провадження № 22-ц/824/10437/2019 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

13 листопада 2019 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Фінагеєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Гасюк В.В.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Київської області на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 лютого 2019 року у справі за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України, Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області, треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Товариство з обмеженою відповідальністю «КП Білоцерківський ДБК», про визнання недійсними наказів та рішення, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2017 року перший заступник прокурора Київської області звернувся до суду з позовом та просив визнати недійсним наказ Головного управління Держземагентства у Київській області від 17 листопада 2014 року № 10-10956 про припинення права постійного користування землею ДП «ДГ «Новосілки» Інституту садівництва НААН площею 9,8 га, що посвідчене державним актом на право постійного користування землею серії І -КВ № 001208, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 583 від 30 грудня 2003 року в адміністративних межах Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області; визнати недійсними накази Головного управління Держземагентства у Київській області від 19 грудня 2014 року № 10-12679/15-14-сг, № 10-12680/15-14-сг, № 10-12682/15-14-сг, №10-12678/15-14-сг та №10-12681/15-14-сг про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання у власність ОСОБА_7 земельної ділянки площею 1,96 га з кадастровим номером 3222457400:04:002:5014, ОСОБА_3 земельної ділянки площею 1,96 га з кадастровим номером 3222457400:04:002:5015, ОСОБА_4 земельної ділянки площею 1,96 га з кадастровим номером 3222457400:04:002:5016, ОСОБА_5 земельної ділянки площею 1,96 га з кадастровим номером 3222457400:04:002:5017, ОСОБА_6 земельної ділянки площею 1,96 га з кадастровим номером 3222457400:04:002: 5018 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, які розташовані на території Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області; визнати недійсним рішення Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області від 23 березня 2017 року № 556 «Про затвердження ТОВ «КП Білоцерківський ДБК» проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок»; витребувати на користь держави в особі Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України з незаконного володіння ОСОБА_1 земельні ділянки площею 1,96 га з кадастровим номером 3222457400:04:002:5014, площею 1,96 га з кадастровим номером 3222457400:04:002:5015, площею 1,96 га з кадастровим номером 3222457400:04:002:5016, площею 1,96 га з кадастровим номером 3222457400:04:002:5017, площею 1,96 га з кадастровим номером 3222457400:04:002:5018, загальною вартістю 210 499 грн. 79 коп., які розташовані в адміністративних межах Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прокуратурою Київської області встановлено порушення вимог земельного законодавства при розпорядженні землями державної власності на території Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району. Так, на підставі державного акта на право постійного користування землею від 30 грудня 2003 року у користуванні Державного підприємства «Дослідне господарство «Новосілки» Інституту садівництва Української академії аграрних наук перебувало 177,07 га земель для ведення сільськогосподарського виробництва в межах Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області. Постановою Президії УААН від 18 квітня 2007 року погоджено спільне будівництво житлового комплексу ДП «ДГ «Новосілки» з колективним підприємством «Білоцерківський домобудівельний комбінат «Української державної будівельної корпорації «Укрбуд» та надано згоду на вилучення із землекористування державного підприємства на користь колективного підприємства земельної ділянки площею 9,8 га з включенням у межі с. Новосілки Києво-Святошинського району. У подальшому за погодженням з УААН між ДП «ДГ «Новосілки» та КП «Білоцерківський ДБК» 11 травня 2007 року укладено договір № 5-Н часткової участі в будівництві житла на вищевказаній земельні ділянці. Указом Президента України від 06 січня 2010 року Українську академію аграрних наук перейменовано в Національну академію аграрних наук України. На виконання договору часткової участі в будівництві житла від 11 травня 2007 року постановою НААН України надано згоду на вилучення із землекористування ДГІ «ДГ «Новосілки» земельної ділянки площею 9,8 га. До Києво-Святошинської районної державної адміністрації надійшов лист директора ДП «ДГ «Новосілки» ОСОБА_13 від 17 листопада 2011 року про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 9,8 га, за результатами розгляду якого Києво-Святошинською районною державною адміністрацією надано відповідь від 26 грудня 2012 року № 07-23/7039 про неможливість розгляду порушеного у листі питання. Крім того, ТОВ «Білоцерківський ДБК» надіслало заяву від 08 серпня 2014 року до ДП «ДГ «Новосілки» та просило державне підприємство надати згоду Головному управлінню Держземагентства у Київській області на припинення права постійного користування зазначеною земельною ділянкою. Однак, директор ДП «ДГ «Новосілки» ОСОБА_10 надав відповідь про неможливість припинення права користування землею. До Києво-Святошинської районної державної адміністрації 07 листопада 2014 року надійшов лист директора ДП «ДГ «Новосілки» ОСОБА_13 . від 17 листопада 2011 року про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 9,8 га, що знаходиться в адміністративних межах Чабанівської селищної ради на підставі Державного акта на право постійного користування землею, який райдержадміністрацією скеровано за належністю до Головного управління Держземагентства у Київській області. Після цього, першим заступником начальника Головного управління Держземагентства у Київській області прийнято наказ від 17 листопада 2014 року, яким припинено право постійного користування землею ДН «ДГ «Новосілки» площею 9,8 га в адміністративних межах Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області, та віднесено земельну ділянку до складу земель сільськогосподарського призначення державної власності. У подальшому за рахунок зазначених земель оскаружуваними наказами Головного управління Держземагентства у Київській області затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1,96 га, ОСОБА_3 земельну ділянку площею 1,96 га, ОСОБА_4 земельну ділянку площею 1,96 га, ОСОБА_5 земельну ділянку площею 1,96 га, ОСОБА_6 земельну ділянку площею 1,96 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, які розташовані на території Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району. На підставі вказаних наказів Головного управління Держземагентства у Київській області за ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 23 грудня 2014 року зареєстровано право власності на передані у власність земельні ділянки. У свою чергу, ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 належні їм земельні ділянки на підставі договорів купівлі-продажу від 30 грудня 2014 року відчужили ТОВ «КП Білоцерківський ДБК», яке на підставі рішення Чабанівської селищної ради від 23 березня 2017 року змінило цільове призначення земель для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків та за договорами купівлі-продажу від 06 квітня 2017 року та 23 червня 2017 року продало їх ОСОБА_1 Прокурор вважає, що накази Головного управління Держземагентства у Київській області прийнято з порушенням вимог закону, внаслідок чого вони є незаконними та мають бути визнані недійсними. Кабінетом Міністрів України не приймалися відповідні рішення щодо припинення права постійного користування земельними ділянками ДП «ДГ «Новосілки». Крім того, з аналізу положень ст. 141, 142 Земельного кодексу України вбачається, що ініціатива щодо добровільної відмови від права користування земельною ділянкою шляхом подання відповідної заяви до власника землі має виходити саме від землекористувача. Наказ про припинення права постійного користування землею ДП «ДГ «Новосілки» площею 9,8 га виданий також всупереч положенням ст. 65, 66 Господарського кодексу України. Відсутні повноваження були і у першого заступника начальника Головного управління Держземагентства у Київській області ОСОБА_16 на прийняття наказу про припинення права постійного користування землею ДП «ДГ «Новосілки» площею 9,8 га. Відповідно до вимог законодавства та Положення про Головне управління Держземагентства у Київській області повноваження щодо підписання наказів з покладених на Головне управління завдань, у тому числі, щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності відноситься до виключної компетенції начальника Головного управління Держземагентства у Київській області. Крім того, наказом Головного управління Держземагентства у Київській області припинено право постійного користування ДП «ДГ «Новосілки» земельною ділянкою площею 9,8 га за відсутності розробленої документації із землеустрою. Таким чином, наказ Головного управління Держземагентства у Київській області про припинення права постійного користування землею ДП «ДГ «Новосілки» площею 9,8 га прийнято з порушенням ст. 13, 19 Конституції України, ст. 13, 141, 142 Земельного кодексу України, ст. 65, 66 Господарського кодексу України, ст. 20 Закону України «Про землеустрій», ст. 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», пунктом 3 Положення про Комісію з контролю за використанням і відчуженням земель оборони та інших земель державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 червня 2010 року № 439, пунктом 4 розпорядження Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2010 року № 318-р «Деякі питання збереження об`єктів державної власності», розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2008 року № 610-р «Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками».

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 лютого 2019 року у задоволенні позову першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України, Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України відмовлено.

В апеляційній скарзі перший заступник прокурора Київської області просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор зазначає, що суд проігнорував доводи щодо того, що наказом Інституту садівництва НААН від 11 січня 2012 року ОСОБА_13 звільнено з посади директора ДП «ДГ «Новосілки» та на підставі цього ж наказу директором призначено ОСОБА_10 Станом на 17 листопада 2014 року діяло розпорядження Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2010 року «Деякі питання збереження об`єктів державної власності». Вказане розпорядження Кабінетом Міністрів України не скасоване ні в адміністративному порядку, ні в судовому та має силу нормативно-правового акту. Суд безпідставно не застосував до спірних правовідносин положення ч. 1 ст. 20 Закону України «Про землеустрій». Суд не спростував доводів про те, що оспорюваним наказом Головним управлінням Держземагенства у Київській області 17 листопада 2014 року припинено право користування земельною ділянкою площею 9,8 га за відсутності розробленої та погодженої у встановленому законом порядку відповідної землевпорядної документації без визначення її меж та дійсного місця розташування. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено безумовної обов`язковості прийняття рішень уповноваженими органами про припинення права постійного користування земельними ділянками, які надані із державної власності спеціалізованим державним підприємствам. Суд проігнорував положення ст. 19 Конституції України. Аргументи суду щодо можливості застосування до вказаних правовідносин положень ст. 241 ЦК України не ґрунтуються на законодавчих приписах. Подальшого схвалення начальником Головного управління Держземагенства у Київській області вчинених його заступником дій щодо розпорядження землею не було. Відсутність у матеріалах справи доказів скасування наказу в адміністративному порядку, заперечень начальника щодо цього наказу жодним чином не свідчить про те, що його прийнято у межах повноважень та він є належною правовою підставою для переходу речового права держави до приватних осіб. Звернення прокурора до суду в даних спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значущого питання про повернення в державну власність земель, які незаконно, без відповідної правової підстави вибули з власності держави. Прокурор посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справах «Хамер проти Бельгії», Де Куббер проти Бельгії», «Кастілло Альгар проти Іспанії», Спорронг і Льоннрот проти Швеції», «Федоренко проти України», «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», «Трегубенко проти України», «Депаль проти Франції».

У відзиві на апеляційну скаргу Чабанівська селищна рада Києво-Святошинського району Київської області зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази звернення прокурора до Національної академії аграрних наук України та Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України про намір прокурора представляти їх інтереси, а також відсутні будь-які докази неналежного виконання ними своїх повноважень. Тобто, прокурор є неналежним позивачем у даній справі. Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. ДП «СГ «Новосілки» не є стороною спору. Суд не має права вирішувати питання про права та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі. У матеріалах справи відсутні докази того, що Інститут садівництва Національної академії аграрних наук України отримав державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, а також докази державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою площею 177,07 га за ДП «СГ «Новосілки».

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_1 . ОСОБА_14 зазначає, що позов подано неналежним позивачем. Дії Києво-Святошинської РДА щодо видачі, заповнення та реєстрації державного акту від 30 грудня 2003 року не відповідають вимогам закону. Під час прийняття наказу «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою ДП «СГ «Новосілки» та прийняття наказів від 17 листопада 2014 року Головне управління Держземагенства у Київській області діяло відповідно до чинного законодавства. Прокурор не оспорює правомірність прийняття відповідних рішень президією НААУ, листів ДП «Дослідне господарство «Новосілки», клопотань Інституту садівництва НААУ.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що на підставі Державного акта на право постійного користування землею від 30 грудня 2003 року серії І- КВ № 001208 у користуванні Державного підприємства «Дослідне господарство «Новосілки» Інституту садівництва Української академії аграрних наук перебувало 177,07 га земель для ведення сільськогосподарського виробництва в межах Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області (а.с.25, Т.1).

Указом Президента України від 06 січня 2010 року №8/2010 Українську академію аграрних наук перейменовано в Національну академію аграрних наук України.

Постановою Президії Національної академії аграрних наук України (Протокол №17) від 10 листопада 2010 року «Про вилучення землі із землекористування Державного підприємства «Дослідне господарство «Новосілки» Інституту садівництва НААН» надано згоду на вилучення із землекористування Державного підприємства «Дослідне господарство «Новосілки» Інституту садівництва НААН» земельної ділянки площею 9,8 га (а.с.29, Т.1).

17 листопада 2011 року до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області надійшов лист за № 282 директора ДП «ДГ «Новосілки» Інституту садівництва НААН ОСОБА_13 про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 9,8 га, що знаходиться в адміністративних межах Чабанівської селищної ради, який було скеровано за належністю до Головного управління Держземагентства у Київській області (а.с.64, Т.1).

ОСОБА_13 був призначений на посаду директора ДП «ДГ «Новосілки» Інституту садівництва НААН на підставі наказу директора інституту № 105-К від 10 червня 2005 року (а.с.63, Т.1).

Наказом Інституту садівництва НААН № 4-к від 11 січня 2012 року ОСОБА_13 було звільнено з посади директора у зв`язку з закінченням терміну дії контракту (а.с.64, Т.1).

Наказом першого заступника начальника Головного управління Держземагентства у Київській області ОСОБА_16 від 17 листопада 2014 року припинено право постійного користування землею ДП «ДГ «Новосілки» Інституту садівництва НААН площею 9,8 га , що посвідчене державним актом на право постійного користування землею серії І-КВ № 001208 (а.с.24, Т.1).

Наказами Головного управління Держземагентства у Київській області №10-12679/15-14-сг, №10-12680/15-14-сг, №10-12682/15-14-сг, №10-12678/15-14- сг та №10-12681/15-14-сг від 19 грудня 2014 року затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1,96 га з кадастровим номером 3222457400:04:002:5014, ОСОБА_3 земельну ділянку площею 1,96 га з кадастровим номером 3222457400:04:002:5015, ОСОБА_4 земельну ділянку площею 1,96 га з кадастровим номером 3222457400:04:002:5016, ОСОБА_5 земельна ділянка площею 1,96 га з кадастровим номером 3222457400:04:002:5017, ОСОБА_6 земельну ділянку площею 1,96 га з кадастровим номером 3222457400:04:002:5018 для ведення особистого селянського господарства (а.с.19-23, Т.1).

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 належні їм земельні ділянки на підставі договорів купівлі-продажу від 30 грудня 2014 року відчужили ТОВ «КП Білоцерківський ДБК» (а.с.177-194, Т.1).

На даний час власником вищезазначених земельних ділянок є ОСОБА_1 , який придбав їх на підставі договорів купівлі-продажу від 06 квітня 2017 року та від 23 червня 2017 року (а.с.75-114, Т.1).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі у справі скористалися своїм правом та отримали безоплатно у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства (в адміністративних межах Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області) у відповідності до ст. 121 ЗК України. Прокурором не доведено суспільний інтерес, який потрібно було б захищати при витребуванні земельних ділянок та не довів заявлених позовних вимог.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що підставами для визнання недійсними оскаржуваних наказів та рішення є те, що припинення права постійного користування землею ДП «ДГ «Новосілки» Інститут садівництва НААН відбулося в порушення вимог ст. 13, 141, 142 Земельного кодексу України, ст. 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», п. 3 Положення про Комісію з контролю за використанням і відчуженням земель оборони та інших земель державної власності, затвердженого постановою КМУ № 439 від 02 червня 2010 року, та п. 4 розпорядження КМУ «Деякі питання збереження об`єктів державної власності» № 318-р від 11 лютого 2010 року. Прокурор також вважає, що відмова від земель державного підприємства відбулася за відсутності волі за дійсного землекористувача з особі директора ДП «ДГ «Новосілки» Інститут садівництва НААН. Повноваження були відсутні також у першого заступника начальника Головного управління Держземагентства у Київській області ОСОБА_16 на прийняття наказу про припинення права постійного користування землею ДП «ДГ «Новосілки» Інституту садівництва НААН площею 9,8 га. Головним управлінням Держземагентства у Київській області припинено право користування земельною ділянкою за відсутності розробленої та погодженої в установленому законом порядку відповідної землевпорядної документації щодо визначення меж, місця розташування, прав на земельну ділянку, яка перебувала у складі земель площею 177,07 га ДП «ДГ «Новосілки» Інституту садівництва НААН.

Відповідно до ст. 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від такого права, вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом тощо.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 142 ЗК України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

З матеріалів справи вбачається, що 17 листопада 2011 року ОСОБА_13 , перебуваючи на посаді директора ДП «ДГ «Новосілки» Інституту садівництва НААН звернувся до органу виконавчої влади з заявою про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 9,8 га, що знаходиться в адміністративних межах Чабанівської селищної ради. Вказаний лист було направлено до Головного управління Держземагентства у Київській області за належністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ГК України підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ч. 5 ст. 66 ГК України володіння і користування природними ресурсами підприємство здійснює в установленому законодавством порядку за плату, а у випадках, передбачених законом, на пільгових умовах.

За приписами статті 65 ГК України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.

У пункті 6.6 Статуту ДП «ДГ «Новосілки» Інституту садівництва НААН зазначено, що директор, діючи від імені Господарства та в його інтересах, відповідно до законодавства та в межах цього Статуту і контракту, самостійно вирішує питання діяльності Господарства, за винятком тих, що віднесені до компетенції наукової установи, Академії і трудового колективу Господарства.

Лист від 17 листопада 2011 року, яким державне підприємство просило припинити їх право користування земельною ділянкою, підписаний особою, яка в силу п. 6.6. Статуту ДП «ДГ «Новосілки» Інституту садівництва НААН та ч. 3-4 ст. 142 ЗК України мала на це відповідні повноваження та перебувала у трудових відносинах з організацією землекористувача. Вказане рішення про добровільну відмову від права користування не оспорювалося та не скасовувалося (а.с.43, Т.1).

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно зі ст. 13 ЗК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно з нормами Земельного кодексу України до повноважень Кабінету Міністрів України не входять повноваження щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення та погодження відмови підприємства від права постійного користування земельними ділянками.

У пункті 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення Комісії з контролю за використанням і відчуженням земель оборони та інших земель державної власності», на яку посилається прокурор, зазначено, що основними завданнями Комісії є: проведення аналізу законності прийняття зазначеними органами, органами місцевого самоврядування, окремими посадовими особами рішень про відчуження земельних ділянок, які перебували (перебувають) у користуванні військових частин, військово-навчальних закладів, підприємств, установ та організацій Збройних Сил, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, органів і підрозділів цивільного захисту, а також інших земельних ділянок державної власності, подання Кабінетові Міністрів України пропозицій та рекомендацій щодо погодження добровільної відмови або згоди на вилучення або відчуження земельних ділянок згідно з пропозиціями Міноборони, МВС, МНС, Адміністрації Держприкордонслужби, ДПтС, інших центральних органів виконавчої влади.

Тобто, до повноважень комісії з контролю за використанням і відчуженням земель оборони та інших земель державної власності не відноситься право надавати погодження на відчуження або відмови від земельної ділянки. Вказана комісія має право надавати лише пропозиції Кабінету Міністрів України стосовно вказаних питань.

Таким чином, вказана Комісія вправі надавати рекомендації з питань, які належать до компетенції Кабінету Міністрів України. Також Комісія займається вивченням питань відчуження земельних ділянок, розпорядження якими здійснює Кабінет Міністрів України, а саме земельних ділянок, які перебували (перебувають) у користуванні військових частин, військово-навчальних закладів, підприємств, установ та організацій Збройних Сил, інших військових формувань, утворених відповідно до Законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, органів і підрозділів цивільного захисту.

Відповідно до ч. 7 ст. 122 ЗК України (на час виникнення спірних правовідносин) Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтями 149, 150 цього Кодексу.

За правилами ч. 9 ст. 149 ЗК України (на час виникнення спірних правовідносин) Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених ст. 150 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 ЗК України (на час виникнення спірних правовідносин) земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися (викуплятися) за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України.

За таких обставин, Кабінет Міністрів України не наділений правом розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення, а тому не має право як уповноважений орган власника - держави, приймати рішення про припинення права користування земельною ділянкою. Таким правом також не наділена Комісія з контролю за використанням і відчуженням земель оборони та інших земель державної власності, яка є постійно діючим робочим органом Кабінету Міністрів України.

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, припинення права на постійне користування ДП «ДГ «Новосілки» Інституту садівництва НААН не потребувало погодження з Комісією з контролю за використанням і відчуженням земель оборони та інших земель державної власності, яка і не могла надати відповідне погодження в силу відсутності відповідних повноважень.

Також земельним законодавством України не передбачено погодження припинення права користування жодною комісією при добровільній відмові від земельної ділянки.

У позовній заяві прокурор також послався на порушення пункту 4 розпорядження Кабінету Міністрів України «Деякі питання збереження об`єктів державної власності» №318-р від 11 лютого 2010 року, в якому визначено, що Державний комітет із земельних ресурсів разом із заінтересованими центральними органами виконавчої влади та іншими суб`єктами управління об`єктами державної власності, у тому числі Національними та галузевими академіями наук, не повинні допускати погодження документів, прийняття рішень, на підставі яких може здійснюватися відчуження з державної власності земельних ділянок, наданих у постійне користування державним підприємствам, установам та організаціям (крім земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, що підлягають приватизації, та земельних ділянок, відчуження яких здійснюється для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності), до законодавчого врегулювання питання щодо визначення порядку їх відчуження. Однак, зі змісту зазначеного розпорядження вбачається, що воно носить рекомендаційний характер.

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 лютого 2016 року (справа № 6-22639СК15) зазначено, що: «Дія вказаного розпорядження суперечить нормам ст. 19 Конституції України, статей 141, 142 ЗК України, ст. 6 Закону України «Про державні місцеві адміністрації», які мають вищу юридичну силу. Крім того, мова в розпорядженні йде про заборону погодження документів на відчуження з державної власності земельних ділянок, наданих у постійне користування державним підприємствам, в той час як оспорюваними розпорядженнями Києво-Святошинської районної державної адміністрації вирішувалось питання про припинення права постійного користування ДП «НДВА «Пуща Водиця» земельними ділянками, а не відчуження, коли відбувається зміна власника. Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо того, що вказане розпорядження № 318-р має рекомендаційний характер, а відповідач при прийнятті спірних розпоряджень діяв у чіткій відповідності до вимог чинного законодавства, отже висновок суду першої інстанції є правомірним».

ДП «ДГ «Новосілки» Інституту садівництва НААН відмовилося від права постійного користування і не здійснювало відчуження земельної ділянки з державної власності, а, відтак, посилання прокурора на пункт 4 розпорядження Кабінету Міністрів України «Деякі питання збереження об`єктів державної власності» №318-р від 11 лютого 2010 року є безпідставним.

Наказ Головного управління Держземагентства у Київській області про припинення права постійного користування земельною ділянкою було прийнято на підставі листа директора ДП «ДГ «Новосілки» Інституту садівництва НААН ОСОБА_13 . № 282 від 17 листопада 2011 року про добровільну відмову від права постійного користування земельними ділянками загальною площею 9,8 га.

Добровільна відмова від земельної ділянки чи її частки є однією з підстав припинення права користування нею і може відбуватися виключно за згодою власника або землекористувача».

Припинення права постійного користування не може вважатись відчуженням, так як власник земельної ділянки не змінюється, а сама земельна ділянка залишається у власності держави.

Отже, Головне управління Держземагентства у Київській області при вирішенні питання про припинення права користування земельними ділянками діяло у межах наданих йому повноважень.

Прокурор посилається на те, що заступник начальника Головного управління Держземагенства у Київській області ОСОБА_16 діяв з перевищенням своїх повноважень.

Відповідно до вимог ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

У Положенні про Головне управління Держземагентства в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №258 від 10 травня 2012 року зазначено, що Головне управління Держземагентства в області є територіальним органом Державного агентства земельних ресурсів України та йому підпорядковане.

Головне управління у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, дорученнями Прем`єр-міністра України, наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України, дорученнями Міністра аграрної політики та продовольства України, наказами Держземагентства України, дорученнями Голови Держземагентства України та його заступників, актами місцевої державної адміністрації та органів місцевого самоврядування, а також цим Положенням.

Згідно з Наказом № 258 завданням Головного управління є реалізація повноважень Держземагентства України на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Головне управління очолює начальник, який призначається на посаду Головою Держземагентства України за погодженням з Міністром і головою відповідної місцевої державної адміністрації та звільняється з посади Головою Держземагентства України. Начальник Головного управління має заступників, у тому числі одного першого, які призначаються на посади Головою Держземагентства України за погодженням з Міністром та звільняються з посад Головою Держземагентства України. Начальник Головного управління розподіляє за погодженням з Головою Держземагентства України обов`язки між своїми заступниками.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Головне управління Держземагентства у Київській області є територіальним органом Державного агентства земельних ресурсів України та йому підпорядковане. Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Виходячи з норм ч. 4 ст. 122 ЗК України, Головне управління Держземагентства у Київській області вправі розпоряджатися землями, які знаходяться за межами населених пунктів.

Статтею 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів.

Наказ Головного управління Держземагентства у Київській області №10-10956 від 17 листопада 2014 року про припинення права постійного користування землею ДП «ДГ «Новосілки» Інституту садівництва НААН площею 9,8 га був підписаний заступником начальника Головного управління Держземагентства у Київській області ОСОБА_16.

В.о. начальника Головного управління Держземагенства у Київській області 19 грудня 2014 року схвалив дії першого заступника начальника ОСОБА_16 та прийняв їх до виконання, затвердив своїми наказами технічну документацію щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства фізичним особам.

Головне управління Держземагенства у Київській області, діючи у межах наданих йому повноважень, сприяло відповідачам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у реалізації їхнього права на отримання безоплатно у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області у відповідності до ст. 121 ЗК України.

Прокурор також оскаржує рішення Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області «Про затвердження ТОВ «КП Білоцерківський ДБК» проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок» № 556 від 23 березня 2017 року.

23 березня 2017 року рішенням № 556 Чабанівської селищної ради було затверджено проект землеустрою ТОВ КП «Білоцерківський ДБК» щодо зміни цільового призначення земельних ділянок в межах вулиць Новосілківська та Садова в с. Новосілки Києво-Святошинського району Київської області.

Норми ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вимагають та зобов`язують органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Генеральний план населеного пункту с. Новосілки був затверджений 11 серпня 2016 року рішенням Чабанівської селищної ради № 299.

Згідно з вимогами ст. 1, 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

В основу перспективного розвитку населеного пункту с. Новосілки покладено розміщення нової житлової та громадської забудови. Чабанівською селищною радою запропоновано під розвиток населеного пункту залучити території, які розміщені на південь від території села за рахунок території, які надані для ведення садівництва, території, що знаходяться у приватній власності громадян та підприємств, частково земель ДГ «Новосілки» площею 32 га.

Територія проектування, на яку розроблено детальний план, знаходиться відповідно до генерального плану с. Новосілки у житловому кварталі багатоквартирної забудови, між вулицями Новосілківська та Садова.

Відповідно до ст. 39 ЗК України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Згідно з вимогами ст. 2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням.

Враховуючи зазначене, використання земель житлової та громадської забудови здійснюється у відповідності до генерального плану міста та іншої містобудівної документації, яка є підставою для визначення цільового призначення земельної ділянки та їх функціонального розподілу.

Виключно генеральний план міста, який має спеціально встановлену ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» процедуру його розроблення та затвердження селищною радою, яка включає відповідні пропозиції громадськості щодо використання території міста та погодження його з цілою низкою державних інституцій, є підставою для встановлення цільового та функціонального призначення земельних ділянок житлової та громадської забудови і гарантує подальше неухильне дотримання генерального плану під час використання території селищною радою, в тому числі на випадок відведення нової земельної ділянки у власність чи користування фізичним або ж юридичним особам для потреб селища.

Згідно ч. 3 ст. 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Якщо земельна ділянка, виділена під особисте селянське господарство, перейшла у власність громадян України внаслідок надання її за рішенням відповідних органів влади, або придбана у власність на підставі цивільно-правових правочинів (купівля-продаж, міна, дарування тощо), відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб», вони мають право ініціювати зміну цільового призначення своєї земельної ділянки.

За таких обставин, Чабанівська селищна рада, діючи у межах наданих їй повноважень, прийняла рішення «Про затвердження ТОВ «КП Білоцерківський ДБК» проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок».

Оскільки підстави для задоволення позовних вимог прокурора про визнання недійсними наказів та рішення відсутні, позовні вимоги прокурора про витребування у ОСОБА_1 земельних ділянок, не підлягають задоволенню.

Також в даному випадку, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність правових підстав до витребування спірних земельних ділянок у відповідача. Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом».

З матеріалів справи вбачається, що держава, в особі її органів добровільно надала у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 земельні ділянки, а, відтак, зазначені ділянки вибули з власності держави з добровільної волі власника. Головне управління Держземагентства у Київській області мало відповідні повноваження на виділення земельних ділянок громадянам, а, відтак, посилання прокурора на ч. 3 ст. 388 ЦК України також є безпідставним.

Згідно із частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Будь-яке втручання держави у власність має відповідати вимозі про наявність законної мети - інтересів суспільства.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 2 листопада 2004 року у справі «Трегубенко проти України» (заява № 61333/00) вказав, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, зокрема «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинне відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав суд, «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар».

Отже, відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ майнове право особи може бути припинено в разі, якщо цього потребують загальні інтереси суспільства.

Проте, прокурором не доведено, що втручання держави в право особи на володіння майном є законним та направлено на захист «громадського», «суспільного» інтересу, що дана міра є пропорційною визначеним цілям та є необхідною в демократичному суспільстві.

Так, представник Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України в судовому засіданні суду апеляційної інстанції пояснив, що ніякої необхідності у вилученні земельної ділянки у ОСОБА_1 немає, оскільки в інституту для здійснення його діяльності є в наявності необхідна кількість землі і потреба в спірних 9,8 га відсутня.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що прокурор пред`явив позов в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України, Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України, які не є і ніколи не були користувачами спірної земельної ділянки площею 9,8 га.

Так, у відповідності до наданого суду державного акту про право постійного користування землею, в користуванні Дослідного господарства «Новосілки» Інституту садівництва УААН перебувало 177,07 га землі для ведення сільськогосподарського виробництва (а.с.26, Т.1).

В той же час, вважаючи, що земельні ділянки вибули з користування ДП «Новосілки» незаконно, прокурор в інтересах зазначеної особи позов не пред`явив, зазначену особу взагалі не вказав як учасника справи в будь-якому статусі і просив суд витребувати земельну ділянку у відповідача ОСОБА_1 на користь Інституту садівництва НААН, тобто, на користь юридичної особи, якій ніколи не належало право користування спірною земельною ділянкою.

При цьому, прокурор не звернув уваги, що в силу наданих суду повноважень він не має права підміняти своїми рішеннями повноваження державних органів в сфері надання у власність чи користування земельних ділянок, а, відтак, у суду першої інстанції не було підстав для витребування земельних ділянок на користь осіб, яким таке право не надавалось в установленому законом порядку.

При цьому, на стадії апеляційного розгляду справи суд апеляційної інстанції в межах своїх повноважень не має права залучати до участі в справі будь-яких осіб у разі, якщо вони не були залучені під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Так, згідно з наданим суду статутом ДП «Дослідне господарство «Новосілки» Інституту садівництва НААН є юридичною особою та самостійним суб`єктом господарювання. ДП «Дослідне господарство «Новосілки» Інституту садівництва НААН безпосередньо підпорядковане Інституту садівництва НААН України (а.с.49-50, Т.1).

За таких обставин, вирішення питання про право користування земельною ділянкою, подальше виділення її іншим особам, вчинення останніми будь-яких правочинів щодо земельної ділянки, яка була в користуванні ДП «Дослідного господарства «Новосілки», без участі зазначеного підприємства, та за позовом в інтересах інших осіб, які не були користувачами земельної ділянки, є неможливим і є безумовною підставою до залишення судового рішення про відмову в задоволенні позову без змін.

Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду ухвалене на підставі наявних у матеріалах справи доказах, що у відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повне судове рішення складено 14 листопада 2019 року.

Головуючий Фінагеєв В.О.

Судді Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.