ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2019 року

Справа № 160/9688/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горбалінського В.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

04.10.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про відмову в підтвердженні пільгового стажу позивача за Списком № 2 виробництво, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, у період з 05.01.1987 року по 04.09.1988 року в Криворізькому спеціалізованому управлінні № 1 Спеціалізованого тресту «Укрметалургремонт» на посаді майстра постійно зайнятого на ремонтах металургійного і агломераційного обладнання;

- визнати період роботи позивача з 05.01.1987 року по 04.09.1988 року в Криворізькому спеціалізованому управлінні № 1 Спеціалізованого тресту «Укрметалургремонт» на посаді майстра постійно зайнятого на ремонтах металургійного і агломераційного обладнання, таким, що дає Позивачу право на призначення пенсії за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати стаж роботи позивача у Криворізькому спеціалізованому управлінні № 1 Спеціалізованого тресту «Укрметалургремонт», на посаді майстра постійно зайнятого на ремонтах металургійного і агломераційного обладнання, з 05.01.1987 року по 05.09.1988 рік, до пільгового стажу за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах; та призначити позивачу пенсію на пільгових умовах з дати виникнення права тобто з 03.01.2019 року;

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 25.01.2019 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з письмовою заявою про призначення пільгової пенсії за Списком №2 та відповідним пакетом документів. 06.05.2019 року відповідачем направлено лист вих.№404/03-10/26, в якому зазначено, що в призначенні пенсії на пільгових умовах останньому відмовлено та повідомлено, що загальний стаж роботи позивача становить 39 років 09 місяців 27 днів, з якого стаж роботи за Списком №2 — 06 років 03 місяці 06 днів. Крім цього, стаж роботи з 01.05.1987 року по 04.09.1988 року в Криворізькому спеціалізованому управлінні №1 Спеціалізованого тресту «Укрметалургремонт» на посаді майстра на ремонтах металургійного і агломераційного обладнання до пільгового стажу за Списком №2 не зараховано у зв`язку з тим, що державна реєстрація даного підприємства припинена за судовим рішенням. Також, листом від 23.08.2019 року за вих.№1373/03-07/27 позивачу було повідомлено, що Комісією з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсій на пільгових умовах ГУ ПФУ в Дніпропетровській області прийнято рішення №24 від 05.08.2019 року, яким відмовлено в підтвердженні пільгового стажу роботи за Списком №2, а саме: період з 05.01.1987 року по 04.09.1988 року у зв`язку з не підтвердженням факту зайнятості на ремонті обладнання по первинним документам. Таким чином, позивач вважає відмову відповідача в призначенні пенсії останньому за віком на пільгових умовах протиправною, та такою, що порушує його законні права та інтереси.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; запропоновано відповідачу в п`ятнадцятиденний строк з дати отримання копії даної ухвали подати до суду відзив на позовну заяву.

На виконання вимог вищенаведеної ухвали 28.10.2019 року відповідачем поданий до адміністративного суду відзив на позовну заяву, в якому останній щодо задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі.

В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що вказаний стаж не підлягає зарахуванню так як в довідці архівного відділу Криворізької міської ради від 06.12.2018 року зазначено, що в наказах з кадрових питань (особового складу) особових картках звільнених працівників КСУ №1 ОСОБА_1 значиться майстром дільниці №1 з 05.01.1987 року (наказ від 05.01.1987 №3-к) по 05.09.1988 (наказ від 06.09.1988 №188-к), в особовій картці форми Т-2 та в наказах про прийняття, переведення, звільнення позивач також значиться майстром дільниці №1. Таким чином, факту зайнятості позивача саме на ремонті обладнання первинними документами не підтверджено. Крім того, в довідці від 06.12.2018 року №3163 зазначено, що розрахункові відомості із заробітної плати працівників за 1987-1988 роки на зберігання до архівного відділу не надходили. Зайнятість протягом повного робочого дня відомостями нарахування заробітної плати та табелями обліку робочого часу не підтверджена. За таких обставин Комісією з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсій на пільгових умовах при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, прийнято рішення, що для підтвердження періоду роботи ОСОБА_1 з 05.01.1987 року по 04.09.1988 року для зарахування до пільгового стажу за Списком №2 немає підстав.

Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 25.01.2019 року звернувся до відповідача з письмовою заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

06.05.2019 року відділом з питань призначення та перерахунків пенсій №7 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомлено позивача листом №704/03-10/26 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю пільгового стажу за Списком №2.

11.06.2019 року позивач повторно звернувся до відповідача з письмовою заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, долучивши до заяви необхідні документи.

05.08.2019 року рішенням Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області «про результати розгляду заяви про підтвердження періодів роботи, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах» №5 позивачу було відмовлено в зарахуванні до пільгового стажу за Списком №2 період роботи майстром, постійно зайнятим на ремонтних роботах металургійного і агломераційного обладнання дільниці №1, з 05.01.1987 року по 04.09.1988 року в Криворізькому спеціалізованому управлінні №1 спеціалізованого тресту «Укрметаллургремонт», який реорганізовано в АТВТ «Металургремонт-1».

В зазначеному рішенні позивачу роз`яснено, що в довідці архівного відділу Криворізької міської ради від 06.12.2018 № 3 позивач значиться майстром дільниці №1 з 05.01.1987 року (наказ від 05.01.1987 № 3-к) по 05.09.1988 року (наказ від 06.09.1988 №188-к) та в особовій картці форми Т-2 та в наказах про прийняття, переведення, звільнення позивач значиться майстром дільниці №1. Отже, первинними документами не підтверджено факт зайнятості позивача саме на ремонті обладнання.

Крім того, в довідці від 06.12.2018 №3163 зазначено, що розрахункові відомості заробітної плати працівників за 1987-1988 року на зберігання до архівного відділу не надходили. Зайнятість протягом повного робочого дня позивача на займаній посаді відомостями про нарахування заробітної плати та табелями обліку робочого часу не підтверджена. Картки обліку відпрацьованого часу в шкідливих умовах на розгляд Комісії також не надані.

За таких обставин, в комісії відсутні підстави для зарахування періоду роботи з 05.01.1987 року по 04.09.1988 року до пільгового стажу за Списком № 2.

23.08.2019 року відділом з питань призначення та перерахунків пенсій №7 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача листом 31373/03-07/27 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 11.06.2019 року (на підставі заяви ОСОБА_1 ) у зв`язку з відсутністю пільгового стажу.

Згідно з наданими документами, стаж роботи позивача становить 40 років 02 місяці 27 днів, де пільговий стаж за Списком №2 – 06 років 03 місяці 06 днів, за Списком №1 – 0 років 0 місяців 17 днів (згідно з атестацією робочих місць).

Не погодившись з прийнятим відповідачем рішенням, позивач оскаржив його в судовому порядку.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, прийнятий 9 липня 2003 року (далі – Закон №1058-IV в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин).

Згідно з ч.3 ст.4 Закону №1058-IV, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.

Відповідно до змісту ст. 5 Закону №1058-IV, то цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Приписами статті 8 Закону №1058-IV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно з частини 1 статті 114 Закону №1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Приписи пункту 1 частини 2 цієї статті визначають, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Абзацом 3 цього пункту визначено, що за відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок.

Аналогічні приписи містяться в п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII, який прийнятий 5 листопада 1991 року.

З відомостей, які містяться в копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 01.11.1983 року встановлено, що останній, зокрема, працював:

- 05.01.1987 року прийнятий майстром, постійно зайнятим на ремонтних роботах металургійного і агломераційного обладнання дільниці №1 до Криворізького СУ №1 Спеціалізований трест «Укрметаллургремонт» (наказ 3-к від 05.01.1987 року);

- 05.09.1988 року переведений на посаду інженера групи ПОР (наказ №188-к від 05.09.1988 року);

- 15.09.1992 року звільнений за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України (наказ №89-к від 15.09.1992 року).

Згідно з ст. 48 Кодексу законів про працю України та ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Аналогічна позиція висловлена в постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12.08.1993 року №637 (далі Порядок №637), де регламентовано порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 року за №1451/11731, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

Згідно з Списком № 2 виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР, №1173 від 22.08.1956 року, правом пільгового пенсійного забезпечення користуються інженерно-технічні робітники: обермайстри, старші майстри, майстри, помічники майстрів, майстри та старші майстри ОТК на гарячих дільницях робіт (п. «б», ч.ч.1,2,3, розділу IV «Металургійне виробництво»).

Крім того, відповідно до роз`яснень Міністерства соціального забезпечення України (Лист №02-18 від 20.12.1979) майстри централізованих цехів по ремонту і обслуговуванню устаткування, постійно зайняті на ремонті і обслуговуванні металургійного і агломераційного устаткування безпосередньо в металургійних цехах, відділеннях і дільницях, на агломераційних і збагачувальних фабриках, цехах, відділеннях і на установках, перелічених в розділах III — IV Списку №2, користуються правом на пільгову пенсію по відповідним підрозділам розділів III - IV Списку №2.

Отже, посада позивача - майстер, постійно зайнятий на ремонтних роботах металургійного і агломераційного обладнання відповідає вищенаведеним нормам та відповідно, робота за визначеною посадою, дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, до заяви про призначення пенсії за віком подаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або записів в ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі – Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або записів в ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку №637 в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Суд зазначає, що вищенаведені норми встановлюють виключний пріоритет трудової книжки перед іншими документами для визначення пільгового стажу.

З матеріалів справи вбачається, що основною підставою для відмови в зарахуванні спірного періоду до пільгового стажу за Списком №2 відповідач зазначив, що первинними документами не підтверджено факт зайнятості позивача саме на займаній посаді повний робочий день. Крім того, в довідці від 06.12.2018 №3163 зазначено, що розрахункові відомості заробітної плати працівників за 1987-1988 роки на зберігання до архівного відділу не надходили, тому також зайнятість протягом повного робочого дня позивача на займаній посаді відомостями про нарахування заробітної плати та табелями обліку робочого часу не підтверджена.

Проте, з огляду на наведені вище норми законодавства, зазначені довідки не є вирішальними документами для визначення стажу позивача на посаді майстра, постійно зайнятого на ремонтних роботах металургійного і агломераційного обладнання дільниці №1. Записів в трудовій книжці для цього повністю достатньо, оскільки в трудовій книжці зазначені період роботи, назва професії, а також відсутній запис щодо виконання роботи за неповний робочий день.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було безпідставно відмовлено позивачу в зарахуванні до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи з 05.01.1987 року по 04.09.1988 року в Криворізькому спеціалізованому управлінні № 1 Спеціалізованого тресту «Укрметалургремонт» на посаді майстра постійно зайнятого на ремонтах металургійного і агломераційного обладнання.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.п. 1-4 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Враховуючи вищенаведені норми, з метою належного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне скоригувати позовні вимоги та задовольнити їх в наступній редакції:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 05.08.2019 року №5 про відмову в зарахуванні до пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 період роботи з 05.01.1987 року по 04.09.1988 року в Криворізькому спеціалізованому управлінні №1 Спеціалізованого тресту «Укрметалургремонт» на посаді майстра постійно зайнятого на ремонтах металургійного і агломераційного обладнання;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати період роботи позивача з 05.01.1987 року по 05.09.1988 рік у Криворізькому спеціалізованому управлінні № 1 Спеціалізованого тресту «Укрметалургремонт», на посаді майстра постійно зайнятого на ремонтах металургійного і агломераційного обладнання, до пільгового стажу за Списком № 2.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити позивачу пенсію на пільгових умовах з дати виникнення права, тобто, з 03.01.2019 року.

Дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону, пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Згідно з підпунктом 3 пункту 4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за №40/26485, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань організовує роботу управлінь Фонду щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства.

В той же час, згідно з підпунктом 3 пункту 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за №40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

З аналізу наведеного вбачається, що на даний час Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства, тобто, це є його дискреційними повноваженнями.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Водночас, згідно пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Таким чином, враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 від 11.06.2019 року, з урахуванням висновків суду.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. ч. 1 та 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст. 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 3 статті 139 КАС України, згідно з якими при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, судовий збір, пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 384,20 грн сплачений ОСОБА_1 при поданні адміністративного позову до суду відповідно до квитанції від 07.10.2019 року №0.0.1483830590.1, підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 05.08.2019 року №5 про відмову в зарахуванні до пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 період роботи з 05.01.1987 року по 04.09.1988 року в Криворізькому спеціалізованому управлінні №1 Спеціалізованого тресту «Укрметалургремонт» на посаді майстра постійно зайнятого на ремонтах металургійного і агломераційного обладнання.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати період роботи позивача з 05.01.1987 року по 05.09.1988 рік у Криворізькому спеціалізованому управлінні № 1 Спеціалізованого тресту «Укрметалургремонт», на посаді майстра постійно зайнятого на ремонтах металургійного і агломераційного обладнання, до пільгового стажу за Списком № 2.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 від 11.06.2019 року, з урахуванням висновків суду.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 384,20 грн (триста вісімдесят чотири гривні двадцять копійок).

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.В. Горбалінський