Харківський окружний адміністративний суд

61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2019 р. № 520/9751/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бабаєва А.І.

при секретарі судового засідання Муравської І.Ю.,

за участі:

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Шутової А.А,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Державної податкової служби в Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

18.09.2019 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби в Харківській області, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної фіскальної служби № 5890 від 21.08.2019 про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що наказ ГУ ДФС у Харківській області № 5890 від 21.08.2019 про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_2 , на думку позивача, є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Відповідач, ГУ ДФС у Харківській області, надало до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначило, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

В судове засідання представник позивача прибув, позов підтримав та просив його задовольнити.

В судове засідання представник відповідача прибув, проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п.п. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80, п. 82.3 ст. 82 Податкового кодексу України, ГУ ДФС у Харківській області видано наказ №5890 від 21.08.2019 року про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_2 .

На підставі вищевказаного наказу та відповідно до направлень на перевірку від 22.08.2019 року №2080, №2081 уповноваженими особами ГУ ДФС у Харківській області здійснено вихід за адресою, де здійснюється господарська діяльність платником податків Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 .

За результатами фактичної перевірки ФО-П ОСОБА_2 дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) за період з 09.08.2018 року по дату завершення перевірки, контролюючим органом складено акт перевірки №2963/20-40-13-05-08/2705100011 від 28.08.2019 року.

Відповідно до висновків акту перевірки під час перевірки ФО- П ОСОБА_2 не встановлено факту використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету. Встановлено порушення п.п.20.1.2, 20.1.6 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, а саме не надання під час проведення фактичної перевірки первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, та іншу звітність, що пов`язана з обчисленням сплатою податків, зборів, платежів, виконання вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Позивач, вважаючи оскаржуваний наказ протиправним, звернувся з даним позовом до суду.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Пунктом 80.1 статті 80 Податкового кодексу України встановлено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Підпунктом 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України встановлено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Так, на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п.п. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80, п. 82.3 ст. 82 Податкового кодексу України, ГУ ДФС у Харківській області видано наказ №5890 від 21.08.2019 року щодо проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_2 . Також, вказаним наказом визначено провести перевірку за період діяльності з 09.08.2018 року по день завершення перевірки (включно) з метою дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до п.81.1 ст.81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Так, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення фактичної перевірки щодо нього, має право не погодитись з рішенням про призначення перевірки і оскаржити його в суді або застосувати інші заходи, передбачені статтею 81 Податкового кодексу України, шляхом недопущення посадових осіб контролюючого органу до її проведення. Якщо ж допуск до фактичної податкової перевірки відбувся і наказ реалізований, як прийнятий в межах закону і компетенції, в подальшому предметом розгляду в суді має бути зміст виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

При вирішенні питання про належний спосіб захисту порушеного права суду в кожному конкретному випадку необхідно виходити з того, що такий захист повинен найбільш повно відповідати меті (цілі), задля досягнення якої був направлений позов.

Аналогічний висновок щодо застосування вказаних норм права викладено в постанові Верховного Суду від 30.11.2018 (справа №804/1297/16). При цьому вказане вище відповідає і позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові №21-25а10 від 24.12.2010 у справі за позовом ТОВ «Foods and Goods L.T.D.» до Державної податкової адміністрації в Донецькій області про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Судом встановлено, що позивач, вважаючи, оскаржуваний наказ протиправним, не скористався своїм правом, передбаченим підпунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, та допустив контролюючий орган до проведення перевірки, внаслідок чого останню проведено та складено акт «Про результати фактичної перевірки Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 » №2963/20-40-13-05-08/2705100011 від 28.08.2019 року.

Отже, контролюючим органом фактично була реалізована його компетенція на проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки, у зв`язку з чим оспорюваний наказ не є таким, що порушує права позивача та інтереси шляхом обмежень у реалізації його прав чи безпідставного покладення на нього необґрунтованих обов`язків.

При цьому, відповідно до висновків акту перевірки під час перевірки ФО- П ОСОБА_2 не встановлено факту використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету.

За таких обставин, задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу не призведе до поновлення порушеного права. У спірних правовідносинах актом, що має певні правові наслідки, породжує права та обов`язки для платника податків є рішення податкового органу (акт індивідуальної дії), прийняте за результатами проведеної перевірки.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05.04.2019 року по справі №826/13130/15.

Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що наказ Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області № 5890 від 21.08.2019 про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_2 скасуванню не підлягає.

Щодо посилань позивача на позицію Верховного Суду у постанові від 21.03.2018 року по справі №812/602/17, суд зазначає, що згідно з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду викладеним у постанові від 30.01.2019 року по справі №755/10947/17, під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 21.03.2018 року по справі № 812/602/17 розглядав спірні правовідносини щодо оскарження наказу про проведення документальної невиїзної перевірки, а не фактичної перевірки. При цьому, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться у приміщенні контролюючого органу та не передбачає процедури допуску перевіряючих осіб до перевірки.

Щодо посилань позивача на фіктивність акту перевірки та відповідно не проведення такої перевірки, суд зазначає наступне.

Так, контролюючим органом за результатами фактичної перевірки ФО-П ОСОБА_2 складено акт перевірки №2963/20-40-13-05-08/2705100011 від 28.08.2019 року.

Відповідно до п.86.1 ст.86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Зазначений акт перевірки має порядковий номер, дату складання та підписи посадових осіб контролюючого органу.

За таких обставин, суд вважає, що за результатами фактичної перевірки контролюючим органом складено належним чином оформлений акт перевірки.

При цьому, позивачем не надано доказів визнання недійсним вищевказаного акту перевірки або його скасування.

Таким чином, суд не може вважати акт перевірки №2963/20-40-13-05-08/2705100011 від 28.08.2019 року неналежним доказом проведення фактичної перевірки позивача.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необгрунтованість вищевказаних посилань позивача.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, то у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної податкової служби в Харківській області (61057 м. Харків, вул. Пушкінська, 46) про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаєв А.І.

Повний текст рішення складено 19.11.2019 року.