П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/2759/19

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Панкеєва Вікторія Анатоліївна

Суддя-доповідач - Капустинський М.М.

19 листопада 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Смілянця Е. С. Охрімчук І.Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року (рішення ухвалено у м. Житомирі) у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги,

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області:

- №0001391305 від 30 січня 2019 року, яким визначено до сплати 4576,89 грн основного зобов`язання та 1144,22 грн штрафних санкцій по єдиному податку з фізичних осіб;

- №0001441305 від 30 січня 2019 року, яким позивачу визначено до сплати 18875,45 грн основного зобов`язання та 4718,86 грн штрафних санкцій з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування;

- №0001421305 від 30 січня 2019 року, яким визначено до сплати 5662,64 грн основного зобов`язання та 1415,66 грн штрафних санкцій зі сплати військового збору;

- №0001451305 від 30.01.2019, в частині 26800 грн основного платежу та 6700 грн штрафних санкцій;

- №0001381305 від 30.01.2019, яким застосовані штрафні санкції в сумі 12410 грн за відсутність складення та/або реєстрації податкових накладних та на підставі п.120-1.2 ст.120-1 Податкового кодексу України;

- №0001431305 від 30.01.2019, яким застосовані штрафні санкції в сумі 170 грн на підставі п.117.1. ст.117 Податкового кодексу України;

- №0001371305 від 30.01.2019, яким застосовані штрафні санкції за порушення строків реєстрації податкових накладних в частині донарахування 962,73 грн на підставі п.120-1.1 ст.120-1 Податкового кодексу України;

- №0001411305, про застосування штрафу в сумі 510 грн на підставі п.119.2 ст.119 ПК України;

- визнатино протиправним і скасувати рішення №0001481305 від 30.01.2019 про застосування штрафних санкцій в розмірі 56,80 грн на підставі п.3 ч.11 ст.25 ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування";

- визнати протиправною і скасувати вимогу від 30.01.2019 про сплату боргу зі сплати єдиного внеску в сумі 113,60 грн. В обґрунтування позову зазначено, що за результатами документальної планової перевірки діяльності фізичної особи-підприємця за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 складено акт №1479/06-30-13-05/2608103329 від 17 грудня 2018 року.

Позивач вважала неправомірним донарахування податкових зобов`язань та застосування штрафних санкцій, а тому просила позов задовольнити.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправними та скасовано податкові-повідомлення рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 30 січня 2019 року №0001391305; № 0001441305 ; № 0001421305 ; № 0001381305 ; № 0001431305 ; № 0001411305 ; № 0001451305 в частині донарахування 26800 грн. основного платежу та 6700 грн. штрафних санкцій; №0001371305 в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 962,73 грн.;

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у Житомирській області №0001481305 від 30.01.2019.

Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Житомирській області від 30.01.2019 № Ф-0001471305.

Стягнуто з Головного управління ДФС у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 понесені судові витрати в сумі 7684,0 грн.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, з підстав наведених в апеляційній скарзі, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем згідно свідоцтва Серії НОМЕР_7 (а.с.22).

За результатами перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове страхування за період з 01.01.20111 по 31.12.2017 контролюючим органом складено акт № 1479/06-30-13-05/2608103329 від 17 грудня 2018 року. У 3 розділі акта перевірки визначено наступні порушення податкового законодавства (а.с.40-107):

- п.292.3 ст.292 Податкового кодексу України (далі - ПК України), занижено обсяг отриманого доходу за 2015-2017 роки у сумі 166 796,25 грн, що призвело до заниження суми єдиного податку у сумі 4 576,89 грн;

- п.201.1., п.201.10. ст.201 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI ФОП ОСОБА_1 не своєчасно зареєстровані та не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені ПКУ, податкові накладні на загальну суму податку на додану вартість в розмірі 13 594,18 грн та 33 359 грн;

- п.185.1. ст.185, п.188.1. ст.188, п.189.1. ст.189, п.201.1., п.201.10. ст.201 ПК України ФОП ОСОБА_1 встановлено заниження (з урахуванням завищення у звітних періодах ПЗ) податку на додану вартість на загальну суму 35696 грн, у т.ч. за травень 2015 року у сумі 277 грн, за грудень 2015 року у сумі 8540 грн, липень 2016 року у сумі 79 грн, листопад 2016 року у сумі 206,00 грн, грудень 2016 року у 11616 грн, листопад 2017 року у сумі 1775 грн, грудень 2017 року у сумі 13203 грн;

- п.185.1. ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1. ст.188, п.198.1. ст.198, п.200.4. ст.200, п.201.1., п.201.10. ст.201 ПК України ФОП ОСОБА_1 встановлено завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (р.21) на загальну суму 2833 грн у тому числі за лютий 2015 року у сумі 103 грн, березні 2015 у сумі 2730 грн;

- п.п.296.1.2. п.296.1. ст.296 ПК України, порядку ведення Книги обліку доходів і витрат (для платників єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість) , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 19 червня 2015 року N 579 "Про затвердження форм книги обліку доходів і книги обліку доходів і витрат та порядків їх ведення", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 07 липня 2015 року за N800/27245, а саме неналежне ведення Книги обліку доходів і витрат (для платників єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість) за період з 01.01.2017 по 31.12.2017, в частині не вірного визначення доходу;

- п.46.1. ст.46, ст.51, "б" п.176.2. ст.176 ПК України та п.3.2., п.3.3., п.3.6. р.3 Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і утриманого з них податку (форма №1-ДФ), затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4 (із змінами та доповненнями) ФОП ОСОБА_1 подано з недостовірними даними до органів податкової служби розрахунок форми 1-ДФ щодо даних по фізичних особах за ознакою доходу 101 за I,II та IV квартали 2017року;

- п.1 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" ФОП ОСОБА_1 у лютому 2015 року невірно визначено базу нарахування єдиного внеску, а саме: занижено суму заробітної плати найманих працівників на загальну суму 294,53 грн, чим занижено суму єдиного внеску в розмірі 38,57% на загальну суму 113,60 грн;

- п.4 ч.2 ст.6 Закону №2464-VI, п.3.2 Наказу Міністерства доходів України від 09.09.2013 №454, п.18 4.4 Наказу Міністерства фінансів України від 14.04.2015 за № 435 "Про затвердження порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а саме: не подано звіт про суми нарахованого єдиного внеску за 2015 рік;

- п.п.164.2.10. п.164.2. ст.164, п.167.2. ст.167, п.п.174.2.2. п.174.2 ст.174 ПК України фізичною особою ОСОБА_1 занижено податок на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 18 875,45 грн;

- п.п.164.2.10. п.164.2. ст.164, п.п.174.2.2. п.174.2. ст.174, п.п.1.1., п.п.1.2., п.п.1.3. п.16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України фізичною особою ОСОБА_1 занижено військовий збір, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 5 662,64 грн;

- вимоги статті 115 Кодексу законів про працю України та ст.24 Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР "Про оплату праці", із змінами та доповненими, у ФОП ОСОБА_1 виплата заробітної плати проводилася один раз на місяць у 2015 році;

- п.п.16.1.7. п.16.1. ст.16, ст.63 ПК України, п.8.4 розділу VIII Наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження порядку обліку платників податків і зборів" від 09.12.2011 №1588 (із змінами та доповненнями) зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 №1562/20300, встановлено, що ФОП ОСОБА_1 несвоєчасно подана форма №20-ОПП.

За результатами виявлених порушень, контролюючим органом 30 січня 2019 року прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №0001391305 від 30 січня 2019 року, яким визначено до сплати 4576,89 грн основного зобов`язання та 1144,22 грн штрафних санкцій по єдиному податку з фізичних осіб (а.с.24);

- податкове повідомлення-рішення №0001441305 від 30 січня 2019 року, яким позивачу визначено до сплати 18875,45 грн основного зобов`язання та 4718,86 грн штрафних санкцій з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (а.с.26);

- №0001421305 від 30 січня 2019 року, яким визначено до сплати 5662,64 грн основного зобов`язання та 1415,66 грн штрафних санкцій зі сплати військового збору (а.с.28);

- податкове повідомлення-рішення №0001451305 від 30.01.2019, в частині 26879 грн основного платежу та 6720 грн штрафних санкцій (а.с.30);

- №0001381305 від 30.01.2019, яким застосовані штрафні санкції в сумі 12410 грн за відсутність складення та/або реєстрації податкових накладних та на підставі п.120.1.2. ст.120-1 ПК України (а.с.32);

- податкове повідомлення-рішення №0001431305 від 30.01.2019, яким застосовані штрафні санкції в сумі 170 грн на підставі п.117.1. ст.117 ПК України (а.с.34);

- податкове повідомлення-рішення №0001371305 від 30.01.2019, яким застосовані штрафні санкції за порушення строків реєстрації податкових накладних в частині донарахування 1473,92 грн на підставі п.120-1.1 ст.120-1 Податкового кодексу України (а.с.36-37);

- податкове повідомлення-рішення №0001411305, про застосування штрафу в сумі 510 грн на підставі п.119.2. ст.119 ПК України (а.с.176);

- рішення №0001481305 від 30.01.2019 про застосування штрафних санкцій в розмірі 56,80 грн на підставі п.3 ч.11 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (а.с.177);

- вимогу № Ф-0001471305 від 30.01.2019 про сплату боргу зі сплати єдиного внеску в сумі 113,60 грн (а.с.178).

Вважаючи рішення контролюючого органу протиправними, позивач звернулась до суду з позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що доводи позивача є належним чином обгругнтованими, відповідачем останніх не спростовано, а тому оскаржені рішення - протиправні.

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість судового рішення, яким позов задоволено, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Правовідносини у даній справі регулюються нормами Податкового Кодексу України.

Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Нормами статті 177 ПК України визначено види оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до п.77.2. ст.177 ПК України, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно п.п.177.4.4. п.177.4. ст.177 ПК України визначено інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1.-177.4.3. цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до пункту 198.6. ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10. ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Норми п.44.1. ст.44 ПК України визначають, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Приписами п.57.1. ст.57 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Нормами п.126.1. ст.126 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0001391305 щодо сплати 4576,89 грн. основного зобов`язання та 1144,22 грн. штрафних санкцій по єдиному податку з фізичних осіб, колегія суддів зазначає.

Як слідує з матеріалів справи, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 01.09.2014, 01.09.2016 укладались договори позички, за якими позичкодаець передає у безоплатне користування на строк у 2 роки будівлю, яку користувач зобов`язується повернути після закінчення строку (а.с.108-110, 113-115).

Вказаний факт підтверджується актами приймання-передачі об`єкту позички (будівлі) від 31.08.2016, 01.09.2016 (а.с.112,116).

За укладеними договорами позички між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на об`єкт позички не переходить оскільки приміщення залишаються у власності та повертаються позичкодавцю зі сплином строку договору.

Частинами 1-2 статті 827 ЦК України визначено, що за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов`язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.

Згідно п.292.3. ст.292 ПК України до суми доходу платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг). Безоплатно отриманими вважаються товари (роботи, послуги) надані платнику єдиного податку згідно з письмовими договорами дарування та іншими письмовими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також товари, передані платнику єдиного податку на відповідальне зберігання і використані таким платником єдиного податку.

Норми пп.14.1.13 п.14.1 ст.14 ПК України визначають, що надання майна в безоплатне користування за договором позички не є безоплатно отриманими послугами (як в рівній мірі і безоплатно отриманим майном або роботами), а тому не доходом платника податків та не можуть бути оподатковані.

З огляду на наведене, зазначене податкове повідомлення-рішення судом першої інстанції правомірно визнано протиправним та скасувано.

Щодо правомірності донарахування зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, колегія суддів зазначає таке.

ОСОБА_1 у 2016 році отриманий дохід за договорами дарування земельних ділянок на загальну суму 377509 грн.

Відповідач посилається на те, що сума подарованого позивачем не задекларована, а податок на доходи фізичних осіб та військовий збір у відповідних сумах даним платником податків - не сплачений.

На спростування наведеного, позивач надав суду копії платіжних доручень про сплату податку на доходи фізичних осіб і військового збору від 26.07.2017 №17, від 26.07.2017 №18, від 19.02.2019 №79 та від 19.02.2019 №80 (а.с.117-118).

Таким чином, позивачем у зв`язку з отриманими у дарунок земельними ділянками, самостійно було визначено та сплачено 5% податку на доходи фізичних осіб та 1,5% військового збору від загальної суми отриманого доходу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з виходячи з вищенаведених норм Податкового кодексу, ОСОБА_1 виконала податковий обов`язок, що виник в зв`язку з отриманням доходів у вигляді майна за договорами дарування.

Податкове повідомлення-рішення №0001451305 від 30.01.2019, в частині донарахування ПДВ на суму 26800 грн. основного платежу та 6700 грн. штрафних санкцій перевіряючими прийняте у зв`язку з тим, що під час перевірки ними не було враховано безоплатного користування ОСОБА_1 приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договорів позички.

При цьому, позивач погодився з сумою - 79 грн. коригування податкового кредиту, яку не було включено до податкової декларації за липень 2016 року та нарахованням на цю суму штрафної санкції в розмірі 20 грн.

Отже, судом встановлено, що за договорами позички не відбувалось постачання жодних товарів (послуг), а тому, у розумінні положень пп.14.1.191. ст.14 ПК України вказані відносини не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0001381305 від 30.01.2019, яким застосовані штрафні санкції в сумі 12410 грн. (за відсутність складення та/або реєстрації податкових накладних, на підставі п.120-1.2. ст.120-1. ПК України) колегія суддів зазначає.

Згідно з п.201.1. ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п.201.7. ст.201. ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Вказане порушення у акті перевірки обґрунтоване тим, що платником податку не зареєстровано накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін на суму 33359 грн.

На думку колегії, відповідач дійшов хибного висновку у зв`язку невірним трактуванням договору позички та твердженням щодо заниження ПДВ на суму 33359,00 грн. За відсутності зобов`язань по податку на додану вартість, притягнення до відповідальності ОСОБА_1 як за відсутність реєстрації податкових накладних - є помилковим.

Щодо податкового рішення за №0001431305 від 30.01.2019, яким застосовані штрафні санкції в сумі 170 грн., колегія суддів зазначає наступне.

У акті перевірки №1479/06-30- 13-05/2608103329 вказане порушення обгрунтоване тим, що ФОП ОСОБА_1 несвоєчасно подала форму №20-ОПП в порушення пп.16.1.7. п.16.1. ст.16, ст.63 ПК України, п.8.4. розділу 8 Наказу Міністерства Фінансів України "Про затвердження порядку обліку платників податків і зборів" від 09.12.2011 №1588.

Згідно з п.117.1. ст.117 ПК України неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом.

Доказів зміни адреси провадження господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 впродовж періоду що перевірявся (з 01.01.2015 по 31.12.2017) суду не надано.

Як встановлено судом зі змісту договорів позички, позивач з вересня 2014 року користується приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 в господарських цілях, доказів зворотного до матеріалів справи не надано.

У свідоцтві платника єдиного внеску Серія НОМЕР_8 від 25.01.2012 ОСОБА_1 місцем провадження господарської діяльності вказано АДРЕСА_1 (а.с.23).

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що підстав для застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 170 грн. не має, а податкове повідомлення-рішення №0001431305 від 30.01.2019 є протиправним.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0001371305 від 30.01.2019, яким застосовані штрафні санкції за порушення строків реєстрації податкових накладних в частині донарахування 962,73 грн,, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з абз.1 п.201.1. ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

З матеріалів справи встановлено, що за результатами камеральної перевірки термінів реєстрації податкових накладних ФОП ОСОБА_1 на підставі порушень в акті від 29.11.2017 №1129/06-30-51-13 (а.с.128-129) застосовано штраф до позивача за порушення реєстрації накладних:

- №378 від 28.02.2017 на суму ПДВ 627,83 грн;

- №379 від 28.02.2017 на суму ПДВ 2216,40 грн;

- №466 від 17.02.2017 на суму ПДВ 1785,08 грн;

- №376 від 28.02.2017 на суму ПДВ 93 грн;

- №374 від 28.02.2017 на суму ПДВ 95,17 грн;

- №372 від 28.02.2017 на суму ПДВ 89,95 грн;

- №375 від 28.02.2017 на суму ПДВ 150,83 грн;

- №377 від 28.02.2017 на суму ПДВ 286 грн;

- №2175 від 19.09.2017 на суму ПДВ 45,28 грн (а.с.130).

Загальна сума податку на додану вартість в податкових накладних, що зареєстровані з порушенням термінів, становить 5389,54 грн.

За результатами, податковим повідомленням-рішенням №0015045113 від 29.11.12017, застосовано штраф в розмірі 538,96 грн. (а.с.127).

Актом від 13.02.2018 №1474/06-30-51-13 (а.с.132-133) встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 термінів реєстрації наступних податкових накладних в ЄРПН:

- №2819 від 12.09.2017 на суму ПДВ 429,0 грн;

- №2844 від 16.12.2017 на сумуПДВ 4079,50 грн;

- №2895 від 15.12.2017 на суму ПДВ 158,17 грн (а.с.134).

За результатами, податковим повідомленням-рішенням №0019145113 від 13.02.2018, застосовано штраф в розмірі 423,77 грн (а.с.131).

Як слідує з аналізу наведених порушень, до акту перевірки від 17.12.2018, включено зазначені податкові накладні, за які до позивача вже було застосовано штрафні санкції.

Таким чином, позивача, податковим повідомленням-рішенням від 30.01.2019 №0001371305 вдруге буде притягнуто до відповідальності як за одне й теж саме порушення податкового законодавства, що суперечить приписам ст.61 Конституції України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 30.01.2019 №0001371305 в частині донарахування 962,73 грн. на підставі п.201.1. ст.201 ПК України, є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо вимоги про визнання протиправними та скасування рішення №0001481305 від 30.01.2019 про застосування штрафних санкцій в розмірі 56,80 грн. та вимоги від 30.01.2019 про сплату боргу зі сплати єдиного внеску в сумі 113,60 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Відповідачем дане порушення обґрунтовано тим, що у лютому 2015 року встановлено невірне визначення позивачем бази нарахування єдиного соціального внеску. Вказано, що ОСОБА_1 занижено суму заробітної плати найманих працівників на 294,53 грн.

На спростування зазначеного порушення позивачем суду надано розрахункову відомість за лютий 2015 року та відомість розподілу виплат (а.с.179), які долучені до матеріалів справи.

Так, в розрахунковій відомості зазначено, що сума нарахованих коштів по заробітній платі у лютому 2015 року становить 8 765,64 грн., з яких єдиний соціальний внесок 38,57% - 3380,91 грн.

Платіжними дорученнями №1244 та №1245 від 06.03.2015 підтверджено перерахування позивачем належних до сплати сум (а.с.180).

Іиходячи з наведеного, підприємцем розраховано та перераховано до Бюджету суму, необхідного для сплати, єдиного внеску, у зв`язку з чим вимога про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій до позивача є необґрунтованими.

Податкове повідомлення-рішення №0001411305 про застосування штрафу в сумі 510 грн. на підставі п.119.2 ст.119 ПК України, також визнано судом протиправним виходячи з наступного.

Порушення на підставі п.119.2. ст.119 ПК України полягає в тому, що штраф застосовується за неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку.

Судом встановлено відсутність помилок у поданій звітності, тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що підстав стверджувати про наявність збільшення/зменшення податкових зобов`язань ОСОБА_1 у звіті не має.

Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315,316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 19 листопада 2019 року.

Головуючий Капустинський М.М. Судді Смілянець Е. С. Охрімчук І.Г.