми національного права мають бути достатньо передбачуваними, аби вказати особам на обставини та умови, за яких органи влади мають право вдатися до заходів, які впливатимуть на конвенційні права цих осіб (див. п. 39 рішення Суду у справі «C.G. and Others проти Болгарії» від 24.04.2008 р. (справа № 1365/07)). Більше того, закон повинен надавати певний ступінь юридичного захисту від свавільного втручання з боку органів влади. Наявність спеціальних процесуальних гарантій є важливою у цьому контексті. Те, що вимагається через такі гарантії, буде залежати, принаймні до певної міри, від характеру та ступеня втручання, що розглядається (див. п. 46 рішення Суду у справі «P.G. and J.H. проти Сполученого Королівства» (справа № 44787/98, ECHR 2001-IX))та див.п.169-170 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11),

Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі «Скордіно проти Італії»(Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п.52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011року ).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskalv. Poland), п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pincv. The Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelasv. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pincv. The Czech Republic), п. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgov. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року, також Рішення у справі «Рисовський проти України» (Rysovskyy v. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, п.71).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення ЄСПЛ у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).

Однак, статтю 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін( див. п. 29 Рішення Європейського прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.).

VIII. ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ:

Апеляційний суд ,враховуючи принципи верховенства права, належного врядування , презумпції правомірності дій декларанта , практику ЄСПЛ ,як джерело права ,правову позицію Верховного суду , вважає помилковим висновок суду 1-ої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову та доходить до висновку, що наявні підстави для скасування суду 1-ої інстанції та прийняття нової постанови про часткове задоволення позову шляхом скасування рішення суб`єкта владних повноважень і надіслання справи на новий розгляд з дотриманням прав особи, яка притягується до відповідальності, так як :

В порядку ст.526 МК України , справа про порушення митних правил № 0028/50400/19 за ст. 480 Митного кодексу України відносно директора ТОВ «ВО ДАРМЕРА» ОСОБА_1 мала розглядається 12.06.2019 року в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника, або за їхньою відсутністю ,якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи, враховуючи, що інформування особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, здійснюється поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил.

Будь-яке сповіщення в інший спосіб про місце і час розгляду справи ніж у спосіб,встановлений ст.526 МК України не може вважатись належним , тому суд апеляційної інстанції вважає, що директор ТОВ «ВО ДАРМЕРА» ОСОБА_1 не був належним чином сповіщений про місце і час розгляду справи о 16.00 год. 12.06.2019 року.

Крім того, у порушення вимог ст.525 МК України , справа про порушення митних правил розглядається не була розглянута у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання посадовою особою органу доходів і зборів матеріалів, необхідних для вирішення справи, враховуючи , що вперше справа була призначена до розгляду на 27.02.2019 року о 15.00 год.

Невиконання митним органом вимог Митного кодексу України та КАС України в частині забезпечення участі позивача при прийнятті рішення , є порушенням при прийнятті рішення про притягнення до адміністративної відповідальності, що позбавило його можливості реалізації права на подання відповідних пояснень й документів.

Апеляційний суд вважає, що застосування штрафних санкцій фіскальним органом до позивача без забезпечення його права на участь у розгляді справи - є свавільним втручанням та підлягає захисту згідно статті 1 Першого протоколу Конвенції, як право мирно володіти майном , фіскальний орган, який не дотримався своїх власних процедур, не повинен мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Позивачем при зверненні до суду судовий збір не сплачувався , тому відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат та стягнення судових витрат з відповідача .

Керуючись ст.8,19,55 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, ст. 3,6,7,139,242, 249, 286, 292, 308,311,п.2 ч.1 ст.315, 317,321,322,325,328,329 КАС України, суд апеляційної інстанції,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити , рішення Заводського районного суду м.Миколаєва від 02 вересня 2019 р. - скасувати .

Прийняти по справі нове судове рішення , яким адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково , постанову по справі про порушення митних правил №0028/50400/19 від 12.06.2019 року - скасувати , справу про порушення митних правил №0028/50400/19 направити до Миколаївської митниці ДФС на новий розгляд.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає .

Повне рішення в порядку ч.4 ст.229 КАС України проголошене без фіксування звукозаписувальним технічним засобом .

Повне рішення складене та підписане 20 листопада 2019 року

Головуючий суддя

Кравець О.О.

Судді

Домусчі С.Д. Коваль М.П.