Постанова

Іменем України

18 листопада 2019 року

місто Київ

справа № 751/10977/16-ц

провадження № 61-25363св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,

учасники справи:

заявник - Управління Державної казначейської служби України у м. Чернігові,

стягувач - ОСОБА_1 ,

боржник - Новозаводський відділ державної виконавчої служби міста Чернігів,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у м. Чернігові Чернігівської області на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 вересня 2017 року у складі судді Маслюк Н. В. та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 03 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Шарапової О. Л., Бечка Є. М., Євстафіїва О. К.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції заявника

У травні 2017 року Управління Державної казначейської служби України у м. Чернігові Чернігівської області звернулося до суду із заявою про заміну боржника у виконавчому провадженні у справі № 751/10977/16-ц з Новозаводського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів на Головне територіальне управління юстиції у Чернігівській області.

Заява обґрунтовувалась тим, що до Управління Державної казначейської служби України у м. Чернігові Чернігівської області надійшов на виконання виконавчий лист Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 квітня 2017 року у справі № 751/10977/16-ц про стягнення з Новозаводського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів на користь ОСОБА_1 . 551, 20 грн судового збору. Новозаводський відділ державної виконавчої служби міста Чернігів не є розпорядником бюджетних коштів, не складає кошториси, а тому, на переконання заявника, наявні підстави для заміни особи боржника.

Стислий виклад заперечень учасників справи

Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області заперечувало проти заяви про заміну боржника, зазначивши, що Головне територіальне управління юстиції у Чернігівській області не є правонаступником Новозаводського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів, оскільки зазначені організації є окремими юридичними особами.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 03 листопада 2017 року, у задоволенні заяви про заміну боржника відмовлено.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій обґрунтовувались тим, що положення статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» визначає обставини, за наявності яких здійснюється заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником. Разом з цим, Головне територіальне управління юстиції у Чернігівській області не є правонаступником Новозаводського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів, оскільки зазначені організації є окремими юридичними особами.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області у листопаді 2017 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної оцінки доводам заявника, оскільки Новозаводський відділ державної виконавчої служби міста Чернігів є органом державної служби, який входить до системи органів Міністерства юстиції України, є структурним підрозділом та підпорядковується Головному територіального управлінню юстиції у Чернігівській області. Новозаводський відділ державної виконавчої служби міста Чернігів не має належних рахунків у органах Державної казначейської служби України, з яких можливо проводити стягнення коштів на виконання рішень суду.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області не надходив.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у травні 2018 року.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів касаційної скарги, за наслідками чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01 березня 2017 року знято арешт та скасовано заборону відчуження з належної на праві власності ОСОБА_1 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , накладений постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Новозаводського управління юстиції від 19 листопада 2003 року у межах виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа від 10 липня 2003 року № 2-162, виданого Новозаводським районним району м. Чернігова. Стягнуто з Новозаводського відділу державної виконавчої служби м. Чернігова на користь ОСОБА_1 витрати з сплати судового збору у розмірі 551, 20 грн.

18 квітня 2017 року Новозаводським районним судом м. Чернігова виданий виконавчий лист у справі № 751/10977/16-ц щодо стягнення з Новозаводського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 551, 20 грн.

Відповідно до листа Новозаводського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів від 26 травня 2017 року № 27-41/20319, зазначений відділ має депозитний рахунок, відкритий у Державній казначейській службі України у місті Києві, який є транзитним, призначений для зарахування коштів, стягнутих з боржників на користь стягувачів. Новозаводський відділ державної виконавчої служби міста Чернігів не є розпорядником бюджетних коштів, не складає кошториси, а входить до системи органів Міністерства юстиції України, є структурним підрозділом Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області. На підставі наведених обставин виконати виконавчий лист в частині стягнення судового збору відділ виконавчої служби не має можливості.

Оцінка аргументів, викладених у касаційних скаргах

В оцінці доводів касаційної скарги Верховний Суд врахував, що оскаржувані судові рішення ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

За змістом статті 512 ЦК України, статті 378 ЦПК України та статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Пунктами 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги тощо.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до правил частини п`ятої статті 8 Закону України «Про виконавче провадження», статті 378 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки у зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 8 Закону України «Про виконавче провадження».

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року № 6-122цс13, в якій були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини, підстав відступити від якого Верховний Суд не встановив.

У контексті положень статей 129, 129-1 Конституції України, статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 1, 14 ЦПК України 2004 року виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією із гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі.

У §40 рішення у справі «Hornsby v. Greece» від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, Європейський суд з прав людини зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6.

Таким чином, постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що положення норм статті 8 Закону України «Про виконавче провадження», статті 552 ЦК України та статті 378 ЦПК України 2004 року визначають, що заміна сторони у зобов`язанні, виконавчому провадженні допускається у разі правонаступництва. Разом з цим судами встановлено, що Головне територіальне управління юстиції у Чернігівській області не є правонаступником боржника у справі Новозаводського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів.

Відповідно до Положення про Новозаводський відділ державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, затверджене наказом Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області від 27 квітня 2016 року № 75/5, Новозаводський відділ державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області є органом державної виконавчої служби, структурним підрозділом та підпорядковується Головному територіальному управлінню юстиції в Чернігівській області.

Відповідно до пункту 12 Положення Відділ є юридичною особою, має відповідні рахунки в органах Державної казначейської служби України для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам у національній валюті, а також відповідні рахунки для обліку аналогічних операцій в іноземній валюті в банках, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Отже, боржник Новозаводський відділ державної виконавчої служби міста Чернігів є самостійною юридичною особою, не ліквідованою. За таких обставин заміна такого боржника чинним законодавством не допускається.

У касаційній скарзі заявник не наводить доводів про вибуття боржника у зобов`язанні з виконання зазначеного виконавчого листа, доводи касаційної скарги зводяться до неможливості виконання рішення суду, що не є підставою для заміни сторони виконавчого провадження. Відсутність у боржника рахунків у Державній казначейській службі України, з яких може бути стягнуто грошові кошти, присуджені іншій особі, не є підставою для заміни сторони у виконавчому провадженні.

Обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами першої та апеляційної інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Суд враховує, що як, неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року № 303А, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, № 49684/99, § 2).

ЄСПЛ визначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23, ЄСПЛ).

Висновки за наслідками розгляду касаційної скарги

Верховний Суд врахував, що доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність судових рішень не впливають.

Враховуючи наведене, Верховний Суд зробив висновок, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у м. Чернігові Чернігівської області залишити без задоволення.

Ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 03 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

А. С. Олійник

В. В. Яремко