Постанова

Іменем України

30 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 467/799/16-ц

провадження № 61-27944св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю. (суддя - доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - державний нотаріус Арбузинської державної нотаріальної контори Миколаївської області Бойченко Володимир Анатолійович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 24 січня 2017 року у складі судді Кірімової О. М. та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 05 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Темнікової В. І., Бондаренко Т. З., Крамаренко Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив визнати заяву про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , написану ним 18 лютого 2011 року, недійсною, визнати частково недійсними в частині Ѕ свідоцтва про право на спадщину за законом № 162, 165, 171, 177, видані державним нотаріусом Арбузинської державної нотаріальної контори Миколаївської області Бойченко В. А. 17 січня 2012 року на ім`я ОСОБА_2 на спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_3 та складається із: земельної ділянки загальною площею 5,78 га; земельної ділянки площею 6,83 га; грошових внесків з належними відсотками та компенсаційними виплатами, що знаходяться на зберіганні у територіально-відокремленому безбалансовому відділенні № 10014/0109 філії Миколаївського обласного управління відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в смт. Арбузинка Миколаївської області на рахунку № НОМЕР_1 в сумі 1 989, 10 грн, та на рахунках № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 в сумі 3 344, 00 грн; жилого будинку і прилеглих до нього господарських споруд та побутових будівель, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Також просив стягнути з відповідача на його користь сплачений судовий збір та витрати на правову допомогу.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку. Спадкоємцями померлої є він та відповідач ОСОБА_2 , яка є його рідною сестрою. У 2011 році перебуваючи у нотаріуса з метою оформлення спадкового майна, відповідач запропонувала йому підписати документ, який не буде порушувати його права та оформлення спадщини внаслідок його підписання буде дешевше.

В 2016 році ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про визнання його таким, що втратив право на користування житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_1 , який є спадковим майном після смерті матері. Тоді ж йому стало відомо про те, що його сестра ОСОБА_2 бажає продати вказаний будинок та зняти позивача з реєстраційного обліку.

Також він дізнався про те, що в 2011 році підписав заяву про відмову від прийняття спадщини внаслідок того, що сестра ОСОБА_2 ввела його в оману, скористалась його довірою та безпорадним станом, оскільки у лютому 2011 року він не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, так як зловживав спиртними напоями.

Враховуючи наведене, просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції

Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 24 січня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 05 квітня 2017 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано заяву ОСОБА_1 від 18 лютого 2011 року про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 недійсною.

Визнано частково недійсним в частині 1/2 свідоцтво про право на спадщину за законом № 171, видане державним нотаріусом Арбузинської державної нотаріальної контори Миколаївської області Бойченко В. А. 17 січня 2012 року на ім`я ОСОБА_2 на спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_3 та складається із земельної ділянки № 1 площею 5,45 га, кадастровий номер 4820384200:03:004:1044, земельної ділянки № 2 площею 0,08 га, кадастровий номер 4820384200:15:001:1044, земельної ділянки № 3 площею 0,21 га, кадастровий номер 4820384200:16:003:1044, земельної ділянки № 4 площею 0,04 га, кадастровий номер 4820384200:04:009:1044, загальна площа яких становить 5,78 га.

Визнано частково недійсним в частині 1/2 свідоцтво про право на спадщину за законом № 165, видане державним нотаріусом Арбузинської державної нотаріальної контори Миколаївської області Бойченко В. А. 17 січня 2012 року на ім`я ОСОБА_2 на спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_3 та складається із земельної ділянки площею 6,83 га, кадастровий номер 0355200:17:000:0029.

Визнано частково недійсним в частині 1/2 свідоцтво про право на спадщину за законом № 177, видане державним нотаріусом Арбузинської державної нотаріальної контори Миколаївської області Бойченко В. А. 17 січня 2012 року на ім`я ОСОБА_2 на спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_3 та складається із грошових внесків з належними відсотками та компенсаційними виплатами, що знаходяться на зберіганні у територіально-відокремленому безбалансовому відділенні № 10014/0109 філії Миколаївського обласного управління відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в смт. Арбузинка Миколаївської області на рахунку № НОМЕР_1 в сумі 1 989, 10 грн, та грошових внесків з належними відсотками та компенсаційними виплатами, що знаходиться на зберіганні у територіально-відокремленому безбалансовому відділені № 10014/0109 філії Миколаївського обласного управління відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в смт. Арбузинка Миколаївської області на рахунках № НОМЕР_2, НОМЕР_3 в сумі 3 344, 00 грн.

Визнано частково недійсним в частині 1/2 свідоцтво про право на спадщину за законом № 162, видане державним нотаріусом Арбузинської державної нотаріальної контори Миколаївської області Бойченко В. А. 17 січня 2012 року на ім`я ОСОБА_2 на спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_3 та складається із жилого будинку і прилеглих до нього господарських споруд та побутових будівель, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 423 від 16 листопада 2016 року ОСОБА_1 на момент підписання заяви про відмову від прийняття спадщини 18 лютого 2011 року страждав уродженим слабоумством у формі легкої розумової відсталості в ступені помірно-вираженої дебільності. За своїм психічним станом, на момент підписання заяви про відмову у прийнятті спадщини він не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Враховуючи наведені обставини, відповідно до статті 1301 ЦК України оспорювані свідоцтва про право на спадщину підлягають визнанню частково недійсними.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У серпні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 24 січня 2017 року і ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 05 квітня 2017 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги зазначала, що судом не враховані пояснення відповідача, надана неправильна оцінка доказам, які містяться у справі, та безпідставно надана перевага висновку судово-психіатричної експертизи, який є підробленим, не відповідає дійсності та матеріалам справи. Предметом спору у цій справі є визнання незаконною заяви про відмову від прийняття спадщини, а не визнання незаконними свідоцтв про право на спадщину. Судом безпідставно відмовлено у задоволенні заяви про застосування строку позовної давності. Оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалене суддею, якій висловлена недовіра, що є підставою для його скасування.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з Арбузинського районного суду Миколаївської області.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

21 травня 2018 року справу № 467/799/16-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 . Позивач та відповідач є її дітьми та спадкоємцями першої черги за законом.

Після її смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно. Відповідач ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті матері, про що свідчить її заява до нотаріуса від 18 лютого 2011 року. Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 18 лютого 2011 року він відмовився від прийняття спадщини на користь відповідача.

В подальшому ОСОБА_2 отримала свідоцтва про право на спадщину за законом, відповідно до яких вона є спадкоємцем майна ОСОБА_3 , а саме: земельної ділянки загальною площею 5,78 га, земельної ділянки площею 6,83 га, грошових внесків з належними відсотками та компенсаційними виплатами в сумі 1 989, 10 грн та 3 344, 00 грн, жилого будинку з прилеглими до нього господарськими спорудами та побутовими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 423 від 16 листопада 2016 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент підписання 18 лютого 2011 року заяви про відмову від прийняття спадщини страждав на вроджене слабоумство у формі легкої розумової відсталості в ступені помірно-вираженої дебільності. За своїм психічним станом на момент підписання заяви про відмову від прийняття спадщини він не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі діти зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до частини першої статті 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Згідно з частиною п`ятою статті 1274 ЦК України відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених статтями 225, 229-231 і 233 цього Кодексу.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваних правочин) (стаття 215 ЦК України).

Частиною другою статті 203 ЦК України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до частин першої, другої статті 225 ЦК України, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені. У разі наступного визнання фізичної особи, яка вчинила правочин, недієздатною позов про визнання правочину недійсним може пред`явити її опікун.

Статтею 1301 ЦК України визначено, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з вказаною нормою свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а й у випадку визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Встановивши, що позивач на момент написання 18 лютого 2011 року заяви про відмову від прийняття спадщини не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, суди дійшли обґрунтованих висновків про наявність підстав для визнання недійсною вказаної заяви та як наслідок, визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212 ЦПК України 2004 року, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані по суті рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про пропуск позивачем позовної давності, оскільки вказані обставини були предметом дослідження судів, їм надана належна правова оцінка та вони додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, зокрема, на житловий будинок АДРЕСА_1 . Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 , серед іншого, просив визнати недійсним в частині Ѕ свідоцтво про право на спадщину за законом № 162, видане державним нотаріусом Арбузинської державної нотаріальної контори Миколаївської області Бойченко В. А. 17 січня 2012 року на жилий будинок з прилеглими до нього господарськими спорудами та побутовими будівлями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Проте, Арбузинський районний суд Миколаївської області при ухваленні рішення про задоволення позову ОСОБА_1 помилково визнав частково недійсним в частині Ѕ свідоцтво про право на спадщину за законом № 162, видане державним нотаріусом Арбузинської державної нотаріальної контори Миколаївської області Бойченко В. А. 17 січня 2012 року на ім'я ОСОБА_2 , на жилий будинок з прилеглими до нього господарськими спорудами та побутовими будівлями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частинами першою, четвертою статті 412 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково, шостий абзац резолютивної частини рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 24 січня 2017 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 05 квітня 2017 року, викласти у новій редакції.

В іншій частині оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Шостий абзац резолютивної частини рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 24 січня 2017 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 05 квітня 2017 року, змінити та викласти у наступній редакції:

Визнати частково недійсним в частині Ѕ свідоцтво про право на спадщину за законом № 162, видане державним нотаріусом Арбузинської державної нотаріальної контори Миколаївської області Бойченком Володимиром Анатолійовичем 17 січня 2012 року на ім`я ОСОБА_2 , на спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_3 та складається з жилого будинку і прилеглих до нього господарських споруд та побутових будівель, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій частині рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 24 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 05 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов СуддіВ. С. Жданова С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов