Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2019 р. Справа№235/1479/19

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кочанової П.В., при секретарі судового засідання Дяченка А.В., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови № ДЦ264/557/АВ/П/МГ від 13.02.2019 року про накладення штрафу, -

за участі представників сторін:

від позивача - не з`явився

від відповідача - Кудлаєнко В.Г., довіреність від 02.01.2019 року № 15-14-5/44-19

ВСТАНОВИВ:

Позивач , ОСОБА_1 звернулась до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Донецькій області, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДЦ264/557/АВ/ІП від 13.02.2019 року та постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДЦ264/557/АВ/П/МГ від 13.02.2019 року Головного управління Держпраці у Донецькій області на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 208650 грн. та 3723 грн., відповідно;

- стягнути з Головного управління Держпраці у Донецькій області (85302, м. Покровськ, вул. Прокоф`єва, 82, код ЄДРПОУ 39790445 за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 1921 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 28.01.2019 року посадові особи відповідача прибули близько 09 години за адресою здійснення діяльності суб`єкта господарювання: Донецька область, Покровський район, село Новотроїцьке, вул. Центральна, магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1» та надали для ознайомлення свої службові посвідчення та направлення № 126/04.3/15-08 від 24.01.2019 щодо проведення інспекційного відвідування, додержання вимог законодавства про працю, що було підкреслене, без зазначення терміну дійсності даного направлення та надали повідомлення про проведення інспекційного відвідування суб`єкта господарювання №04.3-11-8/972-19 від 24.01.2019 щодо проведення інспекційного відвідування з питань додержання вимог законодавства про працю в частині нарахування та виплати заробітної плати, без конкретного зазначення щодо підстав. При цьому, позивач зазначає, що для надання інспекторам необхідних документів потрібен був певний час, зокрема, роздрукувати в умовах будинку витребувані документи, проте інспектори вручили повідомлення про проведення інспекційного відвідування суб`єкта господарювання №04.3-11-8/972-19 від 24.01.2019 року та вимогу про надання документів №ДЦ 264/557ЇПД від 28.01.2019 року у строк до 13.00 години 28.01.2019 року та, не дочекавшись надання документів, залишили номер свого мобільного телефону та закінчили інспектування в той же час, і поїхали з села Новотроїцьке Покровського району Донецької області, 28.01.2019 о 10 год. 50 хвилин.

Позивач зазначає, що необхідні документи для інспекційного відвідування надавались 28.01.2019 та 29.01.2019 до офісу за адресою, що не є юридичною адресою Головного управління Держпраці у Донецькій області, та це означає про проведення відповідачем іншого виду відвідування - невиїзного, що суперечить Наказу №165 від 24.01.2019 та направлення і повідомлення про проведення інспекційного відвідування суб`єкта господарювання.

Також, позивач відмічає, що 29.01.2019 року інспектори не прибували до позивача для ознайомлення з документами. Обов`язку доставляти документи за місцем знаходження відповідача у позивача немає. Підставою для накладення штрафу є акт про інспекційне відвідування ФОП саме від 29.01.2019, який було складено та підписано позивачем 30.01.2019 року. Між цим, на пропозицію відповідача, позивач вказала дату 29.01.2019 року

Також, відповідачем при здійсненні інспекційної перевірки не було надано ніякої інформації у письмовому вигляді чи в усній формі про підстави проведення інспекційної перевірки, та відповідно був порушений порядок, передбачений Постановою КМ України від 26.04.2017р. №295, який зобов`язує проводити інспекційне відвідування на підставі передбачених умов, та рішення інспектора праці про відвідування роботодавця, підлягає повідомній реєстрації Держпраці чи її територіальним органом до початку його проведення на офіційному веб-сайті.

Вважає, що відповідачем було порушено «Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення».

Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 01 березня 2019 року cправу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови №ДЦ264/557/АВ/ІП від 13.02.2019 року та постанови № ДЦ264/557/АВ/П/МГ від 13.02.2019 року про накладення штрафу передано на розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 березня 2019 року, адміністративна справа була передана на розгляд судді Кочановій П.В.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови №ДЦ264/557/АВ/ІП від 13.02.2019року та постанови № ДЦ264/557/АВ/П/МГ від 13.02.2019 року про накладення штрафу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 22 квітня 2019 року.

22.04.2019 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому Головне управління Держпраці у Донецькій області просило суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Так, в обґрунтування відповідач зазначає, що посадовими особами Головного управління Держпраці у Донецькій області у відповідності до вимог Порядку № 295 на підставі наказу Головного управління Держпраці у Донецькій області від 24.01.2019 №165 період часу з 28.01.2019 року, здійснено спробу проведення інспекційного відвідування фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), з питань дотримання вимог законодавства про працю в частині нарахування та виплати заробітної плати.

Відповідач зазначає, що у повідомленні про проведення інспекційного відвідування згідно пункту 10 № 295 чітко вказано дату початку відвідування та термін його проведення - два робочих дні.

Також, відповідач відмічає, що посадові особи відповідача, які прибули 28.01.2019 року до позивача на проведення інспекційного відвідування суб`єкта господарювання не отримали необхідних документів для проведення інспекційного відвідування, цього ж дня склали вимогу «Про надання/поновлення документів» № ДЦ 264/557/ПД від 28.01.2019 року, якою зобов`язали позивача у строк до 13 години 28.01.2019 року після отримання цієї вимоги надати/поновити документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування. Згідно вимоги, акт про неможливість проведення інспекційного відвідування не складався, строк проведення інспекційного відвідування не зупинявся. На виконання вказаної вимоги, 28.01.2019 року та 29.01.2019 року позивач надав інспекторам праці документи, які стосуються предмету інспекційного відвідування, про що є відмітки у вимозі про надання документів, а тому відповідач вважає, що інспекційне відвідування фактично було проведено 28.01.2019 року та було закінчено 29.01.2019 року, тобто відповідно до пункту 10 Порядку № 295, проведено у допустимі строки.

Крім цього, відповідач вказує, що позивач підписав акт інспекційного відвідування без зауважень. До того ж, Порядком № 295 не передбачено присутності позивача при складанні акту інспекційного відвідування інспекторами праці та згідно підпункту 5 пункту 14 Порядку № 295 перед підписанням акта ФОП ОСОБА_1 було поінформовано про її права та обов`язки, а також відзначено, що строк проведення інспекційного відвідування не перевищує 10 робочих днів для суб`єктів мікропідприємництва та малого підприємництва - двох робочих днів, про що є відповідна позначка у розділі IV акту, який заповнюється керівником об`єкта відвідування або його уповноваженого представника при підписанні акту.

Між цим, відповідач зазначає, що припис про усунення виявлених порушень від 30.01.2019 року №ДЦ 264/557/АВ/П отримано 04.02.2019 року та 18.02.2109 року позивачем виявлені порушення усунуто шляхом перерахування коштів до бюджету, що підтверджується дублікатами квитанцій № 0.0.1270692701.1 від 18.02.2019 на суму 210.81 грн., № 0.0.1270688649.1 від 18.02.2019 на суму 2529, 73 грн., № 0.0.1270683141.1. від 18.02.2019 на суму 3091, 88 грн.

Відтак, у зв`язку з наявністю у акті відміток про додержання строку інспекційного відвідування, ознайомлення позивача перед підписанням акта про його права та обов`язки, а також підписання акту позивачем без зауважень порушенні посадовими особами відповідача пунктів 10, підпункту 5 пункту 14 Порядку 295, не знаходять свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

Також, відповідач зазначає, що позивачем 13.02.2019 року було надано заяву про розгляд справи про накладення штрафу без його участі, що свідчить про те, що позивач був повідомлений про дату та час розгляду справи про накладення штрафу.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року продовжено строк підготовчого засідання на тридцять днів та оголошено перерву до 29 травня 2019 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 травня 2019 року заяву позивача про забезпечення позову в адміністративній справі № 235/1479/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови №ДЦ264/557/АВ/ІП від 13.02.2019 року та постанови № ДЦ264/557/АВ/П/МГ від 13.02.2019 року про накладення штрафу - задоволено. Заборонено Покровському міськрайонному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області до закінчення розгляду справи №235/1479/19 вчиняти будь-які дії направлені на стягнення із ОСОБА_1 на користь держави зазначених штрафів та виконавчого збору до набранням законної сили рішенням у адміністративній справі № 235/1479/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови №ДЦ264/557/АВ/ІП від 13.02.2019року та постанови № ДЦ264/557/АВ/П/МГ від 13.02.2019 року про накладення штрафу.

15.05.2019 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив в якому позивач зазначив про те, що про підстави проведення інспекційного відвідування не було повідомлено суб`єкту господарювання перед початком так званого інспекційного відвідування. При цьому, позивач вважає необґрунтованими посилання відповідача на те, що згідно Порядку №295 не покладено на Управління Держпраці обов`язку повідомляти позивача про підстави здійснення інспекційного відвідування, але ж позивач вважає, що суб`єкт господарювання має право знати згідно п. 14 Порядку №295 перелік питань, що підлягають інспектуванню, тобто що є підставою для вирішення цих питань. При цьому, позивач зазначає, що інспектори праці не використали надані їм права та не опитали жодної із зазначених в акті осіб щодо виявлених начебто порушень КЗпП України.

20.05.2019 року від відповідача до суду надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив. Так, відповідач зазначив, що Порядком № 295 не покладено на Управління Держпраці обов`язку повідомляти позивача про підстави здійснення інспекційного відвідування, що також узгоджується з приписами міжнародного законодавства, а саме ч. 2 ст. 12 Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом №1985-ІV від 08.09.2004 року, згідно якої, інспектори праці повідомляють роботодавцю або його представнику про свою присутність, якщо тільки вони не вважатимуть, що таке повідомлення може завдати шкоди виконанню їхніх обов`язків. Вважає, що ототожнення позивачем понять «підстава» та «переліку питань», що підлягають інспектуванню є хибними.

Також, зазначає, що фіксування факту вручення акту за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування суб`єкту господарювання Порядком №295 не передбачено, передбачено лише фіксування проведення інспекційного відвідування, яке відповідно до п. 19 Порядку №295 оформлюється актом.

Зазначає, що ані Порядком №295, ані Конвенцією необмежено місце проведення дослідження документів, отже інспектори праці можуть здійснювати дослідження документів у приміщенні Головного управління Держпраці в Донецькій області.

Відповідач не погоджується з твердженням позивача про те, що інспектори праці безпідставно не опитали жодної із зазначених в акті осіб щодо виявлених начебто порушень КЗпП України з посиланням на те, що інспектори праці відповідно до п 11 пп. 3 Порядку №295 мають право наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення. З огляду на зазначене, законодавчо закріплено тільки право інспектора на власний розсуд та за необхідності опитувати осіб, а ніяк не обов`язковість цього робити.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 17 липня 2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (далі - Порядок №1078), зарплату працівників необхідно індексувати, керуючись нормами п. 5 Порядку № 1078 і зважаючи на останнє підвищення посадових окладів за посадами, що обіймають працівники.

Так, у зв`язку з тим, що ФОП ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року підвищено посадовий оклад продавцям продовольчих товарів, розрахунок індексації заробітної плати ведеться від базового місяця - останнього місяця підвищення тарифних ставок (окладів) або прийому на роботу. Якщо у січні 2018 року в працівника відбулося підвищення посадового окладу (тарифної ставки), то індекс споживчих цін приймають за 1% або 100%, а для подальшої індексації індекс споживчих цін обчислюють наростаючим підсумком починаючи з лютого 2018 року. На підставі зазначеного, посилання позивача щодо, на його думку, невірно проведеного розрахунку індексації заробітної плати, є необґрунтованим та спростовуються матеріалами справи.

Також, відповідач вважає твердження позивача необґрунтованим щодо винесення посадовими особами відповідача наказу про проведення інспекційного відвідування та, як наслідок, протиправного припису про усунення виявлених порушень, які не є предметом спору по даній адміністративній справі.

У судовому засіданні 29 травня 2019 року оголошено перерву до 12 червня 2019 року о 15:30 годині.

10.06.2019 року від відповідача до суду надійшли письмові пояснення в яких зазначено, що викликані в судове засіданні свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 знаходяться у трудових відносинах з позивачем, й безпосередньо йому підпорядковується та фінансово залежить від позивача, що може вплинути на об`єктивність свідчень, які вони надають. А тому, на думку відповідача свідчення ОСОБА_8 та ОСОБА_9 згідно ст. 75 Кодексу адміністративного судочинства України, не відповідають принципам достовірності доказів.

Також зазначає, що позивачем було надано Головному управлінню Держпраці в Донецькій області повідомлення (вх. №2559/15-14-3/19 від 22.02.2019) про виконання припису № ДЦ 264/557/АВ/П, згідно якого слідує, що позивачем у встановлені строки були усунені усі виявлені порушення шляхом перерахування коштів до бюджету.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12.06.2109 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 27 червня 2019 року об 11:00 год. Також, вказаною ухвалою суду задоволені клопотання позивача та відповідача про виклик в судове засідання свідків.

У судовому засіданні були заслухані свідки та долучено додаткові докази по справі. Крім цього, представником відповідача надано до суду розрахунок фінансових санкцій за спірними постановами.

В судовому засіданні 27.06.2019 року оголошено перерву до 10.07.2019 року о 16 год. 00 хв.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року зупинено провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови №ДЦ264/557/АВ/ІП від 13.02.2019 року та постанови № ДЦ264/557/АВ/П/МГ від 13.02.2019 року про накладення штрафу до 18 вересня 2019 року та призначено наступне судове засідання на 18 вересня 2019 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року задоволено заяви представників сторін про зупинення провадження у справі та продовжено строк зупинення провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови №ДЦ264/557/АВ/ІП від 13.02.2019 року та постанови № ДЦ264/557/АВ/П/МГ від 13.02.2019 року про накладення штрафу - до 17 жовтня 2019 року та призначено наступне судове засідання на 17 жовтня 2019 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року продовжено строк зупинення провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови №ДЦ264/557/АВ/ІП від 13.02.2019 року та постанови № ДЦ264/557/АВ/П/МГ від 13.02.2019 року про накладення штрафу - до 30 жовтня 2019 року та призначено наступне судове засідання на 30 жовтня 2019 року о 13:00 год.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30.10.2019 року поновлено провадження у справі № 235/1479/19.

28.10.2019 року до суду від представника позивача надійшла заява про часткову відмову від позову. Так, позивач зазначає, що під час судового розгляду справи було доведено те, що дійсно у ФОП ОСОБА_1 під час інспекційного відвідування інспекторами Держпраці у Донецькій області був виявлений факт неналежного забезпечення достовірності обліку працівниками роботи і бухгалтерського обліку витрат на оплату праці у встановленому порядку, чим порушено ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці» щодо працівників ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та складена постанова № ДЦ264/557/AB/IП від 13.02.2019 року і відповідно встановлено, що підприємцем ОСОБА_1 були надані помилкові дані інспекторам Держпраці стосовно виходів на працю вказаних працівників, роботи у вихідні дні та інше, і відповідні дані про яких в подальшому використовувались для складення відносно позивача іншої постанови про накладення штрафу № ДЦ264/557/АВ/П/МГ.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30.10.2019 року закрито провадження у адміністративній справі № 235/479/19 в частині позовних вимог позивача щодо визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 13.02.2019 року № ДЦ264/557АВ/ІП у розмірі 3723,00 грн.

У судовому засіданні 30.10.2019 року оголошено перерву до 07.11.2019 року.

04 листопада 2019 року від позивача до суду надійшли додаткові письмові пояснення в яких позивач зазначила, що під час інспекційного відвідування інспекторам Держпраці позивачем стосовно даних обліку використання робочого часу ФОП ОСОБА_1 за червень 2018 року стосовно 3 працівників, були надані помилкові вихідні дані про працю ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_11 в святкові дні, а саме 23.06, 24.06.2018 та 09.05.2018 року, оскільки на той час, не було належного ведення обліку робочого часу, в зв`язку з ремонтом комп`ютера, в якому перебували всі достовірні з цього приводу дані.

Також, самі, перелічені особи, ОСОБА_14 , ОСОБА_11 та ОСОБА_15 , заперечують факт їх праці у святкові дні, а саме 23.06.2018, 24.06.2018 та 09.05.2018 року і ОСОБА_14 дала з цього приводу покази в суді, а ОСОБА_11 та ОСОБА_15 надають суду письмові пояснення з цього приводу. А тому позивач вважає, що порушень частини першої та другої статті 107 КЗпП України - з боку ФОП ОСОБА_1 відсутні, та відповідно накладення частини штрафу з цього приводу, є безпідставним.

Також, позивач зазначає, що застрахованій особі ОСОБА_9 не було нараховано індексацію за період листопад - грудень 2018 року на підставі того, що остання була працевлаштована в середині вересня 2018 року, базовий місяць для неї вважається жовтень 2018 року, а тому за базовий місяць відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, індексація не проводиться та у зв`язку з чим в листопаді 2018 року, вона не нараховується.

При цьому, позивач відмічає, що Держстат на офіційному сайті друкує коефіцієнт індексації та ІСЦ до 10 числа кожного наступного місяця, тобто коефіцієнт за листопад 2018 року був надрукований до 10 грудня і не перевищив 103%. Згідно таблиці взятої у відкритому доступі, на сайті Мінфіну України, ІСЦ склав 101,4%.

Між цим, на думку позивача, індексація яку державні інспектори Держпраці показали в акті перевірки як порушення, та потім зазначили в постанові про накладення штрафу, могла би бути нарахована тільки в тому випадку, якщо б ОСОБА_9 працювала з січня 2018 року і базовим був би січень, а тому як, фактично базовим для розрахунку індексації по ОСОБА_9 , - є жовтень 2018 року, тому порушення вимог ст. 95 КЗпП України, - з боку позивача відступі.

Також, позивач відмічає, що працівниками Держпраці було помилково ототожнено державні гарантії пов`язані з відпусткою та мінімальні державні гарантії в оплаті праці.

Крім цього, позивач наполягає на тому, що постанови Держпраці були складені та підписані позивачем 30.01.2019 року, поза допустимими строками інспекційного відвідування, про що державні інспектори не заперечували в судовому засіданні та цей факт вказує на порушення з боку працівників Держпраці Постанови КМУ № 295.

У судове засідання 07.11.2019 року з`явився повноважний представник відповідача та просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Позивач та повноважний представник позивача в судове засідання не з`явилися, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Разом з цим, надав суду клопотання про розгляд справи без участі останнього.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, покази свідків, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд встановив.

Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрована фізичною особою-підприємцем 07.11.2017 року, номер запису 2 271 000 0000 010194, РНОКПП НОМЕР_1 ; код КВЕД 47.24 Роздрібна торгівля хлібобулочними виробами, борошняними та цукровими виробами в спеціалізованих магазинах (основний).

Судом встановлено, що листом Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 27.12.2018 № 17997/08/25 «Про надання інформації» на адресу ГУ Держпраці в Донецькій області на виконання Плану заходів по виявленню фактів використання праці неоформлених працівників у Донецькій області, затвердженого 23.04.2018 року в.о. голови Державної фіскальної служби України М . Продан , головою правління Пенсійного фонду України О. Зарудним, головної Державної служби з питань праці Р. Чернега та на виконання розпорядження голови обласної державної адміністрації керівника обласної військово - цивільної адміністрації № 565/5-18 від 04.05.2018 року «Про заходи щодо забезпечення дотримання законодавства з питань праці та заробітної плати Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України надає в електронному та паперовому вигляді інформацію отриману за результатами моніторингу відомостей з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування по страхувальникам м. Покровськ, Покровського району та м. Мирноград за вересень 2018 року». Вказаним листом направлено список страхувальників, у яких по страхованих особах відпустка без збереження заробітної плати більше 15 днів та список страхувальників у яких наявна ознака неповний робочий час у жовтні 2018 року. Згідно додатку № 8 до листа Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 27.12.2018 року № 17997/08/25 зазначено, що ФОП ОСОБА_1 кількість застрахованих осіб, заробітна плата яких менше мінімальної заробітної плати - 1, сума нарахованої заробітної плати у звітному місяці по застрахованих особах, заробітна плата яких менше мінімальної 1489,2, загальна чисельність найманих працівників у звітному періоді-3.

Наказом від 24.01.2019 № 165 Головного управління Держпраці в Донецькій області «Про проведення інспекційного відвідування суб`єкта господарювання фізична особа - підприємець ОСОБА_1 » відповідно до пп. 6 п. 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 26.04.2017 № 295 «Деякі питання реалізації статті 259 КЗпП України» та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та на підставі листа Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 27.12.2018 року № 17997/08/25 наказано відділу контролю західного напрямку управління з питань праці провести інспекційне відвідування суб`єкта господарювання фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , дата початку 28 січня 2019 року, тривалістю 2 робочих дні, з питань додержання вимог законодавства про працю в частині нарахування та виплати заробітної плати.

На підставі наказу від 24.01.2019 року №165 відповідачем видано направлення на проведення інспекційного відвідування суб`єкта господарювання від 24.01.2019 року № 126/04-315-08, інспекційне відвідування дата початку 28.01.2019 року, тривалістю два робочих дні, проводиться з питань додержання вимог законодавства про працю в частині нарахування та виплати заробітної плати. Інспекторам праці, зазначеним у п. 2, при проведені інспекційного відвідування дотримуватись вимог Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 26.04.207 року № 295.

28.01.2019 року головним державним інспектором відділу контролю західного напрямку управління з питань праці Павловою Юлією Олегівною та головним державним інспектором відділу контролю західного напрямку управління з питань праці ОСОБА_34 під час проведення інспекційного відвідування, пред`явлено позивачу повідомлення (посвідчення) від 24.01.2019 № 04.3-11-8/972-19 та направлення від 24.01.2019 № 126/04.3/-08 на проведення інспекційного відвідування суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 , місце здійснення діяльності: магазин, розташований за адресою АДРЕСА_1 .

При цьому, об`єкт відвідування - ФОП ОСОБА_1 ознайомлена з Витягом з Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою КМУ від 26.04.2017 № 295 (лист - ознайомлення від 28.01.2019)

Згідно Вимоги про надання/поновлення документів № ДЦ 264/557/ПД від 28.01.2019 року, у зв`язку з відсутністю документів, ведення яких передбачено законодавством про працю та неможливістю проведення інспекційного відвідування інспектором Павловою Ю.О. відповідно до пп. 2 п. 11, пунктів 12, 18 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 26.04.2017 № 295 зобов`язано ФОП ОСОБА_1 надати у строк до 13 год. 00 хв. 28.01.2019 року документи необхідні для проведення інспекційного відвідування, а саме: Витяг з ЄДР, копію паспорту, коду, трудові договори за 2018 рік, накази про прийом-звільнення (2018р.), табелі обліку робочого часу за 2018 рік, відомості щодо нарахування та виплати заробітної плати 2018 рік, звітність з Єдиного внеску за 2018 рік. Вказану вимогу отримано особисто позивачем під підпис 28.01.2019 року. При цьому, проведення інспекційного відвідування не було зупинено.

За результатами здійснення заходу державного контролю та аналізу наданих документів було складено Акт інспекційного відвідування від 29.01.2019 № ДЦ 264/557/АВ (далі - Акт). Вказаний Акт підписано позивачем 29.01.2019 року без заперечень.

В Акті інспекційного відвідування зафіксовані порушення законодавства про працю, а саме:

- частина 2 статті 30 Закону України «Про оплату праці». Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-В «Про оплату праці» роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку. У ході інспекційного відвідування виявлено наступне: згідно трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, укладеного 14.12.2018 року ФОП ОСОБА_1 з ОСОБА_11 на виконання охоронних функцій (сторож), час виконання робіт встановлено з 23.00 до 03.00 годин, тобто по 4 години у нічний час. Проте у табелях обліку використання робочого часу за період січень - липень 2018 року не зазначені нічні години ОСОБА_11 згідно наказу підприємця «Про прийняття на роботу» від 14.09.2018 року № 27 сторожа ОСОБА_12 прийнято з 15.09.2018 року, проте у табелі обліку використання робочого часу за вересень 2018 року не зазначено дні виходів ОСОБА_12 . Таким чином, роботодавцем ОСОБА_1 не забезпечено достовірний облік виконуваної працівником роботи, чим порушено ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці»;

- частина 5 статті 3-1 Закону України «Про оплату праці». Відповідно до ч. 5 ст. 3-1 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що у разі укладення трудового договору про роботу на умовах неповного робочого часу, а також при невиконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної ) норми праці мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно до виконаної норми праці. Під час інспекційного відвідування встановлено, що ОСОБА_12 згідно табелю обліку робочого часу за вересень 2018 року відпрацював у вересні 2018 року 6 днів, що склало 48 годин. Згідно наказу про прийняття на роботу від 14.09.2018 року № 27 оклад ОСОБА_12 встановлено у розмірі 3 723,00 грн. Норму тривалості робочого часу при 40 годинному робочому тижні у вересні 2018 року встановлено 160 годин. Таким чином за 48 відпрацьованих годин працівнику необхідно нараховувати заробітну плату в сумі не менше ніж 1116,9 грн. Згідно відомості про нараховану та виплачену заробітну плату, та сплату страхових внесків, та податків за вересень 2018 року, йому нараховано заробітну плату у сумі 744,6 грн. Враховуючи наведене, ФОП ОСОБА_1 заробітна плата працівнику ОСОБА_23 не забезпечено виплату мінімальної заробітної плати пропорційно до виконаної норми праці, чим порушено ч. 5 ст. 3-1 Закону України «Про оплату праці»;

- стаття 108 КЗпП України. Відповідно до ст. 108 КЗпП України роботи у нічний час оплачується у підвищеному розмірі, встановленому генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час. Під час інспекційного відвідування встановлено, що згідно трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, укладеного 14.12.2018 року ФОП ОСОБА_1 з ОСОБА_11 , час виконання робіт встановлено з 23.00 до 3.00 годин, тобто по 4 години у нічний час. За виконану роботу трудовим договором передбачено оплату праці у розмірі 3 723,00 грн. Фактично ОСОБА_11 за даними табелів обліку робочого часу відпрацювала: у січні 2018 року 21 день по 8 годин тобто 168 годин, у лютому 2018 року 19 днів по 8 годин тобто 152 години, у березні 2018 року 21 день по 8 годин тобто 168 годин, у квітні 2018 року 20 днів по 8 годин тобто 160 годин, у травні 2018 року 19 днів по 4 години тобто 76 годин, у червні 2018 року 15 днів по 8 годин тобто 120 годин, у липні 2018 року 22 дні по 8 годин тобто 176 годин. За даними відомостей про нараховану та виплачену заробітну плату у розмірі 3723,00 щомісяця за повністю виконану місячну норму праці, але при цьому не нараховувались доплати за роботу у нічний час, чим порушено вимоги ст. 18 КЗпП України.

- частина 1 та 2 статті 107 КЗпП України. Відповідно частини першої та другої статті 107 КЗпП України робота у святковий і неробочий день оплачується у подвійному розмірі. Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день. За даними табелю обліку використання робочого часу ФОП ОСОБА_1 за червень 2018 року 3 працівника ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_11 працювали у вихідні дні 23.06.2018 року та 24.06.2018 року (субота та неділя) по 8 годин. Проте, за даними відомостей про нараховану та виплачену заробітну плату та сплату страхових внесків, податків за червень 2018 року вищевказаним працівникам не нараховано заробітну плату у подвійному розмірі за години, фактично відпрацьовані у неробочі дні . У травні 2018 року ОСОБА_11 відпрацювала 19 днів по 4 години , в тому числі 3 години у святковий день - 09.05.2018 року з 24.00 по 3.00 (9 травня 2018 року статтею 7 КЗпП України встановлений святковим неробочим днем). Проте за даними відомостей про нараховану та виплачену заробітну плату та сплату страхових внесків не нараховано заробітну плату у подвійному розмірі за години, фактично відпрацьовані у святковий день.

- частина 6 статті 95 КЗпП України, стаття 33 Закону України «Про оплату праці», ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», п. 2,4,5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення , затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року № 1078. Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 року № 2246-VIII встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб: з 01 січня 2018 року - 1762 грн., з 01.07.2018 року - 1841 грн., з 01.12.2018 року - 1921 грн. З 01 січня 2018 року ФОП ОСОБА_1 було встановлено продавцям продовольчих товарів заробітну плату (посадовий оклад) у розмірі 3723,00 грн. В порушення ч. 6 ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України «Про оплату праці», ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», п. 2.4.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року № 1078 ФОП ОСОБА_1 не нараховано індексацію за період листопад - грудень 2018 року застрахованій особі ОСОБА_25 у сумі не менше ніж 150,48 грн. Вище викладене свідчить про недотримання ФОП ОСОБА_1 мінімальних державних гарантій в оплаті праці в частині не нарахування індексації заробітної плати 1 працівнику;

- частина 1 статті 83 КЗпП України. Під час інспекційного відвідування встановлено, що застрахованим особам, що були прийняті та звільнені протягом 2018 року, не нараховано та не виплачено грошову компенсацію за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, а саме: ОСОБА_15 працювала у підприємця за трудовим договором між працівником і фізичною особою від 15.01.2018 року б/н згідно з наказом про прийняття на роботу від 15.01.2018 року № 15. Звільнена з 31.10.2018 року згідно з наказом підприємця № 8 від 29.08.2018 року. ОСОБА_11 працювала у підприємця за трудовим договором між працівником і фізичною особою , яка використовує найману працю від 14.12.2017 року. Звільнена з 26.06.2018 року № 7. Так, згідно відомостям про нараховану заробітну плату вищевказаним працівникам при звільненні нараховано та виплачено лише заробітну плату за фактично відпрацьований час. За даними табелів обліку робочого часу за весь період їх роботи ОСОБА_15 та ОСОБА_11 у відпустках не перебували.

За результатами здійснення державного контролю законодавства про працю на основі Акту № ДЦ 264/557/АВ і порушень зафіксованих у ньому, винесено припис від 30.01.2019 № ДЦ 264/557/АВ/П про усунення виявлених порушень, яким зобов`язано Позивача усунути зазначені вище порушення.

Вказаний припис відповідачем направлено поштою та отримано особисто позивачем 04.02.2019 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішеннями щодо розгляду справи про накладення штрафу № ДЦ 264/557/АВ/П/МГ від 01.02.2019 року та № 264/557/АВ/П/П від 01.02.2019 року т.в.о. начальник Головного управління Держпраці у Донецькій області Зуб Г.В. розглянувши акт інспекційного відвідування від 29.01.2019 року № ДЦ 264/557/АВ вирішив розглянути справу про накладення штрафів на Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) згідно абз. 4,

8 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України 13.02.2019 року о 13 год. 00 хв. за адресою: вул . Паркова , 43а, м. Краматорськ, 84313 .

ФОП ОСОБА_1 отримано 04.02.2019 року повідомлення від 01.02.2019 року № 04.3-1-8/1276-19 про розгляд справи про накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, яке відбудеться 13.02.2019 року о 13 год. 00 хв. за адресою: Головного управління Держпраці у Донецькій області, м. Краматорськ, вул. Паркова ,43а.

13.02.2019 року від позивача до Головного управління Держпраці в Донецькій області надійшла заява, в якій ФОП ОСОБА_1 просила розглянути справу про накладення штрафу від 01.02.2019 року за № 04.3-11-8/12178-15 призначену на 13.02.2019 року без участі останньої.

Протоколом розгляду справи про накладення штрафу на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 від 13.02.2109 року № 04-13-12/047 зазначено, що відповідальність за порушення, встановлені під час інспекційного відвідування фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , передбачено абзацами 4 та 8 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України та вирішено на підставі абзацу 4 та абзацу 8 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України накласти на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 208 650,00 грн. та 3723,00 грн.

За результатами розгляду порушень ФОП ОСОБА_1 вимог ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці», заступником начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області Зуб Г.В. на підставі Акта інспекційного відвідування від 29.01.2019 № ДЦ 264/557/АВ прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 13.02.2019 № ДЦ 264/557/АВ/ІП-ФС, якою накладено на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 3723,00 грн.

Також, заступником начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області Зуб Г .В. на підставі акту інспекційного відвідування від 29.01.2019 № ДЦ 264/557/АВ прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 13.02.2019 № ДЦ 264/557/АВ/П-МГ(-ФС) за порушення ФОП ОСОБА_1 вимог ч. 5 ст. 3-1 Закону України «Про оплату праці», ст. 108, ч. 1, 2 ст. 107, ч. 6 ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України «Про оплату праці», ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», п. 2, 4, 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року № 1078, ч. 1 ст. 83 КЗпП України, керуючись статтею 259 Кодексу законів про працю України, статтею 53 Закону України «Про зайнятість населення», ч. 3 ст. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пунктом 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2013 року № 509, та на підставі абзацу 4 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю в Україні накладено штраф у розмірі 208 650,00 грн.

Вказані постанови направлено на адресу позивача та отримано останнім особисто 18.02.2109 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Між цим, 22.02.2019 року до Головного управління Держпраці в Донецькій області надійшло Повідомленням від ФОП ОСОБА_1 в якому зазначено про те, що виявлені порушення згідно припису позивачем були усунуті остаточно 18.02.2019 року шляхом перерахування коштів до бюджету, в підтвердження чого надані копії звітів, квитанцій та відомостей.

Не погоджуючись з правомірністю даних постанов, позивач звернулась з позовом про її скасування.

При цьому, під час судового розгляду справи було встановлено те, що дійсно у ФОП ОСОБА_1 під час інспекційного відвідування інспекторами Держпраці у Донецькій області був виявлений факт неналежного забезпечення достовірності обліку працівниками роботи і бухгалтерського обліку витрат на оплату праці у встановленому порядку, чим порушено ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці» щодо працівників ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та складена постанова № ДЦ 264/557/AB/IП від 13.02.2019 року і відповідно встановлено, що підприємцем ОСОБА_1 були надані помилкові дані інспекторам Держпраці стосовно виходів на працю вказаних працівників, роботи у вихідні дні та інше, і відповідні дані про яких в подальшому використовувались для складення відносно позивача іншої постанови про накладення штрафу № ДЦ264/557/АВ/П/МГ від 13.02.2019 року. У зв`язку з наведеним позивачем було надано суду заява про часткову відмову від позову.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30.10.2019 року закрито провадження у адміністративній справі № 235/479/19 в частині позовних вимог позивача щодо визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 13.02.2019 року № ДЦ264/557/АВ/ІП у розмірі 3723,00 грн.

В контексті викладеного, суд зазначає, що предметом спору у даній справі є постанова про накладення штрафу уповноваженими особами № ДЦ 264/557/AB/П/МГ від 13.02.2019 року у розмірі 208 650,00 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства та встановлених під час судового розгляду фактичних обставин справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 259 КЗпП України встановлено, що Державна служба України з питань праці має реалізовувати державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. № 96 (далі - Положення № 96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Відповідно до п. п. 9 п. 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

Підпунктом 5 пункту 6 Положення № 96 зазначено, що Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.

Пунктом 7 Положення № 96 визначено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

В цьому випадку Управління Держпраці у Донецькій області є територіальним органом Державної служби України з питань праці та має права на здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про працю.

Правові та організаційні засади, основні принципи та порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності визначено Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» №877-V від 05.04.2007 (далі - Закон № 877).

Положеннями ч. ч. 4, 5 ст.2 Закону №877 передбачено, що заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами. Вказані ограни, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Питання проведення перевірок суб`єктів господарювання щодо дотримання законодавства про працю, зокрема врегульовано Конвенцією Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифіковану Законом №1985-IV від 08.09.2004 року.

Відповідно до ст. 12 вказаної Конвенції інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їх повноваження, зокрема мають право здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються. Інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм (ст. 16 Конвенції).

Частиною 1 статті 259 КЗпП України передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На реалізацію цієї правової норми постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 295), згідно із п. п. 2, 5 якого державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Так, зазначений Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю.

Пунктом 2 Порядку № 295 передбачено, що Державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці:

Держпраці та її територіальних органів;

виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Відповідно до п. 5 Порядку № 295 Інспекційні відвідування проводяться:

1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;

2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;

3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту;

4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю;

5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю;

6) за інформацією:

Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати;

ДФС та її територіальних органів ;

Пенсійного фонду України та його територіальних органів

Відповідно до п. 8 Порядку № 295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.

Пунктом 10. Порядку № 295 передбачено, що тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб`єктів мікропідприємництва та малого підприємництва - двох робочих днів.

Відповідно до ст. 55 Господарського кодексу України суб`єктами мікро підприємництва є:

фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи - підприємці, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України;

юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

Суб`єктами малого підприємництва є, зокрема, фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи - підприємці, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України;

Відповідно до п.20 Порядку № 295 акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Відповідно до п. 14 Порядку № 295 під час проведення інспекційного відвідування об`єкт відвідування має право: подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження про усунення порушень до акту або припису; перед підписанням акту бути поінформованим про свої права та обов`язки.

Отже, строк проведення інспекційного відвідування відповідно до чинного законодавства обмежений 2 робочими днями.

Як слідує з матеріалів справи, інспекційне відвідування розпочато о 9 год. 15. хв. 28.01.2019 та закінчено о 17 год. 00 хв. 29.01.2019.

Разом з цим, згідно пояснень позивача ОСОБА_1 та показань свідка ОСОБА_31 вказаний акт інспекційного відвідування було складено 30.01.2019 року та підписано позивачем 30.01.2019 року. Вказане на думку позивача є порушенням строків проведення інспекційного відвідування.

Представник відповідача Павлова Ю.О . та свідок ОСОБА_34 (інспектори праці під час здійснення інспекційного відвідування) в судовому засіданні надали суду пояснення, що вказаний акт було складено 29.01.2019 року, проте оскільки позивачка не приїхала 29.01.2019 року до управління Держпрації для його підписання та отримання, останніми було підготовлено вказаний Акт до відправлення зранку 30.01.2019 року. Втім, враховуючи те, що ОСОБА_1 приїхала зранку до управління, вказаний Акт було надано їй на підпис та отримання.

При, цьому, судом встановлено, що вказаний Акт інспекційного відвідування було підписано особисто позивачем без зауважень із зазначенням дати 29.01.2019. При цьому, суд критично ставиться до посилань позивача, що остання через свою необізнаність та прохання інспекторів зазначила дату 29.01.2019 року.

Між цим, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивачем не надавались письмові заперечення на Акт інспекційного відвідування від 29.01.2019 року до управління Держпраці.

Також, з матеріалів справи слідує, що відповідачем було долучено до матеріалів справи Лист-ознайомлення від 28.01.2019 року (Витяг з Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 26.04.2017 № 295) та зазначено, що в Акті інспекційного відвідування від 29.01.2019 року позивача було під підпис проінформовано про її права та обов`язки.

Пунктом 19 Порядку № 295 передбачено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Відповідно до пункту 23 Порядку № 295 припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.

У приписі зазначається строк для усунення виявлених порушень. У разі встановлення строку виконання припису більше ніж три місяці у приписі визначається графік та заплановані заходи усунення виявлених порушень з відповідним інформуванням інспектора праці згідно з визначеною у приписі періодичністю.

Припис складається у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування або невиїзне інспектування, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Один примірник припису залишається в об`єкта відвідування (пункт 24 Порядку № 295).

Згідно пункту 25 Порядку № 295 Стан виконання припису перевіряється після закінчення зазначеного у ньому строку усунення недоліків, якщо об`єкт відвідування не надав відповідь або надав її в обсязі, недостатньому для підтвердження факту усунення виявлених порушень.

Пунктом 26 Порядку № 295 передбачено, що у разі відмови керівника чи уповноваженого представника об`єкта відвідування від підписання або за неможливості особистого вручення акта і припису акт та припис складаються у трьох примірниках.

Два примірники акта і припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об`єкту відвідування рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення. На примірнику акта та припису, що залишаються в інспектора праці, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів інспекційного відвідування та невиїзного інспектування.

Об`єкт відвідування зобов`язаний повернути інспектору праці підписаний примірник акта та припису не пізніше ніж через три робочих дні з дати його отримання.

Як вбачається з матеріалів справа та встановлено суд, припис про усунення виявлених порушення № ДЦ 264/557/AB/П від 30.01.2019 року направлено на адресу позивача 30.01.2019 року та отримано позивачем 04.02.2019 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно вказаного припису відповідно до п. 27 Порядку № 295 зобов`язано ФОП ОСОБА_1 усунути виявлені під час інспекційного відвідування порушення у строк до 22.02.2019 року. Також зазначено, що про результати виконання вказаного припису у визначеному у ньому строки надати письмове повідомлення із долученням копій первинних документів за підписом уповноваженої особи об`єкта відвідування до Головного управління Держпраці в Донецькій області.

Відповідно до п. 27 Порядку передбачено, що у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Пунктом 28 Порядку № 295 визначено, що у разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються.

Між тим, пунктом 29 Порядку № 295 передбачено, що заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

З викладеного вбачається право відповідача на проведення інспекційного відвідування та вжиття заходів для усунення порушення у формі припису та заходів притягнення об`єкта відвідування до відповідальності, при цьому у разі виявлення порушень, зокрема в частині недотримання мінімальних гарантій в оплаті праці заходи притягнення відповідальності вживаються незалежно від усунення виявлених в ході інспекційного відвідування порушень.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України Про зайнятість населення встановлений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок №509).

Відповідно до п. 2 Порядку № 509, штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акту про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади.

Згідно із п. 3 Порядку № 509, уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акту приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

Пунктом 8 Порядку № 509 встановлено, що за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

З матеріалів справи слідує, що 18.02.2019 року позивачем на адресу Головного управління Держпраці в Донецькій області було надано відповідні письмові докази на виконання припису. Вказані обставини не є спірними у даній справі.

Разом з цим, з матеріалів вбачається, що Головним управлінням праці в Донецькій області 01.02.2019 року було прийнято повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 згідно ч. 2 ст. 265 КЗпП України згідно якого Головним управлінням Держпраці у Донецькій області відповідно до п. 6 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509 направляється повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу, який відбудеться за адресою: Головного управління Держпраці у Донецькій області, м. Краматорськ, вул. Паркова, 43А. Вказане повідомлення отримано позивачем 04.02.2019 року особисто під підпис.

13.02.2019 року позивачем на адресу Головного управління Державного управління праці в Донецькій області надано клопотання про розгляд справи про накладення штрафу без участі останнього. При цьому, суд критично ставиться до посилань позивача викладених в позовній заяві та додаткових пояснень, що вказане клопотання було надано на пропозицію державного інспектора Павлової Ю.О. у зв`язку з тим, що позивач знаходилась в іншому офісі відповідача в м. Покровську, а не м. Краматорську та через відсутність коштів не змогла прибути на засідання комісії про розгляд штрафу.

13.02.2019 року на підставі акту інспекційного відвідування від 29.01.2019 № ДЦ 264/557/АВ прийнято постанову № ДЦ 264/557/АВ/П/МГ про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами штрафу у розмірі 208 650,00 грн. та постанову № ДЦ 264/557/АВ/ІП від 13.02.2019 року про накладення штрафу уповноваженими особами штрафу у розмірі 3723 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що справу про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 розглянуто з дотриманням п`ятнадцятиденного строку з дня прийняття рішення про її розгляд.

Оцінюючи правомірність рішення відповідача, яке є предметом оскарження, суд враховує, що відповідальність за порушення законодавства про працю та порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення встановлені ст. 265 КЗпП України і постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 р. №509, якою затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок №509).

Статтею 1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР (надалі закон № 108) передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Відповідно до ст. 3 Закону № 108 передбачено, що мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

За змістом ст. 31 Закону № 108 передбачено, що у разі укладення трудового договору про роботу на умовах неповного робочого часу, а також при невиконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно до виконаної норми праці.

Мінімальна заробітна плата у погодинному розмірі застосовується на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у разі застосування погодинної оплати праці.

Відповідно до ч. 2ст. 12 Закону України «Про оплату праці» норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та КЗпП України, є мінімальними державними гарантіями.

Також і за приписами ст. 31 Закону України «Про оплату праці» визначено, що розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.

Якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець проводить доплату до рівня мінімальної заробітної плати, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати.

Згідно зі статтею 95 Кодексу законів про працю України мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах.

Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається відповідно до статей 9 і 10 Закону України «Про оплату праці» та не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 р. №2246-VIII встановлено такі розміри основних мінімальних соціальних стандартів у 2018 році: 1) мінімальна зарплата: у місячному розмірі: з 1 січня 3723 грн; у погодинному розмірі: з 1 січня 22,41 грн.

Відповідно ст. 56 КЗпП України за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. На просьбу вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням, або здійснює догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний встановлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень.

Оплата праці в цих випадках провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 27.12.2017р. №2993/0/101-17 «Щодо виплати працівникові окладу (місячної тарифної ставки) у випадку, коли ним не відпрацьовано місячну норму праці» якщо працівником виконано місячну норму праці, то йому мають нарахувати оклад, якщо працівником відпрацьовано неповний місяць чи не виконано норму праці, то оклад нараховується пропорційно виконаній нормі праці (часу). При цьому, якщо відпрацьовано замість 20 робочих днів 15 днів тощо, то оплата провадиться виходячи із денного заробітку працівника та кількості відпрацьованих ним робочих днів місяця.

З викладеного вбачається, що обов`язок роботодавця дотримуватись вимог закону щодо нарахування заробітної плати на рівні не нижче мінімального (3723,00 грн. на 2018 рік).

При цьому судом не заперечується право на оплату праці пропорційно відпрацьованому часу на умовах неповного робочого часу.

Як вбачається зі змісту наявного в матеріалах справи копії акта, у 2018 році ФОП ОСОБА_1 використовувала працю найманих 5 працівників. На момент здійснення інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_1 працює 1 особа за трудовим договором - ОСОБА_9 (наказ від 17.09.2018 № 30, прийнята на роботу з 18.09.2018 року, згідно табелю обліку використання робочого часу ОСОБА_9 працює з 01.09.2018 року).

ОСОБА_14 працювала у підприємця за трудовим договором між працівником і фізичною особою від 15.01.2018 б/н згідно з наказом про прийняття на роботу від 15.01.2018 № 14. Станом на час інспекційного відвідування знаходиться у декретній відпустці.

ОСОБА_15 працювала у підприємця за трудовим договором між працівником і фізичною особо від 15.01.2018 б/н згідно з наказом про прийняття на роботу від 15.01.2018 № 15, звільнена з 31.10.2018 згідно з наказом підприємця № 8 від 29.08.2018 року.

ОСОБА_11 працювала у підприємця за трудовим договором між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю від 14.12.2017, звільнена з 26.06.2018 згідно з наказом підприємця від 25.06.2018 № 7

ОСОБА_12 працював у підприємця з 15.09.2018 по 21.09.2018 згідно з наказами підприємця «Про прийняття на роботу» від 14.09.2018 № 27 та «Про звільнення» від 21.09.2018 № 12.

Під час інспекційного відвідування встановлено, що ОСОБА_12 не було забезпечено виплату мінімальної заробітної плати пропорційно до виконаної норми праці, чим порушено ч. 5 ст. 3-1 Закону України № 108 .

Відповідно до статті 3-1 Закону України «Про оплату праці» розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.

При обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров`я, за роботу в нічний та надурочний час, роз`їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат.

Статтею 30 вказаного закону встановлено, що при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці:

а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат;

б) розміри і підстави відрахувань із заробітної плати;

в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

Роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Так, ведення обліку виконаної роботи впливає на визначення правильного розміру заробітної плати, оскільки якщо наприклад, сума заробітної плати залежить від кількості відпрацьованого часу то без такого обліку не можна буде правильно нарахувати заробітну плату.

Облік виконаної роботи фіксує робочий час та контроль додержання його місячної норми, а також оплату фактично відпрацьованого часу та доплати за надурочну роботу, роботу у нічний час та у святкові і вихідні дні.

Так, з матеріалів акту інспекційного відвідування слідує, що згідно відомостей табелю обліку робочого часу за вересень 2018 року відпрацював у вересні 2018 року 6 днів, що склало 48 годин. Згідно наказу про прийняття на роботу від 14.09.2018 № 27 оклад ОСОБА_12 встановлено у розмірі 3723,0 грн. Норму тривалості робочого часу при 40 годинному робочому тижні у вересні 2019 року встановлено 160 годин. А тому, за 48 відпрацьованих годин працівнику необхідно нараховувати заробітну плату в сумі не менше на 1116,9 грн. Проте, згідно відомості про нараховану та виплачену заробітну та сплату страхових внесків та податків за вересень 2018 року, йому нараховано заробітну плату у сумі 744,6 грн.

При цьому, суд зазначає, що ФОП ОСОБА_1 не було надано суду письмових доказів, зокрема відомості про оплату праці, про забезпечення виплати мінімальної заробітної плати пропорційно до виконаної норми праці найманому працівнику ОСОБА_12 у вересні 2018 року.

Між цим, судом встановлено, що позивачем на виконання припису було донараховано та виплачено ОСОБА_12 заробітну плату у розмірі 373,00 грн.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що постанова № ДЦ/ 264/557/AB/П/МГ від 13.02.2019 року в частині накладення штрафу у розмірі 41730 0,00 грн. згідно ч. 5 ст. 3-1 Закону України «Про оплату праці» на підставі абз. 4 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю є правомірною.

Що стосується застосування до скаржниці штрафних санкцій за ст. 108 КЗпП України суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 108 КЗпП України передбачено, що робота у нічний час (стаття54) оплачується у підвищеному розмірі, встановленому генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.

Нічним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку (частина 3статті 54 Кодексу законів про працю України).

Як вбачається з матеріалів акту інспекційного відвідування, згідно трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, укладеного 14.12.2018 року ФОП ОСОБА_1 з ОСОБА_11 , час виконання робіт встановлено з 23.00 до 3.00 годин, тобто по 4 години у нічний час. За виконану роботу трудовим договором передбачено оплату праці у розмірі 3 723,00 грн. Фактично ОСОБА_11 за даними табелів обліку робочого часу відпрацювала: у січні 2018 року 21 день по 8 годин тобто 168 годин, у лютому 2018 року 19 днів по 8 годин тобто 152 години, у березні 2018 року 21 день по 8 годин тобто 168 годин, у квітні 2018 року 20 днів по 8 годин тобто 160 годин, у травні 2018 року 19 днів по 4 години тобто 76 годин, у червні 2018 року 15 днів по 8 годин тобто 120 годин, у липні 2018 року 22 дні по 8 годин тобто 176 годин. За даними відомостей про нараховану та виплачену заробітну плату у розмірі 3723,00 щомісяця за повністю виконану місячну норму праці, але при цьому не нараховувались доплати за роботу у нічний час, чим порушено вимоги ст. 108 КЗпП України.

Спірним питанням щодо порушення вимог ст. 108 КЗпП України у цій ситуації є саме не нарахування доплати за роботу у нічний час ОСОБА_11 .

При цьому, суд зазначає, що у наданих до суду письмових поясненнях ОСОБА_11 не спростовується сам факт роботи у нічний час з 23 год.00 хв. до 03 год. 00 хв.

Також, суд зважає на ту обставину, що позивачкою вказане порушення усунено після проведення перевірки, на виконання припису донараховано та виплачено ОСОБА_11 заробітну плату за роботу у нічний час за період з січня 2018 року по червень 2018 року (за січень 2018 - 744,60 грн., за лютий 2018 - 744,60 грн., за березень 2018 - 744,60 грн., за квітень 2018 - 744,60 грн., за травень 2018 - 1136,50 грн., за червень 2018 - 2462,70 грн.,), що визнається сторонами.

З огляду на викладене вище, суд доходить висновку про правомірність застосування відповідачем штрафної санкції згідно розрахунку відповідача у розмірі 41 730 грн. 00 коп. за порушення ст. 108 КЗпП України.

В контексті викладеного, суд зазначає, що постанова № ДЦ 264/557/AB/IП від 13.02.2019 року винесена у зв`язку з допущенням порушень ч.2 ст. ст.30 Закону України «Про оплату праці», а саме - не забезпечено достовірність обліку працівниками роботи і бухгалтерського облік витрат на оплату праці.

При цьому, позивачем не спростовано, що ФОП ОСОБА_1 було проведено відповідні розрахунки оплати праці за роботу у нічний час з ОСОБА_11 .

Також, під час інспекційного відвідування встановлено порушення підприємцем вимог частин першої та другої статті 107 КЗпП України.

Відповідно частини першої та другої статті 107 КЗпП України робота у святковий і неробочий день оплачується у подвійному розмірі. Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.

Згідно ст. 72 КЗпП України робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі. Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 цього Кодексу.

Статтею 73 КЗпП України визначено такі святкові дні: 1 січня - Новий рік, 7 січня і 25 грудня - Різдво Христове, 8 березня - Міжнародний жіночий день, 1 травня - День праці, 9 травня - День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (День перемоги), 28 червня - День Конституції України, 24 серпня - День незалежності України, 14 жовтня - День захисника України. Робота також не провадиться в дні релігійних свят: 7 січня і 25 грудня - Різдво Христове, один день (неділя) - Пасха (Великдень), один день (неділя) - Трійця.

Відповідно до статті 107 Кодексу законів про працю України робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі: 1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками; 2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки; 3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму. Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день. На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

За даними табелю обліку використання робочого часу ФОП ОСОБА_1 за червень 2018 року 3 працівника ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_11 працювали у вихідні дні 23.06.2018 року та 24.06.2018 року (субота та неділя) по 8 годин. Проте, за даними відомостей про нараховану та виплачену заробітну плату та сплату страхових внесків, податків за червень 2018 року вищевказаним працівникам не нараховано заробітну плату у подвійному розмірі за години, фактично відпрацьовані у неробочі дні . У травні 2018 року ОСОБА_11 відпрацювала 19 днів по 4 години , в тому числі 3 години у святковий день - 09.05.2018 року з 24.00 по 3.00 (9 травня 2018 року статтею 7 КЗпП України встановлений святковим неробочим днем). Проте за даними відомостей про нараховану та виплачену заробітну плату та сплату страхових внесків не нараховано заробітну плату у подвійному розмірі за години, фактично відпрацьовані у святковий день.

Судом для з`ясування вказаних обставин було допитано у судовому засіданні ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_31 , ОСОБА_34 , ОСОБА_14 та ОСОБА_9 як свідків. Суд у судовому засіданні роз`яснив свідкам - їх права та попередив про кримінальну відповідальність за подання завідомо неправдивих показань з яких встановив наступне.

Зокрема, ОСОБА_12 повідомив суду, що під час інспекційного відвідування позивачкою були надані помилкові та недостовірні дані інспекторам Держпраці стосовно виходів на працю працівників оскільки на той час, не було належного ведення обліку робочого часу, в зв`язку з ремонтом комп`ютера, в якому перебували всі достовірні дані з цього приводу дані.

ОСОБА_14 повідомила суду та надала письмові пояснення з приводу того, що у ФОП ОСОБА_1 у вихідні та святкові дні не працювала, претензії щодо заробітної плати відсутні.

ОСОБА_11 повідомила суду та надала письмові пояснення з приводу того, що у ФОП ОСОБА_1 працювала з 14.12.2017 року по 26.06.2018 року сторожом магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 с. Новотроїцьке з 23.00 год. до 03.00 год. у робочі дні, у вихідні та святкові дні не працювала, заробітну плату та відпускні отримувала вчасно, претензій до ФОП ОСОБА_1 не має.

Разом з цим, ОСОБА_15 надала суду письмові пояснення від 12.08.2019 року, в яких зазначила, що була працевлаштована у ФОП ОСОБА_1 з 16.01.2018 року, звільнилась за власним бажанням 31.08.2018 року, заробітну плату та відпускні отримувала своєчасно.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що співставлення відомостей з табелю обліку робочого часу працівників із затвердженими нормами кількості робочих годин не може бути єдиним, належним та беззаперечним доказом на підтвердження порушення позивачем ст. 107 КЗпП України.

Судом встановлено, що в основу висновку відповідача про порушення позивачем ч. 1 та ч. 2 ст. 107 КЗпП України лягло виявлення при перевірці табелю обліку робочого часу за травень - червень 2018 року не нарахування заробітної плати та сплати страхових внесків, податків у подвійному розмірі за години фактично відпрацьовані у неробочі дні та святкові дні.

Натомість, при оцінці виявленого порушення суд враховує надані позивачем пояснення, письмові докази, пояснення працівників та те, що позивачем було допущено технічні помилки при складанні табелю обліку використаного робочого часу за травень - червень 2018 року та, надаючи оцінку доцільності застосування штрафних санкцій з урахуванням характеру вчиненого порушення, суд доходить висновку про скасування постанови № ДЦ/ 264/557/AB/П/МГ від 13.02.2019 року в частині накладення штрафу у розмірі 41730, 00 на підставі ч.1 та ч. 2 ст. 107 КЗпП України.

Також важливим, на думку суду є те, що будь-яких скарг від працівників - ОСОБА_15 , ОСОБА_11 та ОСОБА_14 з приводу невиплати в подвійному розмірі заробітної плати за години фактично відпрацьовані у неробочі та святкові дні не було.

Щодо ненарахування та невиплати працівникам ОСОБА_15 та ОСОБА_11 компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, суд встановив та зазначає наступне.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_15 працювала за трудовим договором між працівником та фізичною особою від 15.01.2018 б/н згідно з наказом про прийняття на роботу від 15.01.2018 № 15, звільнена з 31.10.2018 року згідно з наказом підприємця № 8 від 29.08.2018 року. ОСОБА_11 працювала у ФОП ОСОБА_1 за трудовим договором між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю від 14.12.2017, звільнена з 26.06.2018 року згідно з наказом підприємця від 25.06.2018 № 7. Вказані обставини не є спірними у даній справі.

Скаржником не заперечується несвоєчасна виплата компенсації за не використану відпустку. Вказане порушення усунено нею після проведення перевірки, що визнається сторонами.

Разом з цим позивач зазначає, що компенсація за невикористану частину відпустки при звільненні не є мінімальною державною гарантією, оскільки така виплата не передбачена ні переліком норм та гарантій оплати праці встановленого статтями 11 та 12 Закону України Про оплату праці, ні положенням глави VIII Кодексу законів про працю України.

З цього приводу суд зазначає наступне, що нормами абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Так, економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання (далі - підприємства), а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати визначається Законом України «Про оплату праці».

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці» структура заробітної плати наступна.

Основна заробітна плат - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Згідно з ст. 12 Закону України «Про оплату праці» норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників, молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов`язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров`я на легшу нижче оплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв`язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.

Таким чином, норми і гарантії в оплаті праці, які визначені ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оплату праці» та положеннями КЗпП України, є мінімальними державними гарантіями в оплаті праці.

Крім того, за приписами ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» основні державні соціальні гарантії встановлюються законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» до числа основних державних соціальних гарантій включаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат.

Таким чином, державне регулювання оплати праці, що визначено законодавством, полягає, зокрема, у встановленні розміру мінімальної заробітної плати та інших зазначених у законодавстві норм і гарантій оплати праці, та в даному випадку слід встановити, чи було позивачем дотримано норми і гарантії, передбачені законодавством, що є мінімальними державними гарантіями.

Так, питання оплати праці врегульовані главою VII КЗпП України, у той час як гарантії та компенсації встановлені главою VIIІ КЗпП України.

При цьому, суд зазначає, що глава VIIІ КЗпП України, визначаючи гарантії та компенсації, не містить положень щодо виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки при звільненні працівника, яка передбачена ч. 1 ст. 83 КЗпП України, так само як і ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оплату праці», що містить перелік норм оплати праці.

У свою чергу, відповідно до ст. 1 Закону України «Про відпустки» державні гарантії та відносини, пов`язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України «Про відпустки» право на відпустки забезпечується: гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом; забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що державними інспекторами Головного управління Держпраці в Донецькій області помилково ототожнено державні гарантії, пов`язані із відпусткою, та мінімальні державні гарантії в оплаті праці.

В контексті викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що грошова компенсація за невикористані щорічні відпустки не належить до мінімальних державних гарантій, не є нормою чи гарантією в оплаті праці, що передбачена ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оплату праці» та КЗпП України, внаслідок чого відсутні правомірні підстави притягнення скаржниці до відповідальності, передбаченої ст. 265 КЗпП України.

Щодо встановленого в ході інспекційного відвідування порушення вимог ч. 6 ст. 95 КЗпП України, ст.33 Закону України «Про оплату праці», яке полягає у непроведенні індексації заробітної плати, слід зазначити наступне.

Згідно ч. 6 ст. 95 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про оплату праці», в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством

Так перевіркою встановлено, що на підставі наданих ФОП ОСОБА_1 документів, а саме розрахунково - платіжних відомостей за 2018 рік встановлено, що при наявності підстав індексація заробітної плати в листопаді- грудні 2018 року не проводилася.

Як вказано в акті інспекційного відвідування, ФОП ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року було встановлено продавцям продовольчих товарів заробітну плату (посадовий оклад) у розмірі 3723,00 грн. Згідно з наказом від 17.09.2018 № 30 про прийняття на роботу ОСОБА_9 , останній встановлено мінімальний розмір окладу продавця продовольчих товарів у розмірі 3723,0 грн.

Таким чином, враховуючи те, що ФОП ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року підвищено посадовий оклад продавцям продовольчих товарів, розрахунок індексації заробітної плати ведеться від базового місяця - останнього місяця підвищення тарифних ставок (окладів) або прийому на роботу. Якщо у січні 2018 року в працівника відбулося підвищення посадового окладу (тарифної ставки), то індекс споживчих цін приймають за 1% або 100%, а для подальшої індексації індекс споживчих цін обчислюють наростаючим підсумком починаючи з лютого 2018 року.

Також, в акті інспекційного відвідування зазначено, що оскільки зміна посадових окладів до рівня мінімальної заробітної плати відбулася 01.01.2018 та на протязі 2018 року змін не було, звідси випливає, що «базовий» місяць для індексації заробітної плати буде лютий 2018 року, а тому згідно «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» № 1078 від 24.11.2016 в листопаді та грудні 2018 року повинна була проводитися індексація заробітної плати на коефіцієнт 4, яка у працівника ОСОБА_25 виникла у листопаді 2018 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення) ( ст.2 ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення»).

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до частини другої статті 12 Закону України «Про оплату праці» норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Розмір мінімальної заробітної плати визначається з урахуванням потреб працівників та їх сімей, вартісної величини достатнього для забезпечення нормального функціонування організму працездатної людини, збереження її здоров`я набору продуктів харчування, мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості, а також загального рівня середньої заробітної плати, продуктивності праці та рівня зайнятості. Мінімальна заробітна плата встановлюється у розмірі не нижчому від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (стаття 9 Закону України «Про оплату праці»).

Статтею 2 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що на основі соціальних стандартів визначаються розміри основних соціальних гарантій: мінімальних розмірів заробітної плати та пенсії за віком, інших видів соціальних виплат і допомоги.

Мінімальні розміри ставок (окладів) заробітної плати, як мінімальні гарантії в оплаті праці, визначаються генеральною угодою (стаття 11 Закону України «Про оплату праці»).

Отже, індексація заробітної плати є і мінімальною державною гарантією в оплаті праці, і державною соціальною гарантією, оскільки стосується працівників і їх сімей.

Водночас, статтею 95 КЗпП України визначено, що мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах. Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається відповідно до статей 9 і 10 Закону України «Про оплату праці» та не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці. Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» встановлено, що Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо: індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (ст.19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»).

Суд зазначає, що індексація заробітної плати здійснюється на підставі Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок проведення індексації грошових доходів населення).

Пунктом 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Суд вказує, що право на проведення індексації заробітної плати настає, коли індекс споживчих цін перевищує поріг індексації. Поріг індексації, починаючи з січня 2016 року, встановлено в розмірі 103%. Розрахунок ведеться від базового місяця - останнього місяця підвищення тарифних ставок (окладів) або прийому на роботу.

Виходячи з відкритих джерел, наведеної у мережі інтернет - сайту Міністерства фінансів України: зведеної таблиці індексів інфляції, або, що теж саме, індекс споживчих цін - показник, що характеризує зміни загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, суд вказує, що поріг індексації: за листопад 2018 року -101,4%; за грудень 2018 року - 1,014 х 1,008 х 100 = 102,2%.

Зазначене свідчить на користь того, що поріг 103% не перевищено, отже в листопаді 2018 року та в грудні 2018 року у працівників не виникає право на індексацію заробітної плати.

Отже, суд доходить висновку про відсутність у позивача порушень ч.6 ст.95 КЗпП України, ст.33 Закону України «Про оплату праці».

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Враховуючи те, що при розгляді справи частково не знайшли свого підтвердження висновки, викладені в акті інспектування № ДЦ264/557/AB від 29.01.2019 щодо не нарахування заробітної плати у подвійному розмірі за години фактично відпрацьовані у неробочі та святкові дні, не проведення індексації заробітної плати та невиплати грошової компенсації за всі не використані дні щорічної відпустки, суд не вбачає підстав для застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій, передбаченихч.2 ст.265 КЗпП України.

Сукупність вищенаведених встановлених обставин справи дає суду підстави позовні вимоги позивача задовольнити частково та визнати протиправною та скасувати постанову № ДЦ264/557/AB/П/МГ від 13.02.2019 року в частині накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 125 190, 00 грн за порушення передбачені ч. 1 ст. 83, ч. 6 ст. 95 та ч.1 та ч. 2 ст. 107 КЗпП України на підставі абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України., оскільки винесена уповноваженими посадовими особами ГУ Держпраці у Донецькій області без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Частиною 1 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими особами №ДЦ264/557/AB/П/МГ від 13.02.2019 року - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Донецькій області № ДЦ264/557/AB/П/МГ від 13.02.2019 року в частині накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 за порушення ч. 5 ст. 3-1 Закону України «Про оплату праці», ч. 1 ст. 83, ч. 6 ст. 95 та ч.1 та ч. 2 ст. 107, КЗпП України на підставі абзацу 4 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України у розмірі 125 190, 00 грн.

В іншій частині задоволення позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Донецькій (85302, Донецька область, м. Покровськ, вул.Прокоф`єва, буд.82, ЄДРПОУ 39790445) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1 152 (одна тисяча сто п`ятдесят п`ятсот тридцять шість гривень.) 60 коп.

Рішення прийнято у нарадчій кімнаті, вступну та резолютивну частини рішення проголошено у судовому засіданні 07 листопада 2019 року, повний текст рішення виготовлений та підписаний 18 листопада 2019 року.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя П.В. Кочанова