open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem
Справа № 440/1933/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2019 р.

Справа № 440/1933/19

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мінаєвої О.М.

суддів: Старосуда М.І. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Держпраці у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.07.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Є.Б. Супрун, м. Полтава, повний текст складено 25.07.19 року по справі № 440/1933/19

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Управління Держпраці у Полтавській області

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач , фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Полтавській області, в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Полтавській області від 25.04.2019 р. №ПЛ3972/157/АВ/ПТ/ТД-ФС про накладення штрафу у сумі 250380 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24.07.2019 року по справі № 440/1933/19 позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 25.04.2019 р. №ПЛ3972/157/АВ/ПТ/ТД-ФС.

Відповідач, Управління Держпраці у Полтавській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з рішенням суду обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що в ході інспекційного відвідування встановлено, що позивачем фактично допущено до роботи в барі «Оболонь» ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без оформлення трудового договору, чим порушено вимоги частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України. Просить суд апеляційної інстанції рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.07.2019 року по справі № 440/1933/19 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Сторони про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець 23.04.1999, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 15.10.2013 внесено запис за № 2 570 175 0000 002610. Основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 за КВЕД є 47.25 Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах.

На підставі аналізу "Паспорту неформальної зайнятості населення Полтавської області" та ст. 16 Конвенції Міжнародної організації праці у промисловості і торгівлі №71 1947 року наказом начальника Управління Держпраці у Полтавській області від 02.04.2019 р. №78П наказано головним державним інспекторам відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Я. Ягодовській, А. Черкаській, Л. ОСОБА_4 , І. ОСОБА_5 провести захід державного контролю щодо відповідності вимогам законодавства про працю у діяльності ФОП ОСОБА_1 (а.с. 45-46).

У період з 03.04.2019 р. по 04.04.2019 р. інспекторами праці Карпенко І.А., Черкаською А.М., Братусь Л.О., Ягодовською Я.В. було проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 бар "Оболонь АДРЕСА_2 , на предмет додержання ним вимог законодавства про працю.

В ході проведення інспекційного відвідування 14.03.2019 р. об 11:49 год було виявлено, що за фактичним місцем здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 "Оболонь") роботу бармена виконувала гр. ОСОБА_2 , а роботу прибиральниці

ОСОБА_3 усній розмові гр. ОСОБА_2 пояснила, що працює у ФОП ОСОБА_1 , всі документи щодо працевлаштування знаходяться у нього. Гр. ОСОБА_3 , яка під час проведення інспекційного відвідування перебувала в приміщенні за стійкою бару та здійснювала прибирання, від надання письмових та усних пояснень відмовилась.

Після телефонної розмови гр. ОСОБА_2 до приміщення закладу з`явився ФОП ОСОБА_1 , який не заперечував факт відсутності оформлення трудових відносин з вищезазначеними працівниками.

В ході проведення подальшого інспекційного відвідування підтверджуючі документи про прийняття на роботу гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 не надані, від надання письмових пояснень ОСОБА_1 відмовився, про що складено відповідний акт.

З огляду на встановлені обставини відповідач прийшов до висновку, що гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на момент здійснення інспекційного відвідування в барі "Оболонь" були допущені до роботи ФОП ОСОБА_1 без належного оформлення трудових відносин.

За результатами інспекційного відвідування був складений акт від 04.04.2019 р. №ПЛ3972/157/АВ (а.с. 48-52) та припис про усунення виявлених порушень від 04.04.2019 р. №ПЛ3972/157/АВ/П (а.с. 55-56), яким зобов`язано ФОП ОСОБА_1 забезпечити дотримання вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України шляхом оформлення належним чином трудових відносин з працівниками ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Від підпису в акті інспекційного відвідування та приписі ОСОБА_1 відмовився, у зв`язку з чим складено акт про відмову від підпису від 03.05.2019 №ПЛ3972/157/АВ-ВП (а.с. 57), а документи направлено позивачу рекомендованим листом з повідомленням 05.04.2019.

Рішенням від 09.04.2019 р. Управлінням Держпраці у Полтавській області №ПЛ3972/157/АВ/П/ПТ/ТД розгляд справи про накладення штрафу відповідно до ч. 2 ст. 265 КЗпП України на ФОП ОСОБА_1 за порушення законодавства про працю призначено на 18.04.2019 р. в Управлінні Держпраці у Полтавській області за адресою м. Полтава, вул. Пушкіна, 119 (а.с. 58).

Дане рішення направлено ФОП ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням 09.04.2019 р. та вручено останньому 11.04.2019 р., про що свідчить підпис (а.с. 59, зі звороту).

16.04.2019 р. до Управління Держпраці у Полтавській області надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю прибути на засідання через хворобу (а.с. 60). За клопотанням позивача розгляд справи відкладено на 25.04.2019 р., про що повідомлено ОСОБА_1 листом від 16.04.2019 №02-12/2617 (а.с. 61), який позивач отримав 19.04.2019 (а.с. 61).

За результатами розгляду справи про накладення штрафу Управлінням Держпраці у Полтавській області 25.04.2019 р. винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ПЛ3972/157/АВ/П/ПТ/ТД-ФС, якою за порушення вимог частини 3 статті 24 КЗпП України на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 250380,00 грн (а.с. 63).

Позивач не погодився із постановою від 25.04.2019 р. № ПЛ3972/157/АВ/П/ПТ/ТД-ФС, звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що застосування штрафних санкцій до позивача є неправомірним та необґрунтованим.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції на підставі наступного.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до пункту 7 цього Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Статтею 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 №877-V (надалі – Закон №877-V) визначено, що заходи державного нагляду (контролю) – планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

За приписами частини четвертої статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

При цьому відповідно до частини п`ятої статті 2 Закону № 877-V зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (надалі – Порядок №295).

Зазначений Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі – об`єкт відвідування) (пункт 1 Порядку №295).

За змістом пункту 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.

Пунктом 5 Порядку №295 встановлено, що інспекційні відвідування проводяться:

1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;

2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;

3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту;

4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю;

5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю;

6) за інформацією: Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати; ДФС та її територіальних органів про: невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності; факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень; факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом; роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника; Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків; працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України "Про відпустки"); роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації; роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів; роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників;

7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.

Підпунктом 3 пункту 5 Порядку №295 встановлено, що інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту.

З матеріалів справи встановлено, що наказ Управлінням Держпраці у Полтавській області від 02.04.2019 р. № 78П "Про проведення заходів державного контролю" прийнято стосовно позивача у зв`язку з аналізом «Паспорту неформальної зайнятості населення Полтавської області» та ст. 12 Конвенції Міжнародної організації праці у промисловості і торгівлі №81 1947 року (а.с. 45-46).

Колегія суддів зазначає, що позивач не є підприємством, стосовно нього не може застосовуватися ця норма Конвенції. Водночас, розділ 1 Конвенції Міжнародної організації праці у промисловості і торгівлі № 81 1947 року, до якого належить і ст. 16, має назву "Інспекція праці у промисловості". Тобто, норма ст. 16 Конвенції поширюється виключно на інспекції, що проводяться у промисловості (на промислових підприємствах), а не поширюється на інспекції в торгівлі. Щодо останніх передбачений спеціальний розділ 2 Конвенції.

Стосовно Паспорту неформальної зайнятості населення Полтавської області, колегія суддів зазначає, що цей документ також не може вважатися належною підставою для проведення перевірки, виходячи з такого. Паспорт неформальної зайнятості Полтавської області складено станом на 01.10.2017 року. Наказ на проведення заходів державного контролю прийнято 02.04.2019 р. Тобто, наведена у зазначеному Паспорті інформація втратила свою актуальність станом на квітень 2019 року у зв`язку зі спливом значного часу. У Паспорті неформальної зайнятості Полтавської області станом на 01.10.2017 року відсутня будь-яка інформація про ФОП ОСОБА_1 . Також відсутня будь-яка інформація про населений пункт, в якому позивач здійснює свою підприємницьку діяльність. Крім того, паспорт неформальної зайнятості населення Полтавської області це додаток до Програми зайнятості населення у Полтавської області.

Отже, зі змісту Паспорту неформальної зайнятості Полтавської області станом на 01.10.2017 року неможливо зрозуміти, чому 02.04.2019 було прийнято рішення про перевірку саме ФОП ОСОБА_1 .

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено правові підстави для прийняття рішення про проведення інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в квітні 2019 року.

У відповідності до ст. 24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Кодексу законів про працю України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Відповідно до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17.07.2013 року штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади.

Частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Судовим розглядом встановлено, що підставою прийняття оскаржуваної постанови є висновок Управління Держпраці у Полтавській області, що позивачем допущено до виконання робіт працівників ОСОБА_3 та ОСОБА_2 без укладення трудового договору, чим порушено вимоги частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України.

Під час апеляційного розгляду справи встановлено, що у період з 03.04.2019 р. по 04.04.2019 р. інспекторами Управління Держпраці у Полтавській області було проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 бар "Оболонь АДРЕСА_2 , на предмет додержання ним вимог законодавства про працю.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази здійснення позивачем підприємницькою діяльністю у барі "Оболонь" за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснювалося інспекційне відвідування.

Між тим, згідно договору купівлі-продажу від 14.08.2001 року, укладеного між Лохвицькою міською радою Полтавської області та ОСОБА_6 , відповідно до якого Територіальна громада міста Лохвиці в особі Лохвицької міської ради Полтавської області продала, а гр. ОСОБА_6 купив 34/100 частини напівпідвального приміщення, що знаходиться в АДРЕСА_1 , та складається з: "4-1" - зал - 33,9 м2, "4-2" - кладова - 21,5 м2, площею 55,4 м2 від 160,8 м2 площі всього напівпідвального приміщення (а.с. 73). Також встановлено, що 01.03.2019 року між ОСОБА_6 (орендодавець) та ОСОБА_7 (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення на строк з 01.03.2019 р. по 28.02.2020 р., предметом якого є строкове платне користування нежитловим приміщенням, функціональне призначення: використання для здійснення торговельної діяльності площею 55,4 м2 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 74-75).

Таким чином, матеріалами справи підтверджено факт відсутності у володінні чи користуванні ФОП ОСОБА_1 приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснювалося інспекційне відвідування.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивачем не надано до суду акт приймання-передачі приміщення, колегія суддів не приймає, оскільки позивач не укладав договір оренди нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

Будь-яких інших доказів здійснення господарської діяльності саме позивачем за цією адресою (куточок споживача тощо) відповідачем не надано.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що представники відповідача під час проведення інспекційного відвідування не вжили усіх необхідних і достатніх заходів для встановлення належного об`єкта інспекційного відвідування, оскільки інспекційне відвідування здійснено відносно суб`єкта господарювання - ОСОБА_7 , який не включений до наказу відповідача "Про проведення перевірки" від 02.04.2019 р. №78П.

З письмових пояснень позивача, які були надані в суді першої інстанції, встановлено, що позивач здійснює підприємницьку діяльність в магазинах с. Лохвиці за адресами: АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 "Корал". Вказані магазини не є його власністю. Договори оренди на користування даними торговими приміщеннями укладені між власниками приміщень та ОСОБА_8 (його дружиною), яка також є фізичною особою - підприємцем. У названих магазинах продавцями працюють ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , із якими позивач свого часу уклав трудові договори (а.с. 24-32).

Колегія суддів зазначає, факт здійснення ФОП ОСОБА_1 підприємницької діяльності з чи без використання найманих працівників відповідачем під час інспекційного відвідування з 03.04.2019 р. по 04.04.2019 р. не був встановлений, оскільки за місцем фактичного здійснення позивачем підприємницької діяльності інспекційне відвідування не проводилося, а тому підстави для застосування до позивача санкції, передбаченої абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України, відсутні.

У відповідності до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції у тому, що у відповідача не було належних правових підстав для висновку про встановлення факту допуску позивачем працівників ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до роботи без оформлення трудового договору у порушення вимог частини 3 статті 24 КЗпП і висновок про фактичне перебування ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у трудових відносинах з позивачем ґрунтується лише на припущеннях працівників Управління Держпраці, а тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що застосування штрафних санкцій до позивача є неправомірним та необґрунтованим.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо скасування постанови Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу від 25.04.2019 р. №ПЛ3972/157/АВ/ПТ/ТД-ФС.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваної постанови відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи та всупереч вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.07.2019 року по справі № 440/1933/19 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.07.2019 року по справі № 440/1933/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя

(підпис)

О.М. Мінаєва

Судді

(підпис) (підпис)

М.І. Старосуд І.М. Ральченко

Постанова складена в повному обсязі 20.11.19 р.

Джерело: ЄДРСР 85773240
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку