ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2019 р. Справа№ 911/269/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Яковлєва М.Л.

Куксова В.В.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Кириленко О.П. за довіреністю від 15.04.2019;

від відповідача: Ващенко М.С. за ордером від 20.08.2019;

від третьої особи: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2019 (повний текст складено 23.07.2019)

у справі №911/269/19 (суддя Джарти В.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Стан-Комплект"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

про визнання недійсним договору та додаткової угоди,

УСТАНОВИВ:

У січні 2019 року Акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (далі - позивач, Чорноморнафтогаз) звернулось у Господарський суд Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Стан-Комплект" (далі - відповідач, Стан-Комплект) та, з врахуванням заяви про зміну предмету позову, просило суд:

- визнати недійсним з моменту укладення договір від 16.09.2011 №1042, що укладений між позивачем, як замовником, та відповідачем, як виконавцем;

- визнати недійсною з моменту укладення додаткову угоду від 14.09.2012 №1/798 до договору №1042 від 16.09.2012, яка укладена між позивачем, як замовником, та відповідачем, як виконавцем.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що договір та додаткова угода укладені з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема, Закону України "Про здійснення державних закупівель", при створенні умов, які унеможливили конкуренцію під час публічної закупівлі, а тому вони порушують публічний порядок і відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є нікчемними та підлягають визнанню недійсними відповідно до ст. 215 ЦК України."

Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач посилався на те, що даний позов є спробою перегляду рішення суду у справі №910/15483/16, яке набрало законної сили, щодо стягнення з позивача заборгованості за спірним договором; позивачем пропущено строк позовної давності та правила підсудності; договір і додаткова угода укладені з дотриманням чинного законодавства, публічний порядок ними не порушений і відсутні підстави для визнання їх недійсними.

У процесу розгляду спору справа була передана за підсудністю з Господарського суду Київської області до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01 липня 2019 року у позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" звернулось з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки позивачем обрано належний спосіб захисту порушеного права шляхом визнання недійсним нікчемного правочину; відповідачем не було надано доказів на підтвердження виконання робіт за договором, а посилання на їх знищення свідчать про те, що господарські операції не є реальними; рішення суду у справі №910/15483/16 не має прюдиційного значення для даної справи і відповідач повинен довести факт складання обов`язкових документів за спірним договором; позивач не міг оскаржити вказане рішення у зв`язку із відсутністю коштів на сплату судового збору; судом проігноровані правові підстави позову та не здійснено самостійно правильну правову кваліфікацію спірних правовідносин; в порушення ст.40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" додатковою угодою було змінено істотні умови спірного договору.

03 вересня 2019 року відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що позивач не довів наявність порушення відповідачем публічного порядку, а також наявності підстав для визнання договору недійсним; відповідачем у ході розгляду справи надано докази реальності господарських операцій, а обставини виконання спірного договору та часткової оплати встановлені рішенням суду у справі №910/15483/16 і не підлягають повторному доведенню; відповідач мав всі необхідні документи для проведення робіт за договором на момент його укладення; дії позивача суперечать його попередній поведінці і є недобросовісними.

23 вересня 2019 року позивачем подано заяву, у якій він заперечує проти доводів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, та просить суд здійснити перегляд справи з урахуванням встановлених обставин не вчинення відповідних дій та/або відсутності події: щодо складання актів здачі-прийняття робіт, обладнання, заявок, оборотно-сальдових відомостей тощо.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26 вересня 2019 року відкладено розгляд справи на 07 листопада 2019 року.

24 жовтня 2019 року відповідачем подано заперечення проти заяви позивача, у якій він вказує, що факт виконання договору встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, а поведінка позивача є несправедливою і недобросовісною.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2019, у зв`язку із перебуванням судді Коробенка Г.П. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі колегію суддів у складі головуючого судді Козир Т. П., суддів Куксова В.В., Яковлєва М. Л.

07 листопада 2019 року позивачем подані письмові пояснення, у яких він вказує, що встановлення рішенням у даній справі дефектів спірних правочинів створює підстави для перегляду рішення у справі №910/15483/16 за нововиявленими обставинами, а не "перегляд результатів судової справи", як стверджує відповідач; суд не повинен враховувати практику ЄСПЛ щодо дотримання принципу res juticata у справах, які не є релевантними із даною справою.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, не повідомивши про причини, хоча був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення ухвали суду.

Оскільки явка сторін у судове засідання не була визнана обов`язковою, суд, на підставі ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ухвалив здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника третьої особи.

Представник позивача (апелянта) у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати оскаржуване рішення та задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві, просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведення процедур відкритих і двоступеневих торгів, 16 вересня 2011 року між Публічним акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (наразі - Акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"), як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Російське підприємством "Стан-Комплект" (наразі - Товариство з обмеженою відповідальністю "СП "Стан-Комплект"), як виконавцем, був укладений Договір №1042 (далі - договір), відповідно до якого виконавець зобов`язався, за технічним завданням замовника (додаток №1) надати послуги з ремонту допоміжних дизель-генераторів ВДГ-5,-6 на самопідіймальній плавучій буровій установці (СПБУ) "Таврида", а замовник зобов`язався прийняти та сплатити за надані послуги.

Пунктом 3.1 договору сторони домовились, що вартість послуг, що виконується за даним договором, згідно калькуляції (додаток №2) складає 5233698,00 грн., крім того ПДВ 20% - 1046739,60 грн. Загальна вартість послуг з ПДВ складає 6280437,60 грн.

Згідно з п.4.1 договору розрахунок за надані послуги виконавцем послуги проводиться замовником поетапно (додаток №5), на банківський рахунок виконавця по рахунку-фактурі на оплату послуг, складених на підставі підписаних сторонами актів прийому-здачі наданих послуг, протягом 120 календарних днів від дати підписання сторонами акту здачі-приймання наданого етапу послуг.

Пунктом 5.1 договору встановлено термін надання послуг - 7 місяців з моменту отримання виконавцем письмової заявки замовника.

Згідно з п.11.1 договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє протягом 12 місяців від дати укладання.

У пункті 12.1 договору сторони визначили, що до договору можуть вноситися зміни, які оформляються додатковою угодою і підписуються сторонами, за умови що зміни, що вносяться, не суперечать чинному законодавству України.

14 вересня 2012 року сторонами була укладена Додаткова угода №1/978 до договору.

У назві додаткової угоди вказано рік договору "2012", замість "2011", а у тексті зазначена дата договору "18.02.2012", проте, сторони не заперечують, що вказаною додатковою угодою внесено зміни саме до договору №1042 від 16.09.2011.

Вказаною додатковою угодою викладено у новій редакції пункт 5.1 договору та встановлено термін надання послуг до 20.12.2012.

Крім того, викладено у новій редакції пункт 11.1 (щодо строку дії договору); визнано Календарний план (додаток №3) до договору таким, що втратив силу; викладено у новій редакції пункт 4.1 договору (щодо порядку розрахунків), та по тексту договору замінено термін "акт здачі-приймання наданого етапу послуг" на термін "акт здачі-прийняття наданих послуг".

У 2016 році Товариство з обмеженою відповідальністю "СП "Стан-Комплект" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" суми заборгованості за Договором №1042 від 16.09.2011р. в розмірі 4 000 845,30 грн., у тому числі: 2 102 388,75 грн. суми основного боргу, 1 625 169,39 грн. інфляційних втрат коштів та 273 287,16 грн. - 3 % річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12 червня 2018 року у справі №910/15483/16, яке набрало законної сили, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Стан-Комплект" 1 827 314,98 грн. суми основного боргу, 1 625 169,36 грн. інфляційних втрат коштів та 194 251,77 грн. - 3 % річних.

Вказаним рішенням, зокрема, встановлено наступні обставини:

- на виконання умов договору виконано передбачені договором роботи (надано послуги) на загальну суму 6 280 437,59 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи належним чином засвідченими копіями актів приймання-передачі виконаних робіт та приймання-здачі наданих послуг до договору № 1042 від 16.09.2011р., а саме: №1 від 02.02.2012р. на суму 193283,14 грн.; №2 від 24.07.2012р. на суму 3 184 765,70 грн.;№3 від 14.12.2012р. на суму 275 073,77 грн.; №4 від 19.12.2012р. на суму 2627314,98грн.;

- виконані позивачем роботи (надані послуги) були прийняті відповідачем без зауважень, про що в актах містяться відповідні підписи уповноважених представників сторін та відтиски їхніх печаток;

- в матеріалах справи також наявні належні чином засвідчені підписані обома сторонами та скріплені їхніми печатками копії виконавчих кошторисів на виконання ремонту дизель-генераторів ВДГ-5,-6 СПБУ "Таврида" №1 (Додаток до акту № 1 від 02.02.2012р.) на суму 193 283,14 грн., № 2 (Додаток до акту № 2 від 24.07.2012р.) на суму 3 184 765,70 грн., № 3 (Додаток до акту № 3 від 14.12.2012р.) на суму 275 073,77 грн. та № 4 (Додаток до акту № 4 від 19.12.2012р.) на суму 2 627 314,98 грн.;

- відповідач взяті на себе зобов`язання, зокрема, в частині проведення своєчасних та в повному обсязі розрахунків за виконані роботи (надані послуги) не виконав, вартість робіт за договором оплатив частково, на суму 4 178 048,84 грн., з них 193 283,14 грн. за актом № 1 від 02.02.2012р. (банківська виписка від 24.04.2012р.), 3 184 765,70 грн. за актом № 2 від 24.07.2012р. (банківська виписка від 06.09.2012р.) та 800 000,00 грн. за актом № 4 від 19.12.2012р. (банківська виписка від 01.11.2013р.);

- відповідач проти задоволення вимог позивача заперечує частково, вказує на те, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за Актом № 3 від 14.12.2012р., просить суд відмовити в задоволенні вимог у цій частині, щодо вимог за Актом № 4 від 19.12.2012р. відповідач вказує, що дійсно розмір простроченої заборгованості складає 1827314,98 грн. та просить суд прийняти контррозрахунок фінансових санкцій, наведений ним у відзиві на позовну заяву;

- жодна зі сторін на наявність недоліків виконаних позивачем робіт не посилається, натомість, матеріалами справи підтверджується виконання позивачем передбачених договором робіт на загальну суму 6 280 437,59 грн. (вказані вище акти приймання-передачі виконаних робіт та приймання-здачі наданих послуг до договору № 1042 від 16.09.2011р. № № 1-4, виконавчі кошториси на виконання ремонту дизель-генераторів ВДГ-5,-6 СПБУ "Таврида" (додатки до актів)), прийняття таких робіт відповідачем та оплата їх останнім на суму 4 178 048,84 грн. (вказані вище банківські виписки), що не заперечується відповідачем;

- у наявному у матеріалах справи висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи №20251/17-45 від 13.02.2018р., проведеним згідно ухвали Господарського суду міста Києва від 12.04.2017р. у даній справі, судовим експертом Буднік М.М. в межах наданих на дослідження документів документально підтверджується надання позивачем послуг за Договором № 1042 від 16.09.2011р. на суму 6 280 437,60 грн., в т.ч. ПДВ - 1 046 739,60 грн.;

- при цьому, у даному висновку за результатами дослідження актів приймання-передачі виконаних робіт, судовим експертом вказано суму вартості виконаних робіт у розмірі 6 280 437,60 грн., в т.ч. ПДВ - 1 046 739,60 грн., натомість, судом при дослідженні первинних документів встановлено вартість виконаних позивачем робіт саме на суму 6 280 437,59 грн.

У подальшому Акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" звернулось до суду із даним позовом та просило визнати недійсними вказані договір та додаткову угоду.

Звертаючись із даним позовом до суду, позивач посилався на те, що він не мав можливості нести судові витрати, пов`язані із оскарженням рішення у справі №910/15483/16, оскільки на момент розгляду судового спору у суді позивач перебував під дією надзвичайної та невідворотної події (непереборної сили), що підтверджено Сертифікатом № 2018 від 03.12.2014 про форс-мажорні обставини, який виданий Торгово-промисловою палатою України.

Також позивач стверджує, що документальні матеріали, які містять відомості про господарські операції за договором від 16.09.2011 № 1042, що були проведені ДАТ "Чорноморнафтогаз", відновити неможливо внаслідок їх знаходження на тимчасово окупованій території України, проте, отримані ДАТ "Чорноморнафтогаз" документи, у тому числі за допомогою правоохоронних органів, свідчать про те, що договір від 16.09.2011 № 1042 спрямований на незаконне заволодіння майном держави, ґрунтується на документах, складених з грубим порушенням вимог чинного законодавства у сфері державних закупівель, внаслідок чого порушує публічний порядок.

Позовні вимоги Чорноморнафтогаз щодо недійсності договору від 16.09.2011 №1042 та додаткової угоди від 14.09.2012 №1/978 ґрунтуються на наступному:

- на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель в окремих сферах господарської діяльності" від 24.05.2012 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) ДАТ "Чорноморнафтогаз", як суб`єкт господарювання, який провадить діяльність у сфері транспортування природного і нафтового газу трубопроводами та його розподіл, що визначена статтею 5 Закону України "Про природні монополії", зобов`язаний продовжувати здійснення закупівель товарів, робіт і послуг відповідно до Закону України "Про здійснення державних закупівель" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин);

- 06.06.2011 в інформаційному бюлетені "Вісник державних закупівель" номер 67 (513) опубліковано повідомлення (оголошення № 082303) про заплановану закупівлю у формі відкритих торгів "Послуги з монтажу, технічного обслуговування і ремонту двигунів та турбін (послуги з ремонту допоміжних дизель-генераторів ВДГ-5, -6 на самопідіймальній плавучій буровій установці "Таврида")". Подання пропозицій конкурсних торгів здійснюється до 06.07.2011 о 09:00, а розкриття пропозицій - до 06.07.2011 о 10:20;

- документація конкурсних торгів не була оприлюднена у порядку, встановленому статтею 10 Закону України "Про здійснення державних закупівель" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин);

- 22.08.2011 в інформаційному бюлетені "Вісник державних закупівель" номер 100/5 (546/5) опубліковано повідомлення (оголошення № 151278) про акцепт пропозиції конкурсних торгів Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Російське підприємство "Стан-Комплект" (у подальшому перейменоване у Товариство з обмеженою відповідальністю "СП "Стан-Комплект") щодо надання послуги з монтажу, технічного обслуговування і ремонту двигунів та турбін (послуги з ремонту допоміжних дизель-генераторів ВДГ-5, -6 на самопідіймальній плавучій буровій установці "Таврида") у сумі 6 280 437,6 грн (з ПДВ);

- 20.09.2011 в інформаційному бюлетені "Вісник державних закупівель" номер 112/6 (558/6) опубліковано повідомлення (оголошення № 170445) про результати торгів із закупівлі послуг з монтажу, технічного обслуговування і ремонту двигунів та турбін (послуги з ремонту допоміжних дизель-генераторів ВДГ-5, -6 на самопідіймальній плавучій буровій установці "Таврида");

- звіт про результати проведення процедур відкритих і двоступеневих торгів та попередньої кваліфікації від 26.10.2011 № 348 (далі - Звіт від 26.10.2011 р. № 348) містить відомості про участь у публічній закупівлі пропозицій Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Стан-Комплект" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Явар";

- змісту Звіту від 26.10.2011 № 348 свідчить, що документація конкурсних торгів змінювалася, у зв`язку з чим було встановлено нові строки подання пропозицій конкурсних торгів до 21.07.2011 року до 09:00 год., а розкриття пропозицій конкурсних торгів - до 21.07.2011 року о 10:20 год., замість 06.07.2011 о 09:00 та 06.07.2011 о 10:20, відповідно;

- зміни до документації конкурсних торгів не оприлюднені у порядку, встановленому статті 10 Закону України "Про здійснення державних закупівель" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин). Зокрема, згідно вимог частини 3 статті 23 Закону України "Про здійснення державних закупівель" (у редакції,чинній на момент виникнення спірних відносин) інформація про внесення змін до документації конкурсних торгів оприлюднюється замовником відповідно до статті 10 цього Закону України "Про здійснення державних закупівель";

- «Чорноморнафтогаз» стверджує, що зважаючи на те, що новий строк подання пропозицій конкурсних торгів (до 21.07.2011) не був оприлюднений у відповідності до вимог чинного законодавства України, подання для участі у конкурсі лише пропозицій ТОВ "СП "Стан-Комплект" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Явар" є ознаками недобросовісної конкуренції під час проведення незаконної державної закупівлі послуг з ремонту допоміжних дизель-генераторів ВДГ-5, -6 на самопідіймальній плавучій буровій установці "Таврида";

- 16.09.2011 між ДАТ "Чорноморнафтогаз", як замовником, та ТОВ "Спільне українсько-російське підприємство "Стан-Комплект", як виконавцем, укладено договір № 1042;

- 14.09.2012 між ДАТ "Чорноморнафтогаз", як замовником, та ТОВ "Спільне українсько-російське підприємство "Стан-Комплект", як виконавцем, укладено додаткову угоду №1/798 до договору, у зв`язку з чим збільшено строк виконання зобов`язань за договором до 20.12.2012; визнано таким, що втратив чинність Календарний план, а також спрощено порядок розрахунків за договором, у зв`язку з чим єдиним документом для оплати вартості послуг визначено акт приймання-передачі послуг;

- аналіз процедури державної закупівлі послуг з ремонту допоміжних дизель-генераторів ВДГ-5, -6 на самопідіймальній плавучій буровій установці "Таврида", а також положень договору та додаткової угоди, свідчить про те, що вказані правочини спрямовані на незаконне заволодіння майном (грошовими коштами) ДАТ "Чорноморнафтогаз", у зв`язку з чим порушують публічний порядок, з наступних підстав:

- згідно даних бухгалтерського обліку станом на 31.12.2010 на балансовому обліку ДАТ "Чорноморнафтогаз" перебуває самопідіймальна плавуча бурова установка (СПБУ) "Таврида" (ІМО: 8763373, MMSI (ідентифікаційний номер станції): 273371830), побудована у 1991 році в м.Астрахань, добудована в 1995 році в м. Миколаїв;

- відповідно до пункту 1 частини першої статті 15 Кодексу торговельного мореплавства України вказана несамохідна плавуча споруда, що використовується для розвідки і добування корисних копалин, відноситься до категорії торговельних суден;

- система технічного обслуговування та ремонту суден врегульована положеннями ГОСТ 24166-80 "РЕМОНТ СУДОВ", що затверджений Постановою Державного комітету СРСР по стандартах від 08.05.1980 № 2050, а також Положенням про ремонт суден на відомчих ремонтних базах (КНД 31.5.001-96), затвердженим наказом Державного департаменту морського та річного транспорту України від 05.08.1996 року № 221. При цьому, ГОСТ 24166-80 "РЕМОНТ СУДОВ" є чинним на момент виникнення спірних правовідносин відповідно до вимог Постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу PCP";

- відповідно до пункту 1.1 та 1.2 договору № 1042 від 16.09.2011 виконавець зобов`язувався за технічним завданням (Додаток №1) надати послуги з ремонту допоміжних дизель-генераторів ВДГ-5,-6 на самопідіймальній плавучій буровій установці (СПБУ) "Таврида", а замовник зобов`язувався прийняти та сплатити за надані послуги. Предметом договору є послуги "Ремонт допоміжних дизель-генераторів ВДГ-5,-6 на самопідіймальній плавучій буровій установці (СПБУ) "Таврида". Зокрема, за договором № 1042 від 16.09.2011 виконавець здійснює середній ремонт окремого судового обладнання, а саме - двох допоміжних дизель-генераторів ДГРА 200/750 (6ЧСПН2А 18/22), потужністю 200 кВт;

- згідно ГОСТу 24166-80 "РЕМОНТ СУДОВ" та ГОСТу 18322-78 "СИСТЕМА ТЕХНИЧЕСКОГО ОБСЛУЖИВАНИЯ И РЕМОНТА ТЕХНИКИ" агрегатний ремонт судна та агрегатний ремонт техніки, відповідно, є лише методом ремонту судна (техніки), у зв`язку з чим не може бути самостійним предметом закупівлі;

- відповідно до пункту 3.1 договору вартість послуг, що виконуються за даним договором, згідно калькуляції (Додаток № 2) складає 5 233 698,00 грн, крім того, ПДВ 20% - 1046739,60 грн, загальна вартість послуг з ПДВ 20% складає 6 280 437,60 грн.;

- пунктом 5.1 договору передбачено, що термін надання послуг становить до 20.09.2012, виконавець приступає до надання послуг з моменту отримання письмової заявки замовника;

- згідно з пунктом 5.10 договору було визначено, що після закінчення надання послуг по відповідному етапу, виконавець оформлює в 2х примірниках акт приймання-передачі наданого етапу послуг (окремо по кожній одиниці устаткування) і передає їх представнику Замовника. Акт приймання-передачі наданого етапу послуг оформлюється виконавцем у вигляді калькуляції з додаванням дефектного акту і бухгалтерською довідкою вартості змінно-запасних частин та допоміжних витратних матеріалів;

- вказані положення договору узгоджувались із правовими приписами пункту 8.3 Положення про ремонт суден на відомчих ремонтних базах (КНД 31.5.001- 96), затвердженого наказом Державного департаменту морського та річного транспорту України від 05.08.1996 №221, якими визначено: "8.3 с целью уточнения характера и объема работ, предусмотренных ведомостью ремонтных работ, номенклатуры узлов, деталей изделий, поставляемых заказчиком, перечня необходимых заготовок, а также работ, сопутствующих модернизации или переоборудованию, подрядчик проводит дефектацию СТС и судовых конструкций. Порядок и сроки проведения дефектации определяются подрядчиком и не могут служить причиной задержки оформления контрактных документов, а также задержки судна в ремонте. Время проведения дефектации входит в общую продолжительность ремонта";

- жодного письмового замовлення ДАТ "Чорноморнафтогаз" про готовність отримання послуг не направлялось на адресу Товариства в порядку, передбаченому пунктом 5.1 договору;

- 14.09.2012 між сторонами укладено додаткову угоду №1/798, у зв`язку з чим: збільшено строк виконання зобов`язань за договором до 20.12.2012; визнано таким, що втратив чинність, Календарний план; спрощено порядок розрахунків за договором, у зв`язку з чим єдиним документом для оплати вартості послуг визначено лише акт приймання-передачі послуг, без складання дефектних актів та бухгалтерських довідок про вартість послуг;

- на момент вчинення додаткової угоди між сторонами були складені та підписані акти приймання-передачі виконаних послуг: № 1 від 02.02.2012 - на суму 193 283,14 грн та № 2 від 24.07.2012 - на суму 3 184 765,70 грн.;

- вказаний факт свідчить про те, що на момент вчинення додаткової угоди виконання зобов`язань сторонами за договором №1042 не проведено в повному обсязі, оскільки невиконана частина зобов`язань за договором становила 2902388,75 грн.;

- отже, додаткова угода від 14.09.2012 № 1/798 не відповідає приписам частини 5 статті 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель", а також за наслідками вказаного правочину ТОВ "СП "Стан-Комплект" був звільнений від господарської відповідальності внаслідок неналежного виконання послуг, які не підтверджені дефектними актами та бухгалтерськими довідками відповідно до вимог пункту 5.10 договору, а частина зобов`язань за договором не могла бути виконана відповідачем у строк до 20.09.2012;

- згідно практики Вищого господарського суду України посилання на те, що факт виконання робіт підтверджується актами приймання-передачі, навіть які підписані неуповноваженими особами та в наступному схвалені замовником шляхом визнання боргу, не є беззаперечною обставиною настання юридичних наслідків, оскільки акти приймання-передачі с способом оформлення дій осіб, що його підписали;

- зазначає, що невиконання відповідачем вимог пункту 5.10 договору в частині, що стосується складання дефектного акту і бухгалтерської довідки вартості змінно-запасних частин та допоміжних витратних матеріалів, подальша незаконна зміна цих умов договору на підставі додаткової угоди, а також створення умов, які унеможливили конкуренцію під час публічної закупівлі, свідчать про порушення принципу державної закупівлі на засадах максимальної економії та ефективності, а також про незаконне заволодіння коштами позивача.

Позивач, посилаючись на вищевикладені обставини, зазначає, що договір та додаткова угода до нього є такими, що порушують публічний порядок, а тому мають бути визнані недійсними в судовому порядку на підставі статті 228 Цивільного кодексу України та 207 Господарського кодексу України.

Відповідач заперечуючи проти позову, як у суді першої інстанції, так і у суді апеляційної інстанції, посилається на те, що подання цього позову ініційоване як підстава для перегляду рішення Господарського суду міста Києва в справі №910/15483/16 від 12.06.2018, яке не оскаржене Чорноморнафтогазом в порядку апеляційного та касаційного порядку. Також, відповідач зазначав, що позивачем пропущений строк позовної давності для пред`явлення до суду вказаного позову про визнання договору та додаткової угоди недійсним.

Крім того, Стан-Комплект вказувало, що твердження позивача про те, що документація конкурсних торгів нібито не була оприлюднена в порядку, встановленому статтею 10 Закону України "Про здійснення державних закупівель", є безпідставними. Такі заперечення відповідача ґрунтуються на тому, що обов`язок оприлюднення документації конкурсних торгів було покладено саме на «Чорноморнафтогаз». Водночас, позивач не звертав увагу суду на те, що форма Звіту про результати проведення процедур відкритих і двоступеневих торгів № 348 від 26.10. 2011 затверджена наказом Міністерства економіки України від 26.07.2010 № 922 "Про затвердження форм документів у сфері державних закупівель", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.08.2010 за № 624/17919. Як випливає з форми цього Звіту, в ній не зазначається інформація про публікацію документації конкурсних торгів.

Відповідач також вказував, що «Чорноморнафтогаз» обґрунтовує позовні вимоги надуманим невиконанням умов договору або висуває вимоги, які ним свого часу не були закріплені у договорі. Разом з тим, порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, «Чономорнафтогазом» належним доказами не доведено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не наведено жодної обставини та не надано жодного доказу на підтвердження недійсності договору та додаткової угоди до нього.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості

Цивільні права та обов`язки сторін у даній справі виникли на підставі договору №1042 від 16.09.2011, який за правовою природою є господарським договором підряду.

Так, частиною 1 статті 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога позивача, як замовника за договором підряду, про визнання недійсними укладених сторонами договору і додаткової угоди до нього, з підстав, що вказані правочини спрямовані на незаконне заволодіння майном (грошовими коштами) ДАТ "Чорноморнафтогаз", у зв`язку із чим порушують публічний порядок.

Частиною 1 статті 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, якими можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до статті 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.07.2015р. № 6-301цс15 та підтримана Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 23.05.2018 у справі №916/5073/15).

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 3 статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вимога про визнання недійсним правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Цивільний кодекс України не дає визначення поняття "заінтересована особа", тому коло заінтересованих осіб має з`ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними, а також доведено наявність порушеного права.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

У той же час, частиною 2 статті 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до приписів ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, Цивільний кодекс України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину.

При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку.

Публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.

Отже, положеннями статті 228 ЦК України визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок.

Нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути, зокрема, вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Аналогічні правові позиції викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 17.10.2019 у справі №911/2788/18, від 01.10.2019 у справі №34/5005/15644/2011, від 16.08.2019 у справі №910/18618/17.

За змістом ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських правовідносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині

До матеріалів справи позивачем не надано жодного доказу, які б підтвердили наявність у відповідача умислу на заволодіння майном позивача.

Відсутність такого умислу підтверджується опосередковано тим фактом, що внаслідок укладання спірного правочину позивач отримав результати виконаних відповідачем підрядних робіт з ремонту дизель-генераторів, проте, не здійснив повністю їх оплату, що встановлено судовим рішенням, в той час як метою договору було отримання прибутку відповідачем та використання в господарській діяльності дизель-генераторів позивачем.

Зазначене встановлено судовим рішенням у справі №910/15483/16, яке набрало законної сили та яким встановлено, що на виконання умов договору відповідачем були виконані роботи на загальну суму 6 280 437,59 грн., а позивачем вказані роботи були прийняті без зауважень та частково оплачені в сумі 4 178 048,84 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, не потребують повторному доказуванню обставини щодо виконання відповідачем робіт за спірним договором та здійснення позивачем часткових розрахунків за виконані роботи.

Таким чином, доводи позивача щодо порушення публічного порядку внаслідок умислу відповідача на заволодіння майном позивача (грошовими коштами), є неспроможними.

Щодо посилань позивача на те, що процедура закупівель була проведена з порушенням Закону України "Про здійснення державних закупівель" (№2289-VI від 01 червня 2010 року №2289-VI), то обов`язок оприлюднення інформації щодо процедури закупівлі покладений саме на замовника, а згідно з положеннями ст. 8 зазначеного Закону Антимонопольний комітет України був органом оскарження процедур закупівлі. Аналогічні повноваження Антимонопольного комітету України передбачені і в чинному на даний момент Законі України "Про публічні закупівлі" (№922-VIII від 25.12.2015р.)

Позивачем не надано доказів звернення до Антимонопольного комітету України з приводу проведеної процедури закупівлі "Послуг з монтажу, технічного обслуговування і ремонту двигунів та турбін (послуги з ремонту допоміжних дизель-генераторів ВДГ-5, -6 на самопідіймальній плавучій буровій установці "Таврида").

Таким чином, внесення змін до документації конкурсних торгів не є доказом, який свідчить про порушення публічного порядку, оскільки відбувались у межах процедури закупівлі, яка не оскаржена.

Щодо посилань позивача на те, що додаткова угода укладена з порушенням ч. 5 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" (№2289-VI від 01 червня 2010 року), якою визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі.

То вказані доводи є також необґрунтованими, оскільки пункт 4 частини 5 вказаної статті допускає можливість продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі форс-мажорних обставин, затримки фінансування витрат замовника за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної у договорі.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

При цьому, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність застосувати до даних правовідносин доктрину римського права - "venire contra factum proprium" (принцип заборони суперечливої поведінки), яка базується на принципі римського права "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Доктрина "venire contra factum proprium" базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами.

Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 30.09.2019 у справі №910/353/19, від 10.04.2019 у справі №390/34/17, від 02.07.2019 у справі №916/1004/18, від 09.10.2019 у справі №136/1942/16-ц.

Очевидно, що дії позивача, який уклав договір у 2011 році, без зауважень прийняв виконанні відповідачем роботи, здійснював часткову їх оплату, визнавав позовні вимоги у спорі щодо стягнення залишку заборгованості (посилаючись лише на пропуск позовної давності з окремого акту), однак, у 2019 році звернувся з позовом про визнання договору і додаткової угоди недійсними, суперечать його попередній поведінці, тому їх не можна визнати добросовісними з огляду на наведені принципи римського права.

З огляду на викладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено обставин, які були б підставою для визнання спірних договору і додаткової угоди недійсними, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте, цей пункт не можна розуміти як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі, в яких застосовується обов`язок надавати обґрунтування, можуть змінюватися залежно від характеру рішення. Так, відхиляючи скаргу, апеляційний суд в принципі може обмежитись прийняттям мотивів оскаржуваного рішення (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Волошин проти України" від 10.10.2013, у справі "Хелле проти Фінляндії" від 19.12.1997, у справі "Гарсіа Руиз проти Іспанії" від 21.01.1999).

За таких обставин доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 01 липня 2019 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 20.11.2019.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді М.Л. Яковлєв

В.В. Куксов