ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/1559/19

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н. П.

Суддів: Кобаля М.І., Файдюка В.В.

За участю секретаря: Гайворонського В.М.

розглянувши у відкритому судому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Національної поліції України в Київській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року, суддя Гайдаш В.А., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА _1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у ненаданні відповіді на адвокатський запит позивача від 28.03.2019 року;

- зобов`язати відповідача протягом п`яти робочих днів із дня набрання чинності рішенням суду надати відповідь на запитувану інформацію та її документальне підтвердження на адвокатський запит позивача від 28.03.2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно не надав відповідь на адвокатський запит позивача від 28.03.2019 року (отриманий відповідачем 02.04.2019 року) протягом п`яти робочих днів з дня його отримання, що є порушенням вимог Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Крім того, позивачем також подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу та винести в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу у сумі 3000,00 грн.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, заслухавши осіб, що з`явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що адвокат Ярмолінський Юрій Васильович звернувся до Головного управління Національної поліції в Київській області із адвокатським запитом від 28.03.2019 року про надання відомостей щодо матеріалів кримінального провадження від 01.01.2018 року №12018110000000002.

Позивач вважає, що його адвокатський запит від 28.03.2019 року, отриманий відповідачем 02.04.2019 року, що підтверджується роздруківкою з реєстру поштових відправлень АТ "Укрпошти" за №1801604187792 та листом акціонерного товариства "Укрпошта" від 08.08.2019 року №33-З-14935.

Проте, Головним управлінням Національної поліції в Київській області всупереч вимог Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" не надано відповідь на вказаний запит протягом п`яти робочих днів з дня його отримання.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 року №2657-XII встановлено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначені Законом України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон №2939-VI).

Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 1 Закону № 2939-VI ).

Таким чином, державні органи та їх посадові особи, реалізуючи свої повноваження, наділені правом вчиняти певні дії на підставі та в межах чинних норм законодавства України, зокрема, надавати інформацію на звернення громадян у порядку Закону № 2939-VI.

Як убачається з матеріалів справи, позивач, діючи як адвокат, який надає правничу допомогу, вважає протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Київській області, яка виявилася у ненаданні йому відповіді на адвокатський запит від 28.03.2019 року про надання відомостей щодо матеріалів кримінального провадження від 01.01.2018 року №12018110000000002.

Правові засади організації діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні врегульовані Законом України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема:

1) звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб);

2) представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами;

3) ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для адвокатської діяльності документами та матеріалами, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом;

4) складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку;

5) доповідати клопотання та скарги на прийомі в посадових і службових осіб та відповідно до закону одержувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги;

6) бути присутнім під час розгляду своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів та давати пояснення щодо суті клопотань і скарг;

7) збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії, ознайомлюватися з ними та опитувати осіб за їх згодою;

8) застосовувати технічні засоби, у тому числі для копіювання матеріалів справи, в якій адвокат здійснює захист, представництво або надає інші види правової допомоги, фіксувати процесуальні дії, в яких він бере участь, а також хід судового засідання в порядку, передбаченому законом;

9) посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом установлено інший обов`язковий спосіб посвідчення копій документів;

10) одержувати письмові висновки фахівців, експертів з питань, що потребують спеціальних знань;

11) користуватися іншими правами, передбаченими цим Законом та іншими законами.

Згідно з положеннями статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту. До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється. Адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій і роз`яснень положень законодавства.

Надання адвокату інформації та копій документів, отриманих під час здійснення кримінального провадження, здійснюється в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом.

Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

Відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.

Таким чином, право звернення адвоката з адвокатськими запитами щодо отримання необхідної інформації, яке полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів клієнта, прямо передбачено чинним законодавством.

Виходячи з наведених правових норм, адвокатський запит не є запитом, що направлений на отримання публічної інформації, оскільки може бути спрямований не лише до суб`єктів владних повноважень, але й до будь-якої юридичної особи з метою отримання необхідної адвокату інформації для надання правової допомоги клієнту, у зв`язку з чим відносини, які склалися між позивачем та Головним управлінням Національної поліції в Київській області щодо зобов`язання надати відповідь на адвокатські запити, не є публічно-правовими у розумінні КАС України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі №686/23317/13-а (провадження №11-1193апп18) та постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі №821/429/17 (адміністративне провадження №К/9901/20263/18).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги стосовно ненадання відповіді на адвокатські запити ОСОБА_1 не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, тому рішення суду першої інстанції підлягають скасуванню, а провадження - закриттю.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 3000,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки провадження у справі підлягає закриттю з підстав визначених п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, судові витрати позивача не відшкодовуються, зокрема правова допомога.

Крім того, згідно з частиною шостою статті 139 КАС якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд апеляційної інстанції не змінює судове рішення та не ухвалює нове, а закриває провадження у справі, розподіл судових витрат у даній справі взагалі не здійснюється.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно ст. 238 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду м. Києва від 10 вересня 2019 року та закрити провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 195, 241, 242, 243, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Національної поліції України в Київській області задовольнити частково.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року скасувати.

Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії закрити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя -доповідач: Бужак Н.П.

Судді : Кобаль М.І.

Файдюк В.В.

Повний текст виготовлено: 19 листопада 2019 року.